Неперевершений знавець народного життя



Скачати 107,07 Kb.
Дата конвертації14.06.2017
Розмір107,07 Kb.

Міністерство культури України

ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»



НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ ЗНАВЕЦЬ НАРОДНОГО ЖИТТЯ
(До 175-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького)

Рекомендаційний список

Київ 2013
Неперевершиний знавець народного життя (до 175-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького) : реком. список / уклад. В. Вовк ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – Київ, 2013. – 11 с.

Автобіографічна довідка
Слава великому артисті рідного слова,

що з простої речі виробив таку дзвінку

та співучу мову,

немовби то великий і великий музика на

чудовій скрипці грає і своєю грою

вражає душу і серце.

П. Мирний


На початку ХХ століття кияни часто могли бачити невисокого сивого дідуся, який із ціпком у руці надвечір прогулювався Хрещатиком чи милувався схилами Дніпра. І мало хто знав, що це видатний письменник Іван Нечуй-Левицький.

Початок його літературної діяльності припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Письменник згадував, що про його літературні спроби рідною мовою, підписані псевдонімом «І. Нечуй» не знали навіть товариші, з якими він жив на одній квартирі, не знав і батько.

…У селищі Стеблів колишнього Канівського повіту Київської губернії (нині Корсунь-Шевченківського району Черкаської області), там, де річка Рось повертає на схід сонця, на горі, стояла хата Семена Степановича Левицького, у якій 25 листопада 1838 р. народився майбутній письменник.

Душею і справжнім господарем у сім’ї Семена Левицького була його дружина – жінка освічена, працелюбна, веселої вдачі, співуча. «За роботою все, було, співає українські пісні», – згадував Нечуй-Левицький. Все своє життя вона присвятила вихованню дітей: крім Івася, у сім’ї було ще дві пари близнят. У вільний від роботи час читала дітям книжки, розповідала щось цікаве.

Батько письменника Семен Степанович Левицький, сільський священик, був людиною прогресивною, цікавився історією, збирав фольклор. Щоб дати освіту селянським дітям, він відкрив для них школу з українською мовою навчання. Проте ця школа проіснувала недовго. Пан-управитель закрив її, пояснюючи це тим, що не буде кому працювати на полі, якщо всі мужики стануть грамотними.

Дитинство майбутнього письменника нічим не відрізнялося від дитинства інших дітей, хіба що в нього була няня – стара селянка Мотря. Вона співала йому пісень, розповідала про народні звичаї, водила його з собою на вечорниці, весілля. «Я скрізь бував з нею і змалку придивлявся до народного життя», – згадував письменник у своїй біографії.

Батько навчив Івана читати й писати, материн брат за два роки підготував його до навчання в Богуславській бурсі, куди він потрапив восьмирічним хлопчиком і звідки виніс невеселі спогади.

Чотирнадцятирічним хлопцем приїхав Іван до Києва, щоб продовжити освіту в духовній семінарії. Місто вразило не стільки святинями, про які наслухався від сільських жінок-прочанок, скільки своєю красою. Мешкав він разом з трьома братами на Подолі. На власні заощадження купував світські книжки: Сервантеса, Данте, Шатобріана. Та найбільш зачитувався «Кобзарем» Шевченка, якого любив ще з дитинства. На останньому курсі семінарії Нечуй-Левицький тяжко перехворів, закінчив її геть знесиленим. Рік пробув у батька, а рік учителював у Богуславському духовному училищі.

У 1861 р. Іван Левицький став студентом Київської духовної академії. Знання поповнював за допомогою самоосвіти, передплачував у складчину з товаришами прогресивні видання. Саме тоді він прочитав твори Бєлінського, Добролюбова, Писарєва, роман Тургенєва «Батьки і діти».

У 1865 р. Іван Левицький закінчує академію із званням магістра богослов’я, але рішуче відмовляється від духовної кар’єри і розпочинає клопотання на вчительську посаду у світському навчальному закладі. Він викладає російську мову, літературу, історію і географію в Полтавській духовній семінарії (1865-1866), в гімназіях Каліша (1866-1867) та Седлеця (1867-1872).

З 1873 р. Іван Левицький вчителює в Кишиневі. Тут за письменником було встановлено пильний нагляд поліції, яку бентежили його зв’язки з передовою громадськістю України та палкі промови перед гімназистами, спрямовані проти соціальних та національних утисків з боку царизму. Можливо, саме через це Івану Левицькому довелося передчасно, у 1885 р., подати у відставку, віддавши педагогічній діяльності двадцять п’ять років свого життя й жити з того часу, в основному, на літературний заробіток.

Творча діяльність письменника розпочалася наприкінці 60-х років. У 1868 р. на сторінках львівського журналу «Правда» друкуються перші твори І. Нечуя (Левицького) – повість «Дві московки», оповідання «Рибалка Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності». Наступного року тут було надруковано ще одну його повість – «Причепа», а потім також у Львові ці художні твори вийшли окремою книжкою під назвою «Повісті І. Нечуя».

Після перших літературних кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого таланту на терені української прози, виходять з друку його нові, широкі полотна. У 1870-ті рр. Іван Семенович пише твори з народного життя, які за правом вважаються його найбільшим досягненням, коштовними перлинами в скарбниці української класики: «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» (1874), «Благословіть бабі Парасці скоропостижно вмерти» (1875). Через півтора місяці, на початку 1876 р., виходить повість «Бурлачка». У 1878 р. Нечуй-Левицький закінчує повість «Микола Джеря» А ще через два роки він написав славнозвісну повість «Кайдашева сім’я».

Крім згаданого, перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту «На Кожум’яках» (1875) та «Голодному й опеньки м’ясо» (1887), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників та описи їх звичаїв, моралі та психології. Найбільш вдалою стала перша п’єса, яка у переробці Михайла Старицького (під назвою «За двома зайцями») набула незвичайної популярності. Ця п’єса й досі живе на сцені українського театру.

У сатиричні тони забарвлені твори Нечуя-Левицького з життя духівництва, такі як «Старосвітські батюшки та матушки», «Афонський пройдисвіт», «Поміж ворогами».

У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті. У відомій статті «Сьогочасне літературне прямування» (1878-1884) містяться цікаві роздуми про специфіку художньої творчості та роль усної поетичної традиції у літературі.

Останніми літературними працями Івана Нечуя-Левицького були нариси «Призва запасних москалів», «Апокаліпсична картина в Києві». Хоч названі твори й не побачили світу за життя автора, але свідчили про його жвавий інтерес до тодішніх суспільних подій, громадських настроїв того часу.

Важке життя прожив письменник. У роки першої світової війни Нечуй-Левицький вів самотнє, напівголодне життя. На початку 1918 р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богодільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 (15) квітня 1918 р.

Класик української літератури І. Нечуй-Левицький – це письменник-новатор, який подолав жанрову одноманітність української прози. Його творчий доробок великий за обсягом та багатий за змістом. У його творах знайшли художнє відображення життя майже всі верстви тогочасного українського суспільства, їх тривоги і радощі впродовж великої історичної епохи. Його герої є не безликою масою, а яскравими особистостями, зі своїми характерами і звичками, егоїзмом і щирістю, радощами і горем…

Загалом, уся творчість письменника свідчить про його глибокий патріотизм, небайдужість до історії рідного народу, його самобутності, болісне сприйняття приниження національної гідності.

Сучасники високо цінували талант Івана Нечуя-Левицького. Панас Мирний порівнював його з великою музикою, що «на чудовій скрипці грає і своєю грою вражає душу і серце», а Іван Франко називав його «всеобіймаючим оком України».

Після смерті письменника було екранізовано його повісті «Микола Джеря» (1927) та «Бурлачка» (Василина, 1928).


Україна. Верховна Рада. Про відзначення 175-річчя з дня народження Івана Нечуя-Левицького : Постанова Верховної Ради України від 22 трав. 2012 року №4804 // Уряд. кур’єр. – 2012. – 20 черв. – Орієнтир : с. 9.
Рекомендована література
Твори І. Нечуя-Левицького
Нечуй-Левицький І. С. Баба Параска та баба Палажка : оповід. / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Молодь, 1996. – 94 с.

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Бурлачка : повість / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Дніпро, 1983. – 205 с.

ББК 84.Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. Вечір на Владимирській горі / І. Нечуй-Левицький // Дивослово. – 1998. – № 12. – С. 51 – 55.
Нечуй–Левицький І. Гетьман Іван Виговський // Гетьманська Україна: Іван Виговський та Іван Мазепа / І. Нечуй-Левицький, Богдан Лепкий. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2012. – С. 3 – 242.

ББК 84(4Укр)1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Запорожці : оповід. / І. С. Нечуй-Левицький. – Харків : Фоліо, 2007. – 319 с. – (Укр. класика).

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. Сьогочасне літературне прямування // Історія української літературної критики та літературознавства : хрестоматія. У 3-х кн. Кн. 2. / упоряд. П. М. Федченко. – К.: Либідь, 1998. – С.212 – 222.
Нечуй-Левицький І. С. Твори. У 2-х т. / І. Нечуй-Левицький. – К. : Наук. думка, 1985. – . –

Т. 1. : – 1985. – 631 с.

Т. 2. : – 1986. – 640 с.

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Твори. У 3-х т. / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд., авт. вступ. ст. Н. Є. Крутикова. – К. : Дніпро, 1988. – . –

Т. 1. : – 1988. – 461 с.

Т. 2. : – 1988. – 516 с.

Т. 3. : – 1988. –



ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Українство на літературних позвах з Московщиною : культурол. трактати / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. М. Чорнопиский. – Львів : Каменяр, 1998. – 256 с.
Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я / І. Нечуй-Левицький. – Харків : Фоліо, 2011. – 605 с. – (Укр. класика).

ББК 84.Укр1

Н59

До книги увійшли повісті та оповідання з народного життя – «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Баба Параска та баба Палажка», роман «Хмари».


Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я. Гетьман Іван Виговський / І. С. Нечуй-Левицький. – Харків : Ранок, 2003. – 432 с.
ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я. Хмари / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Наук. думка, 2001. – 504 с.

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Князь Єремія Вишневецький : іст. роман / І. С. Нечуй-Левицький. – Донецьк : БАО, 2011. – 416 с. – (Видатні укр. твори. Історія в романах та повістях).

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря ; Кайдашева сім’я та інші твори / І. С. Нечуй-Левицький. – Донецьк : БАО, 2010. – 384 с.

ББК 84.Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Непочаті рудники : твори : навч. посіб. У 2-х кн. / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. Н. Ф. Ярмиш. – К. : Грамота, 2003. – 536 с. – (Шк. б-ка).

ББК 84.4Укр1я721

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Світогляд українського народу : ескіз укр. міфології / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Обереги, 2003. – 144 с.

ББК 63.5(Укр)

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Старосвітські батюшки та матушки : повість-хроніка / І. С. Нечуй-Левицький. – К. :Дніпро, 1983. – 356 с.

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. С. Хмари : роман / І. С. Нечуй-Левицький. – Харків : Фоліо, 2009. – 347 с. – (Укр класика).

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. Хмари. Над чорним морем / І. Нечуй-Левицький. – К. : Дніпро, 2004. – 52 с.

ББК 84.4Укр1

Н59
Нечуй-Левицький І. Шевченкова могила / І. Нечуй-Левицький // Берегиня. – 1998. – № 1 – 2. – С. 92-99.

Література про життя і творчість І. Нечуя-Левицького
Амбіцька А. Архетипи в художньому світі Івана Нечуя-Левицького / А. Амбіцька // Дивослово. – 2011. – № 9. – С. 53-57.
Колода І. Етнонаціональне самоусвідомлення української інтелігенції / І. Колода // Історія. Філософія. Релігієзнавство. – 2009. – № 3. – С. 36-42.

Визначена автором тема розкривається на прикладі творчості Івана Нечуя-Левицького.


Мандрика М. «Бо жатва много, а діячів мало…» : з епістолярії І. Нечуя-Левицького та К. Грушевського / М. Мандрика // Рідна шк. 1994. – № 11. – С. 7-10.
Мандрика М. І. С. Нечуй-Левицький – перекладач Біблії / М. Мандрика // Слово і час. – 1993. – № 5. – С. 83-86.
Мариненко Ю. Творчість Івана Нечуя-Левицького 1900-х років / Ю. Мариненко // Укр. мова і л-ра. – 2008. – № 43 – 44. – С. 18-22.
Мялковська Л. М. Світ людини й природи крізь призму метафори І. Нечуя-Левицького / Л. М. Мялковська // Наук. вісн. Волинського нац. ун-ту. – 2011. – № 1. – С. 112-116.
Нечуй-Левицький Іван (1838 – 1918) // Універсальний літературний словник-довідник : довід. вид. / С. М. Оліфіренко, В. В. Оліфіренко, Л. В. Оліфіренко. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – С. 252.

ББК 83я2

О 54


Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838 – 1918) // Українська літературна енциклопедія : довід. вид. Т. 3. / ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; відп. ред. І. О. Дзеверін. – К. : Укр. енцикл., 1995. – С. 491 – 493.

ББК 83я2
Нечуй-Левицький Іван Семенович ( 1838 – 1918) // УСЕ : Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. М. Попович. – Вид. 4-те, випр., і доповн. – [Львів] : Тека, 2006. – С. 866.

ББК 92

У59
Пашковська Г. В. Іван Нечуй-Левицький і норми української мови / Г. В. Пашковська ; Акад. наук вищої освіти України ; Рада молодих учених. – К. : Умань, 2009. – 112 с.
Побірченко Н. Цікава знахідка : пед. діяльн. І. Нечуя-Левицького / Н. Побірченко // Дивослово. – 1994. – № 3. – С. 32-34.
Приходько І. Нечуй-Левицький проти «обрусіння» народів / І. Приходько // Березіль. – 1998. – № 5 – 6. – С. 170 – 187.
Хаврусь С. Л. Музей І. С. Нечуя-Левицького у Стеблеві : путівник / С. Л. Хаврусь. – Дніпропетровськ : Промінь, 1989. – 47 с.
Шаров І. Ф. Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838-1918) – письменник, перекладач // Шаров І. Ф. 100 видатних імен України. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – С. 282 – 286.

ББК 63.3(4Укр)

Ш26
Ямчук П. Родинно-світоглядний філософський феномен Івана Нечуя-Левицького / П. Ямчук // Наука. Релігія. Суспільство. – 2011. – № 1. – С. 41 – 49.

Каталог: bibliography
bibliography -> Життя І творчість Василя Стуса
bibliography -> Мудрець Омар Хайям (до 965-річчя з дня народження вченого та поета)
bibliography -> «Література є моїм життям » (про українського письменника Івана Андрусяка) Київ 2014 «Література є моїм життям »
bibliography -> Унікальний феномен «Великого Бориса» (до 110-річчя від дня народження Бориса Романовича Гмирі, українського оперного співака)
bibliography -> Слухайте, слухайте слово, слово живе Кобзаря! Лине воно над світом за океани й моря
bibliography -> Костянтин Дмитрович Ушинський –основоположник педагогічної науки
bibliography -> Шевченко для молоді твори мовами народів світу
bibliography -> Бориспільська міська центральна бібліотека Енергія слова Олеся Бердника


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Неперевершений знавець народного життя iconМарко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу
Тема: Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу
Неперевершений знавець народного життя iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Неперевершений знавець народного життя iconТема: Література рідного краю. Грицько Бойко. Український письменник, поет І перекладач. Неперевершений майстер сміху в поезїї для дітей. Мета
Тема: Література рідного краю. Грицько Бойко. Український письменник, поет І перекладач. Неперевершений майстер сміху в поезїї для...
Неперевершений знавець народного життя iconПитання вікторини „Знавець олімпійського спорту”

Неперевершений знавець народного життя iconУсний журнал «Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття » Мета
Мета: виховувати в учнів любов І шану до геніального сина України, розвивати інтерес до життя І творчості народного поета
Неперевершений знавець народного життя icon74 В. М. Щербаківський як дослідник народного розпису
Вадима Щербаківського. Акцентується увага на дослідженні вченим українського настінного розпису, зокрема його основного символу −...
Неперевершений знавець народного життя iconВиховний захід “Уклін та шана Кобзарю” (Звучить гімн України) Мета
Мета: виховувати в учнів любов І шану до геніального сина України, розвивати інтерес до життя І творчості народного поета
Неперевершений знавець народного життя iconВ’ячеслав Чорновіл 1937-1999 В’ячеслав Чорновіл
В’ячеслава Чорновіла (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього...
Неперевершений знавець народного життя icon18 жовтня – 145 років від дня народження української письменниці, педагога, фольклористки Євгенії Ярошинської
Чуньків Кіцманського повіту (тепер Заставнівського району) Чернівецької області в сім’ї народного вчителя. До кінця свого життя вона...
Неперевершений знавець народного життя iconІ мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте
Т. Г. Шевченка, його творчість, розвивати інтерес до життя І творчості народного поета, виховувати в учнів любов І шану до геніального...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка