Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002



Сторінка18/23
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.45 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23



2.16. Правопис частки не з різними частинами мови


Правила


Приклад

Разом пишеться:

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, якщо вони без частки, яка стала префіксом, не вживаються.

2. З іменниками, прикметниками, прислівниками, коли утворюють нові слова, які можна замінити близькими словами (синонімами), або коли слова з часткою не утворюють єдине поняття.

3. У складі префікса недо- , що надає значення неповноти якості чи дії в іменниках, прикметниках, дієсловах (дієприкметниках, дієприслівниках), прислівниках.

4. З дієприкметниками, якщо дієприкметник є означенням і не має при собі пояснювальних слів.
Окремо пишеться:

1. З іменниками, прикметниками і прислівниками, коли наявне протиставлення.

2. З дієсловами (дієприслівниками), числівниками, прийменниками, сполучниками, деякими прислівниками і з більшістю займенників.

3. З дієприкметниками, коли є протиставлення чи залежні від них слова.

4. Коли дієприкметник з часткою не виступає присудком.




Негода, негайний, ненавидіти, незабаром


Недовіра (підозра), негарно (погано), нешвидкий (повільний)


Недогляд, недоважувати, недоладно, недочуваючи, недорід


Недозволені ігри, незагартований організм

Не воля, а рабство; не голосно, а тихо
Не подолати, не виконавши, не десять, не тут, не тебе

Ще не розв’язані проблеми, не сказане, а написане привітання

Проблеми не розв’язані



2.17. Засоби милозвучності слова



Правила


Приклади

Для усунення збігів голосних і приголосних українська мова має спеціальні фонетичні засоби.

1. Чергування у/в, і/й

а) прийменник (префікс) у вживається:


  • між буквами на позначення приголосних;

  • на початку речення перед буквами на позначення приголосних;

  • перед в, ф, льв, св, тв, хв і под.;

  • після паузи (на письмі після розділових знаків).

б) прийменник в уживається:

  • між приголосними на позначення голосних;

  • на початку речення перед буквами на позначення голосних;

  • після букв на позначення голосних перед буквами на позначення приголосних, крім в, ф, льв, св, хв, тв і под.;

  • не чергуються у словах, що вживаються тільки з у чи в.

в) сполучник і вживається:

  • після букв на позначення приголосних або після розділових знаків перед буквами на позначення приголосних;

  • на початку речення.

г) сполучник й вживається:

  • між буквами на позначення голосних;

  • після букв на позначення голосних перед буквами на позначення приголосних;

  • не чергуються при зіставленні понять;

  • перед словами, що починаються з є, ї, й, ю, я.

день у день; підняв угору

Учора відбулася нарада з питань приватизації
Є багато спільного у творчості цих поетів

Головне – установити вчасно нове обладнання


вчитися в університеті
в інституті проходить конференція
познайомили в дитинстві

угода, уривок, влада

дощ іде; степ і море

І хліб зійшов….


Море й степ; дощ не йде

Простять мені і помилки й вагання


(Є. Плужник)

Небо і земля, війна і мир, древня Греція і Єгипет




2.18. Написання в лапках і без лапок



Правила


Приклади

У лапки беруться:

1. Цитати

2. Слова, що їх не вважають за свої або що наводяться з відтінком зневаги, іронії, а також незвичні, застарілі слова.

3. Індивідуальні назви організацій, підприємств, наукових праць, журналів, газет, літературних творів тощо.


Без лапок пишуться:

1. Власні назви неумовного характеру

2. Власні складноскорочені назви

3. Назви телеграфних агентств


4. Назви шахт, марок машин, літаків і т. ін., позначені номером або складені з абревіатури та номера.

5. Назви марок машин, виробів, які стали загальновживаними

6. Назви рослин, квітів, плодів
7. Назви книжок у бібліографічних списках


Завод “Арсенал”, банк “Аваль”, станція метро “Либідська”

Черкаська трикотажна фабрика

Промінвестбанк, Київенерго

Українське інформаційне агентство, агентство Франс Пресс

Шахта 1/1-біс, ВАЗ 2109

Форд, макінтош
антонівна (але у спеціальній літературі Антонівка), конвалія

Мушкетик Ю. – На брата брат. – К.: Спалах ЛТД, 1997.




Пунктуація
Пунктуація (від лат. punctum – крапка) – це система правил, які регулюють вживання розділових знаків у письмовому тексті, а також самі розділові знаки.

До найуживаніших розділових знаків належать: крапка, знак питання, знак оклику, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки, лапки і три крапки.

Розділові знаки використовуються для позначення в писемному мовленні (в реченні і тексті) меж смислових відрізків.

Розділові знаки поділяються на:



  1. видільні, які служать для виділення синтаксичної конструкції, позначення її меж у складі іншого синтаксичного цілого, - це лапки, дужки, дві коми, два тире, які виступають як єдиний парний знак;

  2. відокремлювальні, які служать для розмежування синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, предикативних частин складного речення та ін.). Вони вказують також на тип речення за емоційно-функціональною ознакою; крапка, три крапки, знак питання, знак оклику в кінці речення, кома, крапка з комою, двокрапка, тире в середині речення.

Постановка тих чи інших розділових знаків мотивується синтаксичними, смисловими та інтонаційними ознаками, але визначальним є синтаксичне членування писемної мови.

Вживання розділових знаків регулюється пунктуаційними правилами, які вказують на умови вибору розділового знаку.


2.19. Тире між підметом і присудком

В іменному складеному присудку дієслівна зв’язка є (теперішній час від дієслова бути) дуже часто випускається. Її відсутність у вимові позначається паузою, а на письмі – тире.





Тире ставиться

Тире не ставиться

Між підметом і присудком, якщо:

  1. підмет і присудок виражені іменником або кількісним числівником у формі називного відмінка: Праця людини – окраса і слава, праця людини безсмертя (Сим.). П’ять на п’ять – двадцять п’ять;

  2. обидва головні члени виражені неозначеною формою дієслова або один із них – іменник у називному відмінку: Боятися смерті – на світі не жити (Н. тв.). Найгірша помилка – вважати неминуче за доцільне (Під.);

  3. перед присудком, вираженим іменником чи неозначеною формою дієслова, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить: Україна – то народ, а народи не вмирають, а живуть із рода в род (Мова).

Між підметом і присудком, якщо:

  1. підмет або присудок виражається займенником, прикметником або порядковим числівником: Я атеїст, що знає тільки Бога (Кул.);




  1. присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе: Хоч дівка як сова, аби з другого села (Н. тв.);



  1. перед присудком стоїть заперечна частка не: Ні! Ні! Прийде не казарма, не цементовий коридор (Рильський).




Примітка. Для інтонаційного та стилістичного виділення присудка перед ним у всіх названих випадках може ставитися тире: Люди – прекрасні. Земля – мов казка, кращого сонця ніде нема (Сим.).

2.20. Однорідні члени речення

Однорідними називаються члени речення, які відносяться до одного й того самого слова і виконують однакову синтаксичну функцію: Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Довж.)

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. При однорідних членах речення можуть бути узагальнюючі слова.



Однорідні й неоднорідні означення

Кілька означень, виражених прикметниками або дієприкметниками, можуть бути однорідними й неоднорідними.



Однорідні означення

Неоднорідні означення

  1. Характеризують предмет з одного боку (за кольором, розміром, матеріалом тощо): Глибока, тиха, нерозважлива туга вникає в серце, каменем лягає (Укр.).

  2. Виступають художніми означеннями (епітетами): Здалека лунало срібне, палке, тужливе щебетання соловейка (Укр.).


  1. Стоять після означуваного слова: День був погожий, сонячний (Н.-Лев.).




  1. Друге і наступне означення конкретизують, уточнюють попереднє: Василько мав сьогодні святковий, урочистий вигляд (Збан.).

  1. Характеризують предмет з різних боків: На пагорбі стоїть струнка білокора береза (Майс.).




  1. Одне з означень утворює з означуваним словом словосполучення, а друге відноситься до цього словосполучення як до єдиної складної назви: Купили зручний письмовий стіл.




  1. Не можуть бути з’єднані сполучником і: Під ногами стелиться зелений трав’яний килим (Н.-Лев.).


Примітка. Між однорідними означеннями ставиться кома, між неоднорідними означеннями – не ставиться.


2.21. Розділові знаки при однорідних членах речення



Кома ставиться

Кома не ставиться

Між однорідними членами:

  1. з’єднуваними лише інтонацією (без сполучників): Цвіте малина, смородина, тютюн , квасоля (Довж.);

  2. з’єднуваними протиставними сполучниками (а, проте, але, зате, однак): Ніч була темна, але тиха
    (Н.-Лев.);




  1. з’єднуваними повторюваними сполучниками: Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса, небезпечне оружжя – жіноча краса (Фр.);

  2. між парами однорідних членів, з’єднаних сполучниками: Крик та гук, регіт та жарти стоять над річкою (Мирн.);

  3. Перед другою частиною парного сполучника як…так, не тільки…а й, хоч…але(та), не так…як, що з’єднує однорідні члени: Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною (Сух.).




При однорідних членах:

  1. перед одиничними єднальними і розділовими сполучниками: Всі блага і радощі життя створюються працею (Сух.);

  2. перед першим повторюваним сполучником, коли з нього починається перелік: Як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий…(Сос.);

  3. перед повторюваними єднальними сполучниками, що з’єднують однорідні члени попарно: Москва і Київ, Мінськ і Одеса, Брест і Керч – міста-герої;

  4. якщо вони утворюють суцільний вираз: ні те ні се, ні туди ні сюди, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера.





Тире ставиться

Крапка з комою ставиться

  1. якщо однорідні члени речення не з’єднані сполучниками, різко протисталяються: Ми засіваємо житейське море і не на день минулий – на віки (Олійн.).

  2. Якщо наступний однорідний член речення (присудок) виражає швидку зміну подій, уточнення, наслідок, пояснення: Викотився з-за гаю місяць – став оглядати околицю (Мирн.).

1) якщо однорідні члени поширені, коли в їх складі є свої розділові знаки: Біга Катря боса лісом, біга та голосить; то проклина свого Йвана, то плаче, то просить (Шевч.).



2.22. Розділові знаки в реченні з узагальнюючими словами при однорідних членах речення

При однорідних членах речення можуть уживатися узагальнюючі слова, які виступають тими самими членами речення, що й однорідні члени, які вони узагальнюють.

Виражаються узагальнюючі слова означальними або заперечними займенниками (всякий, кожний, усе, ніхто, ніщо) прислівниками місця і часу (всюди, скрізь, навкруги, завжди, ніде), іменниками, прикметниками.

Вживання двокрапки і тире залежить від позиції узагальнюючого слова стосовно однорідних членів речення.




Двокрапка ставиться

Тире ставиться

  1. Після узагальнюючого слова перед однорідними членами: Я з тобою навпіл все життя поділю: хліб і сіль, і краплину щастя (Мал.).

  2. Після слів як – от, а саме, наприклад, що стоять після узагальнюючого слова: Вчителі-словесники використовують різні технічні засоби, а саме: кодоскоп, програвач, магнітофон, кінопроектор.

Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення: На річці, в лісі, на полі – всюди німа тиша (Тич.).

Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире: Скрізь: на вершечку стрілецької гори, на пагорбах і видолинках – панувала тиша
(Н.-Лев.).

2.23. Розділові знаки при відокремлених членах речення
Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх смислової значущості, а також для пояснення чи уточнення якоїсь частини висловлення. Відповідно до цього відокремлені члени поділяються на дві групи: власне відокремлені й уточнюючі.

Загальними умовами відокремлення є: 1) видільна інтонація; 2) порядок слів;


3) ступінь поширення; 4) смислове навантаження; 5) характер означуваного слова.

  1. Відокремлені означення

Відокремленими можуть бути узгоджені і неузгоджені означення.




Відокремлюються

Не відокремлюються

  1. Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, якщо стоять після означуваного слова: Плід червоний, соку повен, рвуть маленькі руки (Сос.).

  2. Непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного слова, перед яким є інше означення: Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо…(Рильск.).

  3. Означення у будь-якій позиції, якщо вони відносяться до особового займенника: Довго, довго чув я, полонений сном, солов’їну пісню за моїм вікном (Сос.).

  4. Поширені й непоширені означення, що стоять перед означуваним словом, якщо вони мають обставинне значення: Осяяні сонцем, гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять (Олесь).

  5. Означення, відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків (Карп.).

  6. Поширені й непоширені означення, які відносяться до відсутнього в означено-особовому реченні займенника-підмета: Іду,чужий самотності й печалі, і сонце усміхається мені (Сос.).

  7. Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмінках, якщо стоять після узгоджуваних: Невід’ємною частиною обличчя Києва стали квартали новобудов, світлі, з широкими проспектами та бульварами (З газ.).

  1. Означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Я прийшов утомлений, розбитий, мовчазний і ніби неживий не молить, не плакать, не просити, я сказав лиш тихо: обігрій (Рильск.).

  2. Означення, що стосується означальних, вказівних, присвійних та неознечених займенників: Усі подаровані автором книги зберігаються у бібліотеці.

  3. Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, що стоять перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях (Мал.).


Примітка. Відокремлені означення, як правило, виділяються комами. Кілька відокремлених означень зрідка можуть виділятися за допомогою тире: З моря здіймалась хмара – чорна, важка, з суворими обрисами, схожа на гірське пасмо (З газ.).

  1. Відокремлені прикладки

Прикладки як різновид означення можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.




Відокремлюються

Не відокремлюються

  1. Поширена прикладка, якщо стоїть після пояснювального іменника: Коли слова для тебе – грище, звукосполучення нове, - тебе народ, суддя найвищий, марнописателем назве (Рильськ.).

  2. Поширена прикладка, що стоїть перед пояснювальним іменником і має обставинне значення: Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні образи, сумовиту красу української пісні (О. Дей).

  3. Поширена і непоширена прикладка, яка стосується особового займенника, незалежно від позиції щодо означуваного слова: А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (В. Шевчук).

  4. Поширена й непоширена прикладка, виражена загальним іменником, стосується власної назви і стоїть після неї: Дядько Максим, залізничник, теж після війни жив у Черкасах (З газ.).

  5. Прикладка, яка приєднується за допомогою слів родом, на ім’я, на ймення, так званий, тобто, або: Козак Бобренко, на ім’я Григорій, єдиний син достойної вдови (Кост.).

  6. Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і має обставинний відтінок причини: Гордій Байда, як колишній офіцер, розумівся на військовій справі (П. Панч).




  1. Прикладка, яка стоїть перед пояснювальним іменником і має тільки означальне значення: Студентка сільськогосподарського інституту Надія добре уявляла своє майбутнє (З газ.).

  2. Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і означає “в ролі кого або чого виступає предмет”: Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер (Довж.).


Примітка. Поширені приклади, які мають значення уточнення або містять у своєму складі розділові знаки, відокремлюються за допомогою тире: Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва (Нуд.).

  1. Відокремлені обставини

Обставини так само, як й інші другорядні члени, можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.

Відокремлюються

Не відокремлюються

  1. Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від їх позиції у реченні: Шуміло море, виграючи на сонці, ваблячи зір заспокійливим синім простором (Гонч.).

  2. Обставини, виражені одиничними дієприслівниками, якщо означають додаткову дію, час, причину, умову: Дівчата йдуть, співаючи, з ланів (Укр.).

  3. Обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Освіта в Україні, незважаючи на деякі промахи та кризовий стан, наближена до світового рівня (Гонч.).

  4. Обставини, виражені іменниками з прийменниками всупереч, наперекір, попри, за браком, на випадок, на відміну, у зв’язку з, внаслідок, завдяки, згідно з, подібно до (за бажанням автора): Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гонч.).

  5. Поширені й непоширені обставини (місця, часу тощо), виражені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередню обставину: На самій горі, понад шляхом, маячив білий стовп (Гонч.).

  1. Дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук. Говорити не переводячи духу. Бігти не чуючи ніг. Сидіти склавши руки.

  2. Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка і (й): Можна помилятися й маючи результати досліджень.

  3. Обставина, виражена одиничним дієприслівником, яка означає спосіб дії: Художник працював сидячи… (Гонч.).

  4. Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, якщо вона поєднується з іншою однорідною невідокремленою обставиною неповторюваним єднальним сполучником: Солдати стояли струнко й не зводячи з командира очей.

  5. Дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Українська народна творчість – це світ, поринувши в який стаєш духовно багатшим (З підр.).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Схожі:

Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних медичних закладів
Бідзіля П. О., кандидат історичних наук, викладач Дідик С. С видання доопрацьоване та доповнене. Запоріжжя: здму, 2016. 175 c
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconН. В. Хамітов самотність у людському бутті Досвід метаантропології 2-е видання, виправлене І доповнене кнт київ 2017 ббк 87. 21 Х18 Рецензенти: І

Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник Муровані Курилівці 2012 Серветник В. Г., керівник шахово-шашкового гуртка
Роль шахів І шашок у розвитку творчих здібностей дитини – Муровані Курилівці: Навчально-методичний посібник, 2012р. – 28 с
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconВасиль марсюк голос волаючого на майдані
Василь марсюк. Голос волаючого на майдані. Публіцистика, критика, спогади. Друге доповнене видання. Київ. 2016. – 148 с
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»
Сторія україни: навчально-методичний посібник для студентів, працюючих за кредитно-модульною системою. (укладачі: кандидат історичних...
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconН. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник
Актуальні питання методики викладання літератури: Навчально-методичний посібник / Н. П. Мещерякова. – Кривий Ріг, 2017. – 119 с
Навчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002 iconНавчально-методичний посібник для студентів Інституту історії, політології І міжнародних відносин
Навчально-методичний посібник «Джерелознавство: опорні конспекти І самостійна робота» для студентів Інституту історії, політології...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка