Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу



Скачати 120.65 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір120.65 Kb.






Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч




Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти УРСР — Олександру Мефодійовичу Мариничу. У статті вперше представлено матеріали про його навчання в Кіровоградській політехнічній школі № 4. У публікації також запропоновані заходи щодо увічнення його пам'яті на малій батьківщині.
У музейній кімнаті з історії освіти Кіровоградщини зібрані матеріали про відомих уродженців краю — педагогів, учених, організаторів роботи навчальних закладів різних періодів. Серед них ті, які удостоїлись високої довіри держави, — були міністрами освіти України, зокрема це: Іван Костянтинович Білодід (с. Успенка Онуфріївського району), Олександр Мефодійович Маринич (с. Суботці Знам'янського району) та Станіслав Миколайович Ніколаєнко (с. Богданівка Знам'янського району). Відвідувачі музею цікавляться не тільки їхнім життєвим шляхом та творчими здобутками, а й відомостями про дитинство та юність, подіями з життя, безпосередньо пов'язаними з нашим краєм.

Олександр Мефодійович Маринич — видатний учений, державний і громадський діяч, колишній міністр освіти України, один із фундаторів та організаторів сучасної української географічної науки, багаторічний президент Українського географічного товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук.

У довідниках та інших джерелах представлені декілька варіантів його біографії, але в жодному з них не вказано, що він закінчив школу саме в Кіровограді, також майже не згадуються факти про його дитинство та юність. Це спонукало нас здійснити краєзнавчу розвідку.

Народився Олександр Мефодійович Маринич у селі Суботці Знам'янського району, де здобув початкову освіту в місцевій школі. До речі, прізвище Мариничів доволі розповсюджене в цих краях, а один із кутків Суботців і нині називається Мариничівка. З часом сім'я переїхала до сусідньої Богданівни. Родичі, які проживають у селі, зберігають брошуру «Олександр Мефодійович Маринич. Біобібліографія» з його дарчим підписом «Володимиру Мариничу з добрими побажаннями. 10 жовтня 1996 року», де в розділі про основні дати життя і діяльності зазначено: «1927-1937 рр. — навчання в початковій школі села Суботці Знам'янського району Кіровоградської області, у 5-му класі середньої школи села Богданівки Знам'янського району, у середній школі № 4 м. Кіровограда, яку закінчив з відзнакою».

Пошуки документального підтвердження фактів навчання О. Маринича саме в Кіровограді дали результати. Зокрема, вдалося встановити, що Кіровоградська політехнічна школа № 4 розташовувалась у приміщенні Пашутінського училища.

У документах Єлисаветградської міської думи зазначено, що 16 квітня 1903 року міська дума одноголосно затвердила програму відзначення 25-річчя службової діяльності на посаді міського голови Олександра Миколайовича Пашутіна, до якої був включений і такий пункт: «Открыть городское народное училище на Ковалевке с присвоением ему имени А. Н. Пашутина с тем, чтобы открытие могло последовать с августа месяца сего года, для чего необходимый кредит в размере 1115 руб. отнести на сверхсметные прибыли городского общественного банка за 1902 год и внести его в дополнительную смету, а на будущее время сумму, необходимую для содержания этого училища в комплекте первоначально на 80 учащихся, ежегодно вносить в смету городских расходов, и теперь же возбудить в установленном порядке надлежащее ходатайство о присвоении вновь предполагаемому училищу имени А.Н. Пашутина» [5]. Нині залишки Пашутінського училища збереглись, вони вбудовані в сучасне приміщення підприємства «Акустика» (усередині двору) по вулиці Орджонікідзе, 5.

У записках Марії Плахотіної також подаються відомості про те, що міське народне училище імені О.М. Пашутіна, засноване в 1904 році, тепер підприємство «Акустика» [5,122].

У Державному архіві Кіровоградської області зберігається «Звіт про роботу Кіровської середньої школи № 4 за 1937/38 навчальний рік», де ми знаходимо підтвердження, що вона знаходилась у приміщенні Пашутінського училища: «Кіровська середня школа № 4 розташована по Кавалерійській вулиці (сучасна Орджонікідзе, 5) в одному 2-поверховому будинку, який має 8 класних кімнат, канцелярію, клубну кімнату для бібліотеки ... Приміщення надзвичайно гарне і в належному стані, але вимогам 10-річної школи не відповідає. Школа працює в 2 зміни з перевантаженням» [1]. Серед наказів по школі за 1935-41 рр. різного змісту нами віднайдені свідчення про навчання в ній Олександра Маринича. Насамперед це наказ від 20.03.1936 № 10 по Кіровській середній політехнічній школі № 4 «Про організацію груп самозахисту ППХО» (протиповітряної та хімічної оборони), згідно з яким у школі створювались 2 групи самозахисту, кожна включала 4 ланки. «Ланка охорони порядку була затверджена в складі: ланкова Короп М.П., члени ланки — Терентьєв І., Дікайчук І., Маринич О., Дмитренко В. [2]. За нашими підрахунками він у цей час навчався в 9-му класі. А наказ про тодішній перепис дитячого населення засвідчує, що в цей час у вказаній школі навчались діти, які проживали по вулицях — Чигиринська, Київська, Вокзальна, Бульварна, Московська, Калініна, у провулках Шкільному й Театральному. Можливо, і сім'я Мариничів теж проживала в цьому районі.

Цікавими є також деякі факти діяльності школи в часи навчання О. Маринича. Можливо, ґрунтовне вивчення географії вплинуло на вибір ученим майбутньої професії, адже природничі дисципліни викладались на той час з 5-го по 9-й класи таким чином: географія та природознавство по 2 години на тиждень (4 уроки на тиждень у кожному класі), а в 10-му класі курс «Геології та мінералогії» викладав сам директор школи Митрофан Федорович Короп. Відповідно до змісту наказів, у школі активно працювали комсомольська й піонерська організації, старостат, учком та чисельні гуртки — співочий, драматичний, літературний, фізкультурний, музичний, військовий, авіамодельний, технічний, шаховий. На жаль, невідома доля директора школи, який, безперечно, був непересічною особистістю. У 1937 році в одному з наказів по школі вказано: «Коропа М.Ф. за незабезпечення комуністичного виховання і ворожий вплив на дітей з роботи зняти». Його дружина, Марфа Петрівна, яка викладала рідну мову та літературу, була звільнена за місяць до цього.

Володимир Тимофійович Самброс, який працював у 50-70-ті роки минулого століття директором Кіровоградської середньої школи № 4, пригадує, що вона розміщувалась у приміщенні Пашутінського училища до 1962 року, далі тимчасово була переведена до машинобудівного технікуму. Сам будинок Пашутінського училища був переданий заводу «Червона зірка», у ньому розмістився інститут сільськогосподарського машинобудування, а пізніше на його місці був зведений інженерний корпус заводу. Тоді ж було прийнято рішення про будівництво нового приміщення для Кіровоградської середньої школи № 4 по вулиці Калініна, яке здали в експлуатацію в жовтні 1967 року. Володимир Тимофійович розповів, що одного звичайного робочого дня до його кабінету увійшов чоловік високої гарної статури, привітавшись, відрекомендувався міністром освіти Олександром Мариничем. Він обійшов приміщення нової школи, зустрівся з педагогами, поцікавився життям школи та її проблемами. Під час спілкування з Володимиром Тимофійовичем наголосив, що він випускник Кіровоградської середньої школи № 4, хоча навчався ще в старому приміщенні. У розмові з теплотою і вдячністю згадував роки навчання в Кіровограді, тодішнього директора Коропа, учителів, які не тільки створили теплу атмосферу в школі, а й дали ґрунтовні знання.

Отже, ми дізналися і документально підтвердили, що Олександр Мефодійович навчався й закінчив школу саме в Кіровограді, після чого в 1937 році вступив на геолого-географічний факультет Київського університету.

Олександр Мефодійович потрапив у вир подій: у 1941 році, закінчивши IV курс, одразу на початку війни разом із першими 150 добровольцями з числа студентів та викладачів університету пішов на фронт. Він брав участь в обороні Києва, де в боях неподалік села Пирогове був тяжко поранений, що давалося взнаки протягом усього життя. Після майже річного лікування в 1942 році в евакуації успішно закінчив Казанський університет за спеціальністю «географ-геоморфолог». У 1943 році добровільно повернувся до лав армії, воював у танкових військах, був радистом бойової машини, комсоргом танкового батальйону.

Після закінчення війни повернувся до рідного університету, навчався в аспірантурі під керівництвом професора В.Г. Бондарчука, у 1948 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Геоморфологія Подільського Придністров'я», а в 1961 році захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Геоморфологія південного Полісся».

Більша частина його життя присвячена науково-педагогічній діяльності в Київському університеті:


  • 1949—55 рр. — доцент кафедри геоморфології;

1956—71 рр. — завідувач кафедри фізичної географії;

  • 1956—1968 рр. — декан географічного факультету;

  • 1968—1971 рр. — проректор університету з навчальної роботи.

Значну увагу в цей час приділяв експедиційним дослідженням, які проводив на території Поділля, Полісся, Придніпров'я, лісостепової та степової зон, у Криму та в Карпатах. Характерним для науково-педагогічної діяльності Олександра Мефодійовича Маринича було прагнення донести до студентства, аспірантів найсучасніші фундаментальні наукові знання, навчити глибоко розуміти природні процеси, їхні зміни під дією антропогенних факторів, закономірності формування сучасних природних та інших особливостей території України. Його учнями були тисячі фахівців, які працюють у різних сферах в Україні та за її межами.

У 1969 році Олександр Мефодійович був обраний членом-кореспондентом АН України. Академіком Олександр Мефодійович не зміг стати через посаду міністра освіти УРСР, оскільки дійсні члени Національної Академії наук не могли займати посади в міністерстві, а у ті часи відмовитись від подібної пропозиції було неможливо.

Наш земляк Олександр Маринич працював міністром освіти Української РСР з 1971 по 1979 рік. За цей час в Україні внаслідок реалізації відповідної державної програми було забезпечено повне охоплення молоді шкільного віку навчанням у середній школі, суттєво вдосконалився навчальний процес, запроваджені відповідні навчальні програми, підручники. Була започаткована система навчання та підвищення кваліфікації керівників закладів освіти. До речі, у 1976 році вийшла книга «Здобутки народної освіти Української РСР», передмову до якої написав Олександр Маринич. Він звертає увагу на актуальні питання розвитку тогочасної освіти:


  • забезпечення повного переходу до загальної середньої освіти молоді;

  • підвищення якості навчання школярів, їхня активна підготовка до суспільно корисної праці;

  • забезпечення зайнятості дітей через запровадження шкіл повного дня, діяльність груп продовженого дня, розвиток позашкільних закладів і гурткової роботи;

  • розвиток міжшкільних виробничих комбінатів та професійно-технічних училищ, трудове виховання та профорієнтаційна робота з учнями;

  • будівництво приміщень шкіл, дошкільних закладів і введення їх в експлуатацію;

  • удосконалення мережі навчальних закладів;

  • запровадження кабінетної системи навчання тощо [3].

Олександр Мефодійович був видатним українським географом, практично всі віхи розвитку української географічної науки другої половини XX століття пов'язані з його іменем. У 1979 році він перейшов на наукову роботу до Академії наук, де працював у складі бюро відділення наук про Землю НАН України. Також Маринич очолював відділення географії Інституту геофізики ім. С.І. Суботіна. На його базі після здобуття Україною незалежності завдяки зусиллям Олександра Мефодійовича був створений сучасний інститут географії НАН України, діяльністю якого він опікувався постійно.

Значний внесок О. М. Маринича у формування наукових основ сучасної географії, її теоретичних засад, розв'язання актуальних проблем фізичної географії, ландшафтознавства, геоморфологи, розроблення схем фізико-географічного та природно-господарського районування, конструктивне природокористування, розгортання стаціонарних географічних досліджень, історію географічної науки. Під його керівництвом в Україні були проведені масштабні роботи з ландшафтного картографування, уперше підготовлено і видано ландшафтну карту України (1997 р.), унікальну тритомну географічну енциклопедію України (1989-1993 рр.), а пізніше національний атлас (2003 р.).

У творчому доробку Олександра Мефодійовича понад 400 наукових публікацій в Україні та багатьох державах світу, з яких більше 20 монографій, підручників та навчальних посібників, наприклад: «Фізична географія Української РСР» разом з А.І. Леньком, М.І. Щербанем (1969 р.), а також П.Г. Шищенком, (1982 р.); підручник «Фізична географія України» (разом з П.Г. Шищенком, (2003 р., 2006 р.), за якими ще багато років навчатимуться нові покоління географів та інших фахівців.

З ініціативи та під керівництвом О. Маринича географи України реалізували широку дослідницьку програму з конструктивних проблем природокористування в Україні, видано цикл робіт «Географічні основи природокористування в Україні», які в 1993 році відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки.

Упродовж майже 30 років О. Маринич очолював спеціалізовану раду (тепер при інституті географії НАН України) з присудження наукових ступенів доктора та кандидата географічних наук за спеціальністю «фізична географія, геофізика та геохімія ландшафтів», під його керівництвом та науковим консультуванням підготовлено науковцями 35 кандидатських та 8 докторських дисертацій. Він був опонентом на захисті дисертацій багатьох учених України, Росії, Білорусі, В'єтнаму та інших держав.

Науково-викладацьку роботу поєднував з активною громадською діяльністю. Ще в 1958 році спільно з професором П.К. Заморієм була відновлена в Україні діяльність самостійного географічного товариства. Олександр Мефодійович доклав багато зусиль щодо його розвитку, був віце-президентом (1956-64 рр.), президентом Українського географічного товариства (1964-1995 рр.), надалі його Почесним членом, членом вченої ради, постійно і плідно займався популяризацією географічних знань. За цей час Товариство стало однією з найбільш авторитетних громадських організацій України.

О. Маринич очолював також Національний комітет географів України і брав активну участь у роботі усіх з'їздів Географічного товариства СРСР та України, діяльності Міжнародного географічного союзу, роботі трьох його конгресів, Програмі ЮНЕСКО «Людина і біосфера», представляв державу на багатьох міжнародних форумах учених, читав лекції в університетах Франції, Німеччини, Польщі, Хорватії, США, Канади, Великої Британії, Словаччини, Швеції, Норвегії, Індії, Куби, Сирії, Лівану, Греції, Болгари, Угорщини, Японії, керував українською делегацією на ювілейній конференції ЮНЕСКО в 1971 році.

Більше ніж за 60 років своєї невтомної праці О.М. Маринич став визнаним лідером, патріархом географічної науки та освіти, консолідатором представників багатьох інших галузей знань, широко знаним та шанованим науковцями багатьох країн світу. Також 10 років був депутатом Верховної Ради України.

Олександра Мефодійовича відзначено високими державними нагородами — орденом Князя Ярослава Мудрого, двома орденами Червоного Прапора, орденами Великої Вітчизняної війни та «За мужність», почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України», медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Києва», «За победу над Германией», «За трудовое отличие» та іншими медалями (всього 24) [5].

25 серпня 2008 року Олександр Мефодійович відійшов у вічність. На честь 90-річчя від дня народження 22-23 вересня 2010 року на базі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка працювала Міжнародна науково-практична конференція «Фундаментальні проблеми сучасної географії», під час якої відбулось вшанування пам'яті видатного українського географа [5].

Незважаючи на такі значні досягнення і наукові здобутки, діяльність видатного ученого-земляка маловідома широким колам громадськості. З метою популяризації його спадщини президія обласної організації Національної спілки краєзнавців України запросила всіх небайдужих природознавців, географів, педагогів та студентів долучитись до заходів щодо увічнення пам'яті Олександра Мефодійовича Маринича на Кіровоградщині, а саме:

встановити меморіальні дошки в тих місцях, де він навчався, — у селах Суботці та Богданівка і, безперечно, на залишках старої будівлі (Пашутінського училища) Кіровоградської середньої школи №4 по вулиці Орджонікідзе, 5;

започаткувати премію обласної ради в галузі географічних наук та природокористування імені Олександра Маринича;

заснувати його іменну стипендію для кращих студентів вищих навчальних закладів природничо-географічного факультету педагогічного університету імені Володимира Винниченка та студентів, які досліджують і вивчають проблеми екології та охорони навколишнього середовища Кіровоградського національного технічного університету;

у відділі природи обласного краєзнавчого музею відкрити тематичну експозицію, присвячену життю та діяльності О.М. Маринича.
Використані джерела

1. ДАКО. — Ф. 6685. — оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 3.

2. ДАКО. — Ф. 6685. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 46.

3. Здобутки народної совіти Української РСР. / Ред. Є.С. Березняк. — К.: Радянська школа, 1976. — 174 с.

4. Олександр Мефодійович Маринич. Біобібліографія / Уклад. Є.О. Колесник; Відп. ред. Л.Г. Руденко. / Біобібліографія вчених України / Національна АН України. — К., 1995. — 66 с.

5. Систематический сборник постановлений Елисаветградской городской думы за 1871-1903 гг. — (Т. ІІ. Составил Л.К. Бренер. — Типиграфия М.А. Гольденберга в Елисаветраде).

6. Тютюшкін Ю.В. Записки Марії Плахотіної. / Ю.В.Тютюшкін // Кіровоградський краєзнавчий вісник. Випуск 1. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. — 224 с.

Гайда Л. Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2013. – № 20. – С. 9-12.









Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconВідділ культури І туризму Золотоніської райдержадміністрації золотоніська централізована бібліотечна система золотоноша, 2015 Краєзнавча розвідка «Де ховає сонце роси»
Краєзнавча розвідка «Де ховає сонце роси» продовжує цикл матеріалів про відомих людей, чиї імена пов’язані із Золотоніщиною
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconПлан-конспект Народився 3 квітня 1918р в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська
Народився видатний украЇнський радянський письменник, літературний критик, громадський діяч Олександр (Олесь) Терентійович Гончар...
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconВидатний державний діяч, вчений, патріот
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 19 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 132 с
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconВидатні вчені-натуралісти
Джозеф Прістлі британський священник-дисентер, натураліст, філософ, громадський діяч. Увійшов до історії перш за все як видатний...
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconБританський священник-дисентер, натураліст, філософ, громадський діяч. Увійшов до історії перш за все як видатний хімік, який відкрив кисень І вуглекислий газ. Нагороджений медаллю Коплі Лондонського королівського товариства

Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconДовідка Особиста інформація: Фото
Рід діяльності: політик, культурний діяч,громадський діяч, політолог,науковець, письменник, історик
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу icon«Соломія Крушельницька відома українська співачка І педагог, заслужений діяч мистецтв урср»
Мета заходу: Ознайомити учнів з життям та творчістю відомої української співачки та педагога, заслуженого діяча мистецтв урср с....
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconГальчевський Яків Васильович
Гута-Літинська, Літинського пов. Подільської губ., нині Малинівка Літинського р-ну Вінницької обл. — † 21 березня 1943, с. Пересоловичі,...
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу iconКурсова робота "Горчаков О. М. – останній канцлер Російської імперії" Вступ
Олександр Михайлович Горчаков – князь, російський дипломат І державний діяч, міністр закордонних справ, канцлер. В 1870 році добився...
Олександр Маринич – видатний учений-географ, державний та громадський діяч Краєзнавча розвідка присвячена видатному українському географу, міністру освіти урср — Олександру Мефодійовичу Мариничу icon20 серпня 1843 — український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка