П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака



Скачати 373.18 Kb.
Дата конвертації20.02.2018
Розмір373.18 Kb.
ТипСтатья

УДК 94(477).355.322«1916»

П.Г. Усенко (м. Київ)

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ У ПЕРШІ МІСЯЦІ КОМАНДУВАННЯ ОЛЕКСАНДРА КОЛЧАКА (ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1916 р.)



Стаття висвітлює бойові дії на Чорному морі та в гирлі Дунаю протягам другої половини 1916 р. під керівництвам нового командувача флоту віце-адмірала О. Колчака.

Статья освещ ает боевые действия на Черном море и в устье Дуная на протяжении второй паювины 1916 г. под руководствам нового командующего флотам вице- адмирала А.Каччака.

The article deals with fighting in the Black Sea and the mouth of the Danube during the second half of 1916 under the new Navy Commander Vice-Admiral A.Kolchak.

Напередодні другої річниці Першої світової війни на Збройні сили Росій­ської імперії чатувала сенсація: у липні 1916 р. командувати Чорноморським флотом замість 59-літнього адмірала Андрія Ебергарда (який ще 1911 р. по начальникуванню Головним морським штабом перейшов до Севастополя, а останнім часом піклувався в основному про адекватну відсіч на воді докучли­вим сусідам із Османської імперії та Болгарії - південним союзникам ворожого Антанті тандема Австро-Угорщини й Німеччини) почав 41-річний балтійсь­кий контр-адмірал, ветеран російсько-японської війни (пізнавши поранення, полон і винагороду Георгіївською зброєю - золотою шаблею за хоробрість), учений-полярник, дійсний член Російського географічного товариства, наща­док безмаєтних «малоросійських» дворян походженням од Бузького козацтва, син одеситів за народженням Олександр Колчак. Принагідно його, як годиться, було підвищено в чині до віце-адмірала.

Зринула пертурбація в севастопольському ареопазі. У 54-літнього віце-ад­мірала Андрія Покровського провід чорноморського штабу перебрав екс-ко- мапдир лінійного корабля «Пантелеймон» 49-річний контр-адмірал Митро- фан Каськов - недавній куратор масової висадки на південно-східному березі Чорного моря сконцентрованих у Маріуполі військ, енергійний прибічник ідеї глобальної експансії через протоку Босфор, чим загорівся, коли служив у Морському генеральному штабі 1900-х pp. Свіжоспечений віце-адмірал Олек­сандр Хоменко, номінований начальником вантажних перевезень Чорним і Азовським морями, в Одесі продовжив управляти Транспортною флотилією, накопичивши більше сотні суден для відправки на загал,за потреби, двох з половиною піхотних дивізій. По зростанню рівня підвладної галузі у помічни­ки йому з Петрограда прибув капітан першого рангу Володимир Шрамченко, котрий у столиці виконував обов'язки офіцера при морському міністрі (ким залишався адмірал І генерал-ад'ютант Іван Григорович)1.

Слід наголосити, що мегакараван під одеською орудою, не гаявши часу по­рожняком, перевіз колосальні обсяги палива й продовольства для Південно- Західного фронту, причому як із близького Миколаєва, так і з досить віддале­ного Маріуполя. Для регулярного постачання з Приазов'я донецького вугілля на Платонівському молі Одеського порту функціонувала спеціальна естакада. Таким трибом ефективно «розсмокталися» залізничні затори, сфокусовані у «закупореному» вузлі східноукраїнських станцій Слов'янськ та Бахмут2.

Комфлоту, харизматичному лідерові з диктаторським майбуттям «білого» верховного вождя Росії (від осені 1918 р. до початку 1920 р.), кавалерові ор­денів святого Станіслава найвищих ступенів з мечами, святої Анни другого і четвертого класів, святого Володимира третього й четвертого ступенів з ме­чами та бантом, святого Георгія четвертого класу, замаячіла виняткова роль. Натхнений аудієнцією в імператора й верховного головнокомандувача (голо- вковерха) Миколи II. він добре запам'ятав суть збагнутої тенденції: «У Ставці я з'явився спершу до начальника штабу Алексеева, а потім до государя. Це було наприкінці червня - на початку липня 1916 р. Алексеев посвятив мене в загальне военне становище, а потім я почув від нього та государя настанови. Мені було дане завдання десанту на Босфор для захоплення його»3.

Здавалось, от-от вирішиться доля виснажливих змагань за Чорне море, вті­литься намір зухвалої анексії Стамбула (Константинополя, Царграда). «...На­весні 1917 р. передбачалося здійснити так звану босфорську операцію, тобто завдати вже удару на Константинополь. Усе це перебувало у зв'язку зі стано­вищем на нашому південному чи лівому фланзі. Це було на початку липня, а восени, приблизно в серпні, мала вступити Румунія, й залежно від отих дій передбачалося тільки просування наших армій уздовж західного берега Чор­ного моря, через протоку на Туреччину та на Босфор або, залежно від ситуації, передбачалося, що флот повинен надати допомогу тим просуванням чи кинути десант прямо на Босфор, і флот мав намагатися захопити його», - згадував напучення О.Колчак".

8 (21) липня 1916 р. в Севастополі було прочитано шифровку про рейд із протоки вельми потужного легкого крейсера «Midilli» (первісно нареченого no-німецьки «Breslau»), а наступного дня, коли те судно полинуло з диверсіею до Новоросійського порту, йому екстрено дали одкоша могутній лінкор «Им­ператрица Мария» (під адміральським прапором чорноморського командува­ча та кормилом свого командира капітана першого рангу князя Володимира Трубецького), крейсер «Кагул» і п'ять ескадрених міноносців-«Счастливый». «Дерзкий», «Беспокойный», «Пылкий» та «Гневный». Командир «Midilli» кор- ветен-капітан Вольфрам фон Кнор, попри жорсткий пресинг випроставшися зі скрути, вдало позадкував і в щедро розпростореному штучному серпанкові стрімко помчав од мислиців на його корабель. За негоди поталанило геть вис- лизнути попід шквальною пеленою дощу.

Колчаку забракло відповідних навичок. Докладно не ознайомлений із даними «Беспокойного», він дарма вимагав надмірної хуткості в гонитві, пере­плутавши цей есмінець з прудкішими аналогами. Помилки переслідувачів протягом динамічної шестигодинної баталії дозволили їхньому візаві втекти до стамбуульської бази5.

Зрештою «MidiUi» підпав під реконструкцію, у процесі котрої тамтешній эво-морський поводар віце-адмірал Вільгельм Сушон (Сушон-паша) звався ризикувати суперфлагманом - лінійним крейсером «Jawuz Sultan (у минулому «Goeben») навіть для навчання в Чорному морі. Мілітар- сферами Німеччини визрівали спроби сепаратних переговорів з Росією за ущемлення інтересів тодішньої Отгоманської Порти. Такі настрої 1916 р. «підігріла» заміна Миколою II голови Ради Міністрів Івана Горемикина на члена Державної ради гофмейстера Бориса Штюрмера, кому після відставки міністра закордонних справ Сергія Сазонова за монаршею волею судилося спо­лучати прем'єрство з портфелем зовнішньополітичного відомства. У Стамбулі аясї пори властями було придушено заколот ініціаторів нагального замирення Туреччини з Англією6.

Східний османський фронт занепадав, адже Кавказька армія генерала від юфантерії Миколи Юденича на осінь 1916 р. «осідлала» лінію від мису Єрос ж> євфратських верхів'їв (ущелина Елеву - Ерзінджан - Муш), де-факто утвер­дившись на обширі, котрий, за документальними ухвалами Антанти, мала навічно приплюсувати собі Російська імперія. На озерах Урмія та Ван її фахівці риштували локальну флотилію. Туди надсилалися фрагменти буксирів і барж (частками вагою до ЗО пудів), щоби по комплектації задомінувати гірськими водоймами7.

Південно-західним напрямом наполегливо рискали чорноморські підводни­ки, до регулярних патрулювань швидко припасувавши модерні дизельні човни «Нарвал», «Кит» і «Кашалот», Випущені у 1915-1916 pp. Миколаївським від­діленням Невського заводу й поціловані як найліпші з севастопольських субма­рин, оті протягом війни знищили 2 ворожих транспорт, посильне судно, кілька буксирів і ширкетів (вітрильно-моторних суден) та десятки вітрильників8.

Трохи старша за типом і стажем (од 1914 р.) субмарина «Нерпа», теж виго­товлена миколаївцями, раптом винишпорила, що вночі біля Босфору слабшає сторожування. Тож, скориставшись обставинами, 18 (31) липня 1916 р. в гирлі протоки спритно загніздив шість десятків мін підводний загородник «Краб» під деменом старшого лейтенанта Михайла Паруцького (за присутності всередині, на облавку, начбрига - капітана першого рангу В'ячеслава Клочковського)9.

Не випадково Олександр Колчак флаг-капітаном флотського штабу відразу покликав капітана другого (того ж літа - першого) рангу Михайла Смирнова, у 1915р.- російського координатора в ареалі англо-французького стремління си­ломіць удертись до середземноморських Дарданелл. Під патронатом цих двох соратників утворився загін для таємного втіяння під Босфором ізоляційних за­слонів. Приховане мінування південної чорноморської протоки інтенсифікува­лося: 21 липня (3 серпня) 1916 р. менш як за 5 миль перед нею «Беспокойный», «Дерзкий». «Гневный» із четвертим таким судном «Пронзительный» уклали 320 вибухових пристроїв, 25 липня (7 серпня) та 27 липня (9 серпня) неподалік було занурено півтисячу, у ніч на ЗО липня (12 серпня)-ще 156, 8(21) серпня - 160. Попутно севастопольці висмикнули з-під болгарського берега пароплав «Кеэки!» з маслинами й вовною (у них переіначився на «Туркестан»). Отже вхід до Босфору і вихід із нього прикрили 1136 додаткових зарядів10.

Начальником 1-го («турбінного») мінного дивізіону, тогоріч удостоєним особистої Георгіївської зброї, став 37-річний капітан першого ранту Олександр Немитць (Немітць), котрий до війни професорував у Морській академії, а в Моргенштабі зарекомендував себе вмілим співробітником історичного й ор- ганізаційно-тактичного відділень, креативною фігурою оперативної частини. 1914 р. чудовим розумінням Чорноморського театру війни у Ставці він заслу­жив ордени святої Анни 2-го ступеня та святого Володимира 4-го класу. Після того як попросився «на фронт», 1915 р. порядкував канонерським човном «До­нец», невдовзі - 5-им дивізіоном міноносців11.

Виправдавши карт-бланш, 8 (21) серпня 1916 р. Колчак звітував Григоро­вичу: «...Я взявся лагодити справи із мінами загороди, маючи на меті загороду для Босфору... Справі цій у Чорному морі, видно, не надавали серйозного зна­чення... 10 днів тренування й перебирання мін налагодили цю справу, і новими міноносцями було виконано завдання постановки загороди за безпосередньої близькості від босфорських укріплень»12. 10(23) серпня товариш міністра - на­чальник Моргенштабу та Морського штабу верховного головнокомандувача адмірал Олександр Русин видав акцентовану директиву «завадити виходові суден противника до Чорного моря»13.

Туреччині загрожував енергетичний голод: потерпав її «вугільний» потік, де відправним був гераклійський пункт Зонгулдак. Тільки за другу половин} року на південному заході моря вигострилося понад дві тисячі «активних.» мін14. Оскільки ж під егідою О.Колчака й М.Смирнова за погодженням о Морським штабом головковерха настирливо насичувалися чіткими деталями «босфорські» начерки та конкретизувались інструкції для хвацького поступч то знадобились і кваліфіковані партії екстреного розмінування задля потенцій­ної експедиції на Стамбул15.

7 (20) серпня 1916 р. сміливці субмарини «Тюлень» під стерном урод­женця Чернігова старшого лейтенанта Михайла Китицина, взявши з с обсяг професійного розвідника капітана другого рангу Олексія Нищенкова. візу­ально дослідили варненську гавань: удень крадькома просковзнули проточе­ною між виявленими перешкодами, а потім прозондували довкілля настількі якісно, що, застигши на перископній глибині, ознайомились із береговим спорудами, пірсами, батареєю. 17 годин вони в дискомфорті непровітрюваних приміщень самовіддано дихали затхлим повітрям, проте допитливо озирнули примічені об'єкти не тільки з півночі на південь, а й у зворотньому напрямку.

Старший офіцер човна лейтенант Олександр Маслов змалював споглянутий ландшафт. За це і наступні непересічні вчинки взимку прикрасився золотою зброєю та погонами старшого лейтенанта. О.Нищенкова теж було представ­лено до почесної зброї, М.Китицина - до ордена святого Георгія, лейтенантів Михайл а Крафта, Олексія Максимова, Германа Краузе - до орденів святого Во­лодимира 4-го ступеня з мечами й бантом, а групу матросів - до Георгіївських медалей. За складеною в пошуку мапою 12(25) серпня на Варну впали 20 бомб із допроваджених гідрокрейсерами «Император Александр І» та «Император Николай 1» трьох біпланів М-9 й дрібнішого за них літака М-5. Натомість ні­мецькі авіатори двічі потрясли есмінець «Поспешный», убивши шістьох і по­ранивши двадцятьох людей16.

За задумом, узгодженим перед вступом у війн)' Румунії, Констанцький порт мали контролювати лінійний корабель «Ростислав», підводні човні «Карп» та «Карась» і низка ескадрених міноносців у супроводі посильних суден, транспортів, катерів, тралерів, артилерії, авіації, морської піхоти (із залученням 4 місцевих пароплавів, 2 буксирів і 2 землечерпалок). До загар­тованої майже двома роками боїв дунайської Експедиції особливого призна­чення (командир - капітан першого рангу флігель-ад'ютант Михайло Весь- олкін) у Рені влилися румунські судна. У Вилковому зосередилися катери з есмінцем «Заветный». Згодом канонерки «Кубанец», «Терец» і «Донец» під­тятися до Дунаю. Сюди потрапила й міні-субмарина з двома торпедними апаратами, при Сілістрії підкріпивши з'єднання з чотирьох моніторів, п'яти міноносців і трьох катерів17.

14 (27) серпня 1916 р. румунський уряд оголосив війну Австро-Угорщині, після чого мінні загородники (мінзаги) «Великий князь Константин», «Ве­ликая княгиня Ксения» й «Цесаревич Георгий» з ескадреними міноносцями «Гневный» і «Пронзительный» огорнули Констанцу з моря чотирма сотнями мін. Прецінь, коли 27 серпня (9 вересня) у цьому районі підірвався «Беспокой­ный», довелося розрідити загород)', яка раніше там існувала. На Чорному морі тотально розпашіла Перша світова війна: 15(28) серпня проти Румунії висту­пили Німеччина і Туреччина, 19 серпня (1 вересня) - Болгарія.

Варненський гарнізон зміцнився німецькою артилерією й авіацією, яка майже щоденно «навідувала» Констанцу. За «Ростиславом», в котрий 19 серп­ня (2 вересня) бомбою поцілив льотчик-нападник, на захід переорієнтувались есмінці «Капитан-лейтенант Баранов», «Зоркий», «Завидный», «Заветный», «Звонкий» та «Лейтенант Шестаков», мігоаг «Аю-Даг», вісім тралерів, чотири катери, чотири аероплани. Асом у румунському небі був популярний одеський спортсмен - прапорщик інженерних військ Михайло Єфимов. Він раз по раз зводив нанівець підхмарні зазіхання чужінців, завершуючи висотні поєдинки ретирадою зустрінутих у протиборстві апаратів. Констанцу вартували й зеніт­ники. Та ворожі машини нерідко досягали мети. Зокрема, від нальоту 28 серп-ня (10 вересня) жертви на кораблях і ними тяжко захищеному березі облічува­лися сумними цифрами - 5 убитих, 26 поранених18. За опублікованими даними, підло застосовувалась біологічна пошесть: згори на місто інвазійно сипалися цукерки та часник з холерними бацилами19.

25 серпня (7 вересня) «Быстрый» та «Громкий» вилазками до Балчика й Каварни, де квартирували болгарські війська, упослідили 21 барку, 2 крани, сховище гасу і пристань. Крилатий загін старшого лейтенанта Віктора Утгофа шугонув уночі 29 серпня (11 вересня) над Варною. Верховне головнокоманду­вання уфундувало Західний район Служби зв'язку Чорного моря20.

Аби щільніше замкнути окреслений сегмент, під мисом Екрене 27 серпня (9 вересня) «Беспокойный», «Гневный» та «Пронзительный» приточили 240 мін, а три десятки на заході моря 2(15) вересня примостив «Краб». Відтак 29 серп­ня (11 вересня) у Батовській затоці вибухнули болгарські міноносці «Шумни» і «Строги» (з них тільки останній підлягав ремонту), 4 (17) вересня загинув бук­сир «Варна», 13 (26) числа першого осіннього місяця - катер-тралер № 1.

Біля анатолійського мису Карабурун (Кара-Бурун, Кара-Бурну) 31 серпня (13 вересня) пішов на дно турецький міноносець « Кutachja». Хоча після трива­лої перерви було розчищено ділянку перед Босфором для транспорта «Рапное», 2( 15) вересня радіоперехоплення про це спонукало есмінці «Быстрый», «Гром­кий», «Пылкий», «Лейтенант Шестаков» та «Капитан-лейтенант Баранов» уд­руге «засіяти» звільнену площ}' піротехнікою настільки густо, що внаслідок затонули і згаданий «вугільник», і канонерський човен “Malatia”. Оттоманська паливна артерія кризово знекровлювалася21. Шторм, од 10 (23) вересня за три доби виткнувши багато мін на поверхню, певною мірою зменшив небезпек)' південному фарватерові, але із двох зонгулдацьких пароплавів, відтак відправ­лених, лише «Кerasum» 19 вересня (2 жовтня) завершив рейс до Стамбула, а уражений по дорозі «Irmingard» був добитий «Нарвалом»22.

Прогалини, виниклі по спущених осінньою бурею мінних полях, чорно­морці надолужили, застосувавши неабияк розвинуті методи - від давнього, за російсько-турецької війни 1877-1878 рр. вигаданого науковцем-моряком Сте­паном Макаровим, до винайдених у XX ст. Рекордні темпи внормувала уні­версальна самохідка-«ельпидифор» Т-234, рясно розташувавши 220 мін перед Констанцею й утроє більше - болгарською акваторією. 1150 мін, від 26 серпня (8 вересня) по 12(25) ірудня 1916 р. зосереджені навпроти Варни, повністю її заблокували23.

Призвичаювалися на поступово освоюваних трасах підводники. За інфор­мацією від них лінійний корабель «Императрица Екатерина Великая», «Де­рзкий» та «Пылкий», відряджені до Вугільного району, вранці 8 (21) вересня розгромили османські пароплави «Еsег-і-Мегhаmеt>, «Resan», «ТаІіhі Jаvег» і «ЕІепі». 23 вересня (6 жовтня) «Поспешный», «Пронзительный» та «Счастли­вый» у портах Самсун і Сіноп потрощили шість десятків вітрильників.

Оптимізм надій Високої Порти на малоазійське вугілля практично анулював «Тюлень» М.Китицина: курсувавши до Босфору, поповнив свій переможний тихунок двома пароплавами й півтора десятками шхун. «Ластоногий» човен особливо уславився тим, що, викликавши вогонь на себе, ввечері 28 вересня (11 жовтня) у надводному стані неподалік острова Кефкен власною «76-міліметрівкою» спинив великий німецький транспорт «Rodosto» із носовою «круппівською» гарматою соліднішого калібру. Субмарина, яка оминула всі випущені по ній у рідкісній «дуелі» снаряди, точними влученнями нейтралізувала 88-міліметровий ствол, обслуговуваний пушкарями «Міdilli». З чималою мо­рокою пригасивши пожежу на знерухомілому гіганті, феноменальним призом опанували спрямовані на його борт О.Маслов, боцман С.їваньков, старшина Я.Дементьев, мотористи-дизелісти Г.Кременецький та І.Романов. Ці відчайду­хи за півтори доби привели до Севастополя реанімований трофей. У бранцях опинилися капітан судна-погорільця, його старший помічник і ще шість членів розпорошеного екіпажу.

Георгіївськими хрестами осінився ряд тріумфаторів. І, коли командир «Тю­леня» - вже капітан другого рангу й кавалер орденів святого Станіслава дру­гого (з мечами) та третього класів, святої Анни третього (з бантом і мечами) й четвертого («за храбрость») ступенів, улітку відзначений золотою зброєю. - восени діждався «Георгія» 4-го класу, то, на бажання героя, Олександр Колчак урочисто оздобив його збереженою понад півстоліття реліквією - такою бой­овою регалією діда Михайла Китицина, учасника Севастопольської оборони 1854-1855 рр.24.

Здобутки протилежного блоку на Чорному морі у другій половині 1916 р. виглядали порівняно скромнішими, та теж вагомими. 18 (31) серпня UВ-45 поблизу Поті торпедувала італійський пароплав «Тevere», а 20 серпня (2 вере­сня) - військовий транспорт «Джоконда» на Трабзонському рейді. 25 жовтня (7 листопада) капітан-лейтенант Бауер на ІІВ-46 ліквідував «трищогловик» із кримською сіллю для Одеси. 2(15) листопада з ИС-15 було заміновано Сулин- ський рукав Дунаю, але до кінця року протичовнові акції призвели до с кону як трьох згаданих німецьких субмарин, так і четвертої, UВ-7.

Посаду начальника чорноморських загонів і засобів боротьби з підвод­ними човнами обійняв доти старший офіцер «Кагула» 35-літній капітан дру­гого рангу Микола Черниловський-Сокол (Чернилівський-Сокіл), 1915 р. нагороджений орденом святої Анни 2-го класу з мечами, володар золотої зброї, кавалер «Георгія» 4-го ступеня від 1904 р. за відвагу на легендарному крейсері «Варяг»25. Од 14(27) вересня 1916 р. «Російський імператорський флот при румунському верховному командуванні» репрезентував капітан першого рангу Олександр Зарин, але через місяць він очолив канонерський загін і його дипломатичні контакти лягли на плечі капітана другого рангу Василя Яковлева. В листопаді резидентом «для зв'язку флоту при команду­ючому румунськими плавальними засобами» став капітан першого рангу Емануїл Молас26.


З Одеси, Очакова та Миколаєва спорадично розв'язувалися проблеми пос­піхом мобілізованої румунської Добруджинської армії, етапно стимульованої Особливим корпусом генерала від інфантерії Андрія Зайончковського, а потім консолідованої з російською Дунайською армією генерала від кавалерії Воло­димира Сахарова. 7 (20) вересня 1916 р. морем було передислоковано до Ру­мунії два полки, 26 вересня (9 жовтня) - бригаду.

Спантеличена німецько-турецько-австрійсько-болгарською навалою на Добруджу, Ставка Миколи II не подбала про евакуацію звідти скарбів бензину, гасу, мазуту. Тож коли 9- 10 (22-23) жовтня 1916 р. Констанцу було окупова­но з численними нафтовими резервуарами, корегувати ситуацію виявилося не просто. Аж 22 жовтня (4 листопада) крейсер «Память Меркурия» своєю арти­лерією спромігся спалити 15 із 37 втрачених господарями цистерн27.

Щойно німецько-болгарсько-турецька Дунайська армія генерал-фельдмар- шала Августа фон Макензена рушила на Констанцу, як у Севастополі розіг­ралася трагедія: вранці 7 (20) жовтня 1916 p. у Північній бухті красень-лінкор «Императрица Мария» (командир - капітан першого рангу Іван Кузнецов) за­палахкотів і потонув по серії руйнівних вибухів і викидові сліпучого полум'я на сотні метрів. Загинули інженер-механік мічман Георгій Ігнатьєв (у задим­леному трюмі, не кинувши льох 305-мілімелгрової артилерії, де в півтонних снарядах було по півтораста кілограмів пороху), два кондуктори і понад сто двадцять матросів. Багато моряків травмувалося та опіклося, тож головний госпіталь Чорноморського флоту на Павловському розі севастопольської Ко­рабельної сторони негайно заходився лікувати понад чотири сотні поранених (незабаром ледь не половина з них таки померла)26.

Слід зауважити, що санкціонована Державною думою Постійна комісія для випробування суден флоту 1915 р. констатувала: «Система аерорефрюкирації артилерійських погребів «Императрицы Марии» перевірялася протягом доби, проте результати отримано недостатні. Температура погребів майже не знизи­лася, попри добове функціонування холодильних машин. Невдало виконано вентиляцію»29. Й марудне «вузьке місце» за рік обернулось на огнище.

Три логічних версії джерела надзвичайної події обмізковувала слідча ко­місія під рукою адмірала Миколи Яковлева: 1) порохове самозаймання; 2) не­дбалість із вогнем і порохом; 3) зловмисність. Жодне з припущень не було визнано абсолютно вірним. Найавторитетніший член комісії академік Олексій Крилов пізніше розвинув третю гіпотезу в оперті на факти, що через зраду та «з причин, які зосталися невідомими», в зарубіжних краях постраждали та­кож англійські, французькі й італійські судна «Glatton», «Natal», «Vanguard», «Iena» .«Liberte», «Benedetto Brin» і «Leonardo da Уіпсі»(Італія приєдналася до Антанти, 1915 р. виступивши проти Австро-Угорщини, але війну Німеччині оголосила лише влітку 1916 р.)30.


«Я приписував це тим зовсім не передбаченим процесам у масах нових по- рохів, які заготовлялися під час війни, - абстрактно тлумачив нещастя О.Колчак (із ризиком для життя він прагнув урятувати гинучий дредноут). - За мирної доби ці порохи продукувалися не в тих кількостях, тому була ретельнішою обробка їх на заводах. Під час війни, під час посиленої праці на заводах, оскільки випускалися величезні кількості цих порохів, не було достатнього технічного контролю, й у цих порохах виникали процеси саморозкладу, котрі могли викликати вибух. Іншою причиною могла стати якась необережність, котрої, одначе, не уявляю. В усякому разі, жодних даних, що це був лихий умисел, не існувало»". Зайве каза­ти про суб'єктивність наведених міркувань, бо їх автора оповила тінь підозри у провині (нехлюйстві чи виразнішому криміналі в його «парафії»).

На ймовірності злочину через елементарну необачність прикметно напо­лягав недавній старший офіцер цього лінкора капітан другого рангу Анатолій Городиський, якого перед катастрофою було переведено кермувати есмінцем «Фидониси»32. Ігнорування комендорами правил щодо займистих матеріалів засвідчував колишній вахтовий начальник на запропалому кораблі мічман Во­лодимир Успенський33.

Морський міністр справедливо прискіпувався й слушно теоретизував, хоча з очевидною лояльністю до зніченої креатури: «Причину вибуху знайти важко, проте особиста моя думка схиляється до того, що це було зловмисним вибухом за допомогою пекельної машини та що це справа рук наших ворогів. Успіхові їхнього пекельного злочину сприяв безлад на кораблі, за котрого ключі від пог­ребів існували в двох екземплярах: один висів у шафі при вартовому, а другий мав на руках господар погребів, що не лише незаконно, а й злочинно. Крім того, з'ясувалося, що на прохання артилерійського офіцера корабля та з відома пертого його командира [...] завод у Миколаєві знищив кришку люка, який вів до порохового погребу. За таких умов, не виключено, що хтось із підкуплених осіб, перевдягнений матросом, а, може, й у блузу робітника, потрапив на ко­рабель і підклав пекельну машину. Іншої причини вибуху я не бачу, а слідство з'ясувати не може, й усі повинні йти під суд. Та оскільки під суд має йти і ко­мандувач флоту, то я просив государя відкласти той до закінчення війни, а нині усунути від командування судном командира корабля та не давати призначень офіцерам, причетним до виявлених безпорядків на кораблі». За неординарних вагань І.Григорович облесливо розрадив главу чорноморців: «Ні в кого не було й думки вважати Вас відповідальним за цю катастрофу... Вас високо цінує флот, Вас любить государ і Вас знає вся Росія...»34.


Повідомлений про скорботну депресію Олександра Колчака (резонував ост­рах, чи не загрожує тому чоловікові божевілля), цар звелів флаг-капітанові Став­ки капітану першого рангу Олександру Бубнову виїхати до Севастополя, щоби зарадити комфлотові «найвищим» висловленням «незмінної ласки». Прибулець заспокоїв чорноморську еліту, коли емоції Колчака вихлюпнулися роздратуван­ням, яке пригнічувало оточення. «Після тривалої дружньої бесіди він цілком оп­ритомнів, так що надалі все ввійшло до своєї колії», - ці мемуарні рядки про спілкування з колегою занотував О.Бубнов35, А втім, естафету главенства у штаб­ній ієрархії від М.Каськова, висунутого на пост «начальника висадки в Чорному морі», перехопив 43-літний товариш О.Колчака з часів отроцтва у кадетському корпусі контр-адмірал «почту Його імператорської величності» Сергій Погуляєв, од лютого 1916 р. - начальник 1-ої бригади лінкорів36.

Дещицю сатисфакції чорноморцям за моральні та матеріальні збитки при­несла звістка про фатальний кінець турецького есмінця «Gajret-і-Vatanije» - ко- рабля-агресора, який першим провокаційно напосів два літа тому, 16(29) жовт­ня 1914 р., на Одесу. 17(30) жовтня 1916 р. він не знайшов сподіваного проходу під Варною й перечепився об скелю37.

27 жовтня (9 листопада) 1916 р. газета «Крымский вестник» обік офіцій­ної реляції Морського генерального штабу про велетенську біду, двадцять днів замовчувану, надрукувала депешу тижневої давнини, проілюструвавши моторність севастопольських кораблів, які у гирлі річки Терме (між населе­ними пунктами Уньє та Самсун) «розжилися» 22-ма вітрильниками з хлібом. Есмінці «Капитан Сакен» і «Лейтенант Запаренный», міноносець «Строгий» та транспорт «Святогор» під мис Чалди-Бурну 19 листопада (2 грудня) допра­вили 40 дружинників і 150 їхніх добровільних поплічників із аборигенів-вір- мен. «Вітрильники остерігаються ходити на схід од Терме», - резюмували ці партизани по розповідях опитаних ними місцевих мешканців38.

Тієї осені у Севастополі відкрився навчальний заклад із підготовки офі­церів - «Морський кадетський Його імператорської високості спадкоємця цесаревича корпус», де за символічного шефства юного Олексія Романова з 18 лютого (2 березня) 1916 р. директором був капітан першого рангу Сергій Ворожейкин, від 30 червня (13 липня) контр-адмірал39. Військове відомство поповнила Качинська школа авіації, уфундована шістьма роками передніше Відділом повітряного флоту при Особливому комітеті з посилення морського флоту на добровільні пожертви40. До речі, польотні пригоди урізноманітню­валися: на порозі зими 1916/17 pp. чорноморці бомбардували с. Карамурат (на південь від Констанци) й за маршрутом ширяння взяли на приціл змійко­вий аеростат41.

У листопаді 1916 р. центральноєвропейські держави Четверного альян­су обнародували мирну пропозицію Антанті, але наразилися на різку відмо­ву. Микола II у наказі армії й флоту публічно пояснив: «Досягнення Росією викликаних війною завдань, оволодіння Царградом та протоками, так само як і створення вільної Польщі з усіх трьох її нині розподілених областей, ще не забезпечено»42. Він і монарх Великої Британії Георг V обмінялися телеграмами з приводу чутки про те, що здобуттю Стамбула, начебто, «збирається запере­чувати Англія». Король недвозначно підкреслив: «Я з моїм урядом вважаємо володіння Росією Константинополем і іншими теренами, визначеними у до­говорі, укладеному нами з Росією та Францією протягом цієї війни, однією з кардинальних і перманентних гарантій миру, коли війну буде доведено до успішного кінця». Російський адресат категорично наполягав на «гласності» висвітленої проблематики: «Я переконаний, що стисле офіційне повідомлення мого уряду, зафіксувавши, що Англія і Франція розглядають володіння Росією Константинополем та протоками незмінною умовою миру, заспокоїло б усі міз- ки та розвіяло будь-яке недовір'я»43. Імператор-головковерх демонстративно прийняв од Георга Order of the Bath (орден Купелі)44.

На межі 1916 і .1917 років у Криму оздоровлювався начальник штабу вер­ховного головнокомандувача генерал од інфантерії Михайло Алексеев. Він бесідував з Олександром Колчаком про насущні питання, запрошував до себе разом із Михайлом Смирновим, цікавився оперативними напрацю ваннами та поглядами на стратегію. А параллельно у Ставці від 10(23) листопада 1916 р. тимчасовий начштабу генерал од кавалерії Василь Гурко і генерал-квартир- мейстер генерал-лейтенант Олександр Лукомський формулювали концепцію вирішального удару 1917 р. по Австро-Угорщині. M Алексеев погоджувався на активізацію Чорноморського флоту в цьому аспекті. На той момент Транспор­тна флотилія запасалася, щоб у перспективі доправити максимальний десант (хоч і штатно подвоєний до п'яти дивізій). Було налаштовано інструментарій, здатний у темряві стиха прокласти коридори крізь босфорські мінні загороди. Необхідне апробовувалося під Варною. Форсувалася побудова миколаївцями півсотні 55-метрових барж (із двигунами конструкції шведської фірми «Болін- дер» кожна з них адаптувалася перемістити батальйон піхоти чи дві польові ар- тбатареї з реманентом), споруджувались і три десятки 75-метрових десантних суден зі 130-міліметровими гарматами45.

Наприкінці 1916 p., коли штаб чорноморців уструктурував спеціалізований військово-сухопутний відділ, в арсеналі снарядів головного калібру (дванад- цятидюймівок, «305-міліметрівок») схожого на лінкор «Императрица Мария» дредноута «Императрица Екатерина Великая» належало тримати 240 шрап­нельних і ледь не вдвоє більше хімічних - 444: перших у кожному з дюжини 400-штучних боєкомплектів налічувалося по 20 (кожний двадцятий постріл), других - по 37 (майже кожен десятий). Кількість сконцентрованих у Севасто­полі «отруйних» і шрапнельних «монстрів» для менших корабельних гармат дорівнювала одинадцяти тисячам46.

Протистояння сторін за передзим'я стабілізувалося. ЗО листопада (ІЗ груд­ня) «руйнації млина, який постачав болгарській армії борошно», у Балчику до­мігся крейсер «Память Меркурия» (він і «Кагул» капітально переобладнались)47. Того самого дня на схід від Босфору «Кит» протаранив пароплав «Nevçehir», та носом застряг у враженій махині, Й, аби визволити звідти субмарину, подвиг здійснив її старший офіцер лейтенант Борис Орлин: під вогнем обстежив зціп­лення і проаналізував, як викараскатися (таю,' відвагу було пошановано Геор­гіївською зброєю)41*.

8 (21 ) грудня «Память Меркурия» і «Пронзительный» побили пару османсь­ких канонерок біля прибосфорського Чорного мису (Карабурун Румелійський)49. Якщо впродовж тогорічної кампанії чорноморці втратили 1 лінкор, 2 есмінці, 1 тралер, 2 плавучі шпиталі, 12 пароплавів, 1 баржу й 22 вітрильники, то 'їхні супротивники - 4 підводних човни, 1 есмінець, 2 міноносці, 3 канонерських човни, 22 пароплави, 4 моторки і понад вісім сотень вітрильників50. «Jawuz Sultan Selim» та «Midilli» не активізувались, одначе за схемою, розробленою на випадок їхньо ходу, флот із О.Колчаком профілактично провів у грудні імі­тацію запобіжних маневрів5*.

Пильнування Дунайської дельти й острова Зміїний у цей період доручало­ся Експедиції особливого призначення, узбережжя від Кілійського рукава до Одеси - обороні північного заходу Чорного моря, захист подібної зони при Дніпровському лимані з Тендрівською косою ввірявся коменданту Очаківсько­го укріплення, навкруг Кримського півострова - начальнику охорони севасто­польських рейдів, закутка Керч-€нікальської протоки - командиру Керченсь­кого порту, а кавказько-турецької флангової смуги - начальникові над суднами і портами сходу моря. Турбота про судноплавство зумовила виокремлення ме­теорологічного відділення при флотському штабі52.

В листопаді - грудні на Подунав'я припливли дві сухопутні дивізії. За ними під Новий рік пересунулась Окрема Балтійська морська дивізія, чий начальник, підлеглий безпосередньо Колчакові контр-адмірал «почту Його імператорської величності» одеський уродженець Семен (Симеон) Фабрицький, персонально пантрував і плавзасоби.

14(27) грудня у річковій переправі Румунського фронту першим на проти­лежний берег ступив гвардійський Окремий батальйон, здолавши болгарські рубежі поблизу міста Тульча. 29 грудня 1916 р. (11 січня 1917 р.), командуючи канонерським човном «Донец», переведений на Чорноморський флот із Балти­ки старший лейтенант Микола Ратьков мужньо прорвався Дунаєм повз Тульчу, за що йому та корабельному артилеристові Сергію Новицькому, юному випус­кникові Морського кадетського корпусу, дісталася золота зброя.

У дунайському пониззі, крім артбатарей, скупчувалися гідроплани, есмінці й тралери, на сході Чорного моря - шість ескадрених міноносців, тральний дивізіон, квартет посильних суден, моторно-вітрильні шхуни, чотирнадцять літаків. До одеського угруповання ввійшли лінкор «Синоп», мінзаг «Дунай», посильне судно «Салгир», два дивізіони тралерів, четвірка охоронних і двій­ка лоцманських катерів, два авіапідрозділи й берегова артилерія. Крім Одеси, Зміїного, Тендри та Вилкового, Севастопольської, Очаківської та Михайлівсь­кої (Батумської) фортець, гармати стаціонарно розташовувалися на Жебріянсь- кій косі, острові Джарилгач, у Хорлах, Ак-Мечеті, Караджі, Євпаторії, Ялті, Судаку, Двохякірній бухті, Феодосії, Хаулі, Керчі, Новоросійську, Туапсе, Хос- ті, Сочі, Гаграх, Гудауті. Новому Афоні, Сухумі, Поті, Різе (загалом 46 бата­рей). Пости повітряного нагляду, оповіщення і зв'язку були між озером Сасик та селом Григорівка, аеродроми - від Жебріян до Батума.



З очаківського й севастопольського артилерійських парків Русин у жов­тні виділив спеціальну Чорноморську легку батарею. В Очакові та Криму почалося формування нової морської пішої дивізії, щоб у грандіозному шесті «проти Константинополя» вона ніяк не відстала від Балтійської морської дивізії і Гвардійського екіпажу; котрий, влітку 1915 р. отаборившись у Севас­тополі та розгорнувши 6 рот, кулеметну й підривну команди з власною служ­бою зв'язку, затим через Одесу та Миколаїв із батальйонним начальником, капітаном другого рангу флігель-ад'ютантом Миколою Саблиним у грудні того року подався на передову до Волині й лише восени 1916 р. з черговим провідником - капітаном другого рангу Сергієм Мясоєдовим-Івановим по­вернувся до одеського регіону". Штурмову Чорноморську дивізію, лаштовану на вістря «великої Бос­форської операції», планувалося стрижнево вкадрувати досвідченими вояка­ми, насамперед найкращими гвардійцями. Зверхником цього авангардного згромадження було призначено уродженця Катеринослава, генерал-майора Генерального штабу Олександра Свєчина54. Сам Олександр Корчак, ревний реалізатор масштабного проекту, з ентузіазмом невпинно вкорінював пружні підвалини вимріяного ним «турецького маршу»53.Але не те трапилося, що старанно моделювалося. 1917 р, у Петрограді спахнула революція, її вогненні пломені опромінили і Чорне море.

  1. Освобождение адмирала Эбергарда от должности // Крымский вестник. - 1916. - 26.07; Командующий флотом Черного моря вице-адмирал А.В.Колчак // Там же; Приказ начальника Морского штаба Верховного Главнокомандующего. - Б.м., 1916. — 25.06. - № 167; Русские официальные сообщения о войне // Морской сборник. - 1916. - № 9. - С. КЛукин В.К. Значение флота на Черном море {по пережитому в войну 19)4- 1918 гг. // Красный флот. -1922. - № 2. - С.42; Переписка В.А.Сухомлинова с Н.Н.Янушкевичем Н Красный архив. - 1922. - №. 2. ~ С. 172; Петров М.А. Кризис морского командования в 1916 году Н Морской сборник. - 1926, - № 8 — 9. - С. 11-17; Мельников P.M. Крейсер «Очаков». - Ленинград, 1986. - С.240; Бубнов АД. К истории действий Русского флота в Мировую войну И Зарубежный морской сборник. - 1931. -№ 13. - С. 15; его же. В царской ставке. - Москва, 2008. - С. 103,154 - 160; Морские организации // Морской журнал. - 1934. - № 1. С.8-9; Григорович И.К. Воспоминания бывшего морского министра // Вопросы истории естествознания и техники. - 1991. -№ 3. - С.114; Дроков C.B. Александр Васильевич Колчак // Вопросы истории. - 1991. - № 1. - С.50-51; Смирнов А. Адмирал Колчак И Звезда. - 1994. - № 4. - С.130; Португальский P.M., Алексеев П.Д., Гунов В.А. Первая мировая в жизнеописаниях русских военачальников. - Москва, 1994. - С.287 - 288; Штаб Российского Черноморского флота. - Симферополь, 2002.— С.24, 160, 175; Козлов Д.Ю. Черноморский дебют адмирала Колчака // ФлотоМастер. - 2003. - № 1. - С.21; Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне. - Москва, 2003, —С.313-314,694-695; Верховный правитель России: документы и материалы следственного дела адмирала А .В.Колчака. - Москва, 2003. - С Л 9-24; Рунов В.А., Португальский P.M. Адмирал Колчак. - М., 2007. - С. 11-151.

  2. Козлов Д.Ю. Управление морскими перевозками в годы первой мировой войны (1914- 1917) Н Морской сборник. - 2000. -№11.- С.79.

  3. Список личного состава судов флота, строевых и административных учреждений морского ведомства. - Пг., 1916. - С.59; Адмирал Александр Васильевич Колчак. - М-, 1992. - С.ЗЗ; Глупиков В. «Земли Санникова не существует» - заявил лейтенант А.Колчак на ученом совете Императорского русского географического общества в январе 1906 г. // Морской сборник. - 2000. - № 6. - С.82-86; Верховный правитель... - С.32; Рунов В.А., Португальский P.M. Указ. соч. - С.152-155; Бубнов А.Д. В царской... —СЛ 58—160.

  4. Протоколы допроса адмирала А.В.Колчака чрезвычайной следственной комиссией в Иркутске 21 января - 7 февраля 1920 г. //Архив русской ревсшюции издаваемый И.В.Гессеном. - Т. 10.-Берлин, 1923,-С.202; Допрос Колчака.-Ленинград, 1925.-С.29-30,44.


I
s Чернушевич A.M. Первый поход с адмиралом Колчаком в Черном море И Морские записки. - 1943. - № 2. - С.38^3; Мельников P.M. Указ. соч. - С.237-238; Цветков И.Ф. Министр возрождавшегося флота и его мемуары // Вопросы истории естествознания и техники. - 1991.-№ 3. - СЛ 09; Лукин А.Л Флот: Русские моряки во время Великой войны

и революции И Севастополь: Литературно-исторический альманах. — 1997. - № 4. - С.127; Козлов Д.ІО. Черноморский дебют... - С.22-27; Мельников P.M. Линейные корабли типа «Императрица Мария». - Санкт-Петербург, 2003. - С.34; Лорей Г. Операции германо- турецких сил в 1914-1918 гг. - Санкт-Петербург, 2004. - С.348-353. Див. ще: Сорокин А.И., Краснов В.Н. Корабли проходят испытания. - Ленинград, 1985. - С.93.



  1. Белякееич И.И. Турция и попытки Германии избавиться от русского фронта в период первой мировой войны // Труды Восточно-Сибирского государственного университета: Сборник статей профессоров и преподавателей историко-филологического факультета Иркутского государственного университета. - Т.2. - Вып. 4. — Иркутск, 1944. - С.30-49; Лорей Г. Указ. соч. - С.376,363.

  2. Приказ начальника... - 6.01. 31; Там же. - 17.05.Ю8; Там же. -14.10. -№ 322; Павлович М.П. (Велътман Mux.) Азия и ее роль в мировой войне. - Петербург [Петроград], 1918. - С. 69; Лукич В.К. Указ. соч. - С. 42; Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях.-Москва, 1926.-Ч.2.-С.24; Стонов СМ- Воспоминания. - Париж, 1927. - С.320; Сборник договоров России с другими государствами: 1856-1917. - Москва, І952. — С.448-453; Зайончковский A.M. Первая мировая война. - Санкт-Петербург, 2002. -С.585. Див. ще: Раздел Азиатской Турции по секретным документам б. министерства иностранных дел. - Москва, 1924. - С.200; Акопяи С.М. Западная Армения в планах империалистических держав. - Ереван, 1967. - С.197-221; Васюков B.C. Мировая война: Политика России в 1914-1915 годах // История внешней политики России: конец XIX - начало XX века. - Москва, 1999. - С.524).

  • Гречанюк Н.М, Ляхович A.A., Шломин B.C. Действия русского флота на Черном море (1914-1917) // Флот в первой мировой войне. - Т.1. - Москва, 1964.-0.466-^467,476-479,483;

  • Приказ начальника... — 9.06. - № 144; Стефанів 3., Шрамченко С., Гнатович Б. Доба Гетьманщини // Історія українського війська. - Львів, 1936. - С.442-443,446; Шрамченко С. Українська воснно-морська політика в Криму 1917-1918 pp. // Хроніка - 2000. - Вип. 34. - К, 2000.—С.257; Апальков Ю.В. Российский Императорский Флот 1914-1917 гг. // Морская коллекция. - 1998. - № 4. - С.22; Черноморский флот России. - Симферополь, 2002. - С. 176-177; Широкорад А.Б. Черноморский флот в трех войнах и трех революциях. - Москва, 2007. -С.146, 155, 163, 170. Життєписи Клочковського в: Список... - Петроград, 1916. - С.123; Волков C.B. Белое движение: Энциклопедия гражданской войны. - М., 2002. - С.250; Рутыч H.H. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. - Москва, 2002. - С.150; КотовД.Ю., Лобыцын В.В. Примечания // Бизертинский Морской сборник: 1921 - 1923.- Москва, 2003. -С.286; Строгонов A.A. Севастополь в лицах за 150 лет (1770- 1920). - Севастополь, 2003. - С.91-92; Литвин М.Р., Пауменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст.: Генерали і адмірали. - Львів; Харків, 2007. - С.109; Усенко ГІ.Г. Воєнні дії на Чорному морі у 1914-1917 pp. -К., 2007 - С.27, 41.


Гончаров Л.Г.Денисов Б. А. Использование мин в мировую империалистическую войну 1914-1918 гг. - Москва; Ленинград, 1940. - С.43; Гречанюк Н.М., Ляхович A.A., Шломин В.С. Указ. соч. - С.467-499; Степанов Ю.Г., Цветков И.Ф. Эскадренный миноносец «Новик». - Ленинград, 1981. - С. 140; Шерешков О.С. Неизвестная война на Черном море 1914-1917 гг.; Справочник-хроника потерь стран Четверного союза в 1914—1917 гг. - Львов, 1999. - С.23; Золотарев В.А., Котов H.A. Русский флот в Первой мировой войне. - Санкт-Петербург, 2002. - С.174-177; Штаб... - С.375; Бубнов А.Д. В царской...-С. 160. Про М.Смирнова докладніше: Международные отношения в эпох}' империализма: Документы из архивов царского и Временного правительств 1878-1917 гг. Серия III. - Т.7. - 4.2. - Москва; Ленинград, 1935. - С.314; Бачков C.B. Указ. соч. - С.528; Штаб... - С.175-176; Кузнецов H.A., Лобыцын В.В. Примечания // Бизертинский... - С.182-І83; Крестъянншов В.В. Офицеры Черноморского флота - Георгиевские кавалеры Первой мировой войны // Севастополь: Литературно- исторический... - 2007. -№ 29. -С.202; Бубнов А.Д. В царской...- С.95,100-101,157.
. 11 Главнейшие изменения списка во врем» печатания // Список... —Петроград, 1915. - С.4; Приказ начальника... - 15.08. - № 246, 1.12. - № 443; Действия Черноморского флота // Крымский вестник. - 1916. - 26.09; Гончаров Л.Г., Денисов Б.А. Указ. соч. - С.43-44; Немитц A.B. Недавнее прошлое русского флота (по личным воспоминаниям) // Гражданская война в России: Черноморский флот. — Москва, 2002. - С.298-316; Заблоцкий В.П., Левицкий В.А. Первые «новики» Черноморского флота // Морская кампания. - 2008. - № 8. - С.51-52, 64. Про О.Немитця - командувача флоту від 19 липня {1 серпня) 1917 р. докл.: Усенко П.Г. Зміна курсу: Чорноморський флот від згортання бойових дій до замирення у Першій світовій війні (червень-грудень 1917 p.) H Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. 16. - К., 2009. - C.136-Î57.

  1. Цит. за -.Дроте C.B. Указ. соч. - С.56.

  2. Козлов Д.Ю., Подсобляев Е.Ф., Грибовский В.Ю. «Должен признать...что к делу развития морской силы Колчак имел громадное влияние»: К вопросу об эффективности управления силами флота вице-адмиралом А.В.Колчаком // Военно-исторический журнал. - 2006 - № 2. - С.31-32,34.

  3. Петров MA. Морская оборона берегов в опыте последних войн России. - Ленинград, Î 927. — С.197.

  4. Бубнов А.Д. В царской... - С.162-163,196-198.

  5. Китицын М.А. Разведка из-под воды // Из бездны вод: Летопись отечественного подводного флота в мемуарах подводников. - Москва, 1990. - С.76-84; Козлов Д. Ю. Объект удара - Варна // ФлотоМастер. - 2001. - № 1. - С.20-21 ; Гончаренко 0.1 '. Последние битвы Императорского флота. - М., 2008. - С.210-211.

" Васильев Ф.И. Румынский фронт// Стратегический очерк войны 1914-1918 гт. - Москва, 1922. - С.76; Царская Россия в мировой войне. - ТЛ. - Ленинград, 1925. - С.227; Золотарев В.А., Козлов H.A. Указ. соч. - С.181-183,185; Бубнов АД. В царской... - С.145.

    1. Васильев Ф.И. Указ. соч. -С.77-110; Платонов А.П. Черноморский флот в революции 1917 г. и адмирал Колчак. - Ленинград, 1925.-С.17; Васильев В.К. Операции Черноморского флота у Констанцы в мировую войну // Морской сборник. - 1925. - № 4. - С.97-98; А.Т. Умершие // Морской журнал. -1930. -№ 11. - С.26; Бубнов АД. К истории... - С. 22; Люби К.Г. На пророка Иону // Морской журнал. - 1939. - № 3. - С.11; Гречанюк Н.М.. Ляхович A.A., Шломин В. С. Указ. соч. - С.438-444; Ростунов И. И. Операции на Восточном фронте // История первой мировой войны. - Т.2. - Москва, 1975. - С.205; Золотарев В.А., Кохіов И.А. Указ. соч. - С.183-184; Коралева Е.В. Первые среди первых // Грибанов C.B. Пилоты Его Величества. - М„ 2007. - С. 109; Рерберг Ф.П. Вице-адмирал Колчак на Черноморском флоте // Военно-исторический журнал. - 2008. - № 12. - С.62-65; Чикиь A.M. Севастополь - летопись времен: 1773 - 2003. - Севастополь, 2003. -С.88,231. Пор.: Первая мировая война на море. - Минск, 2001. - С.421'.

    2. Гречанюк КМ., Ляхович A.A.. Шломин B.C. Указ. соч. -С.444.

    3. Приказ начальника... - 27.08. - № 257; Монастырев H.A. Наши подводные лодки во время войны // Морской сборник. - 1921. - № 1. - С. 16—17; Гречанюк Н.М., Ляхович A.A., Шломин B.C. Указ. соч. - С.443; Козлов Д.Ю. Объект удара... - С.21.

    4. Терещенко С..К. «Гебен» и «Бреслау» в Черном море // Зарубежный морской сборник. - L929. 7 - 8. - С.55-, Гончаров Л. Г Денисов Б А. Указ. соч. - С.43-48; Морской атлас. - Т. З.-М., 1959. - С.813; Гречанюк Н.М., Ляхович A.A.. Шлшин В. С. Указ. соч. - С.443-444,470; Степанов Ю.Г., Цветков И. Ф. Указ. соч. - С.140-141 ; Козлов Д.Ю. Объект удара... - С.23-25; Лорей I Указ. соч. - С.371-372; Кикнадзе ВТ. Радиоразведка отечестаенного военно-морского флота в войнах первой половины XX века // Военно-исторический журнал. - 2005. - № 9. - С26; Ігнатье.в С., кнатьев М. Останній у своему класі // Морська держава, - 2009. - № 2. - С.51.


    5. I
      Первая мировая... - С.419; Лорей Г. Указ. соч. - С.374. Про «Нарвал», «Кит», «Кашалот» докладніше: Подводное кораблестроение в России (1900-1917). - Ленинград, 1965. -С.250 - 253, 261-262; Сорокин A. ,., Краснов ВН. Указ. соч. -С.42-43.

23 Гончаров Л. Корабли для минных постановок // Морской сборник. -1931. - № 9-10.- С.73-82; История военно-морского искусства.-Т.З. - Москва, 1953. -C.l80-181 ; Гречанюк И.M.. Ляхович A.A.. Шломин B.C. Указ. соч. - С.471^75; Шерешков О.С. Указ. соч. - С.26- 27; Штаб... - С.26-27; Заблоцкий B.IL, Левицкий В. А. Указ. соч. - С.53-54.

Главнейшие изменения... - С.9; Список... - Петроград, 1916. - С.246; Захват парохода «Родосто» Н Крымский вестник. - 1916. - ЗЛО; Подробности захвата «Родосто» // Там же. - 4.10; Действия Черноморского флота // Там же. - і.11 ; Приказ начальника... - 5.10. - № 312; Там же. - 16.12. - № 470; Новицкий В. Очерки мировой войны на море // Морской сборник. - 1916. - №.11. - С.227-229; Пузыревский К.П. Повреждение кораблей от артиллерии и борьба за живучесть (по материалам мировой империалистической войны 1914-1918 гг.). - Ленинград, 1940. - С.232-233; Трусов Г.М. Подводные лодки в русском и советском флоте. - Ленинград, 1963. - С.275-277; Гречанюк НМ, Ляхович A.A., Шломин B.C. Указ. соч. - С..477-478; Криницын Ф.С. Военные действия на морских театрах // История первой мировой ... - С.276; Степанов Ю.Г., Цветков И. Ф. Указ. соч. - С.141; Иоффе А.Е. «Тюлень» // Морской энциклопедический словарь. - Т.З. - Санкт- Петербург, 1994. - С.297; Шерешков О.С. Указ. соч. - С.24-25; Золотарев В.А., Козлов И.А. Указ. соч. - С. 183 - 184; Ллтабаева Е.Б-. Коваленко В. В. На рубеже эпох: Севастополь в 1905-1916 гг. - Севастополь, 2002. - С.201-203; Лорей Г. Указ. соч. - С.375-376. Про М,Китицина докладніше: Таубе Г.Н. Капитан 1-го ранга Михаил Александрович Китяцын; 1885-1960 И Морские записки. - 1960. - № 3. - С.3-40; Щедрин Г. Бой у мыса Кефкен // Морской сборник. - 1986. - № 10. - С.63.



2! В Н. B.Weyer. Taschenbuch der Kriegsflotten. XX. Jahrgang 1922. J.F.Lehmanus Vertag. München, 409 стр. и 357 рис. и черт. // Морской сборник. -1922. - № 11. - С. 154; Пузыревский К.П. Повреждения кораблей от подводных взрывов и борьба за живучесть. — Ленинград; Москва, 1938. - С.55-57; Травиничев А.Л. Очерки но борьбе с подводными лодками: Империалистическая война 1914-1918 гт. - Москва, 1938. - С. 188-191 ; Валков СВ. Указ. соч. - С.614; Гибсон Р.. Прендергаст М. Германская подводная война 1914 - 1918 гг. - Минск, 2002. - С.413; Козлов Д.Ю., Лобыцын В.В. Примечания // Бизертинский... - С.286, 294; Лорей Г. Указ. соч. - С.З59-389; Крестьяшикт В.В. Указ. соч. - С Л 76, 185 - 186, 196-197, 208; его же. Мичман с крейсера «Варяг» // Пилигримы Крыма - Осень'2000: Путешествия по Крыму, путешественники о Крыме /V Крымская Международная научно-практическая конференция. - Т.2. - Симферополь, 2001. - С.56-63; Широкорад А. Б. Указ. соч. - С. 161-163.

  1. Приказ начальника... - 27.08. - № 257; Там же. - 10.09. - № 275; Там же. - 13.10. - №№ 320 - 321 ; Там же. - 17.10. - № 328; Там же. - 19.10. - № 345 ; Там же. - 5/7.11. - № 382; Там же. - 5.12. - №> 452.

  2. Обстрел Констанцы і і Крымский вестник. - 1916. - 22Л 0; Бомбардировка Констанцы //' Там же. - 24.10; Васильев В.К. Указ соч. - С.99-101 ; Егоров И. Борьба за советскую власть на Дунае и Измаильский район в феврале-октябре 1917 года І! Красная Бессарабия. - 1928. - № 1. - С.93; Гадд А. О. Боевая операция крейсера 1-го ранга «Память Меркурия» у Констанцы в декабре 1916 г. // Морские записки. - 1963. -№21.- С.95-98; Гречанюк Я М„ Ляхович A.A., Шломин B.C. Указ. соч.-С.440-447,539-540,548; Ростунов ИИ. Указ. соч. - С.207-208; Виноградов В.Н. Румыния в годы первой мировой войны. - Москва. 1969. - С. 183; Первая мировая... - С.415; Золотирев В.А.. Козлов И.А. Указ. соч. - С.І80—181, 190; Козлов Д.Ю. Флот в румынской кампании 1916 - 1917 гг. - Санкт-Петербург, 2003. - С Л 08 - 109; Заіесстй К. А. Указ. соч. -С.245-246,550-5 5 1,796 - 797; Крестьянников В. В. Офицеры... -С. 189. Пор.: Гладкий С. В. Две операции перевозки войск для арм ии Румынского фронта (декабрь 1916 г. - февраль 1917 г.) // Морские записки. - 1943. - № 2. - С.44-53; Португальский P.M., Алексеев П.Д., Рунов В А. Указ. соч. - С.ЗОО-ЗОІ; Черноморский флот.,.- С. 138; Рунов В.А., Португальский P.M. Указ. соч. - С.161-162.

и Крылов А. И. Мои воспоминания. -Ленинград, 1984. -С.233-241,461. Про М.Яковлева: Чертопруд C.B. Российские адмиралы: Биографический словарь. -М., 2004. -С.320.

~ Сорокин A.M., Красное ВН. Указ. соч. - С.97-98.



" Гибель линейного корабля «Императрица Мария» на севастопольском рейде // М&ямский вестник. - 1916. - 27.10; Обзор военных действий // Всероссийский Земский Сж: Бюллетень комитета Юго-западного фронта /На правах руюписи. - 1916. - № 35. - C r Городыский A.B. Из архива Военно-Морского Истор. Кружка: Гибель лин. кор. «яизисжралрица Мария» // Морской журнал. — 1928. — № 12. - С.14 - 16; Есютин Т.В. ~юсгл, корабля «Императрица Мария»: Воспоминания моряка Черноморского флота. - "«ассхва; Ленинград, 1931. - С.12-24; Торяник А.И. Воспоминания. - Харьков, 1958. - С .'1: Цветков И.Ф. Линкор «Октябрьская революция». - Ленинград, 1983. - С.163-166; эмивпш Н. Гибель «Императрицы Марии» // Морской сборник. - 1986. - № 10. - С.64-65; */зфре А. Е. «Императрица Мария» // Морской энциклопедический словарь. - Ленинград, - Т.1. - С.481; Митин Л.И., Шнюков Е.Ф. Первая мирова« и гражданская войны: еттрая гибель Черноморского флота Н Шнюков Е. Ф, Митин Л.И.. Цемко В. П. Катастрофы і Ч грном море. - К., 1994. - С.100-109; Бар-Бирюков О. Гибель линкора // Родина. -1999. - >s 11. -С.60-65; СтагнийД.Ю. «Императрица Мария»// Севастополь: Энциклопедический справочник. - Севастополь, 2000. - С.214; Черепков А., Шишкин А. «Постарайтесь убрать «Марию»» //Тайные страницы истории. - Москва, 2000. - С.127-138; Россия и СССР в •ойнах XX века: Потери вооруженных сил. - Москва, 2001. - С. 103; Алексеев Ю. Морские катастрофы у берегов Севастополя // Севастополь: Литературно-исторический... - 2002. - -N? 18. -С.170-174; Осадчий А. Севастопольскому военно-морскому госпиталю - 225 лет Морской сборник. - 2008. - № 6. - С.66. Пор.: Душинов К. Одна из побед // Красный флот. - 1922. - № 9. - С.219-220; Есютин Т., Юферс Ш. Гибель «Марии». - Москва; Ленинград, 1939; Пузыревекий К.П. Повреждение кораблей от артиллерии... - С.283-289; Елкин A.C. Арбатская повесть, - Москва, 1978. - С.26-62; его же. Тайна «Императрицы Марии» // Океан. - Москва, 1987. - С.257-294; Занесений Н. Неразгаданная тайна // Техника - молодежи. - 1970. - № lt.- С.52-53; Сорокин А. И все-таки - диверсия! // Там же; Черников H.H. Линейные корабли типа «Императрица Мария» // Судостроение. - 1987. - № 5. - С.53; Левицкий В А., Забапоцкий В. П. Почему же погибла «Императрица Мария»? // Морской исторический сборник. - Вып. 3. - Санкт-Петербург, 1992. - С.33—43; Шнюков Е Ф„ Митин Л И. Опасное Черное море. - К., 2000. - С.275-283; Мельников Р. М. Указ. соч. - С.35-40; Чикин A.M. Указ. соч. - С.201-202; Айзенберг Б.А., Костриченко В.В. Линкор «Императрица Мария»: Главная тайна Российского флота. - М., 2010. - С.67-78, ] 19-120. Про вступ італійців у війну: Очерки мировой войны на море (20-го сентября - 20 ноября). - Петроград, 1915. - C.7-S, 18; Царская Россия... - С.291-296; Виллари Л. Война на итальянском фронте 1915-1918 гг. - Москва, 1936. -С.3-546.


171




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconVk com/unr 6te net І знов «мирний план»
«припинення вогню». Тільки зрадник зміг би погодитись на третє (!) перемир’я з сепаратистами після того, як перші два ніхто крім...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconЗасвоюючи логіку націоналізму: ставлення владних кіл імперії та громадської думки її столиць до українського національного руху в перші роки царювання олександра II

П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconУрок української літератури в 11 класі тема життєвий І творчий шлях олександра довженка мета: ознайомити учнів із життєвим І творчим шляхом Олександра Довженка
Ладнання: портрет О. Довженка, карта «Історико-етнографічні регіони України», чистий аркуш (ватман із заголовком) «Велич І безсмертя...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconЗвіт інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку» за 2016 Р. Рік англійської мови в Україні Усенко С. Ю., керівник інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку» Гаврилюк Т. М., вчитель-інструктор Основні показники
Звіт інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку» за 2016 Р. Рік англійської мови в Україні Усенко С. Ю., керівник інформаційно-ресурсного...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconТворчість Олександра Олеся. Володимир Винниченко. Новела
Опрацювати сторінки підручника (289-295), скласти хронологічну таблицю до біографії Олександра Олеся
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconМетодичні рекомендації для проведення у загальноосвітніх навчальних закладах Ніжинського району заходів, присвячених 120-річчю
«О. П. Довженко – письменник, режисер, кіномитець і художник», «Особливості вивчення окремих творів Олександра Довженка на уроках...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconСценарій свята Свято Осені Ведуча
А тепер давайте розкажемо вірші про осінні місяці І запросимо їх до нас на свято
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака icon2 клас Моє рідне село Виховний захід Л. Г. Наконечна, старший вчитель Степангородської зош І – ІІІ ст. Володимирецького району Рівненської області Мета
Але давайте перегорнемо кілька сторінок назад із вашого ще зовсім маленького життя. Коли ви народилися, то першим побачили обличчя...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconМихайло Остроградський це великий вчений
Щороку у вересні місяці у нашій гімназії проходить тиждень математики, присвячений дню народження видатного математика, педагога,...
П. Г. Усенко (м. Київ) чорноморський флот у перші місяці командування олександра колчака iconБудування Діснея
Уолт Дісней до американців. "Дорослі тут можуть згадати минуле, молоді відчути смак до пригод". Скептики не вірили, що проект себе...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка