Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник


РОЗДІЛ 4. АДМШІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ



Сторінка8/23
Дата конвертації25.04.2018
Розмір3,33 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   23

РОЗДІЛ 4. АДМШІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ.




4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення


1.  Адміністративно-процесуальні правовідносини складають органічну частину системи правових відносин і володіють такими основними рисами.

Адміністративно-процесуальне відношення є юридичним зв'язком між конкретними суб'єктами, що володіють певними процесуальними правами й обов'язками. Воно може виникнути мінімум між двома суб'єктами, виявляючись у даному випадку як передбачений правовою нормою юридичний взаємозв'язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.

2.   Адміністративно-процесуальне   правовідношення   передбачає визначеність взаємної поведінки його суб'єктів, що приписується  відповідними  правовими  нормами.  При  цьому ступінь визначеності взаємної поведінки суб'єктів залежить від змісту того чи іншого виду адміністративно-процесуальних правовідносин,   зумовленого  характером  тієї  сфери  державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю характеризується  процесуальний  статус  суб'єктів  юрисдикційних проваджень, що складаються з приводу вирішення спорів.

3.  Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні відносини можуть існувати тільки як правові відносини.

4.  Реалізація будь-якого адміністративно-процесуального правовідношення, як і всякого правового відношення взагалі, забезпечується заходами державного впливу.

Однак ці ознаки ще не розкривають специфіки адміністративно-процесуальних правовідносин. Розкривають їх особливості такі властивості.

Перша властивість полягає в тому, що адміністративно-процесуальні правовідносини виникають у сфері управління, регульованої нормами адміністративного права та суміжних публічних галузей права. Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини відносяться до управлінських правовідносин.

Друга властивість відрізняє названі відносини як процесуальні і дає можливість провести грань між матеріальними і процесуальними адміністративно-правовими відносинами. Вона полягає в тому, що вони відносяться до процесуальних відносин, тобто до таких, котрі виникають при вирішенні індивідуально-конкретних справ у сфері державного, комунального та непублічного управління.

Адміністративно-процесуальні правовідносини, маючи загальний з матеріальними адміністративно-правовими відносинами управлінський характер, відрізняються від них рядом ознак, зокрема: 1) особливостями виникнення, 2) способом регулювання, 3) призначенням, 4) колом суб'єктів.

По-перше, роль юридичного факту при виникненні адміністративно-процесуального правовідношення виконує складений фактичний склад: юридичні факти, на основі яких може виникнути матеріальне основне правовідношення, та переконаність заявника (скаржника) про правомірність своїх вимог.

По-друге, адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин особливостями регулювання, що зумовлені специфікою юридичних норм, які регулюють відповідні групи адміністративно-правових відносин. Якщо матеріальні норми адміністративного права регулюють «статичні» відносини, то процесуальні адміністративно-правові норми регулюють відносини «динамічні», для яких особливе значення мають дії їхніх суб'єктів.

Дії суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, здійснювані в передбаченої законом послідовності, зумовлюють стадійність розвитку правовідносин. Існування стадій адміністративно-процесуального правовідношення також є обставиною, яка відрізняє цей вид правовідносин від матеріальних.

Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин своїм призначенням. Завдання адміністративно-процесуальних правовідносин, так само як і взагалі будь-яких процесуальних правовідносин, полягає в забезпеченні реалізації розпоряджень насамперед матеріальної правової норми. Звідси випливає, що адміністративно-процесуальне правовідношення в повній відповідності з диспозицією адміністративно-процесуальної норми виступає як засіб здійснення відповідного матеріального правовідносини.

Було б помилково обмежувати «реалізуючі» можливості і межі адміністративно-процесуальних правовідносин тільки потребами здійснення матеріальних адміністративно-правових відносин. Ці межі трохи ширше і торкаються інтересів ряду інших галузей права. Подібно до того, як адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріальних норм адміністративного, фінансового, трудового, земельного та ряду інших галузей права, так і адміністративно-процесуальні правовідносини зв'язані з реалізацією матеріальних правовідносин галузей права.

В адміністративно-процесуальних правовідносинах складність структури також виражається в наявності декількох суб'єктів, роль яких у даному правовідношенні неоднакова. У зв'язку з цим можна виділити основне процесуальне відношення і відносини, що виникають у зв'язку з основним і є, так би мовити, побіжними. Наприклад, при здійсненні громадянином адміністративного правопорушення виникає процесуальне відношення між ним і адміністративною комісією. Це відношення, проходячи ряд стадій і виступаючи у якості основного, магістрального, породжує попутно ряд інших процесуальних зв'язків. Вони складаються при реалізації адміністративною комісією повноваження про виклик на своє засідання свідків, а також представників державних органів і громадських організацій. Правовідносини між комісією і названими суб'єктами можуть бути віднесені до категорії «побіжних», допоміжні, сприяючі реалізації основного правовідношення між адміністративною комісією І правопорушником.

Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративних правовідносин і колом суб'єктів. Учасниками цього виду відносин є всі суб'єкти матеріальних адміністративно-правових відносин і, крім того, деякі суб'єкти, що у матеріальних адміністративно-правових відносинах за загальним правилом не беруть участь,-— наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада юстиції, прокурор.

Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини варто розглядати як такі регульовані правом суспільні відносини, що складаються з приводу вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері функціонування ланок адміністративного устрою.

4.2. Зміст і види адміністративно-процесуальних відносин


Під змістом правовідносини взагалі, адміністративно-процесуальних зокрема, розуміються правомочності та юридичні обов'язки учасників даного правовідношення.

Кожне правовідношення має свої специфічні матеріальний та юридичний змісти, що конкретизуються в залежності від багатьох факторів і неоднаково виявляються в різних правовідносинах.

Матеріальний зміст адміністративно-процесуального правовідношення є більш складним: його складають фактичні суспільні відносини, що закріплюються матеріальним компетенційними адміністративно-правовими відносинами, та фактичні дії по реалізації процесуальних норм.

Матеріальний зміст - головний, але не єдиний критерій, що визначає юридичний зміст адміністративно-процесуальних правовідносин. Іншим критерієм, що діє в даному напрямку, є суб'єктний склад тих чи інших правовідносин. При цьому варто мати на увазі, що матеріальний зміст у певній мірі здатний визначати суб'єктний склад даного правовідношення. Наприклад, деякі державні органи можуть бути учасниками не у всіх, без винятку, адміністративно-процесуальних правовідносин, а тільки лише тих, котрі складаються у певних сферах державної управлінської діяльності. До числа таких органів, зокрема, може бути віднесений Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що, як правило, не бере участі у правовідносинах, які виникають, наприклад, в галузі адміністративно-політичної діяльності держави.

Основи адміністративно-процесуальної правосуб'єктності встановлюються зазвичай актами, що регулюють у цілому компетенцію того чи іншого органа з урахуванням тієї ролі, яку покликаний відіграти даний суб'єкт як суб'єкт адміністративно-процесуальних правовідносин. Причому встановлення адміністративно-процесуальної правосуб'єктності здійснюється нормативними актами з різним ступенем визначеності залежно від характеру компетенції, за обсягом повноважень і т.ін.

Аналогічні труднощі стоять на шляху точного визначення прав і юридичних обов'язків таких суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, як державні службовці, правовий статус яких дуже різноманітний.

Не складають у даному випадку особливого винятку і громадяни як суб'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин. Здавалося б, що визначення їх прав і юридичних обов'язків не складає особливих труднощів, оскільки громадяни володіють рівною адміністративною правосуб’єктністю. Однак і тут положення ускладнюється розмаїтістю матеріального змісту тих адміністративно-процесуальних правовідносин, учасниками яких є громадяни. Безсумнівно, що, наприклад, права й обов'язки громадянина, який вступив в адміністративно-процесуальні правовідносини з військовим комісаріатом, помітно відрізняються від правомочностей і обов'язків громадянина, який вступив у відносини з адміністрацією вищого чи середнього спеціальної навчального закладу.

Адміністративно-процесуальні правовідносини можна класифікувати за такими підставами; 1) за змістом, 2) за видами адміністративного провадження, 3) за галузевою належністю кореспондуючих матеріальних правовідносин, 4) за співвідношенням прав і обов'язків їхніх учасників.

1.   Розподіл адміністративно-процесуальних  правовідносин по змісту є комплексним. Одна група правовідносин, врегульованих адміністративно-процесуальним правом, не зв'язана безпосередньо з реалізацією якої-небудь функції держави, їхній зміст носить загальний характер. Такого роду відносини складаються, наприклад, при проведенні атестації державного службовця. Інша група  адміністративно-процесуальних  правовідносин  зв'язана  з реалізацією вже якоїсь визначеної функції, наприклад, регулювання зовнішньоекономічної діяльності, управління культурою.

2.   Розподіл  адміністративно-процесуальних  правовідносин по видах адміністративного провадження відображає складну структуру адміністративного процесу. Значне число цих справ, їхню розмаїтість зумовлюють об'єктивні потреби в об'єднанні цих справ по видах провадження, виходячи з характеру кожної даної категорії індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління. Такі категорії справ складаються в ході реалізації відповідних функцій ланок адміністративного устрою. Виконання таких функції здійснюється у формі провадження. Тому за цим критерієм класифікації виділяються адміністративно-процесуальні відносини, що складаються в ході таких проваджень: реєстраційне, ліцензійно-дозвільне, правонадавальне, державно-екзаменаційне, експертно-посвідчувальне, службово-призовне, адміністративно-наглядове, провадження по притягненню осіб до відповідальності, адміністративно-захисне.

Крім цієї класифікації, в науці пропонують виділяти види проваджень за ступенем деталізації регулювання процесуальної форми'. За цим критерієм виділяють звичайні провадження та скорочені. Скорочене провадження, зокрема, при накладенні адміністративного штрафу на місці скоєння правопорушення, розгляді звернення громадян на особистому прийомі, характеризується мінімальним числом процесуальних актів, відсутністю стадій, з яких складається звичайне провадження.

3.   Розподіл адміністративно-процесуальних відносин за галузевою належністю реалізовуваних з їхньою допомогою матеріальних відносин ґрунтується на тому, що в даному випадку існує не окреме, ізольоване адміністративно-процесуальне правоотношение, а система відносин, де адміністративно-процесуальне правовідношення виступає в якості одного з її елементів. Дана система складається з трьох елементів: а) фактичні суспільні відносини, б) матеріальне компетенційне правовідношення, що закріплює фактичні суспільні відносини, і в) адміністративно-процесуальне правовідношення. Між цими елементами, безсумнівно, є тісний зв'язок. Кожний з них відносно самостійний і володіє визначеними специфічними властивостями.

Зв'язок між елементами названої системи виражається насамперед у певній послідовності їхньої взаємодії та розвитку.

Такий підхід, на думку Сорокіна В.Д., дозволяє врахувати особливості одночасного правового регулювання подібного роду систем декількома галузями права і визначити місце кожної з них.

4) за спрямованістю розвитку цих відносин адміністративно-процесуальні правовідносини поділяються на такі два види.

Для адміністративно-процесуальних правовідносин, як і для матеріальних адміністративних правовідносин, важливо, у якому напрямку, образно кажучи, знизу чи зверху вниз, вони розвиваються. У першому випадку адміністративно-процесуальне правовідношення виникає з ініціативи суб'єкта, що знаходиться в підпорядкуванні у свого контрагента. У цьому випадку правомочність, із приводу якого виникло правовідношення, на боці нижчестоящого суб'єкта правовідносин, а вищестоящий учасник зобов'язаний розглянути праводомагання підлеглого суб'єкта. При іншому варіанті (зверху вниз) адміністративно-процесуальне правовідношення виникає з ініціативи вищестоящого суб'єкта, яке володіє повноваженнями, у даному випадку підкріпленими безпосередньою можливістю і здатністю забезпечити їхню реалізацію прямим розпорядженням нижчестоящому підлеглому учаснику даного правовідношення.


4.3. Об'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин


Об'єкту адміністративно-процесуальних відносин притаманні такі властивості.

1.  Об'єкт правовідносин - це предмет чи явище, що існує поза суб'єктом, що займає, так би мовити, зовнішнє стосовно суб'єкта положення.

2. Об'єкт - це такий зовнішній предмет чи явище, котрий у певний спосіб зв'язаний із правовою нормою, тобто знаходиться у сфері дії права. Предмет чи явище, не зв'язане з правовою нормою, не можуть бути об'єктом правовідносин, а є об'єктом не регульованих правом суспільних відносин.

3.  Оскільки правові норми регулюють поведінку тільки людей, отже, їхній зв'язок з об'єктами правовідносин, що складаються між людьми, непрямий. Цей зв'язок полягає в тому, що правові норми встановлюють права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин не взагалі, а стосовно визначеного об'єкта, із приводу якого і виникає дане правовідношення. Різні об'єкти впливають на нормативне визначення повноважень і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин. Якщо об'єктом правовідносини є річ, то від її властивостей і призначення залежить врегулювання повноважень і обов'язків суб'єктів правовідносин, що складаються з приводу цієї речі.

4.  У сфері дії права юридичні відносини між людьми виникають із різноманітних приводів. В одному випадку це може бути річ, матеріальний предмет, у другому - поведінка людини, його особисте нематеріальне благо і т.ін. Отже, об'єкти, тобто те, із приводу чого чи в зв'язку з чим виникають правові відносини між суб'єктами, також можуть бути різноманітними.

До числа об'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин належать: 1. Речі, матеріальні цінності (до прикладу, відносини між суб'єктами процесуальних відносин з приводу подачі та прийняття фактичних даних у якості доказів по справі. 2. Результати дій чи бездіяльності суб'єктів правовідносин. У якості результату виступає задоволеність правових вимог заявника.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   23

Схожі:

Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconЧастина загальна
К66 Кримінальне право І законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського-К.: Атіка, 2001. 432с....
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconЛ. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник

Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconНавчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку
Тема Процес пізнання та його генезис як основа наукової діяльності
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconКорпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005. Частина ІІ лідерство Укладач Ліпенцев А. В. вступ Актуальність вивчення курсу
Корпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconРуденко С. В. Методичний посібник для роботи з батьками щодо створення ситуації успіху пояснювальна записка
...
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconНавчальний посібник володимир-Волинський 2010 План-конспект практичного заняття
Мета: удосконалювати уміння використовувати у професійному мовленні терміни, професіоналізми, фразеологізми
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconНавчальний посібник з латинської мови для студентів, що навчаються за
...
Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка