Неперевершена Аїда



Скачати 55.83 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір55.83 Kb.

Неперевершена Аїда
В артистичному житті Соломії Крушельницької було декілька ролей, які в окремі періоди домінували в її репертуарі: “Галька” з однойменної опери Станіслава Монюшка, Чо-Чо-Сан (“Мадам Баттерфляй” Джакомо Пуччіні), Саломе (“Саломе” Ріхарда Штрауса). Ці сценічні образи – як спалахи на небосхилі її творчості. Але була роль, яка з перших же виступів Соломії на оперній сцені утвердилась в репертуарі співачки і залишалася протягом цілої її кар’єри. Саме тут втілились усі новаторські пошуки й здобутки артистки. Йде мова про Аїду.

“Аїда” – одна з найяскравіших і найбільш видовищних опер Джузеппе Верді. Як відомо, вона була замовлена композитору Каїрським оперним театром на ознаменування відкриття Суецького каналу. Прем’єра відбулась 24 грудня 1871 року. Це був тріумф і композитора, і його твору, що стало початком довгого та щасливого сценічного життя опери аж до наших днів.

Побудована на автентичному локальному єгипетському матеріалі (сценарій написав французький єгиптолог Марієтт), опера охоплює також і загальнолюдські ідеї – конфлікт між обов’язком і почуттям, протест проти насильства, нестримне прагнення до щастя. Драматургія твору основана на зіставленні двох планів – монументальних масових хорових сцен, які створюють загальне історичне тло і камерних номерів, де розгортаються колізії сюжету.

Образ Аїди – центральний в опері. Вже з самого початку в ньому закладена певна амбівалентність, яка і стає рушійною силою у розвитку сценічної дії, адже рабиня Аїда насправді є ефіопською царівною. Покохавши ворога, вона вступає у протиріччя між інтересами свого народу і власними почуттями. Це породжує постійні психологічні конфлікти у її стосунках з героями опери – батьком, коханим, суперницею. Усі чотири дії героїня постійно знаходиться у центрі подій. Це є великим фізичним і психологічним навантаженням для виконавиці головної ролі, але одночасно і чудова можливість для співачки продемонструвати свої вокальні можливості і драматичну гру.

Цією оперою Соломія Крушельницька захопилася ще під час навчання у Мілані. В листі до Михайла Павлика від 10 березня 1894 року вона пише: “Тішуся дуже, що любите “Аїду”, я ж в ній так замилувана, що часом за плачем перестаю співати. Мені се дивно, тим більше, що я холодного темпераменту і нерви мої сильні, як посторонки...” Вперше Крушельницька виступає в ролі Аїди у Львові 1894 року. Це був складний період у творчій біографії співачки: зміна теситури голосу, опанування італійської вокальної школи, посилена робота над репертуаром вимагали великих зусиль. Окрім того, перший виступ співачки на львівській сцені в опері “Фауст” Ш. Ґуно прохолодно зустріли і її вчителі, і музична критика. Несприятливою була і загальна атмосфера в трупі театру Скарбка з традиційними кулуарними інтригами. Артистка з дня на день чекала, що дирекція театру розірве з нею контракт. Але успіх в “Аїді” був такий великий, що це змінило ситуацію. У листі до Павлика від 10 червня читаємо: “...по другім моїм виступі в “Аїді” зі Шляфенбергом прийшли до мене з ґратуляціями і сказали, що остають при зробленім контракті...” Відтоді роль єгипетської рабині стає провідною в репертуарі Крушельницької. Виступає в цій опері в Одесі, Сантьяго (Чилі). Саме “Аїду” вибирає для свого дебюту у Варшаві (1898) і в Петербурзі (1900), де співає у суцвітті найвидатніших співаків своєї епохи – Карузо (Радамес), Баттістіні (Амонасро), Арімонді (Рамфіс). Крушельницькій-Аїді аплодували Неаполь, Рим, Лісабон і Буенос-Айрес.

У спогадах про співачку італійський музикознавець Ґвідо Маротті в 1953 р. писав: “Ці давні спогади, що я проніс крізь роки, завжди зберігаючи в душі, сягають початку нашого століття, коли я вперше почув її голос і побачив її на сцені римського театру “Костанці” в образі незрівнянної героїні “Аїди”. Вона скидалася в моїй уяві на царицю Нефертіті, найяснішу дружину Рамзеса ІІ, або на одну з жіночих фігур, що зійшла з древнього барельєфу після тритисячорічного кам’яного сну, щоб продовжити життя серед людей, вражаючи їх мелодійністю звуків, вогнистими рухами крутих плечей і гнучкого стану, стилізованими й ефектними жестами рук”.

Соломія Крушельницька ролі Аїди – це було визначне явище в історії оперного виконавства. Чим же захоплювала українська співачка слухачів?

Ще у 1870-1880-х роках склались певні традиції інтерпретації ролі Аїди, що йшли в загальному руслі виконавства ХІХ ст., виробився і загальний стереотип головної героїні опери. Основна увага виконавиць була спрямована перш за все, на вокальну партію. Дуже рідко їх драматична гра була переконливою.

Крушельницька ж поєднувала у собі геніальну співачку (з винятково сильним, яскравим голосом) і видатну драматичну актрису (її часто порівнювали з Елеонорою Дузе). За спогадами сестри Олени Крушельницької–Охримович, “щоб розучити партію, їй досить було тільки переглянути ноти, які вона читала з листа, як читають друкований текст. Напам’ять партію вивчала за два-три дні. Та це було тільки початком роботи над роллю. Головне – осмислити образ, вспівати його... вона мала свій підхід до трактування того чи іншого музичного твору...”

Це був зовсім новий, вдумливий підхід до завдань оперного виконавства. Наприкінці ХІХ ст. його майже одночасно застосували, крім С. Крушельницької, Федір Шаляпін та Артуро Тосканіні. Геніальний італійський диригент вимагав від виконавців максимальної точності і акуратності в інтерпретації авторського задуму та стилевості. Саме цими якостями імпонувала йому Соломія Крушельницька, яку Тосканіні надзвичайно цінував.

Крушельницькій вдалося створити величний і вагомий образ Аїди. Бажанням наблизитись до історичного першоджерела пояснюється вибір рухів і поз артистки. Збереглось чимало відгуків сучасників на виступи Соломії Крушельницької у цій ролі: “Аїда Крушельницької була зовнішньо прекрасна і вокально витончена, вільна від будь-яких примітивних ефектів. Її стилізовані жести і рухи нагадували стародавні єгипетські барельєфи. Це, зрештою, був той самий засіб, до якого вдався Шаляпін при створенні образу Олоферна в опері Сєрова “Юдіф”. (Зі спогадів Родольфо Челлетті). Подібну думку висловлює Джіно Мональді: “Аїда Крушельницької могла б годитись для точного і високомистецького зображення на полотні … це було ніщо інше, як спроба найбільшого наближення до правди”. Дуже високо оцінювала інтерпретацію співачкою образу Аїди і тогочасна музична критика: “Чудова вистава особливо запам’яталася тим, що головну роль в ній грає артистка, яка відкинула стереотипні зразки і розкрила образ Аїди в зовсім іншому світлі, створивши не традиційно театральну, а правдиву постать дочки царя ефіопів. Соломія Крушельницька є великою прихильницею сучасної еволюції драматичного мистецтва; оперна співачка, вона грає як драматична актриса, і той хто знає, як це важко робити на сцені музичного твору легко зрозуміє значущість нашого твердження. В манері її виконання немає жодного руху, що не підкреслював би зміст партії, жодного кроку, що не відповідав би характерові дії; ця гра завжди підпорядкована вірно знайденому почуттю міри, вона ефектна у кульмінаційних моментах, раціональна і продумана у німих сценах” (“La Boheme” №2, 20 січня 1903 р.)

Задум співачки дуже вдало доповнював і її розкішний стилізований театральний костюм, виготовлений у модній паризькій майстерні. Це не було самоціллю. Заперечуючи загальноприйнятий стереотип Аїди – бідної рабині, артистка підкреслює, що головна героїня – царського роду. “Одягнена у пишне вбрання, спеціально створене для неї найзнаменитішим паризьким кравцем, із сяючою діадемою на чолі, що так пасувала до чарівного овалу її обличчя, злегка вкритого коричнево-червонавим гримом, Соломія Крушельницька уособлювала риси справжньої єгиптянки, відкинувши стереотипну постать бідної ефіопської рабині при фараонському почті” (Із спогадів Ґ. Маротті).

Саме у цьому вбранні та характерному головному уборі Соломія Крушельницька позувала французькому художнику Е. Леві, який зробив графічний портрет співачки. Малюнок вмістили паризькі газети в 1902 році, коли вона з тріумфом виступала в Парижі.

Що ж до голосу співачки, то всі критики одностайні – вона була незрівнянною Аїдою. “Голос її – драматичне сопрано – один з найкращих, що їх нам будь-коли доводилося чути, а романс “Блакитне небо й чисте повітря” був проспіваний нею з таким ніжним фразуванням, такою приємною дикцією, що розчулені вкрай слухачі без кінця вітали співачку і відповіли новою бурею оплесків на повторне виконання романсу”. (З рецензії на виступ у театрі “San-Carlо”).



У 1907-1908 роках фірма “Fonotipia” зробила записи голосу Соломії Крушельницької у ролі Аїди на двох грамофонних платівках. Методи звукозапису початку ХХ ст. були занадто недосконалими, щоб передати всю красу голосу славетної співачки. Але, вслухаючись в її виконання, ми усвідомлюємо, що Соломія Крушельницька залишилася безсмертною і неперевершеною Аїдою; час не владний перед її талантом та недосяжною майстерністю у мистецтві співу, якому вона присвятила усе своє життя.

Данута Білавич



Поділіться з Вашими друзьями:



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка