Перекази І легенди Звягельщини



Сторінка16/17
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Тема: «Мереживо ілюзій» Ольги Захарової



Мета: поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості;

- виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;

- прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, уміння насолоджуватися художнім твором;

- виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;

- розвивати логічне та образне мислення, культуру мовлення та читання;

- формувати в дітей самостійні судження, вчити їх давати об’єктивну характеристику героям, художнім образам і явищам.


Обладнання: збірка віршів Ольги Захарової «Мереживо», збірки поезій місцевих поетів, малюнки Ольги Захарової, аудіозаписи.

Хід уроку




Учитель. Рідна земля - це світ, де ти вперше бачив сонце і небо, це коріння твого роду і паростки твого майбутнього, це те, що дає тобі щастя жити і творити. Наша звягельська земля має особливу силу, дала наснагу до творчості багатьом талантам, зростила і викохала невмирущу в наших серцях Лесю Українку. І якщо ти поет - то Батьківщина для тебе така ж дорога і свята, як батькове слово і мамина молитва.

Учениця.

Заблукала в лісі моя пісня…

Полетіла стрімко в небеса.

Розбудила заспану природу

Чарівлива звягельська весна…
Йду у ліс забутими стежками,

Мавок в лісі чую голоси:

«Поверни нам музику, Лукаше,

Віру у кохання воскреси!

Дай ковток надії на безсмертя,

Сили для польоту в майбуття,

Кольору добав у чорно-біле,

Безтілесне мавчине буття!»
Тихо. Шепіт листя й плеск водиці.

Я в полон казки і жалю.

Маю ж бо я серце не із криці,

А з проміння сонця і вогню,


З шепоту листочків на березі,

З хвиль стрімких і співів у гаю,

З райдуги, із квітів при дорозі…

Краю милий, я тебе люблю!

Учитель. Сьогоднішній урок ми розпочали поезією нашої землячки, молодої поетеси – багатогранно обдарованої особистості – Ольги Захарової. Презентую вам першу збірку цієї авторки – «Мереживо».

Учень. Ми запитали у Ольги Анатоліївни, чи любить вона писати вірші. «…Я не можу сказати, що мені подобається писати вірші. – Відповіла авторка. - Часто, дуже часто, це лише можливість розповісти проте, чого не можна сказати вголос. А ще – це можливість довго не говорити зайвих слів – все найважливіше ховається між рядків… Того головного більшість людей і не зрозуміє. І це добре. Непорозуміння може легко зруйнувати натхнення, а натхнення – це те, що дарує нам справжнє, недаремне життя…»

Учитель. І справді, в поезіях О. Захарової досить часто ховається щось особисте, потаємне, і в той же час пристрасне і ніжне, щире і відверте.

Учениця. читає поезію

Думок моїх політ

А зігнути б крила й полетіти,

В синь, туди, в блакить небес…

Я б хотіла крильми огорнути,

Осягнути зором світ увесь!

З швидкістю б шаленою промчати

Вверх, вперед та й знову до землі,

Спокій у душі розхвилювати,

Щоб забилось серденько гучній.

Хай би вітер-капосник побігав –

Буду ще літати цілу ніч!

В мене стане сили і фантазій –

Здоганяти думку – марна річ.

Учитель. Чарівний світ літератури допомагає зовсім по-іншому, через призму бачення письменника, глянути на світ, замилуватися ним і відчути гордість за те, що ти народився саме на цій землі, живеш тут і будуть жити твої нащадки.

Народні перекази, казки, пісні знайшли своє відображення у поезіях Ольги Анатоліївни. Читаєш – і перед тобою , наче уві сні, постає фантастичний світ мавок, русалок, химерних образів.



Лесина казка

Загляда до мене нічка у віконце,

Місяць розсипає зорі золоті.

Як люблю я слухать в ліжечку своєму,

Як читає мама Лесині казки…
Правда, каже ненька, що то все насправді,

Що живе у лісі Мавка й Лісовик.

І русалки хитрі забирають в хащі

Діток неслухняних, впертих та вертких.
А я в мами гарна і розумна доня –

Книжку прочитати можу вже й сама.

Та школа, скажу вам,що тоді русалки

Не прийдуть по мене бо слухняна я.

Та коли засну я – поринаю в хащ.

Там роблю, що хочу, це ж казковий світ.

Подружусь із Мавкою, посварюсь з Лукашем.

В небі Перелесника я побачу зліт.
Розчешу русалкам довгі їх косички

Водяник на дуді буде награвать.

Зверху по водичці озерній, холодній

Будемо ми разом гарно танцювать.
Подарує квіти Польова Русалка,

У вінок сплету їх й заспіваю враз:

«Як прекрасно жити в лісовому царстві!

Шкода, що уранці прокидатись час!»

Добрий ранок, сонце! «Як спалося, доню?»–

Мама запитає, а я вся тремчу.

Бо в косах у мене з польових ромашок

Залишивсь віночок в крапельках дощу!

Учитель. Тематика поезій молодої авторки – різноманітна. Вірші про школу і юність, про кохання і природу, філософські роздуми над сутністю буття людського, вірші, присвячені героям війни… Все, до чого б не торкалося перо О. Захарової, сповнене, щирістю, ліричністю, емоційністю.

Учень.

Посланець миру

Ти – вічний воїн, стомлений блуканням

По шляху хибному і томлений життям.

ТИ йдеш до бою, віриш в справедливість,

Що світ врятуєш зброї лиш биттям.
Не егоїст – воюєш не за себе,-

За всіх, а всі за всіх й тебе.

І кожен чинить так,

Що світ вмира від болю,

Від сотень поховань людських..

Спини ж себе!

Вже пізно? Вже й тебе не стало?!

Чого добився – світу більш нема!

Все, все загинуло. Мої старання марні…

Я ж не людина,

тільки Посланець буття…
Та я не здамся: вмию всіх водою,

Освяченою Тим, хто є Життя.

Бо я– Посланець Миру, й це мій вибір –

Всіх рятувать і вірить в каяття

Учениця.

Молитва (до Дня Перемоги)

Мій отче! Захисти й оборони

Нас грішних, не слухняних, гордих впертих,

Що замахнулись знищити все те,

Що Ти створив для радощів всіх смертних.
Прости, що заставляємо страждать

Ми наших близьких, раним їхні душі.

В серця пошли Ти наші благодать

І подаруй щоденно хліб насущний.

Забути нам не дай про тих людей,

Героїв, що боролись до загину.

Хай в пам’ять про мільйони тих смертей

Вогонь палає у руках дитини…
Запалим свічку й помолімося за них:

За відданість, любов, самопожертву.

Й хвилиною мовчання у цей час

Згадаймо тих, хто ще живий і мертвих.

Хто сил не шкодував за наше майбуття.

Війни боялись та ішли на муки

Заради миру й щастя у очах

Нащадків й неможливості розлуки…

Учитель. Не кожному вдається так тонко, кількома штрихами створити настрій, уміло передати стан душі, наповнити віршований рядок смислом, життєвим порухом. Усе це природно, легко , з смаком.

Учениця.

Весна

Коли відчуєш ніжний подих вітру,

Коли теплом ласкавим сонце огорта,

Коли заб’ється серденько гучніше,

Ти зрозумієш, що прийшла весна…
По-іншому задивишся на зорі,

По-іншому сприйматимеш людей.

Відчуєш щось в повітрі й мимоволі

Прислухаєшся до пташок пісень.

І щось в душі народжується знову,

Те, що тримала в холоді зима,

В потік переростає крапелька любові,

Думки у пісню перетворює весна.
Стає так легко, що летиш за хмари!

Не на яву, нажаль, а тільки уві сні.

У невагомості подіють мої чари,

І вище хмар злетиш за мною й ти…

Учитель. Чиста, дзвінка, земна поезія О. Захарової, мелодійні, ліричні чуттєві вірші легко лягають на музику. Їх знають і співають у нашій школі та у місті. Та найкраще виконання – з вуст самої авторки. Тож пригадаємо їх і ми…

Бал випускний

1 к.

Вечір випускний – неповторна мить.

Непомітно так час для всіх летить.

І змахнуть сльозу нині вчителі.

Вам до успіху,вам до мудрості

Віддають ключі, віддають ключі!

Приспів:

Бал цей випускний /2 вечір запалив.

Шлях вам до зірок /2 у житті відкрив.

Хай заграють враз долі голоси:

З гордістю звання /2 «випускник» неси.

2 к.

Зоряна ця мить, ніжність у серцях.

Долі ваші лиш знають небеса.

Нова зірка десь заблищить вночі –

Храм науки дасть, вам сьогодні дасть

У життя ключі, у життя ключі!

Учитель. Музика, злившись із поетичними словами О. Захарової, надала пісням крилатого розмаху. В кожнім слові відчувається закоханість автора в музику, у глибини слова, щоденна праця в безмежній царині творчості.

Русалчина пісня

1 к.

Зіронько, засяй враз там,

Де блищить водичка.

І поклич нас у танок,

Розбуди сестричок.

Приспів:

Водяні красунечки,

Повмивайте личка,

Буйний вітре, провій стиха,

Розчеши косички.

2 к.

Станьмо в коло біля лісу,

Нам заграють трави.

Хай побачить ясен місяць

Всю красу русалок!

Учитель. Сьогодні впевнено можна сказати, що Ольга Захарова має своє поетичне обличчя, свій голос у літературі, тонко розуміє і майстерно використовує у своїх віршах багатство рідної мови. Вміє поетично висловлюватись не стільки розумом, скільки душею. Адже більше від того, що є в душі, поет не спроможний сказати, бо душа – єдина сила вічності в середині нас. І найвища поезія, певне, є функцією душі, а не розуму. Саме душа наділяє поезію особливою енергією, яку не замінити ніякими хитромудрощами.

Мереживо ілюзій

В душі вже осінь. У роках ще літо.

Для мене його навіть й не було.

Невтішні є оті чужі прогнози:

Коли душа старіє, тілу все-одно.
Як старці сивочолі жеврієш минулим,

Красу якого не цінив ніхто.

Щось пролетіло світле, промайнуло,

Залишивши буденне «все було».
Ідеш вперед поволі, мов в тенетах,

Тримає полохливе щось в душі.

В склянім, у затхлім долі лабіринті

Ідеш курсивом, скрізь – одні чужі.

Для чого тут я? Хто на шлях цей кволий

Поставив душу, котра вміє лиш літать?

За небокраєм осяйні малюнки

Натхненням чистим вміла б змалювать!
Тяжке завдання дав Творець душі цій:

Прожити роль, чужу собі лише

І зважитись зіграти всі акорди

Крильми, що чують пісню не про те!
Змішати б фарби світу в один колір,

Мелодії життя в один акорд.

І вибухом енергії й фантазій

Стрибнути в Всесвіт до нових зірок!


Бащук В.Й., ЗОШ №6
Тема: Я дякую тобі, мій рідний край (життєвий і творчий шлях С.А.Капустюк)

Мета: сприяти осмисленню учнями біографії і творчості молодої поетеси, її душевного благородства;

розвивати вміння аналізувати поетичні твори, робити висновки, виховувати в учнів загальнолюдські цінності, на яких базується творчість Сніжани Капустюк.



Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання: збірки творів С.Капустюк, фотографії Сніжани, її родини, друзів, твори письменників Новоград-Волинщини.

Епіграф: Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі

Ліна Костенко

Хід уроку

Учитель: Я дякую тобі, мій рідний край,

За те, що поріднив мене з собою,

За те, що на землі я бачу рай,

За те, що серце сповнене красою…


Доброго дня, шановні гості та учні. Сьогодні у нас урок літератури рідного краю. А розпочати його я пропоную віршем, написаним Ольгою Сергіївною Кирчун, нашою вчителькою, а раніше – ученицею школи.

Три матусі

Є у світі три матусі,

В кожної добра я вчуся,

Перша матінка єдина –

Рідна наша Україна.

Друга матінка одненька –

То моя рідна ненька,

Що на світ мене родила,

Змалку що мене ростила.

Третя наша Божа Мати,

Що вчить Бога прославляти,

Що нас всіх оберігає

Й жити в злагоді навчає.

Учитель: Отже, нас благословляє Божа Мита жити в злагоді і благословляє на сьогоднішню успішну роботу. Мова йтиме про поетесу-землячку Капустюк Сніжану Анатоліївну, яка була ученицею нашої школи. Присутні на уроці - мама поетеси – Капустюк Ірина Миколаївна та сестричка поетеси – Вікторія.

Перед вами фотографії Сніжани з рідними та друзями. У нас будуть працювати читці-декламатори та дослідники, виступаючі перед мікрофоном.

Ми називаємо землячкою Сніжану Капкстюк. А хто такі земляки?

Учень: Ті люди, що живуть на одній землі. Це і письменники Житомирщини, Новоград-Волинщини.

Учитель: Чи можна назвати земляком Т.Г.Шевченка?

Учень: Так, тому що у 1846 р. , перебуваючи в археографічній комісії, він бував по всій Україні і був у с. Гольськ (Гульськ), їхав, звичайно через м. Новоград-Волинський.

Учитель: А ким ще ми пишаємося, як величиною світового масштабу?

Учень: Лесею Українкою.

Учитель: Назвіть імена наших поетів-земляків.

Учні: Юрій Ковальський, Юлія Левкович, Юлія Захарчишина, Лариса Ярмоленко, Ольга Шакура, Леся Гудзь, Наталія Ігнатюк, Анатолій Ключко, Богдан Коханевич, Вадентина Ксендзук, Іван Кутній, Лариса Лук’янець, Микола Марусяк, Зоя Мороз, Ада Ничпальська, Ніна Петрук, Віктор Шлінчак, Валентин Грабовський, Борис Тен, Наталія Мазуренко, Сніжана Капустюк.

Вчитель: Сніжана Капустюк народилася 21 вересня 1986 р. в м. Новограді-Волинському. З 1-го по 8-й клас навчалася у школі №6. Була активною, товариською, хлопці носили портфелик її навипередки. Потім «природа втяла кепський жарт», хвороба прогресувала, відмовили ніжки і вчителі приходили додому навчати Сніжану. Дуже багато читала. А навчилася читати з 4-х років, уже могла читати газети, дорослі книжки. Вірші писала з третього класу. Першим був «Вірш для мами». Любила, як приходили вчителі, бо могла з ними спілкуватися, говорити на будь-яку тему. У школі твори часто писала у віршованій формі. Діти завмирали, коли Сніжана відповідала або читала свій вірш. Померла раптово 13 лютого 2010 року, ще й року немає, як Сніжана пішла з життя. Ще за життя Сніжани Капустюк вийшли збірки віршів поетів-інвалідів («Острів надій», Київ 1999 р., «Вітрила надій», Київ 2000 р.), куди ввійшли твори С.Капустюк . Більше про Сніжану розкажуть її мама Ірина Миколаївна Капустюк і сес тричка Вікторія.
Рідний край

Я дякую тобі, мій рідний край…

За кожен клаптик неба голубого,

За ніжних трав зелене полотно,

За кожен промінь неба золотого,

Що вірно загляда в моє вікно,

За шум дібров, за спів пташок,

За кожен житній колосок,

Що пахне сонечком і літом.

Учитель: Про що цей вірш? Яка його ідея, основна думка? (Слово дослідникам)

Учень: Це вірш про Україну. Поетеса за допомогою анафори «за те» висловлює глибоке почуття любові до Вітчизни, виражає захоплення красою, особливо у словах-епітетах: «небо золоте», «ніжні трави», «небо голубе», «ніжні трави» виражає нерозривний зв’язок з Україною, відчуває себе її частинкою. Нас навчає помічати прекрасне навкруги себе, відчувати насолоду від споглядання рідних просторів.

Учитель: Ця ж думка лунає у вірші «Калина».

Учень: Калина

Стоїть калина на узліссі,

Немов дівчина у намисті,

Росте калина на Поліссі

І сяє у зеленім листі.

Біля калини поле, річка,

А вгорі небо, ясне.

А навкруги в квітках травичка,

І спів пташок навколо мене.

Не кожен, хто живе в Поліссі,

Красу цю невимовну бачить,

І не для кожної людини,

На жаль, краса що-небудь значить.

Учитель: Свою думку про вірш скаже дослідниця.

Учень: Калина – символ України. Поетеса її порівнює з дівчиною у намисті. І росте вона серед квітів, травички, співу пташок. Дівчина виражає співчуття тим, хто не помічає краси природи, цим він збіднює себе духовно.

Цей вірш допомагає нам бути уважними до краси природи, бо вона створює прекрасний настрій, викликає позитивні емоції.



Учитель: Природа нагадує Сніжані людей і їх стосунки, навіює інколи сумні думки.

Учень: Погляну я у височінь
Погляну я у височінь

Й побачу небо неозоре,

І синій колір його хвиль

Пливе по небу, наче море,

І біла піна його хмар

Пливе по небі, мов лебідка,

І вітер відганяє їх,

І вони мчаться швидко-швидко,

Все мчать самі незна-куди,

То хмарка мчить серед своїх,

А то сама собі, як в полі.

Сама… кругом лиш синь,

Ніхто не бачить її горе.

І знову в пошуках надій

Всі линуть хмари в неозоре.

Учитель: Які думки викликає ця поезія?

Учень: Хмарка у синьому небі порівнюється з лебідкою, яку підганяє вітер. Людина, як і біла хмарка, буває в різних ситуаціях, буває й одинокою і нещасною. Але ніколи не треба втрачати надію на краще.

Учитель: І, звичайно ж, на кохання, яке є основою основ життя, його руху вперед. (Сніжана писала і російською мовою).

О любви лиш поют, о любви

Когда летом вечерней порой

Свои песни поют соловьи,

Каждый знает, что здесь под луною

О любви лишь поют, о любви.

И весной, когда каждый листок,

Поливаемый майским дождём,

Пьющий жизни свой первый глоток,

Об одном лишь поёт, об одном.

Когда в мир наш приходит ребёнок,

Жизнь – любовь, как её не зови,

Первый вздох и движенье ручонок,

Первый звук его, крик о любви.

И неважно совсем время года,

Если буря бушует в крови,

И не важно, какая погода,

Когда сердце поет о любви.

Учитель: Які думки та почуття виражені в цій поезії?

Учень: У Біблії сказано: «Люби ближнього свого, як самого себе» . Тут говориться не тільки про кохання жінки й чоловіка, а й про любов між людьми, любов матері до дитини і навпаки, бо життя – це і є любов, це синоніми, адже без любові не можна жити на землі. Вона дає людині силу, енергію, вона зіставляється з весною, яка дає життя природі, а людині дає життя любов, кохання. Отже, живімо з любов’ю в душі до всього живого на землі.

Учитель: З любов’ю до України звертається Сніжана у вірші «До України»

Учень:

До України

Україно моя мила,

Моя рідна мати!

Я на твою оборону

Хочу словом стати.

Хай таланти всі зберуться,

Як по краплі море,

І ніяка злая сила

Мур цей не поборе.

І прийми ти цей дарунок, -

Невеликий, знаю, -

Я до тебе, Україно,

Перший крок ступаю.
Учитель: Коли найсильнішою буде Україна? Який дарунок підносить Сніжана Капустюк?

Учень: Називає Україну найдорожчим словом «мати», «рідна мати». Коли найталановитіші люди зроблять Україну найсильнішою в світі, і «злая сила» її не поборе. В дарунок підносить Сніжана цей вірш, «на оборону» країни стає словом. Схожий на Шевченкове «на сторожі коло їх поставлю слово» вірш підводить до думки, що кожен повинен щось корисне зробити для України.

Учитель: Немає такого поета, який би не оспівав пробудження природи у поезії.

Прийшла весна

Нарешті вже весна,

І серце швидше б’ється,

Природі вже прокинутися час,

І щось в моїй душі гукає і сміється.

Прийшла весна! Весна прийшла до нас.

Прийшла весна! І тисячі струмочків

Біжать-спішать, мов грають у квача,

Й веселий хор із тисячі дзвіночків

Весняний день сьогодні зустріча.

Прокинулась травичка, відігрілась

Промінням сонячним й збудилася від сну,

Зазеленіла, талим снігом вмилась

Й святково вбрана зустріча весну.



Учитель: Як, якими художніми засобами передано прихід весни? Які думки і почуття викликає поезія?


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Перекази І легенди Звягельщини iconАстронавти
У статті аналізуються стародавні міфи й перекази про повітряні й “космічні” польоти героїв у добу Античного світу
Перекази І легенди Звягельщини iconУрок №1 Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея засновника Рим у»
Тема. «Поема Вергілія «Енеїда» як літературна обробка легенди про троянця Енея — засновника Риму»
Перекази І легенди Звягельщини iconПовідомлення про самостійно прочитані перекази. Дія за значенням переказувати
Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного...
Перекази І легенди Звягельщини iconКлас Вилучено з програми
Вилучено з програми народні перекази «Білгородський кисіль», «Ой Морозе-Морозенку»; поезію М. Рильського «Люби природу не як символ…»;...
Перекази І легенди Звягельщини iconНародні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності,...
Перекази І легенди Звягельщини iconПроект «чому ми так говоримо?»
Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей, їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити...
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 8 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconТема: Публій Вергілій Марон. Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи
Перекази І легенди Звягельщини iconЛегенди Надвірнянщини
Пропонуємо вашій увазі збірник легенд та переказів Надвірнянщини. Пошукову роботу щодо збору, запису легенд провели бібліотечні працівники...
Перекази І легенди Звягельщини iconПоясніть історичне походження (3б) І сучасне тлумачення (2б) висловлювань: «Ганнібалова клятва»
Перед вами мініатюри з літописів часів Київської Русі. За історичними зображеннями складіть свою версію «Легенди про княгиню Ольгу»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка