Перекази І легенди Звягельщини



Сторінка10/17
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17
Тема: "Моєї мрії зоряні троянди " (урок за творчістю Лариси Ярмоленко)
Мета: зацікавити учнів особою письменниці-землячки; схарактеризувати лірику, письменницьку манеру; розкрити особливості поетичного стилю; розвивати естетичні почуття, художні смаки, навчити любити поезію; виховувати любов до рідного краю, почуття гордості за славетних земляків; формувати вміння реалізовувати власні здібності; інтерпретувати, ділитися здобутою інформацією, імпровізувати.
Тип уроку: урок-зустріч з поетесою.
Обладнання: відеотека, телевізор, виставка збірок, роздруківки біографії, текстів поезії, фотовиставка, нагороди поетеси.
Епіграф: Може, щастя і є все у тому,

Що доколи живем на землі;

Є стежина до отчого дому,

Батьківщина мала у житті.

Лариса Ярмоленко
Технології уроку:

  • Випереджувальні завдання (вивчити напам'ять поезію за вибором, підготуватись до аналізу; взяти інтерв'ю у поетеси, покласти одну поезію на музику, підготувати рекламу творчості);

  • Колективний аналіз першої поезії;

  • Самостійний аналіз;

  • Діяльність групи, пари, індивідуальна робота;

  • Домашні групи: журналісти, дослідники, рекламне агентство;

  • Імпровізація.

Учитель. Сьогоднішній урок - це зустріч з чудовою поетесою, її поезією. Ми запросили Ларису Анатоліївну, аби послухати авторське виконання творів, дізнатися, що є джерелом творчого натхнення, поглибити знання про літературу рідного краю; навчитись відчувати серцем поезію, жити художнім словом.

Отож серед прекрасної когорти поліських Орфеїв голос Лариси Ярмоленко звучить по-особливому, неповторно, бо й сама вона - неординарна особистість.

На ваших столах лежить літературний альманах "Зерниця", в якому поруч із поезіями ведучих наших поетів-земляків видрукувані твори Лариси Ярмоленко.

Перше, з чим ви познайомились, - це з біографією, правда, коротенькою, але, як на мене , вагомою.



Завдання: визначте, яким вимальовується творчий портрет Лариси Анатоліївни з отих дещо схематичних біографічних рядків.

Учні.

  • Ми знаходимо її активною, діяльною;

  • Невтомною (учасник масових заходів);

  • Високопрофесійною (про це свідчать нагороди);

  • Залюбленою в рідний край, цінуючою свій народ.

Учитель. Продовжимо знайомитись із портретом поетеси: Лариса Анатоліївна - автор і ведуча поетичної сторінки нашого міського телебачення. Давайте ще раз переглянемо окремі з цих сторінок (огляд телепередачі 5-7 хвилин)

Учитель. Наші юні журналісти підготували інтерв'ю із письменницею. Матеріал піде в газету "Гімназист".

Інтерв'ю:

  1. Ларисо Анатоліївно, скажіть, звідки Ви черпаєте енергію для такого діапазону Вашої творчості?

  1. Чи є у вас поезія, яка визначає Ваше поетичне кредо?

  2. А чи пам'ятаєте свою першу поезію? Прочитайте її.

  3. Коли саме Ви відчули, що без лірики Ви вже не Ви?

  1. Першу збірку Ви назвали "Моєї мрії зоряні троянди". Якщо не секрет, що ж є Вашою трояндовою мрією?

  2. Ми знаємо, що Ви майстерно читаєте поезію, адже Ви стали володарем гран-прі в номінації "Найвища авторська майстерність". Порадуйте нас своєю улюбленою поезією.

  3. Чи відіграли якусь роль у вашому становленні школа, учителі, інститут, друзі?

  4. Ви зазначаєте, що людина живе одночасно у трьох світах: Розуму, Бажань і Почуттів! Скажіть, будь ласка, яке із Ваших почуттів сильніше?

  5. У Вас є чудова поезія "Двадцять троянд". Чому саме двадцять? Які почуття охоплювали Вас, коли Ви клали на папір рядки цієї поезії?

10. Що б Ви хотіли побажати нам, шанувальникам Вашого таланту?

Учитель. А тепер погортаємо сторінки збірок і виберемо ті поезії, які особливо припали до душі. Ми будемо читати поезію, висловлювати власні враження від неї, вміння читати не лише з розумом, але й з серцем. Запрошую представників кожної групи презентувати ті поезії, які ви обрали для сьогоднішньої зустрічі.

Учень. Скільки років наша Україна завойовувала сою незалежність! Скільки років українці підкорялись іншим державам! Боротьба за незалежність була такою важкою, що перемога здається настільки жаданою, необхідною, як повітря. Саме на цю тему Лариса Ярмоленко написала вірш "Єднаймося!".

Ми - одна нація, всі ми разом здобували перемогу. Отже, ми повинні берегти "батьківську святиню". Міць і волю ми здобували у тривалій боротьбі: "Міць українську, вольницю єдину, що здобули в віках вогнем і мечем!"

Автор захоплюється красою нашої України, і впевнена в її безсмерті. Лариса Анатоліївна хоче, щоб ми звернули увагу на "жита", які "цілують небеса". Я відчуваю, як автор захоплюється "Кобзарем" Тараса Шевченка. Саме завдяки цій книжці наша нація перемогла, в ній українці черпали сили для боротьби. "Ми вільні, бо душа твоя пречиста нам сяє в фоліантах Кобзаря ".

Побороти Україну неможливо, бо українці вірять в свою силу, вони мають мрію, до якої звикли йти й перемагати, тому що Бог завжди з нами: "За мрію нашу Богу помолись!"



"Ми нація... " На це ми повинні звернути увагу, про це ми не повинні забувати, адже сила наша в єдності!

"Ми сильні, бо є в нас Україна на землі!". (Напам'ять)

Учитель. Послухайте ще одну поезію Лариси Ярмоленко "Ні! Я - жива"

(Напам'ять)



«Посвята вчителям»

Учень. З давніх часів професія вчителя вважалася найблагороднішою та найсвятішою. Праця вчителів та її плоди стала однією з провідних тем в творах письменників. Не залишала вона байдужою Ларису Ярмоленко. її захоплення учительською працею вилилось у творі "Посвята вчителям".

Цей вірш є своєрідною вдячністю учнів вчителям:



Схилю віки доземно у покорі

Вклоняюсь вдячністю мільйонів поколінь...

Вона дуже захоплюється мудрістю, вмінням передати нащадкам свій досвід:



Одвічно сієш Добре і Святе,

В очах твоїх ми всесвіт цілий бачим,

Ти в храм наук душею нас ведеш .

Вчитель. Це не просто людина, він "апостол мудрих", "мій рідний світоче", це приклад для наслідування протягом життя. (Читає поезію напам'ять)
«Ластів'ята мої, ластів'ята...»

Учень. Мабуть, в кожної людини бувають такі моменти в житті, коли вона призупиняється і оглядається на прожите нею життя. І дуже часто з усіх спогадів вирізняється чарівне і таке чисте дитинство. Саме такими почуттями пронизаний вірш Лариси Ярмоленко "Ластів'ята мої, ластів'ята...". Лариса Анатоліївна звертається до маленьких ластів'ят, які символізують її втрачене дитинство, з палким проханням:

Поверніть із далеких країв

Босоноге дитинство та матір –

Лише пам'ять, спогад один…

Спогади дитинства завжди переплітаються з образом батьківського дому, саме там ми починали своє життя. Поетеса у вірші називає цей образ "єдиним у світі порогом", де душа знаходить тепло і затишок.

Також відчутно в цьому творі і ностальгію за дитинством і рідним краєм:

Швидкоплинно літа промайнули,

Я сьогодні в далекім краю..."

Залишається лише мріяти про повернення до того єдиного порогу і усміхненої мами. (Напам'ять)



«Цінуй життя»

Читаючи вірш "Цінуй життя", що є зверненням до її сина Віталика, я пройнявся виявом материнської любові і турботи людської, материнської люблячої душі.



Цінуй життя щомиті, щодоби,

До днів останніх від світанків юних…

Це є перші рядки материнської настанови, щоб її кровиночка не жила дарма, щоб цінувала кожну мить цього дару людського.

Авторка воліє, щоб її Віталик не став частиною сірих соціальних буднів, а щоб своєю особистістю він творив у душі свято як для себе, так і для оточуючих:

... І так ти свій життєвий шлях пройди,



Щоб стали світлим святом сірі будні...

Наступні рядки висловлюють те, що світ не ідеальний і болюча реальність все одно торкнеться своєю сірістю його життя. Але здаватись не можна, треба бути мужнім і пройти через усі негаразди, що траплятимуться на життєвому шляху.

Цей твір звернений не лише до її сина Віталика, а до всіх юнаків, яким потрібна щира батьківська любов і допомога. Щодо мене, то свою настанову я отримав від своїх батьків змалечку з колискових пісень. Але дещо мені не дає спокою, а саме:

... Жорстоко лишать в горі - не прощай...

Як же ж правильно тлумачити цю думку? Для мене це і є виявом реалізму і усвідомлення сучасної сірості. Бо, вважаю, маємо прощати нерозважливі вчинки.

(Напам'ять)



«Прометеї життя»

Учениця. Цей вірш, на мою думку - ода лікарям. В кожному рядку відчуваю велику повагу до лікарів. Вони дійсно є "прометеями життя". Можна провести паралель між міфом про Прометея та працею лікарів. Як Прометей приніс людям вогонь, дав їм світло та знання, так і лікарі. Вони дають нам життя. А що може бути важливішим?

Лікарі піклуються про людство. Від них залежить здоров'я нації. Найбільш, на мою думку, характеризують працю лікарів такі рядки:



В боротьбі за життя сила смерті - безлика.

Дай же щастя повірити в нього і жить.

До останніх хвилин від малечого крику...

Ці рядки переконують, що лікарі не тільки лікують нас від різних фізіологічних хвороб, але дають нам жагу до життя. Вчать нас цінувати кожну його мить і жити так, якби це була б остання мить нашого життя. Коли у людини якась фізіологічна хвороба, вона звертається до лікаря, коли психологічна, теж звертається до нього. Лікар - це єдина з професій, яка дійсно завжди веде двобій зі смертю, протистоїть їй і в більшості випадків перемагає.

(Вірш напам'ять)

«Дар творіння»

Кожен з нас на своєму життєвому шляху зустрічає багато різних людей. Але з цього загального потоку завжди виділяються деякі особистості, що мають для нашого життя величезне значення. Звісно, перші - це наші батьки. Але й недивно, що поруч з ними стоїть і ім'я вчителя.

Взагалі, образ вчителя можна розглядати в багатьох аспектах, та у вірші "Дар творіння" перед нами постає вчитель - творець. І дійсно, головною метою усієї праці вчителя є саме творіння, коли з малечі виліплює справжні духовні скарби. В поезії навіть так і сказано: "Дотик до дитячих душ відчую ",- тобто людина навіть може відчути зміни, які в ній відбуваються від праці вчительських рук.

Автор цієї поезії - це не просто колишній учень, це учень, який зрозумів всю глибину, важливість і безсмертя праці вчителя, зрозумів всі задані уроки. Ось чому його душа все знову і знову рветься до свого наставника: "Мій учителю! До вас прийду, щоб згадати всі ваші уроки!"

Він хоче у словах вчителя почути "відповідь на все своє життя", пізнати мудрість свого творця. В поезії за допомогою метафори зображена та неминуча пишність часу, в яку ми всі на собі відчуваємо: "Хай торкає клени сивина і з роками срібнуть ваші скроні", але поряд з цим зображено безсмертя мудрості, яку отримали нові покоління, і "вічний дар творіння".

(Читання поезії напам'ять)



«Я - в полоні твоєї весни»

У вірші автор зумів словами передати ті почуття, які хвилюють його серце. Він закоханий, і цей вірш - ода його коханій, образ якої він бережно плекає в своїй душі. Письменник вдало використовує різноманітні елементи, якими пронизаний весь вірш: "зачарована, з небом повінчана", "русокоса, увінчана зорями". Ліричний герой малює образ своєї коханої, між рядками відчувається сила почуттів до неї:



Русокоса, увінчана зорями,

Снігопадом квітучих садів,

Засяєш в житі моїм росами,

Прозвучиш, мов травневий мотив.

Для нього її очі - найяскравіші, вуста - найгарячіші, вона -найкраща. В ній є якась таємниця, яку юнак хоче розгадати, і яка ще більше його заворожує. Він не може викинути з серця кохання, він і не намагається. Вона - його зірка, його муза, яка уособлює для нього весь світ: світанки і заходи сонця, сади, роси, фіалки.



Особливу увагу він приділяє її очам.

В них блакиттю говорить з фіалками.

Потону в твоїм погляді сам!

Здається, його любов - безмежна, всеохоплююча. Та й яке життя без неї? Бо вона - не просто жінка, вона - сама весна, яка оживляє і надихає. Мабуть, саме тому автор наголошує на цьому, проводить чітку паралель.



Зачарована, з небом повінчана,

Повернися до мене у сни!

Ще моя пастораль не закінчена,

Я - в полоні твоєї весни...
«Золотозорий мій Звягель»

Автор з величезною любов'ю і надією звертається до свого рідного міста, до краю дитинства і юності - Звягеля. Скільки віри бринить між рядками вірша, скільки безмежної вдячності! А в серце закрадаються сум і ностальгія, і з глибин душі вириваються прохання:



Золотозорий мій Звягель милий

Збережи, обійми, поверни...

Новоград - не просто місце, де ти народився, це "і юність, і доля, край дитинства, і перша любов". Саме доля, адже в серці назавжди залишається прекрасним і навдивовижу чистий спогад, який буде керувати і оцінювати всі майбутні вчинки. Хтось все життя проведе в рідному місті, проте роки летять так швидко, і здається, ще стільки запланованого не встиг зробити. І в таку мить знову звертаємось до свого міста як до єдиного непорушного оплоту в житті, і стільки надій відчувається у рядках:



Дай за нас цим деревам відплакать,

Де знайти своє щастя, навіки!

І раптово здогадка. А може, ми вже маємо щастя, щастя жити і мати свою батьківщину? Т відступають назад всі інші проблеми, бо радіти треба вже тому, що ти є, що ти комусь потрібен:



Може, щастя і є все у тому,

Що допоки живе на землі,

Є стежина до отчого дому,

Батьківщина мала у житті.
«Все починається з любові»

Вірш "Все починається з любові" Лариси Ярмоленко сповнений емоцій, лірики, романтики. У вірші поетеса підносить любов на вищу планку людського життя. Ідея вірша - показати те, що коли людина закохана, вона може "звернути" гори, здійснити неможливе, досягти недосяжного. Саме цим віршем поетеса бажає, щоб любов жила в кожному серці, тоді буде розвиватися держава, буде панувати взаєморозуміння між людьми, мир, радість, щастя. Коли є в серці любов, то є бажання жити, творити, вірити, надіятись, є в ім'я кого жити. А цей вірш закликає кохати й бути коханими, саме тоді ми будемо безумовно щасливими, бо наш сенс земний - життя прожити, щоб на землі любов жила!



(Читання поезії напам'ять)

Учитель. Ми уважно слухали художнє читання поезій, їх аналізи, враження однокласників. Я пропоную охарактеризувати основні мотиви поезії, з якою органічно пов'язано життя поетеси:

Учні визначають:

  • Ліризм;

  • Проблемність;

  • Любов до людей, до України, до рідного краю;

  • Відчуття краси природи;

  • Правдивість;

  • Простота і ясність стилю;

  • Музикальність поезій.

Учитель. Серед ознак поетичного стилю ви називали музикальність поезій. Твори Лариси Анатоліївни читати легко, вдало характеризуються піддаються аранжеровці.

Ліана Радецька, наш золотий соловейко, приготувала сюрприз. (Ліана співає "Я словом колихаю". Сама підібрала супровід.)



Учитель. Творча група з рекламного агенства підготувала рекламу збірки Лариси Ярмоленко "Моєї мрії зоряні троянди".

Дорогі краяни!

Якщо ви любите поезію, закохані в рідне слово, завітайте до старовинного Звягеля - краю багатого на письменницькі таланти. Серед майстрів слова - поетеса, мистецтвознавець, декламатор, учасник масових заходів, концертів, журналістка Лариса Ярмоленко, яку Новоград-Волинці називають поліською Сафо.

Мрійлива й таємнича, письменниця пропонує такі ж добрі, теплі, лагідні й романтичні поезії.

Перегорніть сторінки збірочки "Моєї мрії зоряні троянди" - і ви відчуєте приплив енергії, який іде від безмежного дивосвіту Поезії.

Різноманітні за тематикою, філософські за змістом, ліричні та хвилюючі вірші поетеси розкривають багатий духовний світ авторки.

В збірці вміщені поезії, що осмислюють філософію буття, щемне почуття першого, а іноді ще й нерозділеного кохання, розкривають людські долі, погляди людей на життя, материнську любов і тривогу за майбутнє дитини. Вас захопить авторське трактування легенд отчої землі, здивує життєвий подвиг Лесі Українки, ви поринете у світ звичаїв і традицій щедрої звягельської землі.

Насолоди вам і задоволення від зустрічі з Поезією!

Учитель. Під впливом вражень від зустрічі творча група №2 склала присвяту Ларисі, поетові краси.


Сьогодні ми зустрілись з поетесою

(Така вона вже, звягельська земля)

Поставила з Ковальським поруч, з Лесею

На карту Звягеля іще одне життя.
Загартувала всіх й снагою напоїла

Твоя поезія - цілюще джерело.

О! Скільки ще незнаного відкрила,

Щоб знали ми, що буде й що було

В шанобі низько голову схиляю,

Цілую ніжно руку Вам, мадам,

Поетом буть нелегко - це я знаю,

Але щоб стати, то що хоч віддам.
Поет! Яке маленьке слово,

А скільки в ньому сили і краси!

Цю збірочку перегорну я знову,

Вона - дороговказ на всі часи!

(Вручає квіти)


Заключне слово Лариси Ярмоленко. Враження від зустрічі з учнями, шанувальниками її таланту.

Яковенко В.С., ЗОШ №9
Тема: “Заговори, душа моя, віршем

В вітрилах днів з’єднай віки словами!»

Урок літератури рідного краю за творчістю Лариси Ярмоленко
Мета: ознайомити учнів з творчістю Лариси Ярмоленко, розкрити ідейно-тематичне спрямування її поезій; розвивати інтерес до творчого доробку митців рідного краю, вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи; прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет поетеси, виставка творів,магнітофонні записи ліричних композицій.
Епіграф:

Дерево з кволим корінням – спотворене,

Далі плазує тонке і хитке.

Так і людина – залежить від коренів,

Ріднеє слово ж – коріння людське.

І. Драч
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда:


  1. Кого із письменників-земляків ви знаєте? (Леся Українка, Юрій Ковальський, Леся Гудзь, Анатолій Клюско, Валентина Ксендзук, Ніна Талько-Петрук, Лариса Ярмоленко та ін.)

  2. Які ви помітили особливості, притаманні творчості письменників рідного краю? (Любов до природи, рідного краю, пошана та любов до батьків, вболівання за долю України та її народу та ін.)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

Коментар епіграфа уроку.



ІV. Основний зміст уроку

Учитель. Новоград-Волинщина, Звягельщина – це тихий затишний куточок на Житомирщині, це земля, яка подарувала світові Лесю Українку, земля, на якій зросло і зростає багато талановитих, обдарованих та творчих людей. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з творчістю нашої талановитої землячки Лариси Ярмоленко.

Розповідь учнів про поетесу ( у вигляді презентації). Ярмоленко Лариса Анатоліївна народилася 20 березня 1969 року в селі Соколів Червоноармійського району Житомирської області.

У 1986-му році закінчила Новоград-Волинську середню школу №2. У 1991-му році – літературний факультет Бєлгородського державного університету імені М.С.Ольмінського. У 2000-му році – дефектологічний факультет Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Нині працює логопедом Новоград-Волинського ТМО. Виховує сина Віталія.

Перші прозаїчні спроби побачили світ в літературному альманасі Звягельщини "Зерниця" (2000 р.).

У 2001-му році вийшла друком перша збірка поезій "Моєї мрії зоряні троянди".

Друкується в періодичних виданнях міста, району, області, в тижневику української діаспори «Національна трибуна» (США, м.Нью-Йорк). Є постійним учасником масових заходів, концертів, телепередач місцевого та обласного телебачення.

Дипломант обласного огляду художньої самодіяльності аматорських колективів (Житомир, 2001 р.).

2003 рік – Лауреат і володар гран-прі Міжнародного фестивалю авторської пісні «Струна тернова» (м. Кривий Ріг) в номінаціях «За кращий літературний текст» і «Найвищу акторську майстерність».

Учитель. Найбільша радість для поета – усвідомлення того, що його вірші читають, люблять і шанують у народі. Якщо книжки не читають, якщо вони стоять у шафах лише для інтер’єру як данина моді, то слова вмирають. Від нас з вами залежить, чи житиме «дерево поезії», чи зеленітиме на ньому молоде буйне листя. (Учні читають вірші і прикріплюють під час уроку до символічного «дерева поезії» зелені листочки).

Відома українська поетеса Ліна Костенко сказала:



Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Тож давайте зараз поринемо у світ чарівної поезії Лариси Ярмоленко. Доторкнувшись до найпотаємніших струн душі митця, ми почуємо як вони співають гімн красі нашої милої Звягельщини і всій Україні.



Виразне читання учнем вірша « Злотозорий мій Звягель»

Бесіда:


- Любов до рідного міста, рідного дому – головна думка твору. Підтвердіть або спростуйте цю тезу.

- Які художні засоби використала поетеса?



Учитель. Кожна людина пам’ятає поріг рідної школи, як і поріг рідної домівки. Адже ці спогади породжують світлі й теплі спогади про дитинство, дитячі пустощі, веселих однокласників, незабутніх вчителів. Тому давайте разом прочитаємо вірш-присвяту «Школа – життя моє». Але спочатку пригадайте, що таке присвята?

Читання вірша ланцюжком по рядку. Обмін враженнями.

  • Які почуття викликав у вас вірш?

  • Як ви розумієте рядок «Тут кров людська лилась в роки далекі.».

  • Продовжіть висловлювання « Для мене школа – це…».

Учитель. Основою духовного життя народу є його мова. Знайомлячись із творчістю Лариси Ярмоленко, переконуємось, що вона добре знає мовні скарби свого народу. Багато віршів поетеса присвятила нашій видатній землячці Лесі Українці, яка своїм живим, трепетним, невмирущим словом відстоювала право рідної мови на життя, на розквіт. Гарячою Любов’ю та пошаною до видатної землячки сповнений вірш « До Лесі».

Виразне читання вірша «До Лесі».

Своєю поезією «Твори життя на рідній мові» Лариса Ярмоленко підводить нас до висновку: мова народу –найбільше його багатство.



Асоціювання: ключове слово мова.

Виразне читання вірша «Твори життя на рідній мові».

Робота у групах. Проаналізуйте строфічний ряд віршів. Визначте види римування. Вкажіть жіночі і чоловічі рими.

Учитель. Із творів Лариси Ярмоленко перед нами постає українська історія. Поетеса осягає красу і славу України, осмислює трагічні сторінки. ЇЇ душа протестує проти жорстокості та насилля.

Болючим сплеском душі поетеси є вірш про голодомор, який чорною примарою впав на українські родючі землі, винищуючи українців – трударів-хліборобів. З поезії «Котики» постають реальні картини-образи, що є ілюстраціями сумної й жорстокої дійсності.



Виразне читання вірша «Котики».

  • Зафіксуйте свої враження, аби після прослуховування відтворити їх.

«Вільне письмо»: відтворення вражень від прослуханого.

Учитель. Лариса Ярмоленко любить життя. «Війни всі, замовчіть на землі! Миру –мир!» - благає вона у вірші-присвяті співвітчизникам-миротворцям. А її серце розривається від туги і болю, коли «знов везуть в Україну» чийогось «мертвого сина з чужої війни».

Учні читають поезії « В муках родиться в світ цей людина…» та «Двадцять троянд».

З’ясування емоційного враження від почутого.

Учитель. Ось така вона наша прекрасна сучасниця. Визначальною рисою Лариси Ярмоленко як людини є життєствердний оптимізм, любов до життя, висока порядність, милосердя та гуманізм. «Цінуй життя» - навчає вона свого сина Віталика. Цінуймо життя і ми з вами, щоб не було воно сірим та безцільно прожитим. А допоможуть нам у цьому слова поетеси:

Цінуй життя

Моєму сину Віталику…



Цінуй життя щомиті, щодоби,

До днів останніх від світанків юних,

І так ти свій життєвий шлях пройди,

Щоб стали світлим святом сірі будні.

Пройди усе: крізь терни, біль, жалі,

Через розлуки, втрати, сподівання!

Якщо тебе кохають – ти люби,

Зігрій добром чиюсь душевну рану!

Жорстоко лишать в горі – не прощай,

Вдихни чуття в чиюсь чужу байдужість,

На самоті людину не лишай,

Назустріч йди в годину відчайдушну,

Будь сильним в долі, відданим, простим,

Цінуй людей не лише за їх вчинки,-

Вимірюй серцем простір доброти,

Ціну життя не міряй на копійки!

І передай у спадок те, святе,

Чому тебе життя в роках навчило.

Лиш пам'ять юність серцю поверне.

Тоді згадай – воно завжди горіло!



V. Закріплення вивченого матеріалу
Кросворд за творчістю Лариси Ярмоленко


1

С

л

у

ч




2

Б

і

б

л

і

я




3

Р

і

д

н

а




4

Д

в

а

д

ц

я

т

ь




5

М

и

л

о

с

е

р

д

я

6

Ж

и

т

т

я



1. Річка, понад якою «плачуть верби» (вірш «Злотозорий мій Звягель»)

2.Свята книга, з якою поетеса порівнює «Буквар» (вірш «Школа – моє життя»).

3. Означення, яке добирає поетеса до слова «мова» (вірш «Твори життя на рідній мові»).

4.Кількість троянд, принесених матір’ю на могилу (вірш «Двадцять троянд»).

5.Почуття, проти якого безсила смерть (вірш «Котики»).

6.Те, що Лариса Єрмоленко заповідає цінувати (вірш «Цінуй життя»).
VІ. Підсумок

Учитель. Отож, наше «Дерево поезії» зазеленіло сьогодні зеленими листочками. А допомогла нам у цьому творчість чарівної жінки, нашої з вами землячки – Лариси Ярмоленко. Тому давайте зараз обміняємося своїми враженнями.
«Незакінчене речення»:

Сьогодні на уроці я…



Бесіда:

  • Яке уявлення у вас склалося про Ларису Ярмоленко?

  • Що нового ви відкрили для себе, торкнувшись душею і серцем поезій нашої талановитої землячки?

  • Які вірші найбільше сподобалися? Чому?

  • Які художні образи схвилювалися й запам’яталися вам?


VIІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання
1. Написати твір-роздум « Мої враження від поезій Лариси Ярмоленко» (основне завдання).

2. Створити власні вірші про рідний край (за бажанням).



Додаток
Злотозорий мій Звягель

Ти даруєш життя поколінням,

Проводжаєш в далекі світи,

Злотозорий мій Звягеле милий

Збережи, обійми, поверни…

Все, чому не судилось здійснитись,

Всіх, за ким затужив листопад,

Найдорожче до болю і рідне

Поверни до життя, Новоград!

Ти для когось –і юність, і доля,

Край дитинства і перша любов.

Одцвітають літа, догорають,

Та до тебе вертаємось знов.

Лебедіє зерницями пам'ять

Понад верби плакучі Случі…

Дай за нас цим деревам відплакать,

Де знайти своє щастя, навчи!

Може, щастя і є все у тому,

Що допоки живем на землі,

Є стежина до отчого дому,

Батьківщина мала у житті.


Школа – життя моє

ЗОШ №2 присвячую




Заговори до мене серед літ

Дзвіночком першим й дзвоником

останнім,

Моя старенька школо, ти у світ

Вела мене колись дитинством

раннім.

Від перших літер в істини складні,

В прості, як світ, життєві теореми.

Я Біблію вбачаю в Букварі,

Й пишу життя, як твір на вільну

тему.

Дзвінки твої вплелись у це життя,

Урок твій кожен став уроком долі.

Від парти починається земля,

Земля Добра, Премудрості й Любові.

Схилю чоло до рідних твоїх стін

І прокричать над пам’яттю лелеки.

В ім’я життя прийдешніх поколінь

Тут кров людська лилась

в роки далекі.

Ти визираєш вікнами в світи.

Злотіють клени зрілістю у парку,

Де юність залишила нам сліди,

Щоб все життя прожить ще раз

з початку.

В світання своє серцем прикиплю,

Згадаю Вас, хто вчив, й кого…

не стріну…

В тобі – Життя, яке я так люблю

Й любить заповідаю свому сину.

З каштанів цвітом сипле сивина…

Прийду вернутись в рідне все

до болю.

Життя – одне і в ньому ти – одна,

Моя старенька, рідна, друга школо!



Двадцять троянд

Всім, хто вижив і пройшов,

Всім, хто в "Чорнім тюльпані"

Вже повік не побачить весняну красу,

Материнським сльозам,

Що чекали з Афгану,

Всі троянди землі я у пам'ять несу!

Догорали заплакані свічі...

На колінах слова промовля...

без сил плакать,

Зголодніли… Жить би їм та й жить!

З голоду померла рідна мати,

Ледве встигла в світ їх породить.

Крихітки, маленькі кошенята!...

Котики розквітли на вербі…

«Заміню вам, дітки, рідну матір,

Не віддам ні смерті, ні біді!»

До грудей тулила й колисала

На колінах побіля ікон

І напівпритомна зігрівала

Материнським серцем й молоком…

До життя здіймала руки кволі.

Смерть безсила там, де б’є життя!

А в куточку котики вербові

Тішили кровиночок – малят.

«Люди добрі! З голоду я гину…

Озовися ж, Людяність свята!

Діточок моїх, прошу, не покиньте,

Виведіть їх в люди, у життя…»

Діти мої, Очі мої, Зорі…



Розбрелися десь поміж людьми.

Щовесни лиш котики вербові

Снились їм на березі ріки…

Оживає пам'ять у молитві,

За тридев’ять миль, земель та доль

Повернулись вже дорослі діти

В край весни, в дитинство своє знов.

З оберемком котиків пухнастих

Милість роздавали жебракам….

«Озовися ж, Матінко, будь ласка!»

Потонув у світлі свічок храм,

Рушники зблідніли на іконах

І… стара жебрачка на землі

Упізнала котики вербові:

«Кошенята! Діточки, живі?!»

Смерть голодна, чуєш, ти безсила

Доки милосердя є в житті

Й розсипають котики вербові

Щастя людям жити на землі.

І у горах стареньку афганку

Випадково вночі я зустрів.

Був поранений, кров'ю залитий,

Від тортур: де є морок і жах,

Врятувала мене чужа мати,

Щоб вернути до тебе назад...

Боже! Хто ж то лежить в тій могилі?..

Жах – то доля, а може, життя?..

Поховала чужого я сина,

Хтось чекає на рідне дитя...

...І вже вдвох не могли стримать сльози.

Світ, здавалось, кричав і тремтів!..

На пелюстках – і сльози, і роси...

В небі ключ журавлиний летів...


До Лесі

Я перешепіт чую зір

У кожнім слові твого серця.

Із безнадії помах крил

Твоїх майбутнього торкнеться

І озоветься у серцях нащадків –

Праведних та грішних.

У помислах ти, Лесе, лишиш

Свій гордий спалах та ім’я,


Ти надихаєш мільярди,

Бо болями людей жила

І вірила у Волю свято!

Ти промовляла до століть,

Пророчила життя Вкраїні,

Провиділа ти віршем світ,

Що відкриваємо ми нині!


Котики

Жертвам голодомору 30-х присвячую

Рання та весна була й холодна.



Голодом морила смерть життя.

Двоє діточок малих сьогодні

Відібрала в матері вона.

В світ за очі, жить без них не в змозі,

Бідолашна, йшла вже до ріки…

Чи ж почулось?! Біля верболозу

Дітки тихо плакали чужі.

Двійко!... Так пищали,

без сил плакать,

Зголодніли… Жить би їм та й жить!

З голоду померла рідна мати,

Ледве встигла в світ їх породить.

Крихітки, маленькі кошенята!...

Котики розквітли на вербі…

«Заміню вам, дітки, рідну матір,

Не віддам ні смерті, ні біді!»

До грудей тулила й колисала

На колінах побіля ікон

І напівпритомна зігрівала

Материнським серцем й молоком…

До життя здіймала руки кволі.

Смерть безсила там, де б’є життя!

А в куточку котики вербові

Тішили кровиночок – малят.

«Люди добрі! З голоду я гину…

Озовися ж, Людяність свята!

Діточок моїх, прошу, не покиньте,

Виведіть їх в люди, у життя…»

Діти мої, Очі мої, Зорі…



Розбрелися десь поміж людьми.

Щовесни лиш котики вербові

Снились їм на березі ріки…

Оживає пам'ять у молитві,

За тридев’ять миль, земель та доль

Повернулись вже дорослі діти

В край весни, в дитинство своє знов.

З оберемком котиків пухнастих

Милість роздавали жебракам….

«Озовися ж, Матінко, будь ласка!»

Потонув у світлі свічок храм,

Рушники зблідніли на іконах

І… стара жебрачка на землі

Упізнала котики вербові:

«Кошенята! Діточки, живі?!»

Смерть голодна, чуєш, ти безсила

Доки милосердя є в житті

Й розсипають котики вербові

Щастя людям жити на землі.


* * *

Світлій пам’яті співвітчизників-

миротворців присвячую…

В муках родиться в світ цей людина,

До життя знов летять журавлі.

Перед ними схиляю коліна.

ійни всі, замовчіть на землі!

Миру – мир! На планеті – молитва…

Стільки років живем без війни!...

Так чому знов везуть в Україну

Мертвим сина з чужої війни?

Кров розквітла в багрянці тюльпанів,

В них життя і не чорні вони.

Так чому ж це, скажи мені, Пам'ять,

Не вертаються люди з війни?

Йшли на смерть за життя мільйони

Задля щастя усіх поколінь,

Та не знають вони, що й сьогодні

На війні гине знову чийсь син

Горе, смерть, біль, негоди та рани –

На землі не скінчилась війна!

Схаменіться, живі, і згадайте,

Що найвища ціна – це Життя!

Хай жорстокий цей світ,

ми – щасливі,

Бо народжені жить, не вмирать.

Сила людського серця всесила,

Жить, любить, берегти,, пам’ятать!

Знов народиться в світ цей дитина,



В мирне небо летять журавлі…

Я благаю тебе, Україно,

Від війни ти її захисти!!!


Твори життя на рідній мові
Грайлива ораторія журби,

Спокута в дивослові величальнім…

До мови рідної ти серцем прикипи,

В ній крик твій перший й подих

твій останній.

Віншуй її святую благодать,

Чар-звуків вишивання

слово струнне,

Минулому дай словом залунать

У днях прийдешніх і часах

майбутніх.

Вона гірчить з недолями людей,

Тріпоче птахом, плаче солов’ями,

Любов’ю мовить маминих очей.

Шепоче най ріднішими вустами…

В ній плещуть притчі

пращурів-бандур,

В ній жив Тарас і

зцілювалась Леся.

Від згарищ безнадійливих тортур

Злітали велиструнням творчі плеса.

Хай марить серце Великоднем слів,

Пульсує, заколисане в любові!

Зростай, кохай, цінуй, віршуй,

твори

Життя на українській рідній мові!

Рожок І.Л., ЗОШ №2


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17

Схожі:

Перекази І легенди Звягельщини iconАстронавти
У статті аналізуються стародавні міфи й перекази про повітряні й “космічні” польоти героїв у добу Античного світу
Перекази І легенди Звягельщини iconУрок №1 Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея засновника Рим у»
Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея — засновника Риму»
Перекази І легенди Звягельщини iconПовідомлення про самостійно прочитані перекази. Дія за значенням переказувати
Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного...
Перекази І легенди Звягельщини iconКлас Вилучено з програми
Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»;...
Перекази І легенди Звягельщини iconНародні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності,...
Перекази І легенди Звягельщини iconПроект «чому ми так говоримо?»
Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей, їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити...
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 8 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconЛегенди Надвірнянщини
Пропонуємо вашій увазі збірник легенд та переказів Надвірнянщини. Пошукову роботу щодо збору, запису легенд провели бібліотечні працівники...
Перекази І легенди Звягельщини iconПоясніть історичне походження (3б) І сучасне тлумачення (2б) висловлювань: «Ганнібалова клятва»
Перед вами мініатюри з літописів часів Київської Русі. За історичними зображеннями складіть свою версію «Легенди про княгиню Ольгу»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка