Нелюдських умов утримання у заручниках



Сторінка2/12
Дата конвертації23.06.2017
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



СВІДЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН,

ЯКІ ЗНАХОДИЛИСЯ У ЗАРУЧНИКАХ РОСІЙСЬКИХ ТЕРОРИСТИЧНИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ОРДЛО,

ЩОДО НЕЛЮДСЬКИХ УМОВ УТРИМАННЯ

Івано-Франківська область

1. Ярослав В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 36 діб)

«…Мене утримували в підвалі колишнього військового комісаріату в м. Сніжне Донецької області… Годували заручників один раз на добу (хліб і вода). Медичне лікування не надавали, через що дуже страждали поранені українські бійці…».



Волинська область

2. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 83 доби)

«…Мене тримали в підвалі колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Разом зі мною там перебувало ще декілька десятків українських полонених, але місця всім не вистачало. Коли спали одні заручники, інші мали змогу тільки сидіти, тому змушені були відпочивати по черзі. Це підвальне приміщення не провітрювалося та не мало вікон, нам не вистачало повітря. Окрім цього, для морально-психологічного тиску на полонених бойовики ДНР часто на декілька діб підряд спеціально вимикали світло, тому навіть харчувалися ми (залишками їжі терористів) у темряві. Ставлення до українських полонених було як до тварин (крик, постійне побиття, залякування та приниження)…».



3. Василь Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу)

«…Тримали в м. Сніжне Донецької області в автомобільному гаражі на території колишнього райвідділу міліції. Харчування заручників та санітарно-гігієнічні умови утримання були незадовільними. Голод, відсутність жодних умов для сну, постійне побиття та психологічні знущання робили наше ув’язнення пеклом…».



4. Юрій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…У полоні мене утримували в підвальному приміщенні колишнього УСБУ в Донецькій області. Умови були просто жахливі: скупченість людей, відсутність елементарних санітарно-гігієнічних умов, антисанітарія, постійне побиття та психологічний тиск. Більшість поранених українських бійців вижили дивом, завдячуючи медикам зі складу полонених, які фактично за допомогою підручних засобів самовіддано намагалися врятувати їхнє життя, адже бойовики ніякого лікування не надавали…».



5. Юрій І. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 12 діб)

«…Весь час полону мене утримували в підвалі на якомусь заводі. Годували один раз на день низькокалорійною їжею, я та інші українські полонені страждали від голоду. Мінімально необхідних умов для тривалого утримання людей не було. Для бойовиків ДНР ми були "укропами", яких залишили живими для обміну російських терористів, які були заарештовані в Україні. Сепаратистів жодним чином не цікавили умови нашого утримання, вони зовсім не опікувалися наданням належного лікування українським пораненим бійцям. Неодноразово заручникам заявляли, що в разі будь-яких скарг їх розстріляють…».



6. Володимир К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…Мене тримали у приміщенні архіву в будівлі колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Заручники спали на п’ятиярусних архівних полицях, матраців, ковдр чи білизни не було. Полоненим не вистачало свіжого повітря, через велику скупченість заручників та відсутність елементарних санітарно-гігієнічних умов атмосфера в цьому місті була нестерпна…».



7. Анатолій Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 27 діб)

«…Утримували мене в м. Сніжне в гаражному боксі на території колишнього відділу міліції. Умов для тривалого людського перебування в цьому місті не було, спали на підлозі, годували один раз через день…».



8. Михайло М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 8 діб)

«…Утримували мене в кімнаті для зберігання зброї в колишній школі міліції у м. Донецьк. Ставлення до полонених українських бійців було як до рабів, годували нас епізодично (один раз на день, але не щодня). Потрібної медичної допомоги не надавали, незважаючи на мої численні звернення. Туалету, а також питної води не було, умови утримання можу схарактеризувати як антисанітарні…».



9. Андрій П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу)

«…Через 3 доби після взяття в полон військовослужбовці ЗС РФ передали нас бойовикам ДНР. Останні відвезли до м. Сніжне Донецької області, де помістили нас до камери тимчасового тримання колишнього районного відділу міліції. У цьому приміщенні, яке було розраховано на перебування двох осіб, утримували сім українських заручників, унаслідок чого спали та сиділи ми по черзі. За весь час мого перебування в полоні камеру жодного разу не прибирали та не провітрювали, через це навколо нас була повна антисанітарія, бруд і сморід. Годували полонених нерегулярно – один раз на день, але нерідко взагалі їжі не давали…».



10. Святослав С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 124 доби)

«…Спочатку мене утримували у вольєрі для службових собак на території колишнього районного відділу міліції у м. Сніжне Донецької області, через деякий час був ув’язнений в автомобільному гаражі, який розташований приблизно за 500 м від міліцейській будівлі. Спав на бетонній підлозі на старому матраці. Годували 1 раз на добу, але їжа була низької якості та не дозволяла відновлювати фізіологічний стан заручників після допитів та примусової праці…».



11. Юрій С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 56 діб)

«…У полоні мене почергово утримували в підвалах будівель колишньої Луганської ОДА та Луганського обласного військового комісаріату, згодом перевезли до Луганської митниці (був ув’язнений у вагончику), а потім – до підвалу будівлі одного з автосалонів. Разом зі мною перебували ще 13 українських заручників. Годували 1 раз на день – пакет сухих продуктів для швидкого приготування "Мівіна" та консерви для тварин…».



12. Тарас Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 182 доби)

«…Мене утримували в колишньому Управлінні СБУ в м. Донецьку, протягом перших двох місяців у підвалі, потім у кімнаті архіву. Але в обох випадках умови не відповідали елементарним вимогам місця тимчасового утримання людей. У підвалі я спав на бетонній підлозі, в архіві – на полицях. Треба зазначити, що про нелюдські умови було відомо російським журналістам, які приїжджали та знімали репортажі "про гуманне поводження донецьких ополченців з українськими військовополоненими". Однак ці репортажі робили винятково за межами наших приміщень, адже, за словами росіян, "картинка підвалу не відповідає сюжету"…».



13. Ігор Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 159 діб)

«…Тримали в гаражі колишнього райвідділу міліції в м. Сніжне Донецької області. Щодо умов, то мій коментар: гараж – це місце для машин, а не для людей. Тільки хворі на голову або садисти можуть закривати й місяцями утримувати собі подібних у таких місцях…».



14. Валерій Х. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 82 доби)

«…У полоні мене утримували разом з іншими військовослужбовцями ЗСУ в підвалі колишнього УСБУ в Луганській області. Це була справжня катівня, де не тільки жорстоко били, але й вбивали заручників без суду і слідства. Бойовики ЛНР створили такі умови, щоб українські полонені або вмирали від катувань, або сходили з розуму, або психологічно ламалися. Це просто диво, що я вижив та повернувся до своєї родини…».



Донецька область

15. Дмитро П. (співробітник ДСНСУ, у заручниках перебував 42 доби)

«…Був затриманий бойовиками ДНР на блокпосту при в’їзді в м. Донецьк. Після побиття мене перевезли до якогось складського приміщення. Як мені пізніше стало відомо, я був затриманий як "обмінний фонд": для визволення бойовиків ДНР, полонених військовослужбовцями ЗСУ. Із цією ж метою були затримані ще дві особи, яких утримували разом зі мною…».



Львівська область

16. Богдан Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 22 доби)

«…На нашу автоколону із засідки напали бойовики НЗФ ЛНР, два українські військовослужбовці загинули на місці, а я та ще один боєць потрапили в полон. Утримували нас у м. Краснодон в одному з прикордонних пунктів у нежитловому приміщенні. Жодних умов для тривалого утримання там людей не було. Заручники спали на підлозі, весь час не милися, через сильну нестачу їжі голодували…».



Одеська область

17. Олександр Б. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 151 добу)

«…Утримували мене в підвалі колишнього УСБУ в м. Донецьк. Умови були вкрай жахливі, ми були фактично рабами. Годували дуже погано (один раз на добу півбуханки хліба та вода), спали на бетонній підлозі, про якесь лікування поранених українських бійців взагалі не йшлося…».



18. Дмитро С. (цивільний, у заручниках перебував 63 доби)

«…Затримали мене представники т.зв. МГБ ДНР за те, що я нібито фотографував житлові будинки в м. Донецьк. Тримали в заручниках у підвалі будівлі колишнього Донецького управління СБУ. У приміщенні розміром 5 м2 перебувало від 6 до 12 осіб. Спали по черзі на підлозі на дошках від розбитих меблів…».



Рівненська область

19. Юрій Г. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 119 діб)

«…Мене утримували в підвальному приміщенні колишнього УСБУ в Донецькій області. Санітарно-гігієнічні умови були жахливими. Годували маленькими порціями каші та водою, українські заручники сильно страждали від голоду. Необхідної медичної допомоги ніхто не надавав…».



Херсонська область

20-21. Олександр К. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 36 діб) та Микола О. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 70 діб)

«…Мене тримали у м. Сніжне в камері колишнього відділу міліції. У приміщенні, що розраховано на утримання п’ятьох осіб, перебували 32 українських заручники. Через неймовірну скупченість ми задихалися від нестачі повітря, спали по черзі. Годували залишками їжі терористів. У туалет виводили нерегулярно залежно від настрою бойовиків, тому часто справляли природні потреби в пластикові пляшки. У камері була страшенна антисанітарія…».



22. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб)

«…Усі дні полону провів у підвалі будівлі колишньої міліції, де заручників годували тільки сухарями. Нам відмовляли в питній воді, не надавали можливості відвідувати туалет та залишили без допомоги наших поранених бійців. Бойовики ЛНР зазначали, що не бачать потреби опікуватися заручниками, адже в разі відсутності найближчим часом обміну полоненими нас розстріляють…».



23. Леонід К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…Після взяття в полон мене та інших українських заручників ув’язнили в підвалі одного з приватних будинків м. Луганськ. Елементарних санітарних умов не було, у приміщенні також не було світла та вікон, весь час заручники перебували в темряві. Годували один раз на добу залишками їжі терористів, природні потреби справляли за графіком, який встановили бойовики…».



Тернопільська область

24. Віталій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…Мене та інших полонених утримували в автомобільних боксах, які зовсім не були пристосовані для перебування там тривалий час людей. Годували нерегулярно неякісною їжею, столового посуду взагалі не було. Бойовики не дотримувалися жодних санітарно-гігієнічні умов утримання полонених. Поранені українські бійці фактично були кинуті напризволяще без медичної допомоги…».



25. Іван Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 47 діб)

«…У полоні мене утримували в м. Сніжне Донецької області в приміщенні ізолятору тимчасового тримання райвідділу міліції. Полонених було так багато (понад 200 осіб), що навіть не було де присісти, спали по черзі на бетонній підлозі. Усіх полонених змушували працювати з шостої ранку до пізньої ночі: розміновували поля (ризикуючи життям, без спеціальних засобів), розбирали пошкоджену військову техніку на металобрухт, розбирали завали. За будь-яку провину (наприклад, повільність в роботі) жорстоко били…».



26. Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 76 діб)

«…Харчування було недостатнім, належної медичної допомоги не надавали. Полон супроводжували постійні побої та морально-психологічне знущання…».



27. Федір Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 211 діб)

«…У полоні мене тримали в підвалі колишнього Донецького СБУ. На той час там уже перебувало 50-60 українських бійців, зокрема й поранені. Спали ми на бетонній підлозі, годували нас недоїдками їжі бойовиків. Нас примусово змушували виконувати різноманітну роботу (діставати з-під завалів в Донецькому аеропорті трупи терористів та тіла загиблих українських вояків, розбирати розбиті будинки)…».



Київська область

28. Дмитро Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полон потрапив під час оборони м. Дебальцеве, мене утримували в підвалі т.зв. "військової комендатури ЛНР" (знаходилася на території Луганського зоопарку). Підвальне приміщення було настільки переповнене українськими військовополоненими й заручниками з цивільного населення, що лягти чи переміщуватися не було жодної можливості. Усі сиділи на бетонній підлозі, також сидячи спали. Нас фактично не годували, давали тільки галети. Ми вижили винятково завдячуючи допомозі співробітників зоопарку, які приносили нам їжу. Наші поранені товариші залишилися без лікування, уся медична допомога бойовиків ЛНР полягала в накладанні пов’язок…».



29. Олександр Д. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 118 діб)

«…У полоні мене тримали в підвалі будівлі колишнього Управління СБУ в м. Донецьк. Жодних елементарних умов для перебування там людей не було, спали на бетонній підлозі, перші три дні взагалі не годували, потім їжу давали один раз на добу – одна буханка хліба на п’ятнадцять заручників та 100 гр. супу, у який бойовики т.зв. ДНР спеціально додавали каміння. Заручників били щодня та постійно психологічно знущалися з них…».



30. Леонід К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 33 доби)

«…Першого тижня нас тримали в якомусь підвалі, взагалі не годували, давали тільки воду. У полон потрапив пораненим, але медичної допомоги мені не надавали. Потім привезли в підвал колишнього УСБУ в м. Донецьк, де умови утримання заручників були такими ж важкими…».



31. Олександр К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 190 діб)

«…Під час виконання бойового завдання наша група у складі чотирьох бійців потрапила в засідку. Після загибелі двох моїх товаришів російські бойовики змусили нас здатися в полон. Перші три місяці мене утримували в підвалі кафе "Торнадо", потім перевели до гаражу колишнього Донецького комунального підприємства "Центр зайнятості населення". Годували вкрай поганою їжею один раз на добу, інколи по декілька днів взагалі нічого не давали. Елементарних санітарних умов взагалі не було, потрібної медичної допомоги не надавали…».



32. Дмитро К. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 278 діб)

«…Утримували мене в підвалі (бомбосховищі) будівлі колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Умови тримання були нелюдські: скупченість заручників, відсутність нормальних умов для сну (для 122 заручників було лише 11 двох’ярусних ліжок), холод, катування голодом, відсутність питної води (50 літрів води на день для 122 заручників), постійні психологічні знущання, систематичні тортури та побиття полонених, залякування розстрілом та погрози вбити наших рідних. У полоні під час допитів бойовики зламали мені декілька ребер, перебили два пальці на лівій руці та усі пальці на обох ногах, зламали ліву ступню та грудну клітину, також відбили нирки. Катували заручників російські терористи на прізвиська "Адреналін", "Рулет", "Батон", "Жора", "Грєшнік", "Нік", "Люся", керували катуваннями – "Молчун", "Заяц", "Давид"…».



33. Володимир Л. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 118 діб)

«…Перших півтора місяця утримували мене в підвалі будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області, потім перевезли в м. Іловайськ, де ув’язнили в приміщенні тиру для стрільби в будівлі міліції. Спали по черзі на дерев’яних нарах (місць для всіх заручників не вистачало), годували один раз в день – по дві ложки каші та одна буханка хліба на десять осіб, пили технічну воду з каналізації…».



34. Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 38 діб)

«…У перші декілька днів мене утримували в ямі, потім бойовики т.зв. ДНР перевезли до підвалу будівлі колишнього міського відділу міліції в м. Горлівка Донецької області. Умови полону були жахливі, заручників катували та психологічно знущалися з них. Жили як раби в антисанітарних умовах, без права на будь-яку правову допомогу, нас морили голодом…».



35. Євген Н. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 119 діб)

«…Під час перебування в полоні нас тримали в підвалі (бомбосховищі) колишнього Управління СБУ в Донецькій області, а також у підвалі адмінбудівлі колишнього Управління транспортної міліції в м. Іловайськ. Умови тримання були вкрай незадовільними: велику кількість полонених (111 осіб) утримували в маленьких приміщеннях підвалу, які жодним чином не пристосовані для проживання людей. Зокрема, відсутність спальних місць, постійно увімкнене освітлення, висока вологість та скупченість людей, відсутність опалення взимку. При цьому на всіх полонених був лише один кран із проточною водою, а вільного доступу в туалет взагалі не було. Лікування поранених українських полонених обмежувалося наданням йоду та таблеток від болю в серці. Харчування відбувалося за примхою керівництва охорони: могли погодувати один раз на день, а могли взагалі не годувати. При цьому бойовики часто спеціально додавали в їжу для заручників бензин або дизпаливо…».



36. Владислав П. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 40 діб)

«…Весь час був ув’язнений у підвальному приміщенні без жодних умов для більш-менш гідного утримання людини. Медичну допомогу пораненим та хворим заручникам належним чином не надавали, полонених морили голодом (харчування здійснювалося один раз на добу, часто – один раз на дві доби). Бойовики поєднували постійні психологічні знущання із заручників та жорстокими тортури: полонених систематично били, катували, застосовуючи електрострум, лякали розстрілом…».



37. Дмитро Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 84 доби)

«…Утримували мене в одномісній камері колишнього міліцейського ізолятору в м. Сніжне Донецької області. Разом зі мною там ув’язнили ще п’ять заручників, через це ми були змушені спати та сидіти по черзі. Годували в першій тиждень полону однією ложкою каші раз на добу, потім порція збільшилася аж ... удвічі. Українські бранці страждали від голоду, відсутності свіжого повітря, антисанітарних умов полону, постійних тортур та психологічного тиску…»



38. Станіслав Т. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 13 діб)

«…Утримували мене в підвалі колишнього Управління СБУ в Донецькій області (разом зі мною ще 70 заручників). Спали на дошках на бетонній підлозі, годували один раз в день баландою, у яку бойовики спеціально додавали дизельне пальне. Давали й кілька шматків хліба, проте терористи спеціально кидали його на підлогу: їм подобалося дивитися, як заручники піднімають хліб. Навколо була жахлива антисанітарія, стояв жахливий сморід (у туалет полонені змушені були ходити без паперу, туалет скоро забився, тому природні потреби справляли безпосередньо в дренажну систему…».




39. Олексій Ф. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 176 діб)

«…Утримували мене в приміщенні колишнього УСБУ в Донецькій області. Тримали нас (110 українських заручників) у підвалі, харчування, санітарні умови та медична допомога були незадовільними. Українські полонені для російських терористів були лише "живим товаром", який можна обміняти на гроші, у крайньому випадку на своїх затриманих в Україні поплічників…».



40. Олег Х. (цивільний, у заручниках перебував 9 діб)

«…Був затриманий бойовиками т.зв. ДНР, які звинуватили мене у належності до диверсійно-розвідувальної групи ЗС України. Утримували мене в підвалі колишнього державного підприємства "Артемвугілля" у м. Горлівка разом з 72 особами (як українські військовополонені, так і заручники з цивільних осіб, а також заарештовані місцеві мешканці, яких бойовики звинувачували в скоєнні кримінальних злочинів). Заручників тримали в підвальній кімнаті, де не було жодних необхідних умов для проживання людини: спали, сиділи та вживали їжу на бетонній підлозі, будь-яких предметів побуту (стільців, столів, ліжок) не було. Годували один раз у день, шматок хліба та ложка каші. Замість питної води заручники були змушені вживати технічну воду з туалету…».



41. В’ячеслав Ш. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 143 доби)

«…Перші два місяці полону тримали мене в підвалі будівлі колишнього підприємства "Нова пошта", потім перевезли до підвалу т.зв. військової комендатури ДНР у м. Донецьк. Годували заручників один раз на добу, у підвалах був бруд, дуже холодно. Спали на дошках на підлозі, у туалет виводили тільки вранці, потім справляли природні потреби в пластикові пляшки…».



42. Сергій Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 57 діб)

«…У полон потрапив тяжко пораненим (уламкове поранення шлунку), перебував у лікарні № 21 м. Донецьк. Після моєї госпіталізації персонал цієї медичної установи заявив, що в них немає медикаментів "для лікування пораненого укропа". Необхідні ліки придбали волонтери з Київської області, які передали їх моєму батькові. Незважаючи на тяжке поранення, кілька разів мене допитували представники т.зв. "Міністерства державної безпеки ДНР", які звинувачували мене у вбивствах мирних мешканців Донбасу та намагалися вивезти з лікарні. На заваді цьому став мій батько (перебував разом зі мною в лікарні), який повідомив бойовикам, що про мій тяжкий стан проінформовано міжнародні правозахисні інституції, тому в разі викрадення сина іноземні представники розпочнуть активну інформаційну компанію…».



43. Віктор Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 35 діб)

«…Під час бою з проросійськими терористами в Донецькому аеропорту отримав поранення, мої побратими відвезли мене до лікарні м. Донецьк (червень 2014 року). Однак наступного дня після госпіталізації невідомі особи увірвалися до лікарні та вивезли мене в підвал колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Під час утримання там я не отримував потрібної лікарської допомоги, видавали лише "зеленку" та таблетки від болю в шлунку. Елементарних санітарно-гігієнічних умов для тримання в цьому підвалі людей, особливо поранених, не було…».



44. Валентин Л. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 122 доби)

«…Перші два з половиною місяці полону мене тримали в підвалі колишнього Управління СБУ в Донецькій області, потім перевезли в м. Іловайськ до підвалу місцевого підрозділу т.зв. "Міністерства державної безпеки ДНР". В обох випадках елементарних санітарних умов для утримання заручників не було, жодного разу на прогулянку нас не виводили, годували супом, у який додавали дизельне пальне (у Донецьку), а в Іловайську в їжу заручників бойовики спеціально домішували вугільну пилюку…».



45. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…Під час мого захоплення в полон військовослужбовцями ЗС РФ отримав поранення нижніх та верхніх кінцівок (у наш БРДМ потрапив постріл з РПГ, унаслідок чого детонували боєприпаси). Спочатку мене доставили до Донецької обласної лікарні (перебував в лікарні одну добу), де прооперували. Але відразу після закінчення операції, незважаючи на мій тяжкий стан, бойовики ДНР ув’язнили мене в якомусь автомобільному гаражі, де прикували кайданками до стіни. Я перебував там з мішком на голові близько доби при мінусовій температурі. Згодом мене перевезли до колишнього УСБУ в Донецькій області, де я перебував до кінця полону. Через відсутність у полоні належної медичної допомоги та будь-якого лікарського догляду в мене відбулося загнивання прооперованої правої кінцівки, що призвело до повторної операції вже після звільнення…».



46. Валерій Н. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 119 діб)

«…Тримали в підвальному приміщенні колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Перші два місяці не виводили на прогулянку, перші п’ять днів не годували, потім давали один раз на добу щось подібне до супу, але з додаванням дизельного пального та піску. Після таких "пригощань" у багатьох заручників була блювота та сильні болі в шлунку. Про санітарні умови сказати нічого, адже їх не було взагалі…».



47. Максим Ф. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 155 діб)

«…Утримували мене в підвальному приміщенні колишнього УСБУ в Донецькій області. Умови утримання були вкрай жахливі, заручники страждали від холоду та голоду, годували один-два рази на день (шматок хліба та 100 гр. каші), замість питної води полонені задовольняли жагу технічною водою з туалету, медичної допомоги не було зовсім. У підвалі водночас перебувало понад 100 заручників, але спальних місць було лише на 30 осіб…».



48. Максим А. (військовослужбовець Національної гвардії, у полоні перебував 119 діб)

«…Під час полону мене тримали в колишньому бомбосховищі СБУ в Донецькій області, захопленого терористами. Разом зі мною перебувало ще 109 українських бранців. Годували нас один раз на день, до того ж у харчі бойовики додавали дизельне пальне (після споживання такої їжі були страшні болі в животі та блювання). У підвалі не було вентиляції, приміщення не провітрювали, заручники постійно непритомніли від браку кисню….».



49. В’ячеслав Г. (співробітник МВС України, у полоні перебував 90 діб)

«…Потрапивши в полон, я три доби був у ямі, потім мене перевезли до якогось льоху в приватному будинку. Там мене роздягли до спідньої білизни, на голову наділи пакет та зв’язали руки. У цьому місці не було ніякої вентиляції, тому я перебував на межі смерті через брак кисню. Потім мене утримували в колишньому бомбосховищі Донецького СБУ. Годували заручників один на день – півсклянки каші та шматок хліба. Приміщення не провітрювали, вентиляції не було, на прогулянки не виводили. Природні потреби справляли в тому ж підвальному приміщенні, де утримували полонених (стояли трилітрові банки). У полоні в мене відкрилася виразка, але, незважаючи на сильні болі та мої численні звернення, я не отримав жодної медичної допомоги від бойовиків…».



50. Віталій К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 128 діб)

«…Російські десантники, захопивши у полон, спочатку вивезли нас до Ростовської області РФ, а наступного дня передали бойовикам НЗФ ДНР у м. Сніжне Донецької області. Українських офіцерів відокремили від солдатського й сержантського складу та вивезли до Донецька, де ув’язнили в підвалі будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області. Загальна кількість заручників – 140 осіб. Усі вони перебували в одному приміщенні у страшенній скупченості та тісноті. Харчування було дуже поганим (на добу приблизно 100 грамів каші на 1 особу). Санітарні умови не витримували жодної критики: приміщення не провітрювали та не прибирали. Охоронці навіть не щодня виводили полонених до вбиральні. Першу допомогу пораненим надавав український військовий медик, який потрапив у полон».



51. Григорій Ш. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 28 діб)

«…Після захоплення у полон мене відразу спеціально кинули в підвал так званої "військової комендатури ДНР у м. Сніжне", де утримували заарештованих за недисциплінованість бойовиків ДНР. Коли вони дізналися, що я військовослужбовець ЗСУ, мене майже цілодобово били. На четверту добу, перебуваючи в тяжкому стані внаслідок завданих мені ушкоджень, я був ув’язнений на 20 діб у залізний контейнер (його розміри – 1 х 2 м)…».



52. Владислав Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 39 діб)

«…На початку липня 2014 року я був направлений у службове відрядження з м. Маріуполь до м. Біла Церква. Під час зупинки пасажирського поїзда в м. Донецьк до мене на пероні підійшли озброєні терористи НЗФ "Восток і провели обшук. Знайшовши військовий квиток, посвідчення про відрядження та паспорт громадянина України, відразу жорстоко побили мене, а потім заарештували. Мене відвезли на територію колишньої військової части внутрішніх військ, яку вже захопили терористи. Там мене знову побили, наділи маску на обличчя, прикували до батареї. Зі мною разом утримували ще 2 заручники, яких я не знаю. Протягом 3-х діб нам не дозволяли розмовляти, не давали їсти, пити, справляти природні потреби, час від часу катували. Згодом перевели до іншого приміщення, де було ув’язнено близько 25 українських полонених. Мене та інших заручників неодноразово допитував один з керівників НЗФ "Восток", на прізвисько "Одеса", який розповідав, що він колишній офіцер ЗС України та мешкає в м. Одеса. Саме він, погрожуючи катуванням, змушував українських заручників давати неправдиві інтерв’ю про українські ЗС…».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Нелюдських умов утримання у заручниках iconМах Петро Петрович
Бугом. У квітні 1941 року батько Петро Олексійович трагічно загинув від рук польського шовініста, І мати Анастасія Дмитрівна взяла...
Нелюдських умов утримання у заручниках iconУрок світової літератури 7 клас Тема: Редьярд Кіплінг(1865-1936). Поезія «Якщо…». Уславлення сильної особистості, здатної за будь-яких умов обставин залишатися Людиною.
...
Нелюдських умов утримання у заручниках iconСтворення сприятливих умов для успішної адаптації учнів перших класів в умовах реалізації Державного стандарту загальної початкової освіти

Нелюдських умов утримання у заручниках iconТема: Б. Васильєв. «А зорі тут тихі ». Редьярд Кіплінг. «Якщо ». Уславлення сильної особистості, здатної за будь-яких умов І обставин залишатися Людиною. Мета
Тема: Б. Васильєв. «А зорі тут тихі». Редьярд Кіплінг. «Якщо». Уславлення сильної особистості, здатної за будь-яких умов І обставин...
Нелюдських умов утримання у заручниках iconНавчальний рік 11 клас Тривалість виконання завдань: 120 хвилин
Відповідно до умов якого договору на карті позначено територію Війська Запорозького (Гетьманщини)?
Нелюдських умов утримання у заручниках iconІсторія дистанційного навчання
Практичне засвоєння інструментів ікт створення додаткових умов для впровадження ікт в освітні системи
Нелюдських умов утримання у заручниках iconКіровоградський обласний навчально-виховний комплекс
Створення умов для варіа­тивності навчання та вжиті заходи щодо впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчальний процес...
Нелюдських умов утримання у заручниках iconДжмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007

Нелюдських умов утримання у заручниках iconЕджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина І суми 2007

Нелюдських умов утримання у заручниках iconМетодичні рекомендації щодо організації та умов діяльності клубів за інтересами і деякі цікаві приклади їхньої роботи
Оунб ім. В. Г. Короленка; підгот. А. Матюшенко; відп за вип. Ю. Самойленко. – Чернігів, 2008.– 24 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка