Оксана Сичик Село моє – душа моя



Сторінка5/5
Дата конвертації21.03.2018
Розмір0.91 Mb.
1   2   3   4   5

V. Видатні земляки

Минуле, сьогодення та й прийдешнє тісно пов’язане з людиною – невтомним трудівником рідної землі. Наша Гориньградська земля пишається своїми синами та доньками, які з давніх-давен плекають щедрі врожаї, народують та виховують своїх дітей.



Серед гориньградців є чимало тих, хто відомий своїми професійними здобутками на Рівненщині, в Україні та й поза її межами. Це лікарі та інженери, вчителі та вчені, військові та трудівники села. Вони просто виконують сумлінно, наполегливо і творчо свою роботу, не думаючи про славу і шану.
Грицак Василь Миколайович

Грицак Василь Миколайович народився 17 лютого 1961 року в с.Гориньград-ІІ, Рівненського району, Рівненської області. Громадянин України. Освіта вища, 1986р. закінчив Українських інститут інженерів водного господарства, м.Рівне; 1999р. закінчив Одеську Державну Юридичну академію. Кандидат юридичних наук, доцент. Трудова діяльність: 1981-1986рр. студент Українського інституту інженерів водного господарства, м.Рівне; 1986-1991р. інженер, ведучий інженер, зав.групою інституту «Харківдіпроводгосп», за сумісництвом керівник проектної групи УМВС України в Харківській області; 1992-1995рр. помічник начальника УМВС України в Харківській області; 1995-2001р. помічник ректора, проректор з питань економіки та матеріально-технічного забезпечення Національного університету внутрішніх справ України; 2001-2005р. начальник Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення МВС України, начальник Департаменту ресурсного забезпечення МВС України, м.Київ, генерал-лейтинант міліції. Учасник бойових дій (цивільна поліція ООН в колишній Югославії). Член Партії регіонів. Президент громадської організації «Всеукраїнське об’єднання зброярів». Голова Міжнародної громадської організації «Спілка генералів органів внутрішніх справ України». Народний депутат України. Одружений. Батько двох дітей. Почесні звання, нагороди: заслужений економіст україни, лауреат Державної премії в галузі науки та техніки, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», відомчі нагороди МВС України, грамотою ВР України, Почесною грамотою КМ України, відомчі нагороди МВС Російської Федерації, Білорусії, Польщі, Угорщини, Молдови, Казахстану, Вірменії та інших країн, нагороди церковні та фондів України. Дипломи та нагороди: Диплом кандидата наук, Атестат доцента, Указ Президента України про присвоєння спеціального звання генерал-лейтенант міліції, Указ Президента України про присвоєння Почесного звання Заслужений економіст України, Грамота Верховної Ради України, Почесна грамота Кабінету Міністрів, Почесна грамота Міністерства освіти і науки України, Диплом почесного професора Американського біографічного інституту за значний особистий внесок у підготовку кваліфікованих кадрів для правоохоронних органів, Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справа України», Нагрудний знак МВС України «За бездоганну службу» в Державтоінспекції І ступеня, відзнака МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» І ступеня, Диплом Міжнародного рейтингу «Золота фортуна», Відзнака Управління МВС України в Харківській області «Знак пошани» І ступеня, Нагрудний знак МВС України «За бездоганну службу» в Державтоінспекції ІІ ступеня, Почесний знак МВС України, Премія МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» ІІ ступеня, Нагрудний знак «Почесний знак ГУБОЗ МВС України» І ступеня, Медаль «За сумлінну службу» І ступеня, Відзнака МВС України «Закон і честь», Нагрудний знак ДПА України «За честь і службу», Пам’ятна медаль «10 років МВС України», Нагрудний знак Міністерства юстиції «За заслуги», Нагрудний знак «За відзнаку в службі» І ступеня, Відзнака «Хрест Слави», Медаль «Захиснику Вітчизни», «Почесна відзнака Академії управління МВС», Хрест Пошани «Держава, безпека, сумлінність», Хрест Пошани «Св. Князь Олександр Невський», Відзнака «За відзнаку», Медаль «15 років МВС України», За високі досягнення в організації навчального процесу «Одеська національна юридична академія», Козацька нагорода «Орден Івана Богуна», Нагрудний знак «За заслуги», Ювілейний знак «Х років вищим навчальним закладам МВС України», Почесне звання «Заслужений економіст України», Медаль «За сумлінну службу» ІІІ ступеня, Відзнака «Лицар закону», Почесна відзнака «Спілка юристів України», Відзнака «Знак пошани Управління МВС України в Луганській області» ІІ ступеня, Відзнака міського голови «За старанність 350 років заснування Харкова 1654-2004», Медаль «10 років внутрішнім військам МВС України, Нагрудний знак «За відзнаку в службі», Відзнака МВС України «За безпеку народу», Диплом лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, Диплом спеціаліста, Диплом Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства, Відзнака МВС України «За професіоналізм в управлінні».
Грицак Віталій Миколайович

Віталій Миколайович народився 11.07.1964р. в селі Гориньград-ІІ Рівненського району в сім’ї робітників. В 1979 році закінчив Гориньградську-ІІ восьмирічну школу, а в 1981 році – Котівську СШ Рівненського району. 1983-1985 роках проходив службу у збройних силах, учасник бойових дій в республіці Афганістан, нагороджений державними нагородами. В 1992 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства, а в 2000 році Харківський Національний університет внутрішніх справ. В період з 1987 по 1994 рік працював на Рівненському радіотехнічному заводі (слюсар-інструментальник). В 1994-1997 роках проходив службу у відділі Державної служби охорони при Рівненському МУ УМВС у Рівненській області (командир взводу, старший інспектор, заступник начальника підрозділу). В 1997-2004 роках проходив службу в податковій міліції ДПА в Рівненській області (старший опер уповноважений, начальник відділу, перший заступник начальника податкової міліції області).

В 2004-2005 роках працював першим заступником начальника УМВС у Волинській області – начальник УБОЗ. В 2007-2008 роках працював начальником УМВС у Хмельницькій області. В 2008-2010 роках начальник Департаменту Державної служби охорони при МВС України. Пенсіонер Органів Внутрішніх Справ, Генерал-майор міліції. Одружений, виховує двох синів. Депутат Рівненської обласної ради.
Матвійчук Микола Іванович

Ще з дитинства Микола виявив неабиякі здібності до наук, хоча народився (22.05.1951р.н.) у звичайній родині сільських працівників Євгенії Антонівни та Івана Прокоповича Матвійчуків. В 1958 році він пішов до 1 класу Гориньградської-І середньої школи (вона згодом була реорганізована у восьмирічну). Обдаровану дитину виявила вчитель початкових класів Чамата Марія Калениківна. Однокласники Миколи згадують, що кращого математика в школі не було. Матвійчук Микола бере участь в предметних олімпіадах з математики, виборює перші місця на районному та обласному етапах (вчитель Сидорчук Василь Кіндратович, пізніше в Шубківській СШ – Замленина Клавдія Антонівна). Здібному хлопчині запропонували навчатись у фізико-математичній школі-інтернаті при Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка. провчившись півроку в школі-інтернаті, у зв’язку з хворобою Микола повертається додому та йде навчатись в Шубківську СШ (1966-1968рр.), яку закінчує із золотою медаллю. До речі, він перший медаліст Шубківської середньої школи.

Любов до математики і до моря стали вирішальними факторами у виборі професії Матвійчика М.І. він здобув професію військового інженера-зв’язківця у Вищому морському училищі електроніки імені Попова (1968-1973рр.), яке закінчив із червоним дипломом.

Службу проходив на підводному човні на Баринцевому морі в м. Мурманську. Прослуживши 16 років його переводять в Головне морське управління СРСР, в якому пропрацював аж до виходу на пенсію, дослужившись до звання капітан 2 рангу. Одружений. Має двох дітей та двох онуків. Проживає в м. Москва (Росія).


Грицак (Нікітіна) Тамара Іларіонівна

Народилась 31 жовтня 1969 року в селі Гориньград-ІІ. В 1986 році закінчила Шубківську середню школу. А в 2003 році – Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Культурологія». В 1999-2000 роках працювала спеціалістом відділу культури Дубенської районної державної адміністрації. В 2001-2003 рр. – завідувач навчальної лабораторії інноваційних технологій Рівненського факультету Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (РФДА ККК і М). в 2003-2006рр. навчалась в аспірантурі РФДАККК і М, а в 2007-2010рр. – є деканом Рівненського факультету ДАККК і М.

Займалась громадською діяльністю: 1997-1999рр. художній керівник самодіяльного театрального колективу «Берегиня» с.Гориньград-І. обиралась депутатом Шубківської сільської ради.

Має наукові праці присвячені проблемам підвищення кваліфікації працівників галузі культури Західного регіону України.


Фіщук (Войтюк) Фаїна Григорівна

Народилась 20 лютого 1944 року в селі Гориньград-І в родині селян. Закінчила Гориньградську-І семирічну школу, середню освіту здобула навчаючись у вечірній школі с.Рисвянка. Трудовий шлях розпочала 2 лютого 1965р. дояркою у дослідній станції, згодом оператором машинного доїння. За сумлінну працю та високі надої молока Фаїна Григорівна нагороджена грамотою районного, обласного, республіканського та всесоюзного рівня. А в 1973р. нагороджена орденом «Знак пошани». З 9 березня 1995р. перебуває на заслуженому відпочинку.



Чечелюк Дмитро Дем’янович

Народився 17 лютого 1933 року в с.Гориньград-І, в селянській родині, в якій шанували працю та вічливе, доброзичливе ставлення до людини. В 1949році закінчив місцеву семирічну, згодом працював трактористом, обліковцем в Антонівській МТС Тучинського району. У 1950 році був призваний до лав Радянської армії. З 1958року працював помічником, а потім бригадиром тракторної бригади колгоспу імені О.Дундича, а після його реорганізації на цій же посаді в Ровенській державній обласній сількогосподарській дослідній станції. Бригадиром Дмитро Дем’янович працював аж до виходу на пенсію (2000р.). його трудовий стаж становить близько 50 років.

В очолюваній ним бригаді працювало 70 механізаторів, тракторний парк нараховував 37 тракторів, 8 комбайнів. Бригада обробляла 2000 га орної землі. Найбільша врожайність сільськогосподарських культур становила: 45-50ц/га озимої пшениці, 400-450 ц/га цукрових буряків, 300-350 ц/га картоплі. Колектив бригади села Гориньград-І неодноразово ставав переможцем в різних змаганнях, оглядах культури сільськогосподарського виробництва. На базі бригади проводили районні та обласні семінари.

За вагомі досягнення в розвитку сільського господарства Чечелюк Д.Д. нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями, рядом подяк і грамот різного рівня. А в 1991 році отримав легковий автомобіль «Москвич» від ВДНГ. Обирався депутатом Шубківської сільської ради багатьох скликань. Винахідник і раціоналізатор.


Похилюк Анатолій Георгійович

Народився 28 вересня 1955 році в селі Гориньград-І. закінчив Гориньградську-І восьмирічну школу і вступив до Рівненського медичного училища, яке закінчив в 1975 році за спеціальністю «Лікувальна справа». Після закінчення якого працює фельшерем спеціалізовано кардіобригади на Рівненській станції швидкої медичної допомоги. Проживає в м. Рівне. Одружений. Має двох дітей та онуку.

Фотосправою займається понад сорок років, співпрацює з місцевими та загальнодержавними засобами масової інформації. Брав участь у виданні фото книг «Енергетичний велет Хмельниччини», «Рівненщина працьовита» та багатьох інших. Мав 5 персональних фотовиставок. Лауреат і дипломат вітчизняних та зарубіжних фотоконкурсів. Призер Міжнародного фотоконкурсу газети «День». Член Національної Спілки журналістів, член Спілки фотохудожників України. Один з організаторів фотоклубу «Час». Нагороджений золотою медаллю Національної Спілки журналістів України, відзнакою «Заслуги перед містом ІІІ ступеня». Визнаний у номінації «Кращий репортер Рівненщини – 2010р».

Лукащук Людмила Яківна

Народилася у селянській сім'ї 1964 року в селі Гориньград-ІІ.

В 1971 році пішла в перший клас Гориньградської ІІ восьмирічної школи, яку закінчила в 1979 році. З 1979 до 1981 навчалася в Білокриницькій середній школі.

В серпні 1981 року зарахована робітницею відділу кормовиробництва Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції. З листопада 1981 року до листопада 1986 року працювала техніком відділу кормовиробництва.

В листопаді 1986 року обрана на посаду секретаря комітету комсомолу Рівненської дослідної станції, де пропрацювала до 1990 року.

В 1983 році поступила на заочне відділення агрономічного факультету Української академії, яке закінчила в листопаді 1988 року, одержала спеціальність «Вчений-агроном».

З березня 1990 року зарахована молодшим науковим співробітником відділу рослинництва Рівненської дослідної станції. Працювала науковим та старшим науковим співробітником, з 2001 до 2007 року завідувачкою лабораторії рослинництва дослідної станції, а з листопада 2007 року до даного часу працюю заступником директора з наукової роботи Рівненського інституту агропромислового виробництва. З вересня 2006 року за сумісництвом викладаю дисципліну «Рослинництво» на кафедрі агрохімії, ґрунтознавства та землеробства Національного університету водного господарства та природокористування.

З 2000 до 2004 року навчалась без відриву від виробництва в аспірантурі при ННЦ "Інститут землеробства УААН". У 2005 році захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю "Землеробство".



Брежицький Анатолій Валентинович

Народився 30 липня 1957 року в селі Гориньград-І. навчався в школах: Гориньградській-І ВШ (1964-1972 роках), в Шубківській СШ (1972-1974рр.). Після школи працював водієм електрокари у Рівненському обласному аптечному складі. З 1975 по 1979 роки навчався у Кам’янець-Подільському вищому військово-інженерному училищі ім..В.К.Харченко. після навчання отримав призначення для проходження військової служби у місті Кушка (Туркменія).

З 28 грудня 1979 року по 8 грудня 1981 року виконував інтернаціональний обов’язок у складі обмеженого контингенту радянських військ у Афганістані, обіймав посаду командира взводу інженерних загороджень. У грудня 1981 року проходив військову службу в Прикарпатському військовому окрузі в інженерно-саперному батальйоні (м.Острог, Рівненської області). Займав посади: командир взводу, командир інженерно-саперної роти, заступник командира військової частини. Під час служби було знешкоджено понад 3,5 тисячі боєприпасів у семи районах Рівненщини, за що був нагороджений знаком «За розміновування».

В 1985 році був обраний депутатом міської ради м.Острог.

В 1988 році переведений на кафедру військової підготовки Українського інституту ордена дружби народів інженерів водного господарства, де займав посаду старшого викладача та очолював предметно-методичну групу. З 1989 по 1993 рік навчався у Військово-інженерній академії ім. Куйбишева в Москві. У лютому 1997 році присвоєно військове звання полковник. У вересні 2005 року за вислугою років звільнений із Збройних сил України. З вересня 2009 року працює викладачем Рівненського коледжу економіки та бізнесу. Одружений, виховує двох доньок.

Нагороди: орден «За службу Родине» ІІІ ступеня; медалі – «Воїна-інтернаціоналіста», «Від вдячного афганського народу», «Медаль імені Г.К.Жукова», сім ювілейних медалей за службу у Радянській армії та Збройних силах України; грамоти – Міністерство оборони СРСР, ЦК ВЛКСМ, Збройних сил України, Національного університету водного господарства та природокористування.

Відомими є інші уродженці сіл: Буняк Леонід Йосипович (працював головою райвиконкому Кельмінцького району Чернівецької області), Антонюк Василь Михайлович (голова Дубенської міської ради), Варенюк Ігор Миколайович (викладач Київського державного університету ім..Т.Шевченка), Жук Володимир Іванович (інженер Дністровської ГЕС), Важнюк Ігор Іванович (заступник директора з НВР Обарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рівненського району), Похилюк Євгенія Андріївна (заступник директора з НВР Котівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рівненського району), Дячук (Тарасюк) Варвара Олексіївна (слідчий Рівненського міського відділу внутрішніх справ), Чечелюк (Абрамова) Людмила Дмитрівна (заступник директора центру професійно технічної освіти державної служби зайнятості), Чернець Василь Гнатович (ректор Рівненського факультету Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв) та багато інших.


Список джерел та використаної літератури

1. Ведомости церковей Ровенського уезда за 1827 год.

2. Ведомости церковей Ровенского уезда за 1909 год.

3. Виписки із відомості про Свято-Троїцьку церкву м. Гориньград, 1935

4. Дело о покупке части помещецы Сушевской в м. Гориньград, австрийскими подданными Гайдом, Гассалем и др. Рівненський обласний архів. Ф. 3384 0.5., с.х. 323

5. Описание прихода в селе Гориньград-І Тучинського району Ровенской области, 1951

6. Андрухов П. Волинська земля / хроніка-джерела-постаті / Сокаль, 1992

7. Денищук О. Книга пам’яті і слави Волині. Рівне: Волинські обереги, 2001

8. Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область. К., 1974

9. Кравчук С. Гаруньйо, Горина // Вільне слово, 2004, № 28

10. Крушинський В.Ю., Левенець Ю.А. Історія України. Події. Факти. Дати. К.: Зодіак-Еко, 1993

11. Лісовець В. Не вгамувати біль материнський // Слово і час, 2009

12. Остапчук С.М. Рисвянка і рисвянці. Рівне, 2003

13. Субтельний О. Історія України. К.: Либідь, 1991

14. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церковей и приходов Волинской епархии. т. 2., Почаев,1889

15. Тхар В.І., Сніцаревич В.М., Процюк В.К. Історія нашого краю. Рівне, 2001

16. Федоришин М. Пересопницька Русь. Книга перша. Рівне: Волинські обереги,2002

17. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся, 1914





Про автора:

Сичик (Ревчук) Оксана Василівна народилась 1967 році в селі Гориньград-І Рівненського району Рівненської області. Закінчила 1982 році восьмирічну школу в рідному селі, з 1982-1984 роки навчалась в Шубківській середній школі. Здобула педагогічну освіту за спеціальністю

викладач історії у Львівському державному університеті імені І.Я.Франка.

Нині вона працює заступником директора з навчально виховної роботи



Гориньградської-І загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Оксана Сичик Село моє – душа моя iconЧастина перша 6 розділ перший 6
Моє село, моя країна, мій світ, моя батьківщина – скільки нез’ясованих понять І які почуття огортають людину, коли на самоті роздумує...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconСвято "Моє село" «моє село найкраще місце на землі» Звучить українська музика
Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя-неповторна. В херсонській області у Нововоронцовському районі розташоване...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconДо 100-річчя з дня смерті поетеси Душа моя плаче, душа моя рветься
Епістолярій Лесі Українки є унікальним літературним документом. Її листи цікаві з різних поглядів, оскільки є й інформаційно насиченими,...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село, рідна серцю сторона.”

Оксана Сичик Село моє – душа моя iconВідділ освіти Красилівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет
У посібнику подано розробки уроків за темою «Село моє – частинка Батьківщини» для учнів 4 класу
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconТарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання
Моє кредо: Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом. Л. Костенко
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconФанфари І. «Мій рідний край – село моє» М. П. І К. М
Села, як І люди, мають свою біографію. І зараз ми поринемо в історію нашого села
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село у будні І у свята Пісня «Ласкаво просимо» слайд 1
Дівчина вручає хліб сільському голові, друга – коровай голові райдержадміністрації
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconМоє село для мене ти єдине!
Ведучий Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися з природою,...
Оксана Сичик Село моє – душа моя iconСценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства»
Оформлення сцени: книжковий куток з краєзнавчою лутературою, стенд «Мандрівка Миньковеччиною» — фотопанорама села з висоти пташиного...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка