Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни



Сторінка21/22
Дата конвертації09.03.2018
Розмір4.56 Mb.
ТипВитяг
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22
Тема: Граматика. Морфологія (8 год.)

Мета: визначити граматику як розділ мовознавства, з’ясувати її роль у мові; охарактеризувати типи граматичних значень за способом вираження та за роллю в мові; розглянути граматичні категорії, граматичні способи; охарактеризувати частини мови і принципи їх визначення.

Завдання: дати визначення граматики, її розділів та основних одиниць; розглянути єдність лексичного і граматичного значень у слові; проаналізувати типи граматичних значень за способом вираження та за роллю в мові; розглянути основні граматичні категорії та граматичні способи; з’ясувати національну специфіку граматичних значень і граматичних категорій у різних мовах; охарактеризувати частини мови, визначити критерії їх виділення; проаналізувати класифікації частин мови різних авторів і різних мовознавчих традицій.

План

1. Граматика. Предмет морфології. Основні поняття морфології

2. Граматична категорія

3. Граматичне значення і способи його вираження

4. Частини мови і принципи виокремлення їх

Ключові слова: граматика, морфологія, словотвір, граматичне значення, граматична категорія, лексико-граматичні розряди, морфеміка, морфема, граматична форма слова, форманта, редуплікація, опрощення, ускладнення, перерозклад.

Методичні рекомендації

При підготовці першого питання з’ясувати багатозначність у трактуванні поняття «граматики», визначити відмінності між формальною граматикою, контенсивною, синхронічною, діахронічною, функціональною.

В Україні перші граматики побачили світ у кінці 16 – на поч. 17 ст. У дослідження граматичної будови української мови великий внесок зробили О.Потебня, А.Кримський, О.Синявський, Є.Тимченко, Л.Булаховський та ін.

Охарактеризувати відбиття в граматиці найтиповіших зв’язків між явищами дійсності та найзагальнішими властивостями буття; визначити основні одиниці граматичної будови мови.

Розгляд другого питання слід розпочати з визначення терміна «граматична категорія»; охарактеризувати морфологічні (класифікаційні, словозмінні) і синтаксичні граматичні категорії та особливості їх реалізації в різних мовах; розглянути основні граматичні категорії іменника та дієслова; висвітлити критерії поділу та функціонування лексико-граматичних розрядів.

У третьому питанні, окрім визначення граматичного значення, охарактеризувати дериваційні, реляційні, модальні значення; проаналізувати граматичні значення у відомих мовах; пояснити єдність лексичного і граматичного значення у слові; розглянути морфеми (корінь і суфікси) як матеріальні носії лексичного і граматичного значень слова.

Визначити граматичні способи; розглянути синонімічні й омонімічні граматичні способи; з’ясувати, що таке нульова морфема; охарактеризувати синтетичні граматичні способи (афіксацію, чергування (внутрішню флексію), наголос, редуплікацію, словоскладення, суплетивізм); визначити аглютинацію і фузію; охарактеризувати аналітичні граматичні способи (спосіб службових слів, інтонації, порядку слів); розглянути історичну мінливість граматичних категорій і граматичних способів, охарактеризувати морфологічні моделі.

Розкрити в четвертому питанні сутність поняття «частини мови»; з’ясувати основні критерії виділення частин мови (семантичний, морфологічний, синтаксичний, словотвірний). Подати історичну довідку класифікації частин мови в Давній Індії, Давньому Китаї, Давній Греції та вітчизняній традиції (М. Смотрицького, М. Ломоносова) та розглянути сучасну класифікацію частин мови, погляди вчених на це питання (Л. В. Щерби, В. В. Виноградова, І. Р. Вихованця). Охарактеризувати самостійні частини мови (іменник, прикметник, дієслово, прислівник, числівник, займенник), службові частини мови (прийменники, артиклі, сполучники, частки), вигук відповідно до поглядів мовознавців, до яких схиляєтесь ви.



Запитання для самоперевірки відповіді (2 год.)

1. На які два компоненти поділяється граматична будова мови?

2. Граматику слова чи речення вивчає морфологія?

3. Як ще інакше називається розділ мовознавства – дериватологія?

4. Яке значення слів є абстрактним – лексичне чи граматичне?

5. Як ще інакше називають реляційні граматичні категорії (наприклад, відмінок, число та рід прикметника ) ?

6. Які ще категорії числа існують в окремих мовах, крім однини і множини?

7. Як називаються формальні, матеріальні засоби вираження граматичних значень, граматичних категорій?

8. Як називається єдність плану змісту і плану вираження, тобто граматичного значення та граматичного способу?

9. Як називаються зміни межі між морфемами в слові в процесі його історичного розвитку?

10. У середину якої морфеми вставляється інфікс?

11. Як називаються граматичні способи, коли граматичне значення виражається поза межами слова?

12. До яких граматичних способів – до синтетичних чи аналітичних належить порядок слів?

13. Які ви знаєте критерії визначення частин мови?

14. У яку групу І. Вихованець виокремив іменник, прикметник, числівник, дієслово, прислівник?

Практичні завдання (6 год.)

Завдання 1. Визначте у виділених словах лексичні і граматичні значення і з’ясуйте, в чому саме виражається діалектична єдність їх як одиничного, окремого і загального, абстрактного, яке розвинулось на ґрунті відношень і зв’язків між одиничними елементами.

На Далекому Сході, в тайзі, на одній корабельні Хлопці пачку розшили, читають, уважні, ретельні. Добра слава про неї, як пісня, пішла у народі, Тую книгу читають робочі на автозаводі. (Я. Шпорта).



Завдання 2. Випишіть з поданого тексту 10 слів з різними лексичними і граматичними значеннями і 10 слів, які не мають самостійного лексичного значення (або виявляють Його у сполученні з іншими словами).

Отак ми трохи поговорили про Татарку, цей район Києва, який і досі зберіг у собі всі риси патріархальності; поселення, де ще й досі хлопці й дівчата «ходять на вулицю», як ходили у селах; зелений закуток, де мешкають люди, що вміють зробити все на світі – від дитячої цяцьки до океанського лайнера. (П. Загребельний).



Завдання 3. Поділіть слова на морфеми. Визначте, носіями якого значення (лексичного чи граматичного) є кожна з них? Конкретизуйте граматичне значення: реляційне воно чи дериваційне?

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв. (Костянтин Ушинський).



Завдання 4. Чим відрізняються морфеми від службових слів? Розгляньте у поданих текстах з української (або російської мови морфеми у виділених словах, а також службові слова і з’ясуйте, які спільні і відмінні ознаки мають морфеми і службові слова?

Укр.: 1. Повівав холодний вітрець. З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари (Коц.). 2. Од левад з криком неслися хлопці... Раптом звернули ліворуч (Гол.). 3. Вранці виплило ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч з землею. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку (Коц.).

Рос.: Самое дорогое у человека – это его жизнь. Она дается ему один раз, и прожить ее надо так, чтобы не было мучительно больно за бесцельно прожитые годы, чтобы не жег позор за подленькое и мелочное прошлое, чтобы, умирая, смог сказать: вся жизнь и все сили были отданы самому прекрасному в мире – борьбе за освобождение человечества. (Н. Островский).
Тема: Граматика. Синтаксис (9 год.)

Мета: дати основні відомості про словосполучення, речення, синтагму, текст; з’ясувати типи синтаксичних зв’язків у словосполученні; забезпечити знання про структурно-граматичний поділ речення, актуальне членування речення та структурні типи речень.

Завдання: дати визначення синтаксису, його одиниць вивчення; охарактеризувати словосполучення, розглянути їхні типи та види зв’язку слів; визначити речення, з’ясувати його основні ознаки, структуру; розглянути класифікації речень за різними ознаками.

План

1. Типи синтаксичних зв’язків у словосполученні.

2. Основні риси речення. Речення і судження.

3. Синтаксичні одиниці і категорії. Актуальне членування речення.

4. Текст і дискурс.

Ключові поняття й терміни: синтаксис, словосполучення, граматична валентність, синтаксичні зв’язки слів (узгодження, керування, прилягання, координація, тяжіння, інкорпорація, замикання, ізафет); речення, синтаксичні категорії речення: часу, способу, модальності, предикативності; висловлення, актуальне членування речення, текст.

Методичні рекомендації

При підготовці першого питання потрібно сформувати уявлення про синтаксичний рівень мови, дати визначення синтаксису, назвати одиниці синтаксису; охарактеризувати словосполучення; розкрити поняття: «валентність», «граматична валентність», «лексична валентність». Визначити різні типи словосполучень (прості, складні, комбіновані словосполучення; лексичні, синтаксичні словосполучення; сурядні, підрядні словосполучення; іменні, дієслівні, прислівникові словосполучення; атрибутивні, об’єктні, релятивні словосполучення; предикативні, непредикативні словосполучення). З’ясувати типи граматичного зв’язку між членами сурядних і підрядних словосполучень (узгодження, керування, прилягання, координація, тяжіння, інкорпорація, замикання, ізафет).

У другому питанні з’ясувати за навчально-довідковою літературою особливості визначення речення; охарактеризувати основні його ознаки (комунікативність, відносна самостійність, структурна цілісність, предикативність, модальність); розповісти про синтаксичні категорії речення: категорію синтаксичного часу, синтаксичного способу, об’єктивної модальності, суб’єктивної модальності, предикативності; визначити терміни: «синтаксема», «алосинтаксема». Розглянути й охарактеризувати структуру речення, розповісти про різні види речень (розповідні, питальні, спонукальні; прості, складні; поширені, непоширені; односкладні, двоскладні); охарактеризувати різновиди односкладних речень, типи складних речень (безсполучникові складні речення, складносурядні речення, складнопідрядні речення); назвати члени речення.

Опрацьовуючи третє та четверте питання, зосередити увагу на розмежуванні визначень понять «складне синтаксичне ціле», «текст», «контекст» та їхньому тлумаченні; назвати основні характеристики складного синтаксичного цілого; охарактеризувати основні компоненти тексту. Охарактеризувати граматичне та актуальне членування речення, пояснити, чим вони зумовлені; назвати головні засоби актуального членування речення та функціональне розмежування тексту й контексту.



Запитання для самоконтролю відповіді (2 год.)

1. Як називаються ті «блоки», конструкції, у які об’єднуються слова, перш ніж утворити речення?

2. Як називається такий тип зв’язку у підрядному словосполученні, при якому залежне слово є незмінним?

3. Як називається найменша комунікативна одиниця?

4. Як називається категорія, яка співвідносить речення з дійсністю?

5. Які існують типи зв’язку слів у підрядному словосполученні?

6. Словосполучення виконує номінативну функцію, а речення – ..?

7. Які члени речення ви знаєте?

8. Як називається здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами?

9. Які зв’язки вважаються закритими?

10. Як називається зв’язок між словами, при якому потрібне дистантне розташування найтісніше пов’язаних слів?

11. Як називається зв’язок слів у сурядному словосполученні?

12. Як називається категорія, що прив’язує повідомлення до певного часового моменту?

13. Як називається категорія, що виражає відношення мовця до повідомлення?

14. Як називається поділ речення на члени речення?

Практичні завдання (7 год.)

Завдання 1. Поділіть наведені словосполучення на групи за головним (стрижневим) членом: іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові – і запишіть їх.

Будувати стадіон, сказати згарячу, бажати щастя, ходити по полю, малювати олівцем, стояти за столом, іти вперед, поїхати вчитися, захист дисертації, любов до дитини, порога до Москви, плаття в квітах, глечик з молоком, враження від зустрічі, вовчий слід, п’ятий рік, кожний ранок, веселий в розвагах, щирий у праці, шашлик по-грузинськи, двері направо, бажання виїхати, майстер говорити, потрібний людям, сірий від пороху, справедливий до людей, дуже сміливий, завжди веселий, хтось у білому, дещо з спогадів, кожний з нас, третій у черзі, десятий від краю, один з передових, надзвичайно цікаво, пізно вночі, далеко позаду, почервоніти від сорому.



Завдання 2. Визначте у поданих реченнях різновиди підрядних граматичних зв’язків між словами (узгодження, керування, прилягання, тяжіння).

  1. Чудово бути нині молодим, натхнення в серці відчуваєте невтомне, для тих, що сталі виплавили тонни, шукати в серці рівноваги тим (Павл.). 2. Щоранку з рудника виходять машини забирати робітників (Гонч.). 3. Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою (М.). 4. Степан після зміни зайшов до кімнати партбюро вимитий переодягнений (Соб.).

Завдання 3. Визначте різновиди підрядних граматичних зв’язків між словами (узгодження, керування, прилягання, тяжіння).

Весняний вітер, виконати завдання, п’ять учнів, він відповідав, працювати швидко, земля батьків, зустрічати друзів, холодна вода, річка Дніпро, дати відповідь, пожовклий лист, пісня про матір.



Завдання 4. Складіть словосполучення, в яких опорні слова виступали б то головним, то залежним компонентом. Визначте головне й залежне слово.

Добрий, будувати, писати, вчитися, думка, життя, вище, близько.



Зразок: рожеві хмари – рожевий від сонця.
Тема: Історія і сучасність письма (8 год.)

Мета: з’ясувати, які існують види письма; визначити значення писемного виду мови в історії людства; охарактеризувати основні етапи історії письма.

Завдання: охарактеризувати етапи розвитку письма; розглянути принципи орфографії.

План

1. Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма.

2. Предметне письмо. Етапи і форми розвитку графічного письма.

3. Історія виникнення і розвитку алфавітів, його види.

4. Графіка й орфографія. Принципи орфографії.

Ключові поняття й терміни: письмо, «предметне письмо», піктографія, ідеографія, фонографія (силабічне письмо, консонантне письмо, буквено-звукове), графіка, алфавіт, орфографія, принципи орфографії (фонетичний, морфологічний, історико-традиційний, ідеографічний).

Методичні рекомендації

У першому питанні варто зосередити увагу на визначенні письма, з’ясувати функції та призначення письма в суспільстві; охарактеризувати основні етапи розвитку письма: зародження письма, «предметне письмо», піктографія, ідеографічне письмо, фонографічне письмо (три етапи його розвитку.

Зародження письма стало дублером звукового мовлення. Предметне спілкування могло розвиватись у досить розгалужені системи предметного письма, у якому використовувались якісь однорідні предмети, що своїми розмірами, кольором чи конфігурацією символізують різний зміст. Це камінцеве письмо (Південна Америка), вузликове письмо (наприклад кіпу давніх інків у Перу), черепашкове письмо ( вампум, Північна Америка) тощо. Це доволі обмежена форма передачі інформації, якою можна повідомити про щось конкретне.

Письмо як всеосяжна система для передачі будь-яких повідомлень існує не більше 6 тисяч років. Письмо не зразу стало таким зручним і надійним засобом, яким воно є тепер. Засіб цей удосконалювався протягом тисячоліть, у творчих пошуках і писемній практиці величезної кількості людей.

При підготовці другого питання варто зауважити про еволюціонування писемних систем, детально охарактеризувати «предметне письмо», піктографія, ідеографічне письмо, фонографічне письмо (три етапи його розвитку).

Ідеографія (єгипетська, шумерська, китайська, писемність майя (Мексика) іменується ще ієрогліфіяним. Кожен знак виражає окреме поняття, а отже, слово, бо поняття передається словом.

Фонографія (буквено-звукове письмо) – поєднання змістового запису слів із звуковим становило вже фактично новий тип письма. Найдавніша форма звукового письма – силабічне, у якому окремий звук виражає певну послідовність звуків, найчастіше склад. Найдавнішою формою силабічного письма є деванагарі, що застосовувалось для запису санскриту і досі використовується в Індії як письмо мови гінді. Саме греки завершили рух від силабічного до буквено-звукового (алфавітного), запровадивши знаки не тільки для приголосних звуків, а й для голосних (грецький, латинський, слов’янські алфавіти.

У третьому питанні слід з’ясувати формування найпоширеніших європейських алфавітів; порівняти латинський алфавіт з алфавітами виучуваних мов, зокрема з українською та англійською.

Алфавіт – сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих в історично усталеному порядку. Майже 75 % населення Землі користується буквено-звуковим письмом. Нині існує чотири сім’ї алфавітів: латинська (30%), слов ‘янська (10%), арабська (10%), індійська (20%). До латинської сім’ї належить 70 алфавітів: 30 європейських, 20 азіатських, 20 африканс ьких. Ідеальний алфавіт повиинен мати стільки букв, скільки є звуків у мові. Причому кожна графема (буква) повинна позначати один звук, а кожен звук – мати одну графему. Однак ідеальних алфавітів не існує. Це пояснюється тим, що 24 буквами грецького і 25 латинського алфавітів неможливо передати усі звуки сучасних мов, по-друге, в усіх мовах відбуваються фонетичні зміни, а орфографія залишається традиційною. Цю суперечність частково усуває складовий принцип графіки. За співвідношенням зі звуками букви бувають: 1) однозначні; 2) двозначні; 3) які не позначають жодного звука.

Перед підготовкою четвертого питання варто ознайомитись із спеціальними типами письма: фонематична транскрипція; фонетична транскрипція, її системи і міжнародний фонетичний алфавіт; практична транскрипція і транслітерація. Охарактеризувати основні принципи орфографії (фонетичний і фонематичний, морфологічний і символічний, традиційний) та визначити, якими принципами керується український та англійський алфавіти.



Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Для морфологічного принципу характерне однакове написання однієї й тієї ж морфеми незалежно від її вимови в тій чи в тій позиції. Історико-традиційний принцип полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писались колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. Ідеографічний, або символічний, принцип опирається на смислові відмінності поджібних написань. Орфографія має особливе соціальне значення. Вона торкається інтересів всього суспільства і тому є предметом постійної уваги і турботи мовознавців, які займаються проблемами культури мовлення.

Запитання для самоперевірки відповіді (2 год.)

  1. Чому і коли зародилося письмо?

  2. Які залишки предметних послань зустрічаються у сучасних цивілізованих народів?

  3. Чим зумовлена еволюція письма? Яку роль відіграють при цьому знаряддя й матеріал письма?

  4. Чому піктографію називають ще фразеографією?

  5. Чому логографічне письмо є разом з тим ідеографічним?

  6. Чим зумовлені відмінності давньоєгипетської, шумерської та китайської ідеографічних систем письма?

  7. Чому до цього часу зберігається китайське ієрогліфічне письмо? Чому раніше воно отримало таке широке поширення в країнах Південно-Східної Азії?

  8. Які переваги й недоліки складового письма у порівнянні з буквено-звуковим? Які народи користуються зараз складовим письмом?

  9. Що таке алфавіт? Звідки пішли сучасні найбільш поширені алфавіти – грецький, латинський, слов’янський?

  10. Чому серби використовують кирилицю, а хорвати – латиницю?

  11. Які грецькі знаки, крім букв, застосовуються у сучасних звукових системах письма?

12. У якому письмі – англійському, німецькому, російському, українському, французькому – правила читання простіші? Чому?

  1. Який принцип є основним для української та російської мов?

  2. Що спільного між фонематичною та фонетичною транскрипціями? Чим вони відрізняються від орфографічного письма?

  3. Для чого і де використовується фонематична транскрипція?

  4. Яка мета використання фонетичної транскрипції?

  5. Що таке транслітерація і яке її призначення?

Практичні завдання (6 год.)

Завдання 1. Яких змін зазнав український алфавіт від перших писемних пам’яток до сьогодні? Укладіть хронологічну таблицю цих змін.

Завдання 2. Проф. Д. М. Ушаков стверджував: «Правопис – це костюм, в якому появляється мова, і він може бути зручним і незручним; однак завжди треба пам’ятати, що це зовнішність, від зміни якої не змінюється мова. Мова живе і змінюється зовсім незалежно від правопису». Проаналізуйте цю думку. Дійсно звукова мова не підлягає впливу орфографії?

Завдання 3. З’ясуйте етимологію слів «глаголиця» і «кирилиця». Поясніть сутність полеміки навколо питання про походження слов’янського письма. Чому серби використовують кирилицю, а хорвати – латиницю?

Завдання 4. Які види графічного письма представлено в наведених нижче записах? У чому ви вбачаєте переваги й недоліки кожного із цих видів:

1, 2, 3; I, II, III; один, два, три; one, two, three; eins, zwei, drei; un, deux, trios; jeden, dwa, trzy.



Методичні матеріали для самостійної роботи з дисципліни

«Загальне мовознавство»
Завдання для самостійної роботи студентів

Завдання 1. Укласти словник основних термінів курсу (6 год.).

Завдання 2. Заповнити таблицю відповідно до рубрик (6 год.).

Сучасні напрями мовознавства

Напрям мовознавства

Час і місце виникнення

Основні школи, їх представники та праці

Проблематика

Ключові поняття


психолінгвістика

соціолінгвістика

етнолінгвістика

когнітивна лінгвістика
















Завдання 3. Дібрати приклади використання в лінгвістичних дослідженнях різних методів та прийомів аналізу, спробувати провести аналіз мовного матеріалу за одним із методів (4 год.).

Завдання 4. Написати реферат на одну із запропонованих тем, підготувати презентацію в системі Power Point, розгорнуту доповідь (10 год.).
Зразки тем рефератів

1. Мовознавство в Давній Індії.

2. Давньокитайське мовознавство.

3. Мовознавство в Давній Греції та Римі.

4. Давнє арабське мовознавство.

5. Європейське мовознавство епохи середньовіччя та Відродження.

6. Українське мовознавство ХІ – ХУІІ ст.

7. Зародження порівняльно-історичного мовознавства.

8. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта.

9. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві.

10. Психологічний напрям у мовознавстві.

11. Молодограматизм.

12. Школа «слів і речей».

13. Школа естетичного ідеалізму.

14. Неолінгвістика.

15. Казанська лінгвістична школа. І.О.Бодуен де Куртене.

16. Соціологічний напрям. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра.

17. Історичні та методологічні основи структуралізму.

18. Празька лінгвістична школа.

19. Копенгагенський структуралізм (глосематика).

20. Американський структуралізм (дескриптивізм).

21. Генеративізм.

22. Неогумбольдтіанство.

23. Радянське мовознавство.

24. Українське мовознавство 20 – 80-х років ХХ ст.

25. Функціональна лінгвістика.

26. Проблеми когнітивної лінгвістики.

27. Соціолінгвістика.

28. Етапи розвитку психолінгвістики.

29. Комунікативна лінгвістика.

30. Соціолінгвістичні та психолінгвістичні методи дослідження.

31. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові.

32. Л.С. Виготський – основоположник вітчизняної психолінгвістики.

33. Передумови виникнення психолінгвістики.

34. Вікова психолінгвістика.

35. Розвиток мовної ситуації в Україні протягом ХХ століття.

36. Мовна політика в різних державах.

37. Етнолінгвістичні студії О.О.Потебні.

38. Форми існування мови.

39. Національна мова і культура.

40. Напрями та завдання комунікативної лінгвістики.

41. Проблеми міжкультурної комунікації.



Критерії оцінювання рефератів

Оцінка виставляється з урахуванням двох параметрів: 1) обсяг виконаного реферату; 2) якість написання.

1. Оцінка “відмінно” ставиться за реферат, який має обсяг 15-20 або більше друкованих (рукописних) сторінок; проблема, яка в ньому розглядається, викладена повно, послідовно, логічно; список використаної наукової літератури нараховує 5-6 джерел, відповідає сучасним правилам оформлення бібліографії.

2. Оцінка “добре” ставиться за реферат, який має обсяг 11-14 сторінок; тема реферату викладена досить повно, але є певні недоліки у логіці викладу; бібліографічний список нараховує 4-5 джерел, відповідає сучасним правилам, але містить певні помилки.

3. Оцінка “задовільно” ставиться, коли обсяг реферату є недостатнім для викладення обраної проблеми, і тому проблема розглядається поверхово; у бібліографічному списку менше чотирьох наукових джерел і є помилки.

4. Оцінка “незадовільно” ставиться, якщо тема реферату зовсім не розкрита, у бібліографічному списку менше 2 наукових джерел, і він подається не за сучасними правилами.



Завдання 5. Опрацювання проблемних питань (10 год.)

Ці питання передбачають їх вивчення шляхом підготовки як групових проектів у вигляді презентацій, так й індивідуальних.



    1. Системний характер мови.

    2. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями.

    3. Основні й проміжні рівні мови.

    4. Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови.

  1. Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма.

  2. Характеристика мовознавства в стародавньому Єгипті.

  3. Мовознавчі питання у спадщині Аристотеля. Олександрійська граматична школа.

  4. Данте Алігієрі «Про народну мову» (1305 р.).

  5. Загальна оцінка натуралізму. Етимологія і лінгвопалеонтологія.

  6. Погляди Карла Бругмана та Бертольда Дельбрюка як представників молодограматизму.

  7. Іван Бодуен де Куртене – засновник Казанської (Петербурзької) школи. Погляди Бодуена де Куртене на знаковий характер мови, принципи класифікації мов, звук як об’єкт мовознавчих досліджень.

  8. Вчення Казанської школи про фонему. Погляди Миколи Крушевського та Василя Богородицького як представників Казанської школи на походження людської мови, морфологічну будову слова, виникнення і розвиток письма.

  9. Копенгагенський структуралізм (глосематика)

  10. Американський структуралізм (дескриптивізм)

  11. Генеративізм

  12. Типологічна класифікація мов.

  13. Санскрит та європейські мови.

  14. Історичний розвиток мови й аспекти мовознавства (синхронія та діахронія).

  15. Зовнішні причини мовних змін.

  16. Внутрішні закони історик змін окремих мовних рівнів та мови загалом.

Алгоритм підготовки самостійного проекту

(мультимедійної презентації у режимі power point)

Мультимедійна презентація у режимі Power Point повинна бути розрахована на 10–15 хвилин виступу студента(ів).

1. Перший слайд містить назву наукового проекту, ПІБ, групу та факультет його виконавця(ів).

2. Другий слайд наочно представляє загальну постановку наукової проблеми та її актуальність для порівняльно-історичного і типологічного мовознавства.

3. Третій слайд презентує мету і основне наукове завдання.

4. Решта слайдів присвячені викладу основних положень досліджуваної наукової проблеми, обов’язково з ілюстрацією мовного матеріалу (як мінімум із 2 зіставлюваних мов).

5. Останній слайд наочно презентує основні наукові результати досліджуваної проблеми: спільне і відмінне у зіставлюваних мовах.

6. До мультимедійної презентації додається доповідь обсягом 5–6 сторінок тексту з такими параметрами: кегль – Times New Roman, розмір – 14, інтервал – 1,5, абзац – 1,25 см.



Завдання 6. Підготовка наукових анотацій та резюме на одну з фундаментальних праць, яка розкриває основні положення теми, винесеної для самостійного опрацювання (8 год.).

Алгоритм підготовки анотацій та резюме

1. На одну з тем, винесених для самостійного опрацювання (за рекомендацією викладача або вибору студента) необхідно укласти список основної і додаткової літератури.

ПРИКЛАД



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Схожі:

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Психологія вікового розвитку людини для галузі знань 23 «Соціальна робота»

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
Професійний відбір та професійна орієнтація для галузі знань 1301 Соціальне забезпечення
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Російська мова» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам мон молоді...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни icon«Іноземна мова» (англійська) Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам монмолодьспорт...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук,викладач вищої категорії
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка