Переклад: european islamic research center (eirc)



Сторінка4/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.7 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Втрата фрагментів та персоналій Закону

Намагаючись зміцнити справжність Старого Завіту, євангелісти приписували Ісусу такі слова: "Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине". (Луки 16:17)

Крім того, Матвій сказав: "Правду кажу вам: швидше зникнуть небо і земля, аніж зникне із Закону хоча б одна рисочка літери, перш ніж сповниться все написане в ньому". (Матвія 5:18)

Чи можна приймати вищезазначені сказання за правду? Чи були втрачені слова, абзаци і навіть цілі книги Закону?

Багато прикладів про втрачені слова наводилось в першій книзі цієї серії. Тому, зараз я згадаю тільки три, залишаючи їх на розгляд благопристойного читача. Ці свідчення доведуть, що наведені вище твердження не є Словом Божим, або словами Його пророка Христа, а є доповненнями деяких авторів, приписаних Богові.

Серед доказів забутих і втрачених персоналій із Закону знаходимо вірш, викладений в книзі Хронік: "А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. ***** і вона зачала й породила Мір'яма, і Шаммая, і Їшбаха, батька Ештемої". (1 Хроніки 4:17)

Тут не згадується про решту дітей Езри, як і не зазначається про того, хто зачав Марію та її сестер. Друкарі поставили лише позначки замість того, аби привернути увагу до втрат у тексті.

Помітки, які характеризують упущення у Біблії, див. (2 Хроніки 36:23), (Езри 1:3), (Езри 6:5-6), (2 Самуїла 5:8), (Єзекіїля 22:43) (2 Царів 5:6) і (Захарія 6:15). Таких місць настільки багато, що неможливо усі перерахувати.

Упущення займають цілі книги, що містять тисячі думок і послань, як от Книга воєн Господніх, згадана в Числах: "Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону". (Числа 21:14)

Її не можна віднайти так само, як і книгу пророка Натана, пророцтва Ахія із Шіло та видіння Ідо, котрі згадуються в книзі Хронік. Сказано: "А решта Соломонових діл, перших та останніх, ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама, Неватового сина". (2 Хроніки 9:29)

Більше втрачених послань і книг можна побачити в (Йова 10:3), (2 Самуїла 1:18), (1 Хроніки 29:29), (2 Хроніки 12:15), (1 Царів 4:13-32) та багато ін.

Все це слугує стійким свідченням утрати сказань і послань Закону. Небо, земля і все живе є свідками непричетності Христа до того, що євангелісти приписали йому.



Помилкові посилання Матвія на книгу Єремії

У пророцтві, яке переповідає Матвій, він допустився помилки, коли привів цитату з Тори. Матвій сказав: "А кол и Юда, зрадник Ісуса, побачив, що того засудили, його почало мучити сумління. Тож він повернув 30 срібняків старшим священикам та старійшинам і сказав: «Згрішив я, бо зрадив невинну людину!» Вони ж відповіли: «А нам що до того? Дивись сам». І він, кинувши срібняки в храмі, пішов звідти і повісився. А старші священики взяли срібняки та сказали: «Їх не можна класти у священну скарбницю, бо це плата за кров». І, порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати чужинців. Тому воно й донині називається Поле Крові. Тоді сповнилися слова, сказані через пророка Єремію: «І вони взяли 30 срібняків — ціну, яку встановили за цього чоловіка, за того, чию ціну встановили деякі сини Ізраїля, — і дали їх за гончарське поле, як і наказав мені Єгова". (Матвія 27: 3-10)

Посилання на книгу Єремії було помилковим. В Єремії про ці події – ані слова, адже вони описуються у книзі Захарії: "І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків. І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря. І зламав Я Свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем". (Захарія 11:12-14)

Варто зауважити, що історія в книзі Захарії не має нічого спільного з Христом і Іудою. Ціна, яку вимагав Захарії була справедливою і гідною роботи, в той час як ціна, отримана Юдою, була ціною зради.

Істина полягає в тому, що посилання сходять не з книги Захарії і Єремії, а з неканонічної книги, приписаної пророку Єремії. У своїй інтерпретації Біблії, Адам Кларк цитує Ієроніма: "Іудеї з Назарету показали йому це пророцтво в єврейській копії книги Єремії, яка є сумнівною (апокриф). Цілком ймовірно, що вони створили пророцтво в книзі Єремії, аби довести цитату, знайдену в книзі Матвія".

Преподобний Саман Калхун вважає, що автентичний рукопис не встановлює особи, яку повідомляє оповідач. "Тоді виповнилося те, що було сказано пророком", - зазначено в сирійському перекладі.



Побратими Давида не їли хлібів представлення за часів священика Ахимелеха

Автор Євангелія від Марка допустився помилки двічі, розповідаючи, що коли Давид був голодний, він з'їв хліб представлення, який дозволено їсти тільки священникам: «А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним? Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?» (Марка 2:25-26)

Його слова: "Дав він і тим, хто був із ним", - далекі від істини, бо Давид сам пішов до первосвященика після того, як втік від Саула. Як сказано в книзі Царств: "І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?... а є тільки хліб святий". (1 Самуїла 21:1-4)

Другий огріх Марка стався тоді, коли той назвав головного священика Евіятар. Книга Самуїла стверджує, що головний священик Ахимелеха був його батьком, якого вбив Саул, бо він дав святий хліб Давиду. Див. 1 Самуїла 22:20-23.

Редактори Священного словника Біблії нагадали, що Евіятар після смерті свого батька Ахимелеха втік до Давида з головним настоятелем Садуком. Католик Уорд визнав цю неточність в своїй книзі "Упущення", процитувавши містера Джо: "Марк зробив помилку: він написав Евіятар замість Ахимелеха".60

Звеличення Юди-зрадника

Коли євангелісти розповідають про учнів, то згадують дванадцятьох добрим словом, в тому числі і зрадника Іуду. Автори описували події, які сталися навіть після його смерті.

Матвій згадує звернення Ісуса до учнів: «А Ісус відказав їм: правду кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих» . (Матвія 19:28)

Матвій не упускає зрадника Юду, якого Ісус описав так: "Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!" (Матвія 26:24)

Лука помітив помилку Матвія, тому уникнув її звершення. Він не назвав кількість стільців. (Луки 22:28- 29)

Павло так само схибив, коли він згадав про воскресіння Христа, яке мало статися після смерті Іуди (див . Закон 1:26).

Павло сказав: "І що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам братіям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили". (1 Коринфян 15:4-6)

Автор Євангелія від Марка на упущення звернув увагу, коли розповідав ту ж історію: "Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом". (Марка16:14)

Варто зауважити, що вперше Ісус з'явився десяти учням, бо Хома тоді був відсутній. Іван сказав: "А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус". (Івана 20:24)

Христос перебував в серці землі не три дні і три ночі

Матвій припустився ще однієї помилки, коли розповів, що син людський (Христос) залишався в серці землі три дні і три ночі. Він сказав: «Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе. А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі». (Матвія 12:38-40)

З Євангелій добре відомо, що Ісус був розп'ятий в п'ятницю, похований в суботу ввечері, а встав із гробниці до світанку в неділю. Це означає, що він в могилі його не було, за винятком суботи і неділі. А це відповідає двом ночам і одному дню, а не трьом дням і ночам, як сказав Матвій.

Василь, християнський вчений, визнав, що Матвій схибив, і засвідчив, що той неправильно зрозумів слова Христа. Тлумачення про три дні і три ночі в землі – лише інтерпретація Матвія, заснована на його власному баченні.

Ось що насправді мав на увазі Ісус: "Як народ Ніневії вірив в проповіді і не просив чуда, люди повинні почути мою проповідь, не просячи чуда".

Йохан Фам Атхахаб, намагаючись змінити та інтерпретувати текст, сказав: "Три дні і три ночі рахуються з четверга, коли Ісус обідав з учнями і їжа стала його тілом. Серце землі – образний вислів для їхніх шлунків".61 Наскільки ж огидне таке твердження!



Друге: помилки, підтверджені дійсністю

Швидке повернення Христа і кінець світу

Існує багато текстів, в яких євангелісти допустились помилок. Історія і дійсність тому підтвердження. Євангеліє від Матвія згадує про близький день Воскресіння, пов’язаний зі скорим поверненням Христа, пом’янутий самим пророком, як вони стверджують, і станеться прихід до кінця їхнього покоління. Тому він закликав своїх учнів не йти проповідувати в містах Самарії, бо настане Воскресіння.

В Євангеліях існує близько десяти уривків, які повідомляють про повернення Христа і Воскресіння. Найбільш важливий з них звучить: "Адже Син людський має прийти у славі свого Батька зі своїми ангелами і тоді відплатить кожному за його вчинками. Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина людського, який приходить у своєму Царстві". (Матвія 16:27-28)

Він також сказав: "А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Правду кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син людський". (Матвія 10:23)

Отець Матта аль-Міскін прокоментував цей уривок: "Дуже багато часу у вчених зайняло тлумачення даного вірша, згодом вони оголосили, що не можуть знайти рішення, бо його не існує." 62

Крім того, в книзі Одкровення, він сказав: "Я прийду незабаром". (Одкровення 3:11)

Матвій описав події, які супроводжуватимуть повернення Ісуса: "Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?" (Матвія 24:3)

Отець Матта Алміскін зазначив: "Розпитуючи про руйнування храму, вони додали: яким є знамення пришестя Сина людського? Вони були абсолютно впевнені, що падіння храму символізуватиме кінець світу, прийде Син людський, звершиться кінець світу і настане царство Боже". 63

Ісус відповів на перше запитання своїх учнів та описав ознаки падіння храму. Потім продовжив відповідати на друге питання про його пришестя і кінець часу, сказавши: " І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його... Правду кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.64 Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!" (Матвія 24: 29)

Див. (Марка 13:24-31)

У книзі Луки: «І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган... І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. І побачать тоді Сина людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! І розповів Він їм притчу: погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева: як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! Праду кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!" (Луки 21:24-33)

Отець Матта аль-Міскін зауважив: "Всі вчені одностайні в тому, що цей вірш пов’язаний із руйнування Єрусалиму і храму, яке сталося за того покоління".65

Ідея скорого приходу і Воскресіння переповнила авторів послань. Серед них був Павло, який сказав: "Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов". (1 Коринфян 10:11)

У своєму посланні до Солунян, Павло розповідає, що зустрінеться з Ісусом після того, як віруючі в нього воскреснуть з мертвих. Він сказав: «Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом». (1 Солунян 4:15-17)

Свою віру в цю ідею він підтвердив словами: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...» (1 Коринфян 15:51-52)

Єзуїтські чернці дають коментар до послання: "Павло говорив так, ніби очікував, що буде живим до пришестя Христа".

Словник богослов'я каже: "Здається, віруючі на початку заснування церкви думали, що Ісус прийде відразу... Павло не сказав, що друге благородне пришестя станеться задовго опісля, навпаки він сподівався, що буде ще живий". (1 Солунян 4:17)

Іван сказав: «Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з'явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала!» (1 Івана 2:18)

Єзуїтські чернці дали свою оцінку віршу: "Натякаючи на останню годину, перші християни, в тому числі й Іван, були переконані, що вона наближається, але вони вірили, що приходу Господа передуватиме Лже-Христос".

Ці та інші висловлювання свідчать, що Воскресіння і повернення Ісуса стануться за часів першого покоління. Однак минуло уже кілька століть, а очікуване так і не справдилось. Це ще раз доводить, що пророцтва містили помилки євангелістів.



Чудеса віруючих

Дійсність довела ще одне упущення євангелістів. Ісус ніколи не брехав і слова, які приписують вустам пророка, не могли йому належати.

Завершення книги Марка стверджує, що Ісус явився своїм учням після розп'яття. Він сказав їм: "А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!" (Марка 16:17-18)

Близько до змісту, Марк передав звернення Ісуса до своїх учнів: "А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу! Правду кажу вам: Як хто скаже горі цій: порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!" (Марка 11:22-23)

Крім того, в книзі Матвія читаємо: "І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите". (Матвія 21:22)

Коли чоловік підійшов до Ісуса, благаючи зцілити його сина від епілепсії, то сказав: «Дух часто кидав його то у вогонь, то у воду, бо хотів погубити. Якщо можеш щось зробити, змилосердься над нами і допоможи». Ісус промовив до нього: «Кажеш: “Якщо можеш”? Для того, хто вірить, можливо все». Батько дитини відразу вигукнув: «Вірю! Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!» (Марка 9:22-24)

Ісус дав йому зрозуміти, що віруючі можуть творити найрізноманітніші дива. Таким чином, пророк закликав чоловіка увірувати, аби зцілити його сина. Той обіцяв вірити, і Ісус зцілив його сина, хоч чоловік ще не був віруючим. Іван цитує слова Ісуса: "Щиру правду кажу вам: хто вірить у мене, той виконуватиме такі самі діла, як я, і навіть більші, бо я йду до Батька". (Івана 14:12)

Таким чином, кожен віруючий може звершувати вражаючі чудеса і навіть ті, котрі творив сам Ісус: воскресіння мертвих, зцілення хворих. Бажання є найкращим доказом!

Тим, хто сумнівається в своєму успіху, слід прочитати наступні рядки, написані отцем Маттом аль-Міскін: "Дайте мені викривлені коліна і щирі серця, сповнені віри в обіцянки в Ісуса, і ви станете свідками, як сліпці бачать, глухі чують, а кульгаві ходять, бігають, танцюють. Всі хвороби будуть зцілені, навіть хронічні, такі як рак, цироз печінки, ниркова недостатність і серцево-судинні захворювання, бо Ісус – це Ісус: вчора, сьогодні і на віки вічні".66

Ті, хто вірить у святість цих віршів, але не можуть творити чудеса – не вірують істинно. Матвій розповів про учнів, які прийшли до Ісуса, аби запитати, чому вони не змогли вилікувати прокажених. Пророк відповів їм: "Тому що вам бракує віри. Правду кажу вам: якщо ви будете мати віру хоча б з гірчичне зернятко, то скажете цій горі: “Пересунься звідси он туди”, і вона пересунеться, і для вас не буде нічого неможливого". (Матвія 17:20)

Кожен віруючий християнин може воскрешати людей з мертвих, зцілювати хворих і виганяти бісів, та якщо не здатний він зробити цього, то він не є віруючим.

Наведені уривки розповідають про дива, які можуть творити віруючі. Чи траплялись дива в житті тих, хто засвідчив віру в Христа?

Хіба настоятелі церкви та інші віруючі звершували чудеса так само або краще від Христоса? Чи змогли вони воскресити мертвих, зцілити хворих? Чи володіли вони декількома мовами і говорили ними всіма? Чи вони все ж таки невіруючі, тому і позбавлені цього великого дару?

В процесі дискусії між Ахмадом Дідатом і головним священиком Швеції, Стенлі Шобергом, один із слухачів встав і зачитав уривок з Євангелія від Марка преподобному настоятелю (Марка 16:16-18).

Тоді чоловік попросив його випити пляшку отрути, кажучи: "Випийте цю смертельну отруту, бо ви ж не помрете, якщо сповнені щирої віри в Ісуса".

Лице Шоберга вмить змінилося і він, затинаючись, сказав: "Ми не вмираємо, якщо п'ємо отруту! Дуже дивно... Я вірю в Бога і Святого Духа, який повідомляє нам, що з нами трапиться. Моя дружина, тридцять днів тому, застерегла мене: «Стенлі, будь обережний, хтось захоче вбити тебе отрутою»...Я бачу диявола всередині вас (до людини), я не хочу робити шоу ..." Тоді він взяв отруту і вилив її в квітковий горщик.



Миттєві нагороди віруючих за життя
Реальність і життя, знову ж таки, підтвердили ще один огріх євангелістів. Марк згадує звернення Петра до Ісуса: "Тоді Петро звернувся до нього: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою».У відповідь Ісус сказав: «Правду кажу вам: немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування, у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці — вічне життя". (Марка 10:28-30)

У книзі Матвія: "отримає в 100 разів більше й успадкує вічне життя" (Матвія 19:29). У книзі Луки: "і не отримав би в багато разів більше у цей час, а в прийдешньому віці — вічне життя". (Луки 18:30)

Вчені досі не розуміють, як заслужити ці нагороди? Як люди могли мати багато матерів і батьків... Якщо слова «батьки, брати і матері» є метафорою, то як тоді зрозуміти “плоди полів і дружин”? Де видно, що стало з тими, хто залишив свої будинки, аби проповідувати християнство? Вони покидають своїх матерів, сестер і гроші, а де ж їх стократна винагорода?

Вірш ясно говорить про земну винагороду "гоніннями", яка станеться "в цей час", а потім обіцяє вічне життя в майбутньому.

Вірш є хибним, бо якби він ніс істину, то люди поспішали б на заклик, і випробування висвітлило б речі, за якими б люди мчались і змагались одне з одним.

Однак, отець Матта аль-Міскін описав обіцянку дивною символікою. Він сказав: "Замість отця, Ісус дасть йому дух сина небесного батька, а замість матері буде відчувати покровительство церкви. Замість жінки, виходячи з потреб одне в одному... настане нужда від небес народити духом…



Якої форми Земля: кулястої чи пласкої?

Книга Одкровення розповідає про видіння Івана, коли той побачив землю пласкою, з чотирма кутами, і ангел стояв на кожному: "Після того я побачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі. Вони міцно тримали чотири вітри землі, аби жоден з них не дув ні на землю, ні на море, ні на жодне дерево". (Одкровення 7:1)

Іван згадав чотири кути землі знову, сказавши: «Коли ж закінчиться 1000 років, Сатану відразу буде звільнено з в’язниці. Він вийде, щоб вводити в оману народи, Гога і Магога, і щоб зібрати їх на війну. Це народи з чотирьох кутів землі, і їх буде як морського піску». (Одкровення 20:7-8)

Матвій підтвердив таке уявлення про землю, розповідаючи про випробування Христа дияволом. Коли сатана хотів показати пророку всі царства землі, він підняв його на дуже високу гору і його погляду відкрились усі блага: "Диявол знову взяв його на дуже високу гору і показав усі царства світу та їхню славу". (Матвія 4:8)

Він зміг би побачити царства з висоти гори, якби земля була пласкою. Але ж вона куляста, як ми знаємо…

Третє: помилки, підтверджені розумом

Існують упущення, доведені розумом, вони не можуть носити богонатхненний характер. Розум усвідомлює огріхи у віршах, і розуміє необізнаність авторів у природних законах Аллаха (Святий Він та Великий) .



Зірка в небі Єрусалиму

Матвій оповідає історію волхвів, які прийшли до Христа, коли той народився, щоб поклонитися йому. За його словами: "Коли за днів царя Ірода у Віфлеємі юдейському народився Ісус, до Єрусалима прийшли астрологи зі Сходу і почали розпитувати: «Де юдейський цар, який народився? Бо коли ми ще були на Сході, то бачили його зірку і прийшли вклонитися йому». Почувши таке, цар Ірод стривожився, а з ним і весь Єрусалим. Тож він зібрав усіх старших священиків та книжників з народу і розпитав їх, де має народитися Христос. А вони відповіли йому: «У Віфлеємі юдейському, бо так написав пророк: “Віфлеєме в Юдиному краю, для намісників Юди ти аж ніяк не найменш важливе місто, бо з тебе вийде намісник, який буде пасти мій народ Ізраїль”». Потім Ірод таємно покликав астрологів, вивідав у них про час з’явлення зірки і послав їх до Віфлеєма, кажучи: «Підіть розшукайте дитя, а коли знайдете, повідомте мені, щоб і я пішов та вклонився йому». Вислухавши царя, астрологи вирушили в дорогу, а зірка, яку вони бачили на Сході, рухалась попереду них, поки не зупинилась над місцем, де було дитя. Коли вони помітили, що зірка зупинилась, то надзвичайно зраділи". (Матвія 2:1-10)

І безліч розумних причин відкинути цю історію:


  • Матвій розповів про рух зірки – навіть якщо вона дуже далеко – її можна побачити з Землі. Вона вказувала на певну територію в Єрусалимі – на будинок, де знаходився Христос. Потім зірка зупиняється… Як же вона рухалася, як направляла їх до дому, як зупинилася і як вони все це помітили? Такі питання залишаються без відповідей.



  • Як волхви могли відати про Христа і його зірку, якщо вони навіть Бога не знали? Як вони могли падати ниць перед пророком, в якого вони не вірять і не знають його релігії? Усе це вигадка, бо жоден із стародавніх волхвів і їхніх істориків цей факт не відмічали, як і інші євангелісти, включаючи Луку, котрі записували все послідовно.



  • Для чого волхви звершили таку довгу подорож? Щоб поклонитися йому, дати подарунки, а потім повернутися?



  • Цей уривок розповідає про зацікавленість Ірода новонародженою дитини та його намір убити немовля. Цар попросив волхвів повідомити його, коли ті знайдуть дитину, аби він теж міг вклонитися йому. Та волхвам наснилося застереження, щоб вони не повертались до Ірода, і ті пішли іншою дорогою. Якби цар дійсно цікавився народження немовляти, він міг би піти з астрологами до Віфлеєму, який знаходився недалеко від Єрусалиму, або відправив би своїх людей у дорогу.



  • Матвій розповідає про вирізання Іродом дітей після відправлення волхвів, доки він зміг знайти немовля. Історія є неправдивою, бо жоден з книжників цю подію не згадує, незважаючи на її важливість. Слід зазначити, що великий цар помер за чотири роки до народження Ісуса, як стверджують усі історичні джерела.

Їзда верхи на ослиці та осляті одночасно

Чого розум не може собі уявити, це те, що сказав Матвій, кажучи про Христа, який входить в Єрусалим. За його словами: "Вони привели ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху". (Матвія 21:7)

Христос не міг їхати на ослиці та осляті одночасно. Це вигадка і брехня, користуючись якою Матвій хотів справдити пророцтво Тори: «Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова: «Скажіть дочці Сіону: “Ось їде до тебе твій цар, він лагідний, він сидить на ослі, на осляті, народженому у в’ючної ослиці”». (Матвія 21:4-5)
Чудеса Матвія при смерті розіп'ятого

Розум не приймає чудеса, які Матвій описує під час смерті Христа. Він сказав: "Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і віддав дух. У ту ж мить завіса святині роздерлась надвоє, згори донизу, й затряслася земля та порозколювалися скелі. І порозкривалися гробниці, з яких попіднімало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном, (після його воскресіння люди, які виходили з-посеред гробниць, увійшли у святе місто) і багато хто побачив їх". (Матвія 27:50-53)

Ця історія неправдива, вигадана, адже ніколи святі чи інші люди не воскресали з мертвих. Що сталося потім: вони одружилися, повернулися до своїх домівок, чи померли знову? Якою була реакція іудеїв, Пілата та учнів, коли сталася ця неймовірна подія?

Нічого не трапилось, бо ні Матвій, ні ті, хто розповідали про ці чудеса, відповіді не дають. Якщо згадані дива дійсно траплялись, то вони б були у кожного на вустах, і люди повірили б у Христа.

Отець Кеннігсер сказав: "Не варто насміхатися, бо намір Матвія був дуже благородний: він включив у своє письмо усні перекази старої історії, яку все ще пов’язують з Ісусом".

Нортон, хранитель Євангелія, сказав: "Ця історія є хибною, і, швидше за все, вона здобула визнання серед юдеїв після падіння Єрусалиму. Можливо, хтось написав її на полях юдейської копії книги Матвія, а потім автор додав її до основного тексту, а перекладач, відповідно, переклав її".

Схоже, існує багато віршів, написаних на полях Нового Завіту, які помилково закралися до основного тексту. Як можна їх розпізнати і прибрати з книги?

Немає жодних сумнівів, що люди Писання, які закрили свій розум від істини, відмовляються визнати той факт, що Євангеліє містить помилки, бо Святий Дух не допускає упущень. Однак ті, хто вважає себе розумною, мислячою людина переконані, що книга є творінням людських рук, а не словом і одкровенням Божим. Ми довели це.


Зміни в Новому Завіті

Цікаво: звідки взялися виправлення у Євангелії? Були вони внесені євангелістами та авторами послань, чи прийшли від переписувачів, які коригували тексти відповідно до своїх віровчень? Чи їх внесли ті, хто проголосив особисті праці учнів святими, чи це сталося все разом? Мабуть, останнє припущення і є правильною відповіддю.



Виправлення євангелістів: чи були євангелісти чесними, коли наслідували одне одного?

Беззаперечним є той факт, як ми вже говорили, що Лука запозичив 51%, а Матвй скопіював 90% тексту книги Марка. Чи були Матвій і Лука правдивими, коли наслідували Марка, чи керувалися суто власними бажаннями?

Істина полягає в тому, що обидва скопіювали Марка, як самі того хотіли, особливо Матвій, котрий завжди перебільшував події, аби піднести особу Христа чи передати справдження пророцтва Тори, якого Марк не повідомляє. Вчені згадують багато прикладів:

Марк каже про розп'ятого: "І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв". (Марк 15:23)

Однак Матвій, імітуючи Марка, текст змінює і каже: "Дали Йому пити вина, із оцтом змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів". (Матвія 27:34)

Відомо, що кисле вино (оцет) і вино звичайне – різні. Матвій хотів справдити заявлене пророцтво Тори: "… Вони хотіли нагодувати мене отрутою і втамувати мою спрагу оцтом... " (Псалми 69:21). Слово «вино» він змінив на «оцет».

Марк каже: "Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати". (Марка 3:35)

Матвій переписав це так: "Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!" (Матвія 12:50)

Слова "Мого Отця" були додані з богословських причин.

Те ж саме зустрічається в іншому вірші. Коли Христос запитав своїх учнів, що вони думають про нього, Петро відповів: "Ти – Христос". (Марка 8:29)

Однак Матвій змінив відповідь Петра: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (Матвія 16:16)

Ще одним прикладом викривлень від Матвія, стало присвоєння слів Марка про чудеса Христа в Галілеї: "І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав". (Марка 6:5-6)

Пророк не звершував дива, але він зцілив кількох хворих людей, та цього не було не достатньо, аби люди повірили, і він дивувався їх невірі.

Матвію ж не сподобалася ідея, що Христос не вчинив жодного дива: "І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру". (Матвія 13:58)

Він творив чудеса, але не так багато. Виправдовується автор тим, що безвір'я стало причиною відсутності див, та це було списано з Євангелія від Марка.

Лука також змінював те, що наслідував від Марка. Марк, який, на думку християнських джерел, описує Христа істинно, переказав останні слова розіп'ятого. Це був крик зневіреної людини: "Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Марка15:34)

Однак Лука, як вважає Уіл Дюран, не вподобав вірш Марка. Він вирішив, що такі слова розходяться з вченням Павла про Христа Спасителя, який прийшов, аби бути розіп'ятим, тому змінив його: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Луки 23:46)

Матвій перекрутив багато віршів, які скопіював у Марка. Він додав те, що на його думку, мало підвищити і возвеличити статус Христа. Марк розповідає про чоловіка, оповитого нечистими духами, якого Ісус зціляв і вигнав дияволів, змусивши їх вселитися в свиней.

Він сказав: "І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської. І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння... А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг і вклонився Йому, і закричав гучним голосом, кажучи: що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене! Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини! І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас. І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли. І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі." (Марка 5:1-13)

Матвій вписав двох чоловіків, замість одного: "І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. А Він відповів їм: ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді". (Матвія 8:28-32)

У своєму роз’ясненні Євангелія від Матвія, пастор Тадрус Яків Малаті намагався примирити дві історії. Він сказав: "Здається, що один з двох чоловіків був добре відомою людиною, і був явно божевільним, тому Матвій і Лука зосередили увагу на ньому, не звертаючи уваги на іншого". Популярність одного з двох чоловіків змусила їх забути згадати про чудо зцілення іншого Ісусом, бо хоч він і божевільний, але невідомий!

Марк і Лука розповідають про зцілення сліпого. Марк сказав: "І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому: Учителю, нехай я прозрю! Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою" (Марка 10:46-52). Див. (Луки 18:35-24). Матвій переказує ту ж історію, але там фігурують два сліпця:"Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним". (Матвія 20:29-34)

Матвія, зрозуміло, перебільшив і викривив те, що скопіював у Марка.

Слід зазначити, що Лука вигадав історію, яка сталася перед входження Христос до Єрихону. Він сказав: "І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив". (Луки 18:35)

То Ісус зцілив сліпого до того, як він увійшов до Єрихону чи після того, як залишив його?

Євангелісти неодноразово перекручували місце звершення дива: Марк (Марк 5:1), і Лука (8:26) кажуть, що це сталось в Геразині, а Матвій (8:28) переконаний, що це був Гадарин. Дві назви позначають зовсім різні місцевості.

Перша, згідно енциклопедії Святого Письма, тепер "розташована в Ом Кайса, гірській стороні на південь від гарячого джерела в долині Ярмук і називається "Хамма" - близько шести миль на південний схід від Галілейського моря".

В той час як місто Геразин розташоване приблизно в шістдесяти кілометрах на південь від Гадарину, а залишки цього знаменитого римського міста все ще знаходяться в Герасим, Йорданія. Розташування двох міст стане зрозумілим кожному, хто подивиться на карти Святої Біблії. Можна помітити ще одну важливу річ: обидва міста не омиваються морем, тому вони не є місцями звершення дива.

Вчені не знають, як поєднати ці два віддалені місця. Автори енциклопедії сходяться на думці, що тому немає жодних доказів: "Абсолютно очевидно, що влада Гадарину, як головного міста, поширювалась на весь регіон на схід від моря, в тому числі й на місто Геразин". 67

Таким дивним чином, міста Гадарин і Геразин стали одним цілим.

Марк розповів про вхід Ісуса в Єрусалим верхи на ослиці: "І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть... І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього". (Марка 11:1-7)

Матвій знову перебільшив, переповідаючи ту ж історію, він сказав, що Ісус їхав на ослиці та осляті одночасно: "А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх...Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них". (Матвія 21:1-7)

Матвій не описує їзду Ісуса на ослиці і осляті одночасно. Це не має значення. Головне, що йому вдалося справдити пророцтво Тори, яке згадується в книзі Захарії: "Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці" (Захарії 9:9). Матвій про це також сповістив (Матвія 21:4).

Коли Ісус (мир йому) говорив про день Воскресіння, він сказав, що не знає час його настання. Марк сказав: "Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець." (Марка 13:32)

Матвія така відповідь не задовольнила, бо не міг він змиритися із невіданням Ісуса точної години дня Воскресіння, тому він змінив вірш: «А про день той й годину не знає ніхто: навіть Анголи небесні, лише Сам Отець». (Матвія 24:36)

Матвій також викривив події, які сталися у зв'язку зі смертю розп'ятого відповідно до своєї уяви: "Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і віддав дух. У ту ж мить завіса святині роздерлась надвоє, згори донизу, й затряслася земля та порозколювалися скелі. І порозкривалися гробниці, з яких попіднімало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном, (після його воскресіння люди, які виходили з-посеред гробниць, увійшли у святе місто) і багато хто побачив". (Матвія 27:50-53)

Матвій не описує дії тих, хто воскрес з мертвих, ні реакцію люду на таку знаменну подію. Марк цей епізод не згадує, незважаючи на його значущість. Якби це була істина, він би не проігнорував її. Ні Лука, який послідовно все записував, ні Іван про зазначені події ані слова не сказали, а це означає, що ми маємо справу з вигадками Матвія.

Євангелісти змінили звернення Ісуса до учнів. За словами Луки, він сказав їм: «А у вас навіть усе волосся на голові пораховане. Не бійтеся, ви цінніші від багатьох горобців. Отже, кажу вам: хто визнає мене перед людьми, того визнає і Син людський перед Божими ангелами. А хто зрікається мене перед людьми, того і я зречуся перед Божими ангелами» (Луки 12:7-9). Лука вигадав визнання і зречення Ісуса перед ангелами Бога.

Він не погоджується з Матвієм, який описав визнання Ісуса і зречення перед Богом, а не ангелами. Він процитував слова Ісуса: «Тож не бійтеся, ви цінніші від багатьох горобців. Хто визнає мене перед людьми, того визнаю і я перед моїм небесним Батьком. А хто зрікається мене перед людьми, того і я зречуся перед моїм небесним Батьком» (Матвія 10: 31-33). То що ж сказав Ісус, врешті-решт?

В своїй інтерпретації книги Матвія (с. 271), Джон Фентон не міг заперечити ці факти і визнав викривлення тексту. Намагаючись знайти хоча б якесь виправдання, він сказав: "Рукописи (Євангелія) зазнали значних змін в тих місцях, де згадувались атрибути Господа". Він визнає, що перекручення у тексті присутні, але вину покладає на переписувачів рукописів, а не автора.

Насправді, автори Євангелій, а не переписувачі, вносили зміни до текстів. Доповнення завжди зустрічаються тільки в книзі Матвія. Якби викривлення були в оригінальних рукописах, вони б заполонили усі книги. Вчений Кейс Ман мав рацію, коли сказав: "Лука та Матвій навмисно внесли сотні змін до книги Марка, яка була у їхньому розпорядженні для релігійних цілей".

Зміни євангелістів в унаслідуванні Тори

Автори Нового Завіту змінювали книги Тори, коли копіювали її:

Павло змінив зміст тексту, запозиченого з книги Псалмів: "бо гріхи неможливо усунути кров’ю биків і козлів. Тому, приходячи у світ, він говорить: “Жертви й приношення ти не захотів, але приготував мені тіло. Цілопалення й приношення за гріх ти не схвалив”". (Євреїв 10:4-6)

У Псалмах сказано: "Жертви й приношення ти не прагнув, ти відкрив мені вуха, щоб я чув тебе. Цілопалення й приношення за гріх ти не просив". (Псалми 40:6)

Він замінив слова “ти відкрив мені вуха” на “приготував мені тіло”.


  • Євангелісти приписували Торі те, чого насправді там немає. Матвій сказав про Христа: "А прибувши, оселився у місті на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він назарянин буде званий". (Матвія 2:23) В книзі Пророків такого немає.

Перекручення Матвія підтверджують слова Пилип, коли той розповів учню Нафанаїлу про Ісуса з Назарета, він був здивований, що Христос прийде звідти: "І сказав йому Нафанаїл: та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: прийди та побач". (Івана 1:46)

Якби пророцтво про Назарет існувало до того, той би здивувався.



Коментуючи цей вірш, видання Єзуїтського священства говорить: "Нам важко сказати до якого вірша спрямовав свої слова Матвій. Крім того, вчені Біблії кажуть: "Назарет не мав важливого значення в давнину, тому він не поставав на сторінках Старого Завіту, книг Йосипа Флавія або єгипетських, ассирійських, хетських, фінікійських і арамейских документах до народження Ісуса. Перша згадка про місто з’явилась у Євангелії".

  • Ще одним прикладом виправлень слугують слова Якова і Луки. Коли пророк Ілля молив про відсутність дощу, вони сказали, що це тривало три роки і шість місяців, спотворюючи Старий Завіт, в якому зазначено, що дощ припинився менш, ніж на три роки. Яків сказав: "Ілля був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас, але коли він ревно помолився, щоб не йшов дощ, дощу в тому краю не було три роки й шість місяців..." (Якова 5:17). Лука погодився з ним: "Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі". (Луки 4:25)

Як я вже зазначав, вони запозичили історію з книги Царств, спотворивши її. Вона звучить так: "Тішбеянин Ілля, житель Гілеаду, сказав до Ахава: «Як живий Єгова, Ізраїлів Бог, якому я служу, в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїм словом” (1 Царів 17:1). А далі: "І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі" (1 Царів 18:1). На третій рік пішов дощ, можливо, навіть на початку третього року, що означає припинення менш, ніж на три роки, а не на три роки і шість місяців, як переказали Яків та Лука.

  • Павло приписує зображення неба, яке Бог приготував для віруючих, книзі Пророків: "Але, як написано: чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його" (1 Коринфян 2:9). Але в Старому Завіті такого вірша немає.

  • У п'ятому розділі свого Євангелія, Матвій приписує Ісусу те, чого немає в Торі. Він сказав: «Ви чули, що сказано: люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:43-44). Матвій послався на вірш в книзі Левіт: "Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я – Господь" (Левіт 19:18). Ні цей вірш, ні інші не згадують нічого про ненависть до ворогів. Твердження Матвія, що подібне міститься в древніх книгах (Старий Завіт) є брехнею і додаванням зайвого. Тому пастор Самуель Юсуф сказав: "Чи заповідав би Бог ненавидіти? Хтось міг би припустити, що подібне міститься в Старому Завіті, але такого серед Божих заповідей немає". (Порівняйте Левіт 19:18)

Євангелісти цитують пророцтво Захарії, яке голосить: "Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці". (Захарія 9:9)

Але, як завжди, вони без проблем поміняли слова. Матвій сказав: "А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: скажіть Сіонській доньці, ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина". (Матвія 21:4-5)

Матвій вніс багато змін до тексту шляхом скорочення і вилучення того, що не влаштовувало його бачення особистості Христа. Він видалив "справедливий і повний спасіння", бо зрозумів, що Христос не є очікуваним королем, праведним і переможним, зберігши лише дві характеристики “покірливий та той, хто верхи на ослиці й осляті водночас”.

Іван зробив видалив те, що і Матвій, і додав, що Ісус їхав верхи на одній тварині, замість двох. Він побачив, що їзда на двох тваринах одночасно неправильно характеризує особу Христа. Іван також передав заявлене пророцтво про радість: "Радій вельми, о дочко Сіону", - і страх - " Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!" (Івана 12:15)

Павло був нечесним, коли наводив цитату з книги Ісаї: "Бо написано: я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно переді Мною, і визнає Бога кожен язик!" (Римлян 14:11)

Він спотворив текст Старого Завіту двічі. Вперше, коли приписував Богу те, що Він живий. Вдруге, коли сказав, що язики будуть славити Бога. Тоді як Ісая говорив про язики, які будуть клястися Богом: "Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне". (Ісаї 45:23)

Крім того, Матвій змінив походження Христа: він видалив все, що йому не подобалося, намагаючись обдурити читача. Матвій збагнув, що нащадкам царя Єгоякима було заборонено сидіти на престолі Давида (Єремія 36:30-31), тому він видалив його ім'я з прародичів Христа, побоюючись, що читач може засудити право Христа на престол Давида. Він сказав: «В Йосії народився Єхонія та його брати за часу виселення до Вавилону» (Мт 1:11). Відомо, що Єхонія є онуком Іосії, і сином забороненого царя Йоякіма (1 Хроніки 3:14-15).

Лука стверджував, що Шелаха – син Каїнана, сина Арфаксада, ці слова йдуть врозріз із Торою: «Еверового, сина Шелахиного, сина Каїнамового, сина Арфаксадового» (Луки 3:35-36). Книга Буття каже: "А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера" (Буття 10:24). Це підтверджується в наступному розділі, де розповідається, що Арфаксад народив сина Шелаха у віці 35 років: " А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ та й породив він Шелаха" (Бут 11:12). Див. (1 Хроніки 1:18) і (1 Хроніки 1:24). Ім'я Каїнан ніколи не згадувалось в Торі, а те, що Лука сказав – вигадка, або ж він вважав, що Євангелії були змінені, тому «повернув» втрачене.

Преподобний Саман Калхун погоджується з нами, що текст зазнав змін, але він не згоден з тим, хто несе за них відповідальність. Він вважає, що "ім'я Каїнан ніколи не звучало в юдейському походженні Старого Завіту, воно могло бути додано випадково одним з переписувачів". 68 Переписувач, на його думку, несе відповідальність огріхи тексту, а не Лука. Читач може приписати упущення будь-кому (переписувачу або Луці), але я закликаю вас погодитися з преподобним Калхуном та зі мною у тому, що перекручення тут присутні.

Лука стверджував, що Ісус відкрив книгу і прочитав речення з Ісаї 61, яке ми не можемо знайти в книзі сьогодні.

Він сказав: "І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж він книгу, знайшов місце, де було так написано: на мені Дух Господній, бо мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування". (Луки 4:17-19)

Його слів "незрячим прозріння, відпустити на волю помучених" немає у вірші, з якого читав Ісус. Див. (Ісаї 61:1-3) та (Ісаї 58:6).

Отець Матта аль-Міскін згадав плутанину вчених з приводу цього уривку: "Вчені мають різні думки з приводу цього. Дехто каже: зречення додали пізніше християни. Інші, як наприклад вчений К. Прот, переконані, що допис є результатом об'єднання двох текстів в юдейській літургії. А вчений Б. Райк сміливо сказав, що сам Месія додав його своїм авторитетом пророка". 69

Отож, усі одностайні, що доповнення немає в 61 главі книги Ісаї, та встановлення особи до сих пір лишається предметом суперечок: Христос, іудеї чи християни…

І, нарешті, Матвій вніс деякі зміни, цитуючи книги Михея: "Вони ж відказали йому: у Віфлеємі юдейськім, бо в пророка написано так: і ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський". (Матвія 2:5-6)

Михей не заперечує, що Віфлеєм є найменшим з юдейських міст, але він описав його як найменше з міст Юди: “Віфлеєме Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних”. (Михей 5:2)



Третє: винахід друкарства і зміни Нового Завіту

В шістнадцятому столітті винайшли друкарство, виник новий спосіб змінювати Писання. У своїй книзі "Євангелії, їхнє походження та розвиток" Фредерік Грант і Джордж Керд зазначили, що в 1516 році Еразм видав першу друковану книгу.

За часів короля Англії і Шотландії Джеймса I, у 1604 відбувалася релігійна конференція, яка призвела до формування протестантського перекладацького комітету. Комітет був відповідальним за виконання офіційного перекладу Біблії англійською мовою, а король Джеймс надав свою печатку, його було надруковано в 1611 р. н.е.

Дана версія є найвідомішою в історії християнства, вона була перекладена на більшість мов світу, але постійно піддавалася критиці ще з часів короля Джеймса. Петиція була надана королю Джеймсу: "Тексти, які включені до нашого молитовника так чи інакше відрізняються від юдейської версії, близько двохсот віршів було змінено".

Бретон сказав священикам: "Ваш знаменитий англійський переклад спотворив слова Старого Завіту у вісімсот сорока восьми віршах і змусив людей зректися Нового Завіту і увійти до Пекла".

У 1881 році версія короля Джеймса була переглянута, і названа Переглянутою Стандартною Версією. Тоді, тридцять два богослови, за сприяння консультативного комітету, який представляв п'ятдесят релігійних течій, перевірив його ще раз в 1951 році, назвавши його Переглянутою Стандартною Версією (RSV). У1971 році її опрацювали ще раз і лишили ту ж назву (RSV). У передмові до цього видання читаємо: "Тексти Версії короля Джеймса містять численні, серйозні помилки…вони вимагають перегляду".

Переглянута Стандартна Версія видаляє добре відомий вірш про Трійцю (1 Івана 5:7) і завершення Євангелія від Марка (16:9-20). 70

Згідно з віруваннями католиків, розвиток змісту Нового Завіту можливий, як зазначено у вступі до їхнього Писання: «Сьогодні ми можемо сказати, що текст Нового Завіту фіксований і немає жодної необхідності його переглядати, якщо тільки ми не знайдемо нові документи".71

Католики випустили латинську версію і назвали її "Дуай". Вперше вона була надрукована у 1582 році, а потім передрукована у 1609 р. Вона відрізняється від сучасної Версії короля Джеймса в багатьох місцях. До неї додано сім книг Тори (апокрифів), яких немає в протестантському перекладі Версії короля Джеймса.

Приклади змінених версій

Євангелії спотворювали різноманітними способами: до друкованого тексту навмисно додавались деякі вірші, робились доповнення і додаткові роз’яснення в дужках, котрі вказували на їх відсутність у старіших рукописах.

Однак, в інших версіях, дужки раптом зникають і їх зміст стає частиною священного тексту. Деякі варіанти видаляють весь текст у дужках. Який з цих текстів є словом Божим? Хто має право додавати або видаляти з Біблії? Хіба це не збільшить покарання? (Одкровення 22:18-19)

Прикладом перекручень цих версій є слова з I посланні Івана: "Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух: і ці три – одне. І три свідчать на землі: Дух, Вода і Кров: і ці три сходяться на одному". Перший вірш відсутній у старих рукописах і не був згаданий під час Нікейського собору.

Цей уривок є на всіх сторінках Нового Завіту, надрукованих у шістнадцятому столітті. Добре відомо, що додавання цього тексту було необхідним, щоб підтвердити доктрину Трійці, якій не вистачало переконливих доказів.

Християнські теологи, в тому числі Креспак, Шульц і Хорн; збирачі інтерпретацій Генрі, Екштейна і преподобного Фендера визнали, що цей уривок доповненням, а Мартін Лютер не включив його до перекладу. Ісак Ньютон написав лист на п'ятдесят сторінок, доводячи перекручений зміст цього вірша, який зберігся у всіх виданнях і перекладах на різних мовах світу до середини цього століття.

У 1952 році комітет з перевірки Святої Біблії випустив Переглянуту Стандартну Версію. Цей уривок був у списку видалених, але не з усіх перекладів Біблії.72

У деяких версіях його поміщали в дужки, аби вказати, що його немає в автентичних рукописах. Тим не менше, він став частиною основного тексту у багатьох версіях світу. Деякі переклади видалили цей уривок і вважають його, не дивлячись на теологічну значущість, дописом до Біблії.

Вчені коментують видалення уривку так: "Ці доповнення містять деякі старі латинські рукописи". Тобто, перекладач книги з грецької на латинську їх дописав. Слід зауважити, що латинський переклад Святого Ієроніма (Вульгата) не містить цього уривка.

Також видалені два єдині вірші, які повідомляють про вознесіння Ісуса на небо в Євангелії від Марка (16:19) і Луки (24:51).

Їх прибрали з Переглянутої Стандартної Версії (RSV) у 1952 році, але в інших перекладах вони лишились.

В 1971 році дві релігійні течії висунули ряд вимог до комітету. Як наслідок, вірш про Трійцю, завершення Євангелія від Марка (16:9 - 20) і (Луки 24:51) були переглянуті, і внесені до наступного видання під тим же ім'ям (RSV).73 Однак, єдиний арабський переклад помістив кінець Євангелія від Марка в дужки і вказав на полях, що "його немає у найбільш древніх рукописах".

Існують хибні припущення з приводу кількості екземплярів Євангелія від Марка: "А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Правду кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!" (Марка 6:11, Версія короля Джеймса)

У нових версіях Нового Завіту, ніхто не може знайти другий вірш, який починається словами "істинно кажу". В інших варіантах Писання у дужках буде примітка з поясненням: "Деякі грецькі рукописи продовжують: "Правду кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому".

Однак, в інших версіях дужки було видалено, а їх зміст додали до основного тексту. У той час як інші варіації Писання видалили і дужки і їх зміст. То чи є цей уривок словами Бога? Питання ми ставимо тим, хто досі вважає, що Свята Біблія захищена від перекручень, і що смерть небес і землі більш вірогідна, ніж втрата одного слова із Закону!

Такі ж помилки зустрічаються в багатьох віршах Матвія: "А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя". (Матвія 6:13)

У Павла: "Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!" (1 Коринфян 10:28)

В інші глави Біблії богослови вагаються включати деякі уривки, бо вони сумніваються в їх автентичності. Одні версії подають їх в дужках, інші видаляють повністю. Та це не заважає деяким варіантам Писання прибирати дужки, видаючи їх зміст за незмінне Боже Слово!

Матвій сказав: "А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. [Має бути зроблено те, що сказано пророком, вони поділили між собою мій одяг, і на моєму одязі вони кидали жереб] ". (Матвія 27:35 Новий Завіт Вікліфа)

Версія короля Джеймса і інші прибрали дужки і перенесли їх значення до основного тексту: "А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба: так зроблено сказане пророком, одежу якого вони поділили між собою і і на моєму одязі вони кидали жереб". (Матвія 27:35, Версія короля Джеймса)

Є переклади, котрі видалили і дужки і текст: "А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба" (Матвія 27:35 Стандартна американська Версія, Нова міжнародна Версія і Сучасна нова міжнародна Версія).

Версія Короля Джеймса говорить: "Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете" (Матвія 23:14). У Версії короля Джеймса, доданий коментар і вказується на полях: "Деякі рукописи не містять вірш 14".

Християнські богослови перекрутили кінець послання до Євреїв, змінивши те, що написав його невідомий автор: «Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх, усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все».(Євреїв 2:7-8)

Багато видань видалили речення "і поставив його над ділами рук Своїх", замінивши на "І честю й величністю Ти вінчаєш його, усе піддав Ти під ноги йому! "

Невідомий автор послання до Євреїв сказав: "Не могли бо вони того витримати, що наказано: коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита або дротами пронизана" (Євреїв 12:20). Слова "або дротами пронизана" були вилучені з багатьох видань і перекладів, тоді як єдиний арабський переклад вважав це словом Божим, яке триває вічно!

Іноді теологи додавали або видаляли слова, не користуючись дужками. Як згадується в книзі Діянь в протестантській версії Близького Сходу і католицькій версії в контексті історії Пилипа, служителя королеви Абіссинії: "І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! І звелів, щоб повіз спинився. І обидва: Пилип та скопець увійшли до води, і охрестив він його". (Дії Апостолів 8:36-38, Версія короля Джеймса)

Вірш: "А Пилип відказав: якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!" – виник після того, як вони побачили воду, його немає у Новій міжнародній Версії, але він зустрічається у Сучасній міжнародній Версії та Новій міжнародній читацькій Версії. "І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охрестив він його". Причина видалення вірша полягає в тому, що його немає на сторінках древніх рукописів.

Іншим прикладом перекручень, стало звернення Ісуса до сліпого, що видужав: «Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина людського?» (Івана 9:35)

В багатьох виданнях слова замінили на “Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: чи віруєш ти в Сина Божого?”74

Нарешті, книга Луки передає слова Ісуса до юдеїв: «А до них сказав: «Хто з вас, якщо віслюк ваш чи бик упаде в колодязь, не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?» (Луки 14:5) Більшість перекладів замінили слово "віслюк" на "син".

Це змусило б читача заплутатися між різними віршами, і його почне переслідувати питання: які ж з цих віршів є словами Бога?
Протиріччя Євангелій

«Невже вони не замислюються про Коран? Якби вiн був не вiд Аллаха, то вони знайшли б там багато протирiч!» (Ан-Ніса:82)

Цей вірш дає непохитне мірило для перевірки істинності будь-якої книги, яка приписується Всемогутньому Богу (Святий Він та Великий). Людині властиво помилятись: вона забудькувата, може плутатись у минулих днях, тому створене писання відображає людську природу.

Якщо розглянути чотири Євангелія і послання, ми побачимо наслідки людського єства в працях євангелістів, котрі допустились упущень і протиріч в описуваних подіях. Наявність протиріч доводять, що ці книги не є словами Бога, і не можуть бути частиною Слова Божого, яке Він надихнув деяким з учнів Христа.

Християни визнають справедливість цього критерію, але ми бачимо, що перекладачі Нового Завіту дають свою оцінку протиріччям і плутанині, далеку від істинного тексту, адже переконані, що суперечності є ознакою богонатхнення.

Християни вірять в чотири Євангелія, які розповідають історію Христа. Тож, всі ці перекази повинні бути схожими за змістом і контекстом або, принаймні, доповнювати одне одного задля повної біографії і характеристики Христа. Та порівнюючи однакову подію з різних Євангелій, ми бачимо протиріччя, які унеможливлюють розумне доведення, що мова йде про одне і те ж.

З огляду на зазначені суперечності, християни змушені були узаконити ці Євангелії, надати святенності одними історіям і відкинути інші. Крім того, вони повинні визнати, що чотири канонічні писання – це книги, створені людьми. Тільки так можна зрозуміти ці протиріччя. А будь-які припущенні, котрі пов’язують протиріччя з Богом, ми відкидаємо одразу.

Чи існують протиріччя в Євангеліях?



Приклади суперечностей в Новому Завіті

Вчені знайшли десятки прикладів суперечностей в чотирьох Євангеліях і посланнях: деякі пов'язані з подіями, інші змушують Ісуса суперечити самому собі, особливо, коли мова йде про розп'яття, а деякі суперечать Старому Завіту.



Перше: протиріччя євангелістів у фіксації подій

- Родовід Христа

Мабуть, найяскравішим і важливим протиріччям в Новому Завіті є суперечності (Матвія 1:1-17) та (Луки 3:23-38) про родовід Йосипа, столяра. Вчені звернули увагу на деякі особливості цього роду, наприклад:




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Переклад: european islamic research center (eirc) iconПереклад european islamic research center (eirc)
Скажіть: Ми увірували в Аллаха І у те, що зіслано нам, І що зіслано Ібрагіму, Ісмаїлу, Ісхаку, Якубу та колінам із нащадків їхніх;...
Переклад: european islamic research center (eirc) iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Переклад: european islamic research center (eirc) iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет

Переклад: european islamic research center (eirc) iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit system інформаційний пакет психолого-педагогічного факультету напрями підготовки: 030102 Психологія

Переклад: european islamic research center (eirc) iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет освітньо-кваліфікаційний рівень –бакалавр Напрям підготовки 050903 Телекомунікації

Переклад: european islamic research center (eirc) icon«european quality» держава І право
Оборотов І. Г. кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін мнц онюа
Переклад: european islamic research center (eirc) iconВведення до Біблії Переклад Павла Смука



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка