Операція “Баторій” 1
|
Скачати 2.48 Mb.
|
|
Звістка про це викликала гнів у Сталіна. Він, невдоволений діями командувача Західного фронту командарма першого рангу Жукова, вирішив змінити командування фронтом і об’єднати зусилля Західного фронту з Північно-Західним, який діяв проти військ Добровольчої Російської армії. Вибір свій кремлівський диктатор зупинив на командувачеві Північно-Західним фронтом командармові другого рангу Конєві. Командувачеві об’єднаними військами було доручено розправитися з угрупуванням українських військ. Командарм другого рангу Конєв наказав оточеним військам прориватися з кільця, задіявши всю свою артилерію. В ніч на 4 листопада вони під керівництвом комкора Хоменко пішли на прорив. Назустріч їм нанесла удар по Шістдесят п’ятому моторизованому корпусу сформована щойно 3-я танкова армія, яка за наказом Конєва напружувала всі сили, аби прорватися до оточеного угрупування хоча б кількома танками. О пів на другу ночі Конєв отримав звістку, що встановлений перший зв’язок між оточеними дивізіями і передовими частинами 3-ї танкової армії. Частині оточених росіян вдалося вирватися з мішка. Так, радянським військам вдалося уникнути остаточного знищення, і це залишило неприємний осад в душі командувача Вісімнадцятої армії. Його розвіяв телефонний дзвінок з Києва. - Поздоровляю з успіхом. – Сказав Гетьман Скоропадський. – У начальника Генерального Штабу є думка присвоїти вам чергове звання генерал-лейтенанта. Ви не заперечуєте? Можна вас поздоровити? - Дякую, товаришу Гетьман. - Добре, відпочивайте. Ви втомилися, напевно? ...В бліндажі, врізаному в схил висоти 202,9 на лівому березі річки Березини, навколо саморобного столика біля такого ж саморобного електричного світильника, лампочка якого живилася від мотоциклетного акумулятора, зібралися кілька бійців третього батальйону 134-о мотопіхотного полку. На тарілках з білої пластмаси – хліб, жовті скибки сиру, тонкими пластинками нарізане сало, в казанках – розігріті консерви, окремо – зелена цибуля, що отримали з тилу в посилці, в мисках – солоні огірки та квашена капуста. Фельдфебель Луценко з зав’язаним скривавленим бинтом лівим оком, – а праве блискало весело і забіякувато, – розливав по стаканчикам від фляг горілку і люди слідкували, як оковита піднімалася до вінець штампованої з алюмінію посудини. Всі випили і потяглися до хліба з покладеними на нього кружальцями ковбаси. Жували довго, без поспіху, відчуваючи у своїй неквапливості щасливе, спокійне відчуття людей, які випили і закусили після нелегкої роботи. Сержант Юрченко, прожувавши хліб, сказав: - Хоч тут і дали нам москалики, але ми все-таки показали їм, де раки зимують. Мовчать, псявіри... - Еге ж, притихли кацапи, не бушують більше. – Погодився з ним Іван Вікторович. – Шкода, Петро про це не дізнається, а наше село сьогодні вранці звільнили. Я повідомлення чув... Його друг і земляк Петро Попович загинув в одному окопі разом зі Степаном Лавриненком два дні тому, ввечері двадцять п’ятого жовтня, коли висоту штурмували танки росіян з ротами штрафників. - Відбушувалися. – Підтвердив єфрейтор Засядько. – Кінчилися комуняки на землі Білорусі... - Але й багато ж горя вони встигли зробити. – Зітхнув Волков, мокаючи пір’їну зеленої цибулі в сільничку, зроблену з денця пляшки. – Пів-Білорусі спалив, другу половину пограбував... - Нічого, відбудуємо... – Мовив Вікторович. – І награбоване повернемо... І спитаємо, хто винен... І смак хліба, і запах ковбаси, і хрумкотіння цибулини, і зброя, поставлена біля бетонної стінки бліндажа, і думки про дім, і перемога над могутнім споконвічним ворогом, здобута ось цими самими руками, – все це відчувалося зараз з граничною ясністю... ...Йшла третя доба наступу. В межиріччі Дніпра і Західної Двіни, в суцільній темряві листопадової ночі, брязкаючи залізом, повзли танкові і механізовані корпуси; потопаючи в багнюці боліт, повільно рухалися машини. Вибухали і ламалися мости, горіли села, і спалахи гарматних пострілів змішувалися на горизонті з загравами пожеж. На дорогах, посеред полів і галявин, чорними плямами лежали тіла вбитих росіян, які за ніч вже встигали замерзнути в кістку. Слідом за танковими і механізованими частинами, прикриваючись від вітру і натягнувши глибше шапку, йшла по осіннім лісовим дорогам і нечастим полям піхота. Два фронти в цю листопадову ніч, як дві руки, що сходяться разом, рухалися, все наближаючись один до одного, готові зімкнутися в білоруських лісах, на схід від білоруського Смоленська. В цьому охопленому ними просторі, в їхніх жорстоких обіймах ще були радянські армії і дивізії, ще були їхні штаби, тили і склади, разом з їхніми командармами, комкорами і комдивами, разом з їхньою дисципліною, що підтримувалася загороджувальними загонами і розстрільними командами, разом з танками, гарматами, аеродромами, злітними майданчиками і літаками. Там були ще сотні тисяч людей, що вважали себе силою і в той же час, всі вони були всього-на-всього нічим іншим, як завтрашніми мерцями. 1 “джиммі” – ліцензійні американські вантажні автомобілі GMC CCKW-352, 353 з повним приводом (6Х6). Вироблялися в Дніпропетровську (Катеринославі), де в 1939 році збудували автозавод спеціально для випуску армійських автомобілів. Для української армії був розроблений дизельний варіант автомобіля. Вантажопідйомність 2,5 тонни, потужність дизельного двигуна 115 к.с. 2 артилерійський дивізійний триплекс – в триплекс входили 87,6-мм дивізійна гармата-гаубиця, 114-мм дивізійна гаубиця-гармата і 155-мм дивізійна гаубиця. Розроблений триплекс в 1939 році, прийнятий на озброєння в 1940, серійне виробництво проводилося “Товариством Луганських механічних заводів”, поставка у війська почалася з травня 1942 року. 1 РОА – з російської: Русская освободительная Армия, Російська Визвольна Армія. 1 ТАОУ – Територіальна Армія Оборони України. Міліційні формування Збройних Сил України. 1 Механізована армія – в складі механізованої армії дві танкові дивізії і дві механізовані. 1 ТПК – тягач-транспортер переднього краю. Колісна машина для транспортування легких протитанкових гармат, станкових протитанкових гранатометів і вивозу поранених з поля бою. Входить до складу санітарних взводів, протитанкових і гранатометних взводів батальйонів. 1 ППШ – пістолет-кулемет Шпагіна зразка 1941 року. 2 Самозарядна гвинтівка Р-12 калібру 8,6 мм швидкість кулі 870 м/сек., маса кулі спеціального снайперського набою 20 грамів. Ефективна дальність стрільби до 1500 метрів. 3 АТ-М – артилерійський тягач малий. Гусеничний тягач напіввідкритого типу для транспортування вантажів до 1500 кг і причепів вагою до 3500 кг. 1 НЗВ – нерухомий загороджувальний вогонь. 1 217 стрілецька дивізія сформована в березні 1941 року в Орловському ВО. Створювалася на базі територіальних стрілецьких полків, розташованих в Борисоглібську, Новохоперську, Бутурліновці. До складу дивізії входили 740, 755, 766 стрілецькі полки, 668 гарматний артилерійський полк, 726 гаубичний артилерійський полк, 589 окр. батальйон зв’язку, 279 окр. розвідбат, 396 окр. саперний батальйон, 686 окр. автобат, 31 окр. винищувально-протитанковий дивізіон,197 окр. зенітно-артилерійський дивізіон,314 окр. рота хімічного захисту, 389 окр. медсанбат, 261 польовий автохлібозавод, 312 польова поштова станція і інші підрозділи підтримки. Командир дивізії – полковник Грачов Михайло Олексійович. 1 ДАЗ-485 – автомобіль-амфібія виробництва Дніпропетровського автозаводу. 2 СП – спостережний пункт, КСП – командно-спостережний пункт 3 Орден Відваги – український аналог Ордену Святого Георгія в Російській армії 1 МП – морська піхота 2 рокада – дорога (залізниця), яка йде вздовж лінії фронту 1 ПММ-2 – понтонно-мостова машина, самохідний пором призначений для переправ через водні перешкоди колісної і гусеничної техніки спорядженою масою до 42,5 тонн. При використанні додаткових булей маса техніки може сягати 50 тонн. 2 СПП – самохідно-понтонний парк. В СПП входить 24 одиниці ПММ або ПММ-2: 4 річкових, 4 перехідних і 4 берегових ланки, 2 вистілки, 4 катера з понтонного парку і 18 великовантажних машин для різного майна. Вантажопідйомність 50 – ПММ, або 42,5 – ПММ-2 тонн, довжина 260 метрів, час наведення понтонного мосту 30 хвилин. 1 ДШК – великокаліберний – 12.7 мм – кулемет, Дегтярьов Шпагін Крупнокаліберний. 2 КВ-3 – важкий танк прориву вагою 52 тонни, з лобовою бронею в 100 мм і гарматою калібром 107 мм. 1 Граната – в даному разі осколково-фугасний снаряд, вибухівник якого поставлений на осколкову дію. 2 ПКН-2 – прилад спостереження командирський з нічним каналом. 1 військове мистецтво ділиться на рівні: тактика, оперативне мистецтво і стратегія. Все, що стосується бойових дій і зброї частин і підрозділів до дивізії включно – тактичний рівень військового мистецтва. Бойові дії корпусів, армій, фронтів і флотів – оперативний рівень. Все, що вище фронту – стратегічний рівень військового мистецтва. Це груба градація. Існує більш точна градація. Все, включно до дивізії – тактичний рівень; армійський піхотний (стрілецький) корпус – оперативно-тактичний; рухомий (танковий, механізований, моторизований піхотний) корпус, польова (загальновійськова) армія – оперативний; танкова (механізована) армія, оперативне командування, фронт (група армій, флот, військовий округ) – оперативно-стратегічний; Група фронтів, Головне командування напрямку, Головне Командування – стратегічний рівень військового мистецтва. 2 Танкова дивізія – відноситься до важких з’єднань Сухопутних військ. В складі ТД три танкових, один механізований полк, полк САУ (72 155-мм самохідні гаубиці), зенітний артилерійський полк (48 ЗСУ-37-2, 24 БТР-ЗПУ-4), моторизований розвідувальний батальйон, моторизований інженерно-саперний батальйон, батальйон зв’язку, рухома автотанкоремонтна база, медико-санітарний батальйон, інші підрозділи забезпечення. Танковий полк складається з трьох танкових батальйонів (по 31 середньому танку), механізованого піхотного батальйону (45 гусеничних МТЛБ-БТР), дивізіону САУ (24 114-мм самохідні гаубиці-гармати), зенітний дивізіон (24 ЗСУ-37-2), моторизована розвідувальна рота, моторизована інженерно-саперна рота, інші підрозділи забезпечення. 3 Механізована дивізія – відноситься до важких з’єднань Сухопутних військ. В складі МД три механізовані полки, танковий полк, гаубичний сап (72 155-мм СГ), сзап (48 ЗСУ-37-2, 24 БТР-ЗПУ-4), мрб, місб, батальйон зв’язку, медико-санітарний батальйон, рухома автотанкоремонтна база, інші підрозділи забезпечення. ТП аналогічний ТП ТД. Механізований полк складається з трьох механізованих батальйонів (по 45 гусеничних МТЛБ-БТР), танковий батальйон (31 середній танк), сад (24 114-мм СГГ), зенітний дивізіон (24 БТР-ЗПУ-4), моторизована розвідувальна рота, моторизована іср, інші підрозділи забезпечення. 4 Мотопіхотна дивізія – відноситься до легких з’єднань СВ. В складі МПД три моторизовані полки, гаубичний артилерійський полк на механічній тязі, артилерійський полк самохідних гармат-гаубиць (48 САУ гармат-гаубиць калібром 87,6-мм), зап (24 АЗГ-57, 24 ЗПУ-4), автомобільний батальйон, рухома авторемонтна база, мрб, місб, батальйон зв’язку, медико-санітарний батальйон, інші підрозділи забезпечення. Мотопіхотний полк складається з трьох мотопіхотних батальйонів, артилерійського дивізіону (24 87,6-мм гармати-гаубиці), зенітної артилерійської батареї (6 57-мм АЗГ, 12 ЗПУ-4 ) моторизованої розвідувальної роти, моторизованої іср, інші підрозділи забезпечення. 1 “Клим” – поширена в РСЧА назва важких танків серії КВ – “Клим Ворошилов”. 2 самозарядка Токарєва – снайперська самозарядна гвинтівка СВТ-38. 1 Бомбардувальна авіаційна дивізія – в дивізії по штату налічується 90 тактичних бомбардувальників. Максимальне бомбове навантаження тактичного бомбардувальника – 3000 кг. 1 Моторизований полк – в термінах 30-х, першої половини 40-х років під моторизацією прийнято розуміти використання моторів (двигунів) як засобу транспорту (використання різного роду машин). Моторизовані частини, зокрема, моторизований полк, – це такі частини військ, які перевозяться (здійснюють марші) на автомашинах до місця бою, а сам бій ведуть в звичайних строях. 2 Механізований полк (батальйон) – в термінах 30-х, першої половини 40-х років, механізація полягає в використанні мотора (двигуна) в бойових машинах, до яких відносяться всі машини, що безпосередньо приймають участь в бою, наприклад, танки, танкетки, бронеавтомобілі. Механізовані частини ведуть бій з тих же машин, на який пересуваються до місця бою. 3 АТ-Б – артилерійський тягач броньований. Маса в спорядженому стані без вантажу – 5600 кг, вантажопідйомність платформи – 1600 кг, маса причепу (з перевантаженням) – 4000 (5100) кг, екіпаж (місць в кабіні) – 3, розрахунок (місць в кузові для сидіння) – 6, середній питомий тиск на ґрунт з вантажем на платформі – 0,44 кг/кв.см., двигун – дизельний, потужність – 135 к.с., швидкість з навантаженням – 51 км/год., запас ходу по шосе з причепом – 360 км. 4 “Октава-Б” – 120-мм нарізний казнозарядний міномет, Б – буксирований. Маса – 600 кг, довжина ствола – 2900 мм (24,2 клб), кут підвищення – +45-80, скорострільність – 8-10 п/хв., початкова швидкість снаряду – 109-340 м/с, прицільна дальність – 7800-8800 м, максимальна дальність –12800 м, міномет міг вести вогонь всіма типами 120-мм мін (маса – 16,1 кг) і спеціальними снарядами з готовими нарізами масою 23,3 кг, Існував самохідний варіант міномета 2С9 “Октава-С”. 5 ЗКУ-2 і ЗКУ-4 – зенітні кулеметні установки калібром 13,2 мм по 2 і 4 відповідно великокаліберних кулемети. Могли вести вогонь під час транспортування за тягачем (у виключних випадках). 6 “Бузок” – гаубиці-гармати калібром 114 мм. Вага в бойовому положенні – 3050 кг, довжина в похідному положенні – 5,4 м, ширина – 1,9 м, висота –1,6 м, довжина ствола – 4788 мм/42 клб, лафет – тристанинний, скорострільність – 7-8 пострілів на хвилину, прицільна дальність – 15300 м, боєкомплект – 50 пострілів. Випускалися в буксированому “Бузок-Б” і самохідному “Бузок-С” варіантах. Самохідний варіант встановлювався в нерухомій рубці на шасі танку Т-36 з переднім розташування МТВ. 1 Вертуха – бабка. 1 В вересні-жовтні 1920 року дві відкинуті від Варшави армії Західного фронту, яким командував Михайло Тухачевський, були інтерновані в Східній Прусії і Литві. 2 генерал-полковник Кришьяніс Беркіс – народився в 1884 році. 6 квітня 1906 року закінчив Віленське піхотне юнкерське училище. Приймав участь в Світовій війні. Останній чин і посада в Російській імператорській армії – підполковник, командир полку. 21 березня 1919 року вступив на службу в Латвійську армію. Був командиром піхотного батальйону, з 18 травня 1919 року – командир 2-го Цесисського піхотного полку, з 6 серпня – 3-ї Латгальської дивізії. В 1925 році присвоєно звання генерала. Приймав участь в державному перевороті Карла Улманіса 15 травня 1934 року. З 14 листопада 1934 року до 9 вересня 1942 року – командувач армією Латвії. З січня 1943 року – командувач групи армій “Балтія”. 1 Ескарп – (фр. escarpe – крутий від італ. scarpa – укіс, схил) крутий уступ або обрив, який розділяє ділянки з пологим нахилом земної поверхні. Фортифікаційна споруда, протитанкова (протитранспортна) перешкода, що є штучно зрізаним під великим кутом краєм схилу або берега річки, заввишки декілька метрів, обернений передньою частиною до противника. 1 окрема танкова дивізія – таке з’єднання по штатам березня 1942 року мало: два танкових полки (батальйон важких танків – 31 КВ-1, КВ-2 або Т-35 чи Т-28; два батальйони Т-34 по 52 машини і батальйон хімічних танків – 27 ХТ-26), мотострілецький полк, гаубичний артилерійський полк (12 152-мм гаубиць, 12 122-мм гаубиць). 1 Т-70 – легкий танк підтримки піхоти. Бойова маса – 9,8 т., товщина броні 45-25 мм., озброєння (боєкомплект) – 45-мм танкова гармата (90 снарядів), 7,62-мм кулемет ДТ (945 набоїв,15 дисків), силова установка – два спарені двигуни потужністю по 70 к.с., запас ходу по шосе 450 км. Його попередник Т-50 виявися надто складним і дорогим у виробництві. Після випуску в 1941-42 і на початку 1943 року 5600 машин цього типу їхній випуск припинили і на озброєння прийняли більш простий танк Т-70. 1 важкий танковий полк прориву – полк призначався для прориву ворожої оборони. Складався з чотирьох рот важких танків, по п’ять машин в кожній роті, і одна машина командира полку. Всього в полку 21 танк КВ-2 або ІС-1 чи ІС-2, 214 чоловік особового складу, з них 105 – екіпажі танків. 1 30-а армія – сформована в вересні 1942 року з частин прикордонних і конвойних військ НКВС. Склад: 119-а, 242-а, 243-а, 251-і мотострілецькі дивізії НКВС, 51-а танкова дивізія. Командувач армії комкор Хоменко Василь Афанасійович. 1 ПК-40 “Сапсан” – універсальний піхотний кулемет, використовується на сошках, на легкому станку, в танковій або бронетранспортерній установці, на зенітній тринозі. Калібр – 8,6 мм., живлення з металічної нерозсипної стрічки з розімкнутою ланкою, яка збирається з секцій на 50 набоїв кожна. Довжина – 1173 мм., вага (кулемет/станок) – 8,5/4,5 кг., (танковий варіант – 10,5 кг з важким стволом), темп стрільби – 650 пострілів на хвилину (танковий варіант – 780 пострілів на хвилину). 2 РПК-40 “Малюк” – ручний піхотний кулемет. Легкий кулемет, калібр – 6,35 мм., довжина зі стволом 621 мм – 1090 мм., вага – 5,15 кг., темп стрільби (стрічка/магазин) – 650/900 пострілів на хвилину, живлення комбіноване – стрічка з ланками на 50 набоїв або чотирирядний магазин на 40/60 набоїв. При використанні магазину пилезахисна шторка перекриває вікно подачі стрічки, при стрічковому живленні шторка перекриває вікно приймача магазину. 3 АУГ-40 – штурмовий карабін. Калібр – 6,35 мм., довжина зі стволом 415 мм – 660 мм., вага – 2,8 кг без магазину, темп стрільби – 560 пострілів на хвилину, магазин чотирирядний на 40 або 60 набоїв. 1 УФС – комплект уніфікованих залізобетонних фортифікаційних споруд, призначений для завчасного фортифікаційного обладнання польових укріплених районів. Прийнятий на озброєння в 1938 році, в комплект входять 10 типів фортифікаційних споруд. УФС-2 – сховища для особового складу, УФС-4 – вогневі споруди з різними варіантами закриттів, УФС-5 – вогнева споруда з танковою баштою, УФС-7 – споруда для управління і зв’язку. Поділіться з Вашими друзьями: |
Схожі:
 | Заходи вечір вальсу Вечір «З історії української естради» «Алло, ми шукаємо таланти!» День гумору (Операція «Тезка». Парад імен І переклик привітань для кожного імені + концерт) | | Видання Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль операція "заповіт" Чекістська справа №206 Київ – Вінниця У книзі розповідається про секретні чекістські операції "Заповіт", "Щирие", "Лес" у 1922 – 1923 роках, спрямовані проти українського... |