Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних



Скачати 409.07 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.05.2017
Розмір409.07 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3

Національний університет «Львівська політехніка»

СОЛОВІЙ Любов Степанівна
УДК 728.1

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ТИПІВ ЖИТЛА ДЛЯ БЕЗДОМНИХ

18.00.02 – Архітектура будівель та споруд


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті „Львівська політехніка”

Міністерства освіти і науки України


Науковий керівник:

кандидат архітектури, доцент



ГНЕСЬ Ігор Петрович,

завідувач кафедри «Архітектурне проектування» Національного університету «Львівська політехніка».


Офіційні опоненти:
доктор архітектури, професор

КУЦЕВИЧ Вадим Володимирович,

дійсний член Української академії архітектури, керівник науково-дослідного архітектурного центру (Київ ЗНДІЕП), Мінрегіонбуду України

кандидат архітектури, доцент

АХАЇМОВА Анастасія Олександрівна,

доцент кафедри «Архітектурне проектування цивільних будівель і споруд» Київського національного університету будівництва та архітектури.


Захист відбудеться “27жовтня 2011р. о “1000” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. С.Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, Львів, вул. Професорська,1)
Автореферат розісланий “ 27 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої

Вченої ради Г.П. Петришин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Сьогодні в Україні житлова проблема є однією з найгостріших для суспільства. Для її вирішення робляться спроби сформувати концепцію державної житлової політики, активно розробляються і обговорюються варіанти програм доступного і соціального житла, пропонуються до реалізації різні версії пілотних проектів. Жодним чином не ставлячи під сумнів всі ті спроби зрушити з місця клубок житлових проблем, все ж необхідно зазначити, що поза увагою політиків, науковців і архітекторів досі лишається значний контингент наших громадян, які з тих чи інших причин залишились без даху над головою, без роботи, без майна і ночують просто неба, в куренях з картону та поліетилену, в колекторах теплотрас, на горищах, у підвалах, у під’їздах, у кращому випадку – в нічліжках, яких поки що дуже не вистачає. Це бездомні, яких в народі називають «бомжами». За даними Парламентських слухань Верховної Ради у 2004 р. бездомних в Україні нараховувалось 23,3 тисяч. Однак є серйозні підозри, що бездомних в Україні набагато більше, бо в тому ж 2004 р. тільки в Одесі їх нарахували близько 20 тисяч, а в Луганську – 15 тис. (за статистикою МВС України).

Це не тимчасова проблема нашого суспільства, яка буде ліквідована, коли покращиться економічна ситуація в країні, а постійна проблема, яка буде завжди, тільки масштаби цього явища можуть зменшуватись із зміною соціально-економічної ситуації. Адже в багатьох розвинутих суспільствах (країнах) бездомність не вдається ліквідувати цілком. Явище бездомності – це об’єктивна реальність, яке присутнє практично у всіх розвинутих країнах світу. Так, наприклад, у США нараховується майже один мільйон бездомних, у Німеччині – 920 тисяч, Великобританії – 360 тисяч, в Іспанії – 273 тисячі, в Канаді – 150 тисяч, у Франції і Австралії – по 100 тисяч, у Нідерландах – 30 тисяч. В одному тільки Парижі 80 тисяч бездомних, в Нью-Йорку – 80 тисяч, у Вашингтоні – 14 тисяч. І це при тому, що з бездомністю у цих країнах і містах постійно борються, існують багато різних програм допомоги бездомним.

Люди втрачають житло через негаразди в сім'ї, розлучення, махінації з нерухомістю, у результаті засудження до позбавлення волі, через алкогольну чи наркотичну залежність, високий рівень бідності, ліквідацію підприємств, зменшення кількості робочих місць, зниження ролі інституту сім’ї, недосконалість житлового законодавства, підвищення плати за комунальні послуги, відсутність соціальної інфраструктури, високу вартість житла, незабезпечення житлом сиріт, через катастрофи та нещасні випадки, добровільний продаж помешкпння після втрати роботи. В Україні бездомних поки що намагаються не помічати, можливо через те, що це дуже тихий, навіть полохливий контингент людей, які не чекають нічого доброго від держави, від навколишніх людей, змирились із своїм становищем. Вони не тільки не вимагають допомоги від суспільства, а вдячні тому суспільству, якщо їх не кривдять. Суспільство, своєю чергою, згадує про них тільки в люті зими, коли знаходять сотні трупів замерзлих бездомних. Причому цей прошарок суспільства щороку поповнюється тисячами нових бездомних, зокрема і вихідцями з дитячих будинків (після досягнення повноліття). Проблема бездомних громадян в Україні деформує соціальне середовище, руйнує фізичне, психічне та духовне здоров’я людей, знижує їх життєву, громадську та творчу активність, погіршує моральний стан, створює соціальну напругу в суспільстві.

Тим не менше, навіть якщо в Української держави з'явиться бажання і матеріальні ресурси вирішити житлові проблеми бездомних, виявиться, що це зробити буде непросто, оскільки:



  • немає чіткого розуміння, якого саме типу житло необхідно будувати для бездомних, оскільки контингент бездомних складається з різних категорій громадян, які мають різні потреби щодо житла;

  • невідомо, де розміщувати це житло в структурі поселень;

Не дає відповіді на всі ці питання і ДБН В.2.2-18:2007 «Заклади соціального захисту населення», розроблений інститутом Київ ЗНДІЕП і введений в дію у 2007 році. Згідно з цими нормами будівництво закладів для бездомних є досить затратним через наявність в них обширної номенклатури обслуговуючих, культурно-дозвільних та допоміжних приміщень. Немає жодних вітчизняних наукових досліджень, які б могли дати додаткову інформацію щодо формування житла для бездомних.

В Україні за останні роки стихійно виникнули і функціонують десятки різноманітних притулків для бездомних, розміщених у реконструйованих і новозбудованих будівлях, які не відповідають вимогам діючих ДБН, але є зразками доволі ефективного вирішення проблеми за мінімальних фінансових затрат. Весь цей обширний емпіричний матеріал потребує уважного вивчення, систематизації й аналізу для вироблення науково обґрунтованих підходів до боротьби з явищем бездомності і рекомендацій щодо корекції чинних норм на проектування житла для бездомних.

Україна сьогодні перебуває лише на початку боротьби з бездомністю. Тому вивчення досвіду інших країн дасть змогу побудувати відповідну стратегію на основі сучасних підходів і тенденцій розвитку програм, спрямованих на зменшення проблеми бездомності, запобігти повторенню та використанню неефективних підходів, до яких протягом тривалого періоду з тих чи інших причин вдавалися уряди інших країн.

Проблемою безпритульності та бродяжництва в педагогічному контексті займалися В. Оржеховська, І. Козубовська, Г. Кашкарьов, Л. Грищенко, Б. Алмазов та ін. Спробу пояснити бездомність, безпритульність з психологічної точки зору, а саме, як порушення потягів, знаходимо у З. Фрейда, Н. Максимової, К. Мілютіної, В. Піскун та ін. Соціально- психологічний аспект проблеми розкривається в працях О. Змановської, М. Ратера, О. Кернберга та ін. Архітектурно-типологічні дослідження в цій сфері в Україні досі комплексно не проводились, окрім створених у 2007 році ДБНВ.2.2 -18:2007 за участю Куцевича В.В, хоча дитяча безпритульність висвітлена в роботах Ахаїмової А.О. Питаннями спеціальних типів житла для дорослих бездомних присвячені праці закордонних дослідників: M. Bart, E.Liebow, A. Laudan, L. Edgar, D.P. Culhane, L. Lugo, J.D.Wright, B. A. Rubin, J.A. Devine, A. Hillier та інші, однак ці праці не доступні для широкого загалу в Україні.



Мета дослідження: розробити типологію житла для бездомних у діапазоні від житлової кімнати до спеціалізованих будинків і принципів їх розміщення в структурі житлового фонду.

Завдання дослідження:

  • визначити основні кількісні і якісні характеристики контингенту бездомних громадян (демографічні, соціально-психологічні);

  • провести систематизацію та аналіз існуючої в обігу наукової і проектної інформації про житло для бездомних;

  • виявити та проаналізувати основні чинники, що впливають на типологію та архітектурно-планувальну організацію житла для бездомних;

  • сформулювати основні принципи житлової політики, формування типології та проектування житла для бездомних.

Оєкт дослідження: житлові будівлі, приміщення, простори, які використовуються для поселення бездомних у країні.

Предмет дослідження: архітектурно-типологічні характеристики житла для бездомних.

Межі дослідження – функціонально-планувальна структура сучасного житла для бездомних в Україні в діапазоні від житлових кімнат до будинків і особливостей їх розташування у структурі поселень.

Методи дослідження

  1. Аналіз спеціальної літератури, даних статистики, результати досліджень архітекторів, соціологів, психологів, медиків, економістів. Вивчення і аналіз юридичних і нормативних документів, практики проектування, будівництва і експлуатації житла для бездомних в Україні та за кордоном.

  2. Натурне обстеження житла для бездомних з фотофіксацією, опитуванням мешканців за спеціально розробленою анкетою, зіставлення отриманих результатів з даними інших аналогічних досліджень.

  3. Опитування експертів: працівників, обслуговуючого персоналу спеціалізованого житла для бездомних людей та мешканців, що живуть поруч з будинком для бездомних.

  4. Пошукове проектування житла для бездомних громадян з наступною техніко-економічною оцінкою проектних рішень.

Наукова новизна отриманих результатів.

  1. Уточнена і розвинута класифікація категорій бездомних громадян, у відповідності до їх потреб у житлі.

  2. Виявлена значимість соціально-психологічних чинників у забезпеченні комфортності житлового середовища для бездомних. Визначено їх місце в системі загальної оцінки житла і розроблені методи архітектурно-просторової інтерпретації цих чинників у конкретне планувальне рішення.

  3. Отримана соціально-економічна оцінка функціонуючих у теперішній час і пропонованих для впровадження основних типологічних вирішень житлових осередків для бездомних.

  4. Розроблені соціально-архітектурні моделі нових типів житлових осередків та спеціалізованих будинків для бездомних.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути:

  • залучені до коригування чинних норм для проектування житла для бездомних;

  • використані для проектування і організації будівництва нових та реконструкції існуючих об’єктів для бездомних;

  • корисними для формування державної житлової політики і міських програм боротьби з бездомністю.

Апробація результатів - результати дослідження були представлені та обговорені на 6-ти наукових конференціях:

  • І -ій конференції молодих науковців «ГЕОДЕЗІЯ, АРХІТЕКТУРА ТА БУДІВНИЦТВО», (НУ «Львівська політехніка», м. Львів 4-6 жовтня, 2007 року);

  • ІІ-ій конференціі молодих науковців «ГЕОДЕЗІЯ, АРХІТЕКТУРА ТА БУДІВНИЦТВО», (НУ«Львівська політехніка», м. Львів 14.05.2009р.);

  • ІІІ-ій міжнародній конференції молодих науковців «ГЕОДЕЗІЯ, АРХІТЕКТУРА ТА БУДІВНИЦТВО», (НУ «Львівська політехніка», м. Львів 25 - 27 листопада, 2010 року);

  • VII-ій міжнародній конференції молодих вчених «Організація комфортного середовища життєдіяльності міських поселень» (Київ ЗНДІЕП, 5 грудня 2008 року);

  • VI-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інновації в освіті, науці та виробництві» (Полтавський інститут економіки і права, 23-24 квітня 2009 року);

  • міжнародній науковій конференції молодих вчених та студентів «Будівництво, реконструкція та дизайн сучасного містобудування» (Луцький національний технічний університет м. Луцьк 7-9 квітня 2011 р.)

Впровадження. Результати дослідження були впроваджені:

  • в проектні пропозиції центру реабілітації для бездомних у м. Броди Львівської області, розроблені автором даного дослідження;

  • в навчальний лекційний курс «Спеціалізоване житло» і дипломне проектування (в магістерську роботу А.Прокопів «Формування соціальних гуртожитків для бездомних») в НУ «Львівська політехніка».

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів основного дослідження, загальних висновків, бібліографічного переліку 120 позицій та додатків. Текстова частина роботи становить 130 сторінок основного тексту, 50 стор. ілюстрованих таблиць, 25 стор. додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Роділі 1. Досвід формування, сучасний стан та тенденції розвитку житла для бездомних. Розглянуто соціально-демогафічні характеристики контингенту бездомних, світовий і вітчизняний досвід формування та існуючий стан житла для них. Встановлено, що останніми роками кількість бездомних людей в Україні залишається стабільно великою, а безпритульність – проблема майже всіх великих міст.

Потреба в житлі для бездомних є значною: тільки в одному Львові бездомних нараховується приблизно 3 тис, при тому, що єдина нічліжка розрахована на 50 осіб; у столиці де кількість бездомних може сягати 10-12тис., місткість притулку 150 осіб, в Донецьку та Івано-Франківську - 40 осіб, у Рівному - 30 осіб. Хоча у зимову пору кількість ліжко-місць у закладах збільшують за рахунок додаткових місць у коридорах, або двохярусних ліжок, але це не вирішує проблему з житлом для бездомних.

Соціально-демографічна структура контингенту досить строката: більшість бездомних – одинокі люди (84%), сімейні становлять 16%, але їх частка росте. Серед одиноких в Україні переважають особи чоловічої статі – 80 %. Основна маса бездомних – це особи працездатного віку, з них: 7,5% - у віці від 18 до 29 років, 54,5% - у віці 30-49 років, 38% - особи, яким понад 50 років. Сімейний стан: розлучені – 56%, неодружені – 19%, вдови, вдівці – 9%, одружені – 15%. Освіта: середня спеціальна – 39%, середня – 28%, вища – 18%. 45% бездомних – колишні працівники виробничої сфери, 12% працювали у сфері послуг, 13% - у сільському господарстві, 5% були інженерами, 11% - колишні економісти, викладачі, державні службовці, медичні працівники, бізнесмени і тільки 12,5% бездомних не мали професії. 76,5% бездомних до втрати житла проживали у місті, 23,5% - у селі, 53% бездомних проживали у багатоповерхових будинках.

Приблизно 70% бездомних зайняті на тимчасових роботах, займаються збиранням вторинної сировини, вантажними роботами. Взимку вони намагаються бути у великих містах, де більше можливості прогодувати себе, влітку мігрують у сільську місцевість, де працюють на будівництві дач, присадибних ділянок, на сільськогосподарських підприємствах. Тільки 10,5% бездомних займаються жебракуванням, 11% мають пенсію. Бездомні не є утриманцями, що живуть на засоби знайомих і родичів: 65% бездомних ніколи не просять милостиню і не крадуть. 67% бездомних не полишають спроб змінити своє життя на краще і тільки 10% хронічно бездомних не вважають за потрібне щось змінювати у своєму житті – це, як правило ті особи, що не один рік знаходяться в статусі бездомного, для яких життя на вулиці чи в притулку є не епізодичним чи тимчасовим явищем, а звичний стан існування.

Серед широкого загалу бездомні асоціюються з людьми, які не мають даху над головою, але це тільки один пласт величезної проблеми, яка полягає в тому, що бездомна особа ізолюється від суспільства. У цих людей розірвані зв’язки з сім’єю. Перебувати у лікарні, законно працювати і отримувати пенсію бездомний не може, бо після втрати паспорта вони взагалі для держави не існують. Вони починають зловживати алкоголем, стають переносниками інфекційних захворювань. У бездомних відбувається значні зміни в психіці і просте надання житла не вирішить проблеми – на шляху повернення в суспільство вони потребують тривалої соціальної допомоги і, відповідно, спеціальних перехідних типів житла.

Перші притулки для бездомних виникли ще за часів князя Володимира На початку ХVІІІ ст. В Києві було відкрито перший з нічліжних будинків. Також на той час для бідних будували «шпиталі» при церквах та монастирях у різних містах по всій країні. Сьогодні в Україні впроваджуються такі типи житла для бездомних:

1) будинок нічного перебування (далі нічліжний будинок) – заклад для ночівлі громадян, які не мають житлового приміщення, яке вони могли б використовувати для проживання. Спальні приміщення дортуарного (казарменного) типу (18 місць в одній кімнаті) і площею 4м² на 1 особу. У нічліжці бездомні можуть переночувати і попоїсти. Лише частина клієнтів нічліжних будинків мають потребу в послугах наступних рівнів;

2) центр реінтеграції бездомних громадян (далі центр реінтеграції) - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб (2-6 місць в кімнаті з розрахунку 6м² на 1 особу). Життя в центрі реінтеграції тимчасове і може бути обумовлене дотриманням відповідних правил: не вживати алкоголь, наркотики, тощо;

3) центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (далі центр соціальної адаптації) – спеціалізована соціальна установа для надання соціальних послуг особам, звільнених з місць позбавлення волі та їх тимчасового перебування. Ці установи призначені надавати підтримку особам, які хочуть працювати, набути професійних навичок тощо, у них бездомні отримують житло (2-6 місць в кімнаті з розрахунку 6м² на 1 особу), харчування, робочі місця, тощо;

4) соціальний готель або гуртожиток – заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму переліку окремі номери (1-3 місця в кімнаті з площею 8м² на мешканця). Тут люди роблять кроки для організації свого самостійного життя: сім'я, праця, виховання дітей. У соціальному готелі чи гуртожитку люди можуть проживати, доки не в змозі будуть винаймати окреме житло.

Найбільше поширені нічліжки, але поки що вдалих прикладів цього типу житла мало. У нічліжках в спальних приміщеннях проживає до 18 осіб, в результаті виникає багато незручностей: шум, погана вентиляція, крадіжки, неприємний запах, замало туалетів, бруд в приміщеннях. Центри реінтеграції та соціальної адаптації через значну кількість обслуговуючих, культурно-дозвільних та допоміжних приміщень надто дорогі як в будівництві, так і в експлуатації, тому їхня кількість поки, що є обмежена. Соціальні готелі також не набули великої популярності, бо перебування у всіх цих типах закладів є тимчасовим. Бездомні з них знову повертаються на вулицю і цей процес відбувається повторно кожного року: зимою – нічліжний будинок, а в літню пору нічліг в парках, теплотрасах, горищах, підвалах, вокзалах, або навіть просто під відкритим небом. А для держави це безперервні витрати на утримання кожного мешканця в зимову пору.

Більш вдалими виявились деякі приватні заклади для бездомних, які набули популярності внаслідок того, що бездомні самі себе забезпечують їжею, одягом, здобувають практичні навики, навіть нові професії за допомогою виробничих приміщень: у Винниках (реміснича майстерня з ремонту одягу) в Бродах (сільськогосподарські роботи, авто майстерня, пилорама і т.п.).

В розвинутих країнах Заходу нагромаджено значний досвід будівництва і експлуатації закладів для бездомних, які поділяються за соціальним режимом експлуатації та типологічними (архітектурними характеристиками):

1) за характером та часом експлуатації: денні, розраховані на перебування бездомних впродовж дня, але не в ночі; нічліжки розраховані на те, щоб тільки переночувати; цілодобові в яких бездомні можуть знаходитись впродовж 24 годин; змішаного типу; частина людей залишається на день, а частина іде працювати;

2) за формою власності будинки є державні і приватні, є й такі, що відносяться до релігійних організацій;

3) за територіальним розташуванням будинки знаходяться в місті, навіть в центрі; за околицями міста; в сільській місцевості;

4) за сімейним станом: для одиноких, для сімейних (з дітьми, без дітей, змішаного типу;

5) за віком та статтю: для молоді, для людей середнього та похилого віку; розділяють деякі притулки за статтю;

6) за поверховістю: одноповерхові, малоповерхові, середньої поверховості, зустрічаються комплекси навіть 7, 8 і більше поверхів.

В закордонній практиці дортуарний тип планування презентує добре вентильовані спальні, які можуть вміщати 200 і більше осіб в одному приміщенні; особливо заслуговує на увагу дортуарний тип зі спільними вигодами на поверсі але з персональними для кожного бездомного спальноми кабінами 2х1,6м, утворені перегородками висотою 1,8-2м; набули розповсюдження притулки з окремими житловими кімнатами і спільною кухнею та ванною на 2 чи декілька кімнат; окремі спальні із санвузлами, але спільною кухнею-їдальнею-вітальнею для всіх мешканців житлової одиниці; житлові одиниці готельного типу (при кожній кімнаті є санвузол, душ, кухня-ніша, передпокій).

Великим різноманіттям відрізняються будинки для бездомних: по функціональному призначенню, набору допоміжних приміщень, поверховості, плануванню, вартості, архітектурно-композиційному вирішенню, оснловних конструкціях, по розміщенню в структурі міста.

Важливо відмітити, що програми, спрямовані на підтримку бездомних з метою полегшити їх становище, але не орієнтовані на припинення стану бездомності та повернення особи до проживання у власному помешканні, призвели до виникнення хронічної бездомності.

Розділ 2. Аналіз чинників, що впливають на формування типології житла для бездомних. В розділі було проаналізовано чинні проектні норми, юридично-правові документи, соціально-психологічні, реабілітаційні та економічні фактори формування житла для бездомних.

Виконані автором дослідження проектні проробки закладів для бездомних у відповідності до чинних норм, які, окрім житлових, регламентують широкий спектр обслуговуючих приміщень (службові, адміністративно-побутові, медичні, культурно-дозвільні, фізкультурно-оздоровчі, приміщення їдальні, лікувально-трудові, виробничі, складські та господарські) засвідчили, що економічний ефект від дуже компактного вирішення житлової частини закладів повністю нівелюється надмірною кількістю обслуговуючих приміщень як на стадії будівництва, так і в процесі експлуатації. В подальшому проведене натурне дослідження недержавних закладів для бездомних і соціологічне опитування бездомних засвідчило доцільність зміни пріорітетів на користь більш комфортного вирішення житлової частини закладів за рахунок мінімізації номенклатури і площ обслуговуючих приміщень.

Соціологічне дослідження проводилось за спеціально розробленими трьома типами анкет: для бездомних, що проживають в закладах для бездомних; для працюючого персоналу (від директорів даних закладів до прибиральниць), та мешканців, що проживають поруч з закладами для бездомних. Питання в анкетах були поділені на блоки та спрямовані на виявлення першочергових потреб, аналіз існуючого стану, недоліки та переваги даних закладів, преференції бездомних.

Так у всіх обстежених закладах до найбільш суттєвих недоліків бездомні відносять надто велику кількість людей в кімнаті (24%), похідні від цього недоліку - погану якість повітря в приміщеннях (20%), шум у житлових кімнатах (18%); крадіжки (17%); а також нестачу туалетів (8%), відсутність кухні (8%), бруд у приміщеннях (3%).

Щодо типу житлової одиниці, то мешканці, що проживають у дортуарному типі, віддають перевагу кімнаті на 2-3 особи (57%) а ті, що проживають по троє в кімнаті, мріють про крихітну особисту кімнатку 2х2м (43%). Більшість безпритульних є душевно зраненими, тому маленький особистий простір для них є дуже важливим. 53% бездомних віддають перевагу санвузлу при житловій кімнаті і готові самі прибирати, на противагу спільних для всіх мешканців поверху туалетної кімнати і душової, яких обслуговують прибиральниці.

42,5% бездомних мають кухню, але потребують її 70% бездомних (в основному для приготування сніданку і вечері). 71% хочуть мати мінімальну кухню при кімнаті, для 29% бажаною є спільна велика кухня на всіх мешканців поверху з почерговим прибиранням мешканців.

В цілому по всіх компонентах житла переважна більшість мешканців прагнуть хоча б до мінімальної персоналізації простору. Це особливо простежується при аналізі соціально-психологічних чинників.

Комфортність житла для бездомних і в значній мірі залежить від концентрованої чи дисперсної форми розселення бездомних.

Концентроване розселення у виді великих спеціальних притулків, які призначені тільки для бездомних, створює умови для забезпечення ширшої номенклатури побутових послуг. Однак надмірна концентрація даного контингенту в крупних будинках чи комплексах створює для їх мешканців психологічний дискомфорт – відчуття сегрегації, соціального гетто. Відчуження від решти суспільства в свою чергу додатково тисне на й так вже деформовану психіку бездомних.

Дисперсне розселення – протилежне концентрованому може створити проблему самотності, не сприяє налагодженню соціальних контактів із-за різноманітної зацікавленості в них сусідів. Але водночас тут відсутня сегрегація і це сприяє анонімності проживання, що ціниться багатьма бездомними доки вони ще не призвичаїлись до звичного проживання у суспільстві. Позитивним є цей фактор, що бездомні мають можливість спостерігати за способом життя повноцінних сімей і самим намагатись позбуватись набутих в статусі бездомного звичок і манер в поведінці.

У центрах реабілітації та соціальної адаптації з бездомними працюють психологи, юристи та інші соціальні працівники. Чим більше часу бездомний провів на вулиці тим складніші заняття, тим більше годин на тиждень приділяється на психологічну роботу, відновлення втрачених навичок, освоєння нової професії, заняття спортом. Це такі пласти, які людина шар за шаром має відновлювати, аби включитися в життя суспільства. Тож для проведення всіх цих занять необхідні відповідні навчальні класи, виробничі приміщення. Проведене дослідження дозволило уточнити номенклатуру таких приміщень, їх бажані параметри.

Одним з найбільш складних є питання де розміщувати об’єкти для бездомних. 48% бездомних, враховуючи дискомфорт переповнених нічліжок із дортуарним типом планування, або кімнати на 6-8 осіб, мріють про хату в сільській місцевості із присадибною ділянкою для ведення особистого господарства. Але все ж таки більше половини респондентів (52%) віддають перевагу притулку в місті де їм легше знайти засоби існування. Однак в суспільстві існує яскраво виражена антипатія до бездомних, особливо, якщо мова іде про їх проживання по сусідству. Серед причин негативного ставлення до бездомних з боку суспільства в основному фігурують нематеріальні соціально-психологічні чинники: страх, антипатія, співчуття, спосіб життя бездомних, їх деградація. Тобто чинники, які скоріше за все випливають із зовнішнього вигляду і дій бездомних, а не із пізнання їх внутрішньої сутності. Чинники, які можуть і повинні долатись в процесі глибшого знайомства при тривалому проживанні по сусідству. Проведене соціологічне дослідження дає підстави вважати, що ця проблема має надуманий характер, про загрозу для мешканців з боку бездомних вказують «про всяк випадок»:



  • 22% опитаних бездомних відчувають недоброзичливе ставлення до себе з боку мешканців сусідніх будинків, але тільки 6% опитаних вважають, що мешканці сусідніх будинків налаштовані до бездомних більш вороже, ніж інші люди.

  • 86% бездомних, які проживають в нічліжці поруч з житловими будинками, зазначили, що не мають конфліктів з мешканцями сусідніх будинків, 10% - конфліктують дуже рідко, і тільки 4% зазначили, що конфлікти трапляються. Але тільки 7% бездомних, з тих, що конфліктують, зазначили, що кількість конфліктів з мешканцями сусідніх будинків є більшою, ніж з іншими людьми. З іншого боку 32 % мешканців сусідніх будинків відмітили, що часто конфліктують з бездомними сусідами, 68% - не конфліктують або дуже рідко (основна причина конфліктів – бездомні смітять, ночують на лавочках біля будинків);

  • 88% опитаних зазначили, що кількість конфліктів з мешканцями сусідніх будинків залишається з часом на одному рівні, ще 7% вважають, що кількість конфліктів зменшується з кожним роком;

З іншого боку, тільки 29% опитаних львів’ян вважають, що бездомні є реальною загрозою для мешканців міста, вказуючи на супутню їм антисанітарію, інфекційну небезпеку, дрібні крадіжки. Решта 71% львів’ян не вбачають загрози з боку бездомних.

Таким чином, результати дослідження підтверджують потенційну можливість розміщення об’єктів для бездомних в структурі житлової забудови, при умові застосування превентивних заходів (архітектурних і організаційних) по нейтралізації негативних чинників подібної інтеграції.


Оскільки боротьба з бездомністю – це проблема державного рівня, вартісні характеристики об'єктів для бездомних відіграють сьогодні ключову роль. Для їх виявлення автором даної роботи було виконано експериментальне проектування 17 основних планувальних варіантів житлових осередків різних типів житла для бездомних. З метою досягнення максимальної співставимості варіантів, місткість кожного з осередків прийната однаковою 30–32 мешканці. Кухні, пральні, санітарно-технічне забезпечення, комунікації приймалось на основі мінімальних норм проектування гуртожитків та ергономічних вимог. Основним показником при порівнянні варіантів прийнято величину загальної площі житлового осередку на одного мешканця. Техніко-економічний аналіз планувальних моделей дав наступні результати:

Встановлено, що дортуарний тип планування житлових осередків з кімнатами на 15 осіб не може розглядатись як найбільш економічний, оскільки аналогічний по вмістимості осередок з кімнатами на 4 особи і спільними побутовими вигодами потребує на 5-20% менше загальної площі. І навіть осередок з кімнатами на 3 особи і спільними побутовими вигодами потребує на 4% менше загальної площі на одну особу. Ці дані пояснюють, чому в недержавних нічліжках домінують саме такі найбільш економічні рішення з кімнатами на 3-4 особи.

Осередки на 15 осіб з одномісними кабінами з загальною площею на 1 мешканця 8,70-9,20м² потребують, порівнянно з дортуарним осередком, на 4-15% більше загальної площі на одного мешканця, але забезпечують кожного бездомного індивідуальним житловим простором;

Серед нічліжок найкомпактнішими є проектні моделі з кімнатами на 6 осіб із спільними вигодами, кухнею, пральнею. Вони потребують на 25% менше загальної площі, ніж дортуарний тип, і на 7% менше – ніж осередок з кімнатами на 4 особи і спільними побутовими вигодами.

Встановлено, що житлові осередки гостиничного типу (кімната на 4 особи + кухня-ніша в передпокої + санвузол) потребують на 2,3% менше загальної площі на одного мешканця, ніж осередки з таких самих 4-місних кімнат, але із спільними на 30 осіб кухнями і санвузлами.

Тобто на рівні житлової частини об’єктів для бездомних укрупнення житлових осередків не дає жодних економічних дивідендів і веде тільки до погіршення умов проживання мешканців. Обмеження місткості житлових осередків 3-4 особами (з кухнею-нішею і суміщеним санвузлом) окрім вищого рівня комфорту вигідне і тим, що покращує демографічну маневреність житлового фонду закладів для бездомних - в такі осередки можна поселяти сімейних бездомних, на поверхах можуть мешкати особи різної статі (в різних осередках).

Найбільше впливає на вартість житлових осередків для бездомних зменшення кількості мешканців в кімнаті до 2 осіб і особливо – перехід на окремі персональні житлові кімнати. В порівнянні із базовим дортуарним типом осередку з кімнатами на 15 осіб і спільними вигодами аналогічний осередок з окремими персональними кімнатами площею 6м² дорожчий на:

- 43% - із спільними вигодами;

- 85% - з окремими вигодами (санвузол і кухня-ніша на 2 кімнати).

Не зважаючи на більшу вартість, окремі житлові кімнати мають ряд незаперечних переваг над іншими типами житлових осередків: відпадають проблеми шуму, крадіжок, покращується психологічний мікроклімат і санітарно-епідемологічний стан закладу. Більша вартість таких житлових одиниць може бути частково або повністю покрита орендною платою їх мешканців. В таких умовах швидше проходить соціальна реабілітація бездомних і вони швидше повертаються до цілком самостійного життя. А як свідчить зарубіжний досвід, надання бездомним орендного житла для самостійного проживання обходиться державі в кілька раз дешевше, ніж утримання дешевих нічліжок для хронічних бездомних.

Більша вартість 1м² осередків малої місткості внаслідок більшої їх насиченості санвузлами і кухонним обладнанням буде компенсовано меншими експлуатаційними затратами: на прибиранні санітарно-гігієнічних кімнат мешканцями, на харчуванні (наявність кухні дозволить мешканцям самостійно готувати їжу), на ремонті (персоналізація простору і обладнання веде до більш бережливого відношення до нього).



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПрограми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-9 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції
Програми з української літератури та англійської мови розроблені для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПрограми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом
Державного стандарту базової І повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової та основної ланок загальної середньої...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconКласів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату літературне читання
Навчальні програми для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconМетодичні рекомендації до навчальної програми факультативного / спеціального курсу «Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм власності з українською
«Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з українською,...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПрограма для проведення курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності
Програма навчальної дисципліни для курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПрограма для проведення курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності
Програма навчальної дисципліни для курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПрограма з корекційно-розвиткової роботи
Для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальними порушеннями
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconМузичне мистецтво
Навчальні програми для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПояснювальна записка Курс «Літературне читання»
Навчальні програми для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями...
Особливості формування спеціальних типів житла для бездомних iconПояснювальна записка Українська література 5 клас, учні з тпм
Навчальні програми для 5-9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка