Олександр Копиленко



Скачати 70,47 Kb.
Дата конвертації26.06.2017
Розмір70,47 Kb.

копиленко_олександр_іванович
Олександр Копиленко - письменник-природолюб. Коли читаєш його твори,то ніби перебуваєш на лоні природи. письменнику добре відоме життя птахів і звірів. Він часто вибирався в ліс,на річку,в поле. Враження від цих прогулянок лягли в основу творів. Оповідь письменник веде від свого імені. Автор не тільки допомагає нам глибше пізнати природу,а й заохочує до спостережень ,закликає охороняти все живе.

2 клас


Жанр:науково-популярне оповідання

Підготувала

Мелян.М.А.

Вчителька Рава-Руської ЗОШ№2

Жовківського р-ну

Куріпки

Випав сніг і розтанув,та й мало його було. А цієї ночі знов припорошило землю легеньким,чистим сніжком. Він неначе хрумтить під ногами,і йти якось веселіше.

Звертаю з дороги на стежку,яку я запам’ятав ще влітку. Під ногами сковане морозом груддя землі. Обережно треба йти,щоб не спіткнутись об це груддя. Не дарма ж цей місяць груднем зветься…

Стоїть ожеред соломи,я прямую до нього.Він насуплений,у білій сніговій шапчині. А з одного боку висмиканий. Тут солому беруть для тваринницької ферми.

Тільки підійшов до цього місця,раптом-тріскотнява,гуркіт.Я з не сподіванки навіть злякано ступив крок назад. А потім уже посміхнувся,бо у мене ж рушниця в руках. Сподівався – може зайця вижену, а це з таким шумом знялася зграя куріпок. Чудові маленькі курочки.

Пролетівши трохи,вони сіли в бур’яні. А біля ожереду куріпки дзьобають зернята,що лишилися в соломі.

Підготувала: Котур М.О.
Народився Олександр Іванович на Полтавщині в ciм'ї залізничника. Підлітком йому довелося заробляти на хліб: спочатку на залізниці вантажником, а потім хлопця перевели в хімічну лабораторію дослідної станції, бо мав нахил до біологічних наук, у 1920 році О. Копиленко закінчив Красноградську учительську семінарію, а потім навчався на природничому відділенні Харківського інституту народної освіти. I хоч не став Олександр біологом, а зайнявся літературною діяльністю , він на все життя  зберіг любов до природи і намагався прищепити її підростаючому поколінню.

Перше оповідання О. Копиленка «Там, мабуть, краще» було надруковане у журналі «Плуг» (1922), а перша книжка - збірка оповідань «Кара-круча» - написана 1923 році. Ім’я О.Копиленка стає добре відомим після виходу збірки оповідань “Сеньчині пригоди”, яка побачила світ у 1926 році і стала помітним явищем у дитячій літературі. Одну за одною письменник дарує дітям книжки: “Друзі” (1928), “Комашня” (1932), “Шкідник” (1933), “Воликове нещастя” (1935), “Школярі”, “Дуже добре” (1936), “Десятикласники” (1938).



У 1934 автор вперше опублікував бурку природничих оповідань «В лісі». Книжка відразу ж сподобалась юному читачеві. Згодом вона вийшла повторним  виданням, а в 1948 році з'явилася збірка оповідань «Як вони поживають», де поряд з новими були вміщені оповідання з попередньої  збірки.

У післявоєнний період одна за одною виходять його книги для дітей – “Хата хлопчика-мізинчика”, “Петроградський хлопчик”, “Сонячний ранок” (1949), “Адмірал” (1950), “Подарунок” (1956). Письменник активно працює в дитячих журналах.

О. Копиленко не зупинився на досягнутому. До кінця свого життя він удосконалював і доповнював цей цикл оповідань про природу і її мешканців, який у повному обсязі вийшов у світ в 1961 році (вже після його смерті) як вияв глибокої шани і поваги до письменника природолюба.

З ЗБІРКИ «ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ»
ВЕСНА ІДЕ!

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо:


— Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри?
    Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно доторкається до обличчя.
    Це ж березень місяць прийшов — перший місяць весни! А чи ж розвісили ви шпаківні? Десь уже мчать до нас з далеких країв заклопотані, веселі шпаки. їм треба хатину, щоб вивести своїх діток. Спочатку з'являться самці, а через кілька днів і їхні подруги — самички. Так само прилітають по черзі й жайворонки та зяблики. Теж наші перші весняні гості.
    Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах. Зяблики в лісах, гайках, парках, садах. Незабаром ми почуємо їхні гучні, веселі, весняні пісні. А які чисті голоси в пташок!
    На ще вогких пагорках, на схилах, зацвіли наші перші весняні квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього листя соромливо виставить свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубу.
     Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вона чепуриться.
     А по-справжньому сонце почне оживляти все після 21 березня, коли день дорівнює ночі. А далі дні почнуть збільшуватись, а ночі коротшати... Йде справжня весна, щоб враз перемогти зиму.

 

Здрастуйте,дорогі гості!

Вітер січе в обличчя. Намело снігу-січневого снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам,що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Ось,весело цвірінькаючи,хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів щигликів,чижів і коноплянок. Помчали десь на лопухах,вільхах чи берізках поснідати насіннячком.

А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили,як новорічну ялинку. Чудові,спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. До чого ж красиві пташки! Їх називають північними папугами.

Це наші зимові гості. Вони прилетіли з далекої півночі,щоб тут перебути зиму. Бо там вона сувора, люта. А вже в лютому,на початку березня потроху посуватимуться до себе додому,в тайгу,аж під самісіньку тундру.

Прилітають до нас гостювати і червоногруді,в червоненьких шапочках чечітки та коричнево-золотисті юрки.

А ми в саду поставили їдальні для пташок і підгодовуємо їх. Прилітайте й ви, дорогі гості, поласувати коноплею, просом,льняним насінням, ягодами горобини, калини, журавлини.

Бурулька

Хоча й зветься цей місяць лютим,а сонечко часом і пригріває. Вже й синичка голосніше приспівує,горобці метушаться,відчуваючи прихід весни.

Пригріє сонечко, на дахах сніг підтане,і капає вода. Капає, капає… Але й підмерзає потроху. Отак підмерзає,і створюються гострі,кришталеві бурульки. Вони схожі на прозорі списи. Бурульки ростуть під вечір,а вранці чи вдень сонце припече-ці списи падають на землю.

Обережно ходіть біля будинку,щоб бурулька часом не впала на голову. Та й це нічого,навіть веселіше стає!



Кому холодно,кому ні

Зима. Холодно в лісі, холодно в полі. Випав сніг,почались в нас холоди. Вітер свистить і жене віхолу. Важко тоді дістати поживу,важко зігрітись серед голих дерев,серед чистого степу.

Тільки білка не боїться холоду. Стрибає собі по гілках та стережеться своїх ворогів. А найстрашніший для неї ворог-куниця. Хижа звірина,що й по деревах лазить,й у вузеньке дупло прослизне. Вона може й годину ганятись за білкою з дерева на дерево, з гілки на гілку,доки таки не наздожене,і тоді…востаннє запищить весела білка перед смертю. Так воно вже в лісі ведеться. Стережись ворога! Пильнуй!

А ось на високому дубі розташувалась на ночівлю весела зграя щигликів,чижів та іншого дрібного птаства. Вже стемніло. Все спить. Тихо…Раптом пташиний вереск пронизав тишу. Пташки спросоння запищали, і знову тиша. Що це? А це розбійниця сова безшумно вихопила з пташиної зграї одного щиглика собі на вечерю.



Дроворуб

Звичайно,багатьом з вас доводилося чути в лісі зимою,коли навколо тиша, -цюк-цюк! цюк-цюк! Неначе хто маленьким долотом довбає дерево.

Ви підходите ближче помічаєте дятла,що по спіралі хутко лазить по стовбурі дерева і довбе його своїм міцним дзьобом. Якої сили треба мати дзьоб,кістяк голови і м’язи на шиї,щоб так довбати дерево, що аж цурпалки летять! Диво дивне!

Перед війною у мене в клітці жив дятел. Він був майже ручний,брав з рук свою їжу,і звали ми його Красношапка. Бо в нього на голові яскрава червона шапочка.

Красношапочка був найнеспокійніший з усіх моїх пташок.

Тільки я його приніс,він за півгодини зруйнував посадив його у велику залізну клітку і поставив туди товсту гілку. З самого ранку і до вечора Красношапка, підпираючись товстим хвостом,лазив по цій гілці довбав її цим дзьобом. Весь день на всю квартиру чути гучне - цюк-цюк! цюк-цюк! Дрібні трісочки летіли на підлогу,і мені щоразу показували на це сміття,бурчали, докоряли, але пізніше всі в домі звикли до роботи Красношапки і полюбили його.

Я приносив йому різних жучків,комашок,черви і клав у клітку. Красношапка з великим апетитом все уминав,а потім починав ловити тих прудких комах,що заповзли і затаїлись у щілинках гілки та на дротинах. Робив він це так. Ось у глибокій щілинці затаївся жучок. Тоді Красношапка миттю засуває в цю щілину свій довгий липкий язик,і я бачу,як жучок,наколотий на кінчик язика,зникає в роті.

Уявіть собі-у дятла язик гострий,мов голка. Тай не лише гострий,а з твердим роговим кінчиком. Неначе стріла або спис. На тому роговому кінчику язика є кілька зазубрин, ніби й справді в списа. Коли дятел наколов жучка чи черв’ячка-ніколи та комаха з язика не сприсне.



Цікавий був у мене Красношапка. Правда ж?
Каталог: fusion -> uploads -> 2011 -> Kursy -> pkl
pkl -> Микола трублаїні (Микола Петрович Трублаєвський) (1907-1941)
pkl -> Волосянківська зош І-ІІ ст. Сколівського району Вепрів Микола Андрійович
pkl -> Ільчишин Я. І. Сш №29 м. Львова
pkl -> Чорна Надія Павлівна
pkl -> Біографічна довідка
pkl -> Струтинський валентин
pkl -> Андрій Пилипович М’ястківський Народився в селі Соколівці на Вінничині. Серед мальовничої природи цього краю минуло його дитинство. Був школярем, студентом, солдатом, фельдшером, редактором. Пише прозу І вірші для дорослих І дітей
pkl -> Юрій Семенович Старостенко (13 червня 1923 — 1965) — дитячий письменник
pkl -> Явірська зош і-іііст
pkl -> Утевська Паола Володимирівна – українська письменниця


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Олександр Копиленко iconОлександр Копиленко «Розбишака Чив» Мета
Мета: познайомити з творчістю О. Копиленка, вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити спостерігати за природою, її...
Олександр Копиленко iconСпівець молодих доріг олександр іванович копиленко
Співець молодих доріг: біобібліогр нарис: / цбс подільського району м. Києва; центр район б-ка ім. Івана Франка; уклад. Г. А. Брагарник;...
Олександр Копиленко iconОлександр стахов-шульдиженко
Олександр Шульдиженко, псевдонім А. Стахов (у Британії підписувався як Alexander Stachow, в Україні – Олександр Шульдиженко). Британсько-український...
Олександр Копиленко iconОлександр Олесь (Олександр Кандиба) 1878-1944 Біографія
Олександр Олесь український, поет, драматург, перекладач, представник символізму. Його син Олег Ольжич, український поет, археолог...
Олександр Копиленко icon135 років від дня народження Олександра Олеся Олександр Іванович Кандиба
Олександр Іванович Кандиба (4 грудня 1878 – 22 липня 1944) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої...
Олександр Копиленко iconЗимонько-снігурочко, наша білогрудочко …
Білі шати зими. Вступ до розділу. О. Копиленко «Зима йде», В. Скомаровський «Казкові шати», народні порівняння
Олександр Копиленко iconОлександр Довженко (1894 1956)
Олександр Петрович Довженко відомий український письменник, кіносценарист І ре-жисер світового масштабу
Олександр Копиленко iconТворчість олександра олеся у дитячому читанні
Народився Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) 12. 1878 у м. Білопіллі (Крига) на Сумщині (за іншими свідченнями у с. Верхосулля)....
Олександр Копиленко iconОлександр Вільчинський
Олександр Вільчинський (нар. 1963 р.) — відомий український прозаїк, есеїст. Живе І працює в Тернополі. У видавництві «Фоліо» вийшли...
Олександр Копиленко iconОлександр Петрович Довженко 29 серпня
Олександр Петрович Довженко (29 серпня (10 вересня) 1894, хутір В'юнище, тепер у межах смт. Сосниця Чернігівської обл. – 25 листопада...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка