Переклав Віктор Ружицький дійові особи



Сторінка3/7
Дата конвертації21.03.2018
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

СЦЕНА З
Перед брамою Гарфлера.
На мурах —комендант і кілька городян, унизу— англійське військо.
Входить король Генріх з почтом.
Король Генріх

Що вирішив, нарешті, комендант?

Доволі зволікань в переговорах.

На нашу ласку здатись пропонуєм.

А ні — в своїй гордині самовбивчій

Нам киньте виклик. І, солдата слово,—

А це звання мені носити личить,—

Що знов бомбардування розпочну,

Не зупинюсь, аж поки весь Гарфлер

Лежатиме у попелі й руїнах.

Зачиняться ворота милосердя,

Жорстокий, кровожерливий вояк

Не знатиме упину у розгулі

Шаленому, як пекло; помордує

Дівчат квітучих і дітей невинних.

Мені однаково, що ця війна,

В огненних шатах, мов цариця пекла,

Із видом закривавленим, без жалю

Посіє смерть і знищить все довкола.

Мені однаково — вина в тім ваша,—

Що діви чисті попадуть в лабети

До хтивого й брутального насильства.

Хто спинить зло, коли воно на волі

І мчить з гори, немов та колісниця?

Намарне зупинять солдатську руку,

Що місто грабувати почала,—

Наказувать могли б левіафану

Так само, щоб на берег вийшов він.

Людей і місто краще пожалійте,

Допоки військо ще в моїх руках

І поки милосердя ніжний легіт

Ще годен відігнать отруйні хмари

Насильства, грабежу та мордування.

Ані — не встигнете і схаменутись,

Як навісна, брутальна солдатня

Дівчат за ніжні коси вже тягтиме,

А голови батьків сивобородих

Об стіни розбиватиме безжально;

Дітей маленьких візьме на списи,

І зойки божевільних матерів

Здіймуться до небес, як в Іудеї,

Коли дітей в крові топив злий Ірод.

Ну, що? Здастесь, поміркувавши гарно,

А чи з життям розстанетеся марно?


Комендант

Надія нас покинула сьогодні.

Просили допомоги у дофіна,

Та відповідь невтішна — сил замало,

Щоб нас звільнити. Місто і життя

В твої віддаємо ласкаві руки.

Чини, королю, з нами, як волієш,

Бо нам уже несила захищатись.


Король Генріх

Нехай одчинять браму.

(До Ексетера)

Дядьку мій,

Ввійдіть у місто; в ньому залишайтесь.

Укріплення надійно поновіть.

Хай зла ніхто не чинить городянам.

Зима вже близько, воїни хворіють —

Тому на час відійдем до Кале.

В Гарфлерї відпочинемо як слід,

А завтра вирушаємо в похід.
Сурми. Король та інші входять у місто.

СЦЕHА 4
Кімната в палаці французького короля. Входять принцеса Катаріна та Аліса.
Катаріна

Alice, tu as esté en Angleterre, et tu bien parIes le langage.*



(*Алісо, ти була в Англії і гарно розмовляєш їхньою мовою.)
Аліса

Un peu, madame.*



(*Не дуже, пані.)
Катаріна

Je te prie m'enseigner; il faut que j'apprends à parler. Comment appelez-vous le main en Anglois?*



(*Прошу, навчи мене. Я маю навчитися розмовляти. Як називається по-англійському «рука»?)
Аліса

Le main? Il est appelé de hand.*



(*Рука? Вона називається рука.)
Катаріна

De hand. Et les doigts?*



(*Рука. А пальці?)
Аліса

Les doigts? Ma foi, j'oublie les doigts; mais je me souviendrai. Les doigts? Je pense qu'ils'ont appelé de fingres; oui, de fingres.*



(*Пальці? Господи, я не пам'ятаю, як сказати «пальці». Здається, вони називаються пальсі. Так, пальсі.)
Катаріна

Le main, de hand; les doigts, de fingres. Je pense que je suis le bon escolier; j'ai gagné deux mots d'Anglois vistement. Comment appelez-vous les ongles?*



(*Рука — рука, пальці — пальсі. Виходить, я здібна учениця. Швидко вивчила два англійських слова. А як сказати «нігті»?)
Аліса

Les ongles, les appelons de nailès.*



(*Нігті називаються ніхті.)
Катаріна

De nailès. Escoute; dites-moi si je parle bien; de hand, de fingres, et de nailès.*



(* Ніхті. Послухай і скажи, чи правильно я вимовляю: рука, пальсі, ніхті.)
Аліса

C'est bien dict, madame; il est fort bon Anglois.



(*Все правильно, пані. У вас дуже гарна англійська вимова.)
Катаріна

Dites-moi l'Anglois pour le bras.*



(*Скажи, як по-англійському «плече»?)
Аліса

De arm, madame.*



(*Плеше, пані.)
Катаріна

Et le coude.*



(*А «лікоть»?)
Аліса

D'elbow.*



(*Лікоть.)
Катаріна

D'elbow. Je me'en fais le répétition de tous les mots que vous m'avez apprins dès à present



(*Лікуть. А тепер я повторю всі слова, яким ти мене навчила.)

Аліса

II est trop difficile, madame, comme je pense.*



(*Гадаю, шо це надто важко, пані.)
Катаріна

Excuse moi, Alice; escoute: d'hand, de fingre, de nailès, d'arma, de bilbow.*



(*Вибач, Алісо, слухай: рука, пальсі, ніхті, плеше, лекуть.)
Аліса

D'elbow, madame.*



(*Лікоть, пані.)
Катаріна

O Seigneur Dieu, je m'en oublie d'elbow! Comment appelez-vous le col?*



(*Ах, боже мій, я забула—лікуть. А як сказати «шия»?)
Аліса

De nick, madame.*



(*Шия, пані.)
Катаріна

De nick. Et le menton?*



(*Шія. А «підборіддя»?)
Аліса

De chin.*



(*Підборіддя.)
Катаріна

De sin. Le col, de nick; le menton, de sin.*



(*Підворіття. Шия — шія, підборіддя —підворіття.)
Аліса

Oui. Sauf vostre honneur, en vérité, vous prononcez les mots aussi droict que les natifs d'Angleterre.*



(*З вашого дозволу, у вас вимова, наче у справжньої англійки.)
Катаріна

Je ne doute point d'apprendre, par la grace de Dieu, et en peu de temps.*



(*З божою поміччю сподіваюся швидко навчитися.)
Аліса

N'avez-vous pas déjà oublié ce que je vous ai enseigné?*



(*Ви ще не забули того, чому я вас навчила?)
Катаріна

Non, je réciterai à vous promptement: d'hand, de fingre, de mailès—*



(*Ні. Зараз я швидко все повторю: рука, пальсі, кіхті...)
Аліса

De nailès, madame.*



(*Ніхті, пані.)
Катаріна

De nailès, de arm, de ilbow—*



(*Ніхті, плеше, лекуть...)
Аліса

Sauf vostre honneur, d'elbow.*



(*Лікоть, з вашого дозволу.)
Катаріна

Ainsi dis-je; d'elbow, de nick, et de sin. Comment appelez-vous le pied et la robe?*



(*Я так і кажу — лікуть, шія підворіття. А як сказати «вії», «повіки», «віяло»?)
Аліса

De foot, madame; et de count.*



(*Вії, пані, повіки і віяло.)
Катаріна

De foot et de count! O Seigneur Dieul ils'ont les mots de son mauvais, corruptible, gros, et impudique, et non pour les dames d'honneur d'user: je ne voudrais prononcer ces mots devant les seigneurs de France pour tout le monde. Foh! de foot et de count! Neantmoins, je réciterai une autre fois ma leçon ensemble: d'hard, de fingre, de nailès, d'arm, d'elbcw, de nick, de sin, de foot, de count.*



(*Повії і вайло! Боже милостивий! Які погані, непрнстойиі, грубі, соромітні слова! Хіба може їх уживати шляхетна дама? Нізащо в світі я не вимовила б цих слів при французьких вельможах. Фе! Повії і вайло А проте, доведеться повторити ще раз весь урок: рука, пальсі, ніхті, плеше, лікуть, шія, підворіття, повії, вайло.)
Аліса

Excellent, madame!*



(*Чудово, пані!)
Катаріна

C'est assez pour une fois: al ons-nous à diner.*



(*Для одного разу досить. Ходім обідати.)
Виходять.

СЦЕНА 5
Руан. Кімната в палаці французького короля.
Входять французький король, дофін, герцог Бретонський, Конетабль Франції та інші.
Франц. король

За Сомму, певно, Генріх відійшов.


Конетабль

Не вийдемо на бій — тоді, вважай,

У Франції чужі ми. Віддамо

Цим варварам поля і виноград.


Дофін

O Dieu vivant! * Як сталося таке,

Що покидьки розгулу наших предків,

Прищеплені до дикого стебла,

Так високо й зухвало піднялися

Над тих, кому завдячують життя?



(*О господи! (фр.))
Герцог Брет.

Прокляте плем'я, виродки норманськії

Mort de ma viel * Якщо не спиним їх,

Продам я герцогство своє й куплю

Стареньку ферму десь на Альбіоні,

Якому вже боки погризло море.



(*Клянусь життям (фр.))
Конетабль

Dieu de bataillesl * І звідки в них цей запал?

Байдуже крізь сирі тумани їхні

Ледь прозирає сонце. Хмурий світ,

І поросль будь-яка у ньому гине.

Як може запалити вояка

Ячмінне пійло, що для шкап годиться?

А наша кров, вином зігріта жарко,

Виходить, мерзла? Ні, нам честь велить

Безчинно не сидіти, мов бурульки

На стрісі, поки з тих англійців млявих

Стікає ратний піт на наше поле,

Бо нікому пролить там піт французький!

(* Бог війни! (фр.))
Дофін

Клянуся честю я, жіноцтво наше

Із нас глузує і відверто каже,

Що запал наш погас, що доведеться

Задовольнити їм англійську хтивість

І з байстрюків набрать французьке військо.,


Герцог Брет.

Нас відсилають, щоб навчать англійців

Швидкі куранти й вольти танцювати,

Бо ми, мовляв, проворні вельми в п'ятах,

Найшвидше від усіх тікати вмієм.
Франц. король

Скажіть, нехай герольд наш, Монжуа,

Сміливо кине виклик ворогам.

До бою, принци! Хай лицарська честь

Гостріше тне, аніж лицарський меч.

Шарль Делабре, французький конетабль;

Ви, герцоги Бурбонський і Берійський,

Брабантський, Алансонський, Орлеанський,

Бургундський, Барський; Водемон, Рамбюр,

Жак Шатільйон, Бомон і Фоконбер,

Русі, Фуа, Лестраль і Бусіко;

Барони, принци, герцоги шляхетні,—

Що вищий титул, то ганьба страшніша.

Спиніть того, хто землю нашу топче,

Скропивши кров'ю нашою знамена.

Зметіть англійців, як лавина в Альпах

Змітає все, що на шляху своєму

Зустріне, поки спиниться в долині.

На Генріха, мов вихор, налетіть,

В полон візьміть і привезіть в Руан —

Вам стане сил.
Конетабль

Ви — мужності взірець.

А в Генріха замало вояків,

Похід їх виснажив, багато хворих.

Клянусь — як він побачить наше військо,

Ураз помчить душа в безодню страху,

Про викуп мову поведе напасник.
Франц. король

Скажіть, хай швидше їде Монжуа.

Від Генріха ми хочемо почути,

Який він нам запропонує викуп.

Дофіне, ви залишитесь в Руані.
Дофін

Ні, ні, королю, я благаю вас.


Франц. король

Терпіння майте; залишіться з нами.

Панове, час настав: явіть відвагу —

Чекаємо на звістку про звитягу.


Виходять.
СЦЕНА 6
Англійський табір у Пікардії.
На сцені зустрічаються капітан Гауер, англієць, і капітан Флюелен, валлієць.
Гауер

Які новини, капітане Флюелен? Ви були коло мосту?


Флюелен

Запевняю вас, що піля мосту ми діємо плискуче.


Гауер

З герцогом Ексетером нічого лихого не сталося?



Флюелен

Герцог Ексетер — мушній, як Агамемнон. Це людина, яку я люплю й повашаю серцем і душею. Заради нього не шкодую ні сил, ні шиття, щоп виконати свій опов'язок. З ним, слава погу, нічого не сталося, і він мушньо утримує міст, виявляючи плискуче знання воєнного мистецтва. Там, піля мосту, я зустрів одного офіцера. Чесно кашучи, думаю, що він мушній, як Антоній. Він ще не здопув сопі такої слави, проте я сам свідок, що хоропрості виявив не менше.


Гауер

Хто він?
Флюелен

Прапорщик Пістоль.
Гауер

Не знаю такого.


Входить Пістоль.
Флюелен

Ось він.
Пістоль

Про ласку я благаю, капітане;

До тебе Ексетер прихильний вельми.


Флюелен

Так, хвалити пога, я заслушив у нього деяку прихильність.


Пістоль

Твердий солдат і серцем благородний

Наш бравий Бардольф. А жорстока доля,

Це колесо зрадливої Фортуни,

Богині тої, що сліпа стоїть

На камені, який у вічнім русі...


Флюелен

Перепрошую, пане Пістоль! Фортуна зображена сліпою, з зав'язаними очима, щоп показати нам, що вона сліпа. Вона зображена за колесом, щоп показати нам — і в цьому вся суть — що вона неспокійна, непостійна, мінлива й ненадійна. Вона стоїть, так пи мовити, на круглому камені, а той котиться, котиться, котиться... Правду сказати, поет змалював її просто чудово. Фортуна — надзвичайно повчальний опраз.


Пістоль

На Бардольфа насупилась Фортуна:

Вкрав дароносицю й повиснуть має.

Це люта смерть.

Нехай полишать зашморг для собак,

Аніж людині стягувать горлянку.

Та Ексетер вже виніс вирок смертний;

А справа ж дріб'язкова.

То, може, ще послухає тебе він.

Нехай безчестя і мотуз дешевий

Не увірвуть життя тонкої нитки.

Врятуй же Бардольфа. А я віддячу.


Флюелен

Прапорщику Пістоль, я вас розумію, але тільки до певної міри.


Пістоль

Виходить, ти радієш!


Флюелен

Радіти тут, звичайно, нічому. Та хай пи він пув мені хоч рідним братом, я дозволю сопі заувашити, що погодився б із волею герцога і стратою Пардольфа.


Пістоль

Бодай ти здох! Ось — figo* на за це!



(* Дуля (ісп.))
Флюелен

Допре.
Пістоль

Іспанську фігу!
Флюелен

Душе допре.


Гауер

Та це ж несосвітенний шахрай і негідник! Тепер я його пригадую — звідник і кишеньковий злодій.


Флюелен

Запевняю вас, що піля мосту він говорив як найхорипріший серед хороприх. А те, що він мені тепер сказав,— нехай. Пудьте певні, моя черга теж надійде.


Гауер

Звісно, це блазень, йолоп і пройдисвіт, який час від часу вирушає на війну, щоб потім, повернувшись у Лондон, удавати справжнього солдата. Такі лебедики, не моргнувши оком, назвуть вам імена великих полководців і пригадають до найменших подробиць, де і що діялося: у тім-то редуті, в тім-то виломі, в такому-то конвої; хто відзначився, хто загинув, кого розжалували, на яких умовах наполягав ворог. І все це вони викладуть вам військовими термінами, та ще й прикрасять новомодними клятвами. До того ж борода, підстрижена, як у воєначальника, і грізний бойовий мундир, коли довкола піняться кухлі, а в головах аж гуде від елю, справляють таке враження, що просто диво! Вам слід навчитися розпізнавати цих поганців, що ганьблять наші часи, бо інакше вас можуть дуже легко ввести в оману.


Флюелен

Гаразд, капітане Гауер. Тепер я пачу, що цей чоловік зовсім не той, за кого так намагається сепе видати. Хай-но лиш зловлю його на чомусь, тоді й поговоримо відверто.


(За сценою чути барабанний бій.)
Чуєте? Це йде король, а я маю розповісти йому, що діялось піля мосту

.

(Під барабанний бій, з розгорнутими знаменами входять король Генріх, Глостер і виснажені солдати.)


Хай пог плагословить вашу величність!
Король Генріх

Ти з мосту повертаєш, Флюелене?


Флюелен

Так, з дозволу вашої величності. Герцог Ексетер захищав міст вельми хоропро. Французи, дозволю сопі заувашити, втекли. В сутичках наше військо виявило мушність і хоропрість, Супротивник спропував захопити міст, але змушений пув підступити, і тепер міст у руках герцога Ексетера. Ваша величність, герцог— справді хороприй чоловік.


Король Генріх

Які ваші втрати, Флюелене?


Флюелен

Супротивник зазнав душе великих втрат. Порівняно великих. А герцог — їй-погу, він, гадаю, не втратив шодного солдата, крім одного, якого мають повісити за крадішку в церкві. Якийсь Пардольф, якщо ваша величність його знає. У нього все опличчя опсипане карпункулами, прищами, гулями та червоними плямами, гупи мало не сходяться з носом, а він у нього наче головешка — як не синій, то червоний. А тепер пропаде ніс, погасне й головешка.


Король Генріх

Ця кара жде кожного, хто вчинить такий злочин. Ми віддаємо суворий наказ про те, що в поході забороняється силою брати будь-що у селян, що за все слід платити, що жодного француза не можна ображати чи лаяти зневажливими словами. Бо коли милосердя і жорстокість змагаються між собою за королівство, то переможе радше великодушний гравець.


Сурма. Входить Монжуа.
Монжуа

Ви знаєте по одягу, хто я.


Король Генріх

Знаю. А що від тебе взнаю?


Монжуа

Слово мого пана.


Король Генріх

Яке саме?


Монжуа

Ось що сказав мій король: «Перекажи Гаррі Англійському, що, хоч ми й схожі на мерців, та насправді лише куняємо. Розважливість кращий воїн, ніж необачність. Скажи, що ми могли б відігнати його від Гарфлера, проте воліли зачекати, поки наша образа визріє у гнів. Тепер прийшла пора, і ми промовляємо владним голосом. Король англійський ще розкається у своєму бузумстві, збагне свою слабкість і дивуватиметься нашій терплячості. Через те хай визначить розмір викупу, що має відповідати нашим збиткам, утратам серед наших підданих і ганьбі, якої ми зазнали. Коли зважити все це, то його нікчемних засобів не вистачить, щоб розрахуватися з нами. Його скарбниця надто бідна, щоб відшкодувати наші збитки, його королівство надто малолюдне, щоб розплатитися з нами за пролиту кров. А щодо нашої ганьби, то навіть коли б він сам став перед нами на коліна, це була б надто мала й нікчемна плата. До цього додай наш виклик і, нарешті, скажи, що він увів в оману тих, хто за ним пішов, бо вони вже приречені на смерть». Таке послання мого короля й володаря, і мені доручено передати це послання вам.


Король Генріх

Скажи, герольде, як твоє ім'я?


Монжуа

Монжуа.
Король Генріх

Ти виконав доручення. Тепер

Назад вертайся. Передай державцю,

Я зустрічі у битві не шукаю.

Прямую до Кале. Хоч і не мудро

Відвертим бути з ворогом підступним,

За нас сильнішим, я не стану критись:

Моїх солдатів змучили хвороби,

І менше їх тепер. І хоч вони

Не гірші за французьких, та раніше,

Коли могли здоров'ям похвалитись,

Із них був кожен трьох французів вартий.

Одначе, що це я хвалюся? Певно,

Подіяло на мене так погано

Повітря Франції. Тепер я каюсь.

Іди й скажи своєму королю:

У викуп дам я власне тіло кволе,

Як доля зрадить нас. Бо військо наше...

Однак, дасть бог, похід ми свій продовжим,

Хоч хай вся Франція й її сусіди

Заступлять нам дорогу. Ось, візьми

(дає йому гаманець)

Собі за труд. А королю скажи:

Ми далі підемо, як нас не спинять.

А спинять — то напоїть вашу землю

Французька кров. Прощай же, Монжуа.

І хай володар твій розмислить — ми

Не прагнем зустрічі. А доведеться —

Ми бою теж не станем уникати.

Іди й скажи все панові своєму.
Монжуа

Я вдячний вам і передам послання.

(Виходить)
Глостер

Гадаю, зараз ще не нападуть.


Король Генріх

Усе в руках господніх, брате мій.

Тепер до мосту йдіть. Вже вечоріє.

За річкою поставимо намети.

А завтра вранці хай на нас рушають.
Виходять.
СЦЕНА 7

Французький табір під Азенкуром.


Входять конетабль Франції, Рамбюр, герцог Орлеанський, дофін та інші.
Конетабль

Тьху! Та кажу ж вам, кращого за мій панцер немає в цілім світі! Хоч би вже швидше світало!


Герцог Орл.

Панцер у вас чудовий, але віддайте належне й моєму коневі.


Конетабль

Це найкращий кінь у Європі.


Герцог Орл.

Коли б уже того ранку дочекатися.


Дофін

Герцог Орлеанський і великий конетабль ведуть мову про коней і панцери?


Герцог Орл.

У вас і те, й те краще, ніж у будь-якого принца.


Дофін

Яка довга ніч! А коня свого я не проміняю на жодного іншого, хіба що він мав би більше ніж чотири ноги, Ça, ha!* Він відскакує від землі, наче тенісний м'яч, набитий волосінню. Le cheval volant**, Пегас, chez les narines de feu***. На ньому я ширяю над землею, літаю, мов сокіл. Він мчить у повітрі, а коли торкається землі, вона співає. В його копитах більше музики, ніж у Гермесовій сопілці.



(* Атож! (фр.)

** Летючий кінь (фр.)

*** З ніздрів вогонь дихає (фр.))
Герцог Орл.

А масть яка — наче мускатний горіх.


Дофін

І мчить так, що аж дух перехоплює, немов від імбиру. Цей кінь не осоромив би самого Персея. Він увесь із чистого повітря й вогню. А важкі стихії — земля і вода — помітні лише тоді, коли він стоїть, терпляче очікуючи на свого вершники. Це справжній кінь, а решта — просто шкапи.


Конетабль

Справді, мій пане, винятковий, чудовий кінь.


Дофін

Це король скакунів, його іржання звучить, як наказ монарха, а його постава викликає повагу.


Герцог Орл.

Досить, кузене.


Дофін

Ні. Хто не віддає хвалу моєму скакунові від часу, коли починає співати жайворонок, і до тої години, коли ягня склепляє очі на ніч, той просто небагатий на розум. Ця тема безконечна, як море. Якби піски обдарувати хистом до красномовства, то кожна піщинка знайшла б що сказати про мого коня. Він гідний того, щоб його славив король, щоб на ньому скакав король королів і щоб увесь світ, забувши про свої справи, захоплювався ним. Я присвятив йому сонета, який починається так: «О чудо природи!»


Герцог Орл.

Я вже чув сонет із таким початком, але він присвячений чиїйсь коханці.


Дофін

Значить, автор узяв за взірець сонета, якого я склав на честь свого бойового коня, бо він — моя коханка.


Герцог Орл.

Вона добре виїжджена.


Дофін

Авжеж. У цьому й полягає перевага досвідченої й вірної коханки.


Конетабль

Вчора ви, здається, добре набили сідниці на тій коханці.


Дофін

А ви, мабуть, на своїй.


Конетабль

Але моя не була загнуздана.


Дофін

Мабуть, вона стара й покладлива, а ви гарцювали на ній, наче той керн ірландський, та ще й з голими ногами.


Конетабль

Бачу, ви добре знаєтесь на верховій їзді.


Дофін

Тоді послухайте, що я вам скажу. Той, хто скаче отак, забувши про обережність, може впасти в смердюче болото. Краще вже кохатися в коняці.


Конетабль

Я б радше погодився на сварливу бабу.


Дофін

У моєї коханки хоч волосся своє.


Конетабль

Тим самим довелось би хвалитись і мені, коли б моєю коханкою була льоха.


Дофін

Le chien est retourné à son propre vomissement, et la truie lavée au bourbier. Ти будь-що використаєш.
Конетабль

Я принаймні не використовую коняку як коханку. І не вживаю недоречних прислів'їв.


Рамбюр

Пане конетабль, що зображено на панцері, якого я бачив увечері в вашому наметі,— зірки чи сонце?



Конетабль

Зірки.
Дофін

Цього ранку декотрі з них можуть погаснути
Конетабль

На моєму небосхилі їх не забракне.


Дофін

Можливо, бо у вас їх і так забагато. А коли стане менше, це більше відповідатиме вашим заслугам.


Конетабль

От коли б ви скинули зі свого коня хоч трохи тих похвал, якими він так обтяжений, то він би швидше скакав.


Дофін

Я залюбки нав'ючив би на нього стільки похвал скільки він заслужив! Хоч би вже ранок! Проскачу цілу милю й устелю свій шлях англійськими головами.


Конетабль

Я такої обіцянки не даю, бо так можна й з дороги збитися. А от ранку теж ніяк не дочекаюсь. Кортить уже англійцям вуха нам'яти.


Рамбюр

Хто гратиме зі мною в кості на двадцять нолонених?


Конетабль

Перше треба власні кості цілими з бою винести.


Дофін

Уже північ. Піду приготуюсь до бою.


( Виходить)
Герцог Орл.

Дофін ніяк не дочекається ранку.


Рамбюр

Він жадає англійської крові.


Конетабль

Тією, що він проллє, не вп'єшся.


Герцог Орл.

Присягаюся білосніжною ручкою моєї дами, принц — хоробрий чоловік.


Конетабль

Присягніться краще ніжкою, вашій дамі буде зручніше розтоптати цю клятву.


Герцог Орл.

Він найдіяльніша людина у Франції.


Конетабль

Якщо гра — діяльність, то він завжди діяльний.


Герцог Орл.

Я ніколи не чув, щоб він комусь чинив зло.


Конетабль

Цього ранку теж не чинитиме, щоб не згубити свого доброго імені.


Герцог Орл.

Я знаю його як мужнього чоловіка.


Конетабль

А мені відомо про це від людини, яка знає його краще за вас.


Герцог Орл.

Хто ця людина?


Конетабль

Їй-богу, він сам мені про це говорив, ще й казав, що ні від кого цього не приховує.


Герцог Орл.

Бо й немає потреби. Ця його чеснота й так ні для кого не таємниця.


Конетабль

Присягаюся, що це не так! Ніхто не бачив її, крім його слуги. Дофінова хоробрість — мов сокіл під ковпачком: тільки його знімеш, і хоробрість наче вітром змітає.


Герцог Орл.

«Від ворога доброго слова не жди».


Конетабль

Я це прислів'я покрию іншим: «Дружби не буває без лестощів».


Герцог Орл.

На це я відповім, що: «І чорт має чесноти».


Конетабль

Влучно сказано! Бо в цім випадку ваш друг і є чорт. А ось вам у самісіньке око: «Чортові місце в пеклі».


Герцог Орл.

Ви краще знаєтесь на прислів'ях, але: «Дурень відразу всі стріли випускає».


Конетабль

Додайте: і не влучає, як оце ви.


Герцог Орл.

Ну певно ж, бо вам знову нічим стріляти.


Входить гонець.
Гонець

Великий конетаблю, англійці за півтори тисячі кроків від ваших наметів.


Конетабль

Хто визначав відстань?


Гонець

Пан Гранпре.


Конетабль

Відважний і вельми досвідчений дворянин. Коли б уже ранку діждатись! Сердешний Гаррі Англійський! Навряд чи йому цей світанок так само бажаний, як нам.


Герцог Орл.

Англійський король — жалюгідний дурень! Щоб вже зайти зі своїм тупоголовим воїнством у таку безвихідь!


Конетабль

Якби в англійців була хоч крихта здорового глузду, то вони вже давно повтікали б.


Герцог Орл.

Цього їм якраз бракує. Бо коли б їхні голови захищав панцер глузду, вони не носили б таких важких шоломів.


Рамбюр

Їхній острів — батьківщина хоробрих. Бульдоги в них надзвичайно сміливі.


Герцог Орл.

Цуцики недоумкуваті! Кидаються наосліп у пащу російському ведмедеві, і він трощить їхні черепки, наче гнилі яблука! Блоху теж можна хороброю назвати за те, що вона насмілюється снідати на губі у лева.



Конетабль

Що правда, то правда. Англійські солдати таки схожі на бульдогів. Лізуть на пробій, а розум залишають удома, біля жінок. Їм аби яловичини вдосталь та залізяччя до рук. Тоді вони жертимуть як вовки, а битимуться як чорти.


Герцог Орл.

Так, але зараз англійцям прикро бракує яловичини.


Конетабль

Отже, вранці матимемо нагоду пересвідчитись у тому, що їхній бойовий дух перемістився у шлунки. Однак уже час ладнати зброю. Ходімо, приготуємось.


Герцог Орл.

Вже друга після півночі. А вранці

Гурт за гуртом до нас посунуть бранці.
Виходять.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА


Входить Хор.
Хор

А зараз уявімо, як поволі

Згасають голоси і темна ніч

Над цілим світом крила простирає.

Ледь чутно лине гомін таборів

Крізь темряву, що вже їх огорнула.

Вслухається у шепіт вартових

Ворожий пост навпроти через річку.

Горять багаття. В полисках блідих

Розглянуть можна ворога обличчя.

Іржання коней тишу розриває,

Мов гордий виклик. Лицарів до бою

Заковують у лати зброєносці;

Над табором перестук молотків

Пливе зловісно, як пересторога.

Співають півні, дзиґарі б'ють лунко,

Годину третю ночі сповіщають.

Французи, самовпевнені й веселі,

Упевнені в безпеці й перевазі,

Завзято в кості грають на англійців

І дешево життя цінують їхнє.

За грою лають ніч, яка повільно,

Мов відьма і кульгава, і бридка,

Ледь тягнеться. Приречені англійці

Сидять довкруг багать, неначе жертви,

І ждуть, що грізний ранок принесе.

Обличчя схудлі, одіж, мов лахміття,

Видніються у місячному сяйві

І роблять всіх їх схожими достоту

На привиди страшні. Та хто погляне

На полководця тих, що жалю гідні,

Коли крокує він поміж наметів,

Той вигукне: «Хвала тобі і слава!»

Ось він обходить воїнство англійське

І, лагідно всміхаючись, вітає;

І зве братами й друзями усіх.

Спокійний видом, начебто не знає,

Яка страшна у ворога потуга.

І блідість не торкнулася чола,

Дарма що сну не знав цієї ночі.

Бадьорий вигляд. Усмішка ласкава

Осяяла цей благородний вид.

Для змучених і духом занепалих

Він мужності й відваги джерело.

Від погляду його, немов від сонця,

Холодний страх у душах розтає,

І воїн всяк, простий чи благородний,—

Даруйте нам невишуканість мови —

Хапає трошки духу в короля.

Тепер на бойовище поспішімо,

Хоча — як жаль! — недовго і зганьбити,

Вимахуючи смішно, недоладно

Мечами бутафорськими на сцені,

Це слово — Азінкур. І все ж можливо

Життя за грою уявить правдиво.
(Виходить)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconФутбол король ігор
Дійові особи: ведучих, коментатори, дівчини із групи підтримки, учасники пантоміми,Батько І син, хлопців
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconБагіні комедія з сільського життя в одну дію Дійові особи. Валька
Танька — колишня однокласниця Вальки та Оксанки, мрія сільських чоловіків, міська екс-бізнес-леді, а наразі секретарка сільради
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconДраматичні твори Жанрові форми драматургії
Драматичні твори це такі, що майже весь текст становить мова персонажів. У діалогах дійові особи обмінюються думками, виражають своє...
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconПисьменники Сумщини Віктор Скакун
Віктор Скакун : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
Переклав Віктор Ружицький дійові особи icon«сучасна соціологія у пошуках адекватної методології та теорії» Керівники секції: Танчер Віктор Володимирович
Танчер Віктор Володимирович – доктор соціологічних наук, професор кафедри соціології та психології Київського національного університету...
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
На даний освітній рівень приймаються особи, які мають базову вищу освіту за спеціальністю 020210 “Фотомистецтво”, кваліфікація “Бакалавр...
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconЗ російської переклав: Глушак Д. Д
Ні си. Східна мудрість, яка говорить: будь впевнений у своїх силах І не дозволяй сумнівам заважати тобі рухатися вперед
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconЗ російської переклав: Глушак Д. Д
«зомбування», "промивання мізків", "контроль свідомості", "тоталітарна секта", "психологічне насильство" або хто реально зіштовхнувся...
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconЗ російської переклав: Глушак Д. Д. 2018р. Зміст
Ед Йонг, чий гумор настільки ж очевидний, як І його ерудиція, спонукує нас подивитися на себе й наших живих супутників усередині...
Переклав Віктор Ружицький дійові особи iconФранц кафка оповідання з німецької переклав Іван кошелівець вирок
Він саме закінчив писати одному другові юності, що перебував тепер на чужині, листа, повільно, ніби граючися, заклеїв його І потім,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка