Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012)



Сторінка10/12
Дата конвертації08.02.2018
Розмір2.57 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Висновки

Сучасна українська військова символіка почала формуватися зі здобуттям державної незалежності України у 1991 році. Саме військова символіка, символіка армії, є одним з головних зовнішніх атрибутів незалежної держави. В цьому плані виникнення та розвиток військової символіки ЗС України відображає природній процес формування нової незалежної національної держави Україна та всіх її атрибутів.

Виникнення сучасної військової символіки ЗС України – явище багатопланове. Воно включає створення офіційних державних символів ЗС України, її вищих органів військового управління, видів ЗС, створення вексилологічного комплексу, який включає Бойові Прапори військових частин, прапор ЗС України та прапори МО та ГШ ЗС України, видів ЗС України (СВ, ПС, ВМС), штандарти МО України, начальника ГШ та командувачів видів ЗС України, комплекс пам’ятних та нагородних прапорів, вимпелів, комплекс військово-морських прапорів. Окремо за минулі двадцять років створено комплекс української військової фалеристики, який включає заохочувальні відзнаки МО України та начальника ГШ ЗС України, командувачів видів ЗС України, родів військ та служб, пам’ятні та ювілейні відзнаки, кваліфікаційні знаки (знаки класної кваліфікації військовослужбовців видів ЗС України, знаки про закінчення вищих та середніх військових навчальних знаків та інші), так звані «полкові знаки» (нагрудні знаки військових частин та установ), інші фалеристичні знаки, що застосовуються у ЗС України.

Однак серед загального комплексу військової символіки ЗС України перше місце належить нарукавній емблематиці органів вищого військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, установ та закладів ЗС України. Саме у цій області розроблено та впроваджено у життя основну кількість емблем. Більше того, сам процес розробки та впровадження нарукавної емблематики у життя ЗС України відбувався довгий час стихійно, що дає підстави вважати його народним рухом, спричиненим створенням незалежної української держави та її війська.

Тому метою даного наукового дослідження стало вивчення процесу виникнення, становлення, розвитку та остаточного формування всього комплексу нарукавної емблематики ЗС України на основі розгляду нарукавної символіки армійських корпусів СВ ЗС України. Праця проводилося на основі вивчення світового досвіду у цій галузі, його впливу на українську нарукавну символіку, а також й історичної, культурної та військової спадщини українських державних утворень та їх армій (військових формувань) протягом століть.

Проведене детальне дослідження стало першим подібним досвідом не лише в науковій практиці України, але складає новизну й у загальносвітовому історичному процесі вивчення військової символіки загалом. Адже досі ми мали лише величезну історіографію, яка систематизувала (каталогізувала) існуючі комплекси військової символіки різних країн, однак при мінімальному дослідженні причин її появи, основних характерних особливостей та векторів розвитку.

Саме комплексний аналіз процесу появи та становлення нарукавної емблематики ЗС України на прикладі розвитку символіки об’єднань, з’єднань та військових частин СВ ЗС України (армійських корпусів) й складає основу наукової праці та її новизну.

В ході проведеної роботи, цілісного, всебічного та об’єктивного розгляду процесу виникнення та розвитку нарукавної емблематики у ЗС України на основі дослідження символіки армійських корпусів СВ ЗС України було виконано низку наукових завдань та досягнуті наступні результати:

1. Аналіз появи та розвитку нарукавної емблематики у ЗС України. Дослідження проводилося комплексно та системно. Були співставленні історичні та речові джерела різного походження, як з досвіду армій світу, так і суир українські. На основі принципу конкретності був проведений аналіз великої кількості зразків нарукавної емблематики з точки зору застосованих у кожній власних художніх, символічних та історичних особливостей. Вдалося простежити послідовність процесів появи та розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗС України – від виникнення перших зразків, до формування й розвитку процесу встановлення об’єднаннями, з’єднаннями, військовими частинами, закладами та установами СВ власної нарукавної символіки у хронологічній послідовності. Були встановлені внутрішні та зовнішні зв’язки, закономірності, суперечності та недоліки процесу. Дослідження дало можливість вивчити процес формування та розвитку нарукавної емблематики СВ ЗС України у діалектичній єдності з іншими частинами військової символіки.

Важливим досягненням стало визначення понятійного апарату. В результаті аналізу термінології, яка застосовується до нарукавної емблематики, приходимо до висновку про застосування для цього феномена терміну «нарукавна емблема».

2. Провівши ретельний історіографічний аналіз, нам вдалося оцінити джерельну базу проведеного дослідження. Такою базою стали, в першу чергу, матеріальні носії інформації про нарукавну символіку сучасної української армії, тобто, був проаналізований весь відомий на цей час комплекс нарукавних емблем, який нараховує тисячі зразків. Саме нарукавні емблеми як предмет дослідження й становлять основну джерельну базу. Для об’єктивності дослідження був вибраний найбільш чисельний вид ЗС України – СВ, тому, що саме на СВ приходиться більшість розроблених та виготовлених нарукавних емблем ЗС України.

Також цінним джерельним матеріалом стали документи, що з’явились у цей період (первинні ескізи, трактування застосованих символів, зауваження, які з’являлись в ході практичного створення нарукавних емблем, положення по нарукавній емблематиці, що розроблялися у деяких частинах, бланки та документація по затвердженню нарукавних емблем у пізніший період, з появою 2001 р. Воєнно-геральдичної служби ГШ ЗС України, фахівці якої прилучилися до розширення цієї документальної бази, накази та розпорядження, розроблені методичні матеріали і т. і., зібрані пропозиції від військ у МО України протягом 1996 та 1998 рр., та інші документи, якими можна користуватися). Особливого значення останнім джерелам придає той факт, що протягом 1992–2005 рр. основна маса нарукавної емблематики військ створювалася стихійно, тому документів щодо її розробки та виготовлення вкрай мало. Саме тому важливою стала практична робота автора, який протягом перших 20 років розвитку української нарукавної емблематики систематично збирав, аналізував та архівував ці документальні джерела, які надалі ставали базою для статей у наукових виданнях відповідного профілю. Це дало можливість досить об’єктивно дослідити процес розвитку нарукавної емблематики не лише з 2001 р., коли документальних джерел стало значно більше (за вказаними раніше причинами), але й під час самого цікавого, первісного, так би мовити, «романтичного» період розвитку української нарукавної емблематики.

3. Аналіз історіографічних джерел розвитку нарукавної емблематики до 1992 р. (до часу їх появи у ЗС України), публікацій відносно розвитку цього виду військової символіки в іноземних арміях світу протягом більше ніж 120 років дало можливість зробити об’єктивні висновки щодо причин створення цього типу символічних знаків на уніформі військовослужбовців та про причини появи його й на уніформі української армії незалежної України.

Основною причиною виникнення нарукавної емблеми стала потреба у розпізнавальному знаку, простому та дешевому способу відрізняти приналежність військовослужбовця до того чи іншого військового формування в умовах стандартизації військової форми одягу, з початком у ХІХ столітті процесу індустріального її виготовлення в масових масштабах. Лише з часом до розпізнавальної функції додались представницькі функції (демонстрація національної або державної приналежності військовослужбовця, його роду військ або служби, місць дислокації військових частин, їх військових спеціальностей, заслуг на полі бою та у бойовому навчанні, нагород за мужність на полі бою та інших властивих частинам прикмет).

Закріплена протягом подій ПСВ, остаточно практика застосування нарукавної емблематики закріпилась в європейських арміях в ході ДСВ, а обов’язковим елементом військової форми одягу вона стала протягом другої половини ХХ ст.

Встановлено, що характерною особливістю застосування нарукавної емблематики в європейських арміях стало те, що вона не замінювала собою повністю існуючих до того національних способів розпізнавання військовослужбовців різних формацій, а лише доповнювала їх там, де їх неможливо було застосувати, або ж застосування було затруднене, наприклад, на одноманітному захисному обмундируванні (камуфляжі).

Перелом у сприйнятті нарукавної емблематики настав після ДСВ, що було наслідком впливу переможців у цих битвах – армій США та Великобританії – на інші армії країн, які залишилися у сфері їх військово-політичних впливів, особливо після створення військового блоку НАТО. Тому у післявоєнний період армії країн західного світу, що протистояли СРСР у так званій «Холодній війні», в ході їх модернізації та розбудови за американськими зразками запозичили й зовнішні елементи військового механізму США з нарукавною емблематикою включно. В результаті протягом 1950-х – 1970-х рр. практично всі армії країн Європи та Америки отримали нарукавну емблематику як складову частину їх власної військової символіки. При цьому у нарукавну символіку вносилися національні впливи, в результаті чого вона збагатилася новими елементами та стала більш різноманітнішою. Далі під час розвалу колоніальних імперій Великобританії, Франції, Португалії, Бельгії, Голландії армії національних держав Азії і Африки, що утворилися при цьому, також в основному встановили уніформу, створену на основі форми одягу армій тих країн, до яких вони належали. У тому числі були введені й нарукавні емблеми з власним національним колоритом.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження був зроблений висновок, що за останні 120 років два процеси: зростання уніфікації військової уніформи в арміях світу, викликана розвитком зброї, ростом фактору ураження, який зріс у сотні разів, і різкого збільшення маскувальних функцій військового одягу у відповідь, за допомогою практично однакового камуфльованого обмундирування у всіх без винятку арміях; та поширення нарукавної символіки, як простого, дешевого та ефективного способу розпізнавання військовослужбовців за національною, державною, корпоративною приналежністю – злились в один єдиний непереривний процес удосконалення військової уніформи армій кінця ХХ – початку ХХІ ст.

4. Результати аналізу появи та розвитку нарукавної емблематики в арміях світу дали можливість провести періодизацію цього явища, яка складає в основному чотири етапи. Характерною особливістю нарукавної емблематики стало те, що основні періоди її розвитку не співпадають з періодами розвитку інших видів військової символіки (до яких відносимо геральдику, вексилологію, фалеристику, досліджені і періодизовані раніше). Це пов’язане з тим, що нарукавна емблематика – наймолодший вид військових символів, тому він завойовував своє місце у військовій символіці в час, коли інші види символіки вже були розвинуті.

Перший етап включав час від виникнення спеціальної символіки частин, яка в подальшому перетворилася на нарукавну емблематику, як явища, під час громадянської війни в США у 1861-1865 рр. і до початку ПСВ в серпні 1914 р. Другий етап розпочався з початком ПСВ у 1914 р. й включав в себе не лише самі роки війни (1914–1918), але й наступні за неї періоди громадянських воєн, конфліктів та розвитку армій аж до виникнення у 1939 р. нової, ДСВ. Третій етап розвитку нарукавної символіки розпочався з розв’язуванням ДСВ в 1939 р. та тривав і після її закінчення протягом практично всього ХХ-го ст. до 1991 року, коли політику в світі визначало протистояння один одному двох глобальних військово-політичних об’єднань – НАТО з одного боку, та Варшавського Договору з іншого. На даний час ми знаходимося на четвертому етапі розвитку військової нарукавної символіки, коли, після розпаду СРСР, нарукавна емблематика на військовій уніформі стала загальносвітовою тенденцією, до якої прилучилися всі армії світу без винятку.

Стосовно появи та розвитку нарукавної емблематики у ЗС України, то дослідження на базі аналізу реальних зразків символіки у їх хронологічній послідовності дало змогу визначити умовні періоди розвитку власно української нарукавної емблематики. Вони включали перший період (1991-1992 рр.), коли проходила стихійна українізація попередньої уніформи, яку продовжували носити й у ЗС України. Другий період (1992-1993 рр.) визначився достатньо складним пошуком української військової символіки, якої у потрібних для ЗС України межах до того не існувало. Цей період закінчився створенням та офіційним затвердженням на державному рівні перших базових зразків військової символіки до створеної у цей же період нової української форми одягу. Третій період (1994–1995 рр.) характеризувався практичним втіленням у практику військ нової української військової форми одягу та розроблених до неї, поки що нечисленних, зразків військової символіки (у тому числі й нарукавних емблем). Протягом перших трьох періодів розвитку військової символіки ЗС України питання появи та розвитку індивідуальної військової символіки окремих частин та з’єднань (в першу чергу у вигляді нарукавних емблем) серйозно не ставився. Це було пов’язане з тим, що подібне явище для української (де-факто – пострадянської) армії було цілком новим. Тому з 1992 р. і до 1995 р. у військах розпочався стихійний процес створення лише окремих зразків нарукавної військової символіки для частин, в першу чергу, елітних.



1996 року наступив новий, четвертий етап (1996-2001 рр.) розвитку нарукавної емблематики у ЗС України. Спроба (невдала) керівництва ЗС України організувати офіційний процес розробки та втілення в життя зразків нарукавної емблематики для частин призвела до початку стихійного масового процесу створення цієї символіки у військах з ініціативи і за кошти самих військовослужбовців. На кінець 2000 р. результатом стала поява практично у всіх об’єднаньнях, з’єднаньнях та військових частинах власних нарукавних емблем, які відрізнялися великою різноманітністю та якістю зображень. Протягом 2001-2012 рр. ми отримали п’ятий етап розвитку нарукавної емблематики, коли, зі створенням у ГШ ЗС України спеціального органу – Воєнно-геральдичної служби (надалі – Відділу військової символіки та геральдики), процес впровадження військової символіки (у тому числі й нарукавної) набув організованого характеру. Були розроблені офіційні вимоги до нарукавних емблем, започаткована документальна база їх розгляду та затвердження, визначені правила застосування емблем на уніформі. На жаль, цей період обірвався в кінці 2012 р., коли були розформовані органи керівництва цими процесами у ГШ ЗС України, а нові – не створені. З цього часу розробка нарукавної символіки у ЗС України знову стає хаотичною, стихійною, і не керованою.

5. Були виявлені особливості процесу появи та розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗС України. Хоча нарукавна емблематика окремих з’єднань та військових частин, як вид військової символіки, й була ЗС України запозичена у армій Європи та Америки, однак з самого початку цей процес набув українського національного забарвлення. Характерним свідоцтвом цього стало широке застосування українських національних символів у нарукавній емблематиці, до яких можна віднести стрічки кольорів Державного (Національного) Прапору України, застосування Державного Герба України, народних символів (наприклад, китиць та грона калини). Цього немає в символіці армій держав, які мають більш давню історію. Однак метод порівняльного історичного дослідження показує, що в країнах, що раніше набули державності (протягом XIX-XX ст.) та в інших історичних умовах цей процес (створення національної військової символіки) мав сході тенденції (застосування національних символів, стрічок кольорів прапорів нових незалежних держав і т. і.), але вони застосовувалися не у вигляді нарукавної емблематики, а в інших формах (в кокардах на головних уборах, пов’язках на рукавах, нагрудних знаках, прапорах військових формувань та прапорцях підрозділів родів військ). Також в результаті дослідження стало ясно, що Україна не проходила весь послідовний процес розвитку нарукавної емблематики від простих розпізнавальних знаків до справжніх нарукавних емблем, як це було у найстарших арміях світу (наприклад, у США та Великобританії). В Україні відразу повстала нарукавна символіка у вигляді саме нарукавної емблеми, яка несла інформацію про історію частини, її бойову славу, приналежність до роду військ, місце дислокації та іншу інформацію. Цим українська військова нарукавна емблематика суттєво відрізняється від аналогічних зразків армій США, Великобританії та інших країн. Також важливим висновком стало виявлення особливостей нарукавної емблематики українських формувань, до яких відносяться регіональні відмінності (емблеми частин Заходу України були побудовані дещо по інакшому, ніж, наприклад, емблеми військових частин Півдня та Сходу України; по різному в емблемах використовується міська та територіальна геральдика, інші символи, характерні для регіонів), художнє різнобарв’я сюжетів емблем. В українській військовій нарукавній емблематиці, на відміну від армій інших країн, значно більший вплив суб’єктивно-творчого фактору, пов’язаного з поглядами авторів на нарукавну емблематику. Дослідження показало зв’язок сучасної української нарукавної емблематики з українськими історичними військовими символами. Саме зразки військової символіки Легіону УСС, військовослужбовців армій УНР, гетьмана Скоропадського, ЗУНР, українського козацтва, що стали відомими з початком сучасної Української Держави й стали цими першим прикладами, на яких базувалася нарукавна емблематика сучасної української армії. Підтвердженням є широке застосування Тризуба – елемента Малого Державного Герба України, синьо-жовтих кольорів, калини, церковних символів (архангела Михайла та Георгія Переможця).

6. У досліджені об’єктивно, вперше в українській історіографії, розібраний сам процес розробки та втілення нарукавної емблематики. Об’єктивність базувалася на розгляді сотень зразків нарукавних емблем, створених у СВ ЗС України протягом 1992–2012 рр. Під час розгляду цього процесу були виявлені закономірності, притаманні появі та укоріненню нарукавної емблематики у військах, вплив на неї суб’єктивного фактору у вигляді реакції як вищого керівництва української держави, її Збройними Силами, так і середнього та нижчого командного складу військ. На початкових порах видно бажання загальмувати процес розробки та втілення у життя нарукавних емблем частин, що було відображенням радянського менталітету та виховання, присутнього у значній частині керівного складу як Збройних Сил України, та і держави в цілому. Однак в подальшому саме командний склад військових частин ставав ініціатором створення власних нарукавних емблем.

7. Виявлені та розглянуті й основні проблеми, притаманні процесу розвитку та втілення у життя української військової нарукавної символіки. До основних можна на початковому етапі віднести вплив старих радянських партійно-комуністичних поглядів на символіку, притаманних значній частині населення України та керівництву ЗС України різного рівня. Це створювало на перших порах суттєві проблеми для ініціаторів та ентузіастів розвитку української військової нарукавної емблематики. Однак можна упевнено стверджувати, а дослідження підтверджує це фактологічним матеріалом, що до 2012 р. ця проблема була в основному подолана.

До інших проблем, які перешкоджали втілення нарукавної емблематики у війська, можна віднести матеріальні проблеми військовослужбовців (тобто, неспроможність на перших порах військовослужбовців, які отримували вкрай низьку оплату своєї праці, оплачувати виготовлення нарукавних емблем). Це наклало відбиток на техніку виготовлення нарукавних емблем: спочатку найбільш розповсюдженою технологію виготовлення нарукавних емблем було термічне нанесення на тканину полімерних матеріалів. Ця технологія була дешевша, але часто якість виготовлених нарукавних емблем (особливо під час носки на обмундируванні) була низькою. Поступове поліпшенням матеріального становища військовослужбовців дало можливість з початком нового ХХІ ст. перейти в основному у ЗС України до виготовлення нарукавних емблем методом гаптування, як і у інших країнах світу.

Ще однією проблемою став часто низький художній рівень виконання нарукавних емблем, які малювалися на перших порах в частинах самодіяльними художниками з числа солдатів. Однак і ця проблема на даний час успішно подолана шляхом залучення до розробки та виготовлення нарукавних емблем фахівців у цій справі, які з’явилися в Україні, талановитих художників, та професійною роботою дизайнерів фірм, що займаються виготовленням цих емблем.

З розвитком пропаганди нарукавної емблематики, науково-освітньої діяльності багатьох вчених, в першу чергу членів УГТ, стає можливим долати ще один недолік української нарукавної емблематики – її часта перевантаженість символами та написами. Розроблені методичні рекомендації вдало впливають на цей процес, свіченням чого стала явна покрашення вигляду українських нарукавних емблем, створених за останні 10 років.

Таким чином, можна констатувати, що у процесі подальшого розвитку української військової нарукавної емблематики на даний час не існує корінних проблем, які б заважали її прогресу; існуючи проблематичні питання завдяки покрашенню наукової діяльності українських істориків та дизайнерів успішно долаються. Однак неподоланою проблемою залишається відсутність у вищих органах військового керівництва спеціального фахового органу для координації та керівництва цим процесом, що відкидає розвиток української військової нарукавної емблематики на десятки років назад.

8. В цілому, в роботі детально розглянутий процес створення та втілення у життя Збройних Сил України нарукавної емблематики. Важливість його ще збільшується й тим, що воно створило науково-методологічну базу, підгрунтя для подальшого розвитку досліджень у цій галузі. Досвід останніх років, особливо консолідація українського суспільства у підтримці своєї армії, яка веде важку боротьбу з агресією Росії проти незалежної держави України, зміцнення обороноздатності нашої країни показало, що одним з напрямків цього процесу стало створення все нових й нових українських нарукавних емблем для формувань ЗС України, добровольчих батальйонів та загонів, волонтерського руху, затвердження українського характеру як військового однострою ЗС України, так і її символіки. Все це сприяє росту патріотизму та жертовності українських громадян у захисті своє Батьківщини.



СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ

ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ

  1. Ф. 1075 Військове Міністерство Української Народної Республіки, м. Київ, Тарнов, 1918-1921 рр. - Оп. 2. - Спр. 3. Накази Головної Управи Війська УНР, том ІІ, 9 липня – 12 листопада 1919 р. - 201 арк. (148 зворотніх).

  2. Ф. 1075 Військове Міністерство Української Народної Республіки, м. Київ, Тарнов, 1918-1921 рр. - Оп. 2. - Спр. 62 Накази по Головній управі військ УНР. Том І. 25 лютого – 15 червня 1920 р. - 147 арк. (98 зворотніх).

  3. Ф. 1076 Військове Міністерство Української Народної Республіки. Доба Центральної Ради з 9 січня по 29 квітня 1918 р. - Оп. 1. - Спр. 11 Генеральне Секретарство по вправах військових. М. Київ. Військове Міністерство Української Народної Республіки, м. Київ, 1917-1918 рр. Проекти наказів по Військовому міністерстві УНР. 29 січня – 25 квітня 1918 р. - 123 арк.

  4. Ф. 1076 Військове Міністерство Української Народної Республіки. Доба Центральної Ради з 9 січня по 29 квітня 1918 р. - Оп. 3. – Спр. 11. Генеральный секретариат Украинской Народной Республики по Военным делам. Переписка о членах Рады, именной список их , заявления, рапорта, докладные записки и сводки. 26 июля 1917 – 30 декабря 1917. - 29 арк.

  5. Ф. 1076 Військове Міністерство Української Народної Республіки. Доба Центральної Ради з 9 січня по 29 квітня 1918 р. - Оп. 3. - Спр. 23 Канцелярія Генерального Секретаріата по військовим справам України. Телеграми і копії телеграм. Листопад 1917 р. – січень 1918 р. - 25 арк. (5 зворотніх).

  6. Ф. 1077 Головне Управління Генерального Штабу військ Української Держави, м. Київ, 29 квітня - 14 листопада 1918 р. - Оп. 5. - Спр. 10. Накази по Військовій Офіції УНР, 1918 р. - 572 арк.

  7. Ф. 1078 Головне Управління Генерального Штабу Української Народної Республіки, листопад-грудень 1918 – по березень 1919 р. - Оп. 2. - Спр. 4. Головне Управління Генерального Штабу УНР. Організаційний відділ. Накази Головної Команди й Головної Управи Військ УНР і зразки малюнків уніформи для старшин, урядовців та козаків, 24 квітня 1919 р. – 26 жовтня 1920 р. - 82 арк. (24 зворотніх).

  8. Ф. 1078 Головне Управління Генерального Штабу Української Народної Республіки, листопад-грудень 1918 – по березень 1919 р. - Оп. 4. - Спр. 1. Накази Головної команди петлюрівських військ, 1919 р. - 240 арк. (167 зворотніх).

  9. Ф. 2259 Штаб 7-ї стрілецької бригади. м. Калуш. - Оп. 1. - Спр. 2а. Діло Штабу 5 Стрілецької бригади. Накази 4-ї стрілецької бригади і ріжне листування для відома й керування. - 94 арк.

  10. Ф. 3172 Штаб Дієвої Армії УНР, 1919-1924 рр. - Оп. 5. - Спр. 2. Штаб Дієвої Армії Української Народної Республіки. Загальний відділ. Накази штабу петлюрівської армії за 1919 р. - 124 арк.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconСценарій до Дня Збройних Сил України Ведучий. Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності
Однак, нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 р верховна Рада прийняла постанову про створення...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconСьомого скликання
Ом "Луганськ" був підбитий терористами військово-транспортний літак Повітряних сил Збройних Сил України іл-76. 0 військовослужбовців...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconПро затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України
Про військовий обов'язок І військову службу", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року n 1153 "Про Положення про проходження...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconУрочиста лінійка «Ми роду козацького діти»
Кошовий. В рамках тижня лицарської духовності ми відзначаємо День збройних сил України. Багато славних сторінок історії захисників...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconСтановлення та розвиток комунального господарства й комунально
Становлення та розвиток комунального господарства й комунальної освіти міста Харкова (1878–2012 рр.) : бібліогр покажчик / Харк нац...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconІнформаційний вісник 4 (44) 2012 Київ 2012 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (44) 2012 / [редкол. Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп ред.), О. Виноградова, Т. Якушко];...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconІм. М. С. Грушевського нан україни
Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського нан україни утворене розпорядженням...
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) icon2014 рік, з метою гідного відзначення 200-річного ювілею видатного сина українського народу, Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
Передумови появи та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ збройних сил україни (1992 – 2012) iconПремія імені братів Богдана й Левка Лепких Премія заснована в січні 1992 р журналом
Премія заснована в січні 1992 р журналом «Тернопіль» («Літературний Тернопіль» — його правонаступник). Уже дев’ятнадцять років нею...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка