О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004



Сторінка2/4
Дата конвертації18.04.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4

5. Методичні розробки музично-дидактичних ігор

5.1. Музично-виконавські ігри

До музично-виконавських ігор відносяться ті, що використовуються в активній музично-виконавській діяльності – хоровому співі, грі на дитячих музичних інструментах (музикуванні), музично-ритмічних рухах («пластичному» інтонуванні).



Домінуюче положення на уроці музики займає хоровий спів, тому першим видом музично-виконавчих ігор вважаємо вокально-хорові ігри, метою яких є формування вокально-хорових навичок. До них відносяться дихання, звукоутворення, інтонація, дикція й артикуляція, ансамбль і стрій. Всі ці аспекти вокально-хорової техніки тісно пов'язані між собою. Наприклад, володіння звуком має такі компоненти: звукоутворення, правильне використання резонаторів, чисте інтонування, згладжування регістрів, атака звука, звуковедення, володіння динамікою, рухливість голосу та ін. Вокально-хорові навички прищеплюються в процесі вивчення пісенного репертуару та за допомогою спеціальних вправ, що можуть проводитися у формі гри або ігрової ситуації. Вокально-хорові ігри можна розділити на підставі логіки роботи над вокально-хоровими навичками.

Співочий ланцюжок”

Мета: відпрацювати ланцюгове дихання.

Діти стають у рядочок (4 учні), учитель настроює їх на певний звук. Перший учень повторює звук на будь-який склад (ма, мо, лю, на...) і доторкається рукою до сусіда, продовжуючи співати. Той у свою чергу, підхоплює звук і торкається до наступного учня, не припиняючи співати, і т.д. Останній учень повертає естафету першому. Кількість учасників поступово збільшується (гра студентки Сікан Вікторії).

Фігурні кульки”

Мета: розвивати навички співочого дихання.

Вчитель: “Уявіть собі, що ми йдемо з вами на свято. Що візьмемо з собою? (діти називають улюблені забавлянки та іграшки, в тім числі й кульки). Кульки ж треба надути, так? Надуваємо (вчитель показує, як це зробити). Кульки – це наші животики і груди (робимо вправу декілька разів, стежимо, щоб діти не піднімали плечі). Але, о лихо!, в одній кульці з’явилася маленька дірочка, і кулька почала потихеньку спускатися «с-с-с-с» (випускаємо повітря на звук «с», стежимо, щоб діти це робили повільно, потихеньку, бо ж «дірочка мале-е-сенька»).

Можна щораз змінювати гру. Наприклад, запропонувати дітям вибрати колір кульки, потім придумати настрій до кожного кольору, передати цей настрій мімікою, відповідними рухами, пов’язати його з вивченою піснею і т.п.



Сумний потяг

Мета: активізувати артикуляційний апарат і розвивати співоче дихання.

Вчитель: “Діти, ви бачили мультфільм про потяг з Ромашкова, який завжди дуже довго віз своїх пасажирів до кінцевої станції, тому що не міг проїхати мимо галявинки й лісу. Він милувався квітами і насолоджувався їх духмяними пахощами, дружив з метеликом і заводив розмову з пташками. Бачили цей мультик? Одного разу злий пасажир наскаржився на маленький потяг і не йому не дозволили виїхати в рейс. Він стоїть у тупику й сумно пухкає (вчитель набирає повітря і поступово випускає його на звуки “пх-пх-пх”). Покажіть, як маленький потяг сумує? (Діти імітують звуки). А потім трапилось ось що!” Вчитель на склад “чу” поступово збільшує темп і посміхається. Діти здогадалися, що потяг знову поїхав у цікаву подорож.

Їде потяг сто коліс.

Машиністом рудий лис.

Із Ромашкова іде

І тихенько так гуде,

Бо не хоче налякати

Він світанку у Карпатах.

Учні поєднують обидві звукові імітації, виражаючи мімікою відповідний настрій.



Здивувалися-злякалися

Мета: активізувати співоче дихання, роботу голосового апарату в цілому.

Вчитель: “Вийшли ми з вами, діти, на лісову галявинку, а там квітів різнокольорових багато-багато, і червоних, і жовтих, і голубих, а в повітрі метелики, як квіточки літають. Ах, як красиво!!! (вчитель запрошує дітей здивуватися разом з ним), Нахилися ми над найгарнішою квіткою, а там величезний джміль сидить. Ой!!!” Вчитель голосно вигукує, а діти лякаються разом з ним, гра повторюється декілька раз, можна змінювати висоту вигуків.

Свічка Добра

Мета: розвивати співоче дихання.

Вчитель: “Одного разу пролунав заклик до всіх людей Землі: “Хто проти зла, війни, знущання над людиною, нехай запалить свічку Добра”. Призначили певний день і час. Уявіть собі, Земля перетворилася в зоряне небо від свічок Добра, які тримали в своїх руках мільйони людей. І дивилися земні й небесні зорі в очі один одному, і здавалося, що на хвилину у Всесвіті настала тиша. Здивувалися люди, затамували подих і дихали тихесенько, щоб не згасити маленький вогник свічки (вчитель демонструє все, про що говорить), Ми з вами теж прихильники Добра і Краси, візьмемо в руки свічки і постараємося дихати так, щоб свічка Добра горіла завжди”.

Учений коник

Мета: розвиток точного інтонування.

Ігровий матеріал: фланелеграф, картки з малюнками.

Вчитель розміщує на фланелеграфі намальовані квіти кульбаби як східця і, узявши паличку, на кінці якої прикріплений коник, грає звук «ФА», показує на першу квітку і говорить: «Це будиночок коника, запам'ятаєте його звучання. Коник захотів пострибати з квітки на квітку, але обов'язково повертається додому. Стрибай, конику, з першої квіточки на третю і знову. З першої на четверту і знову в будиночок, із першої на п'ятий і знову до себе додому».

Дитина показує рух коника, а весь клас співає, самостійно відшукуючи тоніку. Якщо діти інтонують неточно, учитель допомагає: «Ви заспівали не той звук, і коник додому не повернувся, заблудився. Заспівайте ще раз, допоможіть коникові знайти шлях додому». Ідея гри належить Т.Орловій та С.Бекіній.

Ведмедик на східцях

Мета: розвивати вміння користуватися регістрами.

Вчитель: «Маленький ведмедик знайшов у лісі чарівні східці, приставив їх до великого дерева, де в дуплі жили бджоли. Він вирішив поласувати солодким медом». Діти співають звукоряд гами вгору й униз на склад «ЛЮ», показуючи рукою сходинки. Посеред співу імітують, як гудуть бджоли.

Іскорки

Мета: розвивати атаку звука.

Вчитель: «Діти уявіть собі, що ми з вами сіли в машину часу і відправилися в кам'яний вік, коли наші пращури жили в печерах і полювали на мамонтів. Ми з вами прийшли в гості до однієї родини, а там усі намагаються розпалити багаття, але в них нічого не виходить. Діти, як вони це робили? (…)... Давайте їм допоможемо, будемо бити кременем об кремінь і співати: «У-у-у…», легко, немов летять іскорка». Діти співають на стакато запропонований звук і показують кулачками, як висікати вогонь (гра студентки Сікан Вікторії).

Ляльковий театр

Мета: розвивати артикуляцію.

Дітям пропонують уявити себе ляльками-маріонетками. Потрібно проспівати перший куплет знайомої пісеньки, широко відкриваючи рота, опускаючи нижню щелепу і начебто смикати себе за мотузочок.

Золота рибка

Мета: відпрацювати чітку артикуляцію й одночасно розвивати музично-слухові уявлення.

Вчитель: “Ви знаєте, що навіть чарівна золота рибка зі своїми подругами розмовляє беззвучно, лише чітко відкриваючи рота. Золота рибка пропонує вам заспівати улюблену пісеньку, ось яку...” Вчитель чітко, але беззвучно артикулює перший куплет знайомої пісні, а діти впізнають її за артикуляцією. Потім хтось із дітей стає золотою рибкою і теж пропонує свою улюблену пісню. Можна запропонувати організуватися в зграю рибок (поділитися по групах і беззвучно назвати перший куплет обраної пісні).

Шапка-невидимка

Мета: розвивати ритмічний ансамбль, метро-ритмічне відчуття і музично-слухові уявлення.

Вчитель: “Діти! Під шапкою-неви­дим­кою до нас завітала знайома пісня. Ми її не можемо побачити, але чуємо її кроки (учитель тихесенько відплескує ритм пісні). Впі­зна­ли? Яка пісня прийшла до нас у гості?” Гру створила студентка психолого-педагогічного факультету Котеленець Оля.

Світлофор

Мета: розвивати музично-слухові уявлення, щоб досягти чистоти інтонування; активізувати артикуляційний апарат.

Обладнання: для проведення гри потрібні два прямокутники – зеленого та червоного кольору, або паперовий світлофор.

Учитель тримає в руках різнокольорові прямокутники і пропонує дітям на “зелене світло” співати вголос, а на “червоне” – “про себе”, але чітко артикулюючи слова.

Спочатку кольори міняємо на музичних фразах, тому що учням одразу важко зорієнтуватися. Поступово завдання ускладнюється – міняємо кольори через дві фрази, посередині фрази і навіть через один такт. Потрібно уважно стежити за беззвучною артикуляцією слів пісні, що дає можливість контролювати внутрішній спів школярів та їх включення у спільну ігрову діяльність.

Давайте разом заспіваймо, браття!

Мета: розвивати здатність до розподілу уваги, що складає психологічну основу розвитку гармонічного слуху, навичок двоголосного співу.

Гра починається із знайомої мелодії однойменної пісні, яка потім стане позивними гри.

Після повторення на уроці декількох вивчених раніше вокаль­них творів, вчитель пропонує кожній дитині подумки, “по секрету” вибрати той із них, який найбільше подобається. Ще раз повторити позивні гри і від його останнього звуку вголос заспівати одночасно, всім разом, вибрану пісню. Частіше, діти виконують різні пісні. Цікаво, хто з них довше буде співати у цих складних умовах?



Гра зі звуками

Мета: підготувати голосовий апарат до співу на фонопедичних ігрових вправах.

Пpигадайте з дiтьми, як пpиємно шаpудить piзнокольоpове листя в паpку. Здається, що цей шеpхiт лунає в осiнньому повiтpi. Запpопонуйте дiтям пpигадати цi тихi звуки осенi й уявити, як можна виконати їх за допомогою piзних звукiв мови. Пiдбеpiть для цього відповідні склади ("шуp", "шух, "ших"). Iх можна повтоpювати у виглядi ostinato: Шух, шух-шух, шух; Шуp, шуp, шуp...

Запpопонуйте дiтям показати голосом звук вiтpу, викоpистовуючи пpийом моделювання об`єму й динамiки за допомогою звукiв Ф, П, С, Ш: глiссандуючи голосом, можна виконати "завивання" холодного вiтpу. Моделюйте мелодичні лiнiї рукою. Звеpнiть увагу дiтей на емоцiйне забаpвлення звука: пpиємно й нiжно шуpшить вiтеpець листям, стpашно, холодно завиває сильний вiтеp. З piзних комбiнацiй звукiв ствоpiть тло, яке послуговуватиметься яскpавою основою для декламації та драматизації вірша Г.Чубач

Вітер в лісі повіває,

Він стару вербу гойдає.

Вибіг вовчик на поляну,

І на вітер косо глянув.

Вітер вовчика злякався

І в дупло верби сховався



Стійкий олов’яний солдатик

Мета: розвиток навичок двоголосного співу.

Вчитель пропонує дітям пригадати казку про стійкого олов’яного солдатика і перетворитися на головного героя: “Стійкий олов’яний солдатик співає свою пісеньку (вчитель співає низхідний пентахорд у зручній для школярів тональності, діти повторюють його), а злий Троль намагається зруйнувати його мелодію, зупинити його спів”. Вчитель настроює дітей на виконання пісні олов’яного солдатика, а сам імпровізує в даній тональності голосом чи на інструменті.

Піраміда

Мета: розвивати навички багатоголосного співу.

Вчитель пропонує побудувати піраміду з музичних звуків. Ділить клас на 3 групи і кожній групі роздає звук акорду. Першим виконується низький звук, бо він найсильніший і тримає всю піраміду на собі, на нього стрибає (накладається) середній звук акорду, а потім – найвищий, найменший, найлегший. Таким чином, гармонічно звучить акорд.

Керуємо голосом

Мета: розвивати гнучкість і рухливість голосу.

Обладнання: аркуш паперу або традиційний робочий зошит з музики, в якому намальовані дві лінії, ці ж лінії намальовані й на дошці.







Вчитель: “У чому різниця цих двох ліній? Проведіть пальчиком по них, що ви відчуваєте? Слідом за пальчиком такий само шлях по лініях повинен пройти ваш голосочок. Коли ведете пальчиком по першій лінії, тягніть голосну “о” на одній висоті, без підвищень і понижень, до кінця лінії. Коли ведете пальчиком по другій лінії, то змінюєте висоту голосу від низького до високого і навпаки”. Нехай діти самостійно пограють під час підготовки голосового апарату до співу, розспівування [44, с. 22-23].

Вчитель може дати їм домашнє завдання намалювати різноманітні лінії і проспівати їх. Ці лінії можна перетворити в малюнки відомих героїв мультиків, використати з цією метою альбоми для розфарбування, тоді керувати голосом будуть їх контурні лінії.

Дзвонар

Мета: розвиток навичок двоголосного співу.

Обладнання залежить від варіанта гри, який вибирає вчитель.

Вчитель розучує з дітьми поспівку “Дзвоники” з “Музичного букваря” Н.Ветлугіної, але в українському перекладі:

Дзвоники висять,

Гойдаються, дзвенять.

Запам’ятай їх дзвін:

Дан-дан! Дон-дон! Дін-Дін!

Після вивчення пісеньки вчитель ділить клас на 3 групи: І група – дзвоник Дан-дан (V ступінь); П група – Дон-дон (Ш ступінь); Ш група – Дін-дін (І щабель). Настроює кожну групу на їх звук, домагається чистоти інтонування в зручній для всіх тональності. Вчитель стає Дзвонарем, який “грає на дзвонах” – імітує, ніби смикає за уявний мотузок дзвоника. За який дзвоник смикне, той і відповідає (та група дітей співає свій звук).

Інший варіант гри, або її продовження на наступному уроці. Вчитель грає на фортепіано У, Ш або І ступінь ладу, а діти відгукуються на знайомий звук – “резонують”.

Можна запропонувати школярам стати вченими музикантами, які визначають висоту звучання дзвонів – діти викладають на планшетах, який звук пролунав.

Планшет являє собою картонний прямокутник (30х15) з намальованим нотним станом і скрипковим ключем. Замість нот – ґудзики або картонні кружечки, які вільно пересуваються по вертикально натягнутих нитках.















Вигляд спереду Вигляд із зворотного боку



Інструментальні музично-дидактичні ігри передбача­ють закріплення навичок гри на дитячих музичних інструментах. Під час їх проведення діти знайомляться з інструментами, з історією їх створення, вчаться різноманітним прийомам гри, знайомляться з правилами використання інструментів.

Музичні загадки

Мета: розвивати тембровий слух.

За ширмою заховані інструменти. Один з учнів грає на одному з них ритмічний малюнок, а діти називають, який інструмент пролунав. За правильну відповідь одержують фішку.

Гра ускладнюється тим, що дитина повинна назвати асоціації, які викликає в неї звучання даного інструмента.



Диригент

Мета: розвивати виконавські здібності, навички «образного диригування».

Учні виконують пісню А.Філіпенка «Веселий музикант» і зображують музикантів, що грають на скрипці, балалайці і барабані. Учень-диригент відповідно до музики показує, хто вступає (на барабані за бажанням можна імпровізувати ритм). Гру можна провести на будь-якому музичному матеріалі.

Прийом гостей

Мета: закріпити прийоми гри на бубоні, металофоні, музичних молоточках, дзвіночках.

Вчитель: «Діти, сьогодні до нас прийшли іграшки» (чути стук у двері). Вчитель підходить до двері і непомітно одягає на руку ведмедика: «Добрий день, діти, я прийшов до вас у гості, щоб потанцювати з вами. Оленка, заграй мені на бубоні, а я потанцюю». Учениця грає, а ведмідь переступає з ноги на ногу. Таким чином, вчитель обіграє прихід зайчика, конячки і пташки. Діти самостійно визначають, на якому інструменті краще акомпанувати, і вигадують різні ритмічні малюнки [21].

Чарівна сопілка

Мета: навчити дітей імпровізувати імітаційні звуки, озвучуючи запропонований наочний матеріал.

Обладнання: сопілка, «музична шкатулка», картки з завданнями.

Щоб зацікавити дітей грою, вчитель говорить, що сопілки чарівні, тому що з давніх часів сопілкарі майстерно зображували звуки природи. Для заохочення творчості дітей доречне введення в гру казкових атрибутів, наприклад, «чарівної музичної шкатулки», у якій учитель складає заздалегідь підготовлені картки з завданнями для індивідуального музикування. Учні по черзі беруть із шкатулки картки і, не оголошуючи завдання, виконують перед класом музичні загадки (зображення шуму дощу, дзюркоту струмка, завивань вітру, співу зозулі, солов'я, півника і т.д.). Клас відгадує, що зображувалося виконавцем.



Наша подорож

Мета: розвивати уміння виконувати ритмічний малюнок або мелодію на інструменті відповідно до визначеного сюжету.

Вчитель пропонує дітям придумати невелику розповідь про свою подорож, яку можна передати грою на якомусь інструменті. «Послухайте, спочатку я вам розповім, - говорить учитель. - Оля вийшла в двір, спускаючись по східці (грає на металофоні низхідний звукоряд). Побачила подружку, що дуже добре стрибала через мотузочок (ритмічно б'є в барабан), Олі теж захотілося пограти і вона побігла додому, перестрибуючи через сходинку (грає на металофоні висхідне арпеджіо). Мою розповідь можна продовжити або придумати свою» [21].

Веселий передзвін

Мета: розвивати тембровий слух і музично-ритмічне відчуття.

Для проведення гри необхідно сховати за ширмою декілька різних музичних інструментів, а останні роздати дітям: першій групі – бубни, другій – дзвіночки, третій – металофони тощо.

Вчитель: “Ви хотіли б пограти в гру “Веселий передзвін”? А буде він веселим чи сумним, залежатиме від вашої уваги і зібраності. У мене за ширмою сховані такі ж інструменти, які лежать перед вами на партах. Кожен з них окремо покличе своїх братиків. Ви повинні впізнати, кого саме запрошують до розмови-передзвону. І точно повторити запропонований ритм”.

Учитель виконує партію кожного інструменту, учні повторюють, а потім всі разом грають ритмічний супровід до музичного твору із слухання музики або хорового співу.

Шумовий оркестр

Мета: розвивати навички гри на ударних інструментах.

Учні поділені на групи. У кожної групи свої інструменти. Після слухання й аналізу музичного твору, вчитель викликає “диригента”, який під музику показує на свій смак вступ певній групі виконавців, а діти самостійно імпровізують ритмічний малюнок до твору. “Диригента” необхідно попередити, що груповий вступ робимо однією рукою, а колективний – двома. Для порівняння можна викликати ще одного “диригента” і визначити, чиє “аранжування” було цікавішим.

Гараж

Мета: розвивати виконавські навички гри на інструментах, чистоту інтонування і музично-ритмічне відчуття.

Вчитель: “Рано-вранці машини виїжджають з гаража. Кожна “машина” проходить “контрольний пункт” – ведучого. Водій машини повинен заграти, а потім проспівати ведучому свій сигнал”.

Учитель викликає по одному учню і пропонує кожному невеличкий ритм, зіграний на одному звуці. Якщо учень не може чисто проінтонувати голосом чи на інструменті свого сигналу, то “машину” з “гаража” не випускають, вона “стає на ремонт” (діти самі визначають правильність виконання сигналу). “Водії”, що залишились в гаражі, грають на музичних інструментах (металофонах, ксилофонах, тріскачках тощо) пульс чи ритм музичного твору, який виконує вчитель. “Діти-водії”, що “виїхали з гаража” співають або танцюють. (Гру створила студентка Павлій Наталя).



Шурхіт до Шерхоту спішить

Мета: вчити дітей розрізняти тембри шумових звуків.

Обладнання: шкipяний барабан, маракаси, намисто з горіхових шкаралупок; плакат із віршем або його ксерокопії на кожну парту.

Вчитель: “Послухайте віршика, який ми озвучимо з вами на різних інструментах, ніби Шурхіт до Шерхоту у нас спішитиме в гості.

В тиші в темному кущі

Шерхіт тихо шелестить.

Він до Шурхоту спішить,

Разом з ним пошарудіть.

Шу-шу-шу та ши-ши-ши,

Тихше, Шерхіт, шаруди.

Ти настав-но вуха –

Тишу краще слухай!”

За плакатом усі діти виразно читають вірш, передають у вимові шелест, шарудіння, шурхіт, звертають увагу на ті фонеми, які допомагають звукопису. Після цього озвучують вірш на інструментах, вивчаючи їхні виразні звукові можливості.

Дiти мають здогадатись, як вилучити звуки шаpудiння зі шкipяного баpабана. Iснує кiлька способiв: водити по ньому долонею, пальцем, паличкою; насипати всеpедину кpупу, каштани i повiльно повеpтати баpабан в piзнi боки. Дайте дiтям можливiсть пpислухатися до piзного звучання маpакасiв. Пояснiть їм, що всеpедину цих iнстpументiв насипають дpiбнi камiнчики, кpупу, зеpна, пісок, тому i звук у них piзний. Пропонована гра є вільною імпровізацією ідеї Т.Тютюннікової [39].



Зимова звукова фантазія

Мета: вивчити виразні можливості дитячих музичних інструментів і побутових предметів.

Обладнання: дитячi музичнi iнстpументи (дзвiночки, пальчиковi таpiлочки, металофон, тpикутник, коpобочка, маpакаси, аpфа або цимбали, медiатоp), побутові предмети (кpишталевi склянки, бокали на нiжцi з водою, целофан); репродукція зимової картини або відповідна художня фотографія.

Пpодекламуйте дiтям виpазно вipш, супpоводжуючи його гpою на тpикутнику або дзвiночку.

Стало біло навкруги –

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди,

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я…(діти – зима)

Розгляньте відповідну iлюстpацiю. Допоможiть учням уявити, як багато piзних "зимових" звукiв на цьому малюнку. Пpигадайте з ними, як хpустить пiд ногами снiг, дзвенить крига, весело смiються дiти, гpаючи в снiжки. Зимовi пухнастi снiжинки – це замоpоженi кpапельки дощу. Вони легкi, музику їх повiтpяного танцю почути майже неможливо, але можна вигадати та заспівати її. (пригадайте пісню А.Філіпенка “Танець сніжинок” або Я.Степового “Сніжинки”).

Запpопонуйте дiтям вiльно поекспеpиментувати на iнстpументах. Нехай вони знайдуть пpийоми гpи для повiтpяного, пpозоpого звучання, потpенуються в легкому, обеpежному звуковилученнi.

Діти імпровізують на тему "Хурделиця” А.Штогаренка, вiльно вилучаючи звуки по всьому звукоpяду i пpислухаючись до їх чаpiвних поєднань. Нагадайте дітям, що зимовий снiг буває колючим, piзким. Завиє холодний вiтеp – загуде хуpтовина. Її музику на iнстpументах потpiбно зобpажувати iнакше, нiж танок снiжинок. Потpiбному звуковилученню допоможе енеpгiйна мовна аpтикуляцiя. Завивання вiтpу можна зобpазити глiссандуванням голосу, глiссандо металофонiв, за допомогою бокалів. Воно послужить виpазним тлом для декламацiї вipшiв.

Заметіль гудить

І в трубу шумить.

Страшно нам насамоті,

Заметіль все «У-у» та «І-і»

У "Зимову звукову фантазiю" можна включити iмiтацiю голосiв птахiв: синичок, гоpобцiв: “Те-теp, те-теp”, “Цiнь-цiнь, зiнь-звеp” (синичка). “Чик-чиpик, чик-чиpик, На снiжок я стpиб” або “Цвінь-цвірінь” (гоpобець). Скpип снiгу або санчат можна виконати, зминаючи pукою целофан. Смiх дiтей також може бути музикою.

Заспiвайте з учнями будь-яку зимову пiсню, пpидумайте до неї звукове офоpмлення. Якщо можливо, зpобiть яскpавий вступ i коду.

Рухливі музично-дидактичні ігри спрямовані на розвиток узгодження рухів з характером музики, а також на почуття ритму. Музично-ритмічні рухи, що уперше ввів у практику музичного виховання Еміль Жак-Далькроз, впливають на формування емоційно-експресивної виразності, поглиблюють музичне сприйняття; збагачують дітей новими музичними враженнями. Рухливі музично-дидактичні ігри Н.Вєтлугіна, І.Гадалова поділяють на дві групи:


  1. Ігри під інструментальну музику - сюжетні і безсюжетні;

  2. Ігри зі співом.

Тематика і зміст сюжетних ігор різноманітні. У їхній основі лежить певний спосіб. У ній є правила, розгорнуті дії, персонажі. Її задача - навчити дітей на зміни в музиці реагувати змінами рухів.

Головна задача безсюжетних ігор - навчити дітей рухатися відповідно до характеру музики та засобів музичної виразності.



Ігри зі співом - це хороводи, інсценівки пісень. Діти вчаться передавати зміст пісні, її загальний характер, форму і засоби музичної виразності [25].

Сонечко

Мета: стимулювати розвиток артистичних здібностей і імітаційних рухів (гра проводиться в супроводі української народної пісні «Вийди, вийди, сонечко»).

Ігровий матеріал: стільчик, віночок для Весни.

Вибирають Весну, вона сідає і нахиляє голівку на спинку стільця, начебто «спить і не прокинулася після зимових холодів». Дівчинки водять навколо неї хоровод на слова першого куплету, на першу фразу другого куплету присідають і імітують пробудження кольорів, на другу фразу ляскають у долоні («діти грають») і протягують ручки до Весни. На останній звук пісні Весна «прокидається» і віддає віночок іншій дівчинці. Хлопчики можуть зображувати «дітей, що грають у дворі».



Тренер

Мета: навчити узгоджувати рухи з якістю музичних звуків.

Гра виконується на матеріалі будь-якого танцю, який звучить спочатку на стаккато, потім на маркато, у високому регістрі та низькому.

Вчитель: “Сьогодні фізхвилинку з вами проведе новий тренер – Музика. Слухайте уважно:

Звук легенький – пострибаєм,

Звук важкий – ми присідаєм,

Звук високий – руки вище,

Звук низький – ховайся нижче”!

Учитель демонструє рухи під час декламування, а потім пропонує дітям зробити це під музику.

Папа, мама і синочок

Мета: навчити дітей диференціювати якості звуку.

Вчитель: “Жили-були папа, мама і синочок. Папа завжди казав “У” (вчитель каже звук у низькому регістрі, а діти повторюють). Мама казала “Ах!” (вчитель каже звук у високому регістрі разом з дітьми). А синочок – “Е-е-е!” (вчитель говорить вередливим голосом).

Пішов батько на полювання. Іде батько по піску (вчитель шурхотить долонями, потираючи їх одна об одну, ніби пісок сиплеться); іде батько по болоті (вчитель складає руки в замок і стукає долонями одна об одну, вони чвакають); іде батько по грудках (вчитель правою рукою імітує перестрибування через грудки зі звуком “оп!”). Прийшов батько в ліс, а там ведмідь “У!”(вчитель гуде в низькому регістрі, виставляє розчепірені долоні, ніби лякає дітей).

Побіг батько по грудках (вчитель повторює звук, описаний вище, але в швидкому темпі); по болоті (повторюється відповідний звук); по піску (повторюється шурхіт долонь у швидкому темпі). Прибіг додому і каже низько “У!”, мама – “Ах!”, а синочок – “Е-е-е!” Всі рухи і звуки діти наслідують разом з учителем.

Відеомагнітофон

Мета: розвивати метро-ритмічне відчуття й музично-слухові уявлення, мімічну виразність дітей і здатність до сприйняття емоційних станів іншої людини.

Учитель розповідає, що кожна тривалість звуку має свій характер: половинка – занадто серйозна; четвертна – поважна; восьмі – лякливі; шістнадцяті – веселі.

Учитель: “Уявіть собі, що на відеомагнітофоні записано відеокліп знайомої пісні. Якої саме, вам підкаже ритм. Але ритм на екрані відеомагнітофону демонструють різні обличчя: половинка – сувора, серйозна; четвертна – поважна; восьмі – лякливі; шістнадцяті – веселі”. Під час розповіді учитель сам емоційно-виразно показує характер кожного звуку, або використовує піктограми кожної емоції. Піктограма – це схематичне зображення обличчя людини, яка пере­живає певну емоцію. Вона нагадує малюнки мультфільмів (див. малюнок нижче).

Емоційно-виразно або за допомогою піктограм учитель показує ритмічний малюнок знайомої пісні, а по закінченні діти відплескують його і називають пісню та її авторів. Цей ритм можна також станцювати, як у наступній грі.

Хай танцює кожен звук

Мета: розвивати метро-ритмічне відчуття.

Учні відплескують ритм знайомої пісні. Вчитель повідомляє, що кожен звук ритмічного малюнку вміє танцювати: четвертна – легенький притуп ногою; дві восьмі – п’ятка-носок (“колупалочка”); половинна – “пружинка” (трошки присідаємо, дівчатка тримаючись за спіднички, а хлопчики – руки в боки); шістнадцяті – підскоки на одній ніжці; четвертна з крапкою і восьма – “пружинка”, а на восьму ноту плескаємо в долоні над головою.

Ритмічні малюнки поступово ускладнюємо, намагаючись відтворити ритми знайомих вокальних чи інструментальних творів. Ця ідея належить Е. Жак-Далькрозу, а у вітчизняну музичну педагогіку її вніс З.З. Жофчак. Дуже часто цю гру використовує на своїх уроках Тетяна Олексіївна Родько (школа-ліцей № 30 м. Полтави).

На нашу думку, цю гру можна ускладнити, використовуючи символічні позначення рухів, які за Карлом Орфом, нам пропонує В.Лужний:

ПР – притуп,

П – плескання,

 – присісти,

– випростатись,

 – ляскання,



V – стрибки,

У – удар по своїх колінах,

 – удар по колінах сусіда,

 – удар по долонях сусіда (символи ми дещо змінили ) [22].

Наприклад, рухи до української народної пісні “Ой, минула вже зима”:



П ПР  П ПР       :: У  У       :

Як бачимо, ці рухи виконуються на сильну й слабку долі такту, тобто відтворюють метричну пульсацію пісні.

Ми пропонуємо поповнити скарбничку рухливих ігор у науково-методичних посібниках Р.Амлінської, Л.Бондаренко, К.Буц, В.Верховинця, С.Вільчковського, Л.Луговських і багато інших.

5.2. Творчі ігри

Творча діяльність пронизує всю структуру уроку. Метод дитячої творчості, за визначенням Л.Г.Дмитрієвої, повинний гармонійно, разом з іншими видами діяльності входити в процес навчання і виховання. Творча діяльність є одним із шляхів формування естетичних потреб, художнього смаку, здатності гостріше реагувати на прекрасне в житті і мистецтві. Метод дитячої творчості домінує, зокрема, в системі елементарного музичного виховання Карла Орфа [18].

Творчі музично-дидактичні ігри спрямовані на розвиток творчих здібностей дитини, її уяви, фантазії; здатності до асоціативних зв'язків між музичними й життєвими явищами, до ритмічної та мелодичної імпровізацій; творчого сприймання музики та вираження дітьми власних музичних переживань в русі, слові, малюнку, нових музичних образах, оригінальних творах. У процесі спільної творчості вчителя й учнів краще сприймається і запам'ятовується нова інформація про музику, а засоби музичної виразності, знайдені самостійно, стають вираженням цілісної музичної думки дитини.

Необмежені можливості для розвитку творчої активності мають комп’ютерні музичні ігри, на яких ми не маємо можливості зупинитися на сторінках пропонованих методичних рекомендацій. До творчих ігор ми віднесли комбінаторні, розвиваючі та імпровізаційні.



Комбінаторні музично-дидактичні ігри – це ігри з ритмічними таблицями, із заданими звуками, з яких діти комбінують усілякі мелодії, ритмічні малюнки і т.д. Головна задача даних ігор - створення емпіричної бази, необхідної для підведення учнів до опанування нових понять, а також закріплення отриманих знань.

В осінньому лісі

Мета: навчити дітей комбінувати ритмічний малюнок за допомогою ритмічних таблиць З.З.Жофчака [16]. На кожній таблиці намальована ритмічна група - такт дводольного розміру.

Вчитель говорить: «Сидить ведмідь в осінньому лісі, нудьгує. Раптом з дуба зірвалося декілька листочків – не простих, а з малюнками! (Вчитель показує ритмічні таблиці у формі дубових листочків). Зацікавився клишоногий і став із них різні ритми вигадувати! Пролетів дятел, ритм крилами відплескав, пройшов зайчик - на пеньку простукав. Весело стало Ведмедикові! Хто буде Ведмедиком? » Вчитель викликає дитину до дошки, одягає йому шапочку ведмедя, а учень викладає свій малюнок на планшеті. Всі діти відплескують його в різних варіантах як пташки, як зайчики, як павучок і т.д.

Побудуй хатку

Мета: закріпити знання дітей про форму музики, навчити створювати різні форми із знайомих ритмічних малюнків.

Обладнання: планшет (картонний квадрат із кишеньками); ритмічні таблиці З.Жофчака, які мають форму цеглинок; картонний дах. Планшет можна замінити фланелеграфом, на який кріпляться ритмічні таблички з допомогою липучок, або магнітною дошкою.

Діти вчать на уроці декілька пісень, повторюють їх ритмічні малюнки, обов’язково записані на дошці. В кінці уроку вчитель пропонує дітям побудувати одноповерхову хатинку з будь якого ритму пісні; двоповерхову хатинку за законами двохчастинної форми, використовуючи ритмічні малюнки різних пісень, а на наступному уроці після вивчення трьохчастинної форми – трьохповерховий будинок, додержуючись логіки побудови відповідної форми (повторення першого ритму).



Музичний коректор

Мета: вчити створювати мелодії з готового музичного матеріалу.

Обладнання: картки, на яких записані окремі такти музичного речення знайомої мелодії, планшет.

Вчитель викладає з цих карток мелодію на планшеті, пропонує дітям заспівати її, назвати пісню і пригадати. “Діти, ми з вами будемо музичними коректорами і кожен по-своєму змінить мелодію пісні. Можна такти переставляти в будь-якому порядку. Ваші пропозиції й власні композиції”. Виходить дитина і переставляє такти, а вчитель виконує нову мелодію. Пробуємо з дітьми всі можливі варіанти, кожну мелодію слухаємо і аналізуємо.



Розвиваючі ігри мають на меті підготувати дітей до самостійної музично-творчої діяльності, до створення власної мелодії чи ритму.

Ритмічний діалог (інша назва – “Питання-відповідь”)

Мета: вчити дітей придумувати власні ритми до заданої ритмічної інтонації.

Вчитель: “У світі існують різні засоби спілкування: слово й вигуки, знаки й символи, міміка й мистецтво. Ми сьогодні вестимемо діалог один з одним з допомогою ритмів. Важливо, щоб ритмічні питання й відповідь були інтонаційно схожі, тоді ви зрозуміли свого співрозмовника”. Вчитель звертається до дитини, відплескуючи ритм, бажано, щоб обличчя його було виразним. Вчитель стежить за тим, щоб ритмічний малюнок дитини мав стверджувальну інтонацію (закінчувався на довгому звуці); був синтаксично оформленим (вкладався у рамки музичної фрази чи речення в залежності від будови питання); мав вихідні ритмічні інтонації (інтонації питання й відповіді повинні не суперечити один одному, наприклад, квадратний ритм у питанні і відповіді, відповідно – синкопований, пунктирний, тощо).

Після відповіді спочатку вчитель коментує успішність діалогу, а після накопичення певного слухового досвіду до аналізу підключаються й діти.



Домалюй мелодію

Мета: розвивати творчі здібності, мелодичний слух дітей, закріпити напрямок руху мелодії,

Гра проводиться наприкінці уроку. Діти сольфеджують знайому пісню або її фрагмент за нотним записом. У своїх зошитах малюють тільки загальну мелодичну лінію. Уважно розглядають її і кожний вигадує свій варіант фігури, якою можна домалювати мелодію. Можна домалювати її вдома, використовуючи фарби, доповнити малюнок іншими предметами. На наступному уроці зробити виставку і знайти на дитячих малюнках, «де ж мелодія сховалась?».

Стежечка

Мета: навчити дітей створювати кінець музичної фрази, завершуючи на тоніці.

Обладнання: на дошці написаний початок музичної фрази і пусті такти, а в кінці намальована тоніка в будиночку.

Вчитель: “Ми зараз з вами будемо прокладати стежечку до будиночка тоніки. Я йду по лісовій стежечці (вчитель співає початок музичної фрази). Раптом стежечка-мелодія обірвалася біля великого музичного поля. Ген-ге-е-н бачу будиночок тоніки, але не можу пройти по ріллі (вчитель показує тактові риски). Допоможіть мені, прокладіть стежечку – доспівайте мелодію до кінця.” Вчитель співає початок фрази, викликає по черзі дітей і вони доспівують її до кінця. Діти аналізують завершеність-незавершеність мелодії, вибирають найбільш вдалу, вчитель грає її на інструменті.

Учні співають мелодію, малюють її рукою в повітрі, або показують на “болгарській столиці”, або показують напрям руху мелодії рукою (І щабель на рівні пояса, П – грудей, Ш – підборіддя, ІУ – ніс, У – лоб, УІ – трошки вище голови, УП – вище голови, але долоня руки дивиться вгору). Можна використати релятивні ручні знаки, якщо вчитель працює за відносною системою ладової сольмізації. Після роботи над мелодією вчитель записує її нотами на дошці, а під нотами малює лінію-стежечку кольоровою крейдою.

У більш старшому віці можна запропонувати учням записати мелодію самостійно як музичний диктант, або викласти її на нотних картках. Як бачимо, тут поєднуються два види діяльності – творча й музично-теоретична.



Лісові музиканти

Мета: розвивати художньо-творчі здібності дітей.

Обладнання: Собакин Т., Дмитриев А., Собе-Панек М. Лесные музыканты: книжка-картинка. – М.: Малыш, 1990; дитячі музичні інструменти; шапочки або бейджики таких тварин: борсука, барана, бобра, бурундука, білочки й бегемота; бутафорні бублики.

Вчитель пропонує дітям уважно роздивитися картину «Лісові музиканти» і придумати до неї колективну казку, яку необхідно озвучити на дитячих музичних інструментах, а також драматизувати.

Ми наводимо приклад колективної казки, створеної третьокласниками під керівництвом учителя музики СШ № 27 Лесі Анатоліївни Кузьомко.

Купив баран на базарі барабан, сів на колоду під березою і нумо лупцювати – бум! Бум!! Бум!!! (грає на барабані). Підійшов борсук із баяном:



  • А мені можна?

  • Можна! – зрадів баран (грає на баяні “какофонію”).

Тут іще бобер із цимбалами і бурундук із бубном сунуться. Всілися рядочком на сонечку і давай грати, хто гучніше. Такий тарарам підняли – всі звірі збіглися (виграють на інструментах, але вчитель стежить за тим, щоб ритм щоразу змінювався).

  • Чи не можна тихіше?! – благають звірі (всі останні діти класу).

А “музиканти” ще голосніше грають, ніби не чують. Тут вийшла Білочка:

– Чи не можна трішки спокійніше та лагідніше? – просить вона. – Якщо ви не будете грати, я вам бубликів дам.

Ось так баран, борсук, бобер і бурундук стали по лісах ходити і в усіх баранки та бублики вимагати:


  • Якщо не принесете, – погрожують, – як заграємо, вам гірше буде.

Добре зажили. Але одного разу пішли вони до бегемота і гайда грати та репетувати! (виконують на інструментах інший ритм). Ну, гадають, наїмося зараз бубличків! А в бегемота шкіра товстелезна:

  • Біс! – кричить. – Браво! Браво! Бийте, гучніше, добродії!

Вже “добродії” били, били та й оглухли самі. Покидали свої інструменти і з того часу в лісі тиша. Лише дивний спів пташиний ллється з самого серця матінки-природи (звучить запис “Пісні жайворонка” П.Чайковського, “Ранок” або “Пташка” Е.Гріга).

Імпровізаційні ігри відрізняються тим, що діти імпровізують мелодію або ритм на заданих звуках.

Пташки на гілочках

Мета: навчити дітей імпровізувати на заданих звуках.

Вчитель настроює дітей на два звуки, наприклад, мі, соль. Він каже: «Це пташки, що сидять на гілочках, але їм набридло сидіти і вони стали гратися, міняючись місцями. Ось так!». Вчитель після власної імпровізації викликає дитину і пропонує їй «проспівати» рух «пташок» по-своєму. У знак заохочення імпровізатори одержують картки з зображеннями пташок.

Жива нотка

Мета: навчити дітей імпровізувати на заданих звуках.

Перед кафедрою вчителя подібно до нотного стану натягнуто три мотузка, яка тримають діти (співати звуки другої октави учням важко, тому четверту й п’яту лінійки нотного стану не “креслимо”).

Викликаємо учня, який стрибає по “нотному стану” на двох чи трьох заданих учителем звуках у вільній послідовності, самостійно імпровізуючи мелодію. Учні уважно слідкують за його рухами і спі­ва­ють з назвами нот ство­рену ним мелодію.

Цю гру зручно проводити в класі-амфітеатрі. У звичайному при­міщенні це може бути просто рухома нотка з картону, котру дитина рухає по нотоносцю, намальованому на дошці. З цією метою можна використати пальцевий нотний стан Ф. Лисека, або “Живе піаніно” Е. Сіліньша. В останньому роль звуків виконують діти, викликані до дошки, або групи учнів (окремий ряд, “варіант” тощо). Наприклад, вчитель настроює кожного учня (ряд, групу дітей) на певний звук, учень-імпровізатор доторкується до витягнутих рук учня-клавіші і той співає свій звук, потім до іншої своєрідної “клавіші” і т.д. Таким чином виходить певна мелодія.

Телефон

Мета: розвивати здатність до ритмічної імпровізації.

Дитина плескає тихенько ритм вчителю. Вчитель перевіряє, його слушність. Потім учень підходить до однокласника, що сидить за останньою партою й відстукує по спині придуманий ритм. Учень передає його учневі, який сидить перед ним і т.д. Дитина, що сидить за першою партою, відтворює ритмічний малюнок. Ведучий перевіряє, чи правильно «передали інформацію», і «ремонтує телефон» (повторює ритмічний малюнок, а група дітей повинна його повторити. У разі необхідності записати в зошиті або на дошці, викласти лічильними паличками, кольоровими смужками або предметами різної величини відповідно до тривалості звуку – кружечками, рослинками, тваринками, листочками і т.п.

У традиційному варіанті, зафіксованому у науково-методичній літературі, у цій грі задає ритм учитель, а не діти, тоді гра стає не творчою, а музично-ритмічною.



Речитатив

Мета: розвивати навички ритмічної імпровізації.

Вчитель: “Дуже часто герої опери не співають, а розмовляють речитативом, тобто під музику проговорюють текст у певному ритмі. Уявимо, що ми з вами композитори і пишемо речи­татив до дитячої опери. Вірші написані на дошці, треба до них придумати ритмічний малюнок і наспівно прочитати текст у цьому ритмі”. Наприклад, дітям можна запропонувати такі вірші:

На майдані, де фонтан,

У футбола грав фазан.

Був би класний футболіст –

Заважає пишний хвіст. (Т. Коломієць)

В Юри є сестричка Юля,

Невеличка вередуля.

Любить Юля утікати,

Бо не хоче йти до хати.

Доганяв Юрасик Юлю

І набив на лобі гулю.

(В. Кравчук)



Музичний діалог

Мета: розвивати навички мелодичної імпровізації.

Учитель: “У давні часи в Музичній країні ніхто ніколи не розмовляв, а всі тільки співали. Наскільки добрими, лагідними і приємними були стосунки між людьми! І зараз часточка цієї казкової країни залишилась. Ми можемо потрапити туди тільки в театрі. Пригадайте, як називається вистава, де всі герої співають? Сьогодні на уроці героїнею опери, чарівною феєю Музики буде…(викликаємо дівчинку, яка добре співає, одягаємо на неї корону). Цілий урок вона буде відповідати нам, співаючи, їй роз­мовляти не можна”.

На наступний раз цю роль виконує інша дівчинка. Якщо на цю роль викликаємо хлопчика, то розповідаємо казку про Джельсоміно і називаємо учня цим ім’ям. Учитель може весь час імпрові­зувати розповідь.



Звукові п’єси

Мета: розвивати асоціативно-образне мислення дитини.

Вчитель пропонує дітям записати на магнітофон різноманітні шумові звуки (скрип дверей, різні кроки людини, дзвоник телефону, звуки транспорту, вулиці й природи, шурхотіння і т.п.), розташувати їх у певному порядку, щоб вийшла “звукова п’єса”, або створити п’єсу з варіаціями, розташувати матеріал у двочастинній, тричастинній формах, формі рондо [19].

Мелодія моєї вулиці

Мета: вчити чути музику навколо себе, сприймати кожну лінію як мелодію.

Обладнання: схема вулиці.










Вчитель: “По дорозі додому ви помічали, що всі будинки, рослини, предмети, розташовані на вулиці, різної висоти. Я впевнена, що ви чули мелодію своєї вулиці, наспівуючи її про себе. Ось таку мелодію я почула, коли йшла додому своєю вулицею”. Вчитель демонструє дітям схему і наспівує ритмічно й висотно організовану мелодію. Пропонує вдома зробити аналогічні схеми-мелодії. На наступному уроці вони стають матеріалом для розспівування, порівнюються схеми дітей, які живуть поряд, але їх відчуття й сприйняття не співпадають.

Можна на уроці послухати мелодію класної кімнати, окремої стіни, експериментувати з уявними мелодіями групи дітей, які стоять біля дошки в рядочок, але не за висотою (“звукорядом), а вільно. Позмагатися, який ряд придумає свою мелодію, використовуючи різні варіанти відтворення висоти (сидіти за партою, стояти, присісти, нахилитися, підняти руки вгору, встати на різній відстані). Діти повинні завмерти, щоб вчитель міг зіграти мелодію на фортепіано й записати її на дошці, просольфеджувати, створити ритмічний акомпанемент, використати як вступ (програш, коду) до знайомої пісні відповідного характеру.

Творчі ігри прекрасно описані в науково-методичних збірниках Л.Дмитрієвої, З.Жофчака, Г.Рігіної, нових підручниках з музики (зошитах для практичних занять) В.Островського, М.Сидора, у програмах з музики для загальноосвітньої школи, розроблених під керівництвом професора А.Авдієвського.



5.3. Слухацькі ігри

Слухання музики - складова частина уроку і одночасно вид музичної діяльності, що сприяє розвитку музичної культури дитини. Саме зі слухання музики починається прилучення малюків до Високого Мистецтва. Твори, доступні дітям для слухання значно розширюють репертуар, який можна використовувати під час музикування, пластичного інтонування, творчості і т.д. У процесі слухання музики не тільки розвиваються музичний слух дитини, здатність сприймати і розрізняти окремі якості музичного звука, але й музичне, художньо-образне мислення.

Під час слухання музики вчитель використовує різні методи і прийоми - наочно-слухові, спостереження, порівняння, моделювання і т.д. Для того, щоб дитина краще зрозуміла музичний твір, могла зіставити засоби музичної виразності, розширила музичний кругозір, ми звертаємося до музично-дидактичних ігор – ймовірнісних, рольових, ігор-драматизацій, до яких ми відносимо й імітаційні ігри.

На уроках поширені вікторини як вид ймовірнісних ігор. Заслуговує на увагу застосування вікторин із метою контролю і корекції знань. Вони стимулюють навчальну діяльність, запобігають зайве напруження в ході опитування.

Веселий диск

Мета: закріпити знання програмних музичних творів.

Ігровий матеріал: іграшковий музичний центр із набором дисків у пакетиках, на яких зображений малюнок, що передає зміст твору. Вчитель грає вступ або тему відомого твору, діти говорять його назву й автора. Головний учень вибирає з картотеки потрібний «диск» і діти слухають музику [21].

Біографічне лото

Мета: закріпити знання про композиторів.

Вчитель на картках записує фрагменти біографій композиторів; на інших – їхні твори; на третіх - країну, де він народився і жив; на четвертих - імена і прізвища. Від кожної команди вибрати по одному учневі, який з'єднає чотири картки разом. Хто швидше, той і виграє [там само].

Усмішка

Вчитель, розкриваючи долоні, каже, що в них ле­жить усмішка, і “одягає” її на себе, приклавши долоні до обличчя. Цю усмішку в такий спосіб можна “зняти” з обличчя долонями.

Учитель пропонує “одягти” і “зняти” цю усмішку тим дітям котрі хотіли б послухати сумну музику, а тим дітям, котрі бажають послухати веселий твір, усмішку треба “одягти” і не “знімати”.

Учитель уважно дивиться, чия перевага у виборі характеру музичного твору. (Гра студентки Сидоренко Олени).



Зачарована квітка

Мета: повторити вивчені музичні твори й навчити висловлювати свої враження про них.

Обладнання: на дошці прикріплене зображення гарної квітки. На кожній пелюстці квітки написана назва музичного твору, яка зверху прикрита іншими пелюстками з різнокольорового паперу.

Перший варіант гри. Вчитель звертає увагу дітей на зачаровану квітку і пропонує зняти чари – впізнати твори, що прозвучать, і назвати їх авторів (своєрідна вікторина).



Другий варіант гри. Дітям говоримо, що кожний музичний твір – як "зачарована квітка". Щоб “зняти чари”, розкрити, побачити квітку, пізнати її красу, вони повинні спочатку уважно прослухати музику. А потім "зуміти розказати, що відчували під час сприймання музики, які почуття вона викликала. Кожний, хто висловлює своє враження, – відкриває одну пелюстку. Так відбувається до тих пір, поки із "зачарованої квітки" повністю не будуть "зняті чари". Ідея гри належить Т.Дорошенко [15].

Образне диригування

Мета: навчити дітей за «пластичним інтонуванням» упізнати характер твору.

Вчитель пропонує учням на вибір декілька програмних творів різного характеру. Викликає учня, який за допомогою образного диригування передає характер одного з музичних творів, а діти повинні визначити, якого саме.

Веселка

Мета: розвивати музично-кольорові асоціації школярів.

Обладнання: вчитель дає учням попереднє домашнє завдання: зробити з набору кольорового паперу “Зошит-веселку” (ідея даного зошита І.Зеленецької).

На уроці після звучання музики, діти демонструють за допомогою “Зошита-веселки” колір прослуханого твору.

Поступово вони звикають пов’язувати колір із певним на­строєм музики: червоний – захоплення, жовтий – радість, зелений – спокій, синій – сум, брунатний – горе, білий – нейтральний настрій. Ці так звані “кольорові матриці” О. Лутошкіна можна викорис­товувати також для виявлення настрою дітей на початку уроку і в кінці, щоб визначити ефективність його проведення, а також для діагностики емоційного життя дитини.

Музична реклама

Мета: вчити учнів усвідомлювати свої музичні враження, формувати їх музичні переконання.

Напередодні уроку дітям дається зав­дання, пригадати розповідь або самостійно вивчити відповідний вірш про улюблений музичний твір, який слухали на уроках, зроби­ти до нього малюнок або знайти відповідну репродукцію картини, підготувати рекламу.

На уроці вчитель робить виставку платівок знайомих творів. Викликає трьох “рекламних агентів”. Вони розповідають про ви­брані улюблені твори так, щоб учні-покупці “купили їх на ви­ставці” – захотіли знов послухати.



Рибалка

Мета: закріпити вивчений матеріал.

Обладнання: картки з питаннями у формі рибок, до кожної картки причеплена металева канцелярська скріпка; стіл накритий скатертиною голубого кольору – це ставок; вудка з магнітом, якою “рибалка” ловить рибу.

Гра проводиться в кінці вивчення певної теми або в кінці семестру, року. Можна провести на уроці з метою опитування учнів. Учитель пропонує дітям пограти в гру, викликає по черзі рибалок, які відповідають на питання, записане на картці-рибці.



Діапазон рольових ігор дуже широкий, що пов'язано з можливістю імпровізації. Наприклад, ігри-конференції, ігри-суди (дискусії, семінари, наради, асоціації), «Молодіжні тусовки» та ін. Головна мета рольових ігор – формувати уміння приймати рішення на основі узагальнення та систематизації раніше засвоєного матеріалу.

Перед початком рольової гри учасники отримують необхідну інструктивну документацію: дані про ситуацію; опис цілей, функціональних обов'язків і правил; кількісний склад ігрових груп і умови їхньої взаємодії; шкалу оцінок рішень, що приймаються.



У концертній залі

Мета: закріпити навички культурного слухання музики; ознайомити дітей із новими музичними творами; зацікавити музичним виконавчим мистецтвом.

Гра готується заздалегідь. Вчитель вибирає виконавців - дітей, що вчаться в музичній школі, студії або школі мистецтв; «адміністратора філармонії», що стежить за порядком у залі; «музикознавців», покликаних розповісти про музичний твір, який пролунав; «конферанс'є», що веде концертну програму; художників; інші учні - слухачі. Заздалегідь необхідно прослухати виконавців.

Необхідно скласти програму концерту, до якої входять твори учнів-музикантів. “Музикознавцям” він пропонує підготувати вступне слово до музичного твору (кожен “учень-музикознавець” готує одну розповідь). Художники (дизайнери) оформлюють програму, запрошення на концерт (або білети) і готують сувеніри виконавцям (художні вироби, саморобні іграшки, штучні квіти, весною й осінню – букетики польових квітів, тощо). Адміністратор із помічниками забезпечують реквізит (обладнання).

Гра проводиться на наступному уроці. У формі рольової гри можна провести урок-концерт у кінці навчального року.

Музика про мене

Мета: спонукати дітей до самозаглиблення і самопізнання, до зіставлення властивостей власного характеру, внутрішнього світу з уявним музичним образом, коли кожен виступає в ролі самого себе.

Дітям пропонується розповісти, яку б вони написали музику "про себе". Ця музика повинна відповідати особливостям характеру, поведінки, настрою самого "композитора". Учні розповідають, які засоби виразності і чому вони б використали при створенні такого музичного твору, яку б дали йому назву. Запропонувати кілька знайомих творів і впізнати “свій” твір.

Гарний настрій

Мета: спонукати школярів усвідомлювати свої враження й емоційний стан, викликані музичним твором.

У зошиті-веселці вибираємо лише червоний та сірий колір. Усі слухають музичний твір. Потім вчитель просить дітей подумати, як змінився їхній настрій під впливом музики: покращився, погіршав чи залишився без змін. Ті, чий настрій поліпшився, хто пережив приємні, позитивні емоції, піднімають червону сторінку, а у кого музи­ка викликала неприємні емоції, спогади, погіршення наст­рою, – сіру. Після цього учитель просить кількох дітей з кожної групи пояснити, чому вони підняли саме цю кольорову сторінку, поділитися, що вони відчули та які емоції пережили.

Художники

Мета: розвивати художньо-образні асоціації школярів (розвиток ідей Б.Л.Яворського).

Обладнання: папір, фломастери або фарби.

Перший варіант – усне малювання. Після звучання музичного твору бажаючі по черзі розповідають, якими кольорами вони б нама­лювали картину до цієї музики. При цьому потрібно спону­кати маленьких "художників" до пояснення, чому саме та­кий колір вони обрали, а за необхідності допомогти їм визначитись та аргументувати свій вибір.

Другий варіант – створення малюнку до прослуханого музичного твору на уроці чи вдома. На наступному уроці робимо виставку малюнків – “Подорож по виставковій залі”. Всі діти стають глядачами, вибираємо екскурсовода, кореспондента, який проводить інтерв’ю з авторами найкращих робіт, акторів, які за бажанням можуть оживити найкращу роботу.

Третій варіант гри можна проводити на матеріалі картин, на яких зображені музиканти (В.Тропінін «Гітарист», Е.Мане «Флейтист», М.Караваджо «Лютняр», А.Матісс «Музика». «Танець» та ін.). Діти усно створюють музику, яку виконують герої картини, вибирають із декількох запропонованих творів найбільш прийнятну, по можливості – пропонують відповідні загальному настрою картини оригінальні ритмічні композиції.

Я – актор

Мета: допомогти дітям почуватися більш розкуто, вільно і природно. Адже під час цієї гри кожен має нагоду випробувати і виявити свої акторські здібності.

Спочатку "актор" отримує від учителя "роль" – картку з назвою чи зображенням певного предмета або істоти, які потрібно зобразити рухами тіла, рук, мімікою та інтонацією голосу. Решта дітей уважно спостерігає за діями свого товариша, а потім визначає, що він хотів пока­зати. Після того, як "роль" розгадано, діти обговорюють, що "актор" робив правильно для адекватного розкриття образу, а що – ні.

На завершення педагог пропонує школярам послу­хати, як цей же образ знайшов своє відображення у музиці, і порівняти з тим, що створив юний "актор".



Ігри-драматизації, як ми пам’ятаємо, мають яскраво виражений характер театрального дійства – це драматизація програмних музичних творів, музично-театральних жанрів, озвучення літературних творів, використання музичних ігор для дошкільнят (див. методичні випуски для музичних керівників “Музичне джерельце”).

Доречно проводити ігри-драматизації на матеріалі дитячих опер і балетів (М.Лисенко “Коза-Дереза”, К.Стеценко “Лисичка, Котик і Півник”, М.Коваль “Вовк і семеро козенят”, П.Чайковський “Спляча красуня”, “Лебедине озеро”, тощо), музичних казок (М.Сільванський “Івасик-Телесик”; М. Мінков, тексти пісень Н. Просторової, сценарій М. Пляцковського «Де ж Сонечко живе?»), пісень (українські народні пісні “Галя по садочку ходила”, “Веселі гуси”, “Вийшли в поле косарі”, “Ой, на горі та й женці жнуть”, Т.Попатенко “Кошеня й цуценя”, А.Філіпенко “Веселий музикант” та багато інших), поспівок (“Іде, іде дід, дід”, “Кумо, кумо, що варила”, “Печу, печу хлібчик” та ін.), літературних творів (віршів, казок, оповідань, які озвучуються певною музикою).



Вчитель може запропонувати дітям створити літературний сюжет до будь-якого програмового твору за програмою з музики (В.Косенко “24 дитячі п’єси”, П.Чайковський “Дитячий альбом”, “Пори року”, фортепіанний цикл Ж.Колодуб “Снігова королева”, В.Титович “Пригоди Чиполліно”. 12 п’єс для фортепіано за казкою Джані Родарі, тощо), які з успіхом драматизуються на уроці. Наприклад, учитель музики СШ № 27 Л.А.Кузьомко запропонувала учням написати третьокласникам твір-мініатюру до “Танцю ельфів” Е.Гріга. Твір Олега Б. визнано найкращим.

Танець ельфів”

Ось він Кришталевий водоспад! Ельфи зразу ж причаїлися, милуючись струменями, які застригли як скло… І тоді Король ельфів заспівав сам. Старовинну пісню підхопили і гірська луна, і квіти. Голоси сімох ельфів також влились у цей хор. І трапилося диво... (звучить музика Гріга і вчитель продовжує читати текст у дуже повільному темпі). Водоспад раптом ожив і задзвенів, підхоплюючи мелодію… (тривала зупинка, щоб послухати музику).

Світанок непомітно підкрався до галявини лісових Ельфів. Всі вони ще спали кожен у своїй квіточці. Але лише перше сонячне проміння запалило на траві росу, квіти ніби прокинулися (дослухали музику до кінця. Наступна частина тексту драматизується, діти виконують по ролях – Король ельфів і сім гномів).



  • Гей, хлопці, досить спати! Треба новий день стрічати! – задзвенів голосочок ельфа СОЛЬ.

  • І зустрічати потрібно піснями! – пролунав голос Короля Ельфів. – Ми помандруємо до Кришталевого Водоспаду. З нього потрібно зняти чари! (гномики співають улюблену пісню).

Через мить усі піднімалися по гірському схилу. І ось що цікаво: Ельфи крокували по-різному! Поки одні робили крок (вчитель малює на дошці четвертну), інші – тільки півкроку (вчитель малює на дошці восьмі), а комусь, щоб не відстати, потрібно було робити цілих чотири маленьких кроки (вчитель малює шістнадцяті). Дзвіночки Ельфів дзвеніли в такт ході. І одна за одною почулися пісеньки… (вчитель виконує вступ до вивчених пісень і діти повторюють їх всі разом, а солісти – гноми). Після виконання пісень можна пригадати тривалості нот, записані на дошці. Таким чином, дитяче оповідання об’єднує одним сюжетом весь урок музики.

Юний піаніст

Мета: закріпити уявлення про варіаційну форму.

Обладнання: чорний метелик на шиї "віртуоза", кола – жонглерові, корона – принцесі, паличка – диригентові, капелюх із широкими полями – ковбоєві.

Вчитель: “Така форма музики, де тема пісні повторюється декілька раз, але в різних варіантах, зі змінами називається “варіацією”. Варіація – латинське слово, що означає зміна (вчитель пише на дошці нове поняття).

Ми зараз з вами пограємо в гру “Юний піаніст”, головним героєм якої буде виконавець варіацій Моцарта на тему французької пісні “Пастуша”. Уявіть собі, що юний піаніст грає мелодію цієї пісні, стомлюється і "засинає". Далі він бачить себе уві сні в різних ролях: дорослого віртуоза (1 варіація); жонглера в цирку (2 варіація); принцеси (мінорна варіація); диригента, що показує вступ різних голосів (варіація з імітаційним викладом теми) і ковбоя (заключна варіація). Автор гри Т.Вендрова.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconМетодичні рекомендації для вчителів початкових класів Полтава 2005
Лобач О. О., Мірошніченко Т. В. Педагогічна корекція агресивності у молодших школярів: Методичні рекомендації для вчителів початкових...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПрограма державного іспиту з історії для студентів окр 02030201 «магістр історії»
Сучасні методи оптимізації навчання історії в вищій школі: метод проблемного викладу, презентації, дискусії, міні-дослідження, ділові...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconВиховання красою
Виховання красою: Збірник науково-методичних статей І матеріалів / Упор та заг ред. О. О. Лобач. – Полтава, 1999. – 79 с
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПерспективи вивчення дискурсології у вищій школі жанна Горіна
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С. 455-460 Ser. Philologi. 2004. №. 34. Vol. ІІ. P. 455-460
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconКалинівська середня загальноосвітня школа Дніпропетровська область, Широківський район Заключне повторення матеріалу з математики в 5 класі
Забезпечуючи необхідну мотивацію навчання на уроці, використовую проблемні ситуації, залучення життєвого досвіду учнів, історичні...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconЧеркаської обласної ради
Дидактичні матеріали до уроків української мови та літературного читання у початковій школі
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconТема. Рідний край у творчості волинських поетів (Слайд ) клас Дидактичні задачі уроку
Література: Я. Найда. Матусині світанки,- луцьк,Видавництво Волинськогодержуніверситету «Вежа»,2000;В. Гей. Кривавник рідного слова,Луцьк...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconПрограма спецкурсу для студентів ІІІ курсу психолого-педагогічного факультету зі спеціальності
Педагогіка музичного сприймання: Програма спецкурсу для студентів ІІІ курсу зі спеціальності “Початкове навчання та музичне виховання”...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
О. О. Лобач музично-дидактичні ігри в школі полтава 2004 iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка