Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою



Сторінка7/8
Дата конвертації08.04.2017
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема: Миколаївщина – це край, де варто жити

Мета: Формування патріотичних почуттів, національної самосвідомості, правової й політичної культури, усвідомлення взаємозв’язку власної долі з долею Батьківщини, шанобливого ставлення до батьків, вчителів, громадян, символіки держави та свого краю, архітектурних пам’яток, об’єктів історичного та географічного краєзнавства.

Обладнання: ноутбук, мультимедійний проектор, мультимедійна презентація, виставка книг малюнки з зображенням прапорів та гербів Миколаївської області та Новобузького району, визначних місць Миколаївщини та видатних людей Миколаївської області, ватман з зображенням карти Миколаївської області для колажу.

Епіграф уроку

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Тільки той віддав всю душу,

Все, що зміг народу.

Олександр Олесь

Хід уроку

І Організаційний момент

Вступне слово вчителя

Для кожної людини Батьківщина починається з отчого дому, з маминої ніжної посмішки, з бабусиної лагідної колискової, з потаємних куточків дитинства, де ти завжди почуваєш себе у безпеці. Іншими словами, це все – рідний край. А знати його історію, неповторність та унікальність природи, особливості господарства та населення є обов’язком кожного громадянина України.

Люблю тебе, Прибузький краю,

Коли весна буяє цвітом,

Коли несуть пташині зграї

З чужих країв палкі привіти.

Люблю тебе, Прибузький краю,

Коли в гостях у тебе літо,

Коли навколо все співає

Про сонце, небо, степ і вітер.

ІІ Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Сьогодні у нас незвичайний урок. Ви всі хоч раз в житті бачили колаж. Він являє собою вільне з’єднання, інколи, навіть, не взаємопов’язаних між собою стилів фотокарток в одну картину. Можна використовувати різні за кольором і фактурою шматочки паперу та тканини, фольги. До того ж техніка колажу дозволяє змішувати наклеювання, малювання та писання. Так от сьогодні ми спробуємо розповісти про наш край, а кадри Миколаївщини будуть з’являтися, як елементи для колажу до нашого уроку «Миколаївщина – це край, де варто жити». По закінченню уроку ми створимо колаж торту для Миколаївської області, яка в цьому році відзначає своє 75 – річчя з дня народження. 102_2799.jpg

Дорога серцю батьківська земля, оспівані в піснях народних безмежні степові простори золотавої пшениці, цукрових буряків, жовтолицього соняшнику, зеленавої кукурудзи, блакитної височині небес. Де-не-де зустрічаються невеликі гаї, чагарники, чепурні села у вишневих, яблуневих садках. Пахуче солодке повітря степу і солоне морське повітря міста залишають в пам’яті кожного спогади дитинства, щастя, благодаті. Хіба є на світі щось краще, дорожче?

Тож запрошую вас у віртуальну подорож по неповторним та чарівним куточкам Миколаївщини – перлини Північного Причорномор’я.



ІІІ Презентація груп

У кожного з вас на партах є малюнки визначних місць, видатних людей Миколаївщини. Після розповіді прикріпіть картинку до загальної карти Миколаївської області, щоб створити колаж рідного краю. 102_2800.jpg



Виступ І групи «Історія створення Миколаївської області»

Миколаївська область розташована на півдні України в басейні річки Південний Буг. На заході межує із Одеською областю, на півночі — з Кіровоградською, на сході — з Херсонською й Дніпропетровською областями. На півдні обмивається водами Чорного моря.


Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 р. Її площа становить 24,6 тис. кв. км (4% від території України).

Там де зливаються русла рік Південний Буг та Інгул, розташовано обласний центр – місто, що омивається річковими водами – Миколаїв. Місто Миколаїв назване в пам'ять про 6 грудня 1788 року, коли в день Святого Миколая – покровителя моряків, російські війська та українські козаки остаточно взяли штурмом турецьку фортецю – Очаків. Місто було засноване князем Григорієм Потьомкіним.


У 90- е роки XІ ст. м. Миколаїв перетворилося у великий промисловий центр. Тут були зосереджені суднобудівні верфі, заводи сільськогосподарського машинобудування. Роль області ще більше зросла з відкриттям у 1862 р. Миколаївського морського порту, що спеціалізувався на перевезеннях зерна.

На Миколаївській верфі були побудовані перший в Росії колісний пароплав « Везувій», перший російський броненосець «Катерина ІІ», легендарний броненосець «Князь Потьомкін Таврічеський». В радянські часи були спущені на воду судно «Академік Корольов», авіаносець «Київ» і найпотужніший корабель військово морського флоту «Адмірал Ковалів».



Виступ ІІ групи «Символіка нашої області та рідного містечка»

Символіка області та району це ніби візитна картка рідного краю. 102_2803.jpg

Ось перед вами прапор Миколаївської області. Прапором Миколаївської області є прямокутне полотнище трьох кольорів. Білий колір – символ миру, доброти та чистоти думок жителів, жовтий – символ стиглої пшениці, синій – то дві лазурні лінії – річки Південний Буг та Інгул.

А ось перед вами герб Миколаївської області. Основою герба є щит. В лазуревому щиті ми бачимо золоту архієрейську митру на двох навхрест покладених посохах. Унизу щита – предмет, що нагадує амфору для вина. Щит оточений переплетенням виноградної лози й угорі щита розташовані зв’язані пшеничні колоски.

Прапором міста Новий Буг є прямокутне полотнище трьох кольорів. Полотнище прапора розділене на три частини горизонтальними лініями по висоті 0,5; 0,25;0,25 висоти. Верхня частина прапора кольору блакитного неба, середня частина білого кольору – символ чистого міста і нижня частина малинового кольору – символ Бузького уланського полку і бузьких козаків, від назви яких і пішла назва нашого міста.

Основою герба взято прямокутний щит, округлений внизу. Центральним мисом корони є маківка храму, що символізує відбудову храмів у місті. Два цегляні мури корони символізують інтенсивну розбудову міста. На блакитному тлі верхньої частини вінок з чотирьох колосків пшениці. Відрізки символізують основні чотири транспортні шляхи, включаючи залізницю.



Виступ ІІІ групи «Визначні місця моєї області»

Ландшафтний парк «Гранітно – степове Побужжя»

У 1994 році Миколаївською обласною радою ухвалено рішення про створення регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”. Там, де Південний Буг, пробиваючи дорогу серед залишків прадавніх архейських гір, лине до Причорноморської низовини, на півночі Миколаївської області, біля села Мигія, розкинулась чарівна земля. Земля великої краси, унікальної природи, історичних святинь українського народу.


Круті кам'янисті береги річки, порожисте русло з водограями та островами, могутні гранітні скелі, численні гроти, водоспади – все це надає місцевості надзвичайно мальовничого вигляду.
Гранітно-степове Побужжя – одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини вже протягом 60-ти мільйонів років та відігравала роль одного із центрів видоутворення Причорномор'я. Звідси і значна кількість унікальних об'єктів живої природи.

Археологічний заповідник – Ольвія

Давньогрецьке місто-держава Ольвія (нині – археологічний заповідник) недалеко від Миколаєва – невичерпне джерело наукових відкриттів. У різні епохи заступаючи і витісняючи одне одного, на чорноморських берегах селилися племена трипільських хліборобів, кіммерійці, скіфи, сармати, греки.



Острів Березань

Березань – невеликий острів на Чорному морі при вході у Дніпровсько-Бузький лиман, за 13 км від сучасного Очакова. В першу чергу серед інших цікавих особливостей місцевого ландшафту та акваторії варто згадати острів Березань. Довжина острова 850 м, ширина від 200 м на півдні і до 850 м на півночі. Залишок суходолу до грецької колонізації, пізніше зв'язок із суходолом зруйнований абразією. Природний сухостеповий ландшафт.

Археологи засвідчують знахідками древніх монет, амфор, будівель та інших речей про те, що жили люди тут надзвичайно давно. Давньогрецькі залишки будівель (датованих роками до нашої ери), в тому числі й ритуальних, а також більш сучасні будівлі царських часів свідчать про привабливість цього краю в усі часи.

Регіональний ландшафтний парк "Приінгульський"

Регіональний ландшафтний парк "Приінгульський" офіційно було створено лише в 2002році, хоча природа створила його унікальні ландшафти давно. Вже сотні мільйонів років тому тут був степ. Зараз він порізаний синіми стрічками річок Інгул, Березівка, Сагайдак і прикрашений Софіївським водосховищем. Цілинні луки тут пахнуть травами. На території парку ростуть ендемічні рослини, багато з яких занесено до "Червоної книги». Тут представлені ділянки степової, лучно-болотної рослинності, а також природні комплекси кам’янистих відслонень. В межах РЛП знаходяться два заказники: гідрологічний “Софіївське водосховище” (417,0 га) та ботанічний "Пелагіївський” (123,5 га) – степова балка, де збереглись угруповання формацій ковил Лессінга, волосистої, української, пухнастолистої, шорсткої, гранітної. Тут відзначені карагана скіфська, півники понтичні, тюльпан бузький, брандушка різнокольорова, голонасінник одеський.



Виступ ІV групи «Видатні люди Миколаївщини»

Миколаївщина пишається людьми, які народилися або проживали на її території і у всі часи прославляли її.



Аркас Микола Миколайович - український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик

Народився в м. Миколаїв. Засновник і голова товариства „Просвіта” в Миколаєві, на власні кошти заснував народну школу з українською мовою навчання. Займався фольклористикою. У 1908 році опублікував „Історію України-Руси”. Автор багатьох солоспівів, вокальних ансамблів і обробок народних пісень, першої української лірично-побутової опери „Катерина”, що започаткувала оперну шевченкіану.



Кибрик Євген Адольфович - художник

Народився в м. Вознесенськ (тепер Миколаївської області). Найбільше прославився як ілюстратор книг. З-поміж його робіт ілюстрації до „Бориса Годунова” Олександра Пушкіна, „Кола Брюньону” Ромена Роллана (1935), „Тараса Бульби” Миколи Гоголя (1943-1945) тощо. Автор книги спогадів „Робота та думки художника”.



Сєров Олександр Миколайович - співак, композитор

Народився в с. Ковалівка Миколаївської області. Був вокалістом-інструменталістом миколаївського ВІА „Співочі юнги” (1977-1978), керував чернівецьким ВІА „Черемош” (1982-1984). Справжню популярність отримав після виходу на екрани кліпу „Мадонна”(1987), „Ти мене любиш” (1990), „Безкінечне кохання” (2007).



Харлан Ольга Геннадіївна - фехтувальниця

Народилася в м. Миколаїв. Найкраща спортсменка 2008 року за версією НОК України. Представниця клубу „Спартак - „Динамо” (Миколаїв) Завоювала золоту медаль в командній першості на Олімпіаді-2008 в Пекіні та бронзову медаль на олімпіаді в Лондоні у 2012 р.



Валерій та Костянтин Меладзе - співак та композитор.

Навчалися в м. Миколаїві в кораблебудівному інституті. Спочатку Костянтин був піаністом в групі «Квітень», куди згодом і запросив свого меншого брата Валерія. Отже можна сказати, що саме наш обласний центр став стежкою у кар’єрі таких видатних людей.



Черкасенко Спиридон Феодосійович - український письменник, драматург та педагог.

Народився в м. Новий Буг, Миколаївської області. До його збірок належать твори «Хвилини», «На шахті», «Маленький горбань», «Вони перемогли». Також ним видано навчально – пізнавальну літературу для дітей: «Про небо: популярна астрономія», «Ялинка: як упорядкувати новорічні свята», «У шахтарів: як живуть і працюють на шахтах».



Виступ V групи «Моя мала батьківщина - Новобужжя»

А зараз я пропоную переглянути фільм про нашу малу Батьківщину – місто Новий Буг, його визначні місця, споруди, пам’ятники та парки. На протязі минулого року наша група «Я - новобужанин» збирала інформацію про рідне місто. Сьогодні ми переглянемо свою роботу.



Історія міста Новий Буг

Серед сотень тисяч міст нашої планети у кожного є свій неповторний присмак, свій аромат. Сьогодні ми пропонуємо вам подорож у чудове, величне містечко – Новий Буг. Воно зачаровує відвідувачів своєю романтичністю, своєрідним природнім ландшафтом, різноманітністю рослинного світу та самобутньою історією. Потрапивши у дивний світ, кожен мешканець відчує себе патріотом своєї країни та свого міста. Хіба ж це не щастя?

Скільки не пригадую, а в моїй голові при згадці про Новий Буг виникає образ молодого усміхненого юнака, – можливо, десь такого, як чекала Ассоль з її Пурпуровими вітрилами, але трохи інакшого. У мене Новий Буг – то кароокий високий юнак із пишним густим волоссям, як зелень широких степів, із бурхливою та завзятою кров’ю в жилах, що мов Інгул-ріка, із золотавим блиском в очах, як бані Свято - Михайлівського храму. І  той Новий Буг - юнак так усміхнено дивиться на мене своїми очима й тягнеться, тягнеться до мене своїми тендітними  рученятами, запрошуючи у вир свого життя!

До другої половини вісімнадцятого століття тут, де зараз стоїть місто Новий Буг, гуляла степова трава, що зветься перекоти – поле. Шуміла тирса та вили вовки. Край був майже безлюдним, чому сприяли часті напади турків і татар. А закралося лихо досить непомітно, в суєті, в ту далеку весну 1873 року. Цариця Катерина II квапилася закріпити щойно відвойовані слов'янські землі за Росією. Вона роздавала ґрунти дворянам, військовим чиновникам, накликала німецьких колоністів, які мали навчити нових хазяїв землекористування. Здавалося б, святе діло робила. Так от же ! Простори роздарювалися щедро людям, які не знали і ціни цьому багатству. А тому вже скоро тисячі отар толочили беззахисну степову первозданність. Гинули ряст і чебрець. Освоєння краю велося стихійно, хижацьки. Вівці побивали ратицями трав'яний покрів, а рільники не дотримувалися сівозмін. Структура чорнозему руйнувалася , ґрунт втрачав вологу, вода ховалася глибоко, а дощова та снігова неслася гала світу, рила яруги. Замулювалися джерела, міліли річки. Розгулялися пилові бурі. А причина – порушення екологічної рівноваги. Від Херсону потяглася піщана коса, на Таврію сунулися Олешківські піски. Степу загрожувала небезпека.

Ось так на території нашого міста утворилася балка. На початку шістдесятих років сюди було заслано уланського козака Якоба Куцого. Він і заснував хутір уздовж балки, що почала зватися Куцою, чи то за прізвищем козака, чи від географічного положення, низина куца, де просочувалися джерельні потічки. Від них і загальні ставки.

За давніх пір Новий Буг мав десятки ставків. Попервах здається, що ставки розкидані безладно, так-сяк. Але це не так. Якщо хочете побачити їхній порядок, що склала природа, то зробіть так: покладіть на чистий аркуш долоню лівої руки, до схід сонця, розчепірте пальці якнайширше й обведіть їх олівцем.

І перед вами вимальовується ставкова мережа праматері Нового Бугу – Куцої балки з усіма її розгалуженнями, що нагадує величезну гілку дерева.

Отже, мізинець – це Вірчина балка. Хоча в ній ставу не було, але вона давала людям солодку воду із своєї криниці, що також звалася Вірчиною.

Далі, безіменний палець – це Велика балка, в ній віддавна плескався Чумаків став.

Середній палець – це головне русло самої Куцої балки. О, це благодатна балка, в ній міщани нариштували аж п'ять ставків: Руський, Базарний, Кудлин, Безим'яний та Щурів.

Вказівний палець має два водо зборища - Казьонний та Малчин.

І великий палець – теж балка, а в ній загачений Сербин ставок.

Розбудовувалися спершу хутори на певній відстані один від одного. Адже перед тим, як хату спорудити, треба було знати , хто в тебе сусіда. Та поступово хутори зближувалися з отим, що звався Куца Балка, й нарешті виникло село Семенівка (за прізвищем одного з поселенців).

У 1811 році сюди на поселення прибув заможний селянин Павло Тріско, а з ним – 119 осіб із Полтавської губернії. Вони вимостилися з південного боку Семенівки. В 1811 році обидва поселення об’єдналися під назвою Новопавлівка. В двадцяті роки дев’ятнадцятого століття Новопавлівка стала волосним центром. 2 квітня 1832 року Новопавлівка була перейменована в Новий Буг. Зроблено це в честь третього Новобузького уланського полку, який тут розквартирувався.

І от уже в 1860 році селище Новий Буг одержало статус містечка.

Отже, пропонуємо вам подорож по схилах старожитньої Куцої балки, праматері нашого містечка Нового Бугу.



Скульптурна композиція установлена на честь воїнів кінно – механізованої групи військ під командуванням генерала – лейтенанта Плієва І. О.

До кінця другої світової війни Ісса Олександрович переможно водив військо «п’ятдесяти народів» (так як до складу кінно – механізованої групи входили воїни багатьох національностей). Військо билося на далеких фронтах, але люди Миколаївщини завжди пам’ятатимуть визволителів рідного міста . На знак глибокої подяки та беззаперечної поваги в центрі міста був установлений пам’ятник визволителям міста та району від німецько – фашистських загарбників, одна з вулиць нашого міста носить його ім’я, а поети земляки пишуть про визволителів свої вірші.



Центральний парк

В Центральному парку міста розташовані меморіальний комплекс – братські могили воїнів – визволителів нашого міста від німецько – фашистських загарбників та активістів відбудови в післявоєнні роки, барельєф синові українського народу Т. Г. Шевченку, пам’ятний знак до 2000 – ліття християнства, дзвін чорнобиля та пам’ятник жертвам голодомору 32 – 33 років.

Та мало хто знає, що парк має свою історію. Його почали висаджувати в перші післявоєнні роки. Робили це поступово, оскільки місце було заболочене. Ініціатором створення парку був райком комсомолу, який організував молодь на озеленення міста.

І зашумів, закрасувався парк, защебетало птаство на верховітті. І не одному поколінню ново бужан він зігріватиме серця.



Пам’ятник жертвам Голодомору

Історія українського народу – це історія боротьби за життя, за те, щоб щоб над головою завжди було мирне та світле небо. ХХ ст. стало одним із страхітливих періодів в історії України. На долю народу, який ростив хліб, відбудовував свою державу, випало велике горе. Його перенесли і жителі Нового Бугу. Шість колгоспів було занесено на «чорну дошку». Тисячі ново бужан гинули від голодної смерті.

22 жовтня 2008 року вся новобузька громада спорудила цей пам’ятник тим, хто боровся за життя, переживав ті страшні роки.

В 1932 – 1933 роках не ставили хрестів, тому було споруджено пам’ятник, автором якого став місцевий художник і скульптор Бібік О. В.

Нехай цей пам’ятник буде пересторогою на майбутнє, щоб ніколи більше в нашій історії не повторився той жах.

Дзвін Чорнобиля

Вже понад чверть століття поспіль квітень асоціюється не лише теплом та цвітінням природи, але й зі страшною катастрофою, трагедією багатьох тисяч людей, які взяли на себе удар під час боротьби з радіацією 26 квітня 1986 року.

Щовесни ново бужани традиційно згадують тих, чиє життя забрав Чорнобиль.

26 ківтня 2006 року в Центральному парку відбулося відкриття пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської катастрофи.

Вклонись Україно,

Героям Чорнобиля – усім,

Хто йшов на палаючий блок.

Ці слова – вічний заклик пам’ятати про людей – ліквідаторів аварії, які живуть поряд з нами. Відтепер чорнобильський дзвін у парку нашого міста нагадуватиме усім, що ново бужани свято бережуть пам'ять про загиблих під час аварії на ЧАЕС і шануватимуть мужніх ліквідаторів, які живуть поряд.



Барельєф Т. Г. Шевченку

24 серпня 1999 року – в День незалежності України – в Центральному парку Нового Бугу, в урочистій обстановці відкрито пам’ятник Великому Кобзарю – Тарасу Григоровичу Шевченку. Його автором став заслужений скульптор Юрій Макушин. Відкриття барельєфу великому синові України є визначною подією в житті міста.



Сквер «Відродження»

Багато ново бужан пам’ятають, як у місті створювали сквер «Відродження». На центральній вулиці міста довгий час знаходився розвалений будинок культури. Місцева влада вирішила на тому місці створити сквер – як символ далеких часів, коли ново бузькі аматори сцени були відомі далеко за межами міста. Минають роки, а найзатишніший куточок міста радує око і допомагає відпочити тілом і душею. Ось перед вами троянда – символ відродження.



Госпіталь інвалідів ВВв

У травні 2004 року було урочисто відкрито медичний заклад, який тепер обслуговує поважних людей чотирьох районів області: Новобузького, Баштанського, Казанківського та Єланицького.

Учасники бойових дій, сім’ї загиблих афганців, учасники війни, діти війни з групою інвалідності, ліквідатори чорнобильської катастрофи – це ті категорії населення, які за рахунок коштів обласного бюджету можуть отримати якісне медичне обслуговування в терапевтичному відділені обласного госпіталю інвалідів ВВв.

Палац культури

Новий Буг завше був відомий як значний культурний центр. Тут свого часу діяв самодіяльний театр, який показував класичні твори та п’єси місцевих авторів. Зокрема ставили п’єсу ново бузького письменника Спиридона Черкасенка «Де тирса шуміла». В степовому містечку гастролювала трупа Кропивницького. Діяв Літній театр аж до ВВв. А вже в січні 1977 року в місті побудували районний будинок культури. Це справжній палац культури! Великий глядацький зал вміщує 600 чоловік, малий – двісті. Тут відбуваються великі фестивалі, конкурси, сюди з гастролями, прибувають обласні та столичні колективи, організовуються масові заходи. При будинку культури створено історичний музей, який заслуговує слави народного.



Академія хліборобів

Заснований аграрний коледж на базі агрошколи у 1946 році. Раніше, до війни, а приміщенні, що залишилося після уланів, навчалися рільники та тваринники, готувалися кваліфіковані кадри для колективних хазяйств. В жовтні 1983 року колектив ПМК – 192, який спеціалізувався на крупному будівництві, спорудив і передав ключі від нового корпусу дирекції технікуму. Будову визнано однією з кращих у цій галузі.



Новобузький педагогічний коледж

6 грудня 1874 року в місті Новий Буг відкрито вчительську семінарію. В 1925 році в приміщенні колишної семінарії працювала агрошкола.

8 травня 1940 року почав діяти заклад по підготовці вчителів початкових класів. Заклад отримав назву педагогічне училище. У 1997 році педагогічне училище реорганізоване в педагогічний коледж, який став структурним підрозділом Миколаївського університету ім.. В. О. Сухомлинського.

Кінотеатр «Жовтень»

У 1967 році було збудовано кінотеатр «Жовтень» на 400 місць. Мешканці отримали можливість переглядати широкоекранні фільми.



Автовокзал

У 1967 році було збудовано автовокзал.



Універмаг

У 1959 році відкрився новий універмаг, який зараз реконструйовано в АТБ.



Фонтани

Архітектор Маргарита Макаренко підготувала проекти, за якими пізніше спорудили фонтани на вулиці Леніна та в Центральному парку. Нажаль, через проблеми з водопостачання не часто радують ново бужан ці «іскорки» живої природи.



Підсумок уроку

Любімо свій край рідний, цінуймо те, що над нами мирне небо, що мова наша українська бринить у серцях людей, що маємо прекрасну, незалежну державу і живемо в чудовім краю, що носить горде ймення – Миколаївщина.

Думаю в майбутньому цей колаж можна буде доповнити й вашими фотокартками. Адже своїми добрими знаннями, гарними вчинками ми уже сьогодні робимо вагомий внесок у розбудову рідної країни, міста, Миколаївщини, яка в цьому році святкує своє 75-річчя. Давайте нашою маленькою родиною зробимо дарунок рідному краю.102_2804.jpg

Вправа «Свічечка побажань»

Кожен з вас під час розповіді прикріплював до карти Миколаївської області фото визначних місць, видатних людей. Тож разом ми створили колаж для торту. У вас на партах лежать свічечки. Прикріпіть їх до торту по черзі. А прикріплюючи свічечку побажайте нашій іменинниці всього найкращого або пообіцяйте, що станете гідними громадянами рідного краю.

@ Звучить тихо мелодія «Мій рідний край»102_2806.jpg

Чому на вашу думку так важливо жити в рідному краї? Чим наш край став таким визначним? (відповіді дітей)

Так як Миколаївщина в цьому році святкує своє 75 – річчя, то запрошуємо всіх до іменного торту.

(Діти смакують торт)



Година спілкування для учнів 8 класу



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconРік народження: 12. 08. 1961р. Освіта: 1979р. – Львівське педагогічне уилище №1, спеціальність «Дошкільне виховання»
Львівське педагогічне уилище №1, спеціальність «Дошкільне виховання», кв вихователь дітей дошкільного віку
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою icon“Учитель не той хто вчить, а той у якого вчаться” Педагогічне кредо: Загальні відомості

Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою icon2013р. Моє педагогічне кредо
Використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови І літератури – один із напрямів активізації пізнавальної діяльності...
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconМоє педагогічне кредо Учитель не той,хто вчить,а той у кого вчаться
Активізація самостійної пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та правознавства
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconРозвиток творчих здібностей шляхом інноваційних технологій. Моє педагогічне кредо
«Я виховую не геніїв, не професійних музикантів, не композиторів. У мене інше завдання – виховувати людину добру І чуйну до світу...
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconІм. М. Драгоманова. Учитель вищої категорії. Педагогічний стаж – 22 роки. Моє педагогічне кредо
«Наше моральне обличчя»; проект «Учень року»; усні журнали; святкові концерти; бесіди, дискусії на морально-етичні теми та інші
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconПедагогічне кредо вчителя: «Намагайтеся викликати інтерес до навчання всією своєю особистістю!»
...
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconЗ досвіду роботи вчителя української мови та літератури
Педагогічне кредо:’’ Навчати та виховувати так, щоб у кожному дитячому серці запалити вогник пізнання, мислення, добра. Розвивати...
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconОсвіта. Виховання. Навчання
Вільне виховання та навчання дітей дошкільного віку за педагогічними ідеями Р. Штайнера та їх адаптація в українське педагогічне...
Педагогічне кредо: Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою iconЖити І працювати так, щоб поруч усім дихалось легко І спокійно, радісно моє педагогічне кредо
Любові, Толерантності. Звичайно, аби уроки були ефективними, досягали поставленої мети, потрібно, щоб вони відбувались за умови постійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка