Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74



Сторінка11/12
Дата конвертації15.04.2017
Розмір2.5 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Тема 19. «Постмодерністський лист» в німецькомовній літературі: вихід за межі німецької літературної традиції (Г. Розендорфер, М. Фриш)
СТИСЛИЙ ЗМІСТ ТЕМИ:

Німецька літературна традиція, яка орієнтується на естетичний пошук та філософську глибину, представляє собою значну частину сучасного мистецтва слова. У світі європейської літературної епохи, що стрімко розвивається, значне місце належить німецькому роману – достатньо перерахувати імена М. Вальзера, Г. Грасса, З. Ленца, П. Хандке, Б. Шлинка, К. Вольф, Ю. Франка, И. Шульце, Т. Бруссига та інших. Цікаво й те, що роман німця П. Зюскінда «Парфумер» вважається однією з ікон постмодерна. Д. О. Чунунов, визнаючи своєрідність німецької літератури 90-х років ХХ століття, причиною небувалого розквіту роману називає «вихід літератури до масового читача, її прагнення взаємодіяти у своїй презентації з іншими видами мистецтва» [Чугунов Д. О. Німецька література 1990-х років: основні тенденції развитку. – Режим доступу: http://www.dissercat.com /content/nemetskaya-literatura-1990-kh].

Постмодернізм у німецькомовній версії представлений яскраво та достатньо широко, хоча й пізніше, ніж в американському чи французькому варіантах.
ЗАВДАННЯ 1.

1. Прочитайте уривок статті І. Роганової про етапи постмодернізму в німецькій літературі, складіть уявлення про його розвиток.

Постмодерн вісімдесятих-дев’яностих

«Про постмодерністський лист як про напрямок, який дозволяє вписати німецькомовну літературу в світовий художній контекст, по-справжньому можна говорити тільки приблизно з середини 1980-х років. Першими романами, які свідомо були інтерпретовані як постмодерністські, були “Молода людина” (1984) Бото Штрауса, “Парфумер” (1985) Патріка Зюскінда та “Останній світ” (1988) Кристофа Рансмайра, хоча асоціюється з поняттям постмодерну незрівнянно більша їх кількість. Можна назвати і такі відомі твори, як: “Відкриття повільності” (1983) Стена Надольного, “Берлинська імітація” (1983) Бодо Морсхойзера, “Людвиг повинен померти раніше” (1989) Томаса Хеттхе, “Блакитний сифон” (1992) Урса Відмера, “Телемах” (1995) Міхаеля Кьольмайера, “Сара та Симон” (1995) Ериха Хакля, “Піранезська мрія” (1992) Герхарда Кьопфа та багато інших.

Для новітньої німецької літератури характерні обробка традицій минулих років, зв’язок з літературою минулого, використання накопиченого заздалегідь досвіду, приховане цитування, своєрідне перетасування минулих літературних елементів з метою створення нових творів, тобто, згідно з дослідницею постмодернізму Н. Маньковською, «оперування літературними кодами попередників як засобом художнього моделювання». Так, наприклад, в «Прощанні з друзями» (1995) Райнхарда Йіргля ми знаходимо інтертекстуальний зв'язок з “Одисеєю”, “Міхаелем Кольхаасом”, “Жерстяним барабаном” та іншими творами німецької та світової літератури.

Видатний дослідник Ганс-Йозеф Ортайль виокремив у німецькомовній літературі два твори, які, на його думку, можуть вважатися шедеврами постмодернізму: це роман Вольфганга Хільдесхаймера “Марбот. Біографія” (1981) та роман Герольда Шпета “Соmmedia” (1980). У романі “Марбот” вигаданий, але все ж таки підтриманий фактичним матеріалом головний герой, який вдався до іронії, затіває інтригу, яку читач і повинен розгадати, прочитавши історію як універсальну цитату. Взагалі постмодернізм завжди пропонує читачу ребуси, шифри, щоб підштовхнути його до «активного» читання, розбудити його асоціативну спроможність та залучити до гри його інтелект.

У свідомість Хільдесхаймера інфекція постмодернізму проникла при знайомстві з англійською та американською літературою. Таким чином, “спілкування” з літературою з Америки, де взагалі першочергово й зародився, хоча й у грубому вигляді, постмодернізм, сприяло виходу за рамки німецької літературної традиції, звільненню від нав’язаної, але глибоко проникної в уми ідеї особливого німецького шляху (німці завжди говорили про те, що їх література повинна розвиватися традиційно по-німецьки, ігноруючи новинки ззовні, тим самим полегшуючи собі шлях та сприяючи збереженню особливих ментальних характеристик).

У романі Герольда Шпета “Соmmedia” читач є учасником екскурсії музеєм разом з запрошеною сотнею персонажів. Оповідач більше не дає йому ніякою “ниточки”, за котру той міг би “зачепитися”. Читач усе більше стає заручником пошуку серед багатьох таких же як і він, “читаючи” історії, комбінує матеріал, сподіваючись, що він зможе знайти вихід із лабіринту. “Соmmedia” – чисто постмодерністське явище, коли історії конструюються, нанизуються одна на одну, музей же є залом відсталих, які плутають.

Німецькі письменники – автори подібних творів – живуть у своєму власному світові, в якому почуваються затишно й комфортно. Вони черпають мову та створюють міф не з офіційної лексики повсякденності та не з творів улюблених класиків, а із сучасності, котра їх породила. При цьому в постмодернізмі залишається ще щось від давньої ностальгії за народною манерою викладу, за народними ритмами (Роберт Шнайдер, Італо Кальвіно та ін.). На зламі віків новітні поети переконані в тому, що диво та фантазія, які здатні звільнити дух від тіла, а тіло від духу, повинні вписатися в світ машин та високих технологій, можливо, в дещо іншому – зміненому, трансформованому – вигляді, але ні в якому разі не повинні бути зруйновані або витіснені.

1990-ті роки характеризуються як продовження третьої фази розвитку постмодернізму, яка розпочалася у кінці 1970-тих років. Саме останнє двадцятиліття свідчить про народження культури постмодернізму, що виникла як влиття воєдино тенденцій двох попередніх декад. Як результат, поява постмодернізму в німецькомовному літературному просторі призвело до переорієнтації проблемно-художнього вектора літератури: автори почали більше уваги приділяти рефлексії над процесом написання твору, пропонувати читачу множинність зачинів та кінцівок тощо. Змінився конгломерат літературних засобів, таким чином літературні форми збагатилися та прийняли нові конфігурації» [Роганова І. Німецька література: минуле та сьогодення. – Режим доступу: ieras1.socionet.ru/files].

Швейцарський прозаїк Герберт Розендорфер (1934-2012) вважається одним з найвишуканіших стилістів сучасної прози, його твори перекладені різними мовами, в нього є багато нагород. Розендорфер – автор багатьох романів, оповідань, п’єс, він член Баварської академії вишуканих мистецтв та Академії наук та літератури в Майнці. У сучасній німецькій літературі Г. Розендорфер стоїть окремо, почавши свій шлях з нереалістичних, експериментальних романів, він перетворився з часом на «суто традиціоналіста». Ні крутих поворотів сюжету, ні тонких стилістичних визисків у його книгах не зустрінеш. Він розповідає історії, іноді смішні, іноді трагічні, а іноді жахливо сумні» [Михальчук Л. Подорож у часі. – Режим доступу: root@br.minsk.by]. Іронічна проза Розендорфера – це заклик до сучасної людини, яка звикла до оточуючих її безглуздостей та вже не помічає їх, аби вона подивилася на себе зі сторони та замислилася над тим, що вона робить і навіщо живе. У творчості Розендорфера, особливо у романі «Велике соло для Антона», помітна велика кількість реалій сучасного постмодерністського мистецтва.

На думку критиків, найвідоміша книга Розендорфера – «Велике соло для Антона», зроблена в найкращих традиціях нереалістичної прози» [Шведов А. Герберт Розендорфер. Вибране. // Журнал нереалістичної прози_ Рецензії. htm], представляє собою постмодерністську версію робінзонади та містить усі основні ознаки такого виду літератури. У цьому романі використана стандартна сюжетна схема, згідно з якою герой стає останнім представником людства на Землі. Уже в «Пролозі» письменник починає грати «з чужим текстом». Так, першою фразою в книзі є епіграф з Маларме : «Кінцева мета світу є книга», який означає один із постмодерністських мотивів тексту – пошуки втраченого світу, який зберігся біля Антона, єдиного мешканця знелюдненого простору і таким чином він став суб’єктом та носієм світового досвіду. Сюжетоутворюючий сенс роману «Велике соло для Антона», який пов’язаний з не менш важливим мотивом бунту проти батька, – втрата художньої цінності творчості. Негативність, заперечення світу – це ще один спільний для постмодернізму мотив, помітний у романі Розендорфера, який знищив оточуючий Антона соціум як недосконалий.

До самого кінця роману відповідності до інтертекстуальних задач «звучать» тексти творів різних авторів, причому автор вводить паралелі та мотиви, пізнавані в постмодерністському ключі. Так, наприклад: «У Антона Л. було доволі своєрідне ставлення до чистоти. Антон Л. був, так би мовити, періодичним чепуруном. Через тривалі інтервали, які могли доходити і до півроку, але не бували коротшими за чотири тижні, Антоном Л. заволоділа потреба очиститися… Коли дні такого надзвичайного очищення закінчувалися, Антон Л., як ми вже казали, обмежувався на півроку мінімальним туалетом, який полягав лише у швидкому чищенні зубів, голінні та митті кінчиків пальців. У цей час Антон Л. не змінював навіть білизну, що призвело до того, що поступово він починав пахнути, оскільки, і цього не можна заперечувати, в цей час він спав у нижній білизні. Як з посади в одному банку (два роки тому), так і з посади в одній туристичній фірмі (чотири роки тому) Антон Л. був звільнений через свій запах» [«Велике солодля Антона», стор.9]. У цій цитаті ми бачимо перегукування одночасно і з «королем запахів» – парфумером П. Зюскинда, і з героями Ф. Кафки, які завжди відокремлені в оточуючому їх світі і завжди позначені, як і Антон Л., через ініціали.

І. Кальвіно писав: «Хто ми такі, ким є кожен з нас, якщо не комбінацією досвіду, інформації, читання та вимислу? Кожне життя є енциклопедія, бібліотека, реєстр предметів, сукупність ігор, які безперервно змішуються та впорядковуються в довільних комбінаціях». У романі Г.Розендорфера «Велике соло для Антона», складному та захоплююче цікавому досвіді відтворення життя однієї людини як моделі загальнолюдського досвіду, прослуховується настільки велика кількість різноманітних мотивів – від міфологічного мотиву чарівного перетворення з Іванушки-дурника у всемогучого повелителя світу до новітніх постмодерністських мотивів негативності, заперечення буття, розуміння людини як комбінації досвіду та інформації, втрати художньої цінності творчості як головної відмінності людини від неживої природи, – що цей текст представляється невичерпним.


ЗАВДАННЯ 2.

1. Знайдіть та опрацюйте такі роботи про творчість Г. Розендорфера, законспектуйте найбільш важливі оцінки та спостереження:



  • Ишимбаева Г.Г. Дилогия Г. Розендорфера о путешествиях Гао-дая в контексте классических травелогов // Русская германистика: Ежегодник Российского союза германистов. – Т.7. – М., 2010. – С.138. - [Режим доступа: http://www.bibliorossica.com/book.html?currBookId=3768&ln]

  • Каменная Е. Ю. Герберт Розендорфер и немецкая литература фантастического жанра // Актуальные проблемы лингвистики, перевода и межкультурной коммуникации: межвузовский сб. статей [отв. ред. А.М. Поликарпов]. – Архангельск, 2009. - С .116-119.

  • Михальчук Л. Путешествие во времени - [Режим доступа: http://www.br.minsk.by/index.php?article=25677&year=2005]

2. Вивчіть коментарі перекладача та критика Ігоря Петрова «Розендорфер для початківців» (в скор.) [Режим доступу: http://labas.livejournal.com/763758.html], складіть уявлення про творчий доробок письменника:



Книга

Рік

вид.


Переклад

Мій коментар

Der Ruinenbaumeister

1969

Архітектор

Первая книга Р., которая сразу же принесла ему известность. Весьма запутанное повествование (прием "рассказ в рассказе" достигает на некоторых страницах 5-кратной вложенности) с фантастическими элементами и стилистическими экспериментами. Многие вложенные новеллы кажутся подражательными <..>

Der stillgelegte Mensch

1970

-

Т. к. "Архитектор" получил хорошую прессу, Р. смог опубликовать тексты, писавшиеся "в стол". Сб. рас-в вышел неровный, ярче других "Карьера Флоренцо Вальдвайбеля-Хостелли " и "Майк Хаммер и 1968 год".

Großes Solo für Anton

1976

Велике соло для Антона, пер.О.Колесова

Усі померли на самому початку книги. Окрім Антона Л. Цікавий задум, на мій смак, не повністю реалізований<..>

Stephanie und das vorige Leben

1977

-

<..>Історія нашої сучасниці, яка раптом знайшла паралельне життя в середньовічній Іспанії. На мій погляд, дещо прісно та передбачувано, але тим, кому до душі «Велике соло…» може сподобатися

Der Prinz von Homburg

1978

-

Справжня біографія Фридриха Другого, він же принц Гомбургський. <..>

Vier Jahreszeiten im Yrwental

1979

-

Той самий Тіроль, але зрілий Р. пише набагато краще, ніж молодий. У 80-х роках Р. вважав цю книгу своєю найкращою. Дія 4-х пов’язаних (дещо штучною) сюжетною лінією та написаних від імені підлітків оповідань відбувається в Кітцбюеле під час та одразу ж після війни.

Das Messingherz

1979

Латунное сердечко, пер.Е.Колесова

Безумовно, найкраща книга Р., практично геніальна. На жаль, у 1996-му, намагаючись втиснути її під одну обкладинку з "Большим соло...", російський текст дещо обрізали, а повний переклад було втрачено<..>

Ball bei Thod

1980

Бал у Смерти, пер.мій

На стільки ж, безумовно, найкраща зб. оповідань Р. Мені більш за всіх подобається "Дубовые Листья и Звезду Давида", в якому Альбин Кессель завойовує Африку. <..>

Ballmanns Leiden oder Lehrbuch für Konkursrecht

1981

-

Не зовсім рівний, але в найкращих епізодах і гомерично смішний, і елегійно сумний роман про суддівського чиновника, який займався, як нині б сказали, дауншифтингом.

Das Zwergenschloss und sieben andere Erzählungen

1982

-

Більше за інших мені сподобалася повість "Маззаграни", написана в дещо незвичайному для Р. жанрі казки-притчі. Ще у декількох оповіданнях з’явилася характерна для Р. біда: він вигадує зав’язку, але не розв’язку. 2 оповідання, здається, є оммажем другові Р. Е. Хеншайду – майстру буйних характерів та нерухомих сюжетів.

Die Frau seines Lebens und andere Geschichten

1985

-

Зб. оповідань. Я читав його незабаром після "Балу у Смерті", здався набагато слабкішим, багато оповідань при традиційно для Р. цікавих ідеях недотягнутими. А ось читачам "Немецкий для гастарбайтеров" и "Бенгальский Рулетик" приглянулись.

Briefe in die chinesische Vergangenheit

1985

Письма в Древний Китай, пер.Е.Колесова

Найбільш відомий, як в Росії, так і в Німеччині роман Р. Китайський мандарин потрапляє в сучасний Мюнхен і описує...<..>

Die Kellnerin Anni

1985

-

Мало не єдиний текст Р., написаний від жіночого особи. Говорять, смішний. Не читав.

Die Nacht der Amazonen

1989

-

Біографія Крістіана Вебера, простого баварського конюха, що зробив завдяки знайомству з Гітлером і Ремом, неабияку кар'єру. У Берлін Вебер не рвався, йому цілком вистачало Мюнхена, тому, напевно, і дожив до 45-го. Документальні розділи перемежовуються сценками з життя героя <..>

Die goldenen Heiligen oder Columbus entdeckt Europa

1992

Златоликие или Колумб открывает Европу, пер. мой.

Найзагадковіший роман Р, про те, як під Ганновером висадилися інопланетяни, і що з цього вийшло. Розгульна сатира першої частини несподівано змінюється розгнузданою мізантропією <.> цей роман поступається тільки "Латунному сердечку" і "Листам."

Ein Liebhaber ungerader Zahlen

1994

-

Роман про знаменитого письменника (назви і перекази пародіюють Селінджера), який обтяжується своєю популярністю і інкогніто, що живе в Італії. Місцями хороший, але нерівний, а подекуди і нудний.

Absterbende Gemütlichkeit

1996

-

Збірка оповідань про Мюнхен 60-х-70-х і його мешканців. Хороші"Юдоль на пленэре", "На Вечном Посту"і"А как будет эспрессо по-итальянски?"<..>

Das selbstfahrende Bett

1996

-

Ще одна хороша зб. повістей і оповідань, хоча деякі теми і прийоми вже використовувалися раніше. Найбільший резонанс викликали "Улучшатель Рембрандта"і"Эти с третьего этажа".

Die große Umwendung

1997

Великие перемены, пер. В.Позняк

Сиквел "Листів."., говорять, що в цілому дещо слабший. Не читав.

Autobiographisches

1998

-

Автобіографічні оповідання, що публікувалися в різних зб. , зведені воєдино.

Die Erscheinung im Weißen Hotel

2000

Чудо в "Белом Отеле", пер. В.Позняк

З насторогою ставлюсь до пізнього Р., тому не читав. Радий би був почути думку тих, хто читав.

Kadon, ehemaliger Gott

2001

Кадон, бывший бог, пер. Е. Колесова

Див. вище.

Die Donnerstage des Oberstaatsanwalts

2004

Четверги с прокурором, пер. А.Уткина

Саме після цієї книги я ставлюсь з насторогою до пізнього Р. Історії, що раніше уміщалися б в один розділ, розтягнуті на 4, на додаток у кінці Р. багатослівно переказує одне зі своїх старих оповідань і намагається приробити до нього різні кінцівки.

Der Hilfskoch oder wie ich beinahe Schriftsteller wurde

2005

-

Письменник, що приїхав у Тіроль інкогніто, влаштовується там на роботу помічником кухаря. Чому? Можливо, я дізнаюся це, якщо відійду від "Четвергів.".


2. Прочитайте роман Г. Розендорфера "Велике соло для Антона", знайдіть в ньому зразки постмодерністського письма.

У німецькомовній літературі кінця ХХ – початку ХХI ст. досить широко представлений жанр автобіографії: особистий досвід стає точкою відліку в зображенні історичної ретроспективи в романах Г. Белля і Г. Грасса, автобіографія майстерно завуальована в романі австрійської письменниці, лауреата Нобелівської премії 2003 року з літератури Э. Елінек "Піаністка", сповідувальною відкритістю відрізняються романи П. Шнайдера ("Ленц") і В. Кеппена ("Юність"), автобіографізм і тенденція до суб'єктивності характерні для романів Крісти Вольф – "роздум про Кристі Т."., "Образи дитинства" і "Немає місця. Ніде". Майже автобіографічне оповідання роман В. Вертліба "Зупинки в дорозі" (1999), напруженим одкровенням відрізняється історико-автобіографічна дилогія австрійця В. Г. Фішера "Рідні стіни" і "Чужі кути", значною мірою автобіографічна третя частина трилогії Г. Хайдена "Фальшиві друзі". У автобіографічному романі-трилогії "Я був одного разу", "Вогняна земля" і "Мій собака, моя свиня, моє життя" Арнольд Штадлер описує "дитинство героя як історію страждань, на якій втрати залишили свої відбитки". Одним з варіантів реалізації автобіографії в сучасному звучанні стала книга дитячих спогадів "Фонтан" Мартіна Вальзера, яку відрізняє "актуальність постановки співвідношення особистої і політичної історії".


Видатний швейцарський письменник Макс Фріш (1911-1991), драматург і публіцист, прославився низкою творів, найвідоміші з яких романи – "Штиллер", "Ноmo Фабер" і "Назву себе Гантенбайн". При усій незвичності цих романів, які визначають як інтелектуальні, експериментальні, екзистенціальні, романи-притчі та ін., у них помітний автобіографічний початок. "Фріш, при усій зосередженості на унікальному власному "я", приречений був співпасти з матрицею західного інтелектуала тієї пори" (Марк Амусин. Макс Фриш. Аналитик мечты. – Новый Мир. – 2011. – №5), що надає його творчості добре помітне сповідувальне звучання і відкритість, характерні для автобіографічних текстів.

У пізніх повістях Фріша "Монток" (1975) і "Людина з'являється в епоху голоцену" (1981) з особливою виразністю проявляється провідна тема його творчості – проблема самоідентифікації особистості, вибору і переоцінки свого морального канону. В автобіографічній повісті "Монток" Фріш поставив перед собою складне завдання – говорити про себе "не ховаючись за вигадками". В основу повісти "Людина з'являється в епоху голоцену" покладена автобіографічна лінія, яка доповнена колажем з газетних вирізок і цитат з енциклопедії, історичних і географічних екскурсів тощо. При уважному читанні в тексті проявляються рівні сенсів, інтертекстуальність та ін. ознаки постмодерністської техніки.


ЗАВДАННЯ 3

1. Прочитайте есе М. Фріша "Явка з повинною", виокреміть епізоди його біографії, які згідно з цим текстом мали для автора найбільш важливе значення.

2. Прочитайте і проаналізуйте фрагмент дисертаційного дослідження І.В. Галиної "Макс Фріш – шлях до "Монтоку":

«Сложность иного рода, возникающую при работе с автобиографическим материалом, отметила К. Вольф: «Книга, чтобы стать «реалистичной», должна иметь несколько планов». Именно так строятся ее «Пример одного детства», «Вишни свободы» А. Андерша, «Юность» В. Кёппена, «Вечерний свет» С. Хермлина и, наконец, «Монток» М. Фриша. Последний строит повесть в двух планах: в условном настоящем (поскольку это уже прошлое для автора, хотя и отделенное лишь одним годом) и в прошлом. При этом обе составляющие структуры произведения не являют собой некой последовательности, выверенной хронологически – они распадаются на эпизоды, которые довольно прихотливо перемешаны и, кроме того, орнаментованы целой россыпью второстепенных мини-эпизодов, лирических отступлений, цитат, городских зарисовок и прочего. Это почти нарочитая «неупорядоченность» отражает саму стихию памяти, о законах которой Фриш начал задумываться еще в первом «Дневнике». Третий род сложностей, предполагаемых автобиографическим повествованием, относится к манере, тону авторского рассказа. Г. Бёлль в «Письме моим сыновьям» решительно отказывается от «литературности» и склоняется к манере бесстрастного «информирования» читателя. М. Фриш также заявляет о своем намерении занять «позицию простодушного рассказчика», который не станет ничего «выдумывать» [Галина И.В. Макс Фриш – путь к «Монтоку»].


3. Позначте межі автобіографії в трактуванні М. Фріша згідно з його таким висловлюванням:

«Личное, частное словарь толкует как нечто домашнее, не публичное. Но может ли литература заниматься лишь явлениями общественной жизни? Смерть личное дело, например, в рассказе Толстого «Смерть Ивана Ильича», а это великая литература. Разве любовная ночь должна быть публичной, чтобы любовь стала темой литературы? Мне известен упрек, будто я рассказываю только о своей личной жизни. Это идет еще от 60-х годов, с того времени, когда в ФРГ пробудилось новое осознание общественных явлений, которое потребовало от литературы, чтобы она занималась исключительно этими социальными явлениями. Впрочем, здесь смешиваются два понятия: личное и автобиографическое. Это не одно и то же. Мои романы действительно занимаются главным образом межчеловеческими отношениями, то есть конфликтами в сфере личной жизни. Мне представляется нелепым предположение, будто мои романы и пьесы автобиографичны. Вымышленные истории тоже нуждаются, конечно, в материале. Черпает ли писатель этот материал из личных встреч или из чужих сообщений, ничего не меняет в том факте, что рассказанная история в целом становится вымышленной историей. Разумеется, я пользуюсь и автобиографическим материалом, воспоминаниями, личным опытом. Почему бы нет! Это способствует достоверности всей декорации. Бальзак знал улицы и площади в своем Париже, был знаком с сотнями современников, но его истории не становятся оттого автобиографическими. Вероятно, здесь тоже происходит смешение понятий: тема автора, биография автора. Я действительно отношусь к писателям, которые всю жизнь могут работать только над собственной темой. В различных вариациях, конечно. Во все новых историях. Встречаясь с читателем в Мадриде, или в Бостоне, или в Новосибирске, я полагаю, что его интересует не моя скромная биография, а скорее моя тема <…>…история, рассказывающая о конфликтах в личной жизни, например о конфликтах в жизни Анны Карениной, всегда вместе с тем и отражение жизни общества. Общественная ситуация может быть предметом теоретического анализа, это метод социологии и политологии. Иной подход у литературы: она постигает общественную ситуацию посредством изображения конкретных случаев» [Макс Фриш. Интервью Н. Павловой: Режим доступа: http://www.many-books.org/auth/2186/book/51249/frish_maks/listki_iz_veschevogo_meshka/read/65].



4. Прочитайте повість "Людина з'являється в епоху голоцену", визначте її жанрові особливості і знайдіть ознаки автобіографії.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconПрактикум з української мови навчальний посібник Кривий Ріг 015 ’35(075. 8)(076. 5) Ббк 81. Укр 9
Практикум з української мови : [навчальний посібник]. – Кривий Ріг : кпі двнз «кну», 2015. – 27с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconН. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник
Актуальні питання методики викладання літератури: Навчально-методичний посібник / Н. П. Мещерякова. – Кривий Ріг, 2017. – 119 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconО. О. Пальчикова калейдоскоп культур кривий Ріг 2014 З. П. Бакум, О. О. Пальчикова калейдоскоп культур (рівень В1) Навчальний посібник
Бакум З. П. Калейдоскоп культур (рівень В1) : [навчальний посібник] / З. П. Бакум, О. О. Пальчикова. – Кривий Ріг, 2014. – 101 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник Муровані Курилівці 2012 Серветник В. Г., керівник шахово-шашкового гуртка
Роль шахів І шашок у розвитку творчих здібностей дитини – Муровані Курилівці: Навчально-методичний посібник, 2012р. – 28 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconФахові словники : науково-допоміжний бібліографічний покажчик / бібліотека Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія»; упоряд. Глущенко Л. О., Муханова С. В. – Кривий Ріг, 2015. – 20с

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчальний посібник Вінниця внту 2015 (075) ббк 88я73

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»
Сторія україни: навчально-методичний посібник для студентів, працюючих за кредитно-модульною системою. (укладачі: кандидат історичних...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconКомунальний навчальний заклад Київської обласної ради
Т. О. Гребенчук. Готуємося до історичної олімпіади: методичні та інформаційні аспекти: Навчально-методичний посібник. – Біла Церква:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка