Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів



Сторінка18/18
Дата конвертації29.05.2017
Розмір2,73 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

З 1875 р. в маєтку жив історик, етнограф, письменник М.І. Костомаров (1817-1885), який став чоловіком вдови поміщика М.Д.Киселя Аліни Леонтіївни.

с.Линовиця розташоване на р.Удай. У середині ХVIII ст. придбане М.І. Башиловою. Згодом, як весільний посаг за С.А. Башиловою перейшло до графа П.А. де Бальмена (1813-1845).

У 1843 р. в садибі зупинявся Т.Г. Шевченко, який був знайомий з Яковом Петровичем – художником-аматором, офіцером. Він загинув 1845 р. на Кавказі, залишивши літературні твори, малюнки, альбоми, щоденник. Шевченко присвятив йому поему «Кавказ».Розташоване на р. Удай.

с.Ладан вперше згадується в 1603 р., коли тут був заснований Ладанський Покровський монастир на землях князів Вишневецьких.

Вперше був закритий у 1786 р., вдруге у 1928 р. Тут розмістили трудову колонію для безпритульних дітей і малолітніх правопорушників, яка діяла до 1938 р.

З будівель монастиря збереглися Покровський собор, Миколаївська церква, келії та інше. Монастир відроджується.







смт. Ріпки.

39 км від обласного центру,

Північно-західна частина області.



Вперше згадується у документах в 1607 р.

У 1618 р. Ріпки захопила шляхетська Польща.

З 1648 р. – ввійшли до складу Ройської сотні Чернігівського полку. Під Ріпками знаходився укріплений табір, в якому під час війни розміщувалися козацькі загони, які захищали південні кордони України.

З 70-х р.р. ХVII ст. – стало ранговим селом.

З 1782 р. – в складі Городнянського повіту Чернігівського намісництва, на початку ХІХ ст. стало волосним центром.

З 1923 р. – районний центр Чернігівської області.

На території Ріпок виявлено поселення епохи неоліту – бронзи (5-2 тис. до н.е.) та давньоруського часу (Х-ХІІІ ст.).

Тут створено історичний народний музей.


смт. Ріпки, вул. Любецька (районний відділ культури)

завідуючий Жагловський Анатолій Іванович.




Ріпкинський район.

35 км від районного центру.

смт. Любеч. Розташоване на лівому березі Дніпра.

Вперше згадується в літописі «Повість временних літ». у 882 р. У Був значним торгівельним центром давньоруської держави і однією з фортець, що захищала Київську Русь від нападів степових кочівників. Місто стало одним з найбільших у Придніпров’ї.

У 1097 р. в Любечі відбувся славнозвісний з’їзд князів, з метою припинення міжусобиць та об’єднання для боротьби проти половців.

Любецький замок заснував Чернігівський князь Володимир Мономах (1074-1094), і він став заміською резиденцією чернігівських князів.

У ХIV-ХVI ст. входить до складу Литви і зберігає значення князівського замку. До наших часів не зберігся.

На Замковій горі, до святкування 1100-річчя першої літописної згадки про Любеч (1982), встановлено пам’ятний знак.

До 900-річчя з’їзду князів (1997) збудовано пам’ятник.

З 1648 р. – сотенне містечко Чернігівського полку, з 1708 – належить чернігівському полковнику П.Л. Полуботку (збереглася кам’яниця П. Полуботка початку ХVIII ст.).

У Любечі народився відомий церковний діяч Антоній Печерський (збереглися ближні і дальні печери, які він викопав в ХІ ст.).

У селищі та окрузі знаходиться значна кількість історико-архітектурних пам’яток ХІ-ХІІ; ХVIII-ХІХ ст.ст.

У місцевій школі створено краєзнавчий музей.

смт. Любеч, ЗОШ І-ІІІ ст.

керівник Федорченко Анатолій Андрійович

тел. (04641) 4-33-37.





Ріпкинський район.

25 км від районного центру

10 км від районного центру.



с. Олешня. Засновано в 1705 р. представником козацької старшини Туранським.

З ХІХ ст. належало Ліндфорсам.

Уродженкою Олешні була українська громадська діячка, педагог Софія Федорівна Ліндфорс-Русова (1856-1940), автор ряду праць з питань мистецтва, літератури, шкільних підручників, досліджень з педагогіки, історії, географії.

В місцевій школі створено музей видатної землячки та встановлено пам’ятник. А у 2006 р. великим загалом святкувалось 150-річчя з дня народження видатної землячки.

У районі Олешні залягають масиви високоякісної глини, придатної для виробництва керамічного посуду, черепиці та цегли і кварцового піску, необхідного для скляної промисловості.

Здавна тут було розвинуте скляне та гончарне виробництво. З 1895 р. тут була зразкова гончарна майстерня. Зараз гончарні традиції продовжує заслужений майстер народної творчості І. Бібік. Він вчить молодь цьому ремеслу.

У містах, де видобували кварцовий пісок, створено штучні озера («Голубі озера»), прекрасне місце для відпочинку.

с. Малий Листвен. Знайдене на території села Городище - залишки літописного міста Ліствен, біля стін якого у 1024 р. відбулася битва між дружинами київського князя Ярослава Мудрого і його брата Мстислава чернігівського.

Після одержаної перемоги Мстислав отримав Лівобережжя (Чернігово-Сіверське князівство).


с. Олешня,

ЗОШ І-ІІІ ст.,

директор Глушак Тетяна Павлівна

тел. (04641) 4-61-10.





м. Семенівка.

139 км від обласного центру.

Південно-східна частина області.



Розташоване на р. Ревна (басейн Дніпра). Залізнична станція.

Була заснована Стародубським полковником (сином гетьмана І. Самойловича) Семеном Самойловичем у 1680 р.

До 1781 р. Семенівка входила до складу Топальської сотні Стародубського полку.

У 1782 – місто Новгород-Сіверського намісництва, з 1797 – в складі Малоросійської, з 1802 р. – Чернігівської губернії. З кінця ХVIII ст. – волосний центр.

З 1958 р. – місто районного підпорядкування.

У 1978 р. було створено краєзнавчий музей.

Уродженцями Семенівки були: доктор медицини, автор підручника медицини Й.К. Каменецький (1750-1823), Герой громадянської війни В.М. Примаков (1897-1937), двічі Герой Радянського Союзу льотчик-штурман В.В. Сенько (1921-1984) та інші.

м. Семенівна,

вул. Красна Площа, 7,

директор Черниш Олена Миколаївна

тел. (04659) 2-29-99.




Семенівський район.




78 пам’ятників з них 15 пам’ятників археології, 63-історії та архітектури.

с. Погорільці. Вперше згадується в гетьманському універсалі в 1704 р. Погорільці входили до складу Шептаківської сотні Стародубського полку.

В 1760 р. його отримав у володіння гетьман К.Г. Розумовський.

З селищем, пов’язані імена діячів літератури і мистецтва.

Тут в маєтку дяді по материнській лінії письменника А. Погорєльського (А. Петровського) проходили дитячі роки письменника О.К. Толстого (1817-1875). О. Толстой з Олексієм і Володимиром Жемчужниковими виступали в літературі під псевдонімом Козьма Прутков.

В Погорельцях відкрито історико-краєзнавчий музей.









м. Сосниця.

88 км від обласного центру,

Північна частина Чернігівської області.



Розташоване на правому березі р. Убідь (приток Десни).

Через район пролягає автошлях Чернігів-Новгород-Сіверський.

Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1234 р. як місто Чернігівського князівства.

У ХVII-ХVIII ст. була сотенним містечком, з 1797 р. стала повітовим містом.

З 1935 р. – центр району Чернігівської області. У Сосниці проживав полковник Яків Скидан, що був спалений поляками на сосні і став прототипом Т. Бульби.

Вдячні земляки на місті спалення в 90-х роках ХVII ст. насипали імпровізовану могилу, встановили дубовий хрест і посадили сосни. Тому і назва походить від великої кількості соснових лісів.

У Сосниці народився український радянський кінорежисер і письменник О.П. Довженко, автор автобіографічної повісті «Зачарована Десна»

У 1968 р. гостинно відкрив двері Сосницький літературно-меморіальний музей О.П. Довженка.


У 1920 р. відкрито краєзнавчий музей ім. Ю.С. Виноградського.

Уродженцями Сосниці були: історик і лікар, економіст О.Ф. Шафонський (1740-1811), автор книги «Чернігівського намісництва топографічний опис…», який закінчив три закордонні університети в Галле, Лейдені і Страсбурзі, був затверджений у вчених ступенях доктора права, філософії та медицини.

Російський співак М.Ф. Полторацький.

У 1844-1855 р.р. в маєтку Полторацького жила його внучка А.П. Керн зі своїм чоловіком Марковим-Виноградським.

м. Сосниця,

2-й пров. О. Довженка,2,

директор Наконечна Любов Миколаївна

т. (04655) 2-01-47, 2-15-90.

м. Сосниця,

вул. Виноградського, 35,

директор Сластьон Ольга Іванівна, тел. (04655) 22534.





Сосницький район.

20 км від районного центру.

25 км від районного центру.

39 км від районного центру.

20 км від районного центру.



с. Бондарівка. В ньому народився і провів в дитячі та юнацькі роки український радянський письменник Олекса Десняк (Руденко Олексій Гнатович 1909-1942).

У 1916-1920 р.р. навчався у Бондарівській сільській школі.

Автор романів і повістей, присвячених подіям громадянської війни, зокрема на Чернігівщині. Загинув у бою під Харковом.

Споруджений у 1908 р. будинок сім’ї має дві кімнати і веранду. На його фасаді встановлена меморіальна дошка.

с. Козляничі. На березі р. Убідь. Відоме з ХV ст. На початку ХVII ст. збудовано церкву Різдва Богородиці.

Батьківщина академіка, доктора медицини і філософії, члена спілки письменників, заслуженого діяча науки, професора Б.Л. Смирнова.

Зберігся будинок, де жила сім’я Смирнових, частина саду, парку, чудова архітектурна споруда церкви Різдва Богородиці, в спорудженні якої брала участь сім’я Смирнових.

с. Авдіївка. Через село проходить автошлях Чернігів - Новгород-Сіверський.

Авдіївка була ранговим селом Чернігівського полковника Дуніна-Борковського, з 1702 р. перейшло у власність Д.П. Апостолу миргородському полковнику (з 1727- - гетьман), який передав його у 1728 р. своєму зятю бунчужному товаришу М. Скоропацькому.

с. Чорнотичі. На пагорбі над річкою стоїть струнка дерев’яна трьохапсидна церква Дмитра Ростовського (початок ХХ ст.) з дзвіницею.









смт. Срібне.

200 км від обласного центру, Південно-східна частина області.

Розташоване на правому березі р. Лисогори (басейн Дніпра).

Вперше в літопису згадується 1174 р. під назвою «городок Серебряний», під яким Новгород-Сіверський князь Ігор Святославович розгромив половців.

Знищене ордами Батия, захоплене Литвою, Польщею, згодом стало власністю магнатів Вишневецьких.

У 1648-1781 – центр сотні Прилуцького полку.

У 1752 р. Срібне передано сестрі О. Розумовського – Агафії.

З 1782 – центр волості Прилуцького повіту, Полтавської губернії.

У 1923 р. утворено Срібнянський район Чернігівської області.

Уродженцями Срібного були: Я.Й. Саполович (1760-1830) – хірург, винахідник нових медичних інструментів, який брав участь у боротьбі з епідемією холери, від чого і помер.

Українська актриса Г.П. Затиркевич- Карпинська (на будинку, де вона народилась, встановлена меморіальна дошка) та інші.







Срібнянський район.

12 км від районного центру.

20 км від районного центру.



с. Сокиринці. Вперше згадується у 1092 р.

У 1654-1781 р.р. входило до складу Срібнянської сотні Прилуцького полку.

В 1717 р. гетьман Скоропацький віддав село на ранг Прилуцькому полковнику Гнату Галагану, учаснику Полтавської битви.

У 1823-1829 р.р. було споруджено Сокиринський палац і парк. Планування парку здійснював садівник І.Є. Бістерфельд за участю архітектора П.А. Дубровського. Площа його 427 га.

Перевага надавалася сонячним галявинам з групами дерев і квітучих чагарників. Ландшафт заповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них – ротонда (1829) збереглася), церква з дзвіницею, каплиця (не збереглася), колодязь, гребля, містки (Красний і Готичний), скульптури.

Сокиринський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Сокиринський палац – цікавий зразок класичної архітектури.

В селищі тривалий час жив і помер український кобзар Остап Вересай (1803-1890). Думи незрячого кобзаря відкривали очі зрячим.

Народився він в с. Калюжинцях Срібнянського району у кріпацькій сім’ї. Виконував думи, а також історичні, побутові та жартівливі пісні. Вересая добре знав Т.Г. Шевченко, який подарував йому свого «Кобзаря» з дарчим написом.

У 1959 р. в Сокиринцях відкрито кімнату-музей О. Вересая, розміщену в садибі Галаганів. В даний час в палаці розміщені учбові приміщення аграрного ліцею.

У 1971 р. в Сокиринському парку відкрито пам’ятник на могилі кобзаря (1978).

с. Дігтярі. Розташоване на р. Удай.

Вперше згадується у ІІ-й половині ХVII ст. Назва походить від виробництва дьогтю селянами в урочищах Сотницьке і Десятки.

З 1654 р. входило до складу Варвинської сотні Прилуцького полку.

З 1716 р. селищем володіли поміщики Галагани.

У 1823 р. Дігтярі стали власністю Петра Галагана, за якого у 1825-1832 р.р. було збудовано палац з парком.

На одному з музичних вечорів у маєтку в 1845 р. був присутній Т.Г. Шевченко. Вважають, що скрипаль Артем (музикант кріпацького оркестру), став прообразом Тараса Федоровича – героя повісті Шевченка «Музыкант».

В селищі працювала фабрика художніх виробів, продукція якої експонувалась на міжнародних ярмарках в Монреалі, Брюсселі, Осаці тощо.

В даний час в палаці працює аграрний ліцей.

с. Сокиринці,

директор Савченко Валентина Григорівна

тел. (04639) 2-56-17.






смт. Талалаївка.



240 км від обласного центру.


Розташоване на р. Олаві (приток Лисогора).

Засноване в 1877 р. як пристанційне селище.

Назва запозичена від села, що знаходилось поруч. Залізницю прокладено в 1873 р.

З 1933 р. Талалаївка – центр району.

Талалаївський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва з 1972 р.

Понад 100 видів дерев і чагарників.




Чернігівський обласний центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій,

тел. 8 (04622) 46214






Талалаївський район.




с. Юрківці. Михайлівська церква ХІХ ст.

с. Сильченкове. Успенська церква.

с. Липове. Городище, поселення, курганний могильник часів Київської русі Х-ХІІ ст.


Чернігівський обласний центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій,

тел. 8 (04622) 46214





м. Чернігів.

Північна частина України,

150 км до м.Києва.



Обласний центр. Розташоване на правому березі р. Десна.

Вузол залізничних і автомобільних шляхів.

Вперше згадувався в літопису «Повість временних літ» під 907 роком.

Як свідчать археологічні дані, його формування почалося в кінці Х ст. У IX ст. був центром східнослов’янського племені «сіверян». У кінці ІХ ст. увійшов до складу Київської Русі.

У 1024-1036 р.р. і в 1054-1239 р.р. Чернігів – економічний і політичний центр Чернігово-Сіверського князівства.

Наприкінці ХІІ ст. займав площу понад 200 га і складався з князівського центру – Дитинця, окольного града, Третяка, посаду Передгороддя, Подолу.

Завойоване і зруйноване монголо-татарами місто у 1239 р. втратило свою велич, аж до ХIV ст.

Його захопили спочатку Литовське князівство, потім Чернігівщина увійшла до складу Російської держави.

У 1618 р. Чернігів захопила шляхетська Польща.

З 1635 – головне місто Чернігівського воєводства.

У 1648 р. стає центром Чернігівського полку.

З 1782 р. – центр намісництва, з 1797 – Малоросійської губернії, з 1802 – Чернігівської губернії. У ІІ-й половині ХVII-ХVIII ст.ст. місто було одним з центрів ремісничого виробництва і торгівлі.

До 1925 р. – Чернігів – центр губернії, в 1923-1930 р.р. – центр округу, з 1932 р. – області.

В місті збереглися п’ять пам’ятників культової архітектури домонгольської доби: Спаський собор – діючий (перша половина ХІ ст.), Борисоглібський собор–музей (ХІІ ст.), Іллінська церква-музей (ХІІ ст.), П’ятницька церква (ХІІ-ХІІІ ст.) – діюча, Успенський собор (ХІ ст.) – діючий. А також численні архітектурні споруди ХVII-ХІХ ст., історичні пам’ятники.

На території мальовничих Болдиних гір – заповідному комплексі природи і старовини - знаходяться: Троїцький монастир (вище духовне училище регентів-псаломників), Меморіал Слави (1965), курганний язичницький некрополь IX-X ст (більше 200 курганів), поховання М.М.Коцюбинського, О.В.Марковича, Л.І.Глібова.

Антонієві печери – музей, відділ Чернігівського національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»


В іншій частині міста на території Валу (Кремля або Дитинця) – ідеологічному, адміністративному, громадському центрі стародавнього Чернігова – зосереджені пам’ятки стародавньої культури у сучасному парковому оточенні.

У 1967 р. створений Державний архітектурно-історичний заповідник, якому надано статус національного, до складу його увійшли численні архітектурні пам’ятки Чернігівщини.

На Валу у 1896 р. створений музей губернської вченої архівної комісії, зараз це Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського, розміщений у колишньому палаці губернатора.

У 1700 р. відкривається провідний просвітницький заклад Північного Лівобережжя – Малоросійський Колегіум. Сучасники називали його чернігівським Олімпом. На другому поверсі будинку Колегіуму діє постійнодіюча експозиція «Мистецтво Чернігівщини XVII – XX століття».

До часів величі Чернігова XVII ст. належить одна з найвизначніших пам’яток цієї доби (1690 –ті роки) – житловий будинок – кам’яниця Якова Кіндратовича Лизогуба – чернігівського полковника.

Неподалік колишній будинок архієпископа (1780), перебудований на початку ХІХ ст. – зразок цивільної архітектури

У 1983 р. у приміщенні бувшої жіночої гімназії на Валу відкрито обласний художній музей.
На Валу встановлені пам’ятники О.С.Пушкіну (1900), Т.Г.Шевченку (1992).

Від Катерининської церкви – свідка героїзму чернігівських козаків, збудованої на початку XVIIІ ст., починається Алея Героїв з пам’ятниками славним чернігівцям – героям громадянської та Великої Вітчизняної воєн: В.О.Антонову-Овсієнку, Ю.М.Коцюбинському, В.М.Примакову, М.О.Щорсу, М.І.Подвойському, М.Г.Кропив’янському, М.П.Кирпоносу, В.В.Сеньку. А також пам’ятник Героям Чорнобиля.

Алея веде до головної площі міста – Червоної. Неподалік розташований літературно-меморіальний музей-заповідник М.М.Коцюбинського, який у 1934 р. гостинно запросив відвідувачів.

Військово-історичний музей, відділ Чернігівського історичного музею, відкритий у 1986 р. на Застриженні


Древньою святинею височить курган Чорна могила (вул. Князя Чорного). Існує легенда, що тут похований князь – засновник міста.

Напроти кургану, в районі, що здавна зветься Третяк, розташований Єлецький Свято-Успенський монастир. З 1992 р. він вкотре був відкритий для прочан, зараз це діючий жіночий монастир, з його багатющою історією.

А під Єлецькою горою ховається ще багато таємниць давніх і недавніх – у частково досліджених печерних лабіринтах.

Багатовікова історія Чернігова проступає на кожному кроці крізь силуети новобудов.




Чернігівський обласний центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій.

м. Чернігів, вул.Нахімова, 3,

дир. Степовик Петро Миколайович,

т/ф (04622) 4-62-14,

тел. (04622) 4-61-35.

м.Чернігів, вул.Г.Успенського,37,

зав.Руденок Володимир Якович, тел. (04622) 4-62-21.

м.Чернігів, вул.Преображенського,

дир. Черняков Сергій Васильович, т. (04622) 74463.

м.Чернігів, вул.Горького,4,

дир.Лаєвський Сергій Лазаревич,

тел. (04622) 7-38-10.

м.Чернігів, вул. Горького, 6,

дир.Ральченко Ірина Григорівна, т. (04622) 72715.

м.Чернігів, вул.Коцюбинського,3,

дир. Коцюбинський Ігор Юлійович, т. (04622) 40459.

м.Чернігів,

вул.Шевченка, 55-А, дир.Майборода Людмила Олексіївна, т. (04622) 39040.






Чернігівський район

25 км від обласного центру

17 км від обласного центру




смт.Седнів. Розміщене на березі р.Снов. Сіверське поселення VIII – ІХ ст. називалось Сновейськом або Сновськом і згадувалось під 1068 р. у «Іпатіївському літописі». У Х – ХІ ст. Сновськ був однією з найукріпленіших фортець Київської Русі, центром адміністративної одиниці – Сновської тисячі.

У XIV ст. місто під владою Литви. Сучасну назву має з XVІ ст., саме тоді Седнів відійшов до Російської держави.

У 1654 –1681 р.р. – центр Седнівської сотні Чернігівського полку.

З кінця XVІІІ ст. Седнів належав заможній козацькій родині Лизогубів і був їх позаміською резиденцією.

Були збудовані дерев’яна Георгієвська та мурована Воскресенська церкви. У Воскресенському соборі на протязі сторіч ховали Лизогубів. Неподалік, зведена фасадом до сходу сонця, збудована біла кам’яниця, у якій можливо зупинявся Петро І, гостюючи 1706 р. у Якова Юхимовича Лизогуба.

У 30-ті роки ХІХ ст., коли в Седнів переїхали на постійне проживання брати Андрій та Ілля Лизогуби, садибу розширили і розбудували. Величезний одноповерховий будинок, з прилеглими до нього флігелями, чудовою оранжереєю, фонтаном «Гетьман» і великим парком, що складався з двох частин: верхнього і нижнього саду.

У 1846 р. та 1847 р. сюди приїздив Т.Г.Шевченко. Тут він багато і плідно малював, частина його малюнків збереглася. В Седневі він написав поему «Відьма».

У 1904 р. тут було встановлено погруддя Шевченка, один з перших пам’ятників Кобзарю зараз стоїть перед фасадом будинку. В самому ж палаці Лизогубів зараз розміщується загальноосвітня школа.

Неперевершена краса Седневських краєвидів незмінно вабила митців. То ж не дивно, що на сусідньому пагорбі з колишнім маєтком у 1964 р. розмістився Будинок творчості і відпочинку «Седнів» Спілки художників України

смт. М.Коцюбинське – одне з найдавніших селищ Чернігівщини. Історія його виникнення сягає сивої давнини ще задовго до монголо-татарської навали.

У 1667 р. «пустое село Козел» було закріплене за Чернігівським Борисоглібськом монастирем. Це була перша згадка про більш сучасний населений пункт, що розміщувався на річці Козел і від цього отримав таку назву.

У 1934 р. в день 75-річного ювілею видатного українського письменника М.Коцюбинського, селище отримало назву на його честь.

Про його цікаву історію більш детальніше можна дізнатися в народному історико-краєзнавчому музеї, який розташований в центрі селища.

Чернігівський район,

смт.М.Коцюбинське,

зав. Горбач Володимир Васильович, т. (0462) 681418.





м.Щорс.

69 км від обласного центру

Розташоване на р.Снов, засноване в 60-х р.р. ХІХ ст. під назвою Коржівка, входило до Городнянського повіту. У 1874 р. тут пролягала залізниця.

Наприкінці ХІХ ст. одержало назву Сновськ. З 1920 р. – повітовий центр. З 1925 р. як районний центр увійшов до складу Чернігівської області і отримав назву м.Щорс, на честь уродженця міста полководця М.О.Щорса.

У місті діють:

- меморіальний музей М.Щорса;



  • музей історії паровозного депо.









Щорський район.

45 км від районного центру.

27 км від районного центру.



с.Клюси

- народний музей історії с.Клюси;

- пізньопалеолітична стоянка (40-20 тис років до н.е);

- поселення епохи бронзи (5 – 2 тис до н.е);

- рудня (XVII – XVIII ст.).

с.Єліне. У лісах поблизу села відбудовані землянки колишнього партизанського Лісограду, де базувалося з’єднання під командуванням О.Ф.Федорова.









Каталог: sites -> default -> files
files -> Экзамен по литературе 8 класс
files -> Рибкіна Марина
files -> С. Й. Татаринов
files -> Конспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
files -> Феномен свт. Петра могили: ідентичність І вселенськість у духовному досвіді могилянського києва
files -> Бондарчук Андрій Іванович
files -> Тов “Кіноманія” – ексклюзивний дистриб'ютор фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Схожі:

Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconНаукова бібліотека календар знаменних та пам’ятних дат на 2010 рік дніпропетровськ  2009
Україні як державні чи професійні свята, перелік ювілейних дат видатних історичних постатей та визначних діячів сучасності, перелік...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconЗавдання ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії 8 клас 2013-14 н р. Завдання І
Розташуйте назви історико-географічних об’єктів, де відбувалося підписання різносторонніх угод періоду Руїни у хронологічній послідовності,...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconМетодичні рекомендації щодо вивчення географії у 9 класі 12-тирічної школи
На початку вивчення курсу пропонується ознайомлення з адміністративно-територіальним поділом України, тому що при вивченні майже...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconПрограма Краєзнавчих читань Читання відбудуться в Херсонському краєзнавчому музеї
Чорноморського державного університету (м. Миколаїв), голова Херсонської обласної Національної спілки краєзнавців України, доктор...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconЕпоха великих географічних відкриттів. Експедиція великого генуезця
Колумба; удосконалювати вміння працювати з різними джерелами географічних знань, складати повідомлення, робити висновки; формувати...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconЗнаменних та пам’ятних дат на 2012 рік дніпропетровськ  2011
Україні як державні або професійні свята, ювілейних дат видатних історичних постатей та визначних діячів сучасності, найбільш значущих...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconЗнаменних та пам’ятних дат на 2011 рік дніпропетровськ  2010
Україні як державні або професійні свята, ювілейних дат видатних історичних постатей та визначних діячів сучасності, а також найбільш...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconДодавання звукових І відеооб'єктів до слайдових презентацій
Ще одним способом підготовки звукових І відеооб'єктів є захоплення та запис у файли звуку та відео з використанням спеціальних програм...
Перелік визначних краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних, об’єктів iconПерелік спеціальностей, за якими ведеться підготовка аспірантів та докторантів
Перелік документів, що подаються вступниками до відділу аспірантури (із зразками)


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Інформації
Інформація
Автореферат
Диплом
Довідка
Додаток
Закон
Звіт
Картка
Книга
Конкурс