Несвоевременная



Сторінка9/9
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ДМИТРО КОСТЄННІКОВ: ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ НАШОЇ СЛУЖБИ - ВПРОВАДИТИ ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ У СПІЛКУВАННЯ МІЖ ГРОМАДЯНАМИ І ДЕРЖАВОЮ

Олександр Гвоздик, "Xpress", 20.03.2015, Сумська обл.

Інтерв’ю з начальником управління ДМС у Сумській області.

Наказом Голови Державної міграційної служби України від 12 вересня 2014 року на посаду начальника управління ДМС у Сумській області призначено 34-річного Дмитра Михайловича Костєннікова. Півроку роботи на новій посаді, на нашу думку, - достатній термін, щоб повністю увійти в курс справ і детально відповідати на будь-які запитання журналістів. Тим більше, що за цей час багато чого змінилося і в діяльності самої служби.

- Дмитре Михайловичу, на початку нашої розмови, мабуть варто нагадати читачам, які завдання стоять перед Державною міграційною службою і кому вона підпорядкована…

- Державна міграційна служба (ДМС) України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. Основними завданнями ДМС України є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а також внесення пропозицій щодо формування державної політики у цих сферах.

- Наскільки очікуваним, чи, навпаки, несподіваним було для Вас нове призначення?

- Скоріше, несподіваним, зважаючи на мій вік і на те, що на таку поважну посаду - начальника Державної міграційної служби у Сумській області - я прийшов, власне з дещо іншої структури. До цього працював заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції. А це - інша структура, інший характер роботи, яка до цього була більш пов'язана із рішеннями суддів, а в ДМС більше з наданням адміністративних послуг. Втім, я не зовсім новачок, бо у серпні минулого року був призначений начальником відділу реєстрації Департаменту ДМС України з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України, пройшовши перед цим відповідне стажування. У зв'язку із вакансією, що виникла на посаді начальника УДМС у Сумській області отримав нове призначення.

- У напутньому слові на що звертало Вашу увагу керівництво Державної міграційної служби України?

- На найбільш актуальні на сьогодні напрямки роботи служби. Зокрема, на організацію роботи, яка пов'язана із тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України із 1 жовтня 2014 р. в усіх областях вводилися центри надання адміністративних послуг. Тобто, якщо до цього людина для зняття з реєстрації або вклейки фотографії в паспорт громадянина України по досягненню 25 або 45-річного віку зверталася напряму до працівників державної міграційної служби, незалежно від того, де вона проживала, то на сьогоднішній день все робиться через центри надання адміністративних послуг. Людина приходить туди, здає документи, і далі адміністратори центру передають їх відповідно до чинного законодавства до працівників державної міграційної служби. Це було зроблено для того, щоб обмеживши пряме спілкування суб'єкта, який отримує послугу, із суб'єктом який її надає, прибрати можливу корупційна складова у цих відносинах.

На сьогоднішній день ця система працює, хоча є деякі технічні недоліки, неминучі при впровадженні чогось нового, але сподіваємось, що найближчим часом ці дрібні недоліки в законодавстві будуть виправлені. Поки деякі спірні питання вирішуються нами на місці разом із обласною владою, і людина таки отримує послугу, на яку розраховувала.

- Не важко здогадатися, що навантаження на Державну міграційну службу зараз постійно зросло у зв'язку із подіями на Сході України…

- Так, число переселенців з Луганської і Донецької областей, які прибувають в Сумську область, як з окупованої території, так і з зони проведення АТО, росте. За обліком, який ведеться штабом при управлінні МНС у Сумській області їх кількість складає вже майже 13 тисяч громадян. А станом на 15 вересня, коли я заступив на посаду начальника, їх було до 5 тисяч. Щоправда, в УДМС, облік ведеться дещо інший - по кількості громадян, які отримали наші послуги. Ми реєструємо таких переселенців, видаємо їм довідки замість втрачених паспортів. До речі, дуже велика кількість звернень з приводу втрати паспортів. Люди покидали зруйновані домівки, в яких згоріли або були пошкоджені їхні документи і тепер треба якось ідентифікувати їх особистості.

В таких випадках ми співпрацюємо із головним офісом Державної міграційної служби у Києві, посилаємо відповідні запити, розроблений відповідний алгоритм наших дій, де чітко визначено, що треба робити, як робити для того, щоб людині надати послугу з приводу втраченого паспорту, відновлення пошкодженого.

- А усі переселенці реєструються?

- На жаль, ні. Закон не зобов'язує це робити, і тут, звичайно, є прогалина у законодавстві. На останній колегії ДМС в Києві йшлося про те, що є вже відповідні подання з цього приводу до Кабінету Міністрів, щоб реєстрацію зробити обов'язковою. Це пов'язано не тільки із безпекою держави, а й виплатами переселенцям, які мають здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів Міністерством соцполітики: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 гривні на одну людину, для працездатних - 442 гривні на людину.

- Чи є у нас переселенці з Автономної Республіки Крим?

- Є, але їх небагато. Це пов'язано, я вважаю із тим, що відстань з Криму до Сум дуже велика.

- Мабуть, не менш гострою є і проблема нелегальних мігрантів?

- Так, і тому в рамках тих реформ, які проводяться зараз міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, планується збільшення в областях кількості працівників Державної міграційної служби для проведення відповідних заходів по особах, які нелегально перебувають на території України. Поки що це - проблема, оскільки, наприклад, в УДМС у Сумській області працюють лише дві людини по цьому напрямку - керівник сектору і спеціаліст, які просто фізично не можуть осягнути весь загал роботи по регіону.

- Зараз багато розмов точиться навколо введення в дію з цього року в Україні біометричних паспортів. І цим займається безпосередньо Ваша служба…

- Так, це ще один напрямок нашої роботи. І дійсно, нам зараз йде на "гарячу" телефонну лінію багато запитань від громадян: що це таке, навіщо потрібні ці паспорти, чи обов'язкова зміна звичайного паспорту на біометричний, і який зиск матиме господар такого паспорту.

Я вважаю впровадження біометричних паспортів в Україні вірним кроком, який наближає нас до цивілізованого європейського суспільства. Кошти Урядом під це виділені, виготовлення паспортів розпочато. На території області зараз вже в майже в кожному підрозділі установлені автоматичні робочі місця для видачі біометричних паспортів. Придбання ж такого паспорту не є обов'язковим.

Громадянам надається право замовляти біометричний паспорт або з чипом або без чипа. Чип - це мініатюрний електронний засіб, якій вклеюється на першу сторінку паспорта, і який зберігає усі данні про особу. Він має значно спростити і прискорити процедури проходження митного та прикордонного контролю. В подальшому, якщо урядом України будуть підписані усі необхідні угоди із Європейським Союзом, то стануть можливі поїздки наших громадян, які мають біометричні паспорти, в країни Євросоюзу без отримання візи. Щодо вартості придбання біометричного паспорту, то вона в розмірі 518,15 грн.

- Дмитре Михайловичу, давайте тепер перейдемо до Вашої особи. Де Ви народились, навчалися, працювали?

- Я народився у смт. Краснопілля. Закінчив технікум Сумського державного аграрного університету за спеціальністю "Правознавство", потім, у 2004 році, Сумську філію Національного університету внутрішніх справ, за фахом юрист. Починав трудову біографію у Сумському державному аграрному університеті,

працював юристом у ВАТ "Сумиагропромбуд", з березня 2007 року - державний виконавець, старший державний виконавець Державної виконавчої служби (ДВС) у Великописарівському районі, далі - старший державний виконавець ДВС у Сумському районі. У листопаді 2010 року мене призначили на посаду заступника начальника відділу ДВС Сумського районного управління юстиції. Маю дев'ятий ранг державного службовця і 9 років стажу державної служби. У серпні 2014 року перевели у Київ на посаду начальника відділу реєстрації Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України. А потім отримав пропозицію очолити управління Державної міграційної служби у Сумській області. Що ще додати? Одружений, разом з дружиною виховую сина.

http://xpress.sumy.ua/article/society/7241

ВЛАСТЬ НАД ПУНКТИРНОЙ ЛИНИЕЙ

"Комментарии:Донбасс", 20.03.2015, Луганская обл.

Ситуация в Донбассе уже давно объективно переросла ту стадию, когда ее урегулирование возможно путем принятия новых законов и постановлений.

Верховная Рада Украины при активном участии Президента приняла ряд касающихся Донбасса решений, которые можно охарактеризовать как весьма и весьма компромиссные.

Вопрос в том, что сторонами, которые такой компромисс по замыслу законодателей должен бы устроить, стали зарубежные партнеры Украины по "нормандскому формату", международное сообщество в целом, патриотически настроенное ядро избирателей партий - участниц коалиции, но не сам Донбасс.

По большому счету, парламент, внеся изменения в Закон "Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах…", приняв постановление о границах этих самых районов, признав их же временно оккупированными территориями и призвав миротворческую миссию, послал два сигнала. Первый (внешнеполитический) - о том, что Украина выполняет Минские соглашения. Второй (для внутреннего пользования) - что государство никоим образом не отказывается от Донбасса и впредь будет прилагать усилия к его реинтеграции.

Принятые нормативные акты были встречены в штыки представителями самопровозглашенных республик - и в этом нет ничего удивительного. Ведь на такой их реакции, судя по всему, и строился расчет власти. Как свидетельствуют результаты социологических опросов, большинство украинцев считают, что Донбасс должен остаться частью унитарной Украины, и возмущение лидеров ДНР и ЛНР - своеобразный знак качества для этого большинства: раз в самопровозглашенных республиках недовольны принятыми решениями, значит решения идеологически правильные. Но это все - не более чем политическая тактика.

Наибольший же интерес в стратегическом для страны плане представляет другой момент. По большому счету, мы имеем дело с первой серьезной попыткой определить границы новой Украины не только и не столько географические, сколько грань между войной и миром, допустимым и невозможным.

В ходе парламентской дискуссии эту мысль выразила Юлия Тимошенко: в том, духе, что Верховная Рада определяет новые границы Украины. На что Владимир Гройсман не менее резонно возразил: "Мы определяем территории не для государственной границы, потому что государственная граница у нас единая… мы определяем территории, которые должны реинтегрировать".

Политики опаздывают

На самом деле в данном случае правы оба: и Гройсман, и Тимошенко. И оба же не договаривают. Ибо граница - термин политический, политикам удобный и понятный. "Вот здесь, за линией на карте, заканчивается моя власть и моя ответственность" - так воспринимает границу политик. И еще вопрос, что его больше заботит: отсутствие возможности властвовать за пунктирной линией или отсутствие ответственности и обязательств перед теми, кто за этой линией остался.

А вот "обычные люди" границу воспринимают иначе - как и любой ограничитель их свободной или вызванный жизненной необходимостью воли и активности.

Какую и где линию разграничения ни проведи - необходимость вступать в социальные связи с теми, кто за этой линией остался, окажется сильнее самих разграничений. Реалии жизни в Донбассе подтверждают это на каждом шагу. Потребность в товарах и деньгах, даже потребность в общении, ежедневно заставляют и заставляли тысячи человек переходить "линию фронта", даже в период активных боевых действий. Один из простых и очевидных примеров - "пенсионный туризм". Сегодня это уже целая индустрия, в которую самым причудливым образом вплетены фиктивные прописки, купленные пропуска, цепочки посредников, "процент за риск" и т.д. В данной ситуации линия разграничения - хоть в виде блокпостов и пропускных пунктов - неизбежно превращается в коррупционный ресурс. На карте провести ее куда проще, чем ограничить социальные связи членов общества - тем более если от поддержания этих связей зависит их выживание.

Или пример не менее поразительный, подробно описанный в публикации на портале Hubs: на территориях, подконтрольных самопровозглашенным республикам, остались сотни нотариусов, продолжающих осуществлять нотариальные действия по украинскому законодательству. За свои услуги они взимают госпошлину. Что происходит с этими деньгами? "Мы должны перечислять 34 гривни за оформление доверенности. Раньше мы копили эти деньги на своих счетах, потом перечисляли Мин­юсту. Сейчас - примерно то же самое, но берем наличными, а потом кто-нибудь выезжает за территорию АТО и оплачивает в банке", - рассказывает один из них, и поныне работающий в Донецке.

Граница для каждого

Проблема разграничения (мир - война, жесткое регулирование - самоуправление) представляется еще более сложной, если вспомнить, что в конфликт на востоке Украины так или иначе вовлечена практически вся страна. От его последствий нет "брони": повестка в военкомат или новые соседи из числа вынужденных переселенцев могут стать "личной границей", из-за которой реальность войны вторгается в мирную жизнь каждого. Трагический инцидент в Константиновке - тому подтверждение. ДТП с участием пьяного водителя, попытки самосуда на месте происшествия - все это явления для Украины, мягко говоря, не новые. Но виновником аварии был военный, "орудием убийства" - бронетехника, и Константиновка, до того считавшаяся местом относительно спокойным (до зоны боевых действий - десятки километров), сама превратилась в горячую точку: можно сказать, что линия фронта внезапно переместилась на эти десятки километров в тыл.

А теперь представим себе, что в каком-либо райцентре даже за сотни километров от Донбасса произойдет нечто, напоминающее события 2013 года во Врадиевке (ситуация экстраординарная, но, увы, не фантастическая): преступление, совершенное представителем власти, массовое возмущение, бунт, попытка самосуда.

Будут ли эти события увязаны с попытками "специально раскачать ситуацию", "сыграть на руку агрессорам" и т.д.?

Ответ на эти вопросы скорее положительный - условная линия противостояния может быть проведена вообще в любой точке Украины, потому что власти выгодно представить любой конфликт с ее участием через призму "вражеских происков". Не даром же "третий Майдан" превратился в устойчивую страшилку, повторяемую к месту и не очень.

http://donbass.comments.ua/article/111213-vlast-nad-punktirnoy-liniey.html

* * *


Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах і сайтах обласних та міських газет, а також регіональних інтернет-видань України по 24 березня 2015 року включно.

Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:



ishvets@rada.gov.ua

або телефоном:  255-39-18,


Швець Ірині Борисівні.

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка