Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»



Сторінка3/14
Дата конвертації14.08.2017
Розмір2,42 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Запитання для самоконтролю


  1. Поясніть значення термінів “історична свідомість”, “історична пам’ять”

  2. Поясніть, чому український народ вважається автохтоном на своїй землі.

  3. Розкрийте основні періоди процесу формування української нації.

  4. Що містить поняття “українська національна ідея”?

  5. Що є предметом вивчення курсу історії України?

  6. Дайте характеристику основних методологічних принципів вивчення історії України.

  7. Наведіть класифікацію джерел історії України.

  8. Що є предметом української історіографії?

  9. Назвіть основні літописи і дайте їм характеристику як основним джерелам, а також як давнім історичним творам історії України.

  10. Які “козацькі літописи” ви знаєте?

  11. Назвіть основні історичні твори XVI-XVIII ст., що присвячені українській історії.

  12. Назвіть основних авторів та твори класичної української історіографії ХІХ ст.

  13. Дайте характеристику “історичній схемі” М.С. Грушевського.

  14. Перелічіть основні історичні твори науковців ХХ ст., методологічною основою яких є українська національна ідея.

  15. Кого з провідних істориків України радянського часу ви знаєте?

  16. Коли починається історія людства?

  17. Чим відрізняється людина від мавпи?

  18. Назвіть регіон, звідки почалося розселення людини.

  19. Визначте шляхи заселення території сучасної України.

  20. Визначте основні періоди стародавньої України.

ТЕМА 2. УКРАЇНА КНЯЖОЇ ДОБИ

План:

2.1. Історична наука про походження Київської Русі.

2.2. Періоди в історії формування давньоруської державності, її занепад.

2.3. Роль та місце Київської Русі в історичній долі українського народу.

2.4.Галицько-Волинське князівство продовжувач державотворчих традицій Київської Русі.

Київська Русь виникає на рубежі VІІІ-ІХ ст. внаслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної консолідації східнослов’янських племінних князівств і у різних формах існує до середини ХІІІ ст. Упродовж чотирьохсот років свого існування Київська держава була однією з найбільших держав Європи (займала територію Східної Європи від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від Сяну на Заході до Волги та Оки на сході, її площа становила близько 800 тис. кв. км.)



2.1. Історична наука про походження Київської Русі.

В Історичній науці склалося декілька теорій утворення Київської Русі. Найпоширенішими вважаються:



Норманська теорія: варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов’янські племена були нездатні без зовнішньої допомоги заснувати могутню державу.

Норманську теорію започаткували німецькі історики Г.Баєр та Г. Міллер, які працювали в другій половині ХVІІІ ст. в Росії.



Теорія автохтонного походження Київської Русі (або ж антинорманська, чи слов’янська): з варягами чи без варягів східні слов’яни були у змозі утворити свою державу, бо:

  • для цього у східних слов’ян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні передумови;

  • процес державотворення розпочався у східних слов’ян ще до приходу варягів;

  • варяги, просуваючись у східнослов’янські землі, керувалися, перш за все, не державотворчою, а торговельною метою і здобуванням. Вони прагнули підкорити дніпровський торговельний шлях (так званий „шлях із варяг у греки”), обкласти даниною місцеве населення.

Цю теорію сповідували українські історики ХІХ – початку ХХ ст. М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський, Д.Багалій та ін.

Анти норманської теорії дотримується і сучасна українська історіографія.



2.2. Історичний розвиток Київської Русі.

В історії Київської Русі як найбільшої європейської ранньофеодальної держави можна виділити чотири якісно відмінних періоди:



Перший період - період народження і становлення давньоруської держави він охоплює майже 100 років. Князювали в цей час Олег, Ігор, Ольга і Святослав.

Розширивши кордони Русі, об’єднавши слов’янські племена князь Олег (882-912) успішно захищав кордони країни від кочівників, воював з греками, а потім налагодив з ними торговельні зв’язки (907-911 рр.). Ці договори були першими дипломатичними та правовими актами молодої Давньоруської держави і дуже багато для неї важили.

Князь Ігор (912-945) продовжив справу Олега. Військові походи вимагали багато коштів, а це означало збільшення данини (полюддя), що призвело до трагічної загибелі Ігоря.

Дружина Ігоря – Ольга на противагу попередникам в зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила податкову реформу (першу на Русі), чітко визначивши розміри дані та місця її збору. Були створені осередки центральної князівської влади на місцях – „становища” і „погости”. Ольга першою серед великих київських князів прийняла християнство.

Син Ігоря та Ольги – Святослав увійшов в історію як відважний та гарячий, прямолінійний та суворий князь – воїн. М.С.Грушевський назвав його козаком на престолі.

Тут закінчується перший період формування Давньоруської держави, яка не знала класового устрою і була надплемінною. Вона була створена за територіальною ознакою, за формою її можна назвати як дружинну.



Другий період – охоплює князювання Володимира Великого (980-1015 рр.) і Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Це період економічного та культурного розквіту Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності. Державу цього періоду історики характеризують як ранньофеодальну монархію.

За князювання Володимира завершилося формування території Київської Русі. ЇЇ площа стала найбільшою в Європі (майже 800 тис. км.), сягала Угорщини, Чехії, Німеччини, Польщі.

Адміністративна реформа Володимира, який замінив племінних вождів своїми синами (а їх він мав 12), вірними боярами, зміцнила систему державної влади. Внаслідок зламу сепаратизму племінної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов територіальний поділ, що є однією з основних ознак сформованої державності.

Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. Від далеких військових походів майже відмовився, віддаючи перевагу мирним, дипломатичним стосункам, постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів. Літопис повідомляє, що в самого князя Володимира було 5 офіційних дружин, а шлюб ставав своєрідною печаткою укладеного ним політичного союзу.

Реформаційний доробок великого князя містить і запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем „Уставом земельним”, який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм – „Правди Я рослава” (1016).

Надзвичайно важливим було запровадження Володимиром у 988 р. Християнства, обумовлене необхідністю укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією. Прийняття християнства сприяло розвитку давньоруської культури, входженню Русі в сім’ю європейський народів.

За Володимира було заснована перша школа для княжих і боярських синів. Він розумів, що держава може бути міцною лише у випадку освіченості її народу. Розум перед усім цінувався – це дуже важливо розуміти і сьогоднішньому керівництву країни.

На монетах Володимира Великого карбували тризуб – великокняжий знак часів Київської Русі, головний елемент сучасного герба України.

Роки князювання Ярослава (1019-1054) – час найвищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Русі. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Як свідчать літописи, Ярослав був не стільки князем-дружинником (хоча його прихід до влади відбувався під брязкіт зброї та лиття крові), скільки князем будівником, князем просвітителем. Не випадково у народі він був прозваний Мудрим.

Однією з найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русі першого збірника законів – „Руської правди”.

Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збудував багато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки з європейськими державами, правителі вважали за честь мати шлюбні зв’язки з київською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє його синів одружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького, угорського і норвезького королів. Дочка Анна певний час навіть була королевою Франції. Тому не дивно, що історики називають Ярослава Мудрого тестем Європи. Правління Ярослава Мудрого було апогеєм могутності Русі.



Третій період – це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних міжусобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.

Найбільш відомі князі цього періоду – Володимир Мономах (1113-1125 рр.), Мстислав (1125-1132 рр.).

Володимир Мономах – стримує розпад Русі, підтримує духовенство, видає збірник законів „Устав”, обмежує використання рабської праці, встановлює єдиний процент на взятті у позику гроші, розвиває господарство і торгівлю, зміцнює зв’язки Русі із зарубіжними країнами.

У „Поученії” Мономаха своїм дітям бачимо високоморальні принципи любові до ближнього, справедливість, милосердя, відразу до вбивств, захист сиріт, убогих, слухняність до старших, повагу до іноземців: „Брехні бережися, і п’янства, і блуду, бо в ньому душа помирає і тіло. Старих шануй, як отця, а молодих – як братів.”

Щоб не знапастити держави і душі своєї Володимир Мономах повчав своїх дітей, що вони повинні прагнути миру, ставити загальнодержавні інтереси вище від родинних, жити за божими заповідями, дбати про церкву, не оминати вбогих і сиріт, берегти людське життя. Ідеї ці не втратили свого значення і сьогодні.

Талановитий та досвідчений політик Володимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соціальних суперечностей у суспільстві.

Син Володимира Мономаха – Мстислав – продовжував централістичну політику батька, та після його смерті Русь вступає в смугу феодальної роздробленості.

Які ж причини зумовили роздробленість Київської Русі?



  • Відсутність тісних економічних зв’язків за умов панування натурального господарства.

  • Розвиток і піднесення удільних князівств і земель, що сприяло зростанню місцевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємин.

  • Посилення ролі боярства, яке ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних.

  • Зміна торгівельної кон’юнктури. Західна Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а торгівельна артерія „Із варяг у греки” занепадає.

Роздробленість, що охопила Русь, отримала назву феодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції феодальних відносин. ЇЇ ще кваліфікують як політичну, бо вона викликала зміни в державному устрої Русі, а саме-децентралізацію системи управління. На її зміну прийшла поліцентрична влада.

Роздробленість, спричинивши політичне ослаблення Київської Русі, все ж не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель.



Четвертий період (1132-1237-1241 рр.) – це період поліцентризації Київської Русі, який продовжувався до монголо-татарської навали 1237-1241 рр. Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50.У князівствах формуються місцеві князівські династії: Ольжичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславовичі та інші.

Зміна державного устрою не означала, що Київська Русь припинила своє існування, адже :

-по-перше, розпад держави відбувався протягом тривалого періоду, і політична єдність Русі втрачалася поступово;

-по-друге, зберігалися такі елементи загально-руської держави, як її кордони, єдине законодавство, система церковної організації, спільна боротьба князівств із зовнішні ворогом;

-по-третє, надзвичайно сильними були об’єднавчі тенденції політичного життя. Князі, змагаючись за політичне лідерство, прагнули до відновлення єдності і консолідації Київської держави.

Саме Волинське та Галицьке князівства поступово почали відігравати роль консолідуючого центру давньоруських земель(особливо за часів Данила Галицького).Та все ж таки, Давньоруська держава так і не змогла вийти із кризи. Її еволюційний розвиток був насильно перерваний монголо-татарською навалою 1237-1241 рр. Київський період в історії України завершився.



2.3. Роль та місце Київської Русі в історичній долі українського народу.

Київська Русь відіграла велику роль в українській та світовій історії.

- Вперше об’єднала всі східнослов’янські племена в одну державну організацію, а також поклала початок державності у багатьох неслов’янських народів (угро-фінське населення Півночі, Поволжя)

- Сприяла формуванню у східних слов’ян більш прогресивних соціально-економічних структур, розвитку культури(виникла писемність, право, бібліотеки, храми, і т.д.)



- Зміцнила обороноздатність східнослов’янського населення, захистивши його від фізичного знищення з боку кочівників.

- Підняла авторитет східних слов’ян у Європі, про що свідчать широкі міжнародні зв’язки Київської Русі, шлюбні союзи з королівськими династіями Західної Європи.

- Сприяла захисту Європи від кочових орд Сходу.

В історичній науці існує проблема спадщини Київської Русі.

Концепція українського історика М.Грушевського: історія та культура Київської Русі творилася, в першу чергу, українцями, адже основною територією формування держави слугувала Середня Наддніпрянщина з центром у Києві, де споконвіків жив український народ, нікуди з них не переселявся, створивши тут свої звичаї, мову, літературу, мистецтво. Спадкоємцем Київської Русі є український народ, а наступником Київської держави стало Галицько-Волинське князівство.

Українські історики у новітніх наукових дослідженнях, осмислюючи вітчизняну історію з сучасних позицій, доходять висновку, що Київська Русь дала початок трьом народам –українському, російському і білоруському, стала витоком державності і культури кожного з них. А історики В.Шевчук та М.Тараненко („Історія української державності”.-1999), погоджуючись в цілому з цим висновком, водночас зазначають, „що українці мають все ж таки більше підстав, щоб претендувати на історичну спадщину Київської Русі.



2.4. Галицько-Волинське князівство. Продовжувач державотворчих традицій Київської Русі.

Виникає закономірне запитання, чого наступником Київської держави після II занепаду стало Галицько-Волинське князівство, яке впродовж майже півтора сторіччя відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов’ян.

Потрібно пам’ятати, що виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяла низка чинників:


  1. вдале географічне положення(віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);

  2. необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;

  3. енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Романовича Галицького (1238-1264);

  4. існування на території князівств багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

Аналіз історичного розвитку Галицько-Волинської держави дає підстави окреслити певні етапи в її політичній еволюції.

1 етап (1199-1205) – утворення та становлення.

2 етап (1205 – 1238)- тимчасовий розпад єдиної держави.

3 етап (1238 – 1264)- об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ярмом.

4 етап (1264-1323)- стабільність і піднесення.

5 етап (1323-1340)- поступовий занепад.



Щодо ролі Галицько-Волинського князівства в історії української державності:

  • Це друга велика держава на українських землях після Київської Русі, II спадкоємиця;

  • Князівство зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності;

  • Стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;

  • Модернізувало давньоруську державну організацію;

  • Своєю орієнтацією на Захід відкрило доступ в українські землі західно - європейським культурним впливам;

  • Продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського ярма представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних медичних закладів
Бідзіля П. О., кандидат історичних наук, викладач Дідик С. С видання доопрацьоване та доповнене. Запоріжжя: здму, 2016. 175 c
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» icon«Етика ділового спілкування» на 2010-2011 навчальний рік напряму підготовки 050109 «Управління персоналом і економіка праці»
...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №3 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №2 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconРобоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
За редакцією чл кор. Намн україни, професора Зіменковського Б. С., – Львів, 2015р.; та типової програми навчальної дисципліни : Дерматологія,...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconМетодичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017
Методичні рекомендації підготовлені згідно вимог, які передбачені типовими навчальними програмами для студентів медичних І стоматологічних...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму
Концепції сучасного документознавства : навч метод посіб для студ вищ навч закладів напряму 020105 “Документознавство та інформ діяльність”...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconКонтрольні роботи для студентів заочної форми навчання спеціальності «технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconПолтавський державний
Словник футбольних термінів – методичний посібник для вчителів фізичного виховання, викладачів вищих навчальних закладів, тренерів,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка