Переклад: european islamic research center (eirc)



Сторінка2/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

1 - Початок Євангелія від Марка згадує про персональний лист, результат його праці, а не Божественного натхнення. Християнські вчені звернули на це увагу, і заперечили богонатхненність Євангелія. Варто відмітити Кідела і його книгу "Натхненні листи", Уотсона та багатьох інших вчених. Святий Августин сказав: “Я б ніколи не повірив у Євангеліє, якби не прийняв його від Святої Церкви".

2 - Багато дослідників піддали сумніву перші два розділи цього Євангелія. Крім того, як зазначив Джером, брак твердої впевненості сходить від ранніх отців церкви, бо рукописи секти Марікона не містять цих частин.

Слова Луки в книзі Діянь спростовують авторство перших двох розділів: "Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав" (Дії Апостолів 1:1). Маються на увазі його чудеса, про що свідчить завершення уривку: "Аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся". (Дії Апостолів 1:2)

Перші дві глави оповідають про народження Ісуса, а не про його діяння. Уард Католик посилається на слова Ієроніма: "Деякі зі старих вчених сумнівалися у двадцять другій главі цього Євангелія".

Таким чином, ми бачимо, що Євангеліє має чотирьох авторів, які по черзі додавали свої уривки і глави.



3 - Вдача автора огорнута невідомістю. Ніхто не знає: з якого він міста, ким він був, для якого написав своє Євангеліє, дату його створення. Відомо лише те, що він був одним з послідовників Павла і ніколи не зустрічався з Ісусом. Як така книга може слугувати істинним свідченням священних слів?
Четверте: Євангеліє від Івана

Євангеліє від Івана – останнє з канонічних писань. Воно має особливе, неоціненне значення для тих, хто запевняє у божественності Ісуса, посилаючись на його уривки.

Євангеліє складається з двадцяти одного розділу, які розповідають про Ісуса, на відміну у дещо відмінній манері. Вчені вважають, що воно було записане між 68-98 рр. н.е., а деякі стверджують, що пізніше. Церква приписала Євангеліє Івану-рибалці.

Хто такий Іван рибалка?

Він - Іван, син Забде, рибалка з Галілеї. Разом зі своїм братом Яковом були послідовниками Ісуса, мати його теж була однією з наближених Ісуса. Редактори словника Біблії припускають, що цілком ймовірно, вона була тіткою Ісуса, сестрою Марії, матері Ісуса. Він жив ​​до кінця першого століття нашої ери, історик Еранем вважає, що прожив Іван до 98 р. н.е. Церква розповідає, що своє Євангеліє рибалка написав в Ефесі перед смертю.35



Християнські свідчення, які приписують авторство Євангелія Івану

Аби довести авторство Євангелія від Івана, церква посилається на примітки редакторів словника Священної Біблії.

До них відносяться:

1 - Автор Євангелія був євреєм з Палестини. Це витікає з його глибокої обізнаності у географії Палестини, Єрусалиму та єврейських традицій; грецький стиль Євангелії та деякі семітські прийоми також свідчать про його походження.

2 - Автор був одним із учнів Ісуса, це випливає з використання форми множини при детальних описах діянь Ісуса та почуттів учнів. Зі слів Івана (21:24) видно, що автор Євангелія був одним із учнів: "Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!"

3 - Автор даного Євангелія був одним з улюбленців Ісуса, ним був сам Іван.36

Канонічність Євангелія від Івана суворо заперечувалась. Тому доктор Пост став на його захист у словнику Святої Біблії: "Деякі з невіруючих заперечували законність цього Євангелія, бо вони ненавидять його духовні вчення і ясні міркування про божественність Ісуса. Тим не менше, його свідчень нам достатньо. Петро посилався на вірші з Євангелія (2 Петра 1:14, Івана 21:18), а Ігнатій і Полікрій цитували його, як і листи до Деокінтія, Василя, Юстина мученика і Таїна. Це свідчення сходить до середини другого століття. Беручи за основу зазначені докази і Євангеліє від Івана, яке не суперечить його біографії, можна сказати, що Іван був автором Євангелія. Інакше, автор був хитрою і лицемірною людиною, що в свою чергу є неможливим, бо той, хто хоче надурити світ не може бути духовним".37



Заперечення, які відкидають авторство Євангелія від Івана

Вчені доклали значних зусиль, аби вивчити істинність авторства Євангелія від Івана, і встановити справжнього автора. Вони заперечували приписування Євангелія апостолу Івану на підставі наступних фактів:



  1. Існує старе спростування авторства Євангелія від Івана. Християнські секти, особливо секта Алогена, які існували з другого століття, були вороже налаштовані проти ім’я, з ким пов’язують Євангеліє. Автор книги "Бог Слави" сказав: "Противники божественності Ісуса Христа дізналися, що Євангеліє від Івана є основною перешкодою і каменем спіткання на їхньому шляху. Єретики перших поколінь також відмовилися від Івана".

Енциклопедія Великобританії голосить: "Для тих, хто критикує Євангеліє від Івана, можна навести цікавий факт. В Малій Азії, приблизно в 165 р. н.е., існувала секта християн, яка відмовилася визнати Івана автором Євангелія і приписала його Сірентону (атеїсту), отож немає ніяких сумнівів у помилковості такого встановлення авторства.

Тим не менше, виникає питання з приводу цієї численної течії. Святий Єпіфаній (374 до 377 рр. н.е.) зрозумів, що дана проблема вимагає довгих дискусій. Він назвав її "Алогія" (тобто, заперечення Слова Євангелія).

Якщо припис Євангелія Івану був вищим од всяких підозр, то чи стала б така секта просувати будь-які теорії у ту епоху? Звичайно, ні".

Про хибність припису авторства Євангелія Івану свідчать слова Юстина, проголошені в середині другого століття, в яких ані слова про так званого автора. Крім того, Филимон (165 р. н.е.) цитував з Євангелія від Івана, однак на нього не посилався.

Справжність авторства Євангелія від Івана була відкинута у присутності Іринея, учня Полікарпа, який, в свою чергу, був послідовником Івана. Сам Іриней не захищав Євангеліє від Івана, не обговорював його і не аргументував заперечення. Дуже сумнівним є твердження, ніби він чув від Полікарпа, що Іван написав Євангеліє, але не став на його захист.38

Вчені продовжували заперечувати припис Євангелія Івану протягом століття. У французькій енциклопедії читаємо: "Євангеліє та інші три розділи Нового Завіту приписують Івану. Однак, наукові дослідження в області теології відкидають автентичність його авторства".

Індійський пастор Барака Аллах у своїй книзі “Корогва хреста і викривлення правди" сказав: "Вчені, без ретельних досліджень, більше не вірять, що Іван, син Забаде, написав четверте Євангеліє. Крім того, всі критики взагалі не згодні з цією теорією".

Британська енциклопедія каже: "Що стосується Євангелія від Івана, то немає жодних сумнівів у фальшивості цього канонічного писання. Його автор хотів, аби два апостоли, Матвій і Іван, суперечили одне одному. Нам шкода тих, хто намагається віднайти хоча б найменший зв’язок між філософом, який написав Євангеліє в другому столітті, та Іваном-рибалкою з Галілеї, бо вони марно витрачають сили".39

Крім того, читаючи Євангеліє, ви з легкістю помітите, що воно заперечує авторство Івана. Книга була написана в агностичній манері: у ній згадується про логос і теорію Філона Олександрійського.

Неможливо, щоб це написав Іван рибалка, адже згідно з Книгою Діянь, він був неписьменним: "А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були". (Дії Апостолів 4:13)

Висновок Євангелія: "Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його" (Івана 21:24). Зазначений вірш вважається доказом припису Євангелія Івану, та насправді він є свідченням того, що встановлення авторства Євангелія від Івана є хибним, адже мова про нього йде у третій особі.

Західний вчений вважає, що цей вірш був лише приміткою на полях, але згодом його додали до основного тексту. Ці слова могли належати старійшинам Ефесу. Єпископ Гор підтримує таке припущення, бо його немає в Синайському кодексі. Вступ священства Єзуїтів голосить про цей і його наступний вірш: "Вони є доповненнями, визнаними всіма коментаторами".

Вчений Барнетт Хіллман Стрітер у своїй книзі "Чотири Євангелія" вважає: "Мета доповнень до тексту і до завершення Євангелія від Івана полягала в тому, аби заохотити і переконати людей в авторстві Івана. Адже ця теорія заперечувалась деякими людьми в ту епоху".40

Крім того, деякі історики, такі як Чарльз Альфред, Роберт Ізель та інші, казали, що Іван помер у 44 р. н.е. від рук Агріппа I, той повісив його. Тому, він не міг бути автором Євангелія, оскільки книга була написана в кінці першого або на початку другого століття.41



Хто написав Євангеліє від Івана?

Якщо Іван не був автором цього Євангелія, то хто ж він?

У своїй передмові до Євангелія від Івана, пастор Фахім Азіз відповідає: "Це складне питання і відповідь на нього вимагає широкого дослідження, яке часто закінчується відповіддю: " Тільки Бог знає, хто написав це Євангеліє"”.

Деякі вчені намагалися знайти відповідь шляхом визначення характеристик автора Євангелія, не вдаючись до конкретного ім'я. Грант каже: "Він був християнином і агностиком. Цілком ймовірно, що євреєм він не був, але був зі Сходу, або із Греції. Коли єврейське місто було розгромлене вщент, він ані трішки не зажурився".

У вступі до Євангелія читаємо, що деякі з критиків: "Не згадують ім'я автора і описують його як християнина, котрий писав грецькою в кінці першого століття в азіатських церквах".

Джон Марш, коментатор Євангелія від Іоанна, сказав, (с. 81): "Цілком ймовірно, що в останні десять років першого століття жила людина на ім’я Іван. Нею міг бути Іван Маркус, а не Іван, син Забаді, як заведено думати. Він зібрав багато інформації про Ісуса, міг відати про одне або декілька синоптичних Євангелій. Потім він написав історію Ісуса у новій манері, притаманній його секті, яка вважала себе міжнародною та перебувала під впливом учнів Іоанна Хрестителя".

Вчений Річбунтер сказав: "Євангеліє в цілому, як і листи Івана, не були написані Іваном. Хтось записав їх на початку другого століття і приписав Івану, аби змусити людей повірити в них".

Стедлайн з цією думкою погоджується. Він вважає, що автор "був учнем Олександрійської школи”. У своїй книзі "Тохфат Алгель" Йусуф Алкхорі сказав: "Автором Євангелія є Проклос, учень Івана".

Такі вчені, як Джеймс Мак Кіннон і Барнетт Хіллман Стрітер в своїй книзі "Чотири Євангелія" вважають, що Іван є ще одним з учнів Ісуса, на ім’я Іван Мудрий. Іриней, який приписав це Євангеліє Івану, сину Забаді, сплутав двох учнів.

В своїй книзі "Свідчення Євангелія від Івана" Джордж Елтон зазначив, що автор цього Євангелія є одним з трьох: учнем учня Івана, Іваном Старшим (не учень), або невідомим вченим з Ефеса.

Елтон, який досі вважає Євангеліє від Івана святим, не був упевнений, бо: "Якими б не були теорії про автора цього Євангелія, єдине, що нам відомо: це була людина, яка мала уявлення про Пророка. Якщо автором був один з його учнів, то немає сумніву, що той був сповнений його духу".

Вчені вважають, що існує декілька авторів канонічного писання. Серед них міг бути Колман: "Все вказує на те, що опублікований текст належить більше, ніж одному автору. Сучасне Євангеліє могло бути оприлюднене учнями автора, які і внесли до нього зміни". Вступ до Євангелія від Івана голосить те ж саме.

Все це доводить, що апостол Іван не писав Євангеліє від Іоанна, і справжній автор так і залишається невідомим. Приписувати святість і непогрішність невідомому автору буде неправильним.

Незважаючи на невідомість автора і неможливість його святості, вчені вказують на багато проблем цього канонічного писання:

Євангеліє відрізняється від трьох інших писань, хоча усі вони розповідають про події з життя Ісуса, мир йому. Історія Христа схожа в трьох синоптичних Євангеліях, але в четвертому Євангелії вона відрізняється.

У своїй книзі "Вступ до Євангелія" отець Роже каже: "Це зовсім інший світ, відмінний від канонічних Євангелій у виборі теми, мови, стилю, географії та історії, і навіть у богословському баченні".

Ця суттєва різниця представляє зовсім інший образ Христа, котрий відрізняється від трьох Євангелій, які називають "синоптичними" або "аналогічними". У зв'язку з цим, американська енциклопедія каже: "Важко встановити зв’язок між трьома канонічними писання і Євангелієм від Івана. Якщо три Євангелія є автентичними, тоді Євангеліє від Івана - хибне".

Сер Артур Фіндлі у своїй книзі "Розширений Всесвіт" та коментарях до цих відмінностей, каже: "Євангеліє від Івана не гідне визнання, якщо ми говоримо про істинність викладу подій. Його зміст більше нагадує фантазію письменника".

Ще одна проблема Євангелія від Івана полягає у змінах, яких зазнав текст. До нього була додана історія перелюбу. Про Іоанна 8:1-11 вступ від Єзуїтського священства каже: "Існує спільна думка, що посилання було запозичене з невідомого джерела і додане пізніше". Ця історія виключена з Переглянутої стандартної версії, бо її розцінили як допис до Євангелії".42

Крім того, багато вчених вважають, що автор Євангелія не писав останньої глави. Крон зазначає: "Євангеліє складалося з двадцяти глав, а церква Ефеса додала двадцять першу після смерті Івана".43

Автори вступу від Єзуїтського священства також упевнені, що двадцять перша була додана пізніше: "Глава, яка йде після 20:30-31 є своєрідним знаком, тому джерело її походження до сих пір лишається предметом дискусій. Можливо, розділ був дописаний деякими з учнів Івана"

Таким чином, ми дійшли висновку, що приписування авторства чотирьох Євангелій учням Христа «…провокує різні труднощі. Сьогодні, ми розглядаємо Євангелія, написані невідомими авторами», - 44 і це правда.


Послання у Новому Заповіті

Слідом за чотирма Євангеліями ми зустрічаємось з посланнями, а саме: книгою Діянь Апостолів, чотирнадцять послань Павла, посланням Якова, двома посланнями Петра, трьома посланнями Івана, посланням Іуди та Одкровенням.



Дії Апостолів

Книга складається з двадцяти восьми глав, які розповідають про місію, виконану апостолами і учнями. Її пов’язують з ім’ям Луки, автором третього Євангелія. Початок Дій починається словами: "Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав..." (Дії Апостолів 1:1)



Листи Павла

Чотирнадцять листів приписують Святому Павлу, вони сповнені уривків, які вказують на його авторство. Послання носять особистісний характер, за своєю природою вони не є богословськими.

Одностайної думки, яка б підтверджувала справжність припису цих листів Павлу, немає. Деякі вчені схильні припускати, що хтось з учнів апостола написав чотири послання через двадцять років після його смерті, згідно з Британською енциклопедією.

У своєму коментарі до Євангелія від Івана, Аргон сумнівається у авторстві листів Павла. Він каже: "Павло нічого церквам не писав, з-під його пера вийшли два або чотири рядки".

Суперечка навколо послання до Євреїв була найгарячішою. У той час як Східна церква приписує його Павлу, Лютер вважає автором Аполлоса. Тертуліан, історик другого століття н.е. сказав: "Послання склав Варнава". Протестантський вчений Рагус сказав: "Деякі з протестантських вчених вірять у хибність послання до Євреїв".45

Вступ від Єзуїтського священства каже: "Немає жодних сумнівів, що існує багато свідчень проти автентичності припису послання Павлу. Хтось вірить, що один з друзів Павла написав його, та віднайти ім'я справжнього автора неможливо. Врешті-решт, ми змушені визнати, що ім’я автора не знаємо взагалі ".

Автори "Вступу до Святої Біблії" кажуть: "Хоча послання закінчується теплими вітаннями, особистість автора лишається невідомою. Незважаючи на те, що творцем послання вважають Павла, ним міг бути і Варнава (Дії Апостолів 4:36), який повинен був знати все про священиків і їхню роботу. Потенційним автором можна назвати і Луку, через схожість стилю між посланням до Євреїв, Євангелієм від Луки і книгою Дій Апостолів. Аполлоса теж можна сміливо назвати автором, адже той дуже добре знав Тимофія (13:23). Дії Апостолів 18:2 розповідають нам, що Аполлос був красномовним і добре знав Писання, саме так можна охарактеризувати творця послання. Можна робити безліч припущень, та автор послання так і залишиться невідомим ".46

Отець Ореганос погодився із завершальним словом, коли сказав: "Бог знає, хто насправді написав цей лист. Деякі з ранніх людей сказали, що автором бум Клемент, єпископ Риму, інші ж пов’язують послання з ім’ям Луки".47



Католицькі Послання і Одкровення

Налічується сім таких послань: три з них приписують Іванові, два – Петру, по одному Іуді та Якову, а за ними слідує остання книга Нового Завіту – Одкровення. Вчені вважають учнів Ісуса творцями цих листів.

Петро був рибалкою з села Нахом, відомий як Симон. Вчені переконані, що перш ніж супроводжувати Христа і бути кращим з його учнів, він був одним з учнів Іоанна Хрестителя. Апостол проповідував в Антіохії та на теренах інших земель, згодом був убитий в Римі в середині першого століття н.е.

Яків був сином рибалки Забади - братом євангеліста Івана, і одним із наближених Христа. Очолював раду Єрусалиму в 34 р н.е., загинув від рук Агріппи I, швидше за все, в 44 р. н.е. Інші кажуть: "Його вбили євреї, коли викинули з храму і забили камінням у 62 р. н.е.".

Що стосується Юди, то джерела нічого не повідомляють про нього крім того, що він був молодшим братом Якова, а отже, і сином Забади, або ж був учнем Лебуса, відомого під прізвиськом Тадей. Тим не менше, дехто каже, що це інший Іуда.48

Послання носять повчальний характер, за способом вираження їх можна назвати особистими, адже ім'я автора часто згадується у вступі. Однак, авторство цих листів було предметом довгих дебатів у перші століття християнства. Те, що ми вже згадували про послання до Євреїв стосується і більшості з них. До середини четвертого століття нашої ери, друге послання Петра, друге і третє послання від Івана, два листи Якова, Іуди і книга Одкровення були об’єктом численних суперечок, аж поки не одержали загального визнання.

Книга Одкровення оповита дивними мріями, вона підтверджує божественність Христа, його владу на небесах, покору ангелів йому, сповнена дуже символічних і двозначних провіщень. Іоанн побачив видіння уві сні, яке займає аж двадцять сім сторінок! Подібні сни - дивакуваті і далекі від реальності.

Ранні отці церкви сумнівалися у цій книзі. Кіс Брабстер (212 р. н.е.) сказав: "Книга Одкровення була написана атеїстом Сірентоном". Діонісій, одним із стародавніх вчених, сказав те ж саме.

Діонісій – настоятель Олександрійської школи в 250 р. н.е., відноситься до тієї ланки вчених, які вивчали всі глави книги Одкровення. Він сказав: "Нісенітниця, без усякого змісту і доказів, носить помилкову назву. Її автором не був Іван ... і будь-хто з учнів, священиків або людей церкви не мають до неї жодного відношення. Коринтій, засновник так званої секти Коринтян, хотів зберегти свою вигадану історію і приписав книгу Івану".

Коринтій вважав, що Христос є царем Землі, його погляди узгоджується з ідеєю книги про події останніх днів на Землі.

Великий автор Діонісій не був упевнений в успіху своїх попередників. Він вивчив книгу і прийшов до висновку: "Книга була написана людиною на ім’я Іван, святим, натхненним від Духа, але я не можу повірити, що він був учнем, сином Забади, автором Євангелія від Івана і послань. Людей з ім’ям, як в апостола Івана, було багато".49

Лютер сказав: «Ця книга не проповідує про Ісуса, не згадує про нього чітко, і не ясно, чи була вона натхненна Святим Духом».

Його наступник, реформатор Цвінглі сказав: "Ми не маємо нічого спільного з книгою Одкровення, бо це не релігійна книга, вона не схожа на праці Івана, тому я можу відкинути її".

Перекладач Барклі коментує: "Більшість погодились із думкою Лютера і Цвінглі."

Деякі тлумачі сказали: "Кількість загадок в книзі Одкровення дорівнює кількості його слів". Інші зазначають: "Вивчення книги Одкровення зводить тебе з розуму, бо, хто намагається дослідити її – дурень".

Вступ до цієї книги у виданні Єзуїтського священства голосить: "Книга Івана не повідомляє нам нічого про автора, він називав себе Іваном, привласнив собі титул пророка, згадки про те, що він був одним дванадцяти учнів, немає. Існує потенційно автентичний текст, знайдений в другому столітті, він стверджує, що автором Одкровення є апостол Іван. Однак, у старій традиції немає одностайної думки, а джерело Одкровення так і лишається предметом сумніву. Дослідження і висновки сучасних вчених – досить складні. Деякі кажуть, що відмінності в побудові, контексті і богословському мисленні ускладнюють припис Одкровення і четвертого Євангелія одному автору.

Інші вчені з ними не погоджуються... Вони вважають, що існує зв'язок між книгою Одкровення і Євангелієм, і що пророк отримував знання від вчителів, які належать до оточення Івана з Ефесу".

У передмові до свого коментаря до Одкровення, перекладач Вільям Барклай сказав: "Здається неправдоподібним, що письменник був апостолом, інакше він би більше наголосив на своїй приналежності до оточення Хреста, аніж пророцтві. Крім того, він говорить про апостолів так, наче ніколи не знав їх. Це спосіб хронологізації часу апостолів, а назва книги ідею «Уявлення Іоанна Богослова» підтримує.

Цілком ймовірно, що назва "богослов", яка означає людину, котра знається на богослов’ї, була додана до імені Івана-письменника, аби відрізнити його від апостола Івана.

Євсевій, отець історії церкви, сказав: "Ймовірно, що другим Іваном був той, хто побачив видіння, яке приписують Івану, якщо ніхто не захоче вірити, що перший Іван [учень] бачив його".50

Таким чином, немає жодних доказів, які б вказували на авторство Івана. Можемо лише сказати, що написали книгу невідомі, котрі черпали знання від Івана з Ефесу.

Вчені згадують заперечення авторства Католицьких послань. Хорн висунув спростування, яке полягає в тому, що їх оригіналу не існує в стародавньому сирійському перекладі.

Євсевій сказав: "Кожен, без жодних полемік, визнав наші книги, за виключенням послання до Євреїв, послання Якова, листів Іуди, другого послання Петра, Одкровення та другого і третього листів Івана. Публіка прийняла послання, та деякі поставили під сумнів їх автентичність. Два послання Іоанна носять особистісний характер, тому довести їхню справжність важко".51

З приводу листа Якова, він каже: "Лист перебуває у центрі диспутів, бо не так багато ранніх вчених згадують його в своїх працях, як це було з листом Юди. І все ж ми знаємо, що ці листи, нарівні з іншими книгами, публічно звучали з трибун багатьох церков".52

Що стосується листа Юди, то у своїй книзі "Історія Біблії" Куртіс сказав: "Цей лист належить Іуді, який був п'ятнадцятим архієпископом Єрусалима в епоху Еда Дена". Єпископ, який жив у другому столітті н.е, і є творцем послання від Іуди.

Навіть зараз сирійська церква не визнає друге послання Петра, другий і третій листи Івана. Ескаглер сказав: "Той, хто написав другий лист Петра – даремно витратив свій час".

З приводу автора другого листа Петра, вступ Єзуїтського священства висловився: "Думка про те, що автором листа є Симон Петро досі є предметом дискусій, яка викликає багато проблем. Немає необхідності згадувати посилання, де письменник розповідає про своє життя, в якому він називає себе апостолом Петро (тобто, невідомий автор бреше, коли стверджує, що є Петром). За своєю жанровою приналежністю, це так звана література “бажань”. Зовсім несхоже, що автор належить до першого покоління християн. Дату написання послання, пройняте юдейсько-християнськими традиціями, не можна відкладати. Це сталося у 125 р. н.е., що відхиляє авторство Петра".

Адаптована інтерпретація Біблії говорить: "Ми не впевнені, коли і ким був написаний цей лист, особа автора залишається спірною. Таким чином, друге послання Петра було останньою книгою, поміщеною в Новий Завіт".

Євсевій в “Церковній історії” сказав: "Ми виявили, що послання не є законною книгою, незважаючи на визнання його придатним. Я знаю одне: існує єдине законне послання, визнане більш ранніми вченими".

Вступ Єзуїтського священства про його законність говорить: "І лист і Одкровення були частиною Нового Завіту, книги, яка носила суперечливий характер, аби бути визнаною, церква приймала її дуже повільно та неохоче. Більшість церков відкидали її до п'ятого століття, а в Сирії законність Нового Завіту визнали тільки у шостому".

Ми прийшли до того ж висновку, що і доктор Вільям Барклай, професор Нового Завіту в університеті Глазго.

Він сказав: "Мартін Лютер відмовився дати цій книзі (Одкровення) місце в Новому Завіті, і додати її до інших книг: послань Якова, Петра, листів Іуди, другого послання Петра і послання до Євреїв. Він запропонував поставити Одкровення в кінці Нового Завіту".53




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Переклад: european islamic research center (eirc) iconПереклад european islamic research center (eirc)
Скажіть: Ми увірували в Аллаха І у те, що зіслано нам, І що зіслано Ібрагіму, Ісмаїлу, Ісхаку, Якубу та колінам із нащадків їхніх;...
Переклад: european islamic research center (eirc) iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Переклад: european islamic research center (eirc) iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit system інформаційний пакет психолого-педагогічного факультету напрями підготовки: 030102 Психологія

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет освітньо-кваліфікаційний рівень –бакалавр Напрям підготовки 050903 Телекомунікації

Переклад: european islamic research center (eirc) icon«european quality» держава І право
Оборотов І. Г. кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін мнц онюа
Переклад: european islamic research center (eirc) iconВведення до Біблії Переклад Павла Смука



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка