Переклад: european islamic research center (eirc)



Сторінка3/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Стародавні язичницькі джерела Нового Завіту

Давні язичники були важливою точкою відліку для євангелістів у створенні їхньої історії про Христа, особливо тих подій, свідками яких вони не були, наприклад його народження, розп'яття або так званого суду. Вчені відмічають багато схожого між розповідями Євангелій та історіями стародавніх язичників, які передували появі християнства за багато століть, про своїх богів.



Поява зірок при народженні богів

Матвій про народження Христа сказав: "Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому... Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну". (Матвія 2:1-11)

Історія Матвія перегукується з історією про Будду. У своїй книзі "Ангел Христос" Бенсон каже: "В буддійських священних книгах сказано, що небеса оголосили про народження Будди яскравою зіркою, котра з'явилася на небесах, і в цих писаннях вони називають її "Зіркою Христа". Історик Бейл так само висловив свою думку.

Торнтон у своїй книзі "Китайська історія" пов’язує історію з Євангелія із появою "Ю", який народився від діви і на небі засяяла зірка. Те ж саме відбулося при народженні китайського мудреця Лаодзи.

У своїй книзі "Життя Христа" пастор Гікс сказав: "Дива були звичним явищем, особливо під час народження або смерті одного з великих людей. З ними пов’язували появу зірки, комети, або контакти між небесними тілами".54

Подарунки народженим богам

Матвій, в контексті історії волхвів, згадує про їх дари новонародженому: "І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну". (Матвія 2:10-11).

Стародавнім язичникам було відомо, що пастухи знали про народження Крішни, тому вони принесли йому дарунки: деревину і парфумерію. Точно так само вчинили мудреці при народженні Будди.

Спасителю Мітра мудреці-волхви підносили дарунки із золота і парфумерії. При народженні Сократа (469 р до н.е.) волхви вчинили той самий жест: троє з них прийшли зі сходу, і вручили йому подарунки із золота, парфумерії та продуктів харчування.



Божественна радість від народження Бога

Лука зазначив, що ангели раділи народженню Христа: «А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім... Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь». (Луки 2:8-14)

Давній язичник розповів цю історію ще задовго до Луки, про неї йдеться у книзі "Фішно Бурана": "Невинна Девакі носила під серцем настоятеля і милість богів. День його появи був сповнений щастя, Всесвіт заблищав світлом, боги на небі раділи, а духи співали, коли народився помічник. Хмари також тішилися, орошаючи квіти навколо".

Буддисти вірять у те ж саме. Історик Фу Наб Хонк цитує: "Духи, які оточили невинну Майя і її сина – спасителя, почали молитися і співати: "Слава тобі, королево, будь щаслива, бо дитина, яку ти породила – свята".

Усе це перегукується із історіями єгиптян про народження Озіріса, китайців про Конфуція. С. Френсіс і Бунвік порівнюють їх у книзі "Вірування єгиптян".

Місця народження богів

Євангеліє від Луки розповідає, що Христос народився в яслах (Луки 2:16), давні язичники переказують те ж саме. Крішна, за їх словами, з’явився на світ в печері, після був покладений в ясла, звідки добрий пастух підняв його. Хуат Зе, син Неба у китайців, був залишений матір’ю в ранньому дитинстві, а корови і вівці оточили його і захищали від всякого зла.



Христос постить

Євангелії від Матвія оповідає про перевірку Христа Сатаною, яка тривала протягом сорока днів: "І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів". (Матвія 4:2)

Те ж саме розповідають про Будду, Зороастра волхвів та інших богів в язичницьких країнах. У своїй книзі "Постування Будди " Коннері сказав: "Великий Будда виснажував себе, відмовляючись від їжі і повітря. Князь Мара (покровитель дияволів) волів випробувати Будду".55

Воскресіння богів і їх права на суд

Автори Нового Завіту розповідають про суд, який звершить Христос над людьми. Євангеліє від Івана каже: "І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син". (Івана 5:27)

Подібні висловлювання походять з вірувань язичників. Історики говорили про віру єгиптян у воскресіння свого Спасителя після смерті, і що він стане тим, хто нагороджує або карає мертвих в Судний День.

Легенди переказують, що Озіріс був справедливим правителем. Але брат зрадив і вбив його, розкидавши частини його тіла в різних куточках Єгипту. Ісіда, вдова правителя, зібрала частини його тіла звідусіль, заповнюючи світ гіркими слізьми. Але світло зійшло з неба: мертві кінцівки тіла злилися воєдино. Він здійнявся на небо, аби судити у справедливості і милосерді.

Індійці вважають, що їхній бог Крішна, є спасителем. Пастор Джордж Кокс сказав: "Вони описують Крішну як великодушного героя, сповненого божественності, адже він приніс себе в жертву. Індійці вірять, що ніхто не може робити те, що він зробив".

Історик Доан сказав: "Індійці вірять, що первісток Крішна не має кінця і початку і, як вони переконані, був добрим і врятував Землю від її тягот. Він прийшов і приніс себе в жертву, щоб врятувати людей…” Вчений Хавк зауважив те ж саме.56

Постає дуже важливе питання: як християни пояснюють зв’язок між своїми переконаннями і віруваннями старих язичників? Чим християнство відрізняється від їх релігій?

Деякі стверджують, що вірування язичників своїми витоками сягають християнства, але існували вони за багато століть до появи християнства.

Рукописи і пережитки минулого, які зображують їх переконання, набагато старіші, ніж християнство і його Євангелії.

Тому християни повинні визнати, що автори Нового Завіту запозичили багато легенд у стародавніх язичників, аби прикриватися світом таємниць і темряви, де над логікою і доказами панує міф.

Отець Джеймс Тед, викладач Оксфордського університету, сказав: “Божественна таїна знаходиться за межами розумінням людей, її не можна інтерпретувати на основі людського сприйняття». 57

Аллах (Святий Він та Великий) правий, коли говорить про християн: "Цi слова з їхнiх вуст схожi на слова невiруючих, якi жили ранiше. Нехай знищить їх Аллах! Як же вони вiддалилися". (Ат-Тауба:30)

Всевишній (Святий Він та Великий) закликав їх не бути схожими на невіруючих: “Скажи: «О люди Писання! Не порушуйте в своїй релiгiї меж iстини й не йдiть за низькими бажаннями людей iз минулих поколiнь, якi самi заблукали й збили багатьох [зi шляху iстини]”. (Аль-Маїда:77)
Євангеліє Христа (мир йому)

Якщо людина є творцем Євангелій і послань, а автори не претендують на божественне походження Слова, то як ці праці стали священними? Де знаходиться Євангеліє, котре Аллах (Святий Він та Великий) дарував Ісусу, в яке вірять мусульмани?



Істинне Євангеліє: Євангеліє Христове

Вчені довго замислювалися над Євангелієм від Христа, яке Аллах (Святий Він та Великий) відкрив Ісусу, в яке вірять мусульмани, і котре часто згадується в Євангеліях. Однак, християнська відповідь – це абсолютна тиша і незнання про існування цього Євангелія. Вони вважають, що Євангеліє, або Новий Завіт, починається із послань та Євангелій апостолів.

Листи Павла, написані у другій половині першого століття, в багатьох місцях згадують про Євангелія Христа, але жодного слова про чотири канонічні писання не звучить. Павло, якому приписують авторство чотирнадцяти послань у Новому Завіті, був убитий в 62 р. н.е, в той час як Марк написав перше Євангеліє в 65 р. н.е. Десятки Євангелій були написані після цього, і вони також посилаються на Євангеліє Христа (мир йому) або Євангелія від Бога.

Вірші, які говорять про Євангеліє Христове

Павло, а згодом і євангелісти розповідають про Євангеліє Христове в багатьох місцях. Павло сказав: "Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію". (Галатів 1:6-8)

Він наголошує на істинному Євангелії, від якого люди відвернулися і звернулися до іншого, хибного писання.

Павло попередив їх: "В огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса". (2 Солунян 1:8-9)

Чотири канонічні писання повідомляють про автентичне Євангеліє. Коли жінка помазала пахощами ноги Ісуса (мир йому), він сказав : "Правду кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!" (Матвія 26:13)

Немає сумнівів в тому, що мова про Євангеліє від Матвія взагалі не йде, адже той написав її через кілька років після цієї історії.

Євангеліє від Марка говорить: "Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже". (Марка 8:35)

Слід зазначити, що згадані уривки голосять про одне Євангелія, а не чотири або цілих сімдесят писань, які відкинула церква. Вірші називають Євангеліє від Бога або Христове.

Текст називає натхнення Христа від Аллаха (Святий Він та Великий) Словом Божим. Люди юрмилися на березі озера, щоб почути Слово Бога: «І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського». (Луки 5:1)

Те ж саме сталося, коли він (мир йому) увійшов до села Нахом: "І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував Слово". (Марка 2:2)

Божественною мовою, котру люди, скупчившись, хотіли почути, і було Євангеліє, в яке вірять мусульмани. Слово Аллаха (Святий Він та Великий) до Христа (мир йому), Священний Коран називає "Інжиль".

Християни уникають визнання існування істинного Писання - Євангелія Христа. Вони стверджують, що Христу нічого не було даровано. Євангеліє – його власні сказання, котрі передали євангелісти. Звичайно, така позиція узгоджується з їхньою вірою про божественність Христа. Це правильно, що Бог отримає книгу; це для пророків.

Їх переконання спростовується текстом, який розповідає про натхнення пророка від Аллаха (Святий Він та Великий): "Я говорю про те, що я бачив у Отця". (Івана 8:38)

Він (мир йому) запевнив, що отримав одкровення і натхнення від Аллаха (Святий Він та Великий): "Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав". (Івана 12:49-50)

І сказав: "Але говорю так само, як Отець навчив мене". (Івана 8:28)

Іоанн Хреститель (мир йому) називає Слова від Аллаха (Святий Він та Великий) до Ісуса «свідоцтвом». Він передбачив, що більшість людей Ізраїлю їх зречуться: "Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить по- земному. Хто приходить із неба, Той над усіма, і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. Бо кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри". (Івана 3:31-34)

В інших віршах, Ісус засвідчив, що отримав одкровення так само, як і всі пророки. Його учні увірували в Ісуса як посланника і прийняли слово Аллаха (Святий Він та Великий): "Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене". (Івана 17:6-8)

Таким чином, коли мати Ісуса і брати прийшли до нього, він відвернувся від них і направився до своїх учнів, які пішли за ним і слухали Слова Аллаха (Святий Він та Великий): "А Він відповів і промовив до них: моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!" (Луки 8:21)

Слова Аллаха (Святий Він та Великий) не тільки добра звістка про порятунок, в яку недостатньо лише вірити, але треба підтверджувати вчинками.

Аби довести одкровення Аллаха (Святий Він та Великий), він (мир йому) сказав: "Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене". (Івана14:24)

Це натхнення стане суддею в Останній День: "Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити". (Івана 12:48-49)

Євангеліє Христове –писання, в яке вірять мусульмани. Аллах (Святий Він та Великий) дарував Слово Ісусу (мир йому), яке, на жаль, було втрачено під час переслідувань і труднощів, з якими зіткнулося християнство в перші століття.



Документальне підтвердження і канонізація Нового Завіту

На думку спадають нові запитання: як з'явилися канонічні писання після зникнення Євангелія Христового? Хто написав їх, за яких обставин?

Відповідаючи на ці питання, ми говоримо про те, у чому деякі християнські історики сходяться: це були усні розповіді і сказання. Та з розвитком християнської церкви, вони були записані, задовольняючи її потреби. Досить згадати, що сказав Йоахім Єремія в своїй книзі "Слова Христа, яких немає у Євангеліях", опублікованої єгипетською церквою:

"Ми повинні пам’ятати два ключових факти про Євангелії і їх написання: протягом тривалого часу всі відомі перекази про Ісуса були лише в усній формі, і залишались такими вони протягом тридцяти п'яти років після нього. Ситуація не змінювалась до початку гонінь християн Нероном. Тоді, восени 64 р. н.е., старійшини церкви зустрілися і зрозуміли, що втратили найкращих мужів церкви. Вони не знайшли нікого, окрім Івана, відомого як Марка, однодумця апостола Петра в служінні, тому попросили його записати все, що зможе згадати з вчення Христа. Марк написав своє коротке Євангеліє, котре носить його ім'я. Це була найдавніша письмова праця про життя Христа.

Другий факт полягає в тому, що події, які описував Марк з життя Ісуса і його сказань настільки сподобались іншим, що Євангелії почали з’являтись одна за одною. Коли Церква відчула небезпеку, то почала досліджувати основи чотирьох відомих канонічних писань, решту ж визнала апокрифами, які збиралися та спалювалися, аж поки не зникли".

Про історію документування Нового Завіту, вступ Єзуїтського священства каже: "Євангеліє від Марка могло бути написане в 65-70 роках. Євангелії від Матвія і Луки відображають різні події, оскільки вони складались в інших землях, через десять або двадцять п'ять років після Марка".

В середині другого століття виник рух збору священної християнської книги. Він призвів до появи тих книг, які ми маємо в Новому Завіті.

Французький вступ до Нового Заповіту говорить: "Ранні християни не вбачали необхідності писати і зберігати слова апостолів до смерті останнього з них".

Здається, що християни до 150 року н.е., повільно прогресували у створенні нового списку священних книг. Швидше за все, вони почали збирати послання Павла до купи і використовувати їх в церкві. Та ніколи вони не прагнули додати якусь главу до Біблії. Незважаючи на важливість тих текстів, не існувало ніяких свідчень до початку другого століття (Петро 2:3-16), які б доводили, що люди знали кілька письмових євангельських текстів. Критерію, який би вказував на їх необхідність, також немає. Вони з'явилися лише у другій половині другого століття. Можна сказати, що чотири канонічні писання були законно прийняті в 170 році н.е.

Важливо відзначити події, які сталися між 150 і 200 роками: ухвалення книги Діянь і досягнення єдиної думки з приводу першого послання Івана ... Існує велика кількість праць, котрі деякі отці визнають законними, а інші вважають їх просто корисними. Були й інші книги, які розглядалися як частина Святого Письма та Закону. Однак, вони не протрималися довго, згодом їх видалили з закону” .58

Отож збирання Євангелій докупи почалися після смерті найбільш важливих учнів, і були визнані в середині другого століття. Маркіон брав участь у створенні Нового Завіту в 160 р. н.е., закликаючи відмовитися від Старого Завіту, бо мав гостру необхідність забезпечити свою церкву іншими священними книгами.

Його послідовники сприяли поширенню цих Євангелій. Він зібрав Євангеліє ще за життя, що стало початком виникнення Нового Завіту.

Історики прийшли до згоди, що чотири канонічні писання і послання Павла були визнанні наприкінці другого століття. Першим згадав про чотири Євангелія Іриней в 200 році н.е. Климент стояв на захисті “автентичності” книг і вважав їх необхідними для прийняття.

У своїй книзі "Дисертація про Іринея" доктор Додвел сказав: "Сьогодні ми впевнені, що найбільш щирими духовними письменниками того часу були Клеменс Романус, Варнава, Єремія, Ігнатій і Полікарп, які займалися письменницькою діяльністю в тому порядку, в якому я їх назвав, і за ними йдуть всі письменники Нового Завіту. Але в Гермеса ви не знайдете ні одного вірша, ні згадки про Новий Завіт, як і у будь-якого іншого євангеліста".

Юстин Мученик, один з перших християнських апологетів, писав в середині другого століття про божественну природу Христа. Він використав більше трьохсот цитат із книг Старого Завіту, і близько ста з апокрифічних книг Нового Завіту, але жодного слова з чотирьох Євангелій не пролунало.

У своїй книзі "Християнські записи" (с. 71) преподобний доктор Джайлз сказав: "Ті ж самі імена євангелістів: Матвія, Марка, Луки та Івана, ніколи ним [Юстином] не згадувалися, і жодного разу не зазначалися у його працях".

Решта книги Нового Заповіту залишається предметом суперечок між церквами протягом усього третього століття. Лише кілька книг було визнано у східних церквах, як послання до Євреїв, в той час як західні церкви відріклись від нього і прийняли книгу Одкровення.59

Полеміки стали причиною втрати Євангелія Христового, та нужда змусила церкву придумати нові Євангелія і послання, відомі в середині другого століття. Згодом церква їх прийняла, відносячи до різної категорії святості. Розбіжності тривали протягом багатьох століть, аж до шостого століття н.е., доки не визнали її Священною. Люди стали творцями писання і люди нарекли його словом Аллаха (Святий Він та Великий). Творіння рук людини стало Святою Книгою…


Помилки Євангелій

Будь-яка людська праця зазнає помилок, Євангелії не є винятком. Вони сповнені упущень, які підтверджуються історією і реальністю. Подібні огріхи в тексті унеможливлюють його святість, перетворюючи його претензії на богонатхненність у міраж. Помилок в Євангеліях так багато і всі вони різні: Писання оголошує одне відвертою брехню, розум і міркування спростовує інше, в той час як історія і реальність доводить своє.



Перше: упущення, доведені Священними писаннями

Наскільки ці вірші далекі від вшанування Бога і Його пророків!

Книга Одкровення розповідає про видіння Івана, коли той побачив сина Бога на троні у вигляді вівці, яка має сім рогів і сім очей. Пречистий Всемогутній Аллах від цього. Автор сказав: "І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю". (Одкровення 5:6)

Далі оповіщається про тих, хто стоїть перед ним: "Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!" (Одкровення 7:15-17)

Текст відкриває завісу таїни про того, хто сидить на троні у вигляді вівці, і це - був Бог-Син, друга іпостась Трійці. Він сказав: "Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні". (Одкровення 17:14)

Євангеліє від Івана воскрешає в пам’яті натовп, який стояв перед престолом Божим, покликаний на порятунок Господа і овець: "Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!» (Одкровення 7:10)

Чи має потребу Господь у порятунку? Від кого, і хто врятує Його? Невже немає кращого способу поклонитися Всемогутньому Богу?

Новий Завіт говорить про дурість і слабкість Бога, але Його дурість мудріша від людської кмітливості, а Його слабкість могутніша від сили чоловіків. У зв'язку з цим, Павло сказав: «Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!» (1 Коринфян 1:25)

Неприпустимі слова, які називають Всемогутнього Господа слабким або невігласом, Він (Святий та Великий) – Всемогутній, Мудрий і Всезнаючий!

Павло, а точніше невідомий автор послання до Євреїв, зневажає книгу Бога і Закон, зображуючи її як стару. Книга Бога далека від негожих наклепів, бо те, що Він відкриває Своїм пророкам, підтверджує і прославляє Його одкровення і слова. Павло сказав: "Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність. Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога". (Євреїв 7:18-19)

Про Тору, яку Господь дарував Мойсею, апостол сказав: "Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління". (Євреїв 8:13)

Із вуст Павла також звучало: "Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого". (Євреїв 8:7)

Нехтуючи всіма книгами, які забороняють деякі продукти харчування (див Лев 11: 1-47), уважаючи їх за іудейські міфи і волю відступників, Павло сказав: "І на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються. Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління". (Титу 1:14-15)

Думка Павла і невідомого автора послання до Євреїв про закон Божий описується в Псалмах: «Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює». (Псалом 19:7-8)

Новий Завіт приписує Ісусу образи своїх братів-пророків, зображуючи їх як злодіїв і звинувачуючи у тому, що вони не направили своїх людей. Іван сказав: "Щиру правду кажу вам: я — брама для овець. Усі, хто приходив і видавав себе за мене,— злодії і грабіжники, але вівці їх не слухались. Отже, я — брама, і, хто входить через мене, той отримає спасіння. Він увійде та вийде і знайде пасовище. Злодій приходить лише для того, аби красти, вбивати і нищити. А я прийшов, щоб вівці могли отримати життя і втішатися ним без кінця. Я — пастир добрий. Добрий пастир готовий віддати за овець своє життя. Найманий же робітник — не пастир, і вівці йому не належать. Тому коли він бачить вовка, то кидає овець і втікає, а вовк нападає на них, і вони розбігаються". (Івана 10:7-12) Виглядає нестерпним і неправдоподібним, щоб Всемогутній Господь сказав такі речі про Себе в Своїх книгах або книгах Його посланців.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Переклад: european islamic research center (eirc) iconПереклад european islamic research center (eirc)
Скажіть: Ми увірували в Аллаха І у те, що зіслано нам, І що зіслано Ібрагіму, Ісмаїлу, Ісхаку, Якубу та колінам із нащадків їхніх;...
Переклад: european islamic research center (eirc) iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Переклад: european islamic research center (eirc) iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit system інформаційний пакет психолого-педагогічного факультету напрями підготовки: 030102 Психологія

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет освітньо-кваліфікаційний рівень –бакалавр Напрям підготовки 050903 Телекомунікації

Переклад: european islamic research center (eirc) icon«european quality» держава І право
Оборотов І. Г. кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін мнц онюа
Переклад: european islamic research center (eirc) iconВведення до Біблії Переклад Павла Смука



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка