Перекази І легенди Звягельщини



Сторінка14/17
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Ульянова О.В., ЗОШ №10

Тема: Заочна подорож «У край поліський» (присвячена творчості поетів-земляків А. О. Клюска і П.П. Фатенка)



Мета: - поглибити знання учнів про літературу рідного краю;

  • розвивати інтерес до культури і літератури рідного краю;

  • сприяти вихованню в учнів любові до поезії, до навколишнього світу, до рідної батьківської землі.


Тип уроку: урок громадянської лірики.
Обладнання: карта Житомирщини, портрети поетів-земляків П. Фатенка і А. Клюска, виставка творів, ілюстрації до творів, аудіо записи.

Хід уроку


Учень 1.

Я так люблю тебе, Полісся,

Як промінь сонця на весні, твої ліси, поля і ріки,

Що творять радість на землі.

У мене наче дві родини,

Як два крила, що я люблю,

Одне – це Черкаси,

А друге – Звягель, де живу.
Учитель. Ця поезія увійшла до збірки чудового поета-пісняра Петра Фатенка «Пісні мого серця».

Учень 2.

Люблю живе мереживо стежин

Того села, що всі зовуть Тернівка.

Це – батьківщина, це – моя домівка,

Вона – як мати, я ж для неї син.

І зависа на віях срібло сліз,

Коли я , після довгої розлуки,

Вдивляюся в свого дитинства луки,

Вітаюсь до замріяних беріз.

Учитель. Цією поезією відкривається збірка «Дике поле» Анатолія Клюкка.

На кроні Звягельського літературного дерева розрослись могутні поетичні гілки А. Клюска і П. Фатенка, нинішніх співців Поліського краю. А Клюско – поет, який прагне, щоб люди відчували його поезію серцем. П. Фатенко, вихований на патріотичних почуттях, глибоко розуміє значимість малої батьківщини, родинного гнізда.

Сьогодні ми озвучимо поезії, які возвеличують нашу Вітчизну, край поліський, рідний Звягель, що став колискою Лесі Українки.
Учень 3. Мені дуже подобається поезія А. Клюска «В бору».


Мов Полісся суворі стражі,

На посту ви застили велично.

Вашій варті немає межі,

Бо, здається, стояли тут вічно.

Проривають зелені шатри

Голубіні серпанки прозорі.

В них здивовано шепчуть вітри

Непорушністю вражені бору.

Й хоч чуби не сріблить сивина,

Ви – древлянського краю коріння,

Віковічна його дивина

І краса, і душа, і нетління.

Учитель.

Могутньо шумлять поліські ліси - діброви,

Проривають голубі серпанки небес,

Дивують і звеличують душу своєю красою і нетлінням.

Учень. І ще одна чудова поезія А. Клюска про рідний край Полісся. Послухайте: «Звягелю наш».

Українського Полісся славний страж

В кожнім серці озовися, Звягелю наш.

Вийшов вмитись в срібні роси, серед круч

Заплелась в зелені коси стрічка-Случ.

У сивіючу древлянську далечінь

Диво-красень надслучанський, оком кинь,

Чи не з неї звик черпати міць, бува,

Й не змогла тебе зім’яти татарва.

Позирає он фортеця з висоти

Й предків-русичів, здається, чуєш ти

Розростайся , наче мрія, знов і знов,

Наші думи тебе гріють і любов.

Учитель. Поет здійснює екскурсію у славне історичне минуле краю. Милується древлянською землею, Случчю, фортецею, що «позирає з висоти». Ніщо не може бути більш значимим, ніж усвідомлення себе сином своєї землі. У цьому переконаний А. Клюско.

З великою любов’ю і теплом говорять наші поети про рідну землю, вселяють у нас віру у прекрасне майбутнє краю «синьооких ланів».( Звучить пісня на слова П. Фатенка «Моя земля - моє Полісся», музика В. Адамовича).



Мій рідний край – моє Полісся,

Моя земля – свята земля.

Дзвенить у серці вічна пісня

Краса поліська ти моя.

Приспів.

Земле моя! Краса калинова,

Синьоокі лани, мов озера стоять.

А ліс загадковий і пісня казкова

І в синьому небі лелеки летять.

А в небі лелеки летять і летять!
Тобі вклоняюсь я уклінно,

Землі такої не знайду.

Життя мого, життя у ній коріння

Тебе до серця пригорну.

Приспів.

Моя земля, моє Полісся!

В красі казковій розквітай.

Дзвенить, дзвенить у серці вічна пісня,

Поліська земле, рідний край!

Приспів.
Учитель. Закоханий в Україну, рідний край, її працьовитих людей П. Фатенко. Він – патріот своєї держави. І це виливається у таких його словах:

Зачарований красою,

Україно ти моя,

Я закоханий тобою

На віки, на всі літа.

Я люблю тебе з дитинства –

Батько так мене навчив,

Й закохався я навіки

В твій пісенний перелив.

Ти розкинулась широко

Між степів і між лісів,

Над тобою світ високий,

Рідний край моїх батьків.

І несем любов цю щиру

З давнини усіх віків,

Наша мати-Україна

В серцях люблячих синів.

Учитель. Говорячи про Україну і українців, А. Клюско прагне бути почутим кожним, хто любить свою землю, рідне місто над Случчю. Про це вірш «Розмова із серцем». (Читає учень)

Чом чарують очі, і не знаю,

Може в серця свого запитаю,

Ці , порослі мохом, сиві кручі

З гордими поставами, над Случчю.

Чом, розтавши в зелені діброви,

Вслухуюсь в пташині перемови,

В володіння Мавки поринаю

І під шелест тихий засинаю.

Чом, неначе лагідні коханку,

Обіймаю поглядом щоранку

Молоду берізку коло хати?

Чом велить творити і плекати,

Краю розмаїття незабутнє.

Й скаже серце у відповідь: «Мабуть, ще

З молоком ти певне материнським

Щось всмоктав до болю українське»

Учитель. Сиві кручі, порослі мохом, зелені діброви з пташиними переливами, таємниче володіння Мавки і тиха молода берізка коло хати – чудову образи дитинства, зігрітого материнською любов’ю.

Учень. Я себе намагаюсь знайти

У співучій твоїй глибині

І наснагу даєш мені ти

І простори, якісь неземні.

Наче к казку, ховаюсь в тобі,

Де величність чарує жива.

Як я вдячний тій добрій добі,

Коли перші промовив слова .

І відтоді всю мудрість твою

Намагаюсь і прагну збагнуть,

Та пишаюсь, що мову мою

Українською люди зовуть.

Учитель. П. П. Фатенко також уболіває за свій край, за свою землю, за долю свого народу. Але найбільше його увага – малій батьківщині, де людина народжується, виховується, робить перші самостійні кроки у житті. (Звучить пісня на слова П. Фатенка «Орепи – село на Поліссі», музика І. Мамайчука).

У сонячнім сяйві під небом блакитним,

Де жайворон ніжно і дзвінко співа,

Орепи, Орепи – село на Поліссі,

Тут слава родтлась твоя трудова.

Приспів. Рідні Орепи і батьківська хата

У серці моїм вічно пам'ять жива,

Тепла усмішка, де жде мене мати,

Закохана в зорі навіки земля.

Село, мов картина,

Малюнками хата.

Такої краси на землі не знайти,

Костюк, Козачок – це герої -солдати

У славу безсмертя навіки пішли.

Учень. Високу оцінку поетичній творчості Клюскка давав у 2001 році В. Грабовський, лауреат премії імені Лесі Українки : «Давайте відповідь на всі найгостріші питання часу – у цьому запорука успіху творчого пошуку поета.» Уся творчість А. Клюска – це своєрідний звіт перед земляками -українцями, як треба любити, берегти, захоплюватися.

Послухайте вірш А. Клюска «В. Б. Грабовському з любов’ю»



Мій любий поетичний друже,

Людино з храму на крові!

Зібралось нас багато дуже,

І всі «убиті»… хоч живі.

А ти у вирі, мов лелека,

Помчав у морок небуття.

І, певно, Богу там, далеко,

Складаєш іспит за життя.

Складаєш, як завше, на відмінно.

Ти в нас – естет і ерудит.

І Бог тебе під руку чинно

Введе у потойбічний світ.

А нам, скажи, що нам робити –

Нещасним сиротам твоїм?

Хто буде словом нас будити

І розмаїттям дивних рим.

Дивлюсь на берег загадковий,

Куди нам поспішати гріх.

Хоч світ там праведний і новий,

Лякає берег той усіх.

На тому – може, і не гірше

В обіймах матері й отця…

На цьому ж – стукатимуть вірші

у наші зболені серця.

Учитель. Вершиною мрії П. Фатенка, як сам він зізнається, є створений разом з І. Мамайчуком чоловічий вокальний ансамбль «Хміль», якому присвоєне високе і почесне звання народного, де він співає понад десять років (звучить пісня «Моє місто» на слова П. Фатенка, музика В. Адамовича).

Сонце купається в хвилі,

Случ плавно води несе

Дзвонять куранти на вежі,

Слава навкруг тебе йде.

Приспів.

Древній Звягель – моє місто,

А кругом шумлять ліси.

Древній Звягель – це Полісся,

Край лелечої (чарівної) краси.
Хвиля на сонці іскриться,

Котиться даль золота.

Там, де Вкраїни колиска,

Київський берег Дніпра.

Приспів.

Прапор коругвою звився,

З гербом твоїм золотим.

Місто моє старовинне

Стало в житті дорогим.

Приспів.

З містом у мене надія,

Доля моя трудова.

З нею я хочу зустріти

Щастя, любов і життя.
Учитель. На нашому уроці присутні А. О. Клюско і П.П. Фатенко. Ми маємо прекрасну нагоду з перших вуст відчути оте замилування мальовничим Поліссямс, його красою, стати добрішими і душевно багатшими. Запрошую до слова П. П. Фатенка (виступає автор)

Запрошую до слова А. О. Клюска (виступає автор)



Учитель. Нове покоління учиться у своїх поетів-земляків любити рідний край, землю, де народився і виріс, не пускати в серце байдужості ї розчарованостї. Про свою любов до рідного міста розповідає у власному вірші учениця 9 класу Анжела Цимбалюк.

Рідне місто

Я люблю своє рідне місто

За красу кучерявих садків,

За вируючі ранки росисті

І за тишу ясних вечорів.

За і пісні солов’їв легкокрилі,

Що порушують спокій нічний.

А ще більше люблю місто миле

За народ гомінкий трудовий.

Я не можу його не любити.

Місту рідному вічно рости

Хоч і важко на карті світу

Моє місто маленьке знайти.

Ляшук І.Н., ЗОШ №7
Тема: Святині отчого порогу (за творчістю Валентини Дейнеки-Сурової)
Мета: ознайомити учнів із творчістю Валентини Дейнеки-Сурової; сприяти осмисленню учнями глибинної сутності її спадщини, розвивати вміння орієнтуватися у прочитаному і аналізувати ліричні твори; виховувати любов і пошану до Батьківщини, до батьків, до природи і довкілля.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: портрет В.Дейнеки-Сурової, збірка поезії «Народжуємось для любові», грамзапис.
Форми роботи: бесіда, розповідь учителя, «Продовження речення», читання поезії.

ХІД УРОКУ

І. Мотиваційний етап.
1. Визначення емоційної готовності учнів до уроку.

(Обмін побажаннями в парах)

2. Актуалізація опорних знань. Бесіда.


  • Назвіть відомих вам митців художнього слова, що проживають у нашому краї.

  • З чиїми творами ви найбільше знайомі?

  • Що вас приваблює в них?

  • Що необхідно відчувати, чим слід пройнятися, щоб створити шедевр мистецтва?

  • Чи пробували ви особисто писати? Як що так, то що вас надихало на це?

Вчитель. Ваші думки і почуття мають щось спільне із почуттям наших земляків – авторів прекрасних поетичних і прозових творів, різноманітних за тематикою, але схожих своїм ідейним спрямуванням. Всіх їх єднає любов до рідного краю, до природи, до батьків, а також гордість за тих, кому небайдужа доля рідної землі.

ІІ. Цілевизначення і планування.

1. Оголошення теми.

2. Формулювання власних цілей. Узгодження з цілями, запропонованих вчителем.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Вчитель. Поезія – душі живиночка,

Ключі успішності і саморозкриття,

В твій Храм зайшла я на хвилиночку,

Лишилася – на все життя.

Ці зворушливі рядки уже знайомлять нас із Валентиною Суровою, розкривають нам суть її бажань і захоплень. А ще переконують у тому, що вона справді творча особистість. І про це можна говорити впевнено вже сьогодні, тому що перед нами її збірка поезії «Народжуємось для любові».

Свій шлях до поетичного слова Валентина Сурова розпочала ще в 13 років. Її поетичне пробудження визріло у зрілому віці, коли працювала у молодіжній організації, а потім у рідній дев’ятій школі, яку закінчила успішно.

Читаючи її вірші, розумієш, що життя – це не просто плин часу, а глибокий зміст, наповнений любов’ю, вірністю, боротьбою за утвердження ідеалів Добра і Справедливості.

У її творах відображено минуле і сьогодення, звучить щире вболівання за долю неньки – України.

Сьогодні на нашому уроці будуть звучати поезії про те, що є найріднішим для кожного з нас, найдорожчим у нашому житті і найближчим до нашого серця. Це рідна земля, рідна домівка, рідний поріг, рідна пісня.

- Чи доводилося вам коли-небудь відлучатися від рідної домівки і довгий час перебувати десь у чужому краї?


  • Продовжіть речення: «Перебуваючи далеко від дому, я відчував (ла) … … … …»

- За ким або за чим ви найбільше сумували? Чому?

- Коли поверталися додому, кого (що) найшвидше хотіли побачити?



  • Звучить пісня «Смерекова хата» (слова П.Дворського, музика М.Бакая).

1. Читання поезії «Поріг дому».

Я так люблю, люблю її –

Маленьку, рідну батьківщину,

Я кожен день на чужині

До неї подумки я лину.

І повертаюся не раз

До свого босоніжного дитинства,

До тих осель, що прийняли все ж нас

В щасливу мить та пору материнства.

Це так було давно. Можливо, ні?

Можливо, це наснилося мені?

Але я бачу зримо вдалині

Батьків моїх щасливі силуети.

Та що це? Ні!

Це з плит гранітних лише їх портрети.

Візьму шматочок рідної землі,

Доземно вам, батьки мої, вклонюся,

Бо знаю в час вечірньої імли

(Коли вже від життя доріг стомлюся),

До вашої домівки повернуся.

Не забарюся.

Серед усіх доріг.

На світі є одна-єдина.

Це дому отчого поріг.

Де ти ступила ще дитиною.

(Пауза).

- Що ви відчували, коли звучала поезія?

- Які образи постали у вашій уяві?

- Розкрийте роль епітетів у творі?

- Передайте ставлення автора до своїх батьків. За що поетеса кланяється їм?

- Що символізує шматочок рідної землі?

- Чим відрізняється одна-єдина дорога від усіх інших? Доповніть цей образ своїми епітетами.

Вчитель. Валентина Сурова живе своєю малою батьківщиною, «святинями отчого порогу», вболіваючи за все, що її оточує.

2. Звучить поезія «Святині отчого порогу».


Мене привітно зустріча:

Хліб, вишиванка, сіль, ікона,

На покуті горить свіча.

Якась невидима дорога,

Чиєсь знайоме дитинча,

І мами усмішка, тривога:

- То ти, маленькеє дівча.

Ой, леле – світу, у гойдалці

Чиї ж то кіски розплелись?

Тож я, на диво тій скакалці,

Усе підстрибую увись.

Мені все хочеться злетіти

Від маминого теплого гнізда,

А мама, знай, та говорити:

Ще не прийшла твоя пора.

Святині отчого порогу

Хвала, прийшла…

У світ широкий

Ось звідти випорхнула я,

Де мама не стріча привітно,

І я вже не мале дитя.

Там лиш недопалку свіча

На очі сльози наверта.

І я стою давно не та,

Й батьківська хата вже пуста!

(Пауза.)

  • Обмін враженнями від поезії.

- Які почуття і настрій передає цей вірш? За допомогою яких художніх засобів автор досягає цього?

- Про які святині йдеться у вірші?



  • Доповніть (письмово) перелік святинь тими, які є у вашій хаті.

Мікрофон. До яких роздумів вас спонукає твір?

Учениця. Улюбленими квітами Валентини є троянди – яскраво–жовті, білі, червоні. Про них вона розповідає у вірші «О, як же мріялось багато!» Життя квітів асоціюється із життям закоханих. Період цвітіння такий короткий, як і період першого кохання. Відцвітають квіти, проходить кохання, але життя продовжується. Любов не зникає ніколи. Вона відчувається скрізь: у ставленні до людей, до природи, до отчого дому, до рідного краю… Це прекрасне почуття стало дороговказом поетичного слова Сурової. Мов життєдайне джерело, живить, струмить у її неспокійному серці, кличе до нових роздумів, до народження трепетних віршованих рядків.

3. Звучить поезія «О, як же мріялось багато!» (читає учениця).

Найбільш у світі я люблю – троянди:

Яскраво-жовті, білі та червоні,

Сльозою інкрустовано гірлянди,

Відобразилися в незайманому лоні

Сеньйори, панни, примадонни,

У грації хизуються вони,

Виграючи на всі тони,

Поки ще не настали холоди.

А як настануть – обпечуть морози

(Прийдуть, не забаряться восени),

Достатньо незначної дози

Пекельної муки ранньої зими.

І зронять пелюстки кохання,

Яке було, було та одцвіло.

Стоїмо на березі Ріки – востаннє,

Підставивши вітрам своє Чоло.

О, як же мріялось багато!

У цих стежках усе переплелось…

І вже не гріє – лиш горить багаття.

І як не є, - життя вже відбулось.

Вчитель. Продовженням цього вірша є наступний - «Слово про Катерину Білокур», яка малювала квіти «душею, пензлем, фарбами…». Але це вже були ружа, мальви, жоржини, чорнобривці і польові квіти.

Наснага, фантазії політ, натхнення не давали спокою Катерині Білокур. Її талант цінує Валентина і віддає належну шану цій жінці у своєму вірші, бо бачити прекрасний неповторний світ дається не кожному.

Ось послухайте цей вірш у виконанні учениці.


Ті квіти, що намалювала

Душею, пензлем, фарбами на полотні,

Художниця не знала – відчувала:

Її останні скрасять дні.

Запалахкотіло у промінні сонце,

І, випромінюючи німоту душі,

У потаємний світ – єдинеє віконце –

Етюди до людей пішли.

О, як вона страждала,

Що пальці не торкнуться олівця,

Благословення у Всевишнього благала,

Її творіння – плід його вінця.

І Катерина Білокур зачарувала,

Живописом жила,

У котрий раз, народжуючись, помирала, У кожній квітці оживала:

У ружі, мальві, у жоржині, чорнобривці.

Натура – квіти польові.

Вклоняюсь і складаю оду жінці,

А квіти із полотен, мов живі.

Скопіювати – неможливо:

Привабливі без позолоти рам.

І це не так важливо

У світлі дня, у світлі рамп?

Прекрасний різнобарвний світ,

Натхнення неповторна мить,

Наснаги і фантазії політ

Хвилюють всіх багато літ.

Шедеври не для споглядання,

Розбещеного пихою знавця,

Це особистості визнання

І перевтілення митця.

Талант за гроші не дається.



І істина – відома ця,

Знеслав’ю він не піддається

І не залежить від чужого гаманця.


4. Ознайомлення із змістом поезії «Повернемось до рідної землі».

Повернемось до рідної землі –

До тих скарбниць, що ми не зберегли,

До чистої батьківської криниці

Напитися джерельної водиці.

Щоб внуки й правнуки могли,

Повернемось до рідної землі.

Не відчуваючи років і втоми,

Послухаєм птахів, дерев розмови,

Хіба не зрозуміємо їх мови?

Який короткий шлях додому!

Повернемось до рідної землі.


Поки на світі ще батьки живі,

Прийдіть почути їх напутнє слово,

Згадати мами колискову –

Це так було давно? Можливо, ні?

Повернемося до рідної землі.

Повернемось до рідної землі,

Бо відлітають наші журавлі,

Не повертаються з далекої дороги

І повернути їх не буде змоги –

Повернемось до рідної землі.

- Які рядки повторюються? Як називається такий художній засіб і з якою метою його вжито у вірші?

- Чому автор так щиро благає всіх повертатися до рідної землі? Відповідь на це питання знайдіть у вірші.

- Розкрийте зміст рядків:

Бо відлітають наші журавлі,

Не повертаються з далекої дороги…

І повернути їх не буде змоги…

- Що вам вдалося переосмислити у своєму житті, коли ви ознайомились із цією поезією?

Пісня «Приїжджайте частіше додому» на слова В.Крищенка.

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.


  1. Довести, що прочитані поезії належать до філософської

лірики.

  1. «Незакінчене речення». Прочитані поезії Валентини Сурової допомогли мені зрозуміти… … … … … … … … … … … … … …


Домашнє завдання.
1. Читати інші поезії із збірки «Народжуємось для любові».

2. Вивчити одну поезію напам’ять.




Мальцева В.Ф., НВК
Тема: Слова, народжені любов’ю. (Життя і творчість Сергія Руденка)


Мета: ознайомити учнів із життям та творчим шляхом талановитого поета-пісняра Сергія Руденка; викликати інтерес до його творчості; розвивати вміння учнів орієнтуватися в прочитаному і аналізувати ліричні твори; виховувати почуття патріотизму, людяності, повагу до високих людських почуттів, любов до рідного міста.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: урок-зустріч.
Обладнання: портрет поета, виставка збірок “Зерниця”, газета “Звягель-Інформ”.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Перекази І легенди Звягельщини iconАстронавти
У статті аналізуються стародавні міфи й перекази про повітряні й “космічні” польоти героїв у добу Античного світу
Перекази І легенди Звягельщини iconУрок №1 Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея засновника Рим у»
Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея — засновника Риму»
Перекази І легенди Звягельщини iconПовідомлення про самостійно прочитані перекази. Дія за значенням переказувати
Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного...
Перекази І легенди Звягельщини iconКлас Вилучено з програми
Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»;...
Перекази І легенди Звягельщини iconНародні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності,...
Перекази І легенди Звягельщини iconПроект «чому ми так говоримо?»
Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей, їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити...
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 8 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconЛегенди Надвірнянщини
Пропонуємо вашій увазі збірник легенд та переказів Надвірнянщини. Пошукову роботу щодо збору, запису легенд провели бібліотечні працівники...
Перекази І легенди Звягельщини iconПоясніть історичне походження (3б) І сучасне тлумачення (2б) висловлювань: «Ганнібалова клятва»
Перед вами мініатюри з літописів часів Київської Русі. За історичними зображеннями складіть свою версію «Легенди про княгиню Ольгу»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка