Ольга линь посібник з української мови



Сторінка1/12
Дата конвертації30.12.2017
Розмір1,76 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ РІВНЕНСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

РІВНЕНСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ЛІЦЕЙ

ОЛЬГА ЛИНЬ

ПОСІБНИК З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

9 клас

ПЕРЕДМОВА
Пропонований посібник складається з двох частин: 1-а – це тексти диктантів краєзнавчої тематики, 2-а – ті ж тексти, які містять помилки, та запропоновані до них текстові завдання для перевірки рівня знань учнів 9 класів з української мови.

Тексти диктантів учитель може використовувати як для навчальних, так і для контрольних видів робіт.

Тестові завдання другої частини посібника розроблено відповідно до «Навчальної програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (12-річна школа). Рідна мова. 9 клас». Вони охоплюють усі передбачені нею лінгвістичні теми. Крім певної лінгвістичної теми, тестові завдання мають і питання для повторення вивченого у 5-8 класах.

Посібник дає можливість учителю пояснювати програмовий матеріал, згідно з сучасними вимогами до вивчення мови, на основі текстів. Тестові завдання допоможуть учителю виявити рівень знань кожного учня з виучуваної теми і з’ясувати ті питання, які учні засвоїли недостатньо та потребують додаткового пояснення і закріплення.

Дисковий варіант збірника диктантів із текстовими завданнями до них дає змогу вчителю на кожен урок роздрукувати певний текст і використати його як роздатковий матеріал, а також виявити рівень знань кожного учня з даної теми з допомогою комп’ютера, оскільки тестові завдання складені за програмою «Асистент», яка цінна тим, що передбачає знаходження учнем правильної відповіді і неможливість «списати» в однокласників, оскільки програмою передбачено зміну порядку варіантів відповідей та обмеження кількості часу на виконання.

Тексти краєзнавчої тематики поповнять знання учнів про наш край, і це буде певною ненав’язливою системою, а не окремими заходами з нагоди якоїсь річниці, виховуючи таким чином патріотизм, адже любов до Батьківщини починається з шанобливого ставлення до історії Батьківщини.



Автор

Теми програмового матеріалу



Тема

Диктанти

1.

Просте неускладнене і просте ускладнене речення.

  1. На Рівненщині.

  2. Славетна Рівненщина.

  3. Козацькі могили.

  4. Чудовий куточок природи.

  5. Місто Марії Несвицької.

  6. Рівне та рівняни.

  7. Символіка Рівненської області.

  8. Надслучанська Швейцарія.

  9. Старі дуби.

  10. Сарни.

  11. Підсумки окупації.

  12. Гомер ХХ ст.

  13. Спіть, хлопці, спіть.

  14. Здолбунів.

  15. Де милися рівняни півстоліття тому.

2.

Пряма і непряма мова

  1. Острог.

  2. Млинів

3.

Діалог

  1. Костопіль.

  2. Олекса Стефанович.

  3. Загадкова церква на Рівненщині.

  4. Про «солодке» життя рівнян.

4.

Складносурядне речення

  1. Найтяжче випробування.

  2. Промисловість Рівного дореволюційних часів.

5.

Складнопідрядне речення

  1. Рівне – адміністративний центр.

  2. Рівненщина літописна.

  3. Рівне та рівняни.

  4. Гімназія.

  5. Мініатюри з Пересопницького Євангелія.

  6. Скарби дрібних речей.

  7. Найбільші землевласники Рівненщини.

  8. Володимирець.

  9. Острозька школа.

  10. Радивилів.

  11. Здолбунів.

6.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними

  1. Скарб срібних речей.

  2. Загадкова церква на Рівненщині.

7.

Безсполучникове складне речення

  1. Гоща.

  2. Березне.

  3. Корець.

  4. Березнівський зоологічний заказник

8.

Складне речення з різними видами зв’язку

  1. Старі дуби.

  2. Надслучанська Швейцарія.

  3. Корець.

  4. Скарб срібних речей.

  5. В. Короленко в Рівному.

  6. Чудовий куточок природи.

  7. Доля Ярославни.


ЧАСТИНА І
ЗБІРНИК ДИКТАНТІВ КРАЄЗНАВЧОЇ ТЕМАТИКИ
1. На Рівненщині

Рівненщина… Наш край… Земля сивих легенд і мелодійних пісень, земля вишивальниць, гончарів, різьбярів, поетів і художників. Не перестає дивувати світ поліський серпанок, який є обов’язковим атрибутом народного костюма.

У руках рівненських умільців народжується шедеври чорно-білої кераміки. Усе більше й більше шанувальників знаходять духовне мистецтво древнього краю. Воно відроджується і, як та червона ниточка у вишиванні, поєднує минулі та майбутні покоління.

Рівненщина – земля захопливих туристичних маршрутів від таємничих озер, Соколиних гір і стрімких річок до сонячних узвиш і соснових борів,від давніх мурів княжої доби до сучасних архітектурних ансамблів. І всюди супроводжуватиме вас дух старовини, історії, віри й народної мудрості. І всюди зустрічатимуть вас щирі, відкриті усмішки. Ця земля гідно шанує предків, дбайливо оберігає минувшину й трепетно зазирає в завтрашній день, сповнений новизни, неспокою й наснаги.

Радо зустрічає друзів Рівненщина, гостинно розчиняє браму для співпраці. І в цьому переконується кожен, хто знайде в щоденній круговерті, у часоплині справ можливість відвідати благословенний край. Це земля, по якій ступали Григорій Сковорода й Тарас Шевченко, Микола Костомаров і Леся Українка. Це земля, яка пишається тим, що на ній народились і золотими літерами записали свої славні імена в історію літератури Борис Тен, Улас Самчук, Олекса Стефанович… Шановні земляки, ви повинні це знати!
За О.Ірванцем

2. Славетна Рівненщина

Рівненщина. Полісся. Мій край. Край лісів, озер і боліт. Земля рідкісних рослин і казково гарних краєвидів. Земля древніх міст і великих шляхів, які сполучають Захід зі Сходом. Територія області – трохи понад 20 тисяч квадратних кілометрів. Щоразу, знаходячи на глобусі державу Сальвадор, думаєш, що ось і наша область така сама завбільшки. Ще якихось сто років тому за Радивиловом починалася вже Австро-Угорщина. Зі сходу за Корцем до 1939-го року простягалася УРСР. Люди жили в цьому краї споконвіків. Свідчать про це і численні археологічні розкопки. Навіть поблизу обласного центру, в Бармаках, знайдено рештки стоянки епохи палеоліту. Будівлі руйнуються і занепадають, дерева старіють і висихають – один лише ландшафт лишається тривким у часі. Пагорби Мізоцького кряжу чи урочища понад рікою з Надслучанської Швейцарії могли бачити люди, які мешкали на цій землі тисячу років тому. Це загадковий край купрінової «Олесі», «Дітей підземелля» В. Короленка, історичних оповідань М. Костомарова. Це світлий край науки і культури, осяяний мудрістю давніх філософів і митців, письменників та мислителів. Крізь віки лине сяйво Пересопницького Євангелія, Острозької Біблії, «Граматики» Мелетія Смотрицького, острозького видання «Букваря» Івана Федорова. У селі Милятин Острозького району минулого століття народився Олекса Стефанович, один із найбільших поетів української еміграції в Америці. У Дермані народилися і зростали перекладач античних літератур Борис Тен (Микола Хомичевський) та Улас Самчук, доробок якого висувався на здобуття Нобелівської премії. Із Дюксина походив Ніл Хасевич, художник, випускник Краківської академії мистецтв. Вулицями Рівного в роки Великої Вітчизняної війни ходили полум’яні поети Олена Теліга та Олег Ольжич.

На Рівненщині бували Григорій Сковорода й Тарас Шевченко, Пантелеймон куліш й Микола Костомаров, Леся Українка й Іван Нечуй-Левицький. Вона була гостинною для Оноре де Бальзака, коли той проїздив через Рівне на Бердичів, аби там узяти шлюб з Евеліною Ганською; для Ярослава Гашека, який у своєму романі «Пригоди бравого солдата Швейка», вустами головного героя згадує про Здолбунів.

Рівненщино, ти і зараз радо зустрічаєш друзів, гостинно розчиняєш браму для співпраці.

За О. Ірванцем
3. Місто Марії Несвицької

Крислаті дуби, високі свічі сосон,мішаний ліс із густою зеленню лип – усе це зелене розмаїття зупинилося тут, ніби задивившись на широку рівнину прирічкових луків .Із-за буйного різнотрав’я виблискувало проти сонця живе срібло ріки Усті, що поважно несла води у могутню Горинь. А в повітрі спліталися міріади звуків – голоси пташок та звірків…Таким побачив це місце наш далекий предок, котрий уперше вирішив тут оселитися. І навряд чи міг він уявити, що зросте серед цієї краси природи поселення, зазнає на своєму історичному шляху чимало знаменних перемог і ганьб, залишить у своїй біографії живий слід багатьох непересічних людей: Герасима та Мелетія Смотрицьких, Касіяна Саковича, Василя-Констянтина Острозького,Марії Несвицької. Саме остання є фундаторкою нашого міста. Хто вона?

Із 1461 по 1481 рік власником Рівного був князь Семен Несвицький (у документах його називали, також Збаразьким і Колоденським, вірогідно, за назвами його володінь).Двадцять літ його володіння рівненським маєтком нічим особливим не відзначалися і ніяких помітних змін у житті Рівного не спричинили. Становище Рівного різко змінилося по смерті князя, коли рівненський двір стає власністю його дружини Марії Несвицької. Як жінка – шляхтянка, за життя чоловіка вона мусила коритися у всіх світських справах волі чоловіка, обмежуватися панськими покоями та родинними турботами. Після його смерті вирішила змінити місце помешкання. Вона оселилася у Городку, а у Рівному надумала влаштувати собі пожиттєвий осідок. Щоб втілити задумане, треба було докласти чималих грошей. Та вона здійснює задум: закладає у селі дерев’яний замок, наказує обнести його оборонними ровами, запрошує сюди ремісників, майстрів, поселенців, які поступово облаштовують та обживають сусідні з замком вулиці. Село рік від року зростає, розбудовується, перетворюється в місто.

Марія Несвицька звертається до польського короля Казимира з проханням про надання Рівному Магдебурзького права, тобто права на самоврядування. Жінка діяльна і мудра, наділена незвичайними здібностями, княгиня повела справу так, що бажана грамота невдовзі була здобутою. Місто отримало привілей: запроваджувався одноденний ярмарок на свято Семена Літопроводця ( у вересні) щороку. Щороку на день святого Семена місто вирувало святом – ярмарком. У такий спосіб вона пошанувала пам’ять свого чоловіка і славу зятя, котрий теж носив це ім’я.

Ця знаменна подія сталася, як вважають, у 1492 році. Відтоді Рівне офіційно іменується містом. Марія перенесла сюди свою резиденцію із сусіднього Городка. Поселилась вона на території щойно збудованого замку і з того часу стала називатися княгинею Рівненською. І вона виправдала цей титул своєю активною діяльністю. У народі Марія зажила популярності саме як щира патріотка свого міста, що з материнською опікою завжди дбала про краще облаштування поселення та блага його мешканців, вела господарство, залишене у спадок, дбайливо й ощадливо. У її власність входили нинішні села Рівненщини: Корнин, Городок, Квасилів… На схилі літ княгиня славилася щедрою благодійністю: вона жертвувала на потреби церкви та милосердя. Марія належала до ревних меценатів Києво – Печерського монастиря. Пожвавилося церковне будівництво у краї. Припускають, що саме вона фундувала перший храм тут, у Рівному. Це була дерев’яна церква, названа на честь Воскресіння Христового, саме на її місці нині знаходиться мурований Воскресенський собор. Марія ж завершила свої земні турботи у 1518році. Доживши до глибокої старості, на схилі літ мала змогу багато роздумувати над минулим. І коли вона з жалем згадувала про те, що не вдалося втілити, могла заспокоїти себе думкою, що добру пам’ять по собі все-таки лишила.

Пізнавши історію міста, не сумніватимемося в тому, що Марія Рівненська заслуговує на вдячну пам’ять сучасників і нащадків.

На жаль, у нашому місті, сьогодні бідному на архітектурні пам’ятки минулого, практично не збереглося живих слідів тієї епохи, в яку жила княгиня. Однак найкращим способом увічнення цієї славної історичної особи став пам’ятник Марії Рівненській, берегині нашого міста.
За Я. Поліщуком
4. Символіка Рівненської області

Символікою Рівненської області є Герб і Прапор. Прапор Рівненської області – жовто-блакитне полотнище. Прапор має три вертикальні смуги: дві жовті по краях і блакитну посередині. По центру блакитної смуги розташований Герб Рівненської області.

Основу Герба складає щит, верхня частина якого прямокутника, а нижня частина - заокруглена півколом. Верхня менша прямокутна частина –малинового кольору, усередині якої вміщений лапчастий білий(срібний)хрест. Більша частина – зеленого кольору. На більшій частині розміщена розгорнута книга у золотій оправі,з правого боку якої – шабля із золотою рукояткою, а з лівого –гусяче перо. Щит обрамлює золота смужка та жовто-золотий орнамент. Увінчує Герб золотий тризуб. Малинове поле із срібним лапчастим хрестом – давній символ великої історичної Волинської землі, до якої споконвічно належала територія Рівненської області. Хрест, широко вживаний у геральдиці, є символом життя, належністю до християнського світу. Малинова брама означає хоробрість, мужність, зелене поле символізує поліську землю. Розкрита книга на ньому – першодрукарство, духовний спадок Острозької академії, Пересопницьке Євангліє, на якому присягають президенти України. Шабля – символ вікової боротьби за незалежність, селянсько-козацького та повстанського руху. Перо символізує першопочаток вищої освіти в Україні,розвій писемної культури Жовтий орнамент, з елементами золотого, який обрамлює Великий Герб,стилізує традиційну старовинну геральдичну в’язь давньої Волині. Знак княжої держави Володимира Великого – тризуб – символ нерозривного зв’язку з Галицько-Волинською та Давньоруською українською державою.
З газети «Вільне слово»
5. Острозька школа

Острозька школа, або, як її подекуди називали і свої, і чужі, “академія”, була в той час славна на всю Україну. Її заснував князь Василь-Костянтин як противагу єзуїтським ліцеям, у котрих учили польської та латини.

Початок Острозької школи припадає на 1580 рік. До того часу була тут школа нижча, яких багато було на Україні, тому вона не могла нічим відзначитися.

Князь добирав собі людей, де лише про них міг довідатись. Спроваджував їх до Острога й наділяв своєю княжою ласкою. Таким першим піонером української освіти був Герасим Смотрицький, шляхтич український із міста Смотрича. Він був міським писарем у Кам’янці.

Не знаємо, де він вчився і яку мав освіту, однак впевнені, що для посади міського писаря треба було мати освіту. На нього князь звернув свою увагу, і таки його до Острога запросив, і доручив йому таке важливе завдання. Пізніше він став відомим письменником і полемістом в Україні.

Ми не знаємо, якою була наука в тій школі. Із письма Захарії Копистенського бачимо, що вчили там слов’янської мови, латини, грецької, ще філософії, астрономії, математики й риторики. Розуміється, що й теологія була тут окремим предметом науки.

Другою особою по Стрицькім був отець Дем’ян Наливайко. Походив він з Гусятина , де його батько був ремісником. Батька вбив Калиновський, і тоді його

Три сини перебрались в Україну. Дем’ян Наливайко відзначався вищою освітою і фанатичним прив'язанням до благочестя. Поволі зібрався тут значніший гурток учених, який зайнявся виданням книжок. Вікопомним ділом стало видання Біблії з передмовою Герасима Смотрицького.

Костянтин Острозький належав до впливового роду князів Острозьких – українських магнатів, що володіли величезними маєтками на території Волині, Поділля, Галичини за часів князівства Литовського й Речі Посполитої. Він був київським воєводою, якого називали “некоронованим королем України“.

Близько 1580-го року у своїй резиденції князь відкрив Острозьку колегію, названу академією. Це був перший вищий освітній заклад в Україні.


Зі збірника диктантів
6. Університет „Острозька Академія“

Греко-слов’янська школа в Острозі, яку сучасники називали академією, була заснована в 70-х роках 16 століття. Цей славнозвісний освітній заклад на Україні мав протидіяти експансіоністській політиці королівської Польщі та Ватикану. У роки найбільшого розквіту школи тут навчалося до двох тисяч спудеїв. Вивчали богословську науку, слов’янську, грецьку, латинську мови і так звані вільні науки – граматику, риторику, логіку, математику, астрономію, музику, основи медицини.

Першим ректором Острозької школи – академії був Герасим Смотрицький, родом із Поділля. Це був письменник – полеміст, людина енциклопедичних знань, вдумливий педагог, ревний прихильник поширення освіти на Україні. Як літератор і мовознавець, Смотрицький разом з іншими вченими підготував до друку “Острозьку біблію”.

Після смерті Герасима Смотрицього (1594 року) ректором академії став грек Кирило Лукарис. Навчаючись у Венеціанському та Падуанському університетах, він досконало опанував старогрецьку, староєврейську, латинську, італійську та французьку мови, Лукарис був також знавцем української, польської, чеської та болгарської мов. Ґрунтовні знання цей учений муж щедро передавав своїм вихованцям. Згодом Кирило Лукарис виїхав у Вільно, потім у Західну Європу, але чарівна краса волинського краю так полонила його, що він знову повертається в Остріг. У 1612 році він виїхав на Близький Схід , де навчився арабської мови, мандрував, був патріархом Вселенської православної церкви в Константинополі. Єзуїти вважали Острозьку школу розсадником схизму, тому стежили за Лукарисом, щоб знищити його. І їм це вдалося: його утопили в морі.

Багато відомих і освічених людей працювало в академії. Це і грек Никифор, і мовознавець та книголюб Іов Княгиницький, і Дем’ян Наливайко – рідний брат Северина Наливайка, і доктор медицини й філософії, професор Іосінн Лятош.

В академії здобуло освіту чимало відомих діячів 14 – 17 століть. Це, насамперед, гетьман українського реєстрового козацтва, переможець турецько – татарських полчищ під Хотином Петро Конашевич – Сагайдачний, який ревно дбав про поширення освіти на Україні, а перед смертю все своє добро заповів Київській академії. Тут навчався відомий учений лінгвіст, автор першої слов’янської граматики Мелетій Смотрицький. Тісні зв’язки з академією підтримували вчені й літератори: Іван Вишенський, Гаврило Дорофеєвич, Іов Борецький, Ісая Копинський, Афанасія Пилипович, Леонтій Карпович, Лаврентій Зизаній та інші.

З Острозької школи вийшла плеяда письменників – полемістів, учених, діячів культури, що несли в народ освіту, будили в ньому національну свідомість, закликали чинити опір іноземним загарбникам.

Занепад Острозької школи – академії почався після смерті князя Костянтина Острозького, віровідступництва його сина Януша. У 1624 році за велінням племінниці Анни – Алоїзи Ходкевич – академія була закрита, а замість неї створено єзуїтський колегіум.

Можна без перебільшення сказати, що Острозька школа – академія була першим зародком вищої школи на Україні, прямим попередником славнозвісної Києво – Могилянської академії, заснованої у першій чверті 17 століття. І не дивно!

Історія не дозволила стерти славу: у 1991 році було відновлено навчальний заклад – університет “Острозька Академія”.


Із газети
7. Рівне та рівняни (1911 рік)

У царській Росії статистична наука мала дуже високий якісний рівень. Це й не дивно,адже дані потрібні були для того ,щоб нормально керувати такою величезною країною. Рівне на кінець 1911 року було лише повітовим містом, населення якого становило 33722 особи. Націо-нальний склад був стандартним для будь-якого волинського міста к.19 –п.20 ст. Найбільше було євреїв , вдвічі менше українців, а замикали «трійку лідерів» поляки. Невелику кількість становили німці, татари та чехи, росіян же було найменше.

Віросповідання відповідало національності:росіяни та українці – православні, поляки та чехи-римо-католики, частина чехів-протестанти, татари –мусульмани.

Населення російської імперії, окрім ознак націо-нальності та віросповідання, поділялося на так звані податні стани, кожен з яких сплачував до державної скарбниці певний, притаманний лише цьому станові, вид податків, які відрізнялися також розміром. У 1911 році у Рівному переважали міщани, до яких входили ремісники, дрібні торговці, власники будинків. Селян у Рівному була четверта частина усього населення, були ще й дворяни, священнослужителі.

Цікавим є той факт, що існував привілейований стан почесних громадян, які отримували це звання за наявністю певних заслуг перед конкретним населеним пунктом. До купців зараховували лише тих, хто здійснював торгівлю масштабними партіями, тобто оптовиків.

У місті також мешкало 318 підданих іноземних держав.


За О.Панасенком
8. Доля Ярославни

Чи то так тоді було модно, чи робилося з політичних міркувань,але давньоруські князі здебільшого укладали «міжнародні» шлюби. Західноукраїнські значні княжі роди орієнтувались на Європу ,а «східняки» брали собі за дружин дочок половецьких ханів. Але це не багато давало користі, бо, скажімо,син руської княгині,яка була за угорським чи польським князем,після смерті діда-материного батька – йшов із військом займати свою спадщину - княжий престол у Волинській чи Галицькій землі, що, звісно,не обходилося без пролиття крові. Такі факти історіографія коментує так: тоді-то і туди-то прийшли поляки чи угорці і загарбали територію. Насправді ж отаким чином здійснювалася реалізація права власності.

Село Пересопниця , що під Рівним,також була ареною боротьби за власність, але воно увійшло в історію як місце, де була створена українська першокнига –Євангеліє, на якому присягають на вірність народові президенти України. Та хотілося б,щоб більше людей знало ще про одну сторіночку ,а вірніше - рядок із нашої історії: саме у літописній Пересопниці і 1150 року князі Юрій Долгорукий і Володимирко Галицький поженили своїх дітей - Ольгу і Ярослава. Молоді ніколи не бачилися, а одружили їх батьки, щоб після з’їзду князів , володарів південної і північної Русі, зміцнити союз проти Києва, адже в ту пору між Ю.Долгоруким і його племінником Ізяславом велася міжусобна боротьба за стіл великого князя київського.

Нелюба була Ярославу, прозваному пізніше Осмомислом, Ольга Юріївна. До того ж і старшою вона була від нього за віком. У цього нещасливого подружжя народилося четверо дітей , найвідоміші з них – Єфросинія і Володимир. Славетна Ярославна , згадувана у «Слові о полку Ігоревім», що плакала в Путивлі - граді на валу, виглядаючи чоловіка і сина із походу , і є та сама Єфросинія. А її брата Володимира дослідники вважають автором «Слова».Отож якби не побралися їх батьки у Пересопниці, то не мала б Україна Ярославни і «Слова о полку Ігоревім»…

Не витримавши сваволі чоловіка Ярослава Осмомисла, який після смерті батька став 1153 року галицьким князем, Ольга Юріївна залишила дітей у Галичині, а сама втекла на Суздальщину до братів (один із них - Андрій Боголюбський), де й померла у монастирі. Княжна Єфросинія Ярославна вийшла заміж за князя Ігоря Сіверського, народила п’ятеро синів. Щоб викупитися з полону, князь Ігор погодився одружити старшого з них, Володимира, із дочкою половецького хана Кончака ( правда, вони були засватані ще до битви).

Після смерті князя Романа ( його ім’я носить одна з вулиць Рівного) галицькі бояри запросили синів Ярославни, як внуків Ярослава Осмомисла, на княжіння. Ті взялися за справу круто: винищили 500 боярських родин, причетних до закликання в Галичину іноземних військ на підтримку князя Данила Галицького. Такої «вдячності» бояри, що залишилися, не стерпіли. «Літопис Руський повідомляє, що проти синів Ярославни виступили князі з «багатьма вояками» з Дорогобужа і Пересопниці. Захо-пивши у вересні 1211 року трьох синів Єфросинії Ярославни(Ростислава, Святослава і Романа), бояри повісили їх. У той час Єфросинії Ярославні було б біля 60 років, але не відомо: дожила б вона до днів страти своїх синів і довелося б їй оплакувати їх долю?


За М. Камінським


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Ольга линь посібник з української мови iconПрограма нормативної навчальної дисципліни «культура наукової української мови» підготовки
Розробник програми: Попова Ольга Іванівна, к п н., доцент кафедри української мови та методики викладання фахових дисциплін
Ольга линь посібник з української мови iconІноземцева Ольга Леонідівна учитель української мови І літератури вищої категорії
...
Ольга линь посібник з української мови iconПрактикум з української мови навчальний посібник Кривий Ріг 015 ’35(075. 8)(076. 5) Ббк 81. Укр 9
Практикум з української мови : [навчальний посібник]. – Кривий Ріг : кпі двнз «кну», 2015. – 27с
Ольга линь посібник з української мови iconКараман Ольга Володимирівна, професор кафедри української мови, кандидат педагогічних наук; Удовиченко Лариса Миколаївна, доцент кафедри української літератури І компаративістики, кандидат педагогічних наук робоча програма
Робоча програма з «Методики профільного навчання української мови І літератури» для студентів за освітньою програмою: Українська...
Ольга линь посібник з української мови iconУ мені живе любов до свободи
Батрак Ольга Анатоліївна, учитель української мови та літератури, вища категорія, 27 років стаж роботи
Ольга линь посібник з української мови iconА. Ю. Кримського Шостак Г. С. Методика вивчення складних синтаксичних конструкцій на заняттях української мови методичний посібник Володимир-Волинський 2011
Шостак Г. С. Методика вивчення складних синтаксичних конструкцій на заняттях української мови: методичний посібник. – Ввпк, 2011....
Ольга линь посібник з української мови iconКобилянська Ольга Юліанівна Біографія
Давала свої приватні уроки української мови, навіть викладала інші предмети. Вона захоплювалася малюванням, музикою, кінним спортом,...
Ольга линь посібник з української мови iconНавчальний посібник з шкільного курсу сучасної української мови. Він призначений для вивчення і повторення основних правил української орфографії і пунктуації на матеріалі художніх текстів,
Він призначений для вивчення І повторення основних правил української орфографії І пунктуації на матеріалі художніх текстів, які...
Ольга линь посібник з української мови icon«Розвиток творчої компетенції учнів на уроках іноземної мови»
Пасічник Ольга Ростиславівна має повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю вчитель англійської І німецька мови та працює в Центрі...
Ольга линь посібник з української мови iconА. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник
С 30 Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах : навч посіб. / О. М. Семеног, Н. П. Дейниченко. – Суми : Вид-во...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка