Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни



Сторінка20/22
Дата конвертації09.03.2018
Розмір4.56 Mb.
ТипВитяг
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22
Тема: Фонетика. Взаємодія звуків у процесі мовлення. Фонологія (9 год.)

Мета: визначити предмет і різновиди фонетики; розглянути аспекти вивчення звуків, принципи класифікації голосних і приголосних звуків; навчитися розрізняти й характеризувати фонетичні процеси, членувати мовленнєвий потік; розглянути поняття фонеми, ознаки фонем, варіанти й варіації фонем, з’ясувати відмінності в поглядах на фонему представників Ленінградської та Московської фонологічних шкіл.

Завдання: дати визначення фонетики, її різновидів і предмета вивчення; розглянути три аспекти вивчення звуків мови; охарактеризувати акустичні властивості звуків; пояснити будову мовленнєвого апарату людини; з’ясувати творення звуків мови, формування артикуляційної бази; розглянути класифікації голосних та приголосних звуків; навчитися поділяти мовленнєвий потік на його складові; розрізняти й характеризувати фонетичні процеси; навчитися записувати слова фонетичною й фонематичною транскрипцією.

План

1. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Аспекти вивчення звуків: Класифікація звуків мови.

2. Фонетичні процеси ( позиційні зміни, комбінаторні зміни, живі та історичні фонетичні зміни, спонтанні звукові зміни). Фонетичні закони.

3. Фонологія як наука про фонеми. Фонема і звук. Фонологічна система:



Ключові поняття й терміни

Фонетика, мовленнєвий апарат, артикуляція, монофтонг, дифтонг, фонема, мовленнєвий потік, акомодація, асиміляція, дисиміляція, транслітерація, фонологія, алофони, фонологічна система:

Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, потрібно ознайомитись із визначенням фонетики як науки і як системи матеріальних засобів мови; визначити предмет фонетики, її різновиди: загальна фонетика, конкретна, описова, історична, експериментальна, зіставна.

З’ясувати сутність кожного з аспектів вивчення звуків: а) фізичний аспект; б) фізіологічний аспект; в) лінгвістичний аспект. розповісти про акустичні властивості звуків: силу звука, висоту, довготу, чистоту, тембр; з’ясувати складові частини тембру і його роль в розпізнаванні звуків мови; пояснити будову мовленнєвого апарату людини, роль центральної нервової системи у творенні та сприйманні звуків; з’ясувати три фази артикуляції звука; розглянути формування артикуляційної бази в людини; визначити роль резонатора, голосових зв’язок, місця перепони і способу подолання перепони в якісному оформленні звуків; з’ясувати національну специфіку творення звуків.

Вивчити принципи класифікації голосних: місце підняття спинки язика (голосні переднього, середнього та заднього рядів); ступінь підняття спинки язика до піднебіння (голосні високого, середнього та низького підняття); участь губ у творенні голосних (голосні лабіалізовані та нелабіалізовані). Принципи класифікації приголосних звуків (фонем): співвідношення голосу і шуму; сонорні і шумні (дзвінкі і глухі); місце творення , або співвідношення активного і пасивного органів мовлення; губні (губно-губні та губно-зубні); язикові (передньоязикові (зубні та альвеолярні); середньоязикові, задньоязикові, язичкові та гортанні приголосні; спосіб творення, або характер перепони та спосіб її подолання; проривні носові, бокові, дрижачі; фрикативні та африкати; твердість/м’якість (приголосні тверді та пом’якшені); тривалість (короткі та подовжені приголосні). тривалість звука (короткі та довгі приголосні)., визначити основні й додаткові ознаки; З’ясувати національну специфіку розрізнення голосних та приголосних у різних мовах.

Висвітлюючи друге питання, розглянути фразу (фразові наголоси, інтонацію), синтагму, такт і його структуру, склад; охарактеризувати види складів: закритий, відкритий, прикритий, неприкритий; розглянути різні види наголосу (динамічний, музичний, кількісний, фіксований, нефіксований, фразовий, логічний, емфатичний), інтонацію.

Теоретичні положення про основні фонетичні процеси: комбінаторні (акомодацію, асиміляцію, дисиміляцію, гаплологію, діерезу, епентезу, метатезу, субституцію, стяжіння), позиційні (редукцію голосних, протезу, оглушення в кінці слова, позиційні чергування), живі та історичні фонетичні процеси, спонтанні звукові зміни; проілюструвати прикладами з тих мов, які ви вивчаєте.

Розглядаючи третє питання, радимо враховувати погляди фонологічних шкіл, які функціонують досі. Вперше проти однобічного анатомо-фізіологічного вивчення мовних звуків виступив основоположник функціонального аспекту І. О. Бодуен де Куртене в 70-х рр. ХІХ ст. Він вважав, що фонетика має вивчати, по-перше, матеріальну природу звуків (акустичний і фізіолог. аспекти), а по-друге – роль звуків у механізмі мови з морфологічного, словотвірного погляду. Його ідея отримала визнання в лінгвістиці та поклала початок формуванню двох фонологічних шкіл: ленінградської, або щербівської (її основоположник – Л.В.Щерба), і московської (її зачинателі – Р.І.Аванесов, П.С.Кузнецов). Зміст терміну «фонема» неоднаковий у представників різних шкіл.

До найважливіших теоретичних принципів Московської фонологічної школи (МФШ) належить використання морфологічного критерію при визначенні фонемного складу мови і варіативного ряду звуків, що виступають реалізаціями однієї й тієї ж фонеми.

Необхідною умовою для віднесення різних звуків до однієї фонеми є так званий додатковий розподіл (дистрибуція), згідно з яким вони чергуються залежно від фонетичних позицій і посідають одне й те ж місце у тій самій морфемі.

Один з важливих аспектів МФШ становить теорія позицій – умов функціонування і реалізації фонем у мовленні. Позиційні чергування залежать від фонетичних і морфологічних чинників. Фонетичні спричинюють чергування звуків, у яких реалізується одна і та ж фонема; морфологічні – до чергування фонем. Позиції можуть бути сильними і слабкими. У сильних виступають основні варіанти (головні вияви) фонем, а в слабких – варіанти фонем.

Наукові засади ЛФШ обґрунтували Л.В.Щерба і його послідовники С.І.Бернштейн, Л.Р.Зіндер, М.І.Матусевич та ін. Вони пов’язують лінгвістичну природу фонеми з її роллю у мовленнєвій діяльності людини. Вона розглядається як унікальна одиниця, бо саме вона забезпечує використання акустико-артикуляційних явищ для створення значущих одиниць мови. Представники ЛФШ наголошують на автономності фонеми, звертаючи увагу на те, що вона не може змішуватися з іншими фонемами в позиції нейтралізації.



Запитання для самоперевірки відповіді (2 год.):

1. Які ви знаєте активні органи мовлення?

2. Які ви знаєте пасивні органи мовлення?

3. З яких етапів складається артикуляція звуків?

4. Назвіть голосний переднього ряду, високого піднесення.

5. Які ви знаєте лабіалізовані голосні заднього ряду?

6. Назвіть голосний низького піднесення, середнього ряду (або середньо-заднього ряду).

7. Які специфічні голосні звуки є у французькій та польській мовах?

8. Які ще є терміни на позначення фрикативних приголосних?

9. Визначте активні органи при вимові приголосних [б], [т].

10. Які ви знаєте увулярні приголосні?

11. Який ви знаєте інтердальний приголосний?

12. Якими є звуки [ц], [дз], [дж], [ч] за способом утворення?

13. Які ви знаєте губно-губні приголосні?

14. У чому полягає процес асиміляції?

15. У чому сутність сингармонізму?



Практичні завдання (7 год.)

Завдання 1. Які ви знаєте комбінаторі зміни звуків? Запишіть слова фонетичною транскрипцією у таблицю:

а) з повною асиміляцією; б) з неповною асиміляцією звуків.

Укр.: молотьба, смієшся, зшити, розписати, розсіяти, пісню.

Рос.: травка, овца, легко, сшитый, безжалостный.



Слово Повна асиміляція Неповна асиміляція

Завдання 2. Визначте та охарактеризуйте комбінаторні зміни звуків.

Укр: просьба, вокзал, косьба, отже, з печі, нігті, розкіш, безшумно, у книжці, світ, цвях, Хома, Тадей; чесний, тижня.

Рос.: просьба, сбить, сделать, отдых, из сада, кости; сыграть, подыскать, тюбик; феврарь (розм.), бонба (розм.); ндрав (розм.), страм (розм.); знаменосец, морфонология;

Зразок: просьба – асиміляція за дзвінкістю, дзвінкий шумний приголосний впливає на попередній глухий, консонантна, часткова, контактна, регресивна.

Завдання 3. Вимовте і зіставте між собою пари слів мовою, яку ви вивчаєте, визначте ознаки фонем та їхні функції.

Укр.: лан – пан, тихо – лихо, грати – ґрати, джміль – хміль.

Рос.: кот – кит, сом – том, рад – ряд, мел – мель.

Англ.: run- ran, foot – feet, sit – seat, man – men, lip – leаp, thin – thing.

Нім.: der Hut – gut, das Riff – rief, der Ton – tun.

Франц.: sol – saule, son – ton, mot – mont.



Завдання 4. Запишіть слова фонетичною транскрипцією, поясніть зміни голосних (редукцію, акомодацію, асиміляцію).

Тривога, латунь, однокурсник, кожух, життя, веселий, йшов, північ, зграйками, пишіть, зозуленька, заєць, його, ключі, загоєний, синенький, тобі, голівка, возіть, перлина, пришити, кривавий, фіалкові, чому, приречений, кювет, піддашшя, ротик, весна, тинок, Пилип, чекати, цемент.



Завдання 5. Запишіть текст фонетичною та фонематичною транскрипцією.

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки («Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Левицький).


Тема: Лексикологія (8 год.)

Мета: розглянути лексикологію та її розділи, слово, його лексичне значення; охарактеризувати словниковий склад мови, проаналізувати класифікації фразеологізмів.

Завдання: дати визначення лексикології та її розділів; дати визначення слова; розглянути лексичне значення слова, лексико-семантичні категорії; дати характеристику шляхів збагачення словникового складу мови; з’ясувати поділ слів на групи за значенням, будову лексико-семантичного поля; розглянути групи слів за сферою вживання; з’ясувати стилістичне розшарування лексики; визначити історичні зміни словникового складу мови; розглянути класифікації фразеологізмів; охарактеризувати різні типи словників.

План

1. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.

2. Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми та речення. Функції слова. Лексема і словоформа.

3. Лексичне значення. Лексична система мови. Проблема класифікації слів. Лексико-семантичні категорії. Стилістична диференціація словникового складу мови.

4. Фразеологія. Класифікація фразеологізмів.

Ключові поняття й терміни:

Лексикологія, семасіологія, ономасіологія, етимологія, фразеологія, ономастика, лексикографія; слово, лексема, лексичне значення, денотативне значення, конотативне значення, полісемія, омоформи, омофони, омографи, синонімічний ряд, домінанта, парадигматичні відношення, синтагматичні відношення, лексико-семантичне поле, професіоналізми; фразеологія, фразеологізм, фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази.

Методичні рекомендації

Висвітлюючи перше питання, потрібно дати визначення термінів «лексика», «лексикологія»; охарактеризувати різновиди (загальна лексикологія, конкретна, історична, зіставна лексикологія, прикладна) та розділи лексикології (власне лексикологія, семасіологія, ономасіологія, етимологія, фразеологія, ономастика, лексикографія).

Зазначити в другому питанні різнобічні визначення слова і з’ясувати труднощі у визначенні цього поняття; вказати відмінності слова від морфеми і речення; визначити функції слова; розглянути слово в мові і мовленні.

Запам’ятайте найважливіші ознаки простого самостійного слова: фонетична оформленість і автономність (наявність власного і єдиного наголосу, неможливість внутрішніх пауз); граматична оформленість і структурність; автономність значення; цільнооформленість (окремість) і непроникливість; лексико-гараматична віднесеність (приналежність до тієї чи тієї частини мови); вільне відтворення в якості будівельного матеріалу словосполучень і речень; здатність виступати як граматичний мінімум речення; виконання номінативної функції.

Пояснити відмінності в тлумаченні лексичного значення слова, концептуального, денотативного, конотативного, контекстуального значень; з’ясувати питання номінації; охарактеризувати пряме й переносне значення слова, вільне та зв’язане значення, фразеологічно зв’язане значення, а також синтаксично зумовлені та конструктивно зумовлені значення.

При підготовці третього питання охарактеризувати парадигматичні та синтагматичні відношення; дати визначення поняттям: «лексико-семантичне поле», «лексико-семантична група; пояснити труднощі класифікації слів; визначити типи слів (повнозначні, вказівні, службові, вигукові, власні, загальні; активна і пасивна лексика).

Визначити шляхи утворення полісемії, перенесення значення та його види: метафора, метонімія, синекдоха, перенесення значення за функцією; розкрити сутність понять омоніми (повні, неповні, гомогенні, гетерогенні), омоформи, омофони, омографи, міжмовні омоніми, синоніми (абсолютні, часткові, семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні) та антоніми (контрарні, комплементарні, контрадикторні, векторні).

У четвертому питанні охарактеризувати фразеологізми, з’ясувати їхнє місце в лексичному складі мови; розглянути різні класифікації фразеологізмів.

Запам’ятайте найважливіші ознаки семантико-граматичного характеру фразеологізмів: характер семантичної репрезентації об’єктивної дійсності в семантичній структурі фразеологізму; наявність або відсутність у лексичних компонентів фразеологізму граматичних категорій і їх морфологічних парадигм; структурно-граматична модель фразеологізму і особливості її зв’язку з іншими компонентами у складі речення.

Єдиної класифікації фразеологізмів на сьогодні не існує. Відомі класифікації Л.Булаховського, В.Виноградова, М.Шанського, Б.Ларіна, С.Гаврина та ін. При виконанні практичних завдань варто послуговуватися класифікацією В.Виноградова, оскільки вона найпоширеніша й поділяє фразеологізми на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності й фразеологічні сполуки.

Джерелами формування фразеологізмів є: а) спостереження над навколишньою дійсністю; б) виробничо-професійна сфера суспільства; в) висловлювання видатних людей; г) Біблійні та Євангельські вирази; д) прислів’я і приказки.

Запитання для самоперевірки відповіді (2 год.)

1. Який розділ лексикології досліджує семантику, тобто значення, слів, природу і типи цих значень?

2. Який розділ лексикології узагальнює досвід укладання словників?

3. Слову як основній структурно-семантичній одиниці мови властиві самостійність, цільнооформленність і…?

4. Як називається реальний предмет (чи явище) як об’єкт найменування?

5. Багатозначність і полісемія – це одне й те саме?

6. Які типи перенесення значення ви знаєте?

7. Назвіть омонімічні явища.

8. За класифікацією фразеологізмів В. В. Виноградова фразеологічні зрощення та ідіоми – це одне й те саме чи ні?

9. Як ще називають фразеологічні єдності?

10. Який розділ мовознавства вивчає стійкі словосполучення?

11. До якої групи слів за сферою вживання належать професіоналізми, жаргонізми, діалектизми?

12. Як називаються слова, що виражають чітко окреслені поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва?

13. На які групи поділяється лексика зі стилістичного погляду?

14. Що є джерелом лексики?

15. Як називаються пари слів з протилежним значенням?

16. Як називається стрижневе слово в синонімічному ряді?

17. Як називається розділ мовознавства, який визначає походження слів?

18. На якому методі ґрунтується етимологія?

19. Як називається наука про складання словників?



Практичні завдання (6 год.)

Завдання 1. Запишіть по п’ять фразеологічних зворотів з опорними словами голова, рука українською, російською та іноземною мовою, яку ви вивчаєте. (послуговуйтесь фразеологічними словниками)

Завдання 2. Доберіть синоніми до поданих слів. Наведіть приклади синонімів іноземною мовою, яку ви вивчаєте.

Бідність, колір, будинок, гарний, ворог, великий, літера, вірний, заметіль, родина, дивитися, абетка, дорогий, любов, товстий.



Зразок: бідність – убогість, злидні.

Завдання 3. Знайдіть серед наведених слів багатозначні слова й з’ясуйте їх прямі та переносні значення. На якій основі відбувається творення переносного значення? Перекладіть слова іноземною мовою, яку ви вивчаєте. З’ясуйте усі їх значення у цій мові.

Початок, полог, сердитися, сенат, усувати, разючий, елемент, ловелас, дотла, ворон, обізнаний, вокальний, настрій, вокзал, флігель, умова.



Завдання 4. Які слова української, російської та іноземної мови, що ви вивчаєте, утворено від латинських слів?

Familia, studio, aqua, terra, optima, administro, circus, communico, corpus, documentum, medicus, natura, factum, homo, magister, finis, forma, memoria, patria, historia.



Завдання 5. Прочитайте народні прислів’я та приказки. Випишіть антоніми. Визначте їх тип. Перекладіть антоніми іноземною мовою, яку ви вивчаєте. Чи повністю зберігається їхнє значення?

Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Багатому свято, а вбогому діла багато. Добро пушить, а лихо сушить. В гостях добре, а дома ліпше. Правда та кривда – як вогонь та вода. Від малих дітей голова болить, і від великих – серце. Зроби сьогодні те, що хочеш відкласти на завтра. Мала праця краще за велике безділля. Сміх крізь сльози. Не май сто рублів, але май сто друзів.


Тема: Словотвір (8 год.)

Мета: з’ясувати й засвоїти основні поняття розділів словотвору; розглянути способи творення слів, класифікацію похідних слів з урахуванням їхньої словотвірної структури та словотвірного значення; удосконалювати вміння здійснювати словотвірний розбір, розвивати у студентів уміння самостійно здобувати знання

Завдання: дати визначення основним поняттям словотвору; розглянути класифікацію способів словотворення; визначити, які засоби словотвору існують в сучасній українській мові та їх функції; виконати словотвірний аналіз слів мови, визначити труднощі у виконанні такого виду граматичного розбору і знайти ефективні шляхи їх подолання.

План

1. Словотвір як розділ науки про мову

1.1. Об'єкт і завдання словотвору

1.2. Зв’язки словотвору з іншими лінгвістичними науками

2. Похідне слово як основна одиниця словотвору

2.1. Подільність та похідність

2.2. Твірна основа і словотворчий формант

2.3. Словотвірна структура похідного слова

3. Способи словотворення

3.1. Морфологічний спосіб словотворення.

3.2. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення.

3.3. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення

3.4. Лексико-семантичний спосіб словотворення

Ключові слова: словотвір (дериватологія), формотворення, словотворення, словотвірна структура,твірна основа, похідне слово, словотвірне значення, словотворчий формант, словотвірне гніздо, словотвірний тип, словотвірна модель, афіксація.

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, необхідно звернути увагу на те, що словотвір як окрема галузь лінгвістичної науки формується протягом останніх десятиліть. Дедалі чіткіше вимальовуються контури цієї мовознавчої дисципліни, уточнюються її основні поняття і терміни, визначають нові напрями досліджень. Звернути увагу на те, що термін «словотвір» має двояке значення: 1) це сама система словотвірної будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про словотвірну будову мови як мовознавчу дисципліну. Дати визначення таким базовим поняттям, як дериватема, словотвірна форма.

При підготовці другого питання з’ясувати розмежування термінів «подільність» та «похідність». При визначенні поняття «похідне слово (основа)» доцільно звернутися до критерію Г. Винокура. Визначити диференційні ознаки похідних слів. Звернути увагу на те, що усі похідні слова сучасної української мови незалежно від їх морфемного складу включають два основні елементи – твірну базу і формант. Вказати, що твірна основа не існує самостійно; вона виявляється пісня завершення дериваційного акту як спільна для твірного і похідного слів семантико-структурна величина. Розглянути словотворчі засоби, які у науковій літературі називають формантами. Визначити найменшу одиницю словотвірної системи – похідне слово. Зауважити, що термін «словотвірна структура похідного слова» набув поширення в науковій літературі, однак розуміється вченими по-різному і досить часто сплутується з іншим терміном – «морфемна (морфологічна) структура слова». Зазначимо, що деякі вчені намагаються тлумачити термін «структура слова» через термін «форма слова», що пояснюється їхньою семантичною близькістю: структура – «будова, внутрішня організація будь-чого», форма – вид, тип, оріганізація, структура, зумовлені певним змістом». Доцільно, однак, розрізняти ці терміни при вживанні їх у мовознавчій науці.

При підготовці до третього питання необхідно вказати, що у сучасній українській мові розрізняються такі способи словотворення: морфологічний, морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Морфологічний спосіб словотворення – основний спосіб збагачення словникового складу української мови. Цей спосіб включає афіксацію (суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, постфіксальний способи), безафіксний спосіб, основоскладання, словоскладання, абревіацію та комбінації зазначених способів. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів шляхом переходу слів одного граматичного класу в інший. При такому словотворенні відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу, причому змінюються значення і граматичні ознаки слова. Ідеться, таким чином, про субстантивацію (перехід в іменники), ад'єктивацію (перехід у прикметники), адвербіалізацію (перехід у прислівники), прономіналізацію (перехід у займенники). Лексико-синтаксичний спосіб словотворення – це спосіб утворення нових слів у результаті стягнення в одне слово двох або більше, що виражають одне поняття. Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова.



Питання для самоперевірки (2 год.)

  1. Схарактеризуйте дериватологію (словотвір) як самостійну лінгвістичну дисципліну, визначивши: а) що є об’єктом вивчення у словотворі? б) яке місце дериватології в системі науки про мову?

  2. Схарактеризуйте словотвірні та інверсійний словники української мови.

  3. Пояснити лінгвістичні поняття, позначувані термінами «словозміна», «формотворення».

  4. У чому полягає різниця між формотворенням і словотворенням?

  5. Чи всі слова української мови мають словотвірну структуру?

  6. Що таке словотвірна структура слова? З яких елементів вона складається?

  7. Що становить зміст поняття «твірна основа»?

  8. У чому виявляється зв’язок між твірною основою і похідним словом?

  9. Яка основа називається мотивувальною?

  10. Що таке «словотвірне значення»? Яка його відмінність від лексичного значення слова?

10. Які завдання стоять перед словотвірним аналізом слова?

11. Що слід розуміти під словотвірним гніздом ?

12. Охарактеризуйте афіксальне словотворення залежно від характеру та способу використання словотворчого афікса.

13. У чому полягає суть морфолого-синтаксичного способу творення слів? Схарактеризуйте його різновиди: субстантивацію та адвербіалізацію.

14. Що слід розуміти під лексико-морфологічним способом словотворення?

15. Який спосіб словотворення називається лексико-семантичним? Наведіть приклади слів, утворених цим способом.



Практичні завдання (6 год.)

Завдання 1. Утворіть словотвірні ланцюги.

1. Вантажити, вантаж, вантажитися, вантажопідйомний, вантажний, вантажник, вантажність, вантажопідйомність, вантажопідйомник.

2. Забава, забавний, забавно, забавонька, забавненький, забавити, забавитися, забавка, забавляти.

3. Мороз, морозяний, морозенко, морозко, морозище, морозиво, морозовина, морозити, зморозитися, заморожений, заморозити.



Завдання 2. Визначте, яким способом утворені назви областей в українській мові.

а) Львівська, Вінниця, Івано-Франківська, Хмельницька;

б) Львівшина, Вінниччина, Івано-Франківщина, Хмельниччина.

Завдання 3. Випишіть із запропонованого тексту всі похідні прикметники і виконайте їх словотвірний аналіз

Він був живий, не древній, не міфічний, з тих клопітних для Греції часів, коли потенціал демографічний на чорноморськім березі осів (Л. Костенко).



Схема розбору

1. Речення із словом для аналізу.

2. Аналізоване слово.

3. Твірне слово (мотиватор або мотивуюче слово).

4. Твірна основа (мотивуюча основа).

5. Словотворчий засіб (дериватор).

6. Вид словотворення.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Схожі:

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Психологія вікового розвитку людини для галузі знань 23 «Соціальна робота»

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
Професійний відбір та професійна орієнтація для галузі знань 1301 Соціальне забезпечення
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Російська мова» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам мон молоді...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни icon«Іноземна мова» (англійська) Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам монмолодьспорт...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук,викладач вищої категорії
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка