Перекази І легенди Звягельщини



Сторінка11/17
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17
Тема: Лариса Лук’янець. Життєвий і творчий шлях письменниці.
Мета: прищепити інтерес до творчості письменниці-землячки, сприяти виробленню в учнів навичок виразного читання, уміння аналізувати поетичні твори, виховувати любов до рідного краю, повагу до творчості земляків
Цілі:

Учні знатимуть: відомості про основні події життя письменниці, зміст розглянутих творів

Учні вмітимуть: уважно слухати, за­пам'ятовувати почуте, виразно читати та аналізувати поетичні твори
Тип уроку: урок вивчення нового ма­теріалу
Обладнання: виставка творів письмен­ниці, ілюстрації до них
Хід уроку

І. Мотиваційний етап

- Забезпечення емоційної готовності до уроку («Кольоровий настрій»)

- Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань

- Кого із сучасних письменників Звягельщини ви знаєте?

- Що відомо вам про Ларису Лук’янець?

II. Цілевизначення й планування

Учитель пропонує записати тему уроку, епіграф, визначити цілі, узгодити план роботи



ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

Епіграф

Це так важливо, коли тебе розуміють... Але інколи світ ілюзій рятує від сірої реальності. І саме таким інтимно-потаємним світом для мене є поезія.

Лариса Лук’янець

  • Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях на основі автобіографії. (Кожен учень представляє один з етапів життя письменниці, її творчі досягнення).

  • Дитячі роки

Народилася 13 серпня 1972 року в місті Новограді-Волинському. Корені мого роду - з віддаленого поліського села Тальки, що неначе заховалося край соснового лісу та з іншого боку омивається річкою Случ. Тут народжувався та розростався мамин рід. Батькове коріння також із села над Случчю - з Гульська. Обидва ці села мені близькі, і саме з цих місць ще з юних, найперших літ свого життя, черпала натхнення, любов до природи рідного краю, розуміння та осмислення прекрасного. Тут промайнуло моє дитинство, яке залишило по собі яскраві спогади. Саме вони стали частинкою моєї повісті «Щоденники провінціалки».

  • Під ліричну музику учениця читає уривок з повісті

«... Ще відтоді, коли сосни були високими і могутніми, коли з них збігала пахуча живиця, яка здавалася під сонячними променями коштовним бурштином. Ліс - він завжди був рідною домівкою. Він завжди втішав і розраджував, коли ніхто, зовсім ніхто, не хотів розуміти. Дивачка.. Чудна.. Семирічна дівчинка могла годинами сидіти край лугу .Які ж запашні трави там росли, які різнобарвні дзвоники, малинові вінчики, жовті та білі ромашки, великі зелені коники-стрибунці! І як захоплююче-красиво сонце скочувалося довгого літнього вечора просто в траву! От би побігти туди, далеко-далеко за небокрай, і побачити, де сонце лягає спати? А ліс шумів, шелестів, привітно кивали верхівками сосни - там вже темно, але зовсім не страшно! І папороть так пахне! Зробила собі затишний курінь із сухих гілок та папороті - наче од всього світу відгородилася. Дивачка якась.

Але це був її світ – слухала, як співали птахи в лісі, і вже розрізняла їх за голосами, пестила долонями травичку і квіти - не хотілося нічого тут зривати, бо все живе, все говорить - тільки треба вміти слухати!

... Власне, було все красиво і це «красиво» тоді здавалося саме тим - справжнім життям. За лісом заховалася Случ - широке і чисте її плесо спокійно розливалося поміж піщаних берегів. Цю місцевість так і називали — «Білим берегом». Була трава, і сонячні посмішки кульбабок у траві, і коники сюрчали тихо-тихо...

... Чого ми тут - на цій землі? Не вона одна над цим задумувалася і не їй відкрити цю істину. А жаль - так хотілося б дізнатися. Чому так мало щасливих людей, і чому найменш щасливі саме ті, у кого є все: статки, і навіть величезні статки - вілли, яхти, дорогоцінності? Чи не в дорогоцінностях щастя? Чи дорогоцінності - в іншому?

... Щастя - яке воно? Питання риторичне і таки добряче «заїжджене». Може - просто жити ї ні про що не думати? Як всі - як цей натовп, як перехожі на вулицях, як равлики у своїх черепашках? їсти - спати, спати - їсти. І в квартирі тепло, і шматок ковбаси на столі - що ще треба для щастя?

... Людино, не спокушай долю - вона примхлива і підступна. Спинись, просто спинись і не заходь далеко - і буде тобі щастя... Як колись, у дитинстві: «перепишіть цього листа десять разів - і буде вам щастя». І переписували ж! Старанно, завзято, — кожному хотілося щастя, а щастя - як той журавель в небі... Тримай синицю в руці і шукай свого журавля, тужи за ним, плач, бо не матимеш ніколи... От тільки небо завжди кличе до себе... Чи, може, цей нечутний голос неба - він десь у крові, з самого народження?»

Саме там, на лоні поліської природи душу переповнили почуття, які захотілося вилити на клаптику паперу у віршованих рядках. Такими вони і були перші поетичні спроби. Не задля того, щоб спробувати себе у якості поета, а для того, щоб вихлюпнути все, що вщерть переповнювало душу. Бо інакше вже просто жити неможливо.



  • Навчання в школі

Повертаючись, власне, до моментів біографії, як і всі діти - пішла до першого класу другої міської школи, де навчалася три роки. Досі пам'ятаю, що улюбленими моїми предметами були українська мова та читання. Читала дуже багато - практично всі книги, які потрапляли до рук, адже на той час хороша книга відомого автора була в дефіциті. Читала вдень і вночі і саме через книгу відкривала для себе новий і захоплюючий світ - світ літератури.

Добре пам'ятаю, з яким бажанням писала шкільні твори, з якою легкістю і натхненням вихлюпувала на папір свої думки та переживання. Однак, на жаль, серед всіх інших «відмінно» отримала в табель єдину четвірку з української мови за те, що «занадто мала, щоб писати такі твори, їх за тебе пише мама». На жаль, вчитель чомусь не повірив у те, що природа дає натхнення ще з самих юних літ, і ще відтоді воно залишається у серці на все життя. Лише через роки, коли література стала моїм життєвим шляхом, якось під час нашої зустрічі моя перша вчителька сказала, що нарешті переконалася у тому, що твори писала саме я. А загалом це була хоч і вимоглива, але справедлива людина, вона заклала для нас міцний фундамент знань. А друга школа назавжди залишилася в моєму серці - невелика і затишна, розташована у красивому куточку - просто посеред міського парку, вона дійсно стала другою домівкою для нас, дітвори. Нині тут вчаться мої діти, і я радію, що такою ж доброю і затишною другою домівкою вона стала і для них.

На той час у місті побудували нову школу - четверту, яка була значно ближче до мого дому, - і мама перевела мене в нову школу. Тут також моїми улюбленими предметами залишалися мови і література. Тут мені пощастило на мовників — вчителів, які розгледіли в десятирічній дитині літературні здібності і підтримали мене на цьому шляху. Зокрема, це вчитель української мови і літератури Надія Григорівна Цапліна та подружжя Хвильових - Руслан Созонтович та Лілія Андріївна. Я щиро вдячна цим людям за те, що вказали мені дорогу у великий світ літератури, навчили її розуміти та аналізувати, за те, що підтримали мої прагнення і сподівання.

У восьмому та десятому класі я стала переможницею міських та обласних олімпіад з української мови та літератури, а на республіканській отримала почесну і вагому відзнаку - диплом «За кращий твір в Україні». В той же час писала вірші та статті в місцеві газети, бо вже визначилася з майбутньою професією - мріяла стати журналістом. Займалася в школі юних кореспондентів у міськрайонній газеті «Радянський прапор» (нині «Лесин край).



  • Мої батьки

Мама і тато відіграли важливу роль не тільки в моєму житті, а й у виборі майбутньої професії. Батько все життя пропрацював за кермом вантажного автомобіля — проста, відкрита і щира людина, сам неабиякий лірик та романтик у душі. Мама, будучи хворою і перебуваючи на пенсії по хворобі, практично весь свій час приділяла єдиній дитині - мені. Допомагала в навчанні, їздила зі мною на різні літературні заходи і активно цікавилася всім, що відбувалося на теренах літературної України. Вона була (на жаль, нині батьків моїх вже немає) для мене вимогливою наставницею і водночас вірною подругою. Щиро вдячна батькам за все, що вони подарували мені в цьому житті.

Учениця. читає вірш «Матері»

Мамо, як розтопити сніг,

Що на коси твої русяві

Так підступно зненацька ліг

І зросив їх сріблястим сяйвом?

Де знайти мені ту весну,

Що колись відцвіла, відсміялась,

Розкрадають літа красу,

Розкидають її недбало.

Вишивають літа твої

Невблаганні свої візерунки.

На високім яснім чолі —

Дрібних зморщок лихі малюнки.

Ти так часто буваєш сумна,

Та тривоги кудись зникають,

Коли внучка, пустунка мала,

Рученятками обіймає.

Вона носить твоє ім'я

І так дивно на тебе схожа.

Що здається — твоя весна

Відродилась на личку гожім...

  • Навчання в університеті

1989 року із золотою медаллю закінчила середню школу та вступила до Київського державного Університету імені Т.Г.Шевченка, на факультет журналістики. На той час це був один з найпрестижніших факультетів, куди вступала творчо обдарована молодь з усіх регіонів України. Серед ста студентів лише двоє вступили за результатами першого екзамену - це був твір, і мені пощастило бути в цьому числі. Твір був про чорнобильську трагедію, і оскільки ця тема пройняла мені серце, то і в твір, здавалося, вклала душу. Так я стала студенткою.

Вчитися було надзвичайно цікаво: у нас викладали відомі літератори та науковці, предмети практично були всі мої улюблені - і ці 5 років промайнули, як на одному подиху.



  • У колі сім’ї

Тут ми зустрілися з моїм майбутнім чоловіком - Олександром Гембарським, студентом цього ж факультету. Вийшла заміж - і ми разом повернулися до рідного міста як молоді спеціалісти. Тут на той час саме була створена нова газета - «Звягель-Інформ», куди пішли працювати журналістами.

У нас народилося і підростає троє дітей - нині всі вони учні другої школи: Валентина, Богдан, Юлія. Тішу себе надією, що хтось з них також обере для себе в житті творчий фах.



Колискова

Вже згортає вечір крила,

Розсипає нічка зорі,

Спи, моя дитино мила,

І не знай ніколи горя.

Бачиш, річка колисає

Рибку на маленькій хвильці,

Равлик солодко дрімає,

Заховавшись у хатинці.

Під дубочком, просто неба,

їжачок в траві сховався,

Він знайшов грибок для тебе —

Сам мені у тім зізнався.

Але ніжки натомились,

Шлях далекий їжачкові,

Спи, моя відрадо мила,

Сни у тебе — кольорові.

Бачиш, квітка коло хати

Загорнулась у листочок —

Буде сни оберігати

Для синочків і для дочок.

Ось і місяць вже серпанок

Ніжно так на землю стелить,

Спи, дитино, аж до ранку

У своїй м'якій постелі,

Притулившись до подушки,

Що матуся вишивала,

В кучерях рожеве вушко —

Наче зайчик задрімало.

Сон метеликом спустився,

На долоньку, як пір'їнка,

і притих собі, зморився —

Спить уже моя дитинка.
Дзвіночок

Юлечці


Найменша донечка — життя мого

дзвіночок,

Веселкою мої фарбуєш дні,

Ось твій найперший несміливий

крочок,

Ось посмішка щаслива в твоїм сні.

А перше слово, мовлене старанно,

Торкає найчутливішу струну,

Чому, коли ти просто скажеш

«мамо»,

Така щаслива? Навіть не збагну.

Ти ще маленька, але розумієш

І серця радість, і його журбу.

Твоя любов в холодні дні зігріє,

Відводить лихо, горе і біду.

Ці оченята, як блакить небесна,

Мого дитинства трепетна луна,

Що раптом несподівано воскресла

І рученятами так міцно обняла.

Дзвени завжди, дзвіночку мій

Рідненький,

На радість нам веселково зростай,

Завжди щаслива будь, моя маленька,

Радій життю і пісеньок співай.

А я за тебе помолюся Богу,

Щоб доля в тебе сонячна була,

Щоб ти ніколи не зійшла з дороги

Надій, Любові, Віри і Добра.

  • Пошуки свого «Я»

За ці роки видала власну збірку поезій «Мереживо ілюзій». Започаткувала в місті альманах «Зерниця» — це колективна збірка творів, яка вийшла вже 5 разів і дає реальну можливість безкоштовно друкуватися тим творчо обдарованим новоград-волинцям, які не мають можливості випустити в світ власне окреме видання. Заснувала видавництво «Новоград», яке спеціалізується на виданні творчості наших земляків та краєзнавчої літератури. Нині при видавництві працює друкарня.

Продовжую працювати в газеті, а також працюю директором КП «Новоград-Волинське радіомовлення». Кожного дня готую і випускаю в ефір блок коротких місцевих новин, цикли тематичних передач та інтерв'ю. Працюю над новою книгою «Щоденники провінціалки», куди увійдуть цикли оповідань та повість про долю сучасних жінок, про рідне місто (Лариса Гембарська).

У творчому доробку Лариси Лук’янець є і поетичні твори про Звягель «Моєму Звягелю»

- Що буде описувати поетеса? Продовжіть речення: Я думаю, що цей вірш про…



Моєму Звягелю

Зігріло сонце надслучанські кручі —

Десь там дрімають в затінку віки,

Мов сині хвилі лагідної Случі,

Течуть століття і пливуть роки.

Фортечні мури — мудреці правічні.

Старі згадки, мов скарби, бережуть,

Це обереги міста історичні,

Джерела істини та мудрості

тут б'ють.

Джерела ті усім дають наснагу,

Хто хоче знати істину буття,

З отих джерел зродився древній

Звягель,

Який маленьку Лесю вів в життя.

Його стежки, його співанки щирі.

Казки й легенди, вишивки рясні.

І в серденьку малої ще дитини

Досвітні засвітилися вогні.

Вони з роками спалахнуть над світом,

Щоб розбудити й здивувати світ,

Який не знав, що може засвітити

В немічнім тілі — дух такий палкий.

Моя земля! Мій добрий древній

Звягель,

Твоя дочка — я п'ю з джерел твоїх.

Я для душі черпаю тут наснагу

Для починань та задумів своїх.

Твоїх казок, твоїх легенд

древлянських

Вже стала полонянкою давно,

До сивих круч приходжу

Надслучанських,

Щоб свою шану вплести в твій вінок.

Діюче джерело Лесі Українки та Лариси Лук’янець, їх натхнення - неподалік од Случі. Напевне, як і маленька Леся, Лариса стояла там неодноразово і, звичайно ж, «слухала весну з терпким подихом живиці, з фіолетовим зацвітом чебреців, про що каже у вірші-присвяті «Моєму Звягелю». Там вона з дитинства, з юних літ відчула історичні обереги міста, живодайні джерела істини та мудрості, що дають наснагу, зоряність небайдужим серцям і поетичним душам.»(М.Сингаївський).



- В одній з поезій Лариса Лук’янець звертається до славетної поетеси, наставниці поколінь, Лесі Українки. Які звертання використає поетеса? ( Діти записують свої звертання, а після прочитання твору продовжують цей перелік звертаннями, використаними поетесою).

До Лесі

«Велична, мужня, сильна поетеса

З незламним духом воїна-борця»…

Тебе чомусь такою бачать, Лесю,

Мене ж дивує ординація ця.

Бо знов поезій щирії сторінки

Гортаю у задумі край вікна.

Ліричний томик Лесі Українки

Такий бентежний, як сама весна.

Твоя весна трояндами зів'яла,

Не з криці ж серце—

з ніжності й добра,

Жіноче серце щиро покохало,

Прийшла йому в житті така пора.

Уже хвороба узяла в лещата,

Немічне тіло підкорилось їй,

А серцю так хотілося кохати,

А серце шаленіло від надій.

Усе, усе у цім переплелося —

Печаль і радість, щастя і журба...

І що з того, що все це не збулося,

Але ж любов — вона таки була!

І це вона в тобі збудила жінку—

Ласкаву, ніжну, лагідну, живу.

Маленький томик Лесі Українки —

Відкрию в нім сторінку я нову.

Себе відкрию в муках і стражданнях,

У цих рядках, написаних колись, —

Вони живі, допоки є кохання,

В якім і щастя, й біль переплелись.

  • Випереджувальне завдання (учитель заздалегідь об’єднує учнів у групи і пропонує обрати одну з поезій для аналізу. Учні повинні «представити» поезію: виразно прочитати, проаналізувати за схемою, проілюструвати її дібраними вдома малюнками).

Схема аналізу поезії

  1. Чи значення всіх слів зрозуміле?

  2. Про що цей твір?

  3. Які настрої (почуття) передано у цій поезії?

  4. Назвіть образи вірша, що передають настрої (почуття) особливо виразно.

  5. Які художні засоби підсилюють ці настрої?

  6. Визначте основну думку твору і в яких ряд­ках вона виражена.

  7. Які думки й почуття пробуджує у вас цей вірш?

  • Озвучення результатів і підведення підсумків. Взаємооцінювання (кожна група на розданих листках оцінює свою та інші групи за такими показниками: виразне читання, аналіз поезії, ілюстрація. Після цього виставляється середня оцінка для групи).

  • Підготуйте зв’язне висловлювання на тему: «Якою ви уявили поетесу?»


IV. Рефлексивно-оцінювальний етап

  • Кольорова рефлексія настрою

  • Рефлексія досягнення запланованих цілей вивчення теми.

  • Що нового дізналися на уроці?

  • Що ми зробили на уроці?

  • Що найбільше зацікавило, здивувало?

  • Як працював?

  • Який вірш найбільше сподобався і чому?


Домашнє завдання: написати невелике висловлювання на тему «Вірш Лариси Лук’янець, який мене найбільше вразив…» (3-5 речень)

Рожок І.Л., ЗОШ №2
Тема:. Леся Гудзь. Життєвий і творчий шлях письменниці.
Мета: прищепити інтерес до творчості письменниці-землячки, сприяти виробленню в учнів навичок виразного читання, уміння аналізувати поетичні твори, виховувати любов до рідного краю, повагу до творчості земляків
Цілі:
Учні знатимуть: відомості про основні події життя письменниці, зміст розглянутих творів
Учні вмітимуть: уважно слухати, за­пам'ятовувати почуте, виразно читати та аналізувати поетичні твори
Тип уроку: урок вивчення нового ма­теріалу
Обладнання: виставка творів письмен­ниці, ілюстрації до них
Хід уроку

І. Мотиваційний етап

  • Забезпечення емоційної готовності до уроку (інтерактивна вправа: у долонях передають побажання один одному на сьогоднішній урок)

  • Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань

- Кого із сучасних письменників Звягельщини ви знаєте?

- Що відомо вам про Лесю Гудзь?
II. Цілевизначення й планування

Учитель пропонує записати тему уроку, епіграф, визначити цілі, узгодити план роботи


ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

Епіграф.

Життя. Робота. Мої учні. Людські долі.

Рідна Немильня.. Поезія. Пісня..

Світ крізь об'єктив фотоапарата.

Це те, чим живу і поза чим не мислю себе.

Це те, у чому полягає моє життєве кредо

бути потрібною і корисною людям.



Тим і щаслива.

Леся Гудзь



  • Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях на основі автобіографії. (Кожен учень представляє один з етапів життя письменниці, її творчі досягнення).

Відвертості поетеси

Напевне, наймарудніша справа - писати чи говорити про самого себе: адже тоді над душею висить постійний легенький острах від того, що, може, сказав щось зайве, або навпаки, щось забагато відкрив для широкого огляду чужим очам. Тож хай не піддасть занадто глибокому осуду споглядач цієї писанини мої відвертості…

Не так часто доводиться розповідати про себе, хоча про когось оповідаєш так легко, ніби вжився у нього і говориш його вустами. Отже, погляд на себе збоку і…
Дитинство

Народження, дитинство і найкращі роки життя мого пов’язані з віддаленим на 28 км від райцентру лісовим сільцем Немильнею. Прийшла я в світ під її небом спекотного дня 2 липня 1975 року у сім’ї колгоспника і вчительки. Найпершою важливою особою ( бо нянька) був у моєму брат Роман, старший на 6,5 років: йому й не давала спокою і вільного часу в перші роки життя. Далі передали мене до рук бабусі Ольги, здається, що відтоді я вже не вибуваю з її доброзичливого поля зору. Саме від неї я дізналася чи не 80% усієї життєвої інформації – основи. До цього я ще повернуся пізніше, проте скажу лише, що лише від неї осягла ази першочитання і перейняла потяг до співу.

У моїй сім’ї завжди і всі читали, тож і на мене перейшло це спільне захоплення легко і невимушено, заклало підвалини незрадливої любові до літератури.

Десь у років 9-10, граючись з подружками у передзимовому дубовому гаю, «видала» свої перші римовані рядки :



Зима прийшла, і все укрила

Своїм розкішним килимом,

і все притихло і поснуло

під її білим подихом…

Та на тому етапі воно й залишилося дрімати до того часу юності.



Юність

Вже 12- річною повернулася до вірша знову. Вплинула на те подарована матір’ю збірочка поезій Любові Забашти і… перше юнацьке захоплення.

І, як те властиво підлітковому віку, з’явилося сумно-песимістичне – через два роки:


Сама… Далеко в серці – ти,

Як вічний біль

І вічний щастя поклик

І не шумує вже в душі прибій,

І не тривожить серця весни подих.

Всі почуття осіли десь на дно

Із глибини відсвічують бурштином.

Найкращих почуттів п’янке вино

Гірким, пекучим випилось полином.

А щастя снилось, мріялось, пливло,

Летіло нам на лебединих крилах,

І серце заіскрилось – загорілось,

До Тебе травами росистими пішло.

Воно так ждало! Слова, лише слова –

Від нього квітка розцвіте в зорю

І грози стануть небом світанковим:

Єдиного, страж даного: «Люблю…»

Чому воно тоді не прозвучало?

Чому не став навколішки весь світ?

- Ти ж хоч кохав? – з надією питала.

Не чулося ні звуку у одвіт.

Воно звучить, сміливе, осяйне,

Видзвонює,зривається в політ –

Воно знайшло! Та тільки… не мене.

Сама – одна. І не зі мною - світ.

Потай від усіх надіслала його до своєї міськрайонки і… отримала у відповідь: «Приїдьте до редакції і привезіть усі свої вірші.» Злякалася і не поїхала: Як, я, мала школярка з недолугими своїми римами – і на очі журналістів?! Про цей випадок не знав довго ніхто – втім, я к і про вірші: соромилася показувати свої спроби в римуванні навіть матері. Записувала їх тихцем у товстий зошит, котрий зберігаю й донині.

Вірш, котрий надіслала до «Лесиного краю», таки з’вився на його сторінках по деякім часі – з тих пір про мої римування дізналися в школі, а через рік узяли до участі у районному творчому конкурсі.

По закінченню рідної дев’ятирічки пішла до Киківської середньої школи, котру закінчила у 1992 році зі срібною медаллю. Десятикласницею взяла участь у обласному конкурсі юних поетів і , як переможець його, - у республіканському конкурсі «Таланти твої, Україно”

Під час конкурсів познайомилася з житомирським поетом Валентином Грабовським, якому завдячую усією моєю подальшою творчою долею. Ця людина дуже підтримала мене морально, переконуючи, що пишу не найгірше, а ще – Валентин Болеславович просто взяв мої віршики собі, а через деякий час вони почали з’являтися в газетах «Не хлібом єдиним», «Інтерес», «Ділова газета» з його чудовими передмовами про «дівчину з маленького села». Це вже тепер я усвідомлюю, що саме, фактично, його авторитетне слово простелило переді мною шлях і до участі в обласному літоб’єднанні імені Бориса Тена, і до перемог у поетичному конкурсі «Гранослов» і до зустрічей з багатьма чудовими творчими особистостями.




Роки навчання

1992-1998 навчалися в Житомирському педінституті ім. І. Франка, факультеті філології за спеціальністю «Українська мова та іноземна мова». За цей час встигла у 1992 році вийти заміж, у 1994 і 1995 роках народити сина й донечку, навчаючись на стаціонарі, і – розлучитися. Диплом вчителя української мови та літератури і німецької мови та зарубіжної літератури – це заслуга моїх мами, бабусі, обох дітей і … поетичного слова: воно тримало мене «на плаву» у найважчі моменти життя:



В часи, коли так марно я благала

Для серця порятунку від людей,

Моїм найкращим другом

Слово стало

І вирвалося віршами з грудей

В розлуки час, і в час гіркий печалі,

Коли з думок тріщала голова

Китами, на яких душа трималась,

Були палкі поезії слова.


Робота в рідній дев’ятирічці

Це рядки того часу: пишу їх і знову поринаю у вир безнадії, безсоння і до краю напружених нервів. Витримала: треба було жити для дітей. Їх завантажила роботою (город, господарство, школа – на той час вже працювала у рідній дев’ятирічці ) давали зовсім небагато часу для того, аби посвятити себе дітям. Тим теплішими були моменти бодай миттєвої, але близькості, зі своєю кровиночкою. В один з таких і з’явилося:




Мені здавалося, що ніяка сила

Не спинить щедрих пустощів дітей.

Та…бігало, і раптом – зупинилось,

Підбігло й…притулилось до грудей.

І хочеться від того засміяться,

І поспіша непрохана сльоза,

І що вже за блаженство, що за щастя –

Усьому світу того не сказать!

Забулося, що мучить, що болить,

І відчаю немає вороття,

Бо все ж, яка то найсвятіша мить,

Коли до тебе тулиться дитя.

Час, коли жила в селі, був нелегким фізично, проте морально…

При тих краєвидах, при тому життєвому просторі, енергетиці лісу, річки, широкого поля, хіба може бути важко серцю? Життя там – незаковане в асфальті. Проте, однак, маєш, живучи там, кожну піщинку перебрати власними руками, окропити власним потом, аби земля віддячила тобі добром. От і вибирай – така філософія села. Про її суть і замислююся, і мрію описати кожнісінького трударя рідної Немильні – може, колись у майбутній книзі.

Учениця. Читає вірш «Хліборобам»


Ведеться з глибини століть,

Що хліб - з усіх святинь святиня:

Він - на весільному столі,

Ним зустрічаємо народження дитини.

Цей хліб - то праця ваших рук,

Ваш піт і втома, хлібороби.

В нім - поля скошеного звук

І жнив солодко-терпкий подих.

Тож хай не знають втоми ваші руки,

Хай парость жита в серці проросте.

Плекайте ж хліб, і хай ще й ваші внуки

Вам будуть вдячні за зерно святе!

Журналіст і педагог

У 2004р. перейшла працювати, кинувши з особистих причин директорування в Немильні, вчителем-словесником до ЗНВО. Золотий рік у плані учнів: хоча й ішла в один клас з валідолом, проте всі-всі вони – дві паралелі восьмих і п’ятих класів – стали моїми улюбленцями і життєвою опорою й по цей день. Зберігаю зошити своїх учнів – пачками: у кожному з них, здається, б’ється частинка серця їхніх маленьких володарів.

У 2005р. мені запропоновано роботу в редакції «Лесиного краю», і з тих пір я працюю тут, поєднуючи роботу журналіста і вчителя ( працюю по сумісництву в школі рідного села). Член Національної спілки журналістів з 2006 року.
Захоплення

Захоплення – їх багато, здається, усе-все в житті: вишивання, література, трішки малювання, дизайн одягу і зачісок, трішки – дизайн тортів, подорожі, квіти, дуже – фотографія. Втім, здається, немає того в житті, що не давало б мені приводу радіти чи захоплюватися. А ще постійно прагну випробувати свої сили у всіляких конкурсах. Це своєрідний авантюризм із самим собою.

Мабуть,саме він і змусив мене взяти участь у конкурсах «Вчитель року» у 2000, 2002, 2009 роках, здобути перемогу у районних його етапах у 2002; 2009 р.

Іноді поставити свої сили на двобій з обставинами змушує життя. Так сталося у минулорічному випадку з конкурсом «Леді успішність». То був своєрідний рубіж, котрий потрібно було долати, щоб довести собі: живу не даремно, бо успіх людини – зовсім не у банківських рахунках чи палацах, чи в брендовому одязі. І треба було довести це таким же, як я сама, щоб люди не втратили віри у себе.


Я – щаслива людина

Сьогодні я – щаслива людина, бо маю багато всього, що необхідне. Маю освіту і знаю їй справжню ціну. Маю двох дітей, без яких я – ніщо і ніхто, тому дуже дорожу їхньою думкою, підтримкою, вже самим їхнім існуванням. Маю сім’ю, повну: зустріла людину, з якою два роки тому пов’язала своє життя. Маю точки повернення: гуртожиток, де живу шостий рік, мамин будинок і бабусину стареньку хату в рідній Немильні, де щовихідних чекає на мене моя духовна святиня, моя основа – моя майже 90-річна бабуся Оля. А ще я маю свій власний світ – поезію, сформований віршами Забашти, Єсеніна, Рождественського, Костенко, Чубач, Олійника. Коли мені особливо важко, читаю подумки або молитву, або Ліну Костенко.

Пишу, не силуючи себе: зріє рядочок-два в думці, до того часу, доки не «прорветься» з серця віршем. Тоді, де б не був, - сідай і записуй. Тому ходжу скрізь з блокнотиком і ручкою, «наздоганяючи риму». Тематику віршів не обираю спеціально – цього зробити неможливо. Не пишу на замовлення: це гвалтування душі. Останнім часом виходить щось дуже різке – ніби відповідь їдкому сьогоденню. Але колега з Немильні «пом’якшила” цю тенденцію: поклала на музику дещо з ранішого. Тепер пробуємо співати (дуже люблю пісню) маю «Поліську Мадонну». Готуємо ще декілька.

Звучить фонозапис пісні «Поліська Мадонна»



Поліська мадонна

Простягнула кетяги калина

До землі, до сонця, до людей.

Молодая мати свого сина

Ніжно притулила до грудей.

Прихилила б Небеса до нього,

запросила б зорі в його сни,

Вистелила б доленьки дорогу

Первоцвітом з ранньої весни -

Тільки б не було на личку слізок

Й голосок від болю не бринів,

Тільки б не кололи рідних ніжок

Терни, стерні й хижі бур'яни...

Іншої я істини не знаю,

Бо вона одна в усіх віках—

Що є краще, аніж молодая

Мати з сином-сонцем на руках?!

Головним же і в житті і в творчості вважаю – не втратити себе як особистості, залишитися за всіх обставин Людиною. А ще пам’ятати: ми живемо доти, доки потрібні іншим.

Леся Гудзь



  • Випереджувальне завдання (учитель заздалегідь об’єднує учнів у групи і пропонує обрати одну з поезій для аналізу. Учні повинні «представити» поезію: виразно прочитати, проаналізувати за схемою, проілюструвати її дібраними вдома малюнками).

Схема аналізу поезії



  1. Чи значення всіх слів зрозуміле?

  2. Про що цей твір?

  3. Які настрої (почуття) передано у цій поезії?

  4. Назвіть образи вірша, що передають настрої (почуття) особливо виразно.

  5. Які художні засоби підсилюють ці настрої?

  6. Визначте основну думку твору і в яких ряд­ках вона виражена.

  7. Які думки й почуття пробуджує у вас цей вірш?

Вірші для аналізу:

Літо

Вишні, позолотом поштопані,

Смаком наливаються в саду:

Певно, літо стежку перейшло мені,

Засвітило знак свій на ходу.

Просинь неба липа задухмяніла,

Вогнивом палає цвіт жоржин.

Пустотливо річка в воду зманює

Чистим пересяєвом краплин.

Закивали соняхи крисанями,

Сонця шмат урвали пшениці

І лягли в покоси з урожаями

Літечка останні промінці.


Квітень

Земля прокинулась,

Коротші стали ночі,

Пухнасті котики

Всміхаються з верби,

В торішнім листі

Розплюща підсніжник очі

і слуха шум квітневої води.
Купальська ніч

Пливли вінки купальські, та все парами,

Гуляла молодь, та усе — по двох.

Й не зацвіла мені у лісі папороть,

А буйно хижий зріс чортополох.

На городищі, при вогні купальському,

Я теж нагріти душу не змогла.

Не вийшло і стрибка крізь нього хвацького,

Бо вигорів для мене він дотла.

А ти прийшов до мене після півночі —

І запалив у серці смолоскип,

Розбурхав душу, розпанахав пристрастю

І зазирнув блакиттю в саму глиб.
Учителю!

Крізь років лет, крізь рух епох,

В усі часи над цілим світом

Велична доля — Педагог,

Безсмертний мудрості хранитель.

Учителю! Тобі життя

Дало покликання велике:

Ти із маленького струмка

Ведеш у світ могутні ріки.

І хай сплітаються стократ

Світи небесні із земними,

У ниву мудрості й добра

Ти сієш вічності зернини.


Ідіть до Лесі

Ідіть до Лесі - не лише у свято,

Йдіть просто так - без пишноти й прикрас,

Ідіть до неї - в Бога ж днів багато,

Вона завжди чекатиме на вас.

О, скільки в муках жито-пережито

В пекучих днях їдкої самоти!

І пахли так прощально-сумовито

Зів'ялими трояндами листи.

О, як не вміла жити упівсили,

Любила світ до самозабуття.

Так небагато в доленьки просила -

Прожити, щоб не мати каяття,

А ще - хоч хвильку часу наостанок -

Побачити русалок наяву,

Над Случчю розбудити тихий ранок

І... заспівати «Пісню лісову»!

Ну, от і Звягель. Стежечка до Случі.

Стрімка вода лоскоче острівок:

Там серед верб сопілочка плакучо

Озвалася на Мавчин голосок.

І вже слабка рука останні сили

Вкладає у рядки в записнику:

Так легко ще ніколи не творилось,

Думки в'язались, наче у вінку...

Стомившись, сіла трохи відпочити,

Притримавши від вітру сторінки.

Спинивши вічність, ожила в граніті

Та й залишилась з нами - на віки.

Пахне осінню

З прощальним зойком журавлів

із серпня відлетіло літо,

з порожніх скошених полів

сліди тепла дощами змито,

в прозорих місячних ночах

сплакнуло небо зорепадом,

ховає вечір сум в очах,

немов чиїсь надії зрадив,

з червоним чорне—як вінок—

дві горобини пишногронні,

із картоплінь легкий димок..,

воює, пахне осінню спросоння.

  • Озвучення результатів і підведення підсумків. Взаємооцінювання (кожна група на розданих листках оцінює свою та інші групи за такими показниками: виразне читання, аналіз поезії, ілюстрація. Після цього виставляється середня оцінка для групи).

Прес-конференція

„Журналісти" ставлять питання за вивченим матеріалом, використовуючи інтерактивний метод „Мікрофон". Обов'язкова умова: чіткість у представленні і звертанні.


IV. Рефлексивно-оцінювальний етап

  • Рефлексія досягнення запланованих цілей вивчення теми.

    • Що нового дізналися на уроці?

    • Що найбільше вдалося?

    • А що не вдалося? Чому?

    • Як працював?

    • Який вірш найбільше сподобався і чому?


Домашнє завдання: написати невелике висловлювання на тему: «Якою ви уявили поетесу?»

Калюжникова А.В., СШ №4


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17

Схожі:

Перекази І легенди Звягельщини iconАстронавти
У статті аналізуються стародавні міфи й перекази про повітряні й “космічні” польоти героїв у добу Античного світу
Перекази І легенди Звягельщини iconУрок №1 Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея засновника Рим у»
Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея — засновника Риму»
Перекази І легенди Звягельщини iconПовідомлення про самостійно прочитані перекази. Дія за значенням переказувати
Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного...
Перекази І легенди Звягельщини iconКлас Вилучено з програми
Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»;...
Перекази І легенди Звягельщини iconНародні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності,...
Перекази І легенди Звягельщини iconПроект «чому ми так говоримо?»
Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей, їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити...
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 8 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconЛегенди Надвірнянщини
Пропонуємо вашій увазі збірник легенд та переказів Надвірнянщини. Пошукову роботу щодо збору, запису легенд провели бібліотечні працівники...
Перекази І легенди Звягельщини iconПоясніть історичне походження (3б) І сучасне тлумачення (2б) висловлювань: «Ганнібалова клятва»
Перед вами мініатюри з літописів часів Київської Русі. За історичними зображеннями складіть свою версію «Легенди про княгиню Ольгу»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка