Перекази І легенди Звягельщини



Сторінка15/17
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Епіграф: Мабуть, очищення душі своєї


Нам потрібно шукати не зовні, а в собі ...

С. Руденко

Хід уроку



Учитель. Літературні традиції Новограда-Волинського сягають у давнину, бо, напевно, наша земля щедра на таланти. Геніальна Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Ковальський, Іван Мамайчук, Надія Гончарук - ось наповнений перелік геніїв нашого міста. Яскравою зіркою в сузір’ї сучасних поетів Новограда-Волинського сяє ім’я молодого автора – Сергія Руденка. Він має не лише власну збірку поезій, а й є автором багатьох відомих пісень. Деякі з них стали популярними хітами, їх виконують відомі українські співаки. А пісні “Пані Осінь” та “Новоград” стали візитними картками нашого міста.

Учень. Сергій Руденко народився 4 листопада 1964 року.

Учитель. Сергій про себе особливо розповідати не любить, тому дізнатися про його життя справа не така й легка: автора ми шукаємо у віршах. А ось ці рядки, вміщені в альманасі “Зерниця”, якнайкраще розкривають суть Сергія Руденка як поета, громадянина і людини. Давайте вдумаємося у ці слова: - Часи “чорних душ” тривають. У ці страшні часи простій людині важко не очорнити свою душу... У такі величні часи люди звертаються до Бога, але хіба Бог бере гроші за очищення гріхів? Мабуть, очищення душі своєї нам потрібно шукати не зовні, а в собі... Може, між рядками ви прочитаєте думки і почуття, про які знали вже давно, але не могли добрати слів, щоб розповісти ці думки і почуття самому собі.

Учень. Коли читаєш поезії Сергія Руденка, відчуваєш, що автор любить свій народ, своє місто, вболіває за долю всієї планети. Вірш “Ми – діти Землі” (учень читає вірш).

Ми - діти Землі,

Безпорадні та кволі,

Блукаєм в пітьмі,

Як сліпі кошенята.

Невпинно шукаємо

Кращої долі,


А доля не річ,

Вона - птаха крилата...

Полине за обрій

В нестримнім польоті,

За хмари злетить

І назад повернеться.

З собою поманить

Так звабно. А потім

Поверне все так,

Як лиш їй заманеться...

А доля не річ,

Вона - птаха крилата,

За долею треба

У небо літати.

У вірші використано і епітети (безпорадні, кволі діти; нестримний політ; птаха крилата); і метафори (блукаєм у пітьмі); і порівняння (як сліпі котенята); антитезу (доля не річ, вона – птаха крилата).

Учень. Мене вразила поезія, яка починається словами: «Я душу серед поля покладу...!» У ній – позиція самого Сергія Андрійовича. А обрамлення («Я душу серед поля покладу, нехай її, брудну, омиють роси») підсилює основну думку твору: життя має смисл, коли живе людина.

Учень. У газеті “Звягель-Інформ” від 19 червня 2009 року я прочитав статтю про Сергія Руденка. Стаття називалася “Душа Сергія Руденка – у Ворзелі”. Автора запросили виступити на Київщині, у місті Ворзелі (про оплату виступу не йшлося). Сергій Андрійович погодився (що мене найбільше вразило!) і сказав: “Я привезу до вас свою “Душу”. (Збірка) . Я її не продаю!” Ось вона така душа у Сергія – щира, відкрита, доброзичлива. Він пише:

І є ще Душа, що літає по небу

В той час, як бездушні на площах кричать.

Учень. Мені дуже сподобався вірш “Не полишай мене, моє різдвяне небо!” (Учень читає вірш, аналізує його).

У вірші використано такі художні засоби:



  • епітети: різдвяне небо, срібний місяць, дитяча віра, зоряні світи, святкова ніч, стомлена земля;

  • метафори: віра вела, засвітити зорю;

  • риторичні фігури.

Учень. Звичайно, є у Сергія Андрійовича і вірші про кохання. Адже хіба може бути інакше? Кохання – одне з найпрекрасніших і наймутніших людських почуттів. В одному з віршів автор пише:

Життя, життя.... Розлука і чекання...

Кохання перше: любов остання ...

І час, який не має вороття.

І все ж, як добре, що ти є, - Життя!

Учитель. Про Сергія Руденка можна говорити багато і красиво, але розповідь не буде повною, якщо не сказать про Сергія як композитора і співака. Він сам пише музику. Співає, акомпануючи на гітарі. Приємний голос, ніжні слова і ... чарівна музика. Хто х нас не чув його “Пані Осінь?” (аудіозапис пісень “Пані Осінь”, “Новоград”.)

Учитель. Іде концерт. Відома українська співачка Алла Кудлай виконує пісню “Скрипалик”. Автор – Сергій Руденко Кого не зачарують такі слова. (Учень читає вірш)

В старому місті кафе і бари,

Салони модні “Палє Рояль”...

Із капелюхом на тротуарі ,

Ще зовсім юний стоїть скрипаль.

А в ресторанах ревуть оркестри ...

Фальшиві ноти і крик юрби,

А серед площі малий маестро

В полоні радості й журби.

Невідомі ноти - музика любові,

Зіграна з душею, просто так, “на слух”...

І кидають франти долари і франки

У старий потертий чорний капелюх.

Дарує струнам ці світлі чари

Безкрає небо і вся земля...

І скрипки голос летить за хмари

На крилах юності скрипаля.

Невідомі ноти - музика любові,

Зіграна з душею, просто так, “на слух”...

І кидають франти долари і франки

У старий потертий чорний капелюх.

Звуки теплим літом полетять по світу,

З-під смичка тонкого у крихкій руці...

А скрипалик грає і не помічає,

Як розносить вітер сірі папірці

Учитель. А зараз кожен із вас прочитає той вірш, який вам сподобався найбільше. (Учні читають вірші)

***
Я душу серед поля покладу,

(Нехай її, брудну, омиють роси),

А сам піду, в далекий край піду,

Як наймит стомлений і босий.

Зіб'ю в дорозі ноги до крові...

(В чужім краю ніхто не приголубить).

Які ще муки видумать нові

Тому, хто сам себе не любить?

Весь час питать: навіщо я живу?

А може просто — плюнути і жити?

Упасти в свіжоскошену траву,

Чи птахою у небеса злетіти.

Не в чужині, а тут, не на біду.

На радість всім, хто в серці зла не носить,

Я душу серед поля покладу

(Нехай її, брудну, омиють роси).

***

Зляканою птахою

Відлітає час.

Крилами вимахує,

Обганяє нас.

Натовпом збентеженим

Біжимо услід

Поміж днями радості

І роками бід.

Чорними дорогами,

Берегами рік,

З болями й тривогами

Й так із року в рік:

Наздогнати хочемо

Те, чого нема...

Брешемо й пророчимо,

Але все дарма...

Зляканою птахою

Відлітає час Від землі забутої,

Від безкрилих нас.

З темно-синього неба упала зоря

Догоріла і все...

Не помітили люди,

Що не стало іще одного корабля

З тих, що в небі пливуть із нізвідки в нікуди.

Люди просто ішли битим шляхом своїм,

Говорили про щось, неважливе до болю

І не думалось їм за печалями зим,

Що душа іще проситься вийти на волю.

Полетіти туди, де, в далеких світах,

Вже чекає її вітер нових земель.

Щоб, із чистих бажань, у загублених снах,

Збудувати для неба новий корабель.

Щоби хтось із людей, на порозі весни,

Просто глянув би в гору і звідси, здаля,

Пригадав свої мрії і радісні сни

І впізнав би у небі свого корабля.

***

За далекою смугою заходу сонця,

Що ледь-ледь пробиває вечірній туман,

В синім отворі неба, як у ополонці,

Світять зорі багряними цятками ран.

За далекою смугою заходу сонця...

За зеленою смугою темного лісу

Новий день помирає в холодній імлі.

Ніч приходить і чорну кидає завісу,

Кров'ю дня зостається роса на землі.

За зеленою смугою темного лісу...

За блакитною смугою раннього неба

Наливається жаром холодна зоря.

Новий ранок невтішний приходить до тебе,

І жене у дорогу за сині моря.

За блакитною смугою раннього неба...

За прозорою смугою вічної долі

Дивні люди міняють то пісню, то стяг.

І мандрують далеко, шукаючи волі,

Полишаючи світ непотрібних звитяг.

За прозорою смугою вічної долі...

***

Я не чекаю вже нічого...

Надії тінь в душі не промайне.

Нам доля різні зміряла дороги,

Забудь мене, забудь мене.

Нехай весна тобі дарує квіти,

Кохання нам не поверне,

В твоїй душі співає літо,

В моїй душі зима... Забудь мене.

***

Блукало літо тихими стежками,

Шукало осінь серед буйних трав.

В саду, під молодими яблунями

Вогнем кохання червень догорав.

Птахи співали віру в тихе щастя

І літо стало липами цвісти.

І літу вірилось, що все ж таки удасться

Кохану осінь серед лип знайти.

Достиглим яблуком упала в сад надія

І серпень літо нарядив у сни,

А вересень поніс про осінь мрію

В далекий край майбутньої весни.


***

Життя, життя... Розлуки і чекання...

Кохання перше і любов остання...

І час, який не має вороття.

І все ж, як добре, що ти є, Життя!

Що розквітають посмішки і квіти,

Що друзі є і щастя — наші діти,

Безсонні ночі і щасливі сни,

І поцілунок першої весни,

І погляд ніжний кличе в забуття...

Як добре, що ти є, Життя!

І в день, коли піду за той поріг,

Де вже нема ні часу, ні доріг,

І звідки вже не буде вороття,

Скажу: «Як добре, що було Життя!»

І як спитають за добро і зло,

Згадаю все, що радісне було,

І щоб не гризло душу каяття,

Вклонюсь тобі до ніг, моє Життя!

***

Довірливим, маленьким кошеням

Дитяча радість зазирає в душу,

А я втрачаю лік безликим дням

І кожен день, чомусь, старіти мушу.

І суєтою невблаганні дні,

Як бур'яном колючим проростають...

Приходить сон і тільки уві сні

Я подумки ще іноді літаю.

Стомились крила, тіло і душа,

Але в очах вогонь іще жевріє

І серце просить: «Ти не полишай,

Не полишай, не полишай надію».

І я втрачаю лік безликим дням,

І кожен день чомусь старіти мушу,

Та знову й знов маленьким кошеням,

Дитяча радість зазирає в душу.

Час іде, урок закінчується, але зустріч з Сергієм Руденком не закінчується. Його поезія наводить нас на роздуми, допомагає орієнтуватися в житті, вірити в краще, вселяє надію на віру і любов.



Простота і правда його поезій виховує в нас почуття патріотизму, людяності, любов до рідного міста.
Домашнє завдання - кросворд











Р




























У



















Д






















Е




























Н



















К






















О






















  1. Як називається збірка, у якій вміщені вірші автора?

  2. Форма уроку - урок - ...

  3. Назва збірки.

  4. Назвати ім’я автора.

  5. Як називають поета, який пише музику на свої вірші?

  6. На якому музичному інструменті грає емігрант?

  7. Яку пору року автор називає “пані”?


Маліновська Н.П., ЗОШ №3
Тема: Поетична творчість Галини Сайчук
Мета: Ознайомити учнів із творчістю поетеси-землячки Галини Сайчук, викликати в них інтерес до її творчості: аналізувати прочитані твори, виховувати в них добро, людяність, повагу до високих людських почуттів.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: збірка поезій Г. Сайчук з автографом автора, диски з записом пісень у виконанні поетеси, ілюстрації до прочитаних творів.
Випереджувальні завдання для творчих груп: під керівництвом вчителя підготувати інтерв’ю із поетесою; характеристику збірки «На промені Любові», дібрати для читання (напам’ять) й аналізувати твори, які найбільше сподобалися, навчитися співати пісні: «Мамина молитва» і «Наше місто», намалювати ілюстрацій до творів.

Підготовка до уроку: тема уроку, план його проведення, епіграф записані на дошці.


Епіграф: «Живу по правді й жити поспішаю,

З відкритим серцем день я зустрічаю,

Бо я стою на промені Любові,

Бо я живу на промені Любові.»

Г. Сайчук

ПЛАН УРОКУ



  1. Розповідь про поетесу.

  2. Тематика поезій Г. Сайчук:

а) тема рідної землі, «малої батьківщини» (вірші «Моє Полісся», «Рідне село»);

б) тема материнства (вірші «Мамині руки», «Мамина молитва»);

в) тема добра і зла (вірші «Відкриймо для добра серця», «Щоб чорний світ веселкою заграв», «На промені Любові»);

г) тема творчості Лесі Українки («Лесине слово»);

д) тема кохання (вірші «Присвята», «Мій Ангеле», «Зорецвіт», «Наше літо»).
Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Учитель говорить про тему уроку:

Ознайомитися із творчістю талановитої поетеси, пройнятися тими високими почуттями людини, яка по-справжньому любить рідну землю, людей, життя, несе у світ добро і радість.



Бесіда:

- Як ви розумієте епіграф нашого уроку. Давайте запишемо його у зошити !

- Давайте разом подумаємо, як епіграф пов’язати з темою нашого уроку.

Підсумок. Ці слова говорять, про призначення людини на Землі – жити по правді, з відкритим серцем, даруючи всім добро, милосердя, любов. Отож, запрошую Вас до розмови за віршами із збірки « На промені Любові» поетеси-землячки Галини Іовни Сайчук.


ІІІ. Сприйняття і засвоєння матеріалу.

Робота в групах.



  1. група – «Репортери - біографи»

  2. група – «Читці - декламатори»

  3. група – «Дослідники - літературознавці»

  4. група – «Художники - ілюстратори»

Підготували , будь ласка свої питання до наших репортерів-біографів; у них було завдання взяти інтерв’ю у поетеси.
ІV. Діалог репортерів з літературознавцями:

  • У якому році народилася Галина Іовна? Де знаходиться місце її народження?

Біограф – репортер:

  • Наша поетеса народилася 8 травня 1958 року в с. Кропивня Новоград-Волинського району Житомирської області. Будиночок розташований на горбочку, у дуже гарному місці. Біля будинку є криниця і росте чудовий сад.

  • Яку освіту здобула поетеса, і де?

  • За фахом – вона вчитель української мови та літератури. Закінчила Житомирський державний педагогічний інститут ім. І.Я. Франка. З 2006 по 2008 рік працювала вчителем у нашій школі.

  • Де зараз працює Галина Іовна?

  • Працює методистом медичного коледжу, постійно у творчому пошуку. Готує до друку другу збірку.

  • А чим вона захоплюється?

  • З дитинства поетеса захоплюється літературою, друкується в місцевій пресі. А ще вона дуже любить українську пісню. Майже всі українські літературні пісні знає напам’ять. Має чудовий голос, активна учасниця міського хорового народного колективу «Полісся». Коли читає студентам лірику, то співає, коли є настрій.

  • А що найбільше запам’яталося із розповідей поетеси?

  • Нам добре запам’яталися слова поетеси, де вона говорить, про швидкоплинність життя, тому свою роботу завжди потрібно виконувати якнайкраще. І цьому вчить своїх студентів. Дуже хоче щоб був добрішим світ, щоб люди цінували своє минуле. Завжди знали якого ми роду – племені, жили за Божими законами. Дуже любить поетеса сільських людей. Бо вважає, що вони простіші, відвертіші. Закохана з дитинства в природу рідного краю. «Я люблю все: гаї, озера, чисте повітря. Дуже люблю той період , коли цвітуть сади – чаруюче видовище», - говорить Галина Іовна. Це її надихає на нові творчі досягнення. Її будиночок в селі був осередком культурного життя. Там завжди збиралося багато людей. Оце, мабуть і все, що хотіли вам розповісти. Спілкування з цією чарівною жінкою дало нам багато позитивних емоцій, залишило теплий сонячний спомин.

Вчитель. Дуже дякуємо нашим репортерам за цікаву інформацію, тепер надаємо слово нашим літературознавцям.

Учень. «Маленька батьківщина» - це дорогі і близькі серцю місця. І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежки до рідного дому. Ми бережемо в пам’яті все, що пов’язано з найсвятішим місцем на землі.

Декламатор. Читає вірш: «Моє Полісся». Лине грам. запис пісні на слова Г. Сайчук, музика О.Сайчука «Рідне село»

Бесіда – мікрофон:

Учитель починає перший:



  • Що ви включаєте в поняття «мала батьківщина»?

  • Чи знаходимо образ цієї «маленької батьківщини» у віршах Г. Сайчук?

  • Назвіть худ. деталі у прочитаних віршах, які є уособленням «маленької батьківщини» Г. Сайчук

  • Чим запали ці вірші у душу?

Літературознавець: Мене дуже приваблюють твори Галини Сайчук, присвячені матері. Я знаю: немає жодного поета, у якого були б відсутні вірші про матір. Теплом огортає душу, коли читаєш рядки, де авторка називає маму ластівкою весняною.

Декламатор: Читає вірш «Мамині руки». Лунає пісня у виконанні учениці на слова Г. Сайчук, музику написав Н. Маліш «Мамина молитва».

Бесіда за прослуханими поезіями:



  1. У яких рядках поезій звучить переконання що мама – це все в житті?

  2. Які художні засоби використані у поезії?

  3. Які напуття давала мама дітям?

Підсумок бесіди. Ці вірші писала жінка, яка багато чого розуміє в житті, і як одну з найвищих істин передає нам: людина повинна жити для добра, і свято оберігати пам'ять про найсвятішу на землі людину.

Літературознавець: слово має несказанно сильну магічну силу, воно як зброя за допомогою якого можна окрилити чи вбити людину. Отож, вміймо оперувати словом допомагати людям в скрутну хвилину і розділяти радість – в радісну.

Декламатори: Читають вірші :

  1. Відкриймо для добра серця

  2. Щоб чорний світ веселкою заграв

  3. На промені любові

Бесіда за прослуханими поезіями:

  1. До чого закликає авторка в своїх поезіях?

  2. Яке соціальне зло описано в поезії: «Щоб чорний світ веселкою заграв»?

  3. Про що повинна завжди пам’ятати людина?

  4. художні засоби поезій.

Підсумок бесіди. Авторка стверджує, що не буває чужої біди, і що потрібно відкрити свої серця для добра.

Літературознавець: Невмирущий образ Лесі Українки оспівували наші земляки протягом багатьох десятиліть. Не виняток і Галина Іовна. Свій вірш вона назвала «Лесине слово».

Декламатор: Читає вірш «Лесине слово».

Літературознавець: У цьому вірші поетеса, звертається до Лесі, прославляючи її талант, її любов до рідної землі, і запевняє Лесю про те, що вона вічно житиме у наших серцях, і до неї завжди на сповідь будуть йти люди.

Літературознавець 2: Галина Іовна говорила, що відколи існує розумна людина, існує і кохання – чисте, благородне почуття. Більшість її поезій присвячено оспівуванню кохання – одного з найпрекрасніших і наймогутніших людських почуттів. І свою збірку вона назвала «На промені Любові». Ось, що вона написала : «Є у Господа нашого дванадцять ясних променів, які йдуть до нас на землю з Його чистого люблячого серця, і кожна людина стоїть на одному з них. Але найсильнішим є промінь Любові. Бо все народжується з любові і світ цей створено люблячим серцем Всевишнього».

Декламатори: Читають вірші «Присвята», «Мій Ангеле», «Зорецвіт».

Звучить звукозапис пісні «Наше літо»у виконанні авторки, музику написав Юрій Лагасюк.

Бесіда за прослуханими поезіями:


  1. Чим сподобались вам поезії про кохання?

  2. Зачитати рядки вірша, які найбільше сподобались

  3. Які художні деталі є у віршах? Г. Сайчук покладено на музику?

Підсумок бесіди: Інтимний світ героїні поезій Галини Сайчук – це настрої, почуття переживання, утвердження права людини на своє почуття. Це – щире освідчення героїні, в якому сила почуттів передається чарівною музичністю звучання слова, схвильованістю, яскравою образністю.

Учитель. 5 віршів Галини Іовни покладено на музику. Сьогодні ми з вами мали можливість прослухати лише три. Ми надіємось, що у виконанні поетеси у нас ще буде можливість прослухати і такі пісні як: «Син землі» на музику М. Куркача і «Зустріч» на музику Т. Золотаренка. А зараз попрошу ілюстраторі прокоментувати свої роботи, які сьогодні прикрашають нашу дошку.

Ілюстратори розповідають про свої малюнки, на яких використано теплі тони, щоб передати тепло променів Добра і Любові – червоний, жовтий, жовтогарячий, зелений, блакитний – радість життя.


VI. Підсумок уроку. Оцінювання. Рефлексія. Бесіда.

  1. Чи досягли ми мети?

  2. Що дав нам цей урок, чим збагатив?

  3. Що ви взяли для себе особисто?

Заключне слово вчителя:

Сьогодні ми відчули як ожила естетика українського слова під пером чарівної жінки, нашої землячки, нашої колеги. Радіє душа, що є у світі такі українські жінки! Вірші її щирі і відверті і тим захоплюють. Інколи вони просто як одкровення. Думається, що вона напише ще багато ліричних поезій. І ми бажаємо їй щастя на поетичній дорозі, нових стрічань і благородних поривань!



VII. Домашнє завдання:

Написати твір на тему: «Мої враження від творів Г. Сайчук


Додатки

Моє Полісся

Моє Полісся синьооке,

Озер блакить і неба синь.

З усіх доріг, близьких і дальніх

Спішу до тебе на поклін.

Тобі вклоняюсь низько я

І набираюсь сили – соку

З твого святого джерела.

Мої тут родичі і друзі,

Мої колеги – трударі.

Нехай здоров’я й вам прибуде

З джерел поліської землі.

Тут пісня лине понад плаєм,

Дзвенить струною, кличе в даль.

Душа хвилюється розмаєм,

І лине музика жива.

Летять роки, неначе птиці,

Їх ні догнати, ні спинить,

А серце вимовити хоче:

- Спинися, мить! Спинися, мить!

Вишневим цвітом сад сміється,

Додолу сипле пелюстки.

Я наберу в долоні сонця

Й роздам, як осені дари.

Рідне село

Зацвіта село моє садом навесні –

Це моя маленька рідна Батьківщина.

Тут на цій землі народились ми,

Нас у світ широкий повела стежина.

Безмежний простір манить ген за обрій,

Крайнебо тут аж хочеться торкнуть,

А рідного села блакить високу

На крилах журавлі у даль несуть.

Курли – курли – курли – курли – курли –

Крайнебо тут аж хочеться торкнуть.

Курли – курли – курли – курли – курли –

На крилах журавлі у даль несуть.

Тут медами пахнуть сині вечори,

І духмяні трави огорнуть шовками.

Із усіх доріг, що у нас в житті –

Найсвятіші та, що веде до мами.

Птахою увись пісня знов зліта,

Нива запашна щедро колоситься,

Краю рідний мій, рідна сторона,

Хай твоя земля у віках святиться.

Мамині руки

Цілую руки мамині натруджені,

Вклоняюся в шанобі і любові.

У благовісника весняного пробудження

Прошу для тебе матінко здоров’я.

Матусе рідна, ластівко весняна,

Мене твоя усмішка зігріває.

Я хочу, щоб була ти завжди з нами,

Й молитву щирим серцем промовляю.

Твоїми добрими словами і порадами,

Твоїм теплом живемо ми і гріємось,

Як птахи до гнізда твого злітаємось,

Бо на підтримку мамину надіємось.

Твоїми ніжними, невтомними руками

У квітнику завжди зоріли квіти.

Веселими, дзвінкими голосами

В оселі нашій щебетали діти.

Цілую руки матері натруджені,

В поклін доземний голову схиляю.

Летять роки, як коні схарапуджені,

Святому імені я гімн життя співаю.

Мамина молитва

На просторах рідних в нас міцніли крила,

Щоб у час прийдешній нам злетіть увись,

Мама нас ростила й Господа молила,

Щоб стрімким і рівним був дітей політ.

Мамина молитва світла, наче небо,

Тепла, наче сонце, ясна, як зоря.

Мамина молитва у житті нам треба,

Як ковток повітря, як жива вода.

Матінко рідненька, в цій молитві сила,

І слова пророчі з неї пророста:

- Для добра живемо – пам’ятай, дитино, - Знов мені шепочуть мамині вуста.

Лагідна й висока, тиха і врочиста,

Лине над землею, піснею звучить.

Мамина молитва – пресвята і чиста,

Нам дарує сили в цьому світі жить.

Відкриймо для добра серця

Відкриймо для добра серця –

Біди чужої не буває.

Нехай ніколи біль –біда

Поріг ваш не переступає.

Хай входить сонце в кожен дім,

Сміються діти, пісня ллється,

Нехай ніколи горе в нім

Вас не чекає й не ведеться.

І хмара чорними крильми

Нам білий світ не заступає,

Тож, люди, будьмо ми людьми –

Біди чужої не буває.

Всміхніться цвітом сад – душі,

Тепла свого не пошкодуйте,

Нужденним, немічним і хворим

Частинку серця подаруйте

Воздасться вам за доброту,

Великодушність, милосердя.

Всевишній дасть вам висоту

І дасть своє благословення.

Добро на цій землі творіть

Щораз, щоднини, повсякчас

І по життю з добром ідіть –

Хай Бог благословляє вас!

Щоб чорний світ Веселкою заграв

Ця біда підкралась непомітно

Й тихо в спину б'є своїм ножем,

Косить, переважно, цвіт майбутній.

Як же ми державу збережем?

Страшна сила – наркота проклята,

Алкоголь страшний і нікотин

Стукають у кожні двері й хату,

Йдуть без оголошення війни.

І майбутнє нації згорає,

Як в страшних Чорнобиля димах.

День новий за обрієм згасає:

Все заполоняє чорний жах.

Схаменіться, дочки України,

Зупиніться, матері, сини,

Наберіться сили і терпіння –

Станьмо разом супротив чуми!

Наберімось мужності і волі,

Об’єднаймось всі ми, як один,

І повірте: в сім'ї вольній, новій

Будуть люди, будуть мати й син.

Лиш повір у себе – це так просто

День новий зустріти у добрі.

Усміхнися щиро і сердечно

Всім живим на цій святій землі.

І тоді заграє веселково

Світ, що чорним так тобі здававсь,

І життя нове почнеться знову,

Тільки ти будь сильним, не здавайсь!

Я всім серцем Господа благаю:

- Дай прозріння дочкам і синам!

І над Україною засяє

Промениста, ясная зоря.


Присвята

Ти для мене – подарунок долі,

Ти для мене – дивоквіт любові.

Ти для мене – радість неповторна,

Ти для мене - ніжність невимовна.

Ти для мене – і легенда, й казка,

Ти – моя невичерпна ласка.

Ти – сльоза, якою плаче серце,

Ти – жадання, що згорає в герці.

Ти – мої розлуки і чекання.

Ти – моя підтримка і страждання.

Ти для мене – пісня солов’їна,

Ти – мій неповторний цвіт калини.

Ти – зоря у Всесвіті найкраща.

Ти – моє кохане, любе щастя.

Ти для мене – райдуга над лугом,

Ти для мене – завжди будеш другом.

Ти – світанок, скупаний росою,

Ти – кохання, зрошене сльозою.

Ти – моя молитва сокровенна,

Ти – любов моя благословенна.


Лесине слово

Не мала ні долі, ні волі не мала,

Лиш голос та слово палке подавала,

За рідную землю, народ український

Боролася мужньо – перлина поліська.

Так Лесю ми любо і щиро зовемо,

Її по життю заповіти несемо.

Як сталь її слово викрешуем з серця,

Гартоване, мужнє, народжене в герці.

Боліла душею, напружені нерви,

О Лесю, ти наша богиня Минерва

Тебе величам, тебе прославляєм,

Тобі, Українко, ми славу співаєм.

Ти житимеш вічно, твої заповіти Виконують нині дорослі і діти.

Вчимося у тебе Вкраїну любити,

Всім серцем за неї щоденно боліти.

Ми молимо Бога за неї святую:

Хай матінку – землю від зла порятує

Нехай напоумить синів – яничарів,

Щоби припинили вони свої чвари.

Нехай їм у серці болить Україна –

Найкраща, найліпша, у світі єдина

Вона нас зростила, вона – наша мати,

Це гріх непростимий – її зневажати.

О Лесю Велика, збулись твої мрії –

Досвітній огонь в наших душах зоріє.

Ти вічно жива у серцях наших будеш,

На сповідь до тебе завжди йтимуть люди!


На промені Любові

Життя дорога наша не легка.

Вона то рівна, то вона крута,

То стелеться, мов дзеркало, гладенько,

То йдеш, немов по кризі, по тоненькій,

То рушничком барвистим зацвіте,

То грозами і зливами лине,

То обпече тебе вогнем палючим,

То зрадою поранить так болюче.

Ти впевнено іди, не збийсь з дороги,

Хоч будеш різати й ламати ноги,

Лиш і не звертай і не ховайсь за спини,

А гордо йди, твоє ім’я – Людина.

Живу по правді й жити поспішаю,

З відкритим серцем день я зустрічаю,

Бо я стою на промені Любові,

Бо я живу на промені Любові.


Мій Ангеле

Я пригорну тебе до свого серця

І поцілую душу золоту.

Дарую сонце у очах – озерцях,

Мій Ангеле, я так тебе люблю.

Не дам захмарить світлий день журбою,

Я витру болем зронену сльозу

Палким цілунком, поглядом, весною.

Мій Ангеле, як сильно я люблю.

Життя мого красивинка ти дивна,

У серці засвічу тобі зорю,

І забринить мелодія чарівна,

Мій Ангеле, як ніжно я люблю.

Я назбираю райдуг у долоні

І щастя на поріг твій приведу.

Мій Ангеле, мій золотавий сонях,

О як же солодко тебе люблю.

Вінок прекрасний із пісень сплітаю

І як молитву щиру повторю:

Коханий, любий, сонячний, жаданий,

Мій Ангеле, безмежно я люблю.

Для тебе кращих квітів назбираю

І душу твою сяйвом озорю.

Мій Ангеле, земним я буду раєм,

О як же віддано тебе люблю.

Іду до тебе, мовби до причастя,

Побачу – в серці садом зацвіту.

Мій Ангеле, жіноче моє щастя,

Я так молитвенно тебе люблю.


Наше літо

Я любила, я кохала,

Я щасливою була.

Я від радості сміялась

І крутилась голова.

Наше літо нас зігріло,

Наше літо нас звело.

Нас зігріло – поріднило

І навіки розвело.

Наше літо відзвеніло.

Наше літо відгуло.

Наше літо відсміялось.

Відспівало, відцвіло.

Журавлиний ключ востаннє

Лиш змахнув мені крилом.

Він забрав моє кохання

Й зник далеко за селом.

Наше літо відзвеніло,

Наше літо відгуло.

Наше літо відсміялось,

Відспівало, відцвіло.

Ти до мене більш не прийдеш

І не скажеш, що люблю,

І не витреш на обличчі,

Болем зронену сльозу.

Наше літо відзвеніло,

Наше літо відгуло.

Наше літо відсміялось,

Відспівало, відцвіло.

Зорецвіт

Де колише вітер трави,

Де отави запашні,

Там зустрілись ми у травні,

Як цвіли навкруг сади.

Мій коханий, мій коханий.

Мій чарівний Зорецвіт.

Покохались ми у травні,

І нам заздрив білий світ.

А солодкі поцілунки,

І жагучі, і п’янкі,

Дарувала ніч-чаклунка,

Як цвіли навкруг сади.

Осінь-фея яснокоса

Поманила у світи.

Посивіло синє небо.

Відцвіли давно сади.

Мій коханий, мій коханий,

Мій чарівний Зорецвіт.

Як кохались ми у травні –

Нам ще й досі заздрить світ.


Табакова Н.О., ЗОШ №5


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Перекази І легенди Звягельщини iconАстронавти
У статті аналізуються стародавні міфи й перекази про повітряні й “космічні” польоти героїв у добу Античного світу
Перекази І легенди Звягельщини iconУрок №1 Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея засновника Рим у»
Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея — засновника Риму»
Перекази І легенди Звягельщини iconПовідомлення про самостійно прочитані перекази. Дія за значенням переказувати
Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного...
Перекази І легенди Звягельщини iconКлас Вилучено з програми
Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»;...
Перекази І легенди Звягельщини iconНародні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності,...
Перекази І легенди Звягельщини iconПроект «чому ми так говоримо?»
Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей, їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити...
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 8 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconЛегенди Надвірнянщини
Пропонуємо вашій увазі збірник легенд та переказів Надвірнянщини. Пошукову роботу щодо збору, запису легенд провели бібліотечні працівники...
Перекази І легенди Звягельщини iconПоясніть історичне походження (3б) І сучасне тлумачення (2б) висловлювань: «Ганнібалова клятва»
Перед вами мініатюри з літописів часів Київської Русі. За історичними зображеннями складіть свою версію «Легенди про княгиню Ольгу»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка