О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир



Сторінка5/8
Дата конвертації07.07.2017
Розмір1.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Література

  1. До вивчення нацменшин Волині // Вітчизна. — 1994. – № 3-4. – С.111

  2. Житник В,К. Чехи України // Відродження. – 1994. – № 10 , 11. – с.62-66.

  3. Заславський І. В. Волинські Чехи: маловідомі сторінки історії, чеські меншини за кордоном // Вітчизна. – 1998. – №9-10. – С.148

  4. Етнічні спільноти України : Довідник. – Київ: Видавництво Фенікс, 2001. – 252 с.

  5. Лутай М.Є. Чехи на Житомирщини : історія і сьогодення – Житомир : Вид-во ЖДУ ім.І.Франка, 2008. – С.3-6.

  6. Луцький Ю.В. Чехи на Україні (1917-1933) // Вітчизна. – 1994. – № 3-4. – С. 122.

  7. Чехи на Волині : історія і сучасніть. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т.24/ Відп. Редактори М.Ю Костриця, В.І. Тимошенко / Житомир – Малин : «Волинь», 2001. – С.116-117.

Розділ ІІ. Сучасні тенденції діяльності волинських чехів в україні
Андерш Йозеф,

Університет імені Палацького в Оломоуці
Україністика в Університеті імені Палацького
Говорячи про україністику в Університеті імені Палацького в Оломоуці, слід, бодай коротко, сказати про славістичні традиції Оломоуця.

Славістика в Оломоуці тісно пов’язана з ім’ям засновника славістики як науки Йозефом Добровським, який з 23 серпня 1787 р. по 20 серпня 1790 р. працював у Градіску біля Оломоуця спочатку віце-ректором, а потім ректором Генеральної духовної семінарії. У XVIII ст. славістика вивчалась на теологічному факультеті оломоуцького єзуїтського університету та в Становій академії. Після 1848 р. славістичні студії в Оломоуці припиняються і поновлюються тільки в першій половині XX ст. на Кирило-Мефодіївському теологічному факультеті. У післявоєнні роки з поновленням університету (1946 р., він починає називатися Університет імені Палацького) на філософському факультеті відкривається Семінар слов’янської філології, який згодом (у 1946 р.) був перетворений на Інститут слов’янської філології з міжфакультетським статусом. На базі цього інституту в 1950 р. була створена кафедра славістики філософського факультету, головними галузями якої були богемістика і русистика. Пізніше кафедра славістики поступово розпалася на два самостійні підрозділи - кафедру богемістики й полоністики та кафедру русистики. У 1994 р. кафедра русистики була перейменована на кафедру славістики з двома секціями - русистики та полоністики, до яких згодом додалась і секція україністики. Але це було пізніше. Спочатку українська мова викладалася студентам-русистам зі спеціальності „російська філологія” як друга слов’янська, як така, що має важливе значення для глибшого пізнання історії, розвитку й функціонування російської. Із запровадженням у 1996 році нової спеціальності „російська мова в сфері комерції і туризму” інтерес студентів до української мови ще більше посилився, оскільки знання цієї мови збільшувало їхні шанси на влаштування на роботу у фірмах і організаціях, які здійснюють свою комерційну і ділову діяльність у пострадянських країнах. До речі, це було причиною того, що і в Остравському університеті, де також готуються спеціалісти з російської мови в сфері комерції і туризму, курс практичної української мови є бажаною дисципліною.

Разом з тим виникнення незалежної держави Україна, пожвавлення чесько-українських господарських, політичних і культурних зв’язків, підвищення статусу української мови як мови державної і міждержавного спілкування зробили актуальним відкриття самостійної спеціальності „українська філологія” в провідних чеських університетах. Так, у 1993 р. спеціальність „українська філологія” відкривається в Масариковому університеті в Брні, а згодом і в Університеті імені Палацького в Оломоуці. Відкриття нової славістичної спеціальності в Університеті імені Палацького стало можливим завдяки переїзду в 1992 р. до міста Оломоуця на запрошення керівництва Філософського факультету УП доктора філологічних наук, проф. Йозефа Андерша, наукового працівника Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України, якому й було доручено підготувати акредитацію „української філології”.

Українська філологія як спеціальність була акредитована в Міністерстві освіти Чеської Республіки в 1997 році. Вивчення української філології констатувалось як п’ятирічне магістерське навчання у комбінації з якоюсь іншою спеціальністю (англійська, чеська, німецька, італійська, російська, латинська, французька, іспанська, японська чи китайська філологія, історія, філософія, соціологія, театрознавство тощо). Навчання мало проходити паралельно в мовознавчій і літературознавчій частинах. У мовознавчій частині увага мала бути приділена як практичному й теоретичному оволодінню сучасної української літературної мови з допомогою практичних занять, лекцій та семінарів з фонетики й фонології, морфології, лексикології, синтаксису та стилістики, так і пізнанню інших різновидів національної мови, зокрема діалектів, жаргонів тощо, та тенденцій її розвитку, вивченню основ славістики і старослов’янської мови, а також однієї зі слов’янських мов - російської чи польської. У літературознавчій частині пропонувались студентам відомості з теорії літератури, розвитку української літератури з найдавніших часів до сучасності, реалій української історії і культури. Крім того, складовою частиною української філології мали стати основи усного і письмово перекладу. Для початку реалізації цієї програми було придбано в Україні найнеобхідніші навчальні матеріали й створено кілька власних посібників, зокрема: Андерш, Й.: Українсько-чеські діалоги (мовний етикет). Оломоуць 1996, 68 с.; Anders, J.: Cesko-ukrajinske dialogy (jazykovä etiketa). Brno 1998, 111 s.; Anders, J.: Ukrajinstina väzne і vesele. Olomouc 1999, 268 s.).

І ось уже 28 вересня 1999 року урочисто відкривається Секція україністики, а в 2000-2001 навчальному році робиться перший набір студентів. Першими студентами-україністами (їх було 7) стали Андреа Пацовська, Петра Яноушкова, Барбора Штімельова, Радана Семеракова, Вендула Гімерова, Олександра Бржезовська і Мартін Старий. Приємно відзначити, що усі ці студенти, крім Мартіна Старого, успішно завершили навчання, одержали диплом магістра і працюють у різних галузях народного господарства, а Р. Семеракова (після одруження - Мерзова) і В. Гімерова продовжують навчання в докторантурі (відповідає українській аспірантурі) зі спеціальності „порівняльна слов’янська філологія (українська філологія)”. Майже весь перший семестр практичні заняття з української мови вів Й. Андерш, а з грудня 2000 р. до нього поступово долучалися й інші викладачі, зокрема закордонні лектори з Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидати наук Галина Наєнко й Наталія Маліневська, магістра Елена Оплеталова, д-р філософії Уляна Холод та магістра Радана Мерзова. Екстернами в секції україністики працювали також д-р філософії Богдан Зілинський, магістр Ростислав Стройвус, магістра Петра Рудінська та магістра Ріта Кіндлерова.

Подальші набори україністів не завжди були однаковими; були роки, коли студентів було більше, але й були роки, коли їх було менше. У цілому ж за 10 років існування спеціальності українська філологія на навчання було прийнято 80 студентів. Правда, не всі вони з різних причин завершили навчання. Зараз на трьох курсах бакалаврської програми і двох курсах магістерської програми вчиться 40 україністів.



Підготовку україністів на кафедрі славістики ФФ УП забезпечували або продовжують забезпечувати такі викладачі: професор Й. Андерш (вступ до мовознавства, основи славістики і старослов’янської мови, синтаксис, історична граматика української мови, типологія слов’янських мов (слов’янське речення), старослов’янська мова, праця з друком і ТБ, мовний етикет), професор Г. Флідрова (вступ до вивчення мови), к.ф.н. Н. Маліневська, пізніше д-р філософії У. Холод, а також частково магістр Р. Мерзова (фонетика і фонологія, морфологія, лексикологія, стилістика української мови, огляд культури, фонетичні, граматичні, розмовні, перекладні вправи, українські реалії), доц. 3. Пехал (вступ до літературознавства), доц. 3. Виходілова (вступ до теорії перекладу), доц. І. Добротова (основи польської граматики), д-р філософії Б. Зілинський, пізніше д-р філософії ї. Ком ендова (Історія України), д-р філософії М. Махалова (практичні курси чеські і російської мов), магістр Е. Оплеталова (граматичні, розмовні, перекладні вправи, український фільм, практичний курс української мови), д-р філософії П. Рудінська, пізніше магістр Р. Мерзова (українська література XIX і XX ст., сучасна українська література, практичний курс української мови). До ведення семінарських занять з української мови та літератури залучаються також докторанти стаціонарної форми навчання В. Гімерова, Р. Нємець, Г. Мольнарова, Ян Габернал та Адела Альтереова. Особливо слід відзначити вагомий внесок у розбудову оломоуцької україністики к.ф.н. Маліневської, яка не тільки читала лекції та вела практичні заняття, але й активно допомагала готувати навчальні матеріали й створювати секційну бібліотеку. У нас вона підготувала монографію і готувалася стати доцентом. Та доля вирішила по-іншому - у березні 2007 -го року Наталії Маліневської не стало.

Будування нової спеціальності стало можливим завдяки грантам, одержаним від Фонду розвитку вищих навчальних закладів Міністерства освіти Чеської Республіки та Філософського факультету УП на інновацію магістерської навчальної програми - українська філологія. Грантові гроші було використано для підготовки власних учбових текстів, укомплектування бібліотеки підручниками, словниками, монографіями і художньою літературою, доповнення фонотеки і відеотеки фонетичними вправами, літературним і фольклорним матеріалом, художніми та документальними фільмами, забезпечення занять різними візуальними засобами - таблицями, портретами письменників та українських діячів тощо, придбання комп'ютера, принтера і діапроектора. Крім того, 10 наших студентів побували на тижневій пізнавальній практиці в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та Львівському національному університеті ім. Івана Франка, з якими наш університет має угоди про співпрацю (до речі, така ж угода про співпрацю підписана в 2009 р. і з Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича). Для читання лекцій у секції україністики був запрошений ряд українських і чеських учених, зокрема, д.ф.н., проф. Михайло Наєнко, декан Філологічного факультету Київського національного університету їм Тараса Шевченка, який у жовтні 2001 р. прочитав лекцію на тему: „Жінки у житті Тараса Шевченка"; д-р Ростислав Омеляшко, керівник Історико-культурної експедиції для Чорнобиля, який у жовтні 2002 р. прочитав дві лекції: „Чорнобильська катастрофа і її наслідки" і „Збереження культурної спадщини в зоні чорнобильської катастрофи"; д-р Богдан Зілинський, викладач Педагогічного факультету Кардового університету в Празі, син відомого літературознавця д-ра Ореста Зілинського (він, до речі, раніше якийсь час викладав українську літературу на нашому факультеті), який у листопаді 2002 р. прочитав лекцію; „Українські традиції Оломоуця і Моравії»; д.ф.н., проф. Віталій Жайворонок, провідний науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАМ України, який у жовтні, 2004 р., прочитав цикл лекцій, присвячених українській етнолінгвістиці, мові як етнографічному джерелу, типам словників і двомовній перекладній лексикографії. З 20 лютого 2006 р. протягом трьох місяців на нашій кафедрі перебувала на стажуванні аспірантка Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка Катерина Усачова., працюючи в наукових бібліотеках Оломоуця і Праги над темою своєї кандидатської дисертації; у нас вона прочитала спецкурс „Сучасна українська література". її лекції і семінарські заняття студентам сподобатись. Можна сказати, що стажування аспірантки К. Усачової було корисним як для неї так і для студентів. Особливо запам'ятається студентам і викладачам секції україністики зустріч з сучасним українським письменником Юрієм Андруховичем, яка відбулася з 2 березня 2007 р. і студентсько-мистецькій господі „Понорка", де письменник у невимушеній обстановці читав уривки зі свого творчого доробку, співав рокові пісні у супроводі польської групи і відповідав на питання присутніх, попиваючи смачне червоне моравське вино.

Для успішного функціонування україністики в нашому університеті слід було створити власну секційну бібліотеку. Утворення і комплектування секційної бібліотеки відбувалося різними шляхами, а саме: закупівлею необхідної літератури в книжкових магазинах України та Чехії, за рахунок подарунків від бібліотек (Слов'янської бібліотеки в Празі, Наукової бібліотеки Інститутів мовознавства їм. О.О. Потебні та української мови Національної академії наук України) та колег (Я. Моравия, О. Паламарчук. JI. Даниленко, В. Брицина, В. Жайворонка, Б. Зілинського, М. Кочергана, С. Соколової, JI. Ставицької, Р. Омеляшка та ін.), а також книг, які я привіз з собою (зокрема, одинадцятитомний Словник української мови) і які привозили викладачі, студенти та докторанти з України. Сьогодні наші книжні каталоги нараховують біля 4 тисяч одиниць. Важливим джерелом поповнення бібліотеки є також книжки, які нам дають учасники оломоуцьких симпозіумів україністів; за це ми їм щиро дякуємо.



Література

  1. Дворжакова, І.: Українська мова чехам подобається. Йозеф Андерш про успіхи і труднощі відділення україністики в Університеті Палацького в Оломоуці.- Іп: Пороги. Прага, листопад - грудень 2007, рік 2007, с. 6-7.

  2. Anders, J.: Novy slavistickÿ obor.- In: Zumâl UP. Roc. 9, c. 5. Olomouc 1999.

  3. Historie slavistiky v Olomouci.- In: www.slavistika.upol.cz.


Литвинець Анна,

мешканка м.Житомир,

засновник Житомирської

спілки волинських чехів
Про Житомирську спілку волинських чехів
Прийшов 1986 рік. Весь багатонаціональний український народ продовжував мирно жити й працювати, дітлахи ходили до школи, до дитячих садочків, займалися в різних гуртках (що кому до вподоби). Сім’ї планували де і як будуть відпочивати влітку. Але в кінці квітня поповзла чутка, що в Чорнобилі вибухнула атомна станція, що велика частина України має радіаційне забруднення, в тому числі чеське поселення Мала Зубівщина, місто Коростень та інші райони! Чутка підтвердилася. Жителі Малої Зубівщини звернулися за допомогою до президента Чехії Вацлава Гавела з проханням щодо оздоровлення дітей в Чехії. Тоді ж почалося переселення чехів-мешканців з Малої Зубівщини, яке тривало включно до 1990 року.

Але багато чехів, що були родом з Малої Зубівщини, роз’їхалися по всій Україні, утворили змішані сім’ї і не мали бажання переселятися. Отже, родина Людмили Врабець та Вячеслава Пішл, сім’ї їх дітей: сина Ярослава, дочок Емілії Снідевич та Анни Литвинець залишилися в Житомирі. Їздити в Малу Зубівщину можливості не було.

Тому в родинному колі виникла думка про те, що може в Житомирі ще є етнічні чехи, потрібно знайти їх і утворити чеську спілку.

На початку 1991 року Анна Литвинець і Емілія Снідневич відвідали Чеське консульство в Києві, зустрілися з консулом Зденеком Гумалом. Мета їх відвідування – це організація спілки етнічних чехів в Житомирі. Працівники консульства були приємно вражені тим, що жінки вільно розмовляють старочеською мовою і пообіцяли їм підтримку в реалізації їх задуму. По місцевому радіо, через газету було оповіщено всіх, хто мав відношення до чеської нації в м. Житомирі та області.

6-го травня 1991 року відбулися перші збори чеської спілки м. Житомира. В них взяли участь чеський консул Зденек Гумал та інші представники консульства, серед яких була і Віра Коларжська. В організації спілки активну участь брали Емілія Снідевич, Анна Литвинець, Володимир Башек, Вячеслав Пералер, Марія Цилебровіч, Вячеслав Карасек, Олена Кокочева та інші. На цих зборах головою спілки була обрана Емілія Снідевич.

Житомирська чеська спілка з 1991 року отримала назву «Чехословацьке культурне товариство ім. Яна Амоса Коменського», яка об’єднувала житомирських чехів, які були вихідцями із чеських поселень Мала Зубівщина, Малинівка, Вільшанка, Висока Піч, Словеччина, Окілок Житомирської області, а також чехів з Чеської Крошні (тепер це район м. Житомира).

В 1995 році товариство було перейменовано в Житомирську спілку волинських чехів. Головою спілки до 2014 року була Емілія Снідевич. За цей час була проведено дуже велику роботу по збереженню історії, культури, звичаїв і традицій чеського етносу в Україні і на Житомирщині зокрема.

В спілці було організовано дві тисячі груп з вивчення чеської мови: перша об’єднувала дітей до 10 років, де вивчались «Буквар» (Slabikař) і «Читання» (Čitaku); друга група – це були підлітки, які займалися серйозно і сумлінно тому, що мали бажання навчатися в Чехії. Була і велика група, яка об’єднувала людей старшого віку після 30 років. Це була найбільш активна група в товаристві. Тривалий час вчителями чеської мови були Олена Луковець та Анна Литвинець, які самостійно досконало вивчали чеську мову.

Спілка та її голова Емілія Снідевич, активні члени спілки Анна Литвинець, Алла Новак та інші, а також головний лікар Житомирської дитячої лікарні Володимир Башек проводять велику роботу з оздоровлення Чеських та українських дітей, які проживають на Житомирщині. Діти відвідують Чехію, знайомляться с історією, культурою, традиціями та звичаями чеського народу, їздили на екскурсії по Україні.

Члени чеської спілки і зараз беруть активну участь у святах, що організовуються на Житомирщині, пов’язаних із заснуванням міста Житомира, в фестивалі «Поліська родина» та інших.

В спілці організовано фольклорний ансамбль, члени якого самі пошили собі національні чеські костюми і на різних святах в цих костюмах виконують з великою любов’ю чеські пісні.

Також члени товариства приймали активну участь в республіканських фестивалях чеської культури, зокрема в Одесі, Києві, Вінниці; відвідувли чеські товариства в селі Мала Зубівщина, Малинівка, де були виступи фольклорних ансамблів, відбувалось знайомство присутніх з традиційною чеською кухнею, родинними традиціями чехів та ін.

Декілька років тому гостем товариства був чеський письменник Іво Мичка. Він пожив в Житомирі в різних родинах протягом двох місяців, ознайомився з культурою та традиціями сімей, а повернувшись в Чехію, написав книжку чеською мовою «Dva měsice u volyňských Čechu» - (Два місяця у волинських чехів). Він же написав для товариства пісню-гімн «Кожен чех з Волині». Член товариства Станіслав Слама також написав пісню «Ta nasich praotců zem» (Та наших пращурів земля), в якій він відтворив життя чехів в Україні, їх скорботу та радість.

У 2008 році видано книжку «Чехи на Житомирщині – історія і сьогодення», яку написала доцент Житомирського державного університету М.Є. Лутай, а документальні матеріали про чехів їй допомогли зібрати члени спілки.

З 2006 року Товариство волинських чехів щороку бере участь у Міжнародному краянському фестивалі у м. Прага. Молодь товариства має змогу навчатися чеської мови в Чехії в містах Прага та Брно протягом двох семестрів, а також навчатися в вищих навчальних закладах на таких самих умовах, як і чеські студенти.

Життя спілки надалі залишиться насиченим, різноманітним і цікавим. Її завдання зберегти чеську мову на Житомирщині, передати молоді любов до землі наших пращурів, поширювати знання про чеську культуру та традиції чеського народу.


Шевцова Лариса,

директор Центру богемістики,

доцент

Житомирський державний університет ім. І.Франка
ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ РОБОТИ ЦЕНТРУ БОГЕМІСТИКИ
У Житомирському державному університеті імені Івана Франка з 2007 року існує Центр богемістики при кафедрі дидактичної лінгвістики та літературознавства Навчально – наукового інституту філології та журналістики. Виникнення такого Центру, що займається не лише вивченням чеської мови, не випадкове та має своє історичне підгрунтя.

Житомирщина здавна є багатонаціональною областю. Поряд з українцями та іншими народностями тут проживають і етнічні чехи, перші колонії яких з’явилися в другій половині ХІХ ст. Переважна більшість чеських колоністів проживала в сільській місцевості, займаючись землеробством, льонарством, хмелярством або тваринництвом [1,с.7]. Згодом вони розширили коло своїх занять, зберігши народні традиції, мову своїх предків. На жаль, чехам нашого краю, разом з іншими нацменшинами, довелось зазнати сталінських репресій, від яких передусім постраждали священики та інтелігенція [2, с. 6].

Як повідомляє сайт Посольства Чеської Республіки в Україні, сьогодні найбільша кількість чехів зосереджена в Житомирській області – 1835 осіб. Сучасні чеські товариства в Україні є залишками раніше численних чеських заселень, що виникли внаслідок декількох еміграційних хвиль протягом ХVІІ – ХІХ ст. На сайті говориться: «Чеські колоністи  приїжджали на землю, де незадовго до того (1861 р.) було відмінено кріпацтво. До 1930 року в місцевостях, де проживали чехи, вивчали чеську мову.  Згідно з даними Етнологічного інституту Академії Наук Чеської Респубілки 1924 року, в Україні було19 чеських шкіл та 2 чеські школи в Криму (в Александровці та в Богемці). На початку 30 – х років в Україні відбулися  політичні процеси над чеськими вчителями, частина з яких була засуджена до страти або  заслання до східного Сибіру. З 1937 року школи з викладанням мовами національних меншин були заборонені. Понад півстоліття асоціювання на національній основі змінювалося на роздуми».[8]

Сьогодні залишилось мало національних чеських поселень. Деякі з них є в Житомирській області – це Мала Зубівщина (заснована в 1871 році) в Коростенському районі та Малинівка у Малинському районі. У кінці 80 – х років ХХ ст. почали відновлюватись земляцькі товариства. У нашій області вони є в Житомирі, Коростені, Малині. Вони виникли заради збереження чеської мови, культурної спадщини, відновлення чеських шкіл та мистецьких колективів.

Слід зазначити, що чехи залишили помітний слід у розвитку української культури Житомирської області. Так, у кінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. у Житомирі проживав знаменитий музикант і мистецтвознавець Ернест Несвадба. У статті «Сторінки музичного життя Житомирщини» Бориса Тена читаємо: «… вчителями гри на фортеп’яно в 60 – х роках минулого століття поряд із звичайними тоді чехами (Чопек, Ришанек, Грейнліх та ін.) ми бачимо в Житомирі поляків... Особливо виділявся як учитель скрипкової гри чех Несвадба, в якого розпочав своє музичне виховання відомий пізніше петербурзький скрипаль П.П.Пастернаков…» [3, с.125]. З 1877 року Е.Несвадба очолював у Житомирі «Музичне товариство», діяльність якого розвивалася протягом кількох років.

Відомий чеський дослідник – етнограф Євген Рихлік, уродженець с.Вільшанки Чуднівського району, працював у Київському університеті, завідував чеською школою на Шулявці в Києві. З 1927 р. він очолював кабінет національних меншин при Всеукраїнській Академії Наук, проводив цікаві дослідження про розвиток чеських поселень, але в 1931 р. був репресований і помер на засланні [5].

Чехом за походженням був видатний український письменник Василь Земляк (Вацик), який тривалий час проживав у Житомирі, працюючи в сільськогосподарському інституті та відповідальним секретарем обласної газети. Саме в Житомирі В.Земляк написав повісті «Рідна сторона» (1956), «Кам’яний брід» (1957) та інші.

Широко відоме ім’я талановитого оранжувальника і диригента чеха Олександра Вацека, володаря багатьох міжнародних дипломів, медалей, гран – прі. Виступи Житомирської муніципальної хорової капели «Орея» кожного разу з великим успіхом проходять у багатьох країнах світу [4].

Слід зазначити, що внесок волинських чехів Житомирщини ще недостатньо вивчений та потребує дослідників, що певною мірою зумовило появу нашого Центру богемістики.

Крім того, взаємозв’язок у вивченні слов’янських мов відіграє важливе значення у формуванні майбутнього вчителя – словесника. Розширення кругозору студента – філолога можливе за умови надання додаткової інформації, що допомагає створити цілісну картину про місце української мови у системі інших споріднених мов. З цією метою створено Центр богемістики, що сприяє вивченню чеської мови та знайомству з традиціями, культурою і літературою Чехії.

Мета роботи Центру полягає у здійсненні наукових досліджень у галузі чеської мови та літератури, етнографії, культури регіонів у історичному, компаративному аспектах, а також у вивченні лінгводидактичних питань. Крім того, важливим є ініціювання й координування наукових досліджень, пов’язаних з чеською тематикою Волині – Житомирщини, допомога у проведенні наукових експериментів. Загалом робота Центру спрямована на сприяння розвитку культури і співпраці народів України та Чеської Республіки. Цьому сприяє залучення членів Студентського наукового товариства ЖДУ до дослідження проблем богемістики.

Центр богемі стики плідно співпрацює з кафедрами, дирекцією інституту, навчально – методичними, науково – дослідними, соціально – гуманітарними та іншими відділами, структурними підрозділами, студентським науковим товариством ЖДУ. Центр богемістики налагоджує контакти та співпрацює з науковцями інших навчальних закладів, у т.ч. в Чеській Республіці, громадськими та державними організаціями України та інших країн. Загалом діяльність Центру богемістики стосується студентів та професорсько – викладацького складу ЖДУ.

Нас цікавить здійснення різнобічних наукових досліджень у галузі богемістики. З цієї метою проводиться ініціація та координування наукових досліджень, пов’язаних з чеською тематикою, що передбачає залучення до роботи студентів, викладачів та співробітників університету; допомога у проведенні науково – методичних досліджень, установлення та координування співпраці з науковими інституціями Чеської Республіки. Важливою є участь в узгодженні тем курсових, дипломних, магістерських, дисертаційних робіт та допомога у процесі їх написання. Центр богемістики сприяє проведенню міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових зібрань (засідань, семінарів, нарад, конференцій тощо); опублікуванню наукової продукції, наданню рекомендацій до видання наукових досліджень у фахових часописах, збірниках наукових праць, матеріалів конференцій; популяризації ідей та наукових здобутків викладачів та студентів.

Центр богемістики сприяє поширенню міжнародної співпраці в галузі досліджень чеської мови, літератури, культури, історії тощо. З цією метою він співпрацює із зарубіжними та вітчизняними науковцями, які досліджують чеську тематику. Саме тому передбачено виконання спільних міжнародних наукових проектів,організацію і проведення спільних конференцій, нарад, зібрань,спільне видання наукової продукції,сприяння проходженню наукового стажування студентів, аспірантів, науковців,здійснення наукового обміну науковцями для читання лекцій, проведення консультацій, керівництво написанням курсових, дипломних та магістерських робіт.

За сприяння Центру богемістики викладачі та студенти взяли участь з доповідями у наукових конференціях в Україні та Чеській Республіці (І. – VІІ. Оломоуцькі симпозіуми україністів, м.Оломоуць, 2000 – 2014 р.; Оломоуцькі дні русистів, 2001, 2007 р.; ІV. Міжнародна конференція «Паремія слов’янських народів», м.Острава, 2008 р., ІІ Міжнародна науково – методична конференція «Теорія і практика навчання української мови як іноземної» (Львівський національний університет імені Івана Франка, травень 2008 р.), Міжнародна конференція «Мовна політика і проблеми сертифікації» (Львівський національний університет імені Івана Франка, квітень 2009 р.). Всього опубліковано 35 статей. Протягом 2008 – 2011 р. видано посібники з вивчення чеської мови для студентів – філологів.

Щороку студенти беруть участь у проведенні літературно – мистецьких вистав, присвячених культурним традиціям чеського народу («Цикл зимових свят», «Весняні свята в Чехії», «Твори Карела та Йозефа Чапеків в українському читанні», «Екранізація героїв чеської літературної казки», «Новорічні національні свята в Чехії», «Чеські народні традиції», «Оповідання: ЗденєкСв’єрак» та ін.). Разом з кафедрами ННІФЖ щороку проводиться «Конкурс знавців чеської мови».

Важливість проведення такої україно – чеської наукової та культурно – виховної роботи важко переоцінити. Адже духовність кожного народу починається з його витоків, з усвідомлення свого місця у системі інших мов. Тому Центр богемістики буде й надалі проводити цілеспрямовану систематичну роботу з ознайомлення з науковими досягненнями, традиціями, культурою чеського народу. Центр і надалі буде сприяти налагодженню україно – чеських зв’язків, щоб духовно збагатити студентів – словесників та усіх небайдужих до цього напряму роботи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconКнига Пам’яті України. Житомирська область. Житомир, 1995. Т с. 240. Житомир, 1998. Т. 12. С
Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які померли від голоду І хвороб та розстріляні німецько-фашистськими окупантами у концентраційному...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconФранка Ліна Костенко Біобібліографічний покажчик укладач А. І. Мартинюк відповідальна за випуск Т. Є. Клименко за редакцією Т. Є. Клименко Житомир 2012
А. І. Мартинюк відповідальна за випуск Т. Є. Клименко за редакцією Т. Є. Клименко
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconДо 160 річчя від дня народження Івана Франка
На сцені портрет І. Франка, прикрашений вишитим рушником, живими квітами. На видних місцях залу – цитати з творів Франка, висловлювання...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconТема україна в першій світовій війні
Назвіть подію Української революції, пов’язану з географічними об’єктами: а Крути; б Харків; в Житомир
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconІнтимна лірика І. Франка. Збірка «Зів’яле листя»
...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconЧернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
Д 44 Дивосвіт поезії Агнії Барто : бібліографічна подорож для юного читача / упоряд. Н. Крижановська; відп за вип. Н. Власенко. –...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconПроблема лідера І нації у поемі Івана Франка
Франка. Ця поема – наче айсберг: читач бачить текст, як маленьку вершину, а вся велич І могутність поетової ідеї схована
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconЯ. Франка (до 160-річчя від дня народження)
Президент України Петро Порошенко підписав Указ №687/2015 Про вшанування пам’яті Івана Франка у зв’язку з 160-річницею від дня народження...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconПитання для вступних випробувань
Франка з його оточенням, із провідними І менш відомими митцями й політиками, розкриття художніх контекстів та інтертекстів зі стратегічною...
О. М. Власенко Вид-во жду ім. І. Франка Житомир iconБіографія Івана Франка та вірші зі збірки "Зів'яле листя"
Народився Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах (тепер Івана Франка) Дрогобицького району Львівської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка