Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»



Сторінка5/14
Дата конвертації14.08.2017
Розмір2,42 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Запитання для самоконтролю


  1. Назвіть причини, які призвели до занепаду українських земель і входження їх до складу сусідніх держав.

  2. У чому особливості литовського проникнення на українські землі?

  3. Коли і як було скасовано золотоординське іго на українській землі?

  4. Назвіть головні умови Кревської унії. Які з них були реалізовані, які ні і чому?

  5. Які історико-географічні регіони України ви знаєте?

  6. До складу яких держав входили українські землі в XIV-XVI століттях?

  7. Дайте характеристику політичного ладу та соціальної структури суспільства ВКЛ.

  8. Охарактеризуйте зміни суспільно-політичного життя ВКЛ, закріплені Литовськими статутами.

  9. Визначте причини та умови укладення Люблінської унії.

  10. Які наслідки мала Люблінська унія для історії України?

  11. Охарактеризуйте релігійне життя в Україні напередодні укладення Берестейської церковної унії.

  12. Якими були причини укладення, зміст та найближчі наслідки реалізації Берестейської унії? Які зміни відбулися в релігійному житті України?

ТЕМА 4. КОЗАЦЬКА ДОБА. ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1648-1676 рр.). УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

План

4.1. Виникнення українського козацтва і запорізької січі.

4.2. Козацько-селянські повстання напередодні української національної революції.

4.3. Початок української національної революції. Утворення української гетьманської держави.

У вкрай несприятливих умовах іноземного панування, політичної роздробленості українських земель, жорсткого соціального та національно-релігійного гноблення український народ знайшов сили для створення держави, яка мала етнічні українські риси і демократичну форму організації влади. Ця доленосна для України мета була досягнута під безпосереднім керівництвом Богдана Хмельницького у ході національної революції, що розпочалася 1648 року.

Частина національної держави проіснувала на теренах Лівобережжя на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х років ХVІІІ ст.

У цьому розділі відтворюється картина грандіозної Національно-визвольної війни 1648-1676 рр., розглядається історія України за часів існування козацько-гетьманської держави.



4.1 Виникнення українського козацтва і запорозької січі

Слово „козак” (казак) східного походження, тюрського кореня. На території України стало відомим з ХІ ст. Безпосередніми їх попередниками були бровники і так звані угодники. Але початковий етап виникнення козацтва малодосліджений. На письмі вперше слово „козак” вжито в „Початковій історії монголів” від 1240 у значенні людини самотньої, не зв’язаної ні з домівкою, ні з сім’єю. У словнику половецької мови (1303) це слово трактується як „страж, конвоїр”.

Козаки освоювали незалежні українські степи в прикордонні, особливо за Дніпровськими порогами, які мали значні природні багатства. На ці простори не поширювалася влада ординців, Польського королівства і Великого Литовського князівства, з 1569 р. – Речі Посполитої. У свідомість нашого народу воно ввійшло в значенні вільна людина, народний месник, борець за свободу і незалежність України.

Перше письмове свідчення про українських козаків з’явилося 1489 р. („Польська хроніка” Мартина та Юхима Бельських).

У 1572 році король Зігмунд ІІ Август видав універсал про утворення найманого реєстрового козацтва, що поклав початок юридичному визначенню прав, привілеїв та обов’язків козацтва як соціальної верстви.

З кожним наступним роком кількість свідчень про козаків з України зростає. За сто років усіх українців називатимуть козаками. Тож попри іншомовне походження слова „козак” стало уособленням цілої епохи в історії.

У середині ХVІІ ст. виникає навіть нова адміністративно-територіальна одиниця – Паланка (округ).

Козацтво як соціальна верства не було однорідним, а складалось із реєстрового (городового) заможного козацтва, що перебувало не державній службі і Запорізького (низового) козацтва, яке проживало в межах Запорізької Січі, а також нереєстрового козацтва, яке виникло внаслідок самовільного покозачення.



Причини виникнення козацтва як самостійної станової групи:

  1. Економічні: бажання позбутися феодальної залежності і пошук нових місць для господарювання, колонізація вільних земель Подніпров’я та Дикого Поля.

  2. Соціальні: розвиток феодального господарства та посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів та шляхти, оформлення кріпосної залежності від феодала.

  3. Політичні: цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу охорони південних рубежів від татарської небезпеки; наступ на козацькі права і вольності.

  4. Стратегічні: постійна небезпека з боку Кримського ханства та турецької імперії.

  5. Національно-стратегічні: політика колонізації та наступ католицької церкви на права православної.

Перша писемна згадка про Запорізьку Січ з’явилася 1551 року у польського історика Мартина Бельського. У своїй „Всесвітній хроніці” він повідомляв, що у першій половині ХVІ ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. У різні часи Січ розташовувалася на різних місцях.

Перша Запорізька Січ – Хортицька, існувала в 1553-1557 рр., створена за активної участі гетьмана запорізьких козаків князя Дмитра Вишневецького, званого в народі Байдою.

Після Хортиці запорізька Січ знаходилася на острові Томаківка (60-ті роки ХVІ ст. - 1593), річці Базавлук (1593-1638), Микитиному Розі (1638-1652), річках Чортомлик (1652-1709), Кам’янець (1709-1711), в Олешка (1711-1734), на річці Підпільна (Нова Січ, 1734-1775).

Традиції не зникли і після зруйнування останньої російськими військами в 1775 р. Вони виявилися в житті козацької громади на Дунаї (Задунайська Січ) та Кубані.

Запорізька Січ як фортеця, центр козаччини, поступово перетворювалась на своєрідну державу, що контролювала значні території, утримуючи багатотисячну армію, адміністративний апарат.

Основні риси своєрідної державності Запорізької Січі:


  • Запоріжжя мало свою територію, яка називалася „землями війська Запорізького”. Розташовуючись на території Дніпропетровської, Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей, Запорізька Січ у ХVІІІ ст. за розмірами площі наближалася до острівної Англії. Територія Запоріжжя постійно змінювалася, кордони переносилися.

  • Щодо органів державного управління (гетьман, старшинська рада), контроль за діяльністю яких здійснювала козацька рада. Для козацтва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків та отаманів вони сприймали винятково через призму усталених звичаїв та традицій.

  • Крім власних органів державного управління функціонувало власне козацьке право, яке було не писаним законом, а „стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом”.

  • Формальна рівність між усіма козаками (право користування землею та іншими угіддями, брати участь у радах та ін.). Невідповідність лідера козацьким нормам могла стати причиною не тільки усунення з посади, а й навіть смертної кари.

  • Релігійність – одна з характерних рис духовної культури і ментальності запорозького козацтва. Між православ’ям і козацтвом існував глибинний зв’язок і тому Запорізьку Січ називають „християнською козацькою республікою”. З ХVІ ст. у Січі існувала своя православна церква Покрови Пресвятої Богородиці діви Марії. В межах вольностей війська Запорізького Низового існувало понад 60 церков. Характерно, що при читанні Євангелія усі козаки випростовувалися і до половини витягали шаблі з піхов на знак готовності захищати зброєю слово Боже від ворога. Кожен козак, умираючи, відписував на церкву ікону, медаль, зливок золота, срібла тощо.

  • Суспільно-політичній організації козацтва були притаманні значні риси демократизму. Але демократизм Запорізької Січі – це класична охлократія (влада натовпу), небезпечна для зміцнення ідей державності. Дехто із істориків цю суперечливу систему влади й підлеглості називає агресивною без елітною демократією. Маючи основні, Запорізька Січ все ж була лише своєрідною моделлю між справжньою повноцінною і професійною общиною.

4.2 Козацько-селянські повстання напередодні української революції.

Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591-1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625-1638) – тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво, а причинами посилення польського кріпосницького, національного і релігійного утиску.



  • 1569 р. Люблінська унія, по якій українські землі потрапили під владу Польщі;

  • 1588 р. – запровадження кріпосного права на Україні (20-ти річного терміну розшуку утікачів);

  • 1596 р. Брестська унія і насильницьке окатоличення українства та ін.

Наслідком цього і стали селянсько-козацькі повстання.

Найбільші з них:



  1. Повстання 1591-1593 р. Під керівництвом Криштофа Косинського;

  2. Козацько-селянське повстання під керівництвом Северіна Наливайка 1594-1596 рр.

Після поразки повстань кінця ХVІ ст. протягом 30 років не було великих народних потрясінь. Пояснюється це тим, що Польща на початку ХХ ст. вступивши у період активної зовнішньополітичної діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі козаків і тому змусила змінити гнів на милість, а репресії на привілеї. У цей період козацьким ватажкам Самійло Кішці, та Петру Конашевичу-Сагайдачному вдалося досягти значних успіхів: підняти престиж українського козацтва, посилити його вплив та розширити права; перетворити козацтво з тимчасових напівпартизанських формувань на боєздатне регулярне військо; довести чисельність козацького війська до 40 тисяч; трансформувати козацтво із суто воєнного в активний воєнно-політичний чинник суспільного життя, здатний розв’язувати державні проблеми; шляхом вступу всього Війська Запорозького до Київського братства утворили своєрідний союз козацтва, духовенства та міщанства.

На початку 20-х років ХVІІ ст. загострюються стосунки козацтва з польськими властями. Відігравши вирішальну роль у Хотинський війні, в якій Польща отримала перемогу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укладеного 1621 року заборонялося судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Крім того, польський уряд не виплатив зароблених козаками грошей та скоротив реєстр. Утворилася значна невідповідність між силою, авторитетом, впливом козацтва та його реальними правами й привілеями.



  1. 1625 р. селянсько-козацьке повстання на чолі з гетьманом М. Жмайлом;

  2. 1630 р. повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Федоровича (Трясили);

  3. 1635 р. – повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Михайловича Сулими;

  4. 1637-1638 рр. – селянсько-козацькі повстання яку очолили П. Бут (Павлюк), Д. Гуня та Я. Остряниця.

Основними причинами невдач двох хвиль козацько-селянських повстань наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. були: стихійність, неорганізованість, недосконало озброєння повстанців, локальний характер дій, мало чисельність лав повсталих, тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, нечіткість програмних установок, гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол повстанців, тощо. Однак, незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

На зламі ХVІ-ХVІІ ст. козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Військо козаків не тільки захищало українські землі від турецько-татарської загрози, а й своїми походами суттєво ослаблювало Турецьку Імперію та Кримське Ханство. У критичні періоди внутрішня стабільність у речі Посполитій, а іноді навіть безпека держави значною мірою залежали від позиції козацтва. Запорожці брали активну участь у боротьбі за престол у Росії, Молдавії та інших країнах.



4.3. Початок Української національної революції. Утворення української гетьманської держави.

В історичній науці залишаються відкритими питання типології, хронологічних меж і періодизації боротьби, що розпочалася в 1648 році під керівництвом Богдана Хмельницького.

Хмельницький Богдан (Зиновій Михайлович (1595-1657) – гетьман України, творець Української держави. Місцем народження вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти (по матері – з козацької родини). Освіту здобув в одній із Київських шкіл та у Львівській езуітській колегії, добре знав декілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу, тощо. З юнацьких років на військовій службі. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х років ХVІІ ст. виступав на боці козацтва. У січні 1648 р. на Запорізькій Січі він піднімає повстання, поклавши тим самим початок Української національної революції. Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатний державний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер у Чигирині. Похований у Суботові в Еллінській церкві.

Щодо нових поглядів сучасних істориків на події 1648-1676 рр.

В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слісаренко в підручнику з історії України 2002 р. на сторінці 186 підкреслюють – „Повстання, яке розпочалося 1648 р. незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні, глибокі якісні зміни в суспільному розвитку, поступово переросла в національну революцію, що закінчилася поразкою після гетьмана П. Дорошенка у 1676 р.”

... Подія, що розпочалася у 1648 р., становила собою не повстання чи війну, а українську національну революцію, близьку до нідерландської революції 1566-1609 рр.

... Лише ліквідація державних інституцій у Правобережній Україні й зречення від влади П. Дорошенка у вересні 1676 р. ознаменували завершення революції поразкою (історія України) за ред. В.А. Смолія. –К., 2002.-С.80-81.

Про які зміни в суспільстві другої половини ХVІІ ст.. йдеться:



  • утворення та розбудова Української національної держави;

  • встановлення нових кордонів та поступове формування державної території;

  • радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини;

  • скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи;

  • ліквідація великої земельної власності польських та ополячених українських феодалів і утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю;

  • визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства;

  • втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення, всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях.

Щодо причин революції – це політичні, національно-релігійні, соціально-економічні та психологічні. Політика польського уряду, спрямована на ліквідацію козацтва як стану, переслідування православної віри, утиски і здирства з боку магнатів, місцевою адміністрації та орендарів і зрештою колоніальною системою польсько шляхетського панування та демократичними волелюбними прагненнями українського народу.

Необхідно і важливо розглянути причини революції в контексті процесів на європейському континенті, де відбувались національно-визвольні війни і англійська революція.

Рушійними силами революції були: козацтво, селянство, міське населення (міщани), нижче православне духівництво та частина дрібної патріотично налаштованої української шляхти.

Революція за характером була національно-визвольної, релігійною та антифеодальною.

Основна її мета: знищення польського панування, створення незалежної соборної держави й ліквідація існуючої феодальної моделі соціально-економічних відносин (ліквідація середньої та великої феодальної власності на землю, кріпацтва) і утворення нової моделі, в основі якої лежала б дрібна власність фермерського типу.

Періоди розвитку революції.

Питання про її хронологічні межі періодизації до сьогодні залишається дискусійним. Спираючись на широку джерельну базу, на дослідження вітчизняних і зарубіжних істориків доцільно виділити п’ять періодів.

Перший (лютий 1648-червень 1652 р.) – період найбільшого розмаху та інтенсивності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні здобутки: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни.

Другий (червень 1652-серпень1657 р.) – період погіршення економічного і геополітичного становища козацького становища козацької України.

Третій (вересень 1657-червень 1663 р.) – період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства – Правобережне і Лівобережне.

Четвертий (липень 1663-червень 1668 р.) – період відчайдушної боротьби національно-патріотичних сил за возз’єднання України в умовах прагнення польського і московського урядів поділити українську державу.

П’ятий (липень 1668-вересень 1676 р.) – період кризи і поразки національної революції. Ліквідація державності на правобережжі.

Основні ознаки української держави середини ХVІІ ст.


  • система органів державної влади та місцевого самоврядування: загальнокозацькі збори; рада козацької старшини, гетьмани;

  • фінансова система: гроші польські, російські, українські. Державний скарб Війська Запорізького;

  • адміністративно-територіальний устрій: полки, сотні, волості. Містами й селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах – сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

  • Судова система: на українських землях діяло козацьке звичаєве право, зберігали силу норм Литовських статусів, магдебурзьке право. З’явилося нове джерело права – гетьманські універсали, обов’язкові для всього населення України. Найвищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значення загальностанових судів. Незмінним лишалося міське судочинство.

  • Збройні сили: бойове ядро української армії становили запоріжці і реєстрові козаки. Полк складався із 1-2 тисяч написаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато тисяч чоловік. Богдан Хмельницький мріяв про професійну, найману армію, яка лише в сьогоднішній Україні починає формуватися.

  • Символіка: прапор малинового кольору, герб із зображенням козака з мушкетом.

Оскільки державний апарат створювався на зразок установ, що існували в Запорізькій Січі, Українська держава за формою правління й устроєм основних інститутів політичної влади істотно відрізнялася від тогочасних монархій Європи – вона була українською козацькою республікою.

Цей життєздатний суспільно-політичний організм став визначальним засобом у важливій справі мобілізації всіх сил суспільства для ліквідації режиму Речі Посполитої на українських землях та укладання Переяславсько-Московської угоди з Росією.



Українсько-Московська державна угода 1654 року.

  • Земський собор у Москві 1653 р. ухвалив: просити царя, щоб він прийняв гетьмана Б. Хмельницького і Військо Запорізьке „під свою государеву високу руку задля православної християнської віри й святих Божих церков”.

  • Відрядження в Україну 31.12.1653 року до Переяслава спеціального посольства на чолі з боярином В. Бутурліним.

  • 8 січня 1654 р. Хмельницький провів старшинську раду, яка ухвалила прийняти царський протекторат. (Єдино можливим виходом в тогочасних умовах Гетьман бачив прийняття протекторату Туреччини, Москви чи Криму.). Після Ради Б.Хмельницький, і генеральна старшина, деякі полковники і сотники та кілька делегатів від козацьких полків присягли на вірність царю. Але не скрізь присягали охоче: виникла опозиція в Києві, на Київщині, відмовилися присягати у Полтавському, Кропивнянському, Уманському та Брацлавському полках, відомі полковники І. Богун та І. Сірко.

У Переяславі не було укладено ніякої письмової угоди, і гетьманові довелося посилати в Москву своє посольство, щоб документально закріпити дані В. Бутурліним від імені царя усні обіцянки щодо надання Україні військової допомоги і затвердження козацьких прав і привілеїв.

До березневих статей належить 11 статей, затверджених царем Олексієм Михайловичем у відповідь на письмові пропозиції Уряду Б. Хмельницького, та царські жалувані грамоти про Вольності Війська Запорізького, про права православної шляхти та міщан.

Березневі Статі передбачали встановлення 60-тисячного козацького реєстру, виплату жалування старшині, збереження місцевої (козацької) адміністрації, збирання податків до царської казни, невтручання царських урядовців у внутрішні справи України, зобов’язання Москви розпочати війну проти Польщі і обороняти Україну. Разом з тим були відкинуті такі принципово важливі вимоги гетьмана Б.Хмельницького, як визнання незалежності української православної церкви і сплата податків у царську казну у вигляді данини; обмежувалися також дипломатичні відносини гетьмана з Кримським ханством, Туреччиною та Польщею.

Серед істориків немає згоди в оцінці характеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, неточні копії та чернетки зберігаються у фондах Посольського приказу Центрального державного архіву давніх актів у Москві.

На думку М. Грушевського Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) зобов’язувалися захищати слабшу (українців), не втручаючись у її внутрішні справи.

Український історик В. Липинський вважав, що угода стала результатом прагнення українців і росіян до возз’єднання і що возз’єднання двох народів було основною метою визвольної боротьби українського народу і самого Б. Хмельницького.

Насправді ж Б. Хмельницький сподівався, спираючись на підтримку Москви, завершити, нарешті, війну проти Польщі, розширити і зміцнити козацьку державу.

Пізніше у Богдана були плани змінити свою зовнішню політику. Він вів переговори зі Швецією, Прусією, Трансільванією, Литвою, Молдавією, Волощиною. Він задумував глобальну міждержавну систему, яка повинна була б діяти на нових принципах співіснування європейських держав. Але цим грандіозним задумам не суджено було здійснитися. У 1657 р. Богдан Хмельницький помер.

Його політику становлення України спробував продовжити Іван Мазепа. Ці два гетьмани взагалі возвеличуються у нашій історії. Але імперія Романових, як відомо, міцно схопилася за Україну і методично ліквідувала усі права, надані „Березневими статтями”.

І сьогодні пророчо звучать слова першого президента України М. Грушевського про те, що гетьман Богдан Хмельницький „зостанеться героєм української історії” назавжди.

Більшість сучасних українських істориків дійшли висновку, що головна заслуга Б. Хмельницького полягає у відродженні української державності, і що без його діяльності не постала б у новітні часи українська незалежна держава.

Українська національна революція має велике історичне значення: вона привела до витворення національної держави (її лівобережна частина проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х років ХVІІІ ст.) в ході визвольної революції формувалася національна державна ідея, що стала для наступних поколінь українців заповітом у боротьбі за незалежність; революція стала могутнім імпульсом для розвитку національної самосвідомості, вона сформувала нову політичну еліту, що захищала національні інтереси.

Згодом царський уряд, проводячи колонізаторську політику в Україні, поступово скасував „Березневі статті” 1654 р. і в другій половині ХVІІІ століття ліквідував автономію України. У липні 1783 року було ліквідовано козацтво як соціальний стан. З 13 травня 1783 р. Катерина ІІ видала указ про повну заборону переходу селян з місця на місце. До 1786 р. кріпосне право було введено по всій території підросійської України.


Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних медичних закладів
Бідзіля П. О., кандидат історичних наук, викладач Дідик С. С видання доопрацьоване та доповнене. Запоріжжя: здму, 2016. 175 c
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» icon«Етика ділового спілкування» на 2010-2011 навчальний рік напряму підготовки 050109 «Управління персоналом і економіка праці»
...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №3 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №2 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconРобоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
За редакцією чл кор. Намн україни, професора Зіменковського Б. С., – Львів, 2015р.; та типової програми навчальної дисципліни : Дерматологія,...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconМетодичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017
Методичні рекомендації підготовлені згідно вимог, які передбачені типовими навчальними програмами для студентів медичних І стоматологічних...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму
Концепції сучасного документознавства : навч метод посіб для студ вищ навч закладів напряму 020105 “Документознавство та інформ діяльність”...
Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconКонтрольні роботи для студентів заочної форми навчання спеціальності «технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» iconПолтавський державний
Словник футбольних термінів – методичний посібник для вчителів фізичного виховання, викладачів вищих навчальних закладів, тренерів,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка