Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал



Скачати 437,69 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації06.05.2017
Розмір437,69 Kb.
  1   2   3



Нехай не гасне світ науки

Методико-бібліографічний матеріал



Нехай не гасне світ науки : методико-бібліографічний матеріал / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; уклад. О. М. Малиш. – Суми, 2011. – 17 с.
Пропоноване видання має на меті познайомити користувачів з плеядою українських геніїв, які в різні роки прославили Україну своїми відкриттями, відомими в усьому світі.

Буде корисне всім хто цікавиться наукою.

«От де, люде,

наша слава,

Слава України!»

Тарас Шевченко
Переднє слово
Культура і наука кожної нації належить людству. Але наш обов’язок знати свою історію, своїх світочів науки і культури.

Наш час, попри всі його багатозначні виміри, увійде в історію як час самопізнання, осмислення історичної ролі свого народу на теренах вселюдства. Тому, ми часто звертаємось до джерел, аби з ріки часу винести золоті піщинки правди про самих себе, про кращих носіїв духу, котрі є сіллю нації і незаперечним втіленням її чеснот. Ми відкриваємо для себе постаті видатних співвітчизників, які творили славу людства й іноді дивуємося, як вони могли загубитися, щезнути з нашої пам’яті.

Пропонований матеріал має назву «Нехай не гасне світ науки». Ці слова належать видатному українському письменнику, фольклористу, вченому, громадському діячеві, сучаснику і другові Тараса Шевченка, нашому земляку Пантелеймону Кулішу. Написав він їх у своїй пречудовій «Молитві, яку присвятив велету думки, українському вченому Івану Пулюю» «на спомин зоряної ночі в Україні, в хуторі»:

Всевишній! Я Тобі молюся,

Молекул космоса Твого…

Де Ти, хто Ти, – даремно б’юся,

Ні, не збагну повік цього!

Повік науці не обняти

Всього, що Ти создав єси…

Даремно розум наш крилатий

Шукає краю небеси!

Знемігшися, на ту пилинку

Спускається, що ми звемо

Вселенною, – що на хвилинку

Її в імперію рвемо.

І тут безодня животвору,

І тут премудрість без кінця…

Однаково горі і долу

Сіяє світ Твого лиця.

Молюсь, не дай мені розпуки

Зректися розуму мого:

Нехай не гасне світ науки

В проміннях сяєва Твого.

Нехай мій дух в земній юдолі

Не знижується до звірят;

З Твоєї пресвятої волі

Нехай вовіки буде свят!
Отже, основу цієї збірки складають матеріали, в яких читач матиме змогу познайомитися з тими українськими творцями науки, які своїми науковими розвідками справляли величезну стимулюючу дію на розвій світової науки і техніки. Про багатьох з них отримає розширену інформацію, дізнається про наукову діяльність вченого.

А що українська нація подарувала людству цілу плеяду геніальних людей, то в тому не може бути й сумніву. Ось лише деякі імена: ХV століття – Юрій Дрогобич – філософ, астроном, медик, ректор Болонського університету; Теофан Прокопович – архієпископ Православної церкви – знавець не тільки богослов’я та філософії, а й природничих наук – історії, математики; Борис Грабовський (син видатного українського поета Павла Грабовського, нашого хрестоматійного автора, якого знають всі) – причетний саме до справи винаходу телевізійного бачення; українській науці прислужувалися і такі відомі імена, як Степан Тимошенко – всесвітньо відомий механік, один з творців Української Академії наук; тут ми повинні згадати Івана Пулюя, який в одній зі своїх праць писав: «…за тим народом, у якого вища культура, освіта, за тим і побіда»; Микола Василенко – творець університетів та Української Академії наук і інші.

Видання розраховане на широкий загал читачів. Матеріал подається за певним стилем. Спершу обумовлюється чому саме цей учений став об’єктом нашої розмови, далі подається його стисла біографічна довідка, нарисний огляд наукової та громадської діяльності. Насамкінець, невеличкий список літературних джерел, які були використані при підготовці цієї збірки. Це, дасть можливість користувачеві самому ознайомитися з матеріалами, полегшить пошук інших посилань.
Творець університетів та Української Академії наук



Якщо якийсь народ сподівається, що можна залишитися неуком і бути вільним.., то він чекає того, чого ніколи не було і ніколи не буде. Томас Джеферсон
Українська Академія наук (УАН) існує понад 90 років. Про наукові відкриття наших вчених знає весь світ. А чи всі знають, що одним із ініціаторів створення її був наш земляк Микола Прокопович Василенко, активний діяч на терені просвіти й організації науки в Україні, український історик держави і права, громадський і політичний діяч, професор, дійсний член УАН з 1920 року, член Національного Товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ) багатьох інших товариств. Він був сподвижником Володимира Вернадського, який згодом у своїх спогадах стверджуватиме: «У нього (Василенка) першого виникла думка про створення Української Академії». Перша згадка про вченого стала доступною з «Енциклопедії Українознавства», т. 1, Володимира Кубійовича: «…В 1917 році Василенко – куратор Київської Шкільної Округи. В січні 1918 року член Колегії Українського Генерального Суду. За часів гетьманату міністр народної освіти, президент Державного Сенату. Як міністр взяв визначну участь в утворенні українських державних університетів і у відкритті Української Академії наук».

Микола Прокопович Василенко народився 2 (14) лютого 1866 року в с. Есмань Глухівського повіту Чернігів-ської губернії (нині – селище Червоне Сумської області). Після закінчення шестикласної Глухівської прогімназії та Полтавської гімназії 1885 року вступає до Дерптського (нині – Тартурського) університету на медичний факультет. 1890 року по закінченню університету та захисту наукової праці отримав звання кандидата російської історії.василенко

У студентські роки виявився потяг Миколи Прокоповича до суспільної діяльності. Можливо, саме громадянська позиція молодого історика призвела до того, що попечитель навчальної округи не дав згоди на залишення його професорським стипендіатом при університеті. Василенко робить спробу влаштуватися на кафедрі історії руського права Харківського університету, але там були потрібні фахівці з юридичною, а не історичною освітою. Тоді, восени 1890 р., він приїздить до Києва з наміром скласти магістерські іспити в місцевому університеті. Йому дозволили слухати лекції професорів, хоча молодий дослідник і не мав офіційного статусу професорського стипендіата Університету св. Володимира.

Перед приїздом до Києва Микола Прокопович дістав від одного з полтавських знайомих своєї сім’ї рекомендаційного листа до видатного дослідника української старовини О. М. Лазаревського (також нашого земляка). Олександр Матвійович щиро заопікувався здібним юнаком і не лише допоміг йому у наукових пошуках, а й увів до кола тогочасної української демократичної інтелігенції.

У листопаді 1891 р. молодого дослідника прийняли до Історичного товариства Нестора-літописця при Університеті св. Володимира. Здібний і активний у громадському житті історик став також членом багатьох просвітницьких організацій, зокрема Київського товариства грамотності і комісії народних читань при Київському товаристві лікарів. З молодим запалом він брався за організацію недільних шкіл для дітей і дорослих, влаштовував прилюдні популярні лекції, концерти, спектаклі і сам був одним із перших лекторів.

Попри заклопотаність громадськими справами, на першому місці у молодого дослідника залишалося служіння науці. За допомогою О. М. Лазаревського він обирає об’єктом дослідження своєї магістерської дисертації монастирське землеволодіння на Лівобережній Україні в ХVІІ-ХVІІІ ст. і починає збирати відповідні матеріали в архівах Києва, Харкова, Полтави, Чернігова та інших міст. Весною 1892 р. Микола Прокопович вдало складає магістерський іспит з російської історії.

Василенко досить сумлінно протягом десяти років працював на педагогічній ниві, за що був нагороджений кількома орденами. Водночас продовжує співпрацювати з часописом «Киевская старина», готує велику кількість статей на замовлення видавців Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Не згасла і громадська активність ученого. Як і раніше, він був одним із найдійовіших членів багатьох київських наукових і просвітницьких товариств. Деякий час працює на державній службі, після залишення її присвятив себе публіцистиці. У пошуках засобів існування у 1907 р. М. П. Василенко склав іспити за юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, деканом якого був давній приятель по глухівській прогімназії В. А. Косинський. Згодом стає офіційно помічником присяжного. Проте з набуттям статусу присяжного повіреного реальна адвокатська діяльність помітно згасла, але Василенко утвердився як учений-історик, один із найавторитетніших київських громадських діячів. Виходять друком його наукові праці, зокрема найбільша історична праця «Очерки по истории Западной Руси и Украины», яка охоплювала історичний період від Люблінської унії 1569 р. до возз’єднання України з Росією. Ця праця викликала чимало схвальних відзивів і зміцнила репутацію М. П. Василенка як солідного вченого-історика, глибокого знавця історичних першоджерел і наукової літератури, зваженого і об’єктивного у своїх висновках дослідника.

За своїми політичними переконаннями на той час учений був послідовним прихильником автономії України у демократично перевлаштованій федеративній Росії. Він був одним із найавторитетніших знавців історії України, писав статті на захист української культури.

З проголошенням Української Народної Республіки М. П. Василенко долучається до процесу національно-державного будівництва. За Центральної Ради його призначають членом Генерального суду – вищого судового органу України. Помітні здібності Миколи Прокоповича особливо проявилися за режиму гетьмана П. П. Скоропадського. Фактично саме він, використовуючи власні зв’язки, сформував склад першої гетьманської Ради міністрів, передавши обов’язки голови уряду Ф. А. Лизогуба, а сам зберіг посаду міністра освіти. Певний час за сумісництвом він також виконував обов’язки міністра закордонних справ. Згодом його офіційно призначають заступником голови уряду. А в серпні 1918 р. М. П. Василенко став Головою (президентом) новоствореного вищого судового органу – Державного Сенату України. Очолював він також і комісію з вироблення законопроекту про вибори Державного Сойму Української Держави.

Доречно зазначити, що завдяки державницькій діяльності вченого було засновано Українську Академію наук, національну бібліотеку, Державний український архів, Національний музей, Національну галерею мистецтв, українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському, театральний інститут, сотні середніх і початкових українських навчальних закладів.

Особливо великі заслуги вченого у заснуванні вітчизняної Академії наук. Саме під його патронатом, як міністра освіти, діяла очолювана В. І. Вернадським Комісія по виробленню законопроекту про заснування УАН. У 1920 р. його обрали академіком Української академії наук по кафедрі історії західноруського та українського права. Був він обраний і Президентом УАН. Загалом в Академії М. П. Василенко виконував дуже багато різноманітних обов’язків.

Наукова діяльність ученого була активною і багатогранною. У чому ж полягали конкретні здобутки вченого. Він є автором понад 250 наукових праць. Ось лише невеликий їх перелік: раніше згадана фундаментальна монографія «Очерки по истории Западной Руси и Украины» (Київ, 1916 р.); одна з перших у національній науці історіографічних праць «К истории малорусской историографии и малоруського общественного строя» («Киевская старина», 1894 р.); археологічні публікації «Генеральних слідств про маєтності українських полків 1729-1730 рр.»; «Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та українського права 17-18 вв.» та інші наукові розвідки.

Помер Микола Прокопович Василенко 31 жовтня 1935 року.

На фасаді будинку Національної Академії наук є пам’ятна дошка, що засвідчує і повертає до нашої пам’яті ім’я великого вченого, патріота, зусиллям думки і праці якого було засновано діяльність цієї вищої наукової інституції держави – Академії наук. Про особисту роль М. П. Василенка в діяльності академії підкреслив В. І. Вернадський у своєму листі, коли Миколу Прокоповича обрали президентом Української Академії наук «Передусім хочу висловити Вам глибоку радість, що Ви обрані президентом Академії. Я думаю, що це якраз той шлях, який може її врятувати й вивести на правильну путь» (Ющук, В. І. Академік М. П. Василенко [Текст] / В. І. Ющук // Укр. іст. Журн. – 1994. – № 5. – С. 95)
Література:
Василенко, М. П. Вибрані твори у трьох томах [Текст] / М. П. Василенко ; упор. : І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, Є. В. Ромінський ; відп. ред. : Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко. – К. : Юридична думка ; Академперіодика, 2006–2008.

Т. 1 : – Історичні праці. – 2006. – 608 с. (8 с. іл.)

Т. 2 : – Юридичні праці. – 2006. – 560 с.

Т. 3 : – Спогади щоденники листування. – 2008. – 720 с.

Верстюк, В. Ф. Громадсько-політична діяльність М. П. Василенка [Текст] / В. Ф. Верстюк // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 38–47.

Заїка, В. В. Глухівський період у житті М. П. Василенка [Текст] / В. В. Заїка // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 48–50.

Л. О. Василенко Микола [Текст] // Енциклопедія Українознавства: словникова частина. Т. 1. // гол. ред. : В. Кубійович. – Париж ; Нью Йорк : Молоде Життя, 1955. – С. 212.

Матвєєва, Л. В. М. П. Василенко та його роль в утворенні Української Академії Наук [Текст] // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 34–38.

Онищенко, О. С. Роль М. П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави [Текст] / О. С. Онищенко // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 17–25.

«Служив народу України усім своїм палким життям» : з нагоди 140-річчя від дня народження акад. М. П. Василенка [Текст] // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 16.

Усенко, І. Б. Основоположник української історико-правової науки [Текст] / І. Б. Усенко // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 30–34.

Шемшученко, Ю. С. Сторінки життя і творчості [Текст] / Ю. С. Шемшученко // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С. 26–30.

Шендеровський, Василь. Творець університетів та Української Академії наук [Текст] // В. Шендеровський. Нехай не гасне світ науки / за ред. Емми Бобчук. – К. : Рада, 2003. – С. 20–27.

6

Він заклав підґрунтя відкриття віку


Не забудеш мене, поки віку твого,

моя нене Вкраїно. Поки мова твоя голосна у піснях, Як срібло чисте дзвонить. На що глянеш, усюди згадаєш твого бідолашного сина; Тугодумство людське, моя нене, від тебе його не заслонить.

Пантелеймон Куліш.

«На чужій чужині»

пулюй

Іван Пулюй – найяскравіша постать культурно-політичного життя України останньої третини ХІХ – початку ХХ сторіч. Як талановитий та невтомний фізик, електротехнік, блискучий педагог, громадський діяч, публіцист та перекладач, був надзвичайно популярним та високо пошанованим в Чехословаччині та Австрії.

«Про людину, що просвітила розумом науку і духовність, заговорить, невдовзі з величною повагою не лише Україна, але й світ», – сказав Пантелеймон Куліш.

«Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини. Він належав до тих, хто у другій половині ХІХ – на початку ХХ-го століть формував світ», – це слова професора Вільгельма Форманна.

Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в глибоко релігійній греко-католицькій родині. Прізвище майбутнього вченого було саме Пільгуй до 1861 року, коли він його змінив на тепер відоме Пулюй. В 1865-му він закінчив Тернопільську гімназію. А далі був шлях до великої науки. Іван Павлович вступив на теологічний факультет Віденського університету, який закінчив з відзнакою. Пізніше він вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету того ж університету, де навчався до 1872 року. Був доцентом Віденського університету. В 1874 - 1875 роках Іван Павлович викладав фізику у Військово-морській академії в Фіуме (нині Рієка, Хорватія). У 1875 році Іван Пулюй, як стипендіат австрійського Міністерства освіти, підвищував свої професійні знання під керівництвом професора Августа Кундта в Стразбурзькому університеті. В 1876 захистив докторську дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури», у якій опублікував результати досліджень температурної залежності в’язкості газів за що здобув ступінь доктора натурфілософії Страсбурзького університету. В 1884 році Міністерство освіти Австро-Угорської імперії запропонувало Івану Павловичу, як професору експериментальної і технічної фізики, очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи (нині Чеський технічний університет) в Празі, яку він в 1903 році перетворив в першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. З 1888 - 1889 р.р. Іван Павлович був ректором цієї школи, а створену ним кафедру очолював протягом 32 років. Крім того І. П. Пулюй був державним радником з електротехніки Чехії і Моравії, був прекрасним фізиком, знав 15 мов. В 1916 році йому запропонували посаду міністра освіти Австрії, від якої він відмовився за станом здоров'я. Помер у 1918 році в Празі, де й похований.

Явищами, що породжуються електричним струмом в вакуумі, Іван Пулюй зацікавився ще у Страсбурзькому університеті. Освоївши ремесло склодува, він видував скляні трубки як для своїх дослідів, так і для потреб колег-фізиків. Подружився з ним Нікола Тесла, який також у цей час стажувався у професора А. Кундта і перейняв у Пулюя мистецтво виробництва трубок. Іван Пулюй та Нікола Тесла, провівши цілий ряд досліджень з газорозрядними трубками, на думку багатьох істориків науки і вчених-фізиків виявилися найближче до розгадки природи випромінювання, що породжується катодними променями. Повернувшись із Страсбурга до Відня, Іван Пулюй продовжив займатися вивченням явищ у трубках. У 1880-1882 роках він докладно описав видимі катодні промені. А в 1881 році сконструйована ним трубка, що випромінює Х-промені – прообраз сучасних рентгенівських апаратів, була визнана гідною Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом деякого часу випускалася серійно. Сконструйована за 14 років до відкриття В. К. Рентгена, вона генерувала промені, названі згодом за пропозицією анатома Коллікера рентгенівськими. За допомогою цього пристрою І. П. Пулюй вперше у світовій практиці зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки своєї дочки зі шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини. Серія рентгенограм органів людини, виконана Пулюєм, була настільки чіткою, що дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів. Однак відсутність належним чином обладнаної лабораторії і матеріальні труднощі сильно гальмували дослідження вченого.

150px-~1a 150px-~1b

Один з перших (1895 р.) Один з перших пулюєвих (рентгенівських)

пулюєвих знімків. знімків, ймовірно, якоїсь коштовної оздоби

Рука доньки дослідника Наталі який проф. І.Пулюй зробив до 1895 р.
Великий вклад Пулюя до скарбниці світової науки залишається незаперечним. Він є автором близько 50 наукових праць з різних ділянок фізики, зокрема його улюбленої електротехніки. Він належав до найуспішніших дослідників, які займалися проблемами електричного розряду в розріджених газах. За свої вакуумні лампи, які він експонував у Парижі 1881 року на міжнародній електротехнічній виставці, його нагороджено срібною медаллю. Крім катодної рурки, яка продукує невідоме проміння і яка в науковому світі зветься «рурка Пулюя», наш учений був винахідником охоронної лампи, право на яку опатентовано 1881 року і яку довгий час вживали шахтарі. Праці його публікувалися українською, німецькою, англійською мовами, насамперед із проблем катодного випромінювання та катодних Х-променів, які відкрив за 3 роки до Рентгена. 1892 року опублікував схему-опис трубки, що випромінює Х-промені. Першим у світі зробив «рентгенівський» знімок скелета.

І. П. Пулюй відомий також своїм внеском у просуванні української культури. Ще у Тернопільській гімназії він заснував молодіжний гурток «Громада» для вивчення і популяризації української історії та культури, а в студентські роки став організатором «Віденської Січі», що об'єднувала українську молодь австрійської столиці.

Іван Павлович є автором підручників з української мови, зокрема підручника з геометрії, який є першим такого роду підручником в історії України.

Він активно підтримував відкриття українського університету у Львові і публікував статті на підтримку української мови. Будучи професором, І. П. Пулюй організував стипендії для українських студентів в Австро-Угорщині. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

Разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким Іван Пулюй зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту, виданих в 1903 році.

У 60-х роках XIX ст. перекладати Біблію українською мовою розпочав П. Куліш, що завжди керувався прагненням перетворити українців з етносу в політичну націю. До нього приєднався І. Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу І. Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання богослов’я. 1881 р. Новий Заповіт у їхньому перекладі Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові. Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа 1885 р. в Кулішевому хуторі Мотронівка стала трагічною сторінкою в історії української Біблії (детальніше про це див. статтю В. Козирського і В. Шендеровського «Сто років української Біблії», опубліковану в «Літературній Україні» 9 грудня 2004 p. С. 3). Перекладачі починають працювати над перекладом Старого Заповіту знову від самого початку. Уже після смерті П. Куліша завершив переклад І. Пулюй. Лише 1903 р. Британське та закордонне біблійне товариство видає першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») в перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Куліш, який започаткував переклад Біблії, звернувся до Пулюя не випадково, а тому, що Пулюй не тільки мав вищу теологічну освіту, але також добре знав грецьку та гебрайську мови.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconКонкурс "колосок-2011" Нехай не згасне світ науки! (Пантелеймон Куліш) спеціальна тема конкурсу: "історія природничих наук" Неймовірні факти про життя видатних учених та їхні відкриття чекають на тебе
Міжнародний клуб лідерів популяризації прирознавства міжнародний природничий інтерактивний конкурс "колосок-2011"
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconКомунальний заклад культури «Жовтоводська цбс» Методико-бібліографічний відділ
Шевченківських пам’ятних днів ще не написана, але їх традиція міцно вжилася І свято зберігається серед українського народу
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconДніпропетровська
Календар "Моє Придніпров’я" – методико-бібліографічний покажчик, який містить хронологічний перелік пам’ятних дат І подій минулого...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconДержавної адміністрації методико-бібліографічні матеріали
Юа, котрий мейд ін. Юа (до 55-річчя від дня народження Ю. Андруховича): методико-бібліографічні матеріали / уклад. Т. В. Смєкалова;...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconБбк 4 б 48 Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск /матеріал підготували О. Гурин, Н. В. Юрчик. Березне, 2016. 78 с
Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск 4 /матеріал підготували О. Гурин, Н. В....
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconУправління культури і туризму облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка Цей дивний світ – бібліотека
Цей дивний світ – бібліотека (до Всеукраїнського дня бібліотек) : бібліографічний покажчик / уклад. Л. Гурба, Н. Товстопят; Кіровоградська...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconРішення щодо Запорозької Січі. Ще одним важливим органом державного самоврядування була полкова Рада, яка, крім вирішення поточних питань полкового життя, обирала за участі козаків полкову старшину та полковника
Творець української державності : методико-бібліогр матеріал / [уклад. Н. Гуцул; ред. С. Чачко, В. Кучерява]; дз «Держ б-ка України...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconКомунальна бюджетна установа „централізована бібліотечна система м. Чернівців” методико – бібліографічний відділ письменник,публіцист, перекладач”
П35 Письменник, публіцист, перекладач: методично – бібліографічні матеріали до 145-річчя від дня народження Осипа Маковея. – Чернівці:...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconЗавдання з курсу «Методико-виконавський аналіз педагогічного репертуару» для спеціалізації «Оркестрові духові та ударні інструменти» ІІІ іv курс викладач: Когут О. М. Пояснювальна записка
Для кращої систематизації знань, які одержано при вивченні та засвоєнні нотного, дослідницького та дискографічного матеріалу, для...
Нехай не гасне світ науки Методико-бібліографічний матеріал iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова (пам’ятні дати Миколаївщини на 2016 рік) Методико-бібліографічний покажчик Миколаїв
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка