О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004



Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2017
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4

О.О.Лобач

МУЗИЧНО-ДИДАКТИЧНІ ІГРИ
В ШКОЛІ

Полтава – 2004



Лобач О.О. Музично-дидактичні ігри в школі: Методичні рекомендації. – Полтава: Видавництво Полтавського держав­ного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, 2004. – 70 с.

Рецензенти: Кандидат педагогічних наук, доцент, завідуюча кафедри музики Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Сулаєва Н.В.


кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Ж.В.Борщ

Затверджено вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (протокол № 2 від 30.09.2004).



Зміст


Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

Короткий екскурс у теорії гри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Педагогічна характеристика дидактичних ігор. . . . . . . . . . . . . . 7

Класифікація музично-дидактичних ігор. . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Узагальнення досвіду використання

музично-дидактичних ігор. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Методичні розробки музично-дидактичних ігор

Музично-виконавські ігри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

Творчі ігри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

Слухацькі ігри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42

Музично-теоретичні ігри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52

Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67



ВСТУП

Емоційна насиченість уроку музики пов’язана зі специфікою музичного мистецтва, яке з таємничою майстерністю відтворює ба­гатство емоційних відносин “Людина-Світ” і безпосередньо впливає на емоційний стан школярів. Урок музики покликаний задовольнити потребу дитини в емоційних враженнях, переживанні задоволення, насолоди, радості від спілкування із справжнім мистецтвом, що сприяє ефективному вихованню емоційної культури учнів.

В умовах емоційного напруження вчитель психологічно ви­снажується, енергетично згорає. Щоб запобігти перевтомі, він часто використовує на уроці музики нехарактерні, “чужорідні” види ді­яльності, такі як: запис текстів пісень і біографій композиторів, пе­ре­писування нот і виконання далеких від музики тео­ретичних вправ, опитування текстів вокальних творів тощо. Ви­хо­дить так, що себе зберіг, а душу уроку, його сутність знищив. Як примножити емо­ційні сили вчителя і силу уроку? Безумовно, допо­може гра.

Немає потреби доводити педагогічну цінність гри. В умовах гри учні краще зосереджуються, запам’ятовують матеріал, прояв­ляють творчість і фантазію, набувають позитивних особистісних якостей, тому що “В грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, аніж сліди дійсного життя” (К.Д.Ушинський).

Доречно згадати досвід голландського компо­зитора, диригента і педагога П’єра ван Хауве, який впровадив у музичну педагогіку метод “ігри з музикою”. Він пропонує подавати весь музичний матеріал, всі поняття, завдання, вправи в ігровій формі, розвиваючи музичні здібності дитини, навички творчого сприй­мання і відтво­рення музики у співі, русі, грі на музичних інстру­ментах. “Про те, що вся ця гра розгортається заздалегідь проду­маним сценарієм, – попереджає професор, – дитина не повинна знати. Для нього все це – лише гра, котра йому постійно приносить величезну радість і де він…створює, а не наслідує” [18, с. 134]. Тобто мова йде не про застосування окремих ігор на уроці, а про гру як основну форму музичної освіти і виховання у дошкільних навчальних закладах і початковій школі.

Гра не може залишити дитину байдужою. Навіть це слово діє на неї з магічною силою. Учень азартно включається в гру, не вимагає від неї послідовно розгорнутого сюжету, готовий безліч разів повторювати один і той же епізод. У грі він по-справжньому переживає повний спектр різноманітних емоцій – від інтересу, здивування, захоплення до неприхованого гніву й відчаю. Гра є природною, бажаною й емоційно зарядженою діяльністю дитини. Вона належить до традиційно визнаних методів навчання й виховання дитини. Цінність гри полягає в тому, що в ігровій діяльності дидактична, розвиваюча і виховна функції знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Доцільність використання гри на тих або інших етапах уроку залежить від рівня знань, умінь і навиків учнів, від складності художньо-дидактичних задач, що стоять перед ними. У доступній формі гра допомагає перебороти труднощі, створити емоційне тло навчання, опосередковано впливає на хід і результати діяльності. Гра є також засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення мети діяльності, опредмечування абстрактних понять і розвитку творчої уяви, установлення гуманних відносин.

Гра досить широко висвітлюється в науковій літературі. Особливо інтенсивно вивчали гру в дошкільній музичній педагогіці Р.Амлінська, Н.Вєтлугіна, С.Вільчковський, Л.Комісарова, Н.Кононова, Є.Костіна, О.Радинова та ін. В українській теорії музичного виховання вперше досліджував ігрову діяльність дітей В.Воробкевич, а науково-методичні засади розробив В.Верховинець. Продовжили їх дослідження М.Батицький, Г.Букрєєва, К.Буць, А.Верещагіна, З.Жофчак, Р.Дверій, Т. Дорошенко, В.Тушева та ін. В останні роки зріс інтерес педагогів-практиків до дидактичних ігор. Пропоновані методичні рекомендації покликані допомогти майбутньому вчителю музики поглибити знання з методики організації дидактичних ігор та ігрової діяльності на уроці.



І. Короткий екскурс у теорію гри

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. Недаремно гру називають королевою дитинства. Існує декілька різних теорій гри, а саме: естетичну І.Канта, Ф.Шіллера і представників романтизму; культурологічну теорію Й.Гейзінга; “надмірності сил” Г.Спенсера; підготовки до життя К.Круса; телеологічну К.Гроса; відпочинку після неігрової діяльності М.Лазаруса; самовираження дитини Ф.Врубеля; підготовки до праці С.Рубінштейна; соціалізації дитини Д.Ельконіна.

Відповідно до сучасних поглядів, гра поліфункціональна. Вона виконує педагогічну (виховну, дидактичну, розвиваючу), сугестивну, естетичну, гедоністичну, комунікативну, терапевтичну, прогностичну, компенсаторну, соціальну функції.

Етимологічний аналіз слова “гра” здійснювали Ф.Бойтендайк, Є.А.Покровський, Д.Ельконін. Зазначимо декілька його лексичних значень у різних мовах. Так, у давніх греків слово “гра” означає дії, характерні для дітей; в євреїв слову “гра” відповідали поняття жарт і сміх; у римлян слово “ludo” пов’язувалося з радістю й веселощами; німці розуміли під давнім словом “spilan” легкий, плавний рух, схожий на коливання маятника. Загальним змістом усіх етимологічних значень є дії, діяльність, які приносять неймовірні радість і задоволення [43, с. 308].

Простежимо, який шлях проходить гра від дошкільного до молодшого шкільного віку. Дослідження Є.А.Аркіна, Д.В.Менджерицької, П.А.Рудик, А.П.Усової показують, що до кінця дошкільного віку гра змінюється у таких напрямках: від низки не зв'язаних між собою епізодів до чітко спланованого сюжету, тобто від зовнішніх стимулів до задуму, планування у вигляді схеми; від відображення особистого життя до соціальних подій; розвиток сюжету від зображення зовнішніх явищ до їх змісту. Змінюються також мотиви ігрової діяльності - від задоволення, насолоди до соціальної і навчальної компетентності [40].

Д.Б.Ельконін відзначає, що за допомогою гри дитина входить у реальний світ. Гра вводить дитину у світ свободи, у світ творчості, дає можливість відчути свою силу, свою владу над реальністю. Гра завжди виступає ніби в двох тимчасових вимірах – у дійсному та майбутньому. З одного боку, вона дарує радість, служить задоволенню актуальних потреб, а з іншого, – спрямована в майбутнє, тому що в ній формуються або закріплюються якості, вміння, можливості, необхідні особистості для виконання соціальних, професійних і творчих функцій у майбутньому [43, с.356 - 361].

В.В.Зеньковський зазначає, що будь-яка гра пов'язана з дитячою фантазією. Фантазія - орган емоційної сфери дитини, а не інтелектуальної, тому психологічну основу гри складають емоційні явища. Гра в першу чергу послуговується почуттям, тому діти дуже часто легко й безтурботно ламають те, що створили під час гри, бо власне речі їх не цікавлять. Варто сказати, що гра визначає цілісну психологічну установку і саме тому накладає відбиток на все психічне життя дитини [17].

У шкільні роки гра залишається найважливішим засобом не лише відпочинку, але й творчого натхнення, пізнання життя. Збільшення навантаження змушує задуматися над тим, як підтримати в учнів інтерес до навчального матеріалу, їхню активність протягом усього навчального року. Незамінну роль тут відіграють дидактичні ігри. Гра - це творчість і праця. Навіть найпасивніші діти включаються в гру з великим бажанням, додають масу зусиль, щоб нікого не підвести. Застосування на уроці дидактичних ігор та ігрових ситуацій робить навчальний процес цікавим, створює в дітей бадьорий робочий настрій, допомагає переборювати труднощі в засвоєнні матеріалу, підтримує інтерес дітей до навчального предмета.

У наш час є різні підходи до класифікації ігор. Наприклад, В.Оконь пропонує їх розділити на функціональні, тематичні, конструктивні, дидактичні, спортивні та військові [30, с. 123]. Оригінальну класифікацію подає В.Моргун [27, с.249] (див. таблицю 1).

Таблиця 1

ТИПОЛОГІЯ ІГОР (В.Моргун) [33, с.250]


За просто­рово-часо­вій орієн­тації

За потребнісно-вольовими переживаннями

За змістовною спрямованістю

За рівнем освоєння діяльності

За формою реалізації діяльності

Історичні

Ігри-трагедії, жорстокі ігри

Ділові ігри, організаційно-діяльнісні

Дидактичні ігри

Предметно-маніпулятивні, іструмен­тальні

Тактичні ігри, змагання

Спокійні або азартні (з амбіва­лентними переживаннями)

Рольові ігри, «соціодрами»

Ігри-вправи, репродуктивні

Ігри-спосте­реження, наочні

Прогно­стичні, стратегічні

Високі ігри, комедії

Ігри-само­розкриття, «психодрами»

Творчі (конст­руктивні, дослідницькі, евристичні)

Інтелекту­альні ігри

Як видно з таблиці, В.Моргун відносить дидактичні ігри до ігор, пов'язаних із рівнем освоєння діяльності. Вони містяться на полюсах «учень-творець», включаючи проміжний - «виконавець», який репродукує свої вміння в іграх-вправах.



  1. Педагогічна характеристика дидактичних ігор

Дидактичну гру глибоко досліджує В.Семенов [36]. Він зазначає, що її можна вивчати з різних позицій: як особливий тип регуляції поведінки особистості (психологічний аспект); як складну систему людської діяльності, що виникає в результаті зближення і взаємодії гри і навчання (системний аспект); як нормативну модель, що диктує норми ігрової поведінки і не залежить від складу учасників, часу і місця проведення гри (нормативний аспект); нарешті, дидактична гра може розглядатися з позиції навчання (дидактичний аспект).

Дидактична гра, як система людської діяльності, припускає взаємопроникнення (конвергенцію, за Б.Ананьєвим) ігрової діяльності і навчання, здійснюваного на рівні кожного навчально-ігрового циклу - «одиниці» гри. Конвергенція виявляється в тому, що ігрове завдання обов'язково містить у собі як необхідний компонент навчальне завдання: “Діяльність учасників гри розгортається на основі навчально-ігрових завдань. Навчально-ігрова задача є органічним синтезом ігрової й навчальної задачі” (Д.Ельконін) [43, с.50]. Виділення й усвідомлення системи ігрових завдань можливе лише при наявності фіксованих правил гри. Тому дидактичні ігри є «іграми з правилами». Саме правила складають основу «ігрового кодексу» (термін В.Семенова). Проте деякі типи дидактичних ігор припускають також менш виражені елементи рольової поведінки.

Аналіз ігор дозволяє виділити три групи правил, що відрізняються за своїми функціями у дидактичній грі:


  • Організаційно-управлінські правила, які формують організаційну структуру індивідуальної, групової або фронтальної гри. Вони ж задають спосіб взаємодії учасників навчально-ігрової діяльності: спільне рішення тієї або іншої проблеми при цьому мета й ігрові завдання різні (інтерактивні ігри); змагання між гравцями, що вирішують однакові або однотипні ігрові завдання (неінтерактивні ігри). До організаційно-управлінських відносяться і правила, що визначають спосіб контролю й оцінки дій учасників дидактичної гри.

  • Другу групу правил складають операційні правила, які обмежують дії гравців по перетворенню ігрової дійсності;

  • Третя група правил включає процесуальні правила, які обумовлюють логічні і часові характеристики навчально-ігрової діяльності, визначають характер змін циклів дидактичної гри.

Модель дидактичної гри, на підставі якої здійснюється навчально-ігровий процес, разом з ігровим кодексом може включати як спеціальний ігровий матеріал (розкреслені поля, ігрові дошки, фішки, жетони й ін.), так і дидактичні (схеми, таблиці, графіки, малюнки і т.п.). У деяких дидактичних іграх ігровою моделлю служить комп'ютерна програма.

У процесі проектування моделі дидактичної гри вчитель цілком підкоряє її зміст меті навчання. Завдяки ігровому кодексу (системі правил і рольових розпоряджень) модель дидактичної гри задає часовий і організаційний режим навчання, диктує певну взаємодію учнів із учителем і між собою. Це дозволило В.Семенову розглядати гру як організаційну форму навчання, де засвоєння учнями знань під керівництвом учителя, взаємодія між ними регулюється встановленими правилами гри, її порядком і режимом [41, с. 62].

Ю.Мальований і В.Семенов пропонують розрізняти комбінаторні ігри, ймовірнісні, стратегічні, рольові, ситуаційно-рольові, імітаційні та ігри-драматизації [36; 41]. Розглянемо їхні характеристики.

Комбінаторні ігри містять величезну кількість ігрових комбінацій, тому результат кожної партії практично непередбачуваний. Для таких ігор характерна відсутність випадковості; рівноцінність вихідних позицій учасників; можливість спостерігати всі ходи гравців протягом гри. Як ігровий матеріал використовуються жетони різної форми і кольору, фішки (комп'ютерні, настільні ігри і т.п.). Автори даних ігор зв'язують їх з побудовою алгоритмів, які відповідають певним правилам.

До другого типу дидактичних ігор відносяться ймовірнісні ігри, розвиток і наслідки яких не визначені. Домінують тут процесуальні правила, що забезпечують ймовірнісний характер ігрового процесу (обертання рулетки, викидання кубиків, куль, жетонів і ін.).

Дидактичні ігри, у яких домінує непевність ігрового процесу, тому що учасники не знають стратегії своїх конкурентів, називаються стратегічними. У них домінують організаційно-управлінські правила, що стимулюють швидкість, точність, повноту, оптимальність стратегій ігрових партнерів. Стратегічні ігри відображають ту або іншу область дійсності, тому припускають рольову поведінку учасників.

Незважаючи на позитивні сторони рольової гри, не можна забувати, що її модель занадто аморфна. Відсутність операційних правил не дозволяє однозначно оцінити дії учасників. Однак вона сприяє творчій корекції вчителем процесу гри, мобільному введенню нових проблемних завдань, нейтралізації антистимулів. У разі низького рівня педагогічного керівництва діяльність гравців може мати непередбачувані й неочікувані результати.



Ситуаційно-рольові ігри позбавлені цих недоліків, тому що вони спираються на процесуальні правила. Ситуації тут спроектовані заздалегідь. Вони складають основу ігрової моделі, описану в ігрових картках у вигляді невеличких, зв'язаних єдиною сюжетною лінією розповідей-завдань. Таким чином, ситуаційно-рольова гра має характерні риси і рольової гри, і вікторини. Цим пояснюється можливість їх широкого застосування для закріплення знань. Під час вивчення нового матеріалу вони неефективні, оскільки підпорядковані не логіці руху одиниць змісту освіти, а логіці ігрового сюжету.

Значно ефективніше на етапі засвоєння нових знань імітаційні ігри, модель яких містить одночасно всі три джерела ігрового процесу (комбінаторний, імовірнісний і стратегічний). Імітація дійсності (критики, композитори, виконавці, мистецтвознавці, дослідники і т.д.) сприяє опануванню нових знань. Вони уможливлюють занурення в бажаний дорослий світ, вирішення складних проблем, актуалізацію отриманих знань, умінь і навичок.



Ігри-драматизації мають яскраво виражений сценічний характер. Їх учасники завжди розділені на виконавців і глядачів. Для виконавців важливо не лише те, що вони зображують, але й як виражають. Від рольових ігор ігри-драматизації відрізняються відсутністю ігрового кодексу, що дозволяє віднести їх до однієї з можливих форм переходу до естетичної діяльності з характерним для неї мотивом впливу на інших людей.

Вибір і створення гри припускає, за В.Семеновим, такі етапи:



  • вибір теми гри;

  • визначення мети і завдань гри;

  • підготовка гри (повідомлення учням теми гри, підготовка необхідних наочних приладь і реквізиту);

  • проведення гри;

  • підведення підсумків.

Успіх проведення гри залежить від врахування таких вимог: ігри повинні відповідати програмі; підкорятися загальнодидактичним принципам; бути різноманітними; прилучати учнів усього класу; небажано проводити гру, якщо учні недостатньо засвоїли тему, тому що гра не дасть позитивного ефекту.

3.Класифікація музично-дидактичних ігор

У музичній педагогіці термін «музично-дидактична гра» належить Н.Ветлугіній, яка ввела їх як окремий і обов’язковий компонент музичного заняття в дошкільних закладах, створила спеціальний «Музичний буквар». Головна мета музично-дидактичних ігор - розвиток сенсорних і музичних здібностей дітей; ознайомлення, поглиблення і закріплення елементарних знань про засоби музичної виразності [11, с.15].

Т.Дорошенко поділяє ігри, які використовуються на уроках музики на три види, а саме: музично-дидактичні, сюжетно-рольові і проблемно-моделюючі [15].

Н.Кононова диференціювала ігри за видами музичної діяльності на музичному занятті, а саме: ігри, які використовуються під час слухання музики; ігри, що використовуються під час співу; ігри, що використовуються в музично-ритмічній діяльності. Іншу групу ігор можна віднести до розвиваючих, які спрямовані на розвиток музичних здібностей дитини – ігри для розвитку тембрового слуху; ігри для розвитку мелодичного слуху і т.д. [21, с.3-5].

На погляд автора методичних рекомендацій, є сенс залишити підстави класифікації Н.Кононової, але декілька скоротити назви музично-дидактичних ігор, як-то: виконавські; слухацькі; творчі; теоретичні, а також збагатити їх зразками дидактичних ігор В.Семенова (див. схему 1).

Схема 1


МУЗИЧНО-ДИДАКТИЧНІ ІГРИ












Таким чином, у творчій діяльності вчителя музики в процесі проектування, підготовки і проведення музично-дидактичних ігор на уроці є сенс спиратися на запропоновану класифікацію, що відкриє необмежені перспективи для ігрової творчості майбутнього вчителя музики і кожного вчителя-практика. Варто зауважити, що всі музично-дидактичні ігри мають комплексний характер (позитивно впливають на різні аспекти музикальності дитини, розвиток її музичної культури, сприяють засвоєнню, контролю і корекції музичних знань, умінь та навичок, тощо), тому їх класифікація умовна.



4.Узагальнення досвіду використання музично-дидактичних ігор

У наш час багато вчених (О.Киричок, І.Матюшко, А.Тютюнніков, Н.Федотова, В.Якіляшек, О.Юдіна та ін.), викладачі вищих навчальних закладів освіти (Г.Букрєєва, І.Веремейчик, Л.Іщенко, Р.Руденко, О.Ткаченко, Л.Ул’яницька, О.Яковенко й ін.), вчителі шкіл (Б.Бончак, О.Іванова, М.Іватьо, Н.Терещенко і ін.) працюють над створенням нових дидактичних ігор, які можна використовувати не тільки на уроках математики, мови, читання, природознавства, народознавства, музики, але й у виховному процесі.

Особливе місце в українській музичній педагогіці належить репертуарному збірнику В.Верховинця «Весняночка» [9]. Вчений зібрав безліч музичних рухливих ігор, які органічно поєднують слово, драматичну дію, музику й танець. Педагог показав невичерпні можливості гри у вихованні особистості, не тільки записав, але й адаптував ігри до умов реального педагогічного процесу. Їх педагогічне значення висвітлюється у наукових і методичних працях Н.Дем’янко [14].

Протягом багатьох десятиліть у практичній діяльності використовується «Музичний буквар» Н.Вєтлугіної, метою якого є прагнення «ввести дитину у світ музики і виховати емоційне й усвідомлене ставлення до неї» [11, с.2]. Тут ми знаходимо ігри “Хто більше?”, “Труба і барабан”, “Бубонці”, “Три ведмеді”, “День і ніч”, “Луна”, “гойдалки”, “Сходинка” та ін. За аналогією видає свій “Музичний букварик” Р.Дверій, де міститься багато цікавих музично-ігрових завдань [13].

Не менш популярними є науково-методичні посібники Р.Амлінської, Н.Кононової, О.Лобової, де пропонується понад сто дидактичних ігор цікавих не лише за змістом, але й за формою: “Наш оркестр”, “Музичне лото”, “До нас гості прийшли”, “Ковпачки” і багато інших [2; 21; 23; 24].

Л.Комісарова і Є.Костіна узагальнили й систематизували засоби унаочнення музичного виховання дошкільників, багато з них пов'язані з проведенням і організацією дидактичних ігор [20]. Під час проведення дидактичних ігор (“Сонечко-хмара”, “Циркові собачки”, “Хто швидше” і ін.) використовується різноманітний наочний матеріал – схематичний, символічний, художньо-образний і т.д.

Г.Букрєєва видала навчальний посібник для учнів 5–8 класів “Цікава музика. Музично-дидактичні ігри”, де поєднуються головоломки, чайнворди, кросворди, ребуси, загадки, шифрограми, криптограми, рухливі ігри, ігри з естради, ігри з наочністю, тести, піраміди, розрізне доміно [5]. Їх можна проводити на уроках музики і на позакласних музично-виховних заходах, на спільних зустрічах батьків, вчителів і школярів, на дозвіллі в колі сім’ї та друзів. Вони розвивають інтелектуальні та творчі здібності особистості, актуалізують знання з різних галузей музичної культури. Посібник містить багато оригінальних і продуктивних ідей, започаткованих М.Батицьким у методичних посібниках М.Батицького “Як ти знаєш музику” і “Музична мозаїка” [3].

З.Бугаєва упорядкувала книгу “Веселые уроки в школе и дома», в якій знання з музичної грамоти, жанрів і форм музики, музичних інструментів, а також ігри, конкурси й розваги об’єднані однією сюжетною лінією [10]. Під час читання книги дитина непомітно опановує закономірності й особливості музичного мистецтва, готується до пізнання й сприйняття музики, розвиває творче мислення, фантазію й слухову увагу, запрошується на ігротеку.

І.Веремейчик рекомендує дидактичні ігри «Поле чудес», «Будівельники», «Весела карусель» [7]. Останню можна використовувати як один із тестів на увагу, спостережливість, пам'ять, а також як варіант музично-слухацької гри. Під час звучання музики, учитель крутить карусель, на якій катаються різні тваринки (Зайчик, Котик, Їжачок, Ведмідь, Собачка і Лисичка). Діти повинні запам'ятати персонажів і транспорт, на якому вони їдуть (автомобіль, автобус, літак, потяг, корабель). Ця гра може продовжуватися протягом усього уроку (повторення пісень про тварин, слухання відповідних музичних творів, їх пластичне інтонування і драматизація).

А. Тютюнніков розробив ігри, які можна модифікувати як музично-дидактичні. Наприклад, «Побудувати слово» (побудувати назву пісні); «Пишемо слова і фрази …цифрами і нотами», «Рахуємо нотками», вікторини, конкурси, кросворди. Автор сконструював математико-орфографічну хрестовину (МОХ), математико-орфографічне доміно (МОД), які можуть послуговуватися як продуктивні ідеї музичного навчання й виховання [38].

О.Ткаченко пропонує ігри «Кольори і відтінки», «Асоціації», «Впізнай за голосом», «Що нагадують ці звуки?», «Зайві звуки». Вони допомагають розрізняти звуки за висотою, гучністю, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати музичні й шумові звуки. Ігри «Озвучування картини», «Видимий настрій» орієнтовані на розуміння емоційних станів, на створення засобів художньої виразності. Наприклад, гра «Що ти чуєш за вікном?» проводиться у формі змагання. Кожна дитина намагається почути і впізнати якнайбільше звуків. За кожну точну відповідь (їх записують на дошці) учасник одержує бал. Потім ці звуки відтворюють, створюють нові (можна терти шматочком картону об парту, шелестіти папером і т.д.) [37].

Т.Дорошенко проводить під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти й організації процесу спостереження за розвитком музики такі ігри, як: «Тихо», «Швидко-повільно», «Вниз», «Луна». «Дзеркало», «Веселі діалоги». Наприклад, гра «Швидко-повільно». Вчитель говорить: «У кожному класі є спокійні і дуже енергійні хлопчики і дівчатка. Чим вони відрізняються?» Діти відповідають. Вчитель пропонує учням, слухаючи музику, передати рухами пальців рук (як підкаже музика) неспокійних і спокійних дітей (звучить мелодія поспівки «Різні діти») [15].

Багато музично-дидактичних ігор друкуються в педагогічних періодичних виданнях, таких як: “Розкажіть онуку”, “Все для вчителя”, “Мистецтво та освіта”, “Искусство в школе”, “Музыка в школе”, “Початкова школа”, “Початкова освіта”, “Дошкільне виховання”, “Дитячий садок”, “Палітра педагога”, “Відкритий урок”, “Сільська школа України”, “Бібліотека вчителя початкових класів” та багато інших. Варто пригадати давні видання для учнів “Пионерский музыкальный клуб» і альманах для школярів «Музыка и ты».

Вчителі музики м. Полтави проводять не тільки окремі ігри на уроці, але й нетрадиційні уроки-ігри, зокрема, “Що? Де? Коли?”, “Брейн-ринги”, “Впізнай мелодію”, “Щасливий випадок” і ін. Варто згадати досвід роботи Лілії Анатолівни Шутової (СШ № 2), Валентини Володимирівни Коротинської (СШ № 6), Наталії Григорівни Васильєвої (СШ № 17), Тетяни Володимирівни Мосіної (гімназія № 21), Надії Миколаївни Шміляк (СШ № 26), Тетяни Олексіївни Родько (школа-ліцей № 30), Наталії Михайлівни Павлової (гімназія № 31), Валентини Миколаївни Слюсар (НВК № 32), Марини Геннадіївни Кулешової (гімназія № 33).

Таким чином, у практиці музичного виховання накопичено багатий матеріал використання музично-дидактичних ігор. Однак при їх створенні спостерігається відсутність чіткої межі між ігровими ситуаціями й іграми, а в дидактичних іграх автори не усвідомлюють їх типу й виду, тому не можна говорити про існування відповідної педагогічної технології створення музично-дидактичних ігор.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconМетодичні рекомендації для вчителів початкових класів Полтава 2005
Лобач О. О., Мірошніченко Т. В. Педагогічна корекція агресивності у молодших школярів: Методичні рекомендації для вчителів початкових...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПрограма державного іспиту з історії для студентів окр 02030201 «магістр історії»
Сучасні методи оптимізації навчання історії в вищій школі: метод проблемного викладу, презентації, дискусії, міні-дослідження, ділові...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconВиховання красою
Виховання красою: Збірник науково-методичних статей І матеріалів / Упор та заг ред. О. О. Лобач. – Полтава, 1999. – 79 с
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПерспективи вивчення дискурсології у вищій школі жанна Горіна
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С. 455-460 Ser. Philologi. 2004. №. 34. Vol. ІІ. P. 455-460
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconКалинівська середня загальноосвітня школа Дніпропетровська область, Широківський район Заключне повторення матеріалу з математики в 5 класі
Забезпечуючи необхідну мотивацію навчання на уроці, використовую проблемні ситуації, залучення життєвого досвіду учнів, історичні...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconЧеркаської обласної ради
Дидактичні матеріали до уроків української мови та літературного читання у початковій школі
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconТема. Рідний край у творчості волинських поетів (Слайд ) клас Дидактичні задачі уроку
Література: Я. Найда. Матусині світанки,- луцьк,Видавництво Волинськогодержуніверситету «Вежа»,2000;В. Гей. Кривавник рідного слова,Луцьк...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПрограма спецкурсу для студентів ІІІ курсу психолого-педагогічного факультету зі спеціальності
Педагогіка музичного сприймання: Програма спецкурсу для студентів ІІІ курсу зі спеціальності “Початкове навчання та музичне виховання”...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка