Оксана Сичик Село моє – душа моя



Сторінка3/5
Дата конвертації21.03.2018
Розмір0.91 Mb.
1   2   3   4   5

1.6 В незалежній Україні

В серпні 1991 року розпалася більшовицька імперія – СРСР. 24 серпня 1991 року на карті світу виникла нова незалежна держава – Україна. Розпочалась нова сторінка в історії України.

В цей період відбулась газифікація села (1993-1994рр.), яка проведена за сприянням тодішнього голови Рівненської районної ради та Рівненської райдержадміністрації Тишкуна Володимира Михайловича, уродженця с. Гориньград-І.

За ці роки змінилася навчально-матеріальна база Гориньградської-І ЗОШ І-ІІ ступенів (цей статус школа отримала в 2001 році): відбулась газифікація (2006р.), створено комп’ютерний клас (2007р.), придбано меблі, створено сучасні навчальні кабінети. Вже десять років поспіль школа є переможцем і лауреатом районного конкурсу-огляду «Кращий навчальний заклад серед шкіл І-ІІ ступенів». Працьовитий і творчий колектив школи вже незмінно 25 років очолює директор Буняк Анатолій Олександрович.

За сприянням ініціативної групи односельчан та при допомозі народного депутата України Сулковського П.Г. в центрі села було споруджено і відкрито пам’ятник односельчанам-воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни та борцям за волю України (2005р.).

Жителі села в цей період в основному працюють у науково-виробничому об’єднанні «Еліта», яке в кінці 90-х рр. XX ст. реорганізоване в державну наукову сільськогосподарську дослідну станцію та дослідне господарство «Шубківське», а в 2010 р. - Рівненський інституту агропромислового виробництва академії наук України с. ,З 1997 року дослідну станцію очолив Польовий Володимир Мефодійович. Станція складається з виробничої та наукової частин. Наукова частина має такі відділи:

- науково-технічний відділ координації роботи з науково-методичними центрами і головним інститутом (має дві лабораторії: землеробства і

кормовиробництва та підрозділ агрохімії та захисту рослин);

- науково-технологічний відділ маркетингу та освоєння наукових розробок (лабораторія економіки та механізації);

- науково-технологічний відділ дорадництва з питань науково-інформаційного забезпечення;

- науково-технологічний відділ первинного насінництва.

Керівниками дослідного господарства «Шубківське» були – Лустюк Віктор Григорович, Петрук Микола Матвійович, Невмержицький Анатолій Олександрович, Чечелюк В’ячеслав Дмитрович, тепер господарство очолює Яремчук Євстафій Миколайович.

В селі діють сільський клуб, бібліотека (зав. бібліотекою Люлька Л.М.), відділення зв’язку (завідуюча Ганжа Л.С.), продуктовий магазин (продавці Старовойт О.І., Музичук Л.Т.), кафе – бар «Діана» (продавець Войтюк О.В.), торговий кіоск (підприємець Кравчук Л.М.), тваринницька ферма (зав. фермою Аврамчук А.О.), медичний пункт (фельдшер Барановська О.Г.).

Понад 25 років о. Олексій Дячук є настоятелем Свято-Троїцької церкви, а псаломщиком – його дружина Марія. Разом вони виростили і виховали четверо дітей: Варвару, Юлію, Кирила і Олександра.

За ці роки під керівництвом о. Олексія зроблено чимало: газифіковано приміщення церкви, здійснено зовнішній та внутрішній ремонт храму, змінено огорожу навколо церкви, впорядковано сільські цвинтарі, поновлений і придбаний церковний інвентар, реконструйовано колону Божої Матері.

З давніх-давен в селі шанують джерело, що знаходиться в центрі села. На ньому здійснюють обряд освячення води. Під керівництвом священика в 2006 році на джерелі збудовано капличку, а в 2009 році розпочалось будівництво на джерелі купальні та впорядкування території навколо його.

За усердне служіння церкві о. Олексій нагороджений камилавкою (1987р.), наперсним хрестом з прикрасами (1998р.) та митрою (2002р.).

Тепер в приход Свято-Троїцької церкви входять села: Гориньград Перший, Другий і Рисвянка. В селах Микулин і Котів 1998р. і 1999р. побудовані храми.

Село входить до складу Шубківської сільської ради (голови: Романчук С.М., Петрук М.М., Янчук О.М., Осіпчук В.І.).

VІІ. Походження сучасних прізвищ села.

Дуже цікавими є прізвища односельчан. Практично на всі літери


українського алфавіту жителі села Гориньград Перший мають прізвища. Про це
засвідчують зведені дані:
А 1. Аврамчук (1) 6. Горбовий (26) 7. Козлюк (50)

  1. Агафонов (2) 7. Гринчук (27) 8. Косюк (51)

  2. Артвінський (3) 8. Грицак (28) 9. Котовець (52)

9.Грицюк (29) 10.Котяш (53)
Б 1. Бабак (4)

10 .Грудінін (30) 11 .Кощановський (54)

2. Баранович (5)

11.Гусак (31) 12.Кравчук (55)

3. Барановський (6)

13..Крикончук (56)



  1. Бестюк (7) Д 1. Дорогобужець (32)

  2. Білощук (8) 2. Дорощук (33) Л 1. Лавренчук (57)

  3. Бондарчук (9) 3. Дроздюк (34) 2. Лисогор (58)

  4. Бонь (10) 4. Дубич (35) 3. Литвинюк (59)

  5. Брижицький (11) 5. Дячук (36) 4. Люлява (60)

  6. Брончук (12)

Є 1. Євчук (37) М 1. Малащук (61)

10. Буняк (13)

2. Мануйлик (62)
Ж 1.Жовтянський (38)
В 1. Важнюк (14) 3. Маринін (63)

2. Жук (39)



  1. Варенюк (15) 4. Маринко (64)

  2. Вітрук (16) 3 1. Заблоцький (40) 5. Марков (65)

  3. Вознюк(17) 2. Захарчук (41) 6. Марчук (66)

  4. Войтюк (18) 3. Зеленюк (42) 7. Матвійчук (67)

  5. Волинець (19) 4. Зозулюк (43) 8. Медведюк (68)

  6. Волошин (20) 9. Мельник (69)

К 1. Кирильчук (44)

10.Місюк (70)


Г 1. Гаврилюк (21) 2. Кислиця (45)

11.Місячний (71)

2. Ганжа (22) 3. Климчук (46)

12.Музичук (72)

3.Гарбарук (23) 4. Клімов (47)


  1. Герасимчик (24) 5. Ковальчук (48) Н 1. Назарчук (73)

  2. Головацький (25) 6. Козлов (49) 2. Ніколайчук (74)

О 1. Олешко (75) С 1. Савкін (93) 3. Фрис (112)

  1. Осіпчук (76) 2. Саливонюк (94) 4. Фурс (113)

  2. Остапчук (77) 3. Саковець (95)

X 1. Хотенчук (114)
_. 4. Салюк (96)

П 1. Павлюк (78) 2. Хотинчук (115)

5. Сачук (97)

2. Плющ (79) 3. Хомич (116)

6. Семенюк (98)

3. Полівко (80)

7. Сермяга (99) Ц 1. Цимбалюк (117)

4. Політаєв (81)

8. Сичик (100)

5. Поліщук (82) Ч 1. Чапек (118)

9. Соловйов (101)

6. Попенко (83) 2. Чечелюк (119)

10.Старовойт (102)

7. Похилюк (84) 3. Чигаровський (120)

11.Стахов (103)

8. Прокопчук (85) 4. Чорний (121)

12.Стрихарчук (104)

9. Прохоров (86) 5. Чорноус (122)

10.Процюк (87) Т 1. Тишкун (105)



Ш 1. Шевчук (123)
11.Прутков (88) 2. Ткачук (106)

2. Шимановський (124)


__ 3. Трепачук (107)

Р 1. Радовенчик (89) 3. Шмонін (125)

4. Тринько (108)

2. Ревчук (90)

5. Трохимчук (109) Щ 1. Щербаков (126)



  1. Рудковський (91)

  2. Рудь (92) Ф 1. Федюкевич (ПО) Ю 1. Ювчик (127)

2. Фіщук (111)

Найбільш поширеними в селі є прізвища: Буняк, Бестюк, Войтюк, Козлюк, Музичук.

Чисельною є група прізвищ, в яких відображені імена людей: Аврамчук - Аврам; Гаврилюк - Гаврило; Герасимчук - Герасим; Грицак, Грицюк - Гриць (Григорій); Євчук - Єва; Захарчук - Захар; Климчук, Клімов - Клим; Матвійчук - Матвій; Марков - Марко; Ніколайчук - Микола (Николай - на російській мові); Назарчук - Назар; Прохоров - Прохор; Прокопчук - Прокоп, Прокіп; Павлюк - Павло; Стахов - Стах; Саливонюк - Саливон; Степанюк -Степан; Семенюк - Семен; Трохимчук - Трохим; Хомич - Хома; Кирильчук -Кирило; Маринін, Маринко - Марина; Осіпчук - Осип.

Про заняття та види ремесел в минулому свідчать такі прізвища односельчан:

Бондарчук - бондар Музичук - музика (музикант) Шевчук - швець

Дячук - дяк Мельник - мельник (мірошник) Цимбалюк - цимбаліст

Ковальчук - коваль Попенко - піп (священник)
Кравчук - кравець Ткачук - ткач

Прізвища: Волинець, Литвинюк, Поліщук, - показують їх зв'язок із походженням від назв етнічних груп українців (відповідно: волиняни, литвини, поліщуки).

Досить цікавими є ряд прізвищ, в назвах яких відображено деяких представників тваринного і рослинного світу:

Бабак - бабак; Баранович, Барановський - баран; Волошин - волошка; Гусак - гусак; Дроздюк - дрізд; Зозулюк - зозуля; Жук - жук; Козлюк, Козлов -коза, козел (цап); Плющ - плющ; Медведюк - ведмідь (медведь - на російській мові); Соловйов - соловей, Кислиця - кисла ягода.

Прізвища: Білощук - білий, Зеленюк - зелений, Жовтянський - жовтий, Рудковський, Рудь - рудий, Чорний - чорний, - засвідчують про їх походження від певного кольору.

Є прізвища, які складені з двох слів. Це: Дорогобужець (дорога на Буг), Старовойт (старий війт), Чорноус (чорний вус), Лисогор (лиса гора).

Зі стародавнім одягом, побутом і життям пов'язані прізвища: Войтюк (війт), Сермяга (верхній одяг), Стрихарчук (стріха - солом'яний дах).

Багато жителів села носять прізвища іноземного походження. Ці прізвища засвідчують, що минуле поселення пов'язано із загарбанням території краю України в цілому іноземними загарбниками, колонізаційними процесами, з переселенням людей. Польське походження мають прізвища: Барановський, Рудковський, Заблоцький, Кощановський, Шимановський. Чеське - Гусак, Чапек; російське - Агафонов, Клімов, Марков, Прутков, Політаєв, Соловйов, Прохоров, Щербаков та інші.

Декілька родин односельчан мають прізвища відомі на Україні: Кравчук, Марчук, Плющ.

VІІІ. Прізвиська односельчан.

Різноманітними є прізвиська односельчан села Гориньград Перший:


Б 1. Бабаї (1) 4. Зойчині (28) М 1. Магущиха (55)

  1. Бабеї (2) 5. Зосьчині (29) 2. Манії (56)

  2. Балабайки (3) 6. Зотики (ЗО) 3. Марушкіни (57)

  3. Барончики (4) 4. Микулинки (58)

І 1. Інди (31)

  1. Бегухи (5) 5. Мирчині (59)

  2. Бички (6) Й 1. Йосипові (32) 6. Модестові (60)

  3. Бобелі (7) 7. Мулярці (61)

К 1. Кабан (33)

8. Боботи (8)

2. Каленики (34) Н 1. Нєвєсти (62)

9. Богородиці (9)

3. Карпуши (35)

10..Букварі (10) О 1. Овсійові (63)

4. Капітончики (36)

11.Бульби (11) 2. Оленчині (64)

5. Кацапи (37)

12.Буржуї (12) 3. Олеськові (65)

6. Керенські (38)

13.Бучинці (13) 4. Омеляниха (66)

7. Клуки (39)

5. Ори сіни (67)


В 1. Власки (14) 8. Ковальці (40)

9. Козлинець (41) П 1. Павлові (68) Г Г 1.Ганіни ланкової (15)

10.Козаки (42) 2. Панталеєві (69)

2. Ге гелі (16)

11.Кондушиха (43) 3. Песики (70)

3. Гергун (17)

12.Костомарові (44) 4. Пециха (71)

4. Гецики (18)

13.Косюки (45) 5. Петроградчиха (72)

5. Глобуси (19)

14.Кузьомчики (46) 6. Пєтухи (73)

6. Гришти (20)

15.Куліши (47) 7. Попелешиха (74)

Д 1. Дачніки (21) 16.Культуриха (48) 8. Попики (75)


  1. Дажики (22) 17.Курочки (49) 9. Пошва (76)

  2. Добродзеї (23) 18.Каци (50) 10.Пумпель (77)

  3. Дзюрби (24) 11.Пуреси (78)

Л 1. Липенка (51)

12.Пузіки (79)


З 1. Зайці (25) 2. Лецьові (52)

  1. Захарові (26) 3. Людіни (53) Р 1. Расея (80)

  2. Захарчики (27) 4. Люшиха (54) 2. Ремельці (81)

  1. Рижа (82) Т 1. Тонєчкіни (90) Ш 1. Шмутькові (96)

  2. Ріпаки (83) 2. Штупіха (97)

У 1. Узбечка (91)

5. Робот (84)



Щ 1. Щурикові (98)

  1. Родийониха (85) Ц 1. Циганка (92)

  2. Руді (86) Ю 1. Юркові (99)

Ч 1. Чесі (93)

С 1. Сичі (87) 2. Чекуні (94) Я 1. Явдохи (100)

  1. Сралюки (88) 3. Чешка (95) 2. Яринина (101)

  2. Степасі (89)

Так, як і в прізвищах, так і в прізвиськах найбільшою є група, яка походить від імен людей: Власки - Влас; Ганіни ланкової; Гришти - Грицько, Григорій; Захарові, Захарики - Захар; Зойчині - Зоя; Зосьчині - Зося; Зотики - Зот; Йосипові - Йосип; Каленики - Каленик; Карпуші - Карпо; Капітончики -Капітон; Кузьомчики - Кузьма; Людіни - Люда, Людмила; Люшиха - Люха, Лукаш; Марушкіна - Марушка, Марія; Мирчині - Мирка, Мирослава; Овсійові -Овсій; Оленчині - Оленка, Олена; Олеськові - Одесько, Олександр; Омеляниха -Омелян; Орисіни - Орися; Павлові - Павло; Панталеєві - Пантелеймон; Родийониха - Родіон; Тонєчкіни - Тоня, Антоніна; Чесі - Чеся, В'ячеслава; Явдохи - Явдоха; Яринина - Ярина; Юркові - Юрко, Юрій.

Незначна кількість прізвиськ пов'язана з прізвищами: Керенські -Керенський; Кондушиха - Кондуш; Костомарові - Костомаров. Прізвища двох останніх людини і родини інші, проте прізвиська, котрі походять від прізвищ людей, які володіли житлом раніше.

В прізвиськах відображена географія різних населених пунктів, регіонів, держав: Бучинці - жителі с.Бочаниця Гощанського р-ну; Гецики - гецики, гетики так називають в селі жителів Полісся, Інди - Індія; Козлинець - виходець із с.Козлин Рівненського р-ну; Липенка - жителька с.Липки Гощанського р-ну Микулинки - бувші жительки с.Микулин Гощанського р-ну; Петроградчиха -назва пов'язана з м.Петроград, нині це М.Петербург; Расея - Росія; Ремельці -вихідці з с.Ремель Рівненського р-ну.

Цікавим є виникнення в селі прізвиська Петроградчиха, його має Білощук Алла Вячеславівна. Це прізвисько мав її батько Селецький В'ячеслав Григорович

(1877-1970 рр.), уродженець м.Дубно, син священника. Селецький В.Г. спочатку здобув освіту в Рівненській гімназії, а потім у Московському університеті. Після його закінчення працював у банку м.Петроград на початку ХХ ст.Потім оселився в с.Гориньград-І. За світські манери, за ведення міського способу життя люди прозвали його Петроградець, а потім його успадкувала його донька.

Ряд прізвиськ вказує на національну приналежність, а подібність до неї: Кацапи - кацап назва на Україні росіян; Узбечка; Чешка; Циганка...

Також є прізвиська, які пов'язані з рослинністю та тваринним світом: Бички - бик; Гегелі - ге-ге крик гусей; Гергуни - гуси; Зайці; Кабан; Каци - кац, коца, кота; Ріпаки; Сичі; Щурикові - щур; Бульби; Пєтухи - півень; Песики; Кури.

Заняття та соціальне становище показане в таких прізвиськах: Барончики -нащадки барона; Буржуї; Ковальці - коваль; Козаки; Мулярці - муляр; Попики -нащадки попа, священника; Дачники; Нєвєста - наречена.

Чисельною в селі є родина Грудініних, саме них в селі називають Козаки. А історія виникнення цього прізвиська така: росіян, донський козак Грудінін Семен Микитович (1881-1964 рр.) воював у роки першої світової війни (1914-1918 рр.) на Південно-Західному фронті і залишився на Волині, бо покохав українську дівчину Христину. Вони народили і виростили четверо синів. До кінця свого віку він прожив в селі. А весь час згадував свою батьківщину с.Пронін Таганрозького р-ну Ростовської обл., а при нагоді він доводив, що є донським козаком.

Такі прізвиська як Куліш - пшоняна каша, Чекуні - міра горілки, пов'язані з їжею та напоями. С казкове - Бабаї; іншомовне - Добродзеї („День добри!" з польської мови - „Добрий день!"; кольорові - Рижа, Руді; шкільні - Глобуси, Букварі; релігійне - Богородиця; музичне - Балабайка (відозміна слова балалайка); новітні - Робот, Манії, Культуриха (Культура); частина тіла - Пузіки (пузо, живіт); рух - Бегуха (біг) дефектами у вимові - Пошва (пошла, пішла).

Походження значної кількості прізвиськ нез'ясовано. Деякі односельчани мають по два прізвиська, або прізвисько поширюється на всю родину.

Канули в лету такі прізвиська: Речичанка, Тертушка, Баролючиха, Сененка, Агашки, Пухтелі, Климці, Кужелі, Макарці та інші.




ІV. Нариси з історії села Гориньград-ІІ

4.1 Роки становлення
Село Гориньград-ІІ одне з шести населених пунктів, що належать до Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Воно розкинулось на горбах і долинах північніше за 5 км. транспортної магістралі державного значення – автомобільної дороги Київ – Львів – Чоп.

Село займає значну територію, чимало будівель (господарств) хутірського типу. Гориньград-ІІ засновано на початку ХХ століття, в період коли наш край перебував в складі Російської імперії. У зв’язку із проведенням в Росії столипінської аграрної (земельної) реформи (1906-1916рр.) близько двох десятків сімей містечка Гориньград переселились на захід і північний захід від мішаного лісу і отримали суцільні земельні наділи. Так виникло село хутірського типу, його назвали Гориньград-ІІ. Хоча є інша, народна назва села – Заліс, а жителів села й досі називають залісчани. Офіційно село називали Гориньград – Заліська (до 1944р.). Про розкиданість садиб свідчать назви урочищ біля села: Сахалін – віддалена територія на північ від села; Казьонщина – місцевість в напрямку до с.Городища (ймовірно назва пішла від наділених державних, тобто казьонних земель).

Кількісне збільшення села пов’язане із земельною реформою, яку провела панська Польща на початку 30-х років ХХ ст. – так звана комасація земель. Великі земельні ділянки ще раніше під час загарбання України в 1921р. надані у власність польських офіцерів осадників. Найбільшим землевласником був Петрушевський, який володів 40 га землі. Мав конеферму з якої постачав коней в польську армію. Багатим був осадник Ольшевський, крім земельних володінь був власником невеличкого підприємства, яке виробляло цеглу з місцевої сировини. Воно знаходилось в долині, нині територія за тракторною бригадою.

Найбільш заможними селянськими родинами в 30-ті роки ХХ століття були сім’ї Бабака Нестора, Омельчука Карпа, Возняка Талимона. Вони мали у користуванняі від 10 до 12 га. землі, на ній вирощували жито, пшеницю, овес, льон, тютюн та інші сільськогосподарські культури. Мали ВРХ, коней, свиней та птицю. Всі вони мали кінні молотарки.

На той час у селі діяв вітряний млин на Казьонщині, в якому селяни мололи зерно на борошно.

В кінці 20-х та 30-х роках ХХ століття торгівлю в селі вели євреї. Продуктова крамниця (знаходилась навпроти сучасного кладовища) належала Гурвицу Шимшелю і ще одну крамницю мав Френкель Бенцьон, які мешкали в містечку в Гориньграді.

В роки панської Польщі діти жителів села здобували освіту в двокласній початковій школі.

В селі активно діяли члени осередку «Просвіта» м.Гориньград. Вони не тільки розповсюджували українську літературу, пресу, а й ставили вистави. Керівником театрального гуртка був Тишку Федір.

В 1939р. Західна Україна увійшла до УРСР, яка була в складі Радянського Союзу. Із встановленням радянської влади в Гориньграді-ІІ зазнали репресій польські землевласники, їх майно було конфісковано, родини вислані на поселення в Сибір. В 1940р. в селі відкрито дві школи – початкову (знаходилась в хаті Нестора Бабака), вчителем був Червоний, згодом його перевели у м.Тучин і семирічна школа ( будівля конюшні осадника Петрушевського – сучасна частина школи). Нова влада одним із обов’язкових предметів ввела російську мову. Першим директором семирічної школи був Селецький Михайло В’ячеславович. Він керував школою в роки війни. В школі учням особливо подобались уроки вчителів Майстренка, Шаталенка та інших.

«Нові порядки» були встановлені німецько-фашистськими окупантами (з червня 1941р. по лютий 1944р.). Землі передані новоствореному господарству, яке постачало Третій Рейх продовольством. На цих землях працювали місцеві селяни безкоштовно. Крім того у місцевих жителів окупанти вилучали яйця, сало, збіжжя тощо. Фашисти створили тваринницьку ферму.

Краяни стають активними учасниками національно-визвольних змагань: раніше проти польської, московської окупацій, а також проти німецько-фашистського загарбання. В 1922-1941рр. нараховувалось 12 учасників змагань, а в 1941-1955рр. – 79, з них 20 жінок. Загинуло від фашистів 11 чоловік, при більшовицькому режимі 23,4 чоловіка загинуло при нез’ясованих обставинах, а 11 репресовано. Активними учасниками боротьби стали члени ОУН-УПА. Так, місцева боїка УПА (5 чоловік) на початку серпня 1943 року під командою «Карка» (командир – Гавлітін Василь Васильович, 1920р.н., уродженець села Козлин Рівненського району) відділ «Енея» без бою (охорона розбіглася), забрала з німецького господарства в селі біля 1000 овець, 86 корів, 47 коней і загнала за ніч до с.Котів (нині територія Рівненського полігону). Вівці і худобу повстанці роздали людям найближчих сіл, а коней передали для УПА.

В боротьбі з німецькими загарбниками загинули жителі села: Бабак Сергій Герасимович, Лаврук Павло Варламович, Похилюки Іван і Петро, Радовенчик Петро Несторович. При загадкових обставинах загинули Козлюк Сергій Омелянович, Похилю Анастасія Володимирівна, Похилюк Анастасія Дем’янівна (зв’язкова, псевдо «Циганка»), Тишкун Корній Іванович (вбитий партизанами).

На території сіл Гориньград І і ІІ, Шубкова, Малатина, Воронова та інших діяв загін «Очмани» в складі 19 чоловік. Під псевдо «Очмана» діяв Шевчук Дмитро Несторович, 1924р.н., житель села Чудниця Тучинського (нині Гощанського району). Загін мав озброєння: РП-2, автомати – 5, гвинтівки. А також діяв загін сотника «Недолі».

На початку лютого 1944 року село було визволено від німецько-фашистських загарбників, відразу було відновлено радянську владу. В березні 1944 року було проведено мобілізацію чоловіків віком з 18 до 50 років до лав Червоної Армії. З фронтів війни Радянського Союзу та Німеччини не повернулись 32 жителі села. Це:

Ажнюк Михайло Тимофійович, 1925р.н., українець. Рядовий. Загинув, серпень 1944р. Похований у м. Севастополь;

Бестюк Михайло Антонович, 1901р.н., українець. Рядовий. Загинув у липні 1944р.;

Бестюк Тимофій Йосипович, 1905р.н., українець. Молодий сержант. Загинів у бою в лютому 1945р. Похований на хуторі Спіргус у районі села Слампе Тукумського району в Латвії;

Бестюк Федір Овсійович, українець. Рядовий. Загинув у вересні 1944р.;

Буняк Михайло Федорович, 1925р.н., українець. Рядовий. Помер від ран в липні 1944р. Похований у селі Островщина Полоцького району Вітебської області Бєларусі;

Важнюк Мирон Прохорович, 1912р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою 6 липня 1944р. Похований на станції Заваруйка Ідрицького району Тверської області Російської Федерації;

Данилюк Іван Родіонович, українець. Рядовий. Пропав безвісті в листопаді 1944р.;

Данилюк Михайло Георгійович, 1901р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою у вересні 1944р. Похований на хуторі Пуземнієкі Лімбазького району Латвії;

Данилюк Пилип Миронович, 1911р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою в липні 1944р. Похований у селі Долбізно Каменецького району Брестської області Бєларусі;

Дмитрук Петро Васильович, 1923р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті в районі міста Ошкапольє Волкавішського району Литви;

Дроздюк Володимир Антонович, 1902р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою в січні 1945 року. Похований в районі міста Правдинськ Калінінградської області Російської Федерації;

Дроздюк Устим Іванович, 1908р.н., українець. Рядовий. Загинув в січні 1945р. Похований у місті Ітдаген, Східної Пруссії;

Дроздюк Яків Кирилович, 1925р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою в липні 1944р. Похований у селищі міського типу Красногородське Псковської області Російської Федерації;

Ічелюк Іван Платонович, 1920р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті у жовтні 1944р;

Ковалень Федір Денисович, 1908р.н., українець. Рядовий . загинув у бою в грудні 1944р. Похований у селі Камнінш, у районі міста Ауце Латвії;

Козлюк Іван Улянович, 1918р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті в серпні 1914р;

Литвинюк Дмитро Іванович, українець. Рядовий. Загинув у бою, у вересні 1944р. Похований у селі Межакі Латвії;

Лука щук Григорій Васильович, 1920р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою у червні 1944р. Похований у селі Рабиновичі Ліозненського району Вітебської області Бєларусі;

Матвійчук Іван Талимонович, 1922р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті в квітні 1945р.;

Музичук Федір Антонович, 1901р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою, в червні 1944р. Похований у селищі міського типу Пустошка Вітебської області Бєларусі;

Нагорнюк Тихін Степанович, 1925р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою, в серпні 1944р. Похований на Ліванському військовому кладовищі Прейльського району Латвії;

Оличенко Микола Онуфрійович, 1925р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою, в червні 1944р. Похований у селі Кузнецово Пустош кінського району Псковської області Російської Федерації;

Прокопчук Павло Євгенович, українець. Рядовий. Пропав безвісті у вересні 1944р.;

Ре мінський Григорій Кіндратович, 1905р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою в серпні 1944р. Похований у селі Тілтагас Латвії;

Роде Василь Устимович, українець. Рядовий. Загинув у бою в листопаді 1944р. Похований на хуторі Междамнієкас Лієпайського району Латвії;

Роденчук Григорій Семенович, 1924р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті в грудні 1944р.;

Роденчук Мирон Семенович, 1920 р.н., українець. Рядовий. Загинув у бою в червні 1944р. Похований у селі Дербін Октябрського району Галльської області Бєларусі;

Стрихарчук Тарас Герасимович, 1904р.н., українець. Рядовий. Загинув в бою в червні 1944р. Похований у селі Дербін Октябрського району Галльської області Бєларусі;

Тишку Костянтин Іванович, 1926р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті в жовтні 1944р.;

Тишку Яким Денисович, 1907р.н., українець. Рядовий. Загинув у Латвії у вересні 1944р.;

Шевчук Федір Леонтійович, 1905р.н., українець. Рядовий. Пропав безвісті у вересні 1944р.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Оксана Сичик Село моє – душа моя iconЧастина перша 6 розділ перший 6
Моє село, моя країна, мій світ, моя батьківщина – скільки нез’ясованих понять І які почуття огортають людину, коли на самоті роздумує...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconСвято "Моє село" «моє село найкраще місце на землі» Звучить українська музика
Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя-неповторна. В херсонській області у Нововоронцовському районі розташоване...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconДо 100-річчя з дня смерті поетеси Душа моя плаче, душа моя рветься
Епістолярій Лесі Українки є унікальним літературним документом. Її листи цікаві з різних поглядів, оскільки є й інформаційно насиченими,...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село, рідна серцю сторона.”

Оксана Сичик Село моє – душа моя iconВідділ освіти Красилівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет
У посібнику подано розробки уроків за темою «Село моє – частинка Батьківщини» для учнів 4 класу
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconТарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання
Моє кредо: Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом. Л. Костенко
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconФанфари І. «Мій рідний край – село моє» М. П. І К. М
Села, як І люди, мають свою біографію. І зараз ми поринемо в історію нашого села
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село у будні І у свята Пісня «Ласкаво просимо» слайд 1
Дівчина вручає хліб сільському голові, друга – коровай голові райдержадміністрації
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село для мене ти єдине!
Ведучий Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися з природою,...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconСценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства»
Оформлення сцени: книжковий куток з краєзнавчою лутературою, стенд «Мандрівка Миньковеччиною» — фотопанорама села з висоти пташиного...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка