Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі



Скачати 120.92 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір120.92 Kb.

Омар Хайям (близько 1048 – після 1122)

Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі – видатний філософ, науковець, поет ХІ-ХІІ ст.

Наукові досягнення Омара Хайяма зробили його ім’я відомим за життя й не втратили своєї вагомості й дотепер у галузі математики, медицині, географії, астрономії, астрології. Проте для нащадків вагомішою є його поетична спадщина, що не має ніяких обмежень і доступна для розуміння і естетичної насолоди будь-якої людини у світі, яка прагне вдосконалення своєї духовності. Народження поетичних шедеврів Хайяма (ХІ-ХІІ ст. ) і їх відкриття європейцями (ХІХ ст.) відділяють майже сім століть. 1859 року англійською мовою було перекладено усього 100 рубаї Едвардом Фіцджеральдом.

Європа відразу ж зачарувалася яскравістю образів поезії Хайяма, її простотою і оптимізмом в уславленні буття. Надзвичайна милозвучність, що не втратилася навіть у перекладах, приваблива і проста форма рубаї, сповнена глибокого смислу, нерозривна єдність людини і природи вразила європейців.



Увага! Цитата!

«Він був таким самим як усі ми: інколи мерзнув і голодував, інколи жив прекрасно, багато думав і багато працював. Але разом з тим устигав і любити. Кого? Я б сказав так: людину загалом…»

Ахмат Дашнакі, поет

Компакт- біографія Омара Хайяма

Народився – 18.05.1048 року у місті Нішапурі в провінції Хорасан на сході Ірану в родині заможного ремісника.

Навчався в нішапурському медресе (духовній школі). Виявив надзвичайні здібності й феноменальну пам'ять. Вважав себе послідовником Ібн Сіни (Авіценни). Оволодів глибинними знаннями з математики, фізики, астрономії, філософії, медицини, історії, географії, філології.

Приблизно у 25 років написав свій перший алгебраїчний трактат.

Очолив Ісфаханську обсерваторію. Розробив новий найдосконаліший сонячний календар, точніший за нині діючий на сім секунд за рік. 18 років Хайям працював в обсерваторії.

Здійснив паломництво (хадж) до святого міста Мекки, «щоб зберегти очі, вуха й голову». Хайяма звинувачували в безвір’ї за його відданість гуманістичним ідеям, його любов до людини.

Після повернення з Мекки оселився в Нішапурі, де, вірогідно, викладав у медресе та давав приватні уроки.

Омар Хайям пішов у вічність 4 грудня 1131 року…

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,

Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.



Цікаво знати!

  • Прізвище «Хайям» означає «майстер, що шиє намети».

  • Відомо, що Омар Хайям у день смерті написав заповіт. Потім помолився і після цього не їв і не пив. Коли закінчив останню вечірню молитву, уклонився до землі і сказав: «О Боже мій, Ти знаєш, що я спізнав Тебе в міру моїх можливостей. Прости мені моє пізнання Тебе – це мій шлях до Тебе». І помер.

  • Сучасники називали Омара Хайяма «доказом істини», «знавцем грецької науки», «царем філософів Сходу і Заходу», «Ученим мужем століття».


Художня модель світобудови

Людина – її центр

Осмислення місця людини в світі

Людські чесноти та вади

Дружба

Вино

Кохання

Осмислення сутності світобудови

Провідні теми лірики Омара Хайяма


Рубаї

***
Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,

Ще жодному із нас не підживляв надій:

Де знайде зігнуту під тягарем людину,

Іще один тягар він накидає їй.

 ***


Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.

***

У кого кожний день в запасі півкоржа,



У кого свій садок і хата не чужа,

Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,

У того світлий зір і радісна душа.

***
I юних, і старих - всіх поглинає час,

I невеликий нам дається днів запас.

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

***


Якби мені до рук - скрижалі Долі,

Я розписав би їх по власній волі!

Із світу вигнав би всі смутки, болі,

Чолом небес досяг, не жив би долі!

***

Твій ворог - небеса коловоротні.



Без друзів ти, всі дні твої самотні.

Будь сам собою, не гадай про завтра,

В минуле не дивись, живи сьогодні!

***


Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.

З людьми на відстані привчайся розмовляти.

До найвірнішого пригляньсь розумним оком -

I ворога в ньому зумієш розпізнати.

***

Я не шукаю втіхи у вині,



Аж поки горе не наллє мені;

В чужу сільницю не вмочу я хліба,

Аж поки серце не спряжу в вогні.

***


Чи діждемо жаданого спокою,

Чи дійдемо до хати над водою?

О, як я хочу після тисяч років

Зійти з землі хоч травкою малою!

***

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,



Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.

***


Хвилину радості в турботах не губи,

На порох не стирай під жорнами журби!

Немає жодного, хто б угадав майбутнє.

Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!

***

Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми?



В очах у розуму зіниця й зір - не ми?

Це коло всесвіту скидається на перстень,

А камінь, що горить ясніш од зір,- це ми.

***


Душа моя болить, я думаю про друга,

А в друга милого на серці інша туга.

Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,

Коли вже й лікаря перемогла недуга?

***

Прийшли ми чистими - і стали ми брудними,



Прийшли веселими - зробилися сумними.

Гарячі сльози нам у серці запікались!

Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми.

***


Любов - це сонечко, що всесвіт огріває,

Любов - чудесний птах, що в квітнику співає.

Її не знає той, хто плаче солов'єм,

Вона в душі того, хто мовчки умирає.

***

Гончар голів людських - своє він знає діло:



Витворні чаші він виготовляє вміло.

Він на обрус життя нам перекинув чашу -

Й замкнув під нею все, що тисне душу й тіло.

***


Вино - рідкий рубін, а глек - глибока жила,

Душа моя - напій в прозорій чарі тіла,

А світлий келих той, що від вина сміється,-

Сльоза, що кров хмільну у серці затаїла.

***

Красуне, як мій сум, ти довговічна будь!



Ти знову ласкою мені зігріла путь.

На мене мимохідь ти позирнула й зникла.

Чи не за правилом: зроби добро й забудь?

***


Всі смутки випередь, гукни на чорноброву,

Щоб з хати винесла вологу пурпурову:

Хіба ти золото, недоуме, щоб люди

Тебе поклали в прах і викопали знову?

***

Нагадує мені берегова травиця



Ту косу, що плела колись небеснолиця.

Тож не топчи стебла: воно в останках, може,

Тюльпановидої красуні корениться.

***


Всі таємниці пильно зберігай,

Щоб не дізнався нелюд і шахрай.

I зваж: як з іншими ти поведешся,

Того від інших і собі чекай.

***

О Майстре, нашого життя первопричина!



Чом стільки має вад твій первотвір - людина?

Як добре виліпив, навіщо розбиваєш?

А вийшла помилка - чия ж у тім провина?

***


Про вчора не гадай - воно навік зів'яло,

Про завтра не журись - воно ще не настало.

Минуле й завтрашнє - підпора ненадійна!

Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!

***

О, вислухай мене, найкращий друже мій!



На небеса хисткі не покладай надій!

Присядь у закутку вдоволення малим

I стеж за іграми на сцені світовій!

***


У мене тайна є - і тайну ту єдину

Я зараз виявлю (прости мою провину):

Тебе кохаючи, я ляжу в домовину,

Тебе кохаючи, у небеса полину!

***

Чи є людина, щоб не мала плями,



Не ошерхалась у рови та ями?

Якщо за зло мене ти злом караєш,

Яка різниця, пресвятий, між нами?

***


Що світ міняється - чи варто цим журитись?

Нехай міняється - ми будем веселитись!

Якби незмінною була природа, друже,

Ніколи б не діждав ти черги народитись!

***

Якби Творцем я був, я б ці коловоротні



Мінливі небеса у світові безодні

Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди

Могли сповнятися бажання благородні.

***


І грудочка землі, й пилиночка мала

Були частинами прекрасного чола.

Легенько ж куряву стирай з лиця красуні,

Бо й курява колись красунею була.

***

Чи ще служитимеш для підлості людської?



Не квапся мухою до страви будь-якої!

На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися,

Пий краще власну кров, аніж чужі напої!

***


Кульгава старість, юність бистронога -

Все товпиться до вічного порога.

Недовго світом тішаться живі:

Всі підем геть, у всіх - одна дорога.


***

Чи діждемо жаданого спокою,

Чи дійдемо до хати над водою?

О, як я хочу після тисяч років

Зійти з землі хоч травкою малою!

***


У кого кожний день в запасі півкоржа,

У кого свій садок і хата не чужа,

Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,

У того світлий зір і радісна душа.

***

Коли у небуття і ймення наше кане,



Не згасне сонечко у небі полум'яне.

Нас не було, та світ не був від того гірший;

Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

***


Твій ворог — небеса коловоротні.

Без друзів ти, всі дні твої самотні.

Будь сам собою, не гадай про завтра,

В минуле не дивись, живи сьогодні!

***

Я б краще вороном копався у ріллі,



Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

***


Хай кожна мить, що в вічність промайне, 

Тебе вщасливлює, бо головне, 

Що нам дається тут,— життя: пильнуй же! 

Як ти захочеш, так воно й мине. 

***


Хоч я не шліфував покірності перлину

I тягаря гріхів з плечей своїх не скину,

Все ж не пускаюся я берега надії,

Бо тільки істину я визнаю єдину.

***

Всі таємниці пильно зберігай, 

Щоб не дізнався нелюд і шахрай. 

I зваж: як з іншими ти поведешся, 

Того від інших і собі чекай. 

Переклади В. Мисика


Увага!Різні варіанти перекладу!

***


Ми – зібрання ляльок, нас крутить як хотя

Небесний витівник. На килимку життя

Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) –

І потім падаєм у ящик небуття.

Переклад В. Мисика

***


Це не вигадка порожня,

Щира правда, хоч заплач.

Ми – фігурки шахівниці,

Круг небесний – наш іграч.

Він на дошці існування

Нами – пішками гуля

Та й складає поодинці

В темну скриньку небуття.

Переклад А. Кримського

***


Мы послушные куклы в руках у творца.

Это сказано мною не ради словца.

Нас по сцене всевышний на ниточках водит

И пихает в сундук, доведя до конца.

Переклад Г. Плісецького

***


Кто мы? – Куклы на нитках, а кукольщик наш – небосвод.

Он в большом балагане своём представленье ведет.

Он сейчас на ковре бытия нас попрыгать заставит,

А потом в свой сундук одного за другим уберёт!



Переклад В. Державіна

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconОмар хайям біографія скорочено на українській мові наведена в цій статті. Омар Хайям біографія коротко Омар Хайям (18 травня 048 грудня 1131) перський поет, математик, філософ
Кошти на обсерваторію перестали надходити. Хайям переїжджає до Нішапура, здійснює паломництво до Мекки. Останні роки життя він провів...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconМудрець Омар Хайям (до 965-річчя з дня народження вченого та поета)
Мудрець Омар Хайям (до 65-річчя від дня народження вченого та поета) : реком список / уклад. Н. Гуцул; дз «Держ б-ка України для...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconТема уроку. Золота доба персько таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники. Омар Хайям. Рубаї. Лаконізм І місткість жанру рубаї. Основні теми й мотиви творчості. Мета
Тема уроку. Золота доба персько таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники. Омар Хайям. Рубаї. Лаконізм І...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconОмар Хайям корифей персько-таджицької поезії
Обладнання: портрет Омара Хайяма; презентація до уроку; аудіо/відеоматеріали, вислови -мудрі поради Омара Хайяма
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconУрок № Тема. Омар Хайям корифей персько-таджицької лірики. Рубаї
Мета. Презентувати учням ім’я Омара Хайяма, познайомити з особистістю поета-мудреця, математика, астронома, ввести у світ його поезії;...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconМета: познайомити з особистістю поета-мудреця; увести у світ його поезії; повторити відомості з теорії літератури; вчити аналізувати поетичний твір; розвивати увагу до художнього слова
Тема. Омар Хайям. Рубаї. Увага до внутрішнього світу людини, найточніших відтінків її почуттів, оспівування жінки
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconЛітературознавства, фольклористики та мистецтвознавства секція: зарубіжна література базова дисципліна
Ралф Уолдо Емерсон, іспанець Мігель де Унамуно, українець Василь Стус…Добре подумавши, можна пригадати ще кілька імен. Саме до цієї...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconОмар Хайям – корифей персько-таджицької літератури Бакумець Оксана Василівна
Бакумець Оксана Василівна, вчитель світової літератури Сушківського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня...
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Омар Хайям (близько 1048 – після 1122) Повне ім’я – Гійяс ад – Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль – Хайям Нішапурі iconХристиянство в поглядах Ібн Теймійї (1263–1328) та сучасний ісламо-християнський діалог План Вступ
Гносеологічні особливості методології Ібн Теймійї у підході до осмислення християнства


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка