О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки



Сторінка6/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Теоретично-методичний аспект формування творчого потенціалу обдарованих дітей у процесі музичної діяльності
У статті розкрито особливості формування творчого потенціалу обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності у контексті оновлення державної політики в галузі освіти.

Ключові слова: обдарована дитина, творчий потенціал, музично-творча діяльність, мета виховання та навчання дитини.
Проблемі визначення особливостей педагогічних умов, які ефективно сприятимуть розвитку обдарованих дітей та шляхів взаємодії педагогів, учнів, батьків, абсолютно закономірно приділяється все більше уваги в директивно-правових документах України (Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття) [3], Закон України «Про загальну середню освіту» [6], Національна доктрина розвитку освіти [8], Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні [9] та ін. [6]).

Актуальність теми зумовлена сучасними вимогами до освіти, пошуками ефективних методів і прийомів формування компетентності обдарованих дітей, тобто тих, які показують високі показники в будь-якій сфері людської діяльності. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - «турбота» про розвиток науки, культури ,життя суспільства завтра. Оскільки основою духовного світу людини та важливим засобом формування її особистісних якостей здавна визнається музика, освіта як суспільний інститут зобов’язана вчасно спрямовувати педагогічну науку і шкільну практику до пошуку оптимальних шляхів підвищення рівня сформованості соціальної компетентності розвитку дітей у мистецькій сфері.

Аналіз досліджень і публікацій показав, що теоретичні засади проблеми відображені у фундаментальних дослідженнях учених (О. Бодалєв, Н. Миропольська, Л. Новікова, О. Рудницька, Г. Селевко, В.Семиченко, А. Хуторський, Н. Шумакова та ін.).

Науковим дослідженням аспектів проблем художньо-творчого розвитку саме молодших школярів присвячено праці Ш. Амонашвілі, В. Вільчинського, І. Гадалової, Д. Джоли, В. Тименка та ін.

Вагомий вклад в разробку різних аспектів даної проблеми внесли зарубіжні психологи А. Біне, Д. Векслер, Р. Кеттел, Дж. Рензуллі, Ж. Піаже, Б. Теплов, Л

Всі учені наголошують на важливості і необхідності вчасно виявити обдарованість , тобто допомогти дитині освоїти свій дар, зробити його надбанням своєї індивідуальності, проявити турботу про обдарованих дітей, оскільки саме їх інтелектуальні та творчі досягнення мають не просто особистісний, а соціальний сенс до проблеми обдарованості.

Основною проблемою обдарованих дітей вчені називають проблему реалізації їх здібностей в особистісній і соціально значущій сфері діяльності.

Дана проблеми актуальна ще й тим, що орієнтація на колективізм, відходять у минуле і особливого значення набуває формування особистості з яскраво вираженою індивідуальністю, здатної на нестандартне мислення і дії.

Тому не випадково зростає інтерес до обдарованих дітей. Зрозуміло, що в радянській педагогіці і психології цим питанням надавалося достатньо уваги, про що свідчить широке коло літератури, однак в нових умовах потрібні інші погляди на проблему вивчення особливостей розвитку дітей з високими інтелектуальними можливостями і задатками креативного мислення, безумовно, інші підходи до процесу соціалізації, самовираження особистості обдарованої дитини.

Мета статті полягає в розкритті особливостей процесу формування художньо-творчого потенціалу обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Сучасна школа покликана розвивати в дітях потребу сприймати загальнокультурні цінності, нагромаджувати мистецький досвід та використовувати їх як основу для особистісного самотворення та гармонізації ставлення до навколишнього світу. Щоб досягнути цього, педагог має будувати систему виховання та навчання, взявши за основу принципи гуманної педагогіки Ш. Амонашвілі: «одухотворення середовища навколо дитини; утвердження у дитині її особистості; вияв творчого терпіння, що допомагає дитині у самопізнанні» [1].

Отже слід зазначити, що мистецтво виховання – це «мистецтво пробудження у вихованця його власних сил. Необхідно дитині давати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими своїх намірів.

Потрібно тактовно, делікатно розвивати в дитини інтерес, навчати терпіння і заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Намагатись зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити достойно програвати і не сприймати невдачу, як трагедію; володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала своєї самооцінки і водночас не виставляла напоказ свою обдарованість» [4].

Обдаровані діти — це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Вони виявляють себе найбільш яскраво в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості, комунікаціях та лідерстві, в різних видах діяльності і руховій сфері.

Поняття «обдарованість» стає все частіше вживанішим. На сьогодні обдаровані діти вже є не винятком, а невід’ємною ознакою модернізованого суспільства.

Виховання та розвиток дітей інформаційного суспільства є невіддільною частиною піднесення прихованого потенціалу нації. Завдання навчальних закладів, вчителів, педагогів полягає в тому, щоб у максимальному обсязі забезпечити освітні потреби обдарованих дітей, перетворити їх здібності в досягнення і допомогти реалізуватися в житті.

Призначення нового змісту навчання полягає в реалізації гуманістичної парадигми освіти, метою якої є розвиток цілісної творчої особистості.

Особливою формою творчої діяльності особистості є музичне мистецтво, яке має пізнавальну, ідейно-виховну й естетичну цінність. Головним у сучасному змісті музичної освіти є залучення до музично-творчої діяльності, розвиток музичної творчості, яка призводить до розвитку індивідуальності. Досягненню цього сприяє ефективне та цілеспрямоване використання різноманітних методів, прийомів, форм та засобів, що використовує вчитель у процесі музично-творчої діяльності.

У будь-якої дитини є задатки, вона є талановитою хоча б в одній сфері. Становлення дитини як особистості супроводжується виникненням декількох людських дарувань. Серед них музичні здібності є найбільш поширеними і їх прийнято вважати найбільш вивченими. Здатність до творчості дитини – це інтегративна якість особистості, яка відображає її особливу внутрішню структуру спрямованість, певні психічні процеси, характерологічні якості, уміння [10].

Створення умов для самореалізації кожної дитини створює труднощі, в основі яких лежить декілька причин. Найактуальнішими першопричинами є схильність обдарованих дітей уникати, не вирішувати проблеми, стикаючись з ними в соціальній сфері. Це зумовлено відсутністю навиків у подоланні труднощів і пізнавальній сфері. Настрій обдарованої дитини сприймати знання в конкретний відрізок часу також має велике значення, оскільки може значно утруднити пошук свіжих та оригінальних рішень. Дуже часто обдаровані діти мають труднощі спілкування з однолітками, а іноді і з дорослими людьми. Обдаровані діти надчутливі та гіперактивні, вони болісно сприймають навіть найменший натяк щодо себе.

Ці причини вказують на їх переважно соціальний характер. Даний висновок наштовхує на роздуми про те, що обдаровані діти з великими труднощами будуть адаптуватися до соціуму.

Оскільки музично-творча діяльність викликає в усіх людей радісний настрій, створює оптимістичний ритм навчання та виховання, благотворно впливає на емоційну сферу дітей, то можемо спрогнозувати, що обдарована дитина буде більш життєствердною, впевненішою у своєму потенціалі, більш відкритою і тому буде більш охоче йти на контакт з оточуючими.

Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної і соціальної культури. Музична гра підвищує інтерес учнів до навчання, до життя, бо дає кожній дитині можливість випробувати свої сили, пережити хвилювання успіху, піднести самооцінку.

У зв’язку з цим музично-творча діяльність для обдарованих дітей може бути визначена як інструмент розвитку здібностей, пізнання, залучення й адаптації до нового соціального досвіду, як засіб ефективного вирішення комунікативних завдань у сферах особистих, професійних і соціальних інтересів.

Музично обдаровані діти потребують особливої уваги з боку батьків і педагогів. Такі діти легше засвоюють матеріал занять, вони невимушено справляються із завданнями.

Тому педагогу необхідно вибрати правильну стратегію взаємодії з ними на занятті, щоб, з одного боку, дати можливість реалізуватися їх здібностям, не придушити ініціативу і волю до творчої діяльності, а з іншого, – дати можливість висловитися іншим дітям.

Музично-творчий розвиток дітей – це, перш за все, результат процесу навчання і виховання, який досягається завдяки спрямованому керуванню навчально-вихованим процесом у школі, процес досить складний, який вимагає великого часового періоду, терпіння і тактовності, психологічного підходу до дитини та має особливий зміст, який визначається специфікою музично-творчої діяльності.

Музично-творча діяльність є засобом розширення співробітництва, досягненням взаєморозуміння і збагаченням культури особистості. Вона становить частку життя людини і є доступною для всіх дітей, не лише для обдарованих. «Музична творчість є багатофункціональним засобом стимуляції чуттєвого розвитку і творчої активності дитини, яка виникла на основі матеріального життя і виражає певні суспільні потреби» [6, 41].

Це мистецтво допомагає дитині розкрити приховані здібності. Звідси випливає потреба залучати дитину до музично-творчої діяльності якомога раніше, застосовуючи різноманітні методи прилучення її до різних видів мистецтва, в т. ч. музичного.

Надзвичайно ефективним є метод вивчення музичного твору різними способами: гра на музичних інструментах, сольний та хоровий спів, танцювальні рухи під музику даного твору. Також можна спроектувати музично-творчу діяльність на інші види діяльності (інші види мистецтва, література, історія, конкретні життєві ситуації), використовуючи фантазію та креативність дітей. Цим педагог може віднайти той вид діяльності, який найбільш відповідає нахилам та інтересам кожної дитини.

Музично-творча діяльність у різних напрямах дасть змогу виявити, розвинути та скерувати здібності дітей, навчить їх слухати співрозмовника, виявляти зацікавленість у тому, що він говорить, та більш цілеспрямовано виявити свої здібності, розповівши про них.

Цінність музично-творчої діяльності зводиться до спрямованості навчально-виховного процесу на різноплановий розвиток дитини, розкриття її творчих можливостей, здібностей, ініціативність, самодіяльність; підсилення варіативності загальної освіти, доповнення отриманих знань і навичок, стимуляції пізнавальних мотивацій.

Завдання музично-творчої діяльності полягає в пошуку нетрадиційних шляхів розвитку творчого потенціалу учнів, навичок адаптації в соціумі, надання можливості повноцінної організації свого часу, стимулювання процесів їх саморозвитку.

Музично-творчу діяльність дітей у творчому колективі розглядаємо як систему дій самобуття дитини, оскільки саме у творчості людина формує, відтворює і розвиває себе як людину. «Мистецтво, особливо музичне, яке формується за законами гармонії, задає, по суті, актуально значиму структуру і закони створення світових матеріальних цінностей і є основою пізнання дійсності. Метою виховання та навчання дитини є система законів гармонійно цілісного розвитку всіх сфер особистості, необхідних у майбутній життєдіяльності» [6, 42].

Дослідження механізмів музично-творчої діяльності школярів дозволяє зробити висновок про те, що саме активність особистості є основою, на якій базується весь процес творчого акту. Ця активність може бути не мотивована зовнішніми стимулами, а відбуватися в умовах адекватної самооцінки людини. Педагогічне керівництво музично-творчою діяльністю передбачає врахування компетентності педагогів, а також сучасного стану музично-естетичної ерудованості дітей, яка пов’язана з формуванням у них естетичної культури, в основі якої лежить виховання почуттів, переживань, естетичних смаків, які є головним педагогічним компонентом музично-естетичного розвитку особистості, що сприяє подоланню протиріч між стереотипним і творчим мисленням.

Педагог має бути не керівником, а скоріше порадником, намагатися викликати у дітей захоплення яскравою справою, надихати їх на творчість, підтримувати інтерес, активність у пошуку істини [10].

Музично-творча діяльність є важливим аспектом у становленні і розвитку обдарованих дітей. Розвиваючи емоційну чуйність, музичні здібності, діти вчаться спілкуватися з дорослими і однолітками.

З огляду на те, що діти з музичними задатками мають прискорений темп розвитку в цій сфері, педагог повинен орієнтуватися на більш поглиблений темп реалізації пізнавальної активності й допитливості та на створення сприятливих умов для них.

Музично-творча діяльність є об'єктивно необхідним процесом, який впливає на формування початків музичної і загальної духовної культури особи. Нові підходи до обдарованих дітей сприяють формуванню їх особистісного погляду й визначенню індивідуального шляху.



Висновки. Отже, музично-творча діяльність є простором життя учня, в якому він може не лише набувати знання, а й розкрити, розвинути і реалізувати себе, свої здібності, позитивні якості. Робота з обдарованими дітьми в музично-творчій діяльності, зрештою, зводиться до формування і розвитку їх здібності до самоактуалізації, до ефективної реалізації їх підвищених можливостей в майбутньому, у зрілій професійній діяльності. Саме це завдання є центральним при формуванні соціальної компетентності обдарованих дітей.

Навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей учнів, зростання їхньої самостійності й творчої активності, що уможливлює продуктивне формування художньо-творчий потенціал у процесі музично-творчої діяльності як важливого фактора процесу розвитку і саморозвитку обдарованої дитини, її життєвої компетентності та життєтворчості.



  1. Амонашвілі Ш.О. Школа життя : [пер. з рос.] / Шалва Олександрович Амонашвілі. – Хмельницький : Поділ. культ.-просвіт. центр ім. М. К. Реріха, 2002. – 172 с.

  2. Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ століття”). – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.

  3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: науково-методичний посібник / За ред. І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя : Центріон,

2005. – 640 с.

  1. Иутина А. П. Развитие социальной компетенции одарённых детей в курсе овладения иностранным языком / Анастасия Павловна Иутина – Тобольск, 2008 http://revolution.allbest.ru/languages/00042884_0.html.

  2. Загальна середня освіта : зб. нормат.-правових док. Ч. І. – К. : ЗАТ „Нічлава”, 2003. – 436 с.

  3. Лебедєва А. В. Формування у школярів естетичного ставлення до дійсності у позаурочній музично-творчій діяльності : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Алла Володимирівна Лебедєва. – Мелітополь, 2011. – 387 с.

  4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квіт. (№ 33). – с. 4–6.

  5. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Освіта України. – 2004. – № 94. – 3 груд. – с. 6–10.

  6. Уфімцева С. Особливості творчого розвитку дошкільника і школяра / Світлана Уфімцева // Рідна школа. – 2006 – № 2 – С. 65–67.

  7. Хуторской А. В. 55 методов творческого обучения : методическое пособие. — М. : Издательство «Эйдос»; Издательство Института образования человека, 2012. — 42 с. : ил. (Серия «Современный урок»).



УДК 398.81 Володимир Костів, Леся Гардаман

Аналіз можливостей української патріотичної пісні у формуванні громадянських якостей школярів
У статті подається типологія українських патріотичних пісень, розкривається роль історико-героїчних пісень українського народу в становленні громадянської культури особистості школяра.

Ключові слова: патріотична пісня, історико-героїчні пісні українського народу, громадянське становлення особистості школяра.
У формуванні громадянської культури людини сьогодні важливу роль відіграють мистецькі твори, зокрема, героїчні зразки української народної історичної пісні та весь музично-обрядовий побут в його історичному розвитку. Постає зрозумілим той величезний вплив, який має музичний фольклор на формування національної самосвідомості громадянина, його знань історії та побуту рідного краю, свого народу. Адже кращі фольклорні зразки вбирають у себе естетичний, побутово-утилітарний, моральний, світоглядний досвід сотень поколінь від найдавніших часів до сьогодення.

Серед сучасників дослідників цього напряму виділяються твори М. Вовка, Г. Кирчіва, М. Лазарович, Л. Мединської, Л. Хлєбникової та ін.

М. Костомаров у книзі “Історичні пісні малоруського народу”, одержавши поетичну історію суспільних явищ в Україні принаймні від ІХ ст. до сучасних йому подій, підкреслює різноманітність цих пісень і яскравість, з якою збереглися в них риси настільки довгострокової історії, що всі пісні збережені в пам'яті неписьменного сільського народу. Він виділяє такі підвиди історичних пісень: 1) пісні дружинного і княжого періоду (З XVI – до половини XVIII ст. ); 2) пісні козацького періоду (причому аналізує пісні легіників, опришків в Галичині, в Карпатських горах, а також пісні запорізьких козаків); 3) пісні гайдамацького віку; 4) пісні віку рекрутського і кріпацького, які увібрали в себе і перетворили багато пісень більш ранньої епохи; 5) пісні про волю. Крім того, автор виділяє: 6) колядки героїчного характеру, з різким фантастичним характером в цілому чи зокрема, як перехід епосу міфологічного в героїчний, котрі залишив без огляду, а також зазначає значення давніх малоукраїнських національних пісень 7) дум (билин).

Як зазначав М. Гоголь, “пісні малоросійські можуть з повним правом називатися історичними тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвилині й тодішньому стану почуттів...” І ще: “Історик не повинен шукати в них вказання дня й числа битви або точного пояснення місця, вірної реляції; з цього погляду небагато пісень допоможе йому. Та коли він захоче взнати вірний побут, стихії характеру, всі вигини й відтінки почуттів, хвилювань, страждань, веселощів зображуваного народу, коли він захоче випитати дух минулого віку, загальний характер всього цілого й порізно кожного окремого, тоді він буде задоволений цілком; історія народу розкриється перед ним у ясній величі” [2, с. 68]. Отже, по праву типологія історичних пісень може співпадати з типологією пісень громадянсько-патріотичних.

Складно провести типологію патріотичних пісень, оскільки всі вони взаємопереплітаються, переходячи з одного жанру в інший. Проте, умовно виділяють певні типи патріотичних пісень за допомогою відповідних ознак. Зокрема, тематика й мотиви повстанських пісень містили: 1) гімни і марші; 2) історичні доповстанські пісні; 3) пісні проти окупантів, поневолення й тиранії (найвидніша ознака повстанського жанру); 4) відвертий заклик до боротьби, до помсти ворогам України, а також любов до Батьківщини та відданість її революційним провідникам (С. Бандері Т. Чупринці, ін.); 5) оспівування боїв УПА, подвигів окремих вояків; 6) пісні про важке підпільне життя, туга за дівчиною, милим, ріднею; 7) таборові пісні (про заслання, тюрми, концтабори) 8) післяповстанські пісні, зокрема, авторські тощо.

З огляду на значення всіх окремих типів патріотичних пісень метою цієї статті є показ особливостей циклу історико-героїчних пісень, які становлять основу змісту використання їх у громадянському становленні особистості.

Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню, й водночас ліричну поезію – думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.

Народ не створював та й не міг створити дум і пісень, одірваних від дійсності, які не відповідали б завданням, висунутим ходом національно-визвольної боротьби – це суперечило б самій природі народної поезії. Захисникам рідної землі потрібна була не безпристрасна оповідь про давно минулі часи, а сувора, мужня поезія, яка відповідала б їхнім прагненням, інтересам, яка мобілізувала б на боротьбу за своє визволення.

Арабський мандрівник ХVІІ століття Павло Алепський, подорожуючи по Україні, вражений і захоплений духовним потенціалом українського народу, його життєствердним духом, у своїх нотатках записав: “Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть їхніх вдів і сиріт у цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського”. Так уже склалося, що вижити, вистояти – було найпекучішою проблемою українського народу впродовж століть. Однак навіть у такій жорстокій кровопролитній боротьбі народ не змілів душею, вічне прагнення до волі, незалежності – ці риси, генетично притаманні нашому народові, гартувалися у горнилі безперервної боротьби з численними загарбниками. Тяжіння до духовності – не менш важлива риса, яка витримала цей гарт.

Пісня, дума і є одним із проявів цього прекрасного тяжіння. Ось що писав про це М. Добролюбов: “Пісня, дума становлять там народу святиню, кращу рису українського народу, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів: в них дихає ніжне почуття жіночої любові, особливо материнської... Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим” [4, с. 457–458].

Думи та історичні пісні супроводжували тривалий шлях визвольної боротьби українського народу. Покликані до життя насущними проблемами тогочасної дійсності, ці твори через століття дають нам змогу всім серцем відчути історію своєї рідної землі, глибше зрозуміти характер свого народу, збагнути принциповість, крицевість його життєвого креда, так влучно означеного козацьким полковником І. Богуном: “Скидаю шапку лише перед богом, та й то за власною охотою!” [9, с. 6].

Українські думи (їх ще називали козацькими піснями, поважними піснями) відомі в усьому світі. Це глибоко самобутні епічні та ліро-епічні твори, які виконувалися у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Як жанр народної поезії, думи виникли в ХV-ХVІ століттях на основі найкращих досягнень усієї народної поетичної творчості. Неабияку роль у цьому відігравали народні історичні та соціально-побутові пісні. Деякі з цих пісень у виконанні кобзарів набували рис, притаманних думам. Так дуже близькі за змістом рекрутські пісні й дума “Проводи козака”, пісні про брата і сестру та дума “Сестра та брат”, пісня про сина, котрий вигнав матір, і дума “Бідна вдова і три сини”, дума “Отаман Матяш старий”. Основний пафос дум – оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним, самобутнім жанром, мала свої художньо-стильові засоби відображення дійсності на різних історичних етапах.

Однією з найтрагічніших сторінок нашого народу, що знайшла своє відображення в думах та піснях, були численні набіги на українські землі турецько-татарських людоловів. Український народ не знаходив ні найменшого захисту з боку польсько-литовської держави, під владою якої тоді перебував. Кримські й турецькі ринки були переповнені українськими бранцями. “Уся Україна, – писав відомий історик, професор М. Грушевський, – саме повітря її наповнилося невільницьким плачем, який нині ще бринить і плаче в наших піснях на протязі стількох віків...” І далі: “Думки про полонеників, невільників, їх нечувані безвихідні страждання, їх туга за рідним краєм, опановували сучасну творчість, відтиснувши на далекий план інші теми” [3].

Найдавніші в часі – так звані “невільницькі думи” – складають своєрідний тематичний цикл: 9 дум про поневіряння у турецько-татарській неволі – “Невільники на каторзі”, “Невольницький плач”, “Маруся Богуславка”, “Утеча із турецької неволі морем”, “Утеча невольників з каторги”, “Самійло Кішка”, “Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі”, “Сокіл і соколя” та “Іван Богуславець”. Думи ці сповнені високої емоційної напруги, у них гаряча мольба і надривний стогін, всепопеляюче прокляття землі та вірі бусурманській.

Герої дум та історичних пісень завжди були носіями моральності, виразниками загальнонародних інтересів і сподівань. Вони всім корінням своїм міцно пов’язані з рідною землею. Незважаючи на багатолітні страждання в неволі, вони не забувають ані мови своєї, ані звичаїв, не втрачають надії на повернення на тихі води, на ясні зорі, у край веселий, у мир хрещений, в города християнські.

У думах та історичних піснях про турецько-татарську неволю знайшли втілення кращі риси українського народу: любов до рідної землі, почуття власної гідності, стійкість. Зрадник, запроданець, за народною мораллю, був гірший за ворога-чужинця.

У думі “Самійло Кішка” славний козацький ватажок, незломлений ані щоденними галерними тортурами, ані спокусами життєвого благополуччя, з гідністю відповідає потурченому намовнику ляху Бутурлаку:

Бодай же ти того не дождав,

Щоб я віру християнську під нозі топтав!

Хоч буду до смерті біду та неволю приймати,

А буду в землі козацькій голову християнську покладати!

Із гнівом відкидає пропозицію потурчитися і легендарний Байда:



Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!

Навіть висячи на гаку, терплячи нелюдські муки, він знаходить у собі сили, щоб послати стрілу в царя. Безмежна любов до рідної землі, вірність вірі християнській наснажує серця героїв численних дум та історичних пісень, додає сил.

Розквіт українських народних дум та історичних пісень пов’язаний з піднесенням козацького руху, пробудженням активності народних мас. У кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. українське козацтво зважується на великі походи до Криму та Туреччини. Козацькі походи на “чайках” викликають захоплення всього світу. Можна тільки уявити, скільки потрібно було мати мужності, військової хитрості, яка потрібна була витримка, щоб на вбого оснащених човнах брати такі великі міста-фортеці як Козлов, Синоп, Царгород! Кримський хан засипає скаргами на козацтво польського короля Жигимонта Старого. Король марно намагається приборкати “розбійників”.

Славо про подвиги українських козаків шириться за межі українських земель. “Козаки – це надзвичайно симпатичні типи слов’янського племені, горді, відважні лицарі, які сміливо дивляться у вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля – його хрест, перемога – його бог, а пісня є його молитвою...” – захоплено писав про козацтво італійський професор Доменіко Чамполі.

Якщо стійкість, громадянська мужність, вірність колективним інтересам, любов до батьківщини героїв невільницьких дум та історичних пісень виявились і розкривалися в неймовірно важких умовах рабства, то в думах та історичних піснях про бойові подвиги козацтва ці ж якості героїв розкриваються в боротьбі з ворогами – на рідній землі, а чи в морі під час захоплення галери.

У думах та історичних піснях цього періоду набирає великої ваги мотив уславлення воїна-козака. Ці твори сповнені віри у власні сили, почуття людської гідності. Один з найулюбленіших героїв українського народу – козак Голота, котрий “не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота”, котрий “ні города, ні села не займає”, та вміє постояти за свою честь, за честь рідної землі. Образ козака Голоти уособлює військову доблесть, мужність, лицарську відвагу народу, який виборює своє право на свободу і незалежність, і водночас - миролюбність, гуманізм. Від думи вже віє духом оптимізму, вірою у перемогу. А оптимістичний настрій в свою чергу, спонукає до гумору, до висміювання переможеного ворога, котрий не хоче жити в мирі.

Народна мораль, її високий гуманістичний дух освячує народні думи та пісні [9]. Показові з цього погляду думи “Розмова Дніпра з Дунаєм”, “Отаман Матяш старий”, “Смерть козака бандуриста”, “Олексій Попович”, “Три брати Самарські”, “Івась Удовиченко, Коновченко”. На передньому плані тут – священність родових зв’язків, проповідування доброти, справедливості – всього того, що складає основу народної моралі.

У думі “Івась Коновченко”, юний герой вирушає у військовий похід проти волі матері, чим викликає материнський гнів. Сила материного прокляття вбиває сина. Помираючи на полі бою, вояк приходить до думки:



Не булатними шаблями мене рубали,

Не ординськими стрілами з коня збивали, -

Се мене отцева молитва та материні сльози побили.

В одному з варіантів думи “Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі”, старші брати, залишивши в голому степу на вірну смерть свого молодшого брата “пішого-піхотинця”, теж гинуть од рук яничарів. Смерть братів трактується як кара за жорстокість, несправедливість щодо молодшого брата. В іншому варіанті думи батьки, дізнавшись про смерть молодшого сина, про бездушність страшних братів, проклинають їх і виганяють із дому.

Материнське прокляття вбиває, благословення – захищає від куль, від меча. Культ матері, материзни, рідної землі пронизує героїчний епос українського народу світлом святенності, надає йому глибокого гуманістичного змісту.

З великою художньою силою й глибоким ліризмом народ змалював у думах та історичних піснях смерть козака на полі бою. У думі “Федор безродний, бездольний” уся природа – трави, птиці, дерева – тужить за козаком, оплакує його ранню смерть.

Зворушливо зображено смерть козака-воїна у пісні “В чистім полі возок біжить”:


В чистім полі возок біжить

Мальований,

На возику козак лежить

Зарублений.

В правій руці шабля стримить

Каленая,

А по шаблі річка біжить

Кровавая.

Над річкою ворон кряче

Смутнесенько,

Над козаком мати плаче

Ріднесенька.

Не плач, мати, по дитині,

Не журися,

Ще я, молод козаченько,

Не скончився.

Збудуй мені світілоньку

Новесеньку,

Без оконець і без дверей -

Темнесеньку.

Мені в двері не ходити

Вже по світу,

А в віконце не глядіти

Вже до віку”.

Можна лише подивуватися великому поетичному хисту народу, його душевному багатству, котрий здатен із таким глибоким трагізмом, із таким емоційним надривом передати смерть свого воїна, свого захисника.

У часи визвольної війни 1648-1654 років народжується своєрідний цикл дум та історичних пісень про боротьбу українського народу з польсько-шляхетськими поневолювачами. З цих поетичних творів постають образи славетних ватажків – Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса та інших. Народ наділяв своїх улюблених героїв небувалою силою й відвагою. Ось як розправляється зі шляхтою козак Нечай у пісні “Ой з-за гори високої”:



Ой кинувся козак Нечай

Від дому до дому

Та зложив же ляхів тисяч

З коней як солому.

Повернувся козак Нечай

На лівеє плече,

А вже у ляшків вражих синів

Кров ріками тече.

Народ не хотів миритися зі смертю своїх улюблених героїв. Тому-то нерідко у думах та піснях спостерігаємо відхід від історичної правди. У пісні “Ой, усе лужком, та все бережком”, легендарний Максим Кривоніс виступає учасником подій, які відбувалися вже після його загибелі. Завдяки думам та історичним пісням козацькі ватажки продовжують жити, боротися і після смерті.

Чільне місце у цій групі дум та історичних пісень займає постать Богдана Хмельницького – “гетьмана Чигиринського”, видатного полководця, керівника визвольної війни українського народу 1648-1654 років проти польсько-шляхетських загарбників. Під керівництвом Б. Хмельницького український народ здобув ряд блискучих перемог над шляхетською Польщею, навіки уславивши свого гетьмана в думах та піснях:


Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой той то Хмельницький,

Що ляшенків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду, -

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

(пісня “Чи не той то хміль”)

Думи та пісні про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетських поневолювачів представляють багато козацьких ватажків, виняткових особистостей, – та все ж, в першу чергу, засвідчують істину, що рушійною силою історії завжди був, є і буде народ.

Аналогічним чином у формуванні громадянської культури учнівської молоді велике значення мають стрілецькі пісні [1; 6; 7; 9], що буде темою окремою статті.




  1. Вовк М. Стрілецька пісня в Галичині / М. Вовк // Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти. – Чернівці, 1999. – С. 136–139.

  2. Гоголь Н. Собр. соч. : В 6 т. – Т. 6. – М., 1950. – С. 68.

  3. Грушевський М. Початки громадянства: Генетична соціологія / М. Грушевський. – Прага, 1921.

  4. Добролюбов М. Риси для характеристики руського простолюду / М. Добролюбов // Літературно-критичні статті. – К., 1950. – С. 243, 457–458.

  5. Кирчів Г. Дума про красу, силу і славу української пісні / Г. Кирчів // Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі: У 2-х кн. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 1997. – Кн. 1. – С. 7–30.

  6. Купчинський Р. Стрілецька пісня / Р. Купчинський // Календар “Червона калина”, 1934. – С. 14.

  7. Лазарович М. Стрілецька пісня / М. Лазарович // Вільне життя. – 1999. – 14 вересня. – С. 4.

  8. Мединська Л. Формування рис громадянськості школярів засобами української патріотичної пісні / Л. Мединська // Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 4-5 лист. 1999 р. / За заг. ред. Р. Скульського. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 210–212.

  9. Українські народні думи та історичні пісні : зб. для серед. та ст. шк. віку / Упоряд., приміт. О. Таланчук; Передм. Б. Кирдана. – К. : Веселка, 1990. – 239 с.

  10. Хлєбникова Л. Формування національної свідомості молодших школярів засобами музики / Л. Хлєбникова // Початкова школа. – 1993. – № 5–6. – С. 29–31.

УДК Григорій Котик, Тетяна Котик


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconКафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010

О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconГ.Є. Стасько Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconР. В. Дудик Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Випуск II івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2008
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2009 р.) / За заг ред професора М. В....
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconКафедра мистецьких дисциплін Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2007 р
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconРоль мотивації при вивченні іноземної мови в сучасній початковій школі актуальність І постановка проблеми
Кожна друга освічена людина в Європі володіє англійською мовою. З кожним роком ця мова проникає все більше в усі сфери нашого життя,...
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconРозглянуто
Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconВікторія Валюк стан проблеми використання історичного матеріалу як засобу формування мотивації вивчення хімії в середній школі постановка проблеми
Стан проблеми використання історичного матеріалу як засобу формування мотивації вивчення хімії в середній школі
О. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки iconКонкурсу за обраним фахом Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
Творчий конкурс з фаху «Музичне мистецтво» складають абітурієнти, які вступають на спеціальність «Музичне мистецтво», спеціалізації:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка