Олімпійський чемпіон



Скачати 57,02 Kb.
Дата конвертації14.07.2017
Розмір57,02 Kb.

МУЖНІСТЬ


У своєму житті я бачив багато справжніх, могутніх духом людей — і на війні, і у фа­шистському концтаборі, і у великому спор­ті. Я був певен, що навчився не дивуватися виявам міці людської. А от Дима Дашко ме­не здивував і, буду відвертий, приголомшив. Я не уявляв, що в боротьбі таке можливе. Який же нелегкий шлях пройшов цей чудо­вий хлопець!..

ЯКІВ ПУНКІН

олімпійський чемпіон

Він не був ні олімпійським чемпіоном, ні чемпіоном світу. І все ж він — чемпіон! Тому, що чемпіон — це не тільки звання, це ще й душевний стан, життєвий стиль; чемпіон — це визначення місця людини серед людей.

...Він вийшов на центр, і глядачі замовкли. Вільні від суддівства арбітри потяглися до килима, на якому стояв цей хлопець у самбістській куртці. Глядачі очам своїм не вірили: у борця не було правої руки...

За що люди люблять спорт? За що своїми серцями тягнуться до цього шаленого світу карколомних тріумфів і драматичних падінь? Чому, наприклад, забувши про смертельну хворобу, до Мюнхена на XX Олімпіаду прибув легендарний марафонець Абебе Бікіла? Як вдалося Олександру Канакі, інваліду Великої Вітчизняної війни, знову повернутися в сектор для метань? Як він зумів із скаліченою рукою навчитись метати важкий молот за рекордні прапорці?!

Де знайшов сили Леонід Жаботинський, щоб після трирічної перерви, заповненої важкою хворобою і складною операцією нирки, повернутися на важкоатлетичний поміст? Хоч н& надов­го, а з тріумфомі

Очевидно, найкращу відповідь на всі ці запитання дав великий Кубертен, коли сказав: «О спорт — ти світ!» Так, спорт — це світ, у якому всі однаково прекрасні— і переможці і переможені, і яскраві таланти і менш обдаровані... Спорт —це світ, в якому людина пізнає велику радість руху, щастя прекрасної боротьби. Спорт — це дорога у повноцінне життя, дорога, яка вимагає від нас тільки одного — бажання пройти по ній... І ті, кому доля заважає йти цією дорогою, а вони все ж ідуть нею, ті люди особливо прекрасні. Вони з великого племені переможців!

Самбіст у сірій куртці захопив пояс суперника лівицею, притягнув його до себе і почав падати на спину. Коли до килима залишалися кілька сантиметрів, атакуючий розвернув плечі і суперник опинився під ним. Утримання. Чотири бали. Гонг.

— Переміг Дмитро Дашко. — Суддя-інформатор і не приховував своїх симпатій.

Арбітр підкликав борців до себе і високо підняв лівицю Дашка. І тоді особливо стало видно, що в хлопця порожній правий рукав...

Лихо сталося давно. Родина Дашків живе поруч із Нікопольським Південно-трубним заводом, от п'ятикласник Димка й вирішив прокотитися на підніжці вагона, який за маневровим паровозом виїхав за межі підприємства. Хлопчик зірвався з підніжки...

Коли Дима видужав, він помітив, що товариші почали ставитися до нього інакше. Тепер якось так виходило, що хлопчикам з Лугової вулиці завжди не вистачало щонайменше одного футболіста. Вони кликали Диму. Проте так тривало недовго. Дитяча пам'ять коротка, а в футбол Дима грав, прямо скажемо, погано.

Приблизно в цей час почав займатися боротьбою самбо старший брат Григорій. Приходив з тренувань і починав на Димі відпрацьовувати прийоми: «Ти не бійся, я не кидатиму. Я буду імітувати...» Дима мовчки погоджувався.

Григорій виявився здібним борцем. За рік здобув перший розряд. Багато їздив на змагання. А Дима ріс самотній...

Одного разу Григорій сказав: «Може, підеш на стадіон, у секцію запишешся... бігатимеш... стрибатимеш». Молодший брат нічого не відповів, він не хотів бути легкоатлетом. Він хотів бути борцем, як його старший брат.

Сім років тому до тренера з самбо нікопольського спортклубу «Трубник» Івана Тихоновича Дубовика прийшов худенький хлоп-чик і, не піднімаючи голови, тихо попросив:

— Візьміть мене до себе...

Було тоді майстру спорту Івану Дубовику 25 років, він сам боровся, виступав у важкій вазі. «Я просто обімлів. Не знав, що відповісти. Стоїть дитина перед тобою, проситься в секцію, а в цієї дитини нема руки».

— Іван Тихонович зустрів мене суворо,— пригадує Дима.—


Спитав, чи є в мене трійки, потім наказав прийти наступного
дня, маючи при собі рушник, мочалку, мило... Про руку він
нічого не сказав...

Пізніше хлопець не втримався і спитав у тренера, чи вийде з нього борець. Дубовик відповів приблизно так: «А чого б я з тобою вовтузився? В мене що, діла нема? Ти маєш геніальну реакцію. Ти ще чемпіоном будеш!»

Тут слід сказати про цього тренера як про людину мислячу і сміливу. Саме завдяки таким людям світовий спорт знає чимало прикладів, коли переможцями ставали ті, від кого ніхто не . чекав перемог. У славетного бразільця Гаррінчі одна нога була коротша за іншу, турок Ахмед Акбас народився з викривленою ногою і, ставши борцем вільного стилю, кілька разів піднімався на найвищі щаблі світових п'єдесталів пошани...

Що таке боротьба? Це і обійми суперників, і їхні залізні захвати, робота м'язів плечей, спини, ніг і насамперед рук.

Тренер збірної України Петро Карамалак так сказав про Дашка: «Якби він ще класичною чи вільною займався — йому було б значно легше. Там захвати дещо інші. Там згином ліктя можна захопити руку суперника і кидок провести. А в самбо потрібна кисть, пальці! Самбо починається із захвату куртки, а його можна зробити тільки пальцями... Дивовижний хлопець!..» .

Дмитро Дашко — мудрий борець. Він завжди прагне підставити супернику правий бік, захват лівицею він робить тільки після того, як суперник вчеплюється в правий вилог його куртки: «Мені так зручніше. Я накладаю культю на згин його лівого ліктя, і його захват стає трошки й моїм захватом — я відчуваю його всього. Мені важко боротися з хлопцями, які роблять захвати тільки однією рукою. Я їх примушую боротися обома».

Зрозуміло, у Дашка дуже міцна лівиця. Не від природи, він не лівша. Від величезної праці. Іван Тихонович Дубовик і майстер спорту Григорій Дашко розробили Дмитрові безліч вправ для лівої руки: захвати, засоби виведення суперників з рівноваги, * засоби підготовки кидків, своєрідне виконання самих прийомів. Як Дмитро виконує кидок млин? В основі цього прийому — синхронне зусилля двох рук атакуючого. Коли синхронності нема, перемеленим виявляється сам «мірошник». А Дашко кидає, крутить жорна однією рукою, спростовує борцівські аксіоми... Коли цей хлопець проводить утримання й больові прийоми, він наче приварюється до суперника. Під час утримання, здійсненого Дашком, суперники, як правило, не борсались, а «терпляче» (вислизнути із захвату все одно було неможливо) чекали, поки минуть 20 фатальних секунд і вони програють чотири бали. Вія проводить больові, однією рукою розриваючи зчеплення двох рук атакованого. Важко збагнути, але це — факт!

Дашко почав боротися, маючи вагу 48 кілограмів, а потім більш як шістдесят набрав. Очевидно, короткі шість років з його спортивної біографії можуть бути яскравою ілюстрацією волі цього хлопця. 1971 рік: на сьомому місяці тренувань шістнадцятирічний Дашко стає чемпіоном Нікополя серед юнаків. Трошки пізніше — другий розряд і друге місце на юнацькій першості Дніпропетровщини. 1972-й — перший розряд і призер юнацької першості «Авангарду». 1973-й — чемпіон області серед дорослих, чемпіон «Авангарду» серед юнаків, учасник дорослої першості України, кандидат у майстри спорту СРСР. 1974-й — п'яте місце на всесоюзному турнірі на приз «Спортивної газети». 1976-й — перше місце на всесоюзному турнірі в Усть-Куті. Майстер спорту! Друге місце на чемпіонаті України серед дорослих. У фіналі Дашко поступився лише кількома балами чемпіонові СРСР Борису Касапу з Одеси. «Дашко був моїм найважчим противником. Те, що в нього нема руки, не дає його суперникам ніякої переваги над ним. Абсолютно ніякої переваги!..»



Дмитро Дашко — стриманий, мовчазний, видається навіть жорстоким. Однак це не так... У його давнього суперника дніпропетровця Губського на одному з турнірів заболіла нога: хлопець, шкутильгаючи, вів сутичку. Дашко майстерно вміє атакувати ноги суперників — це один з його коронних прийомів. Та до хворої ноги Губського він за весь поєдинок і не доторкнувся...

  • Димо, який твій найкращий двобій?

  • З Іваном Голубом. Я двічі йому програвав. На першості «Авангарду» зустрівся у фіналі. Спочатку він вигравав, а наприкінці я наздогнав його — 5:5. Йому справедливо дали перемогу — перший рух, першу атаку він провів. От була сутичка!

Розповів про поєдинок, де програв... А про двобої, в яких перемагав, сказав коротко: «Боротьба як боротьба...»

Нині Дмитро Дашко працює тренером, із самбо. Учні люблять його.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2012
2012 -> Бібліотека сергій Данилович Безклубенко Біобібліографічний покажчик До 80-річчя від дня народження Київ 2012
2012 -> Культурна спадщина України
2012 -> М. М. Поплавський доктор педагогічних наук
2012 -> Надвірнянська центральна районна бібліотека Відділ краєзнавчої літератури Володимир Луців: співак, бандурист, громадський діяч
2012 -> Аплікаційна форма на участь в Міжнародній позаконкурсній програмі відеопоетичної премії бук назва роботи
2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
2012 -> Клінічні практичні настанові kdigo з анемії при ххн члени ради kdigo
2012 -> Маркетингові технології економічного зростання за редакцією
2012 -> Уроку: №19. Трагедія "фуст". Загальна характеристика змісту, історія життєвих шукань Фауста


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Олімпійський чемпіон iconПрезентуємо олімпійську літературу
Національний олімпійський комітет України, до бібліотеки надійшов комплект книг, в яких розповідається про історію та цінності олімпійського...
Олімпійський чемпіон iconІван Максимович Піддубний (1871-1949)
Видатний український спортсмен, борець. Іван Піддубний 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі. Його називали «чемпіон...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка