Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74



Сторінка12/12
Дата конвертації15.04.2017
Розмір2.5 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Тема 20. Способи руйнування лінійності в романах "Пейзаж, намальований чаєм" М. Павича і "Атлас, складений небом" Г. Петровича : до проблеми аналогій і відповідностей у постмодерністському романі.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ ТЕМИ:
Однією з продуктивних стратегій постмодерністського листа є "установка на руйнування традиційних уявлень про структуру тексту як семантично центрованої і стабільно визначеної". Така організація художнього простору тексту є альтернативою замкнутим і статичним лінійним структурам, ґрунтованим на жорсткій осьовій орієнтації. «Такие структуры семантически сопрягаются Делезом и Гваттари с фундаментальной для классической европейской культуры метафорой "корня", дифференцируясь на собственно "коренные" или "стержневые" ("система-корень"), с одной стороны, и "мочковатые" или "пучкообразные" ("система-корешок") – с другой» [Энциклопедия культур. – Режим доступа: http://ec-dejavu.ru/r/Rizoma.html].

Принципом побудови нелінійного тексту служить ризома («постмодернистськи трактоване письмо принципово ризоморфно» Р. Барт). Цей термін введений до культурного ужитку Ж. Делезом і Ф. Гваттарі в 1976 році в роботі "Rhizome". "Ризома (фр. rhizome – кореневище) – поняття філософії постмодерну, фіксувально принципово позаструктурний і нелінійний спосіб організації цілісності, що залишає відкритою можливість для іманентної автохтонної рухливості і, відповідно, реалізації її внутрішнього креативного потенціалу самоконфігурування" [Там же].

Для сучасного роману принцип різоми і нелінійного оповідання в цілому став продуктивним і реалізується в творчості багатьох іменитих постмодерністів. «Утверждение, что существует другая, более совершенная чем линейное письмо, повествовательная многомерная структура, можно найти и в “Грамматологии” Ж.Деррида (1967). Речь идет о возвращении к идее культуры как единого множества. “Идеальный текст” Деррида представляет не иначе как множество уже созданных текстов, которые не выстроены в линейную последовательность, и тем не менее образуют нечто единое, пересекаются друг с другом, переходят друг в друга. Единство такого текста создается не его “материализацией” и пространственным размещением в пределах страницы, главы, книги, а “смысловыми переходами”, благодаря которым любой текст читается не последовательно, а “вдоль и поперек” и фактическая линейность текстов и их завершенность разрушаются «силой мысли и воображения» [Липская Л.И. К проблеме повествовательной незавершенности в современной литературе].
ЗАВДАННЯ 1.

1. Вивчіть статтю Л. І. Липської «До проблеми оповідної незавершеності в сучасній літературі» (Режим доступа: http://zarlit.utmn.ru/o-literature/k-probleme-povestvovatelnoy-nerazreshennosti-v-sovremennoy-literature), знайдіть визначення типів незавершеності ("недописана книга" і "концептуальна", усвідомлювана незавершеність, що реалізовується в 3-х варіаціях). Проаналізуйте такий фрагмент про 3 варіації розповідної незавершеності з цієї статті:

«1. Смысловая незавершенность, которая предполагает повествование, используя определение П. Рикера, “закрытое с точки зрения конфигурации, и открытое с точки зрения прорыва в мире читателя, который оно способно совершать”. Примером данного варианта незавершенности могут служить большая часть новелл Борхеса (“Сад расходящихся тропок”, “Алеф”, “Вавилонская библиотека”), романы У.Эко, подтверждающего осознаваемый характер подвижного смысла в своих работах, таких как “Открытое произведение” (1969), “Границы интерпретации” (1990). Уже для данного варианта “незавершенного” повествования с “открытым”, хотя и конечным в своих интерпретативных возможностях смыслом, необходим активный читатель-“соавтор”.

2. Повествовательная незавершенность. Для повествования в данном случае характерна концовка, не содержащая завершения. Чаще это связано с тем, что автор “намеренно и сознательно поднимает проблему, которую считает неразрешимой, и все же, она остается обдуманным и сознаваемым финалом, который рефлексивным способом подчеркивает неисчерпаемость тематики всего произведения” <..>

3.“Структурная незавершенность”, формирующая текст, не имеющий “начала и конца”, либо претендующий на это. Примером служат романы М.Павича (“Хазарский словарь”, “Кроссворд, нарисованный чаем”, “Звездная мантия”), роман П.Корнеля “Пути к Раю”, роман Г.Петровича “Атлас, составленный небом”, т.е. произведения, которые сегодня чаще всего определяют как “гипертексты”.

Гипертекстовая структура может быть достаточно разнообразной. Удачно вводимое сторонниками виртуального текста разграничение на дисперсный и аксиальный гипертекст, основанное на различии повествовательной логики. Сугубо “внешняя”, характеристика построения повествования может оказаться значимой, ведь в гипертексте визуальность вновь начинает играть очень большую роль. Можно выделить

а) тексты с предельно четко прописанной структурой (что не делает их простыми) (М.Павич “Хазарский словарь”, Г.Петрович);

б) предельно “аморфные”, рассыпающиеся структуры, с центром, вынесенным “вовне” (П.Корнель);

в) “скрытые структуры”, где аморфность текстов преодолевается посредством предлагаемой читателю схемы (М.Павич “Кроссворд, нарисованный чаем”, “Ящик для письменных принадлежностей”).»



2. Прочитайте фрагмент статті, відмітьте особливості постмодерністської версії в слов'янських літературах, випишіть імена представників :

«Пик» постмодернистской активности приходится в большинстве славянских литератур на начало 1990-х гг. Главное исключение здесь опять составляет творчество Павича, безусловно, существенно повлиявшее на литературы народов СФРЮ, ускорившее в них по сравнению с другими славянскими литературами процесс «постмодернизации», а также произведения таких русских писателей, как Андрей Битов, Виктор Ерофеев, Владимир Сорокин. В славянских литературах это время обновления жанровых модификаций романа, давшее новые формы: пастыш исторического приключенческого и фантастического романов, романы инициации, метафиктивные романы, романы-головоломки, романы-«учебники», романы-«перечни» и т. д.

Практически в каждой из славянских литератур в общем потоке «модной» продукции появляется несколько авторов, постмодернистские произведения которых отличаются значительным художественным своеобразием и новаторством. В польской литературе это романы Стефана Хвина «Короткая история одной шутки» (1991), «Ханеман» (1995) и Анджея Стасюка «Стены Хеврона» (1992), «Белый ворон» (1994), в чешской – Иржи Кратохвила «Медвежий роман» (1990), «Песня среди ночи» (1992), «Авион» (1995), Даниэлы Годровой «Под обоими видами» (1991) и Яхима Топола «Сестра» (1994). В литературе Словакии обращают на себя внимание тексты Душана Митаны («Поиски потерянного автора», 1991) и Владимира Балла («Аутсайдерия», 1997). У хорватов историческую прозу в дилогии «Уроки жизни» (1985) и «Волосы Вероники» (1989) постмодернистки обновляет корифей Неделько Фабио; в Словении классиком постмодернизма благодаря роману «Факелы и слезы» (1987) в одночасье становится двадцатичетырехлетний Андрей Блатник; в македонской прозе новые тенденции успешно развивает Данило Коцевский («Путешествие в Аркашон» 1989, «Одиссей» 1991). Болгарская литература по-новому заявляет о себе элитарными произведениями Эмилии Дворяновой «Passion, или смерть Алисы» (1995), Светлозара Игова «Елены-Олени» (1998) и Георгия Господинова «Естественный роман» (1999). Романы «Рекреации» (1990), «Московиада» (1992), «Перверсия» (1995) Юрия Андруховича становятся визитной карточкой украинского постмодернизма. Наряду с прозой «примеряет» постмодернистские «одежды» поэзия <..>

В разных славянских литературах постмодернистские тенденции ассимилируются по-своему, индивидуально. В литературе Чехии и Болгарии – налицо установка на элитарную прозу, выходящую из-под пера рафинированных писателей-филологов, таких как Г. Господинов или Д. Годрова; для украинских и белорусских литераторов постмодернизм – средство социального протеста, языкового самоутверждения и одновременно демонстрация крайнего экспериментаторского радикализма; в словенской литературе через постмодернистскую практику преодолевается инерция многовековой национальной самозащиты. У авторов Польши художественная миссия постмодернизма ассоциируется с политическими переменами и отходом от романтического дискурса, с концом романтической парадигмы, а для литературы Македонии – это отвечающий национальной специфике молодой литературы ХХ в. способ эстетического познания реальности и одновременно интеграции» [Н. Н. Старикова. Постмодернизм в славянских литературах (из опыта комплексного исследования). – Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-19126.html]



3. Законспектуйте есе М. Кундери "Коли Панург перестане бути смішним" і "Творці і павуки". Спробуйте визначити, яку роль зіграла теорія роману М. Кундери в еволюції цього жанру.

4. Законспектуйте роботу М. Павича "Писати в ім'я Батька, і Сина, і Святого Духа". Зіставте позицію, озвучену в цій роботі з постмодерністськими підходами до творчості.

Милорад Павич – сучасний югославо-сербський письменник і поет, розробник теорії постмодернізму, чиї романи вважаються вершинними для нового часу і нових уявлень про літературні завдання сучасності. Критики називають його "першим письменником XXI століття" і майстром нелінійної прози. Кожен з його експериментальних текстів – зразок таких "конструкцій": "Пейзаж, намальований чаєм" (1988) змодельований у вигляді кросворду і може бути прочитаний як за горизонталлю, так і за вертикаллю. "Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро і Леандре" (1991) – роман-клепсидра, який можна читати з двох сторін. "Остання любов в Константинополі. Посібник з ворожіння" (1994) складається як послідовність розкладів карт Таро, яка і визначає організацію романного простору, "Унікальний роман" зроблений у формі дельти, "Зоряна мантія" має підзаголовок "Астрологічний путівник для необізнаних".

Як винахідник нелінійної прози, в статті "Початок і кінець роману" Павич порівнює літературу з архітектурою, що помітно і в його художніх творах.


ЗАВДАННЯ 2.

1. Прочитайте фрагмент статті "Милорад Павич про постмодерністську літературу". [Режим доступа: http://www.srpska.ru/article.php?nid=8570], .

«Сущность в том, что мы можем изменить обкраденный способ чтения. И таким образом, автор может поделиться с читателем работой в со-творении художественного произведения. Между тем, тот, кто хочет изменить способ чтения одного романа, должен изменить и способ написания романа. Произведение обязано предложить читателю возможность использовать его как интерактивную прозу. Это немного похоже на оставление линейного письма и возвращение к механизму, который мы знаем из снов и мыслительного процесса, или из устного творчества. Людские сны и мысли не линейны, они роятся и распространяются по всем сторонам, они симультанны. Если мы хотим в одном литературном произведении проследить свои мысли и сны, попробуем сделать из него нелинейный феномен. Новая литературная техника особенно применима в цифровом окружении и виртуальном пространстве. Читатель в таких обстоятельствах может одним нажатием на кнопки мыши и клавиатуры изменять и выбирать путь своего читательского авантюрного приключения».

2. Прочитайте статтю А.Б. Панової "Значення форми в романі Милорада Павича "Внутрішня сторона вітру. Повість про Геро і Леандре" [// Филология и литературоведение. – Октябрь. - 2012. - № 10. - Режим доступа: http://philology.snauka.ru/2012/10]. Прокоментуйте таку цитату зі статті:

«Особое внимание необходимо уделить образу нарратора в этих двух историях, благодаря которому возможна подобная игра со временем. Каждая из историй состоит из трёх глав, но если в повести о Леандре статус нарратора никак не меняется, то в повести о Геро он ведёт себя совершенно по-иному, чем отчасти и нарушает первичное повествование. Степень выявленности нарратора в этой части увеличивается от первой главы к третьей, превращая его из имплицитно в эксплицитно выраженного. Именно такой, эксплицитный нарратор представляется читателю в начале третьей части и рассказывает о своих взаимоотношениях с братом Геро. Становясь одним из героев, он занимает чёткую позицию неведения по отношению к Манассию, но как только дело касается Геро (в первой главе), то он смело проникает в её сознание и описывает все ощущения, мысли и переживания. То же можно сказать и о его позиции в истории Леандра – герой полностью находится в его власти. В «Рассказе о капитане фон Витковиче», где Геро сама становится нарратором (вторичным, относительно текста всего произведения), она подчиняется традиции первичного нарратора и тоже ограничивает свой доступ только мыслями главного героя. Помимо названной новеллы Геро и Леандр в романе становятся вторичными нарраторами в приведённых текстах их писем – Геро рассказывает о своей поездке с братом в Рим, а Леандр – о путешествии с Диомидием Субботой к дорогому пророку за второй частью предсказания».



2. Визначте принцип нелінійного оповідання роману "Хазарський словник" згідно з таким спостереженням:

«Образ двух зеркал, одновременно отражающих прошлое и будущее, по своей иррациональности и глубине совершенно мифологичен, но не заимствован. Он глубоко связан с контекстом романа и является закономерным продолжением экспериментов автора со временем. Чтобы увидеть "в живом эфире "одновременно прошлое, будущее и настоящее, нужно находиться одновременно в трех точках. По крайней мере, виртуально это возможно. И не просто возможно, но и необходимо, если мы хотим понять суть явления. Поэтому так ценится прогноз, а различные методы экстраполяции становятся все более и более совершенными. Павич не вносит ничего сверхъестественного, он просто реорганизует опыт. Он создает своего рода квантовую механику душевной жизни, во многом предвосхищая развитие научных категорий времени и пространства, во всяком случае выходит далеко за рамки парадоксов времени, рассмотренных А.Эйнштейном» [Пронина Е. Е. Последний из хазар: словарь Милорада Павича. – Режим доступа: http://ecsocman.hse.ru/data/2011/01/11/1214867394/Pronina.pdf].


Горан Петрович (р. 1961) – сучасний сербський письменник, що продовжує постмодерністську традицію таких письменників, як Д. Киш, Б. Пекич, М. Павич. Його перша книга "Поради для полегшення життя" вийшла в 1989 р., незабаром були опубліковані і інші твори: роман "Атлас, складений небом", збірка оповідань "Острів і навколишні оповідання", романи "Облога церкви Святого Спасу" і "Книга з місцем для побачень".

Романи Петровича відрізняє складність оповідання і переплетення розповідних пластів, фрагментарність і уривчастість подання матеріалу, відмова від єдиної послідовної структури організації твору. Особливу манеру оповідання Петровича відрізняє також мозаїчність і еклектичність, зміщення тимчасових ліній, з'єднання реалістичних пластів оповідання зі сном, міфом і фантастикою.

Деякі дослідники знаходять в творчості письменника найнесподіваніші аспекти, наприклад: «Горан Петрович в своих произведениях отдает предпочтение традиционному линейному повествованию, но в то же время выбирает нетрадиционную структуру, несущую символическую нагрузку («Атлас, составленный небом» имеет «пятьдесят две надземные главы, пятьдесят два коридора катакомб комментариев, пятьдесят две иллюстрации в скромных рамках»). Число 52, по всей видимости, соотносится с количеством недель в году, что, в свою очередь, отсылает к циклическому восприятию времени, свойственному мифологическому сознанию. Христианское восприятие времени антиномично: линейность, обусловленная историчностью самой личности Христа, ожиданием второго пришествия, сосуществует с цикличностью, связанной с контемпоральностью жизни христианина событиям Нового Завета, реализуемой в литургии. На антиномии истории и мифа держатся и произведения Петровича» [Маркова В. А., Суховей А.Н. «Слова привести в согласие»: творчество Горана Петровича в христианском контексте. – Режим доступа: http://irbis-nbuv.gov.ua/articles/2007/07mvatcc.pdf]. Продовжуючи традиції сербської постмодерністської прози, Горан Петрович експериментує з формою роману, що дозволяє говорити про нелінійність прози і використання різоми в його творчості.
ЗАВДАННЯ 3.

1. Заповніть таблицю, що відбиває специфіку романної форми у творчості Г. Петровича :


"Атлас, складений небом" (1993)

- роман-атлас: гіпертекстові посилання (у вигляді коментарів до розділів), незвичайні образи, метафори, парадокси, амальгама реальності і чарівної казки, дзеркала, які показують минуле, сьогодення і майбутнє і, що відрізняють правду від брехні, і шпильки, виготовлені з місячного світла.

"Облога церкви Святого Спасу" (1997)




"Книга з місцем для побачень" (2000)





2. Прочитайте роман Г. Петровича "Книга з місцем для побачень".

3. Опрацюйте статтю Т.В. Тернопол "Постмодерністські алюзії в романі Г. Петровича "Книга з місцем для побачень"(Режим доступу: http://vestnik.yspu.org/releases/2010_4g/49.pdf),знайдіть зразки матеріалізації різоми (лабіринт, прийом металепсиса Х. Кортасара, мотив таємничої книги У. Еко, активність читача в просторі тексту, ін.) :

«Автор «Книги с местом для свиданий», развивая идеи Ж. Делеза и Ф. Гваттари, настаивает, что открытие китайского философа Цюй Пэна о нелинейности времени применимо и к пространству (неслучайно в литературоведении два этих понятия всегда рассматриваются вместе – пространственно-временная организация произведения, хронотоп). Настоящий читатель – это тот, кто силой своего, а не авторского воображения может увеличивать пространство книги, блуждая в ней, как в лабиринте, и открывая все новые и новые дорожки. Таким образом, Горан Петрович актуализирует в своем романе один из ключевых концептов постмодернизма – ризому».


Питання для самоконтролю до модулю 11:

1. Що характерно для новітньої німецької літератури? Які твори критика називає зразково постмодерністськими?

2. Вкажіть особливості реалізації постмодерністської поетики в романі Г. Розендорфера "Велике соло для Антона".

3. Яку роль в сучасній німецькомовній літературі грає жанр автобіографії? Як він реалізований у творчості Макса Фріша?

4. Що таке нелінійне оповідання, які типи такої конструкції зустрічаються в постмодерністській поетиці?

5. Як принцип різоми співвідноситься з розповідною незавершеністю?

6. У чому відмінність постмодерністської ситуації в літературах слов'янських країн Європи?

7. Які основні критерії нео-роману в трактуванні М. Кундери?

8. Що має на увазі М. Павич під поняттям "Нелінійний феномен"?

9. Вкажіть ознаки нелінійного тексту в романі Г. Петровича "Книга з місцем для побачень".




9. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
1. Конспект роботи одного з провідних теоретиків постмодернізму (на вибір) – 1 г.

2. Роман П. Акройда "Лондон: біографія" як "історіографічний метатекст" –1г.

3. Інтерпретація образу Лондона в романі "Тонка робота" С. Уотерс – 1г.

4. Концепт антигероя в романі-сиквелі Э. Берджеса "Заповіт заводному світу" – 1г.

5. Особливості взаємодії інтелектуальної і масової літератури в романі-симфонії "Море-океан" А. Барікко – 1г.

6. "Перезапис" (recriture) канонічного міфу про Ноєв ковчег в романі Т. Фіндлі "Небажані пасажири" -– 1 г.

7.Постмодерністські прийоми "світ як текст", іронія і деконструкція в циклі Анджея Сапковского "Відьмак" – 1 г.

8. "Осінь у Петербурзі" Дж.М.Кутзее як жанр "альтернативної історії" – 1г.

9. "Культурний герой" на рубежі тисячоліть в романі "Елементарні частки" М.Уельбека (Прометей-Эпіметей) – 1 г.

10. Інтерпретація теми реконструкції історії в романі Т. Моррісон "Гімн Соломона" і У. Фолкнера "Авессалом! Авессалом"! – 1 г.

11. Світ як фікція в романі Х. Мураками "Охота на овець" – 1г.

12. Гендерний аспект роману Э. Елінек "Піаністка" – 1 г.

13. А. П. Чехов очима С. Мрожека : до проблеми інтертекстуальності в п'єсі "Любов в Криму" – 1г.

14. Пастиш і цитата як основа створення вікторіанського Лондона в романі М. Фейбера "Багрова пелюстка і біла" – 1г.


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ
Учебники и литература к курсу:


  1. Зарубежная литература ХХ в. / Под ред. Л.Г. Андреева. – 2-е испр., доп. – М.: Высшая школа, 2004.

  2. История зарубежной литературы XX в. / Под ред. В.М. Толмачёва. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. – Режим доступа: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3030622

  3. Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000-2000: Учеб. пособие / [Л.Г. Андреев, Г.К. Косиков, Н.Т. Пахсарьян и др.] Под ред. Л.Г. Андреева. – М.: Высшая школа, 2001. – 335 с.

  4. История философии: Запад-Россия-Восток (Книга четвёртая. Философия XX в.).- М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1999.- 448с. – Режим доступа: filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000197/index.shtm

  5. Анастасьев Н.А. Контрапункт (Судьба гуманизма в литературе ХХ века) // Вопросы литературы. – 1991. - №5.

  6. Анастасьев Н.А. У слов долгое эхо: Постмодернизм как стиль в зарубежной литературе XX веке // Вопросы литературы. – 1996. - №7-8.- С. 3-31.

  7. Андреев Л.Г. Художественный синтез и постмодернизм // Вопросы литературы. – 2001. - №1.

  8. Андреев Л. Г. Чем же закончилась история второго тысячелетия (Художественный синтез и постмодернизм) / Л.Г. Андреев // Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000-2000. - М.: Высшая школа, 2001.- С. 292-334.

  9. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.

  10. Борьба методов и направлений в литературах современного Запада / [Д. В. Затонский ... и др.; ответственный редактор Д. В. Затонский]; Академия наук Украинской ССР, Институт литературы им. Т. Г. Шевченко. - Киев: Наукова думка, 1986. – 232 с.

  11. Бубенцова Е. И. Мифологизм в западноевропейской литературе XX века: метод. реком. по курсу совр. западноевропейской литературы / Е. И. Бубенцова – Могилев: МГУ им. А. Кулешова, 2002. – 56 с.

  12. Галанина Е.В. Миф как реальность и реальность как миф: мифологические основания современной культуры. – М.: Академия Естествознания, 2013. – Режим доступа: http://www.rae.ru/monographs/173-5423

  13. Генис А. Треугольник (Авангард, соцреализм, постмодернизм) // Иностранная литература. – 1994. - №10.

  14. Гребенникова Н. С. Зарубежная литература ХХ век: учеб. пособие для вузов / Н. С. Гребенникова. – М.: Владос, 2002. – 128 с.

  15. Гиленсон Б.А. История литературы США: учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / Б.А. Гиленсон. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 704 с.

  16. ХХ век как литературная эпоха: «Круглый стол» // Вопросы литературы. – 1993. – № 2. – С. 3 – 85.

  17. Деррида Ж. Структура, знак и игра в дискурсе гуманитарных наук // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму / Пер с франц., сост., вступ. ст. Г.К. Косикова. - М.: ИГ Прогресс. 2000. - С. 407-420.

  18. Джумайло О. За границами игры: английский постмодернистский роман, 1980-2000 / О. Джумайло. - (Современна ли современная литература?). - (Английский роман) // Вопросы литературы. - 2007. - № 5. - С. 7-45.

  19. Затонский Д.В. Постмодернизм в историческом интерьере // Вопросы литературы. – 1996. - №3. – С.182 – 205.

  20. Затонский Д.В. Художественные ориентиры ХХ века / Д.В. Затонский. – М.: Советский писатель, 1988. — 416 с.

  21. Ильин И.П. Постмодернизм: от истоков до конца столетия. - М., 1998. – Режим доступа: http://philosophy.allru.net/perv302.html

  22. Ильин И.П. "Постмодернизм": проблема соотношения творческих методов в современном романе Запада // Современный роман: Опыт исследования. М., 1990. С. 255-279.

  23. Карельский А.В. От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы / А.В. Карельский. – М.: Советский писатель, 1990. – 399 с.

  24. Киреева Н.В. Постмодернизм в зарубежной литературе / Н.В. Киреева. - М.: Флинта, 2004. - 213 с.

  25. Лежён Ф. В защиту автобиографии: Эссе разных лет // Иностранная литература. 2000. - № 4. - С. 217-231.

  26. Леонова Е. А. Художественный мир П. Зюскинда (роман «Парфюмер») // Проблемы истории литературы. – 2003. – Вып. 17. – С. 228—234.

  27. Луков В. А. История литературы: зарубежная литература от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов / В. А. Луков. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2006. - 512 с.

  28. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма / Н.Б. Маньковская. – СПб.: Алетейя, 2000. - 347 с.

  29. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа / Е. М. Мелетинский – М.: Наука, 1976. –126 с.

  30. ПавловаН.С. Седельник В.Д. Швейцарские варианты / Н.С. Павлова, В.Д. Седельник. - М.: Советский писатель, 1990. - 318 с.

  31. Пахсарьян H.T. Теория постмодернизма и современный французский роман // Литература двадцатого века: итоги и перспективы изучения. - М.: Экон-Информ, 2006.

  32. Пестерев В.А. Модификации романной формы в прозе Запада второй половины ХХ столетия. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1999. – 312 с.

  33. Пестерев В.А. Постмодернизм и поэтика романа: Историко-литературные и теоретические аспекты: Учебно-методическое пособие. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2001. –38 с.

  34. Пьеге-Гро Н. Введение в теорию интертекстуальности: Пер. с фр. / Общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. - М.: Издательство ЛКИ, 2008. - 240 с.

  35. Современная литературная теория: антология / сост., пер., примеч. И. В. Кабановой. - М.: Флинта, Наука, 2004. - 343 с.

  36. Современный роман: Опыт исследования. - М., Наука, 1990 – 285 с.

  37. Смирнова Н.А. Тезаурус Джона Фаулза / Н.А. Смирнова. - Нальчик: Полиграфсервис и Т., 2000. - 360 с.

  38. Страда В. Модернизация и постмодернизация //Вікно в світ. – 1999. - №2. - С.196-201.

  39. Тертерян И. Человек мифотворящий: О литературе Испании, Португалии и Латинской Америки / И. Тертерян. - М.: Советский писатель, 1988. - 557 с.

  40. Толкачев С.П. Современная английская литература: Учебное пособие для студентов факультета журналистики по специальности «Журналистика и средства массовой коммуникации». – М.: ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2008. – 83 с.

  41. Усманова А. Р. Умберто Эко: парадоксы интерпретации. - Минск, ЕГУ "ПРОПИЛЕИ", 2000. – Режим доступа: http://yanko.lib.ru/books/cultur/usmanova-eco.htm

  42. Фромм Э. Человек для себя. Пер. с англ. и послесл. Л. А. Чернышевой. - Мн.: Коллегиум, 1992. - 253 с.

  43. Халипов В. Постмодернизм в системе мировой культуры // Иностранная литература. – 1994. - №1. – С. 235-240.

  44. Хасан И. Культура постмодернізму // Вікно в світ. - 1999. - №5. - с.99-111.

  45. Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века: Под ред. А.П. Саруханян.– М.: ИМЛИ РАН, 2002. -

  46. Шевякова Э.Н. Современная французская проза рубежа веков: модификация романной формы / Э.Н. Шевякова. - М.: МГУП. 2009. - 592 с.

  47. Щербицкий К. Миграция и границы постмодернизма. - Режим доступа: http://exlibris.ng.ru/tendenc/2005-12-01/5_umnozhenie.html

  48. Эко У. Заметки на полях «Имени розы» // У. Эко. Имя розы. – М: Книжная палата, 1989- с.425-467.


ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ НАУЧНО-КРИТИЧЕСКАЯ

ЛИТЕРАТУРА


  1. Алейникова З.Я. Жанровое своеобразие мемуарно-художественной автобиографии 1960-70-х годов (сюжет и характер): Автореф. дис… канд. филол. н. - М.: МГПИ, 1981. - 16 с.

  2. Аппиньянези Р. Знакомьтесь: Постмодернизм / Пер. с англ. В. Правосудова. – Санкт-Петербург: Академический проект, 2004. – 176 с.

  3. Барт Р. Мифологии. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. – 320 с.

  4. Батай Ж. Запрет и трансгрессия [Электронный ресурс]. – URL: http://vispir.narod.ru/bataj2.htm

  5. Батай Ж. Литература и Зло. – М. : Изд-во ИГУ, 1994. – 166 с.

  6. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства. Екатеринбург, 2000.

  7. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М., 2000.

  8. Бурдье П. Поле литературы. // Новое литературное обозрение, № 45 (2000).

  9. Владимирова Н. Г. Условность, созидающая мир: поэтика условных форм в современном романе Великобритании. – Новгород, НГУ им. Ярослава Мудрого, 2001. – 269 с.

  10. Генис А. Гипертекст – машина реальности // Иностранная литература. – 1994. – № 5. – C.249.

  11. Григорьева, Т. Путь японской культуры/ Т. Григорьева //Иностранная литература. - 2002. - N 8. - С. 249-257.

  12. Дебор Ги. Общество спектакля. М., 2000.

  13. Дианова В.М. Постмодернистская философия искусства: истоки и современность. СПб., 2000. – Режим доступа: http://anthropology.ru/ru/texts/dianova/ppa_1_5.html

  14. Жлуктенко Н. Ю. Психологические романы Айрис Мердок и Дж. Фаулза // Английский психологический роман XX века. Киев, 1988. -С. 129-148.

  15. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм/ Д. Затонский. – Харьков, 2000.

  16. Ильин И.П. Малколм Брэдбери: критик, писатель, пародист // Диапазон: Вестник иностранной литературы. – 1991.

  17. Ильин И. Постмодернизм. Словарь терминов/ И. Ильин. – М., 2001.

  18. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. - М., 1996.

  19. Кабаков Р. И. «Повелитель Колец» Дж.Р.Р.Толкина и проблема современного литературного мифотворчества: автореф. дис. канд.филол.наук: - Л., 1989.

  20. Кавелти Дж. Г. Изучение литературных формул // Новое литературное обозрение. - № 22. - М., 1996. - С. 33 - 64.

  21. Кагарлицкий Ю. Фантастика ищет новые пути // Вопросы литературы. - № 10. -М., 1974. - С. 159 - 178.

  22. Кагарлицкий Ю. Что такое фантастика?: О темах и направлениях зарубежной фантастики вчера и сегодня. - М.: Художеств, лит., 1974. - 349 с.

  23. Караева Л. Б. Английская литературная автобиография: Трансформация жанра в XX веке. – М.: Издательство М. и В. Котляровых, 2009. – 276 с.

  24. Киреева Н. В. Томас Пинчон: моделирование культового персонажа литературного поля / Н. В. Киреева. - (Материалы и сообщения) : Пинчон: моделирование культового персонажа литературного поля // Вестник Московского университета. Сер. 9, Филология. - 2007. – N 5. - С. 133-139.

  25. Киреева Н. В. Джон Барт и Томас Пинчон: культовый автор и/ или классик? / Н. Киреева. - (Зарубежная литература). - (Феномен "культового автора" в литературе XX века): Джон Барт: на пути к статусу "современного классика": Томас Пинчон: механизмы формирования статуса культового автора // Вопросы литературы. - 2008. - № 2. - С. 255-285.

  26. Киреева Н. В. Особенности нехудожественной прозы Т. Пинчона // Вестник Московского университета. - Сер. 9, Филология. - 2008. - N 3. - С. 69-76.

  27. Косиков Г.К. От структурализма к постструктурализму. - М., 1998.

  28. Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. М., 2005

  29. Кошелев С.Л. К вопросу о жанровых модификациях романа в философской фантастике / С.Л. Кошелев // Проблемы метода и жанра в зарубежной литературе: межвуз. сб. науч. тр. - М., 1984. - Вып. 9. — С.133 – 142.

  30. Кошелев С. Л Философская фантастика в современной английской литературе. Романы Д.Р.Р.Толкина, У.Голдинга и К.Уилсона 50-60 -х гг.: Авт. на соиск. степени канд. филолог, наук. -М.: МГПИ, 1983.-27 с.

  31. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/ Ж.-Ф. Лиотар. – СПб., 1998.

  32. Люксембург А.М. Англо-американская университетская проза. - Ростов н/Д, 1988.

  33. Массовая культура: современные западные исследования / Пер. с англ. Отв.ред. и предисл. В.В. Зверевой. Послесл. В.А. Подороги. - М., 2003.

  34. Можаева А. Миф в литературе 20 века: структура и смыслы // Художественные ориентиры зарубежной литературы 20 века. – М.: , 2002. - С. 305-330.

  35. Олизько Н. С. Интертекстуальность как системообразующая категория постмодернистского дискурса (на материале произведений Дж. Барта) : дис. ...канд. филол. наук. - Челябинск, 2002. – 194 с.

  36. Павлычко С.Д. Игра в действительность. Философское содержание «магического театра» в творчестве Джона Фаулза // Литература и общественное сознание Запада. — Киев: Наукова думка, 1990.-С.9-32.

  37. Рикер П. Время и рассказ. - М., Спб, 2000.

  38. Ройфе А.Б. Неомифологическая фантазия в фантастике 20 века. — М.: Эксмо, 2006.-275 с.

  39. .Рубин Д. Харуки Мураками и музыка слов / Д. Рубин; пер. с англ. А. Шульгат. - СПб., Амфора. - 430 с.

  40. Сысоева Ю.Н. Полиструктурность художественной формы романа М. Брэдбери «Профессор Криминале» - Автореф. дисс… к.филол. н., Воронеж 2005. – Режим доступа: http://cheloveknauka.com/polistrukturnost-hudozhestvennoy-formy-romana-m-bredberi-professor-kriminale

  41. Тодоров Ц. Введение в фантастическую литературу. — М.: Дом интеллектуальной книги, 1997. - 164 с.

  42. Толкин Дж. P.P. О волшебных историях // Сильмариллион: сборник М.: ООО «Издательство ACT», 2000. - С. 419 - 497.

  43. Тлостанова М.В. Эра Агасфера, или как сделать читателя менее счастливым // Иностранная литература.- 2003. - № 1.

  44. Фуко М.Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. - М., Касталь, 1996.

  45. Чхартишвили Г. Но нет востока и запада нет. // Иностранная литература.- 1996. - №9.

  46. Шартье Р. Письменная культура и общество / Пер. с фр. и послесл. И.К. Стаф. - М.: Новое издательство, 2006.

  47. Шифдар Р. Бесконечная история: очерк развития зарубежной фэнтези /Р.Шидфар. //Книжное дело - 1997 - № 1 - С.87.

  48. Штейнман М.А. Поэтика английской иносказательной прозы XX века (Дж. Р. Р. Толкиен и К.С. Льюис). - Автореферат дисс… к. филол. н. - Москва, 2000.

  49. Эко У. Пять эссе на темы этики/ У. Эко. – СПб., 1998.

  50. Эпштейн В.Л. Введение в гипертекст и гипертекстовые системы. – Режим доступа: http://www.ipu.ru/publ/epstn.htm


ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..с.3


ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ...................................................с.5
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ ДИСЦИПЛІНИ......................с.6
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.....с.12
ТЕМИ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.........................с.14
Тема1. Полівалентна естетика постмодернізму. Ессе І. Хассана «Розчленовування Орфея». Лекція Ж. Дерріди «Структура, знак та гра»…………………………………………………………………….с. 14

Тема 2. Концепція читача та автора у постмодерністській теорії творчості (М. Бахтін, М. Фуко)……………………………………………...с.20

Тема 3. Нонселекція в естетиці постмодерну: пастиш та варіанти інтертекстуальності……………………………………………………………с.25

Тема 4.Інтертекстуальність у романі М. Бредбері «Професор Кримінале» )……………………………………………................................с.35

Тема 5. Втілення теорії роману М. Бредбері в творчості англійських письменників к. XX ст. – Г.Свіфт, С. Уотерс)………………………………………………………………………..с.38

Тема 6. Симулякр в системі образів «Маятника Фуко» У.Еко…...с.43

Тема 7. Поняття «гіперроман» та його реалізація в романі І. Кальвіно «Замок перехрещених доль»…………………………………………………с.47

Тема 8. Дж. Барнс «Історія світу в 10 1/2 главах»: способи реалізації міфу в постмодерністському тексті……………………….…………………с.53

Тема 9. Фентезі як «вторинний стиль» в літературі. Прояв рис постмодерністської естетики у фентезі нового типу. Ігрові стратегії трилогії Дж. Р. Р. Толкієна «Володар кілець». Інтертекстуальність романів Т. Пратчетта і Д. Мартіна………………………………………………………с.60

Тема 10. Аналіз творчості Нобелівських лауреатів останнього десятиліття у світлі процесів глобалізації……………………………………………………………………с.72

Тема 11. Жанр автобіографії в сучасному романі (М. Дюрас) ……с.83

Тема 12. Механізми масової культури в романі Д. Пеннака «Маленька торговка прозою»: поняття про «ідеального автора» …………………………………………………………………………………..с.88

Тема 13.Множинність авторської присутності в «Нью-Йоркській трилогії» П. Остера…………………………………………………………с.101

Тема 14. Творчість Т. Пінчона, його роль і місце в літературі епохи постмодернізму: «мінус-автобіографія», концепт «ентропії». Деконструкція метатексту в романі «V». ………………………………………………….с.108

Тема 15. Реалізація мультикультуралізму в романі Тоні Моррісон «Кохана» ……………………………………………………………………с.110

Тема 16. Особлива роль культурної діяльності Юкіо Місіми: «Сповідь маски» і «Золотий храм» …………………………………………………..с.108

Тема 17. Масова культура і талант: аналіз історії масової літератури в романі А. Переса-Реверте «Клуб Дюма або тінь Рішельє» ……………………………………………………………………………….с.110

Тема 18. Ієрархія «стихій» у романі А.Поссе «Райські пси» ……………………………………………………………………………….с.135

Тема 19. «Постмодерністський лист» у німецькомовній літературі: вихід за межі німецької літературної традиції (Г. Розендорфер, М. Фріш) ………………………………………………………………………………с.141

Тема 20. Способи руйнування лінійності в романах «Пейзаж, намальований чаєм» М. Павича і «Атлас, складений небом» Г. Петровича: аналогії і відповідності в постмодерністському романі………………………………………………………………………..с.152
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ………………………………………с.161
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.........................................................с.162
ДОДАТКОВА НАУКОВО-КРИТИЧНА ЛІТЕРАТУРА……………с.166
ЗМІСТ…………………………………………………………………с.170

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconПрактикум з української мови навчальний посібник Кривий Ріг 015 ’35(075. 8)(076. 5) Ббк 81. Укр 9
Практикум з української мови : [навчальний посібник]. – Кривий Ріг : кпі двнз «кну», 2015. – 27с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconН. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник
Актуальні питання методики викладання літератури: Навчально-методичний посібник / Н. П. Мещерякова. – Кривий Ріг, 2017. – 119 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconО. О. Пальчикова калейдоскоп культур кривий Ріг 2014 З. П. Бакум, О. О. Пальчикова калейдоскоп культур (рівень В1) Навчальний посібник
Бакум З. П. Калейдоскоп культур (рівень В1) : [навчальний посібник] / З. П. Бакум, О. О. Пальчикова. – Кривий Ріг, 2014. – 101 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник Муровані Курилівці 2012 Серветник В. Г., керівник шахово-шашкового гуртка
Роль шахів І шашок у розвитку творчих здібностей дитини – Муровані Курилівці: Навчально-методичний посібник, 2012р. – 28 с
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconФахові словники : науково-допоміжний бібліографічний покажчик / бібліотека Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія»; упоряд. Глущенко Л. О., Муханова С. В. – Кривий Ріг, 2015. – 20с

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчальний посібник Вінниця внту 2015 (075) ббк 88я73

Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconНавчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»
Сторія україни: навчально-методичний посібник для студентів, працюючих за кредитно-модульною системою. (укладачі: кандидат історичних...
Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74 iconКомунальний навчальний заклад Київської обласної ради
Т. О. Гребенчук. Готуємося до історичної олімпіади: методичні та інформаційні аспекти: Навчально-методичний посібник. – Біла Церква:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка