Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах



Скачати 268,13 Kb.
Дата конвертації17.10.2017
Розмір268,13 Kb.




Юрій Козьяков,

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, член Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України



Питання засвідчення вірності копій документів і виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах

В силу своєї професійної діяльності нотаріусам майже щодня доводиться стикатися з досить великим обсягом різноманітних документів, особливо якщо йдеться про засвідчення вірності їх копій і виписок з них. Адже досі цей вид нотаріальних дій залишається одним з найпоширеніших. Здавалося б проста, на перший погляд, дія разом з тим вимагає від нотаріуса особливої уваги, значної відповідальності і розумної обережності. При засвідченні вірності копій документів обов’язок нотаріуса, власне, полягає в тому, щоб не допустити копіювання, а звідси — поширення виданих або оформлених з порушенням вимог чинного законодавства документів. Саме задля цього нотаріус і повинен бути обізнаним щодо порядку оформлення та видачі документів, вірність копій яких він має засвідчувати.

Як правило, вимоги щодо оформлення та порядку видачі конкретного документа передбачені відповідним нормативно-правовим актом. Разом з тим знайти такий акт, особливо що був чинний за радянського періоду, стає дедалі складніше. Між тим в обігу продовжує перебувати значна кількість документів того часу (свідоцтва про народження, про укладення шлюбу тощо, дипломи про закінчення навчальних закладів та інші). Спробуємо дати відповіді чи принаймні висловити свою точку зору щодо деяких питань, які виникають при засвідченні вірності копій документів і виписок з них, а також при засвідченні справжності підпису на документах, та звернути увагу нотаріусів на певні особливості вчинення цих нотаріальних дій.

За яких умов нотаріус вправі засвідчувати вірність копій документів?

Насамперед йдеться про умови, передбачені ч. 1 ст. 75 Закону України «Про нотаріат». Вчинення зазначеної нотаріальної дії є можливим, якщо поданий нотаріусу для засвідчення вірності копії документ не суперечить вимогам закону. Під документами, що суперечать закону, деякі автори розуміють документи з протизаконним змістом (фіктивний правочин, договір купівлі-продажу вкраденого майна тощо) або такі, що не відповідають встановленим до них вимогам (наприклад, документ містить відомості, що не підлягають розголошенню в силу їх таємності, прямої заборони до розголошення, порочать честь і гідність громадянина, ділову репутацію організації)1. Говорячи про документи, що порочать гідність та честь фізичної особи, а також ділову репутацію фізичної та юридичної особи, варто мати на увазі, що чинне законодавство не містить визначення таких понять, як гідність та честь фізичної особи, а також ділова репутація фізичної та юридичної особи, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими благами (ст. 201 ЦК). Тому видається, що без витребування додаткових відомостей нотаріусу важко буде зробити висновок про наявність в поданих йому документах відомостей, які могли б порочити гідність та честь фізичної особи, а також ділову репутацію фізичної та юридичної особи. В цьому випадку вчинення нотаріальної дії може бути відкладено з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, якщо поданий нотаріусу документ (наприклад, характеристика), викладений в явно принизливій чи непристойній формі, в засвідченні вірності копії з нього, безумовно, має бути відмовлено.

На нашу думку, такими, що суперечать закону, можна вважати також документи, видані підприємствами, установами та організаціями з перевищенням їх компетенції; підроблені документи; документи, що не відповідають встановленим вимогам щодо їх виготовлення, заповнення, форми та змісту тощо. Наприклад, довіреність на укладення договору дарування, в якій не встановлено імені обдарованого, є нікчемною, тобто такою, що не відповідає вимогам щодо її змісту.

Іншою умовою є те, що поданий нотаріусу документ повинен мати юридичне значення, тобто породжувати певні юридичні наслідки. Наприклад, від документа залежить або залежало виникнення, зміна чи припинення особистих майнових або інших прав та обов’язків.

Слід мати на увазі, що юридичне значення мають практично всі документи, які стосуються прав і інтересів як фізичних, так і юридичних осіб, навіть за умови спливу терміну їх дії. Виходячи з аналізу ст. 75 Закону України «Про нотаріат» не є документами, а відтак не мають юридичного значення енциклопедії та енциклопедичні словники, періодичні збірники, збірники наукових праць, книги, брошури, газети, журнали тощо, навіть у випадках, коли в них йдеться про певні події, певну особу чи про певні факти з її біографії, підтвердити які документально з тих чи інших причин неможливо.

Не мають також юридичного значення документи, що видаються на підтвердження релігійного обряду хрещення, шлюбу та ін. Так, в ч. 3 ст. 21 СК України з приводу релігійного шлюбу зазначається, що релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державної реєстрації актів цивільного стану.

І остання умова: нотаріус може вчиняти нотаріальну дію тільки в тому випадку, якщо засвідчення вірності копії поданого йому документа прямо не заборонено законом.

За винятком загальних підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій, Закон України «Про нотаріат» жодного конкретного випадку заборони нотаріального засвідчення вірності копій документів не містить. Втім, прямих чи опосередкованих підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії, передбачених іншими нормативно-правовими актами, загалом є чимало. Приміром, окремі ситуації, коли засвідчення вірності копій документів унеможливлюється, наводяться в п.п. 3.4 п. 3 гл. 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі — Порядок).

Нотаріуси також не приймають для засвідчення вірності копій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем (п. 1 гл. 8 розділу І Порядку).

Якщо в документах, що подаються для засвідчення вірності їх копій, є дописки, закреслені слова чи інші виправлення, то яким чином вони повинні бути зроблені, щоб нотаріус на законних підставах міг прийняти такий документ?

Під виправленням слід розуміти внесення в документ даних, які первісно в ньому були відсутні, чи виключення з нього даних, які мали місце.

За загальним правилом (п. 2 гл. 8 розділу І Порядку) дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи закреслене.

При цьому нотаріус має також враховувати існуючі особливості щодо внесення виправлень у ті чи інші документи. Так, наприклад, у п. 4.5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, передбачено, що виправлення в тексті листка непрацездатності підтверджуються записом «Виправленому вірити», підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». На бланку листка непрацездатності дозволяється не більше двох виправлень.

У деяких випадках внесення будь-яких виправлень (навіть застережених), додаткових записів до документів загалом виключається. Такі обмеження поширюються на паспорт громадянина України (див. п. 2.1 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320), свідоцтва, що видаються на підставі вчинених актових записів (див. п. 4 Правил заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі вчинених актових записів, у державних органах реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 148/5), документи про освіту, що видаються випускникам (вихованцям) навчальних закладів системи загальної середньої освіти (свідоцтво, атестат з відповідними додатками до них) (див. п. 5.24 Інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 14.04.2008 № 319), складські документи на зерно, а саме на складську квитанцію, просте та подвійне складське свідоцтво (див. підпункти 1.1, 1.18 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198), страхове свідоцтво (див. п. 7 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 № 1306), державний акт на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою (див. п. 4.1 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325) тощо.

Чи передбачає законодавство будь-які винятки щодо місця засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них?

Як зазначено в ст. 41 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70–73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Прикладом таких «інших» передбачених законодавством випадків, що стосуються певного місця засвідчення вірності копій документів, є, зокрема, норми, закріплені в п. 16 та п. 37 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 № 1069, а саме: копії документів, що подаються для реєстрації судна, повинні бути засвідчені нотаріусом за місцем реєстрації судна.

Що мається на увазі у п. 3.4 гл. 7 розділу ІІ Порядку, коли йдеться про недопустимість засвідчення вірності копій документів, на підставі яких відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо)? Про які саме установи, що видають оригінали документів, і про які оригінали документів йдеться?

Норма, що забороняла засвідчувати вірність копій документів, на підставі яких відповідні установи видають оригінал документа, вперше з’явилася в п. 255 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5. Проте так і залишилося незрозумілим, що було покладено в основу такої заборони. До речі, в нормативно-правових актах, які діяли раніше і регулювали порядок засвідчення вірності копій документів, аналогічних норм не було.

Втім, все ж таки, про які документи та установи йдеться? З огляду на згадувані в тексті п. 3.4 гл. 7 розділу ІІ Порядку довідки про народження дитини та довідки про смерть можна припустити, що такими «установами» (звісно, не в розумінні ч. 3 ст. 83 ЦК України) є відділи державної реєстрації актів цивільного стану та виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, які на підставі довідок видають відповідні свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану.

Розглядаючи це питання, не можна не звернутися до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу від 24.12.2010 № 3307/5), адже саме в них міститься перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема для проведення державної реєстрації народження та смерті. Так, до зазначених документів віднесено:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», що видається закладами охорони здоров’я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під на­глядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якого затверджена тим самим наказом Міністерства охорони здоров’я України. Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу заповнюється лікарем, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника закладу охорони здоров’я та круглою печаткою закладу;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545.

Звернімо увагу на те, що інших довідок, крім медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, Правила державної реєстрації актів цивільного стану не передбачають.

Водночас підставами для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545;

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена тим самим наказом Міністерства охорони здоров’я України;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вищезазначений наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545 не містить будь-яких заборон щодо засвідчення вірності копій медичної документації, про яку в ньому йдеться. Не заборонено засвідчувати вірність копії фельдшерської довідки про смерть і в Інструкції щодо заповнення та видачі фельдшерської довідки про смерть (форма № 106-1/о), затвердженій тим самим наказом Міністерства охорони здоров’я України, хоча в ній обумовлюється, що довідка видається для реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану.

Чи може нотаріус засвідчувати вірність копії паспорта і вірність виписки з нього?

Щодо засвідчення вірності копії паспорта (паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, службового та дипломатичного паспорта, національного паспорта іноземця), то прямої заборони чи дозволу робити це законодавство не містить, і багато нотаріусів, користуючись цим, прий­мають рішення про засвідчення вірності копій паспортів. Проте чи є їх дії логічно обґрунтованими і правильними, чи відповідає паспорт вимогам до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій?



Звернімося до п. 3 Положення про паспорт громадянина України, в якому зазначається, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок (п. 5 Положення).

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Разом з тим слід зауважити, що вимогам до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії (ч. 1 ст. 47 Закону), паспортна книжечка в повному обсязі не відповідає, оскільки в ній відсутнє скріплення пронумерованих аркушів печаткою юридичної особи, яка видала документ.

До речі, вимоги ч. 1 ст. 47 Закону про те, що аркуші документа повинні бути скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ, загалом ставлять під сумнів можливість засвідчення нотаріусом вірності копії документа, який виданий громадянином на двох і більше аркушах, і справжність підпису якого на такому документі засвідчена, наприклад, приватним нотаріусом.

Чи може нотаріус засвідчувати вірність копії з додатка (виписки) до документа про освіту без пред’явлення такого документа?

На відміну від раніше чинної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Порядок прямо не забороняє нотаріусам засвідчувати вірність копій з додатка (виписки) без пред’явлення основного документа (свідоцтва про базову середню освіту, атестату про повну загальну середню освіту, диплома кваліфікованого працівника, диплома про вищу освіту тощо). Але слід мати на увазі, що такі додатки (як окремо взяті документи) без основного документа вважаються недійсними, про що, власне, і зазначається в тексті кожного з них. А тому, на нашу думку, засвідчення вірності їх копій є неможливим. Зазначимо, що виписка із залікової відомості (яка також є недійсною без диплома) видавалася разом з дипломом тільки тим особам, які свого часу закінчили вищі учбові заклади СРСР (див. п. 9 Інструкції про порядок виготовлення, заповнення і видачі дипломів особам, які закінчили вищі учбові заклади СРСР, затвердженої наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 11.01.1961 № 9). Що стосується осіб, які закінчили середні спеціальні учбові заклади СРСР, то вони одержували виписку із семестрових та екзаменаційних відомостей (див. Інструкцію про порядок виготовлення, заповнення і видачі дипломів особам, які закінчили середні спеціальні учбові заклади СРСР, затверджену наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 14.10.1960 № 533).

Частина 2 ст. 75 Закону України «Про нотаріат» надає нотаріусам право засвідчувати копії документів, виданих громадянином, але робити це вони можуть лише за наявності певних умов, а саме якщо справжність підпису громадянина на оригіналі буде засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина. Про які документи, власне, йдеться?

Під документами, що видаються громадянином, в контексті ч. 2 ст. 75 Закону України «Про нотаріат» слід розуміти будь-які складені та підписані фізичною особою документи (заяви, рішення тощо), копіювання яких без належного оформлення, що полягає в засвідченні справжності підпису громадянина на оригіналі такого документа нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування особи, унеможливлюється.

Засвідчення справжності підпису громадянина на документі необхідно не тільки для того, щоб виданий документ мав юридичне значення, але й для підтвердження дійсності його волевиявлення на видачу такого документа.

Засвідчення справжності підпису громадянина на документі можливе лише за умови, що особа, наприклад, перебуває у трудових відносинах з відповідним підприємством, установою та організацією або проживає на підвідомчій території. Щодо засвідчення справжності підпису громадян, які перебувають на лікуванні, йдеться, очевидно, про їх лікування в стаціонарному лікувальному закладі (в лікарні, клініці, госпіталі, санаторії).

Приписи ч. 2 ст. 75 Закону про засвідчення справжності підпису не поширюються на документи, оформлені особами, яким в силу їх професійної діяльності право на видачу та оформлення таких документів надано чинним законодавством (приватні нотаріуси, аудитори тощо).

Чи може нотаріус засвідчувати вірність копій документів, викладених іноземною мовою?

Слід зазначити, що чинне законодавство не забороняє нотаріусам засвідчувати вірність копій документів, викладених іноземною мовою. Певна складність може полягати лише в тому, що не володіючи відповідною іноземною мовою, якою викладено документ, нотаріус не зможе перевірити зміст документа на предмет відповідності умовам ст. 75 Закону України «Про нотаріат», і, крім того, зробити відповідний запис про вчинену нотаріальну дію в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Якщо нотаріус володіє іноземною мовою, якою викладений документ, в обсязі, що дозволяє йому самостійно ознайомитися з його змістом, він вправі (за умови, що документ належним чином оформлений, наприклад, з проставлянням апостиля) засвідчити вірність його копії.

Апостиль — це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961). Апостиль засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено відповідний документ.

Згідно з нормами Конвенції правила про проставляння апостиля не поширюються на адміністративні документи, що прямо стосуються комерційних або митних операцій. До цих документів, на думку представників Міністерства юстиції України, як і раніше, застосовується процедура консульської легалізації. Крім того, Конвенція не поширюється також на документи, що не є офіційними, наприклад, на листи.

Чи допускається засвідчення вірності копій документів, що мають факсимільно відтворений підпис?



Зауважимо, чинне законодавство не містить чіткого визначення термінів «факсиміле» та «факсимільний підпис». Під «факсиміле» (від лат. facsimile — зроби подібне) зазвичай розуміється кліше-печатка для відтворення власноручного підпису.

За загальним правилом наявність на документі факсимільного підпису є однією з підстав для відмови нотаріуса в засвідченні вірності його копії, оскільки вчинення такої дії суперечило б законодавству України.



Так, відповідно до п. 15 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі — Типова інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, документ повинен містити обов’язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи — автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Тобто мова йде про власноручний підпис.

Посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положеннях (статутах) про установу, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі (розпорядженні) про розподіл обов’язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати (п. 52 Типової інструкції).



Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються керівником установи або його заступниками згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

Пункт 53 Типової інструкції передбачає, що підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного — якщо документ надрукований не на бланку, скороченого — на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища.



При цьому варто звернути увагу на п. 59 Типової інструкції, в якому вказується на недопустимість факсимільного відтворення за допомогою механічного або іншого копіювання підпису посадової особи на організаційно-розпорядчих, фінансових, бухгалтерських документах.

Проте мають місце випадки, коли використання факсимільного підпису є можливим. Так, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК допускається використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису, але у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Отже, за відсутності такої згоди засвідчувати вірність копії документа (а в цьому випадку ним може бути лише правочин), на якому має місце факсимільне відтворення підпису, нотаріус не вправі. Можна навести й інші випадки з нотаріальної практики, коли нотаріуси могли засвідчувати вірність копій документів, що містили факсимільний підпис. Зокрема, йдеться про посвідчення до нагрудного знаку «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» з відтвореними на ньому печаткою Міністерства оборони СРСР та факсимільним підписом Міністра оборони СРСР.

Чи вправі нотаріус засвідчувати вірність копій з документів, поверхня паперового носія якого заламінована прозорою плівкою чи прихована іншим технічним способом, а також копій, виготовлених за допомогою копіювальної техніки з кольоровим друком?

Ламінування чи ламінація — це нанесення на документ з метою його захисту від впливу зовнішніх факторів, а також механічного впливу прозорої плівки — ламінату. Наявність такої плівки позбавляє нотаріуса можливості зробити однозначний висновок про відсутність ознак підроблення документа, а тому він вправі відмовити в засвідченні вірності його копії. При цьому слід мати на увазі, що відмова стосується документів, самостійно ламінованих їх власником, а також документів, ламінованих особами, що надають відповідні послуги з ламінування. Водночас нотаріус не може відмовити в засвідченні вірності копій документів, ламінування яких (після їх заповнення) прямо передбачено чинним законодавством (дозвіл на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв, національне та міжнародне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, бланки суднових документів, пенсійне посвідчення тощо).



Засвідчувати вірність копій документів, виготовлених за допомогою копіювальної техніки з кольоровим друком, законодавством не заборонено. Проте оскільки відрізнити такі копії від оригіналів іноді буває доволі складно, можна лише порадити нотаріусам при роботі з ними бути особливо уважними.

У яких ще випадках нотаріус не має права засвідчувати вірність копій документів?

Крім вищезазначених випадків, нотаріус також не має права засвідчувати вірність копій:


  • документів, викладених на двох і більше окремих аркушах, які не прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші не пронумеровані і не скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ (ст. 47 Закону України «Про нотаріат»); порваних документів, а також документів, у яких не можна прочитати все в них написане в первісному вигляді, наприклад, документи, залиті барвником, потерті, пошкоджені тощо;

  • дипломів, виданих особам, які закінчили вищі учбові заклади та спеціальні учбові заклади СРСР (відповідно до вимог Інструкції про порядок виготовлення, заповнення і видачі дипломів особам, які закінчили середні спеціальні учбові заклади СРСР, затвердженої наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 14.10.1960 № 533, та Інструкції про порядок виготовлення, заповнення і видачі дипломів особам, які закінчили вищі учбові заклади СРСР, затвердженої наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 11.01.1961 № 9), якщо бланк диплому не був заповнений від руки чорною тушшю, при цьому ця вимога не поширювалася на підписи Голови державної екзаменаційної комісії, ректора та секретаря, які могли бути зроблені чорнилами чи пастою іншого кольору, а також на дипломи, видані до видання зазначених інструкцій;

  • ветеринарних документів (міжнародних ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок), якщо вони написані чорнилом різного кольору або неоднаковим почерком (крім підпису), різними шрифтами та на різних друкарських пристроях, а також таких, що мають виправлення, не мають підпису та печатки, дати видачі, а тому вважаються недійсними (див. п. 3.1 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85);

  • документів, які складені за кордоном за участю іноземних властей або які від них вийшли за умови, що такі документи не легалізовані (ст. 100 Закону України «Про нотаріат») або не апостильовані в установленому порядку тощо.

Чи вправі нотаріус засвідчувати вірність копій документів, що містять відомості про стан психічного здоров’я особи?

Копіювання документів, що містять відомості про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги, як зазначено в ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», здійснюється лише у випадках, встановлених законом. Підтвердження того, що такі випадки в законодавстві є, знайти не вдалося.

Чи вправі нотаріус засвідчити справжність підпису громадянина на заяві про згоду на проведення трансплантації?

Процедура отримання згоди на проведення трансплантації із використанням гомотранс­плантата та донора встановлена Інструкцією з надання живим родинним донором гомотрансплантата для трансплантації, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.04.2012 № 250.

Зокрема, п. 2.10 цієї Інструкції передбачено, що підпис вірогідного донора на письмовій заяві-згоді на вилучення гомотрансплантата (інформованій згоді вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата) засвідчується у встановленому законодавством порядку. Отже, у згаданому нормативно-правовому акті не йдеться про необхідність саме нотаріального оформлення такої заяви, проте з огляду на посилання на встановлений законодавством порядок не виключається можливість засвідчення справжності підпису ймовірного донора, зокрема в нотаріальному порядку.

У разі вчинення зазначеної нотаріальної дії нотаріусу слід звернути увагу на таке.

Письмова заява-згода на вилучення гомотрансплантата має бути викладена за формою, передбаченою додатком 5 до Інструкції з надання живим родинним донором гомотрансплантата для трансплантації.

Донором гомотрансплантата для трансплантації може бути лише повнолітня дієздатна особа, яка перебуває у шлюбі з реципієнтом або є його близьким родичем (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця) та раніше не надавала гомотрансплантат для трансплантації.

Заява-згода на вилучення гомотрансплантата надається однією із названих вище осіб, яка пройшла тести на імунологічну сумісність, медичне обстеження та свідомо і без примушування, на основі наданої лікарем об’єктивної інформації про характер оперативного втручання, його можливі ризики, ускладнення та ймовірні наслідки для реципієнта (особи, якій буде здійснено трансплантацію) та донора, надає згоду на вилучення гомотрансплантата.

У тексті заяви-згоди в обов’язковому порядку зазначається про поінформованість вірогідного донора про те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» вчинення правочинів, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється.

При складанні заяви-згоди на вилучення гомотрансплантата (інформованої згоди вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата) всі її сторінки повинні бути підписані вірогідним донором.

Засвідчуючи справжність підпису громадянина (ймовірного донора), нотаріус на дотримання вимог ст. 5 Закону України «Про нотаріат» зобов’язаний роз’яснити йому права, обов’язки та попередити про наслідки вчиненої нотаріальної дії. З огляду на серйозність оформлюваного документа нотаріус з’ясовує, чи ознайомлений заявник із процедурою донорства та можливістю (і процедурою) відкликання заяви.

Зокрема, заявникові має бути повідомлено про те, що згода на вилучення донорського гомотрансплантата повинна бути вільною (надаватися без примушення) та усвідомленою. Вірогідний донор має право за письмовою заявою довільної форми на ім’я керівника (заступника керівника) закладу відкликати свою заяву-згоду на вилучення гомотрансплантата (інформовану згоду вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата) до моменту початку процедури введення його або реципієнта в стан анестезіологічного сну.

Заявник повинен бути поінформований про те, що у живого донора можна взяти як гомотрансплантат лише один з парних органів або частину органу або частину іншого анатомічного матеріалу.

Форма

заяви-згоди (додаток 5 до Інструкції


з надання живим родинним донором гомотрансплантата
для трансплантації)

ЗАЯВА­ЗГОДА
на вилучення гомотрансплантата (інформована згода вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата)2

Я, що нижче підписався (підписалася),___________________________________________________,



(П.І.Б., рік народження)

засвідчую, що я є повнолітньою та дієздатною особою, не страждаю на тяжкі психічні розлади, не маю захворювань, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю, раніше не надавав (не надавала) орган або частину органа для трансплантації, перебуваю у родинних стосунках з _______________________________________________________________________________,



(П.І.Б. реципієнта, рік народження)

який (яка) доводиться мені ______________________________________________________________,



(ступінь родинних відносин)

та є відповідальним(ою) за достовірність наданих мною документів, що підтверджують факт спорідненості з реципієнтом.

При наданні даної інформованої згоди я засвідчую, що на мене не було вчинено тиску, я не перебуваю у фінансовій чи іншій залежності від _____________________________________________

(П.І.Б. реципієнта, рік народження)

та/або його батьків/законних представників.

При госпіталізації мене у відділення (відділ) _______________________________________________

(назва відділення/відділу закладу охорони здоров’я/наукової установи)

лікуючим лікарем у детальній та доступній формі мене було поінформовано про таке:

1. Госпіталізація у відділення здійснюється виключно з метою усунення небезпеки для життя реципієнта та/або відновлення його здоров’я шляхом застосування трансплантації _____________________________________________________________________________________________________,

(назва гомотрансплантата)

оскільки лікування іншими методами неможливе.

При цьому я добровільно заявляю про свою згоду стати донором _____________________________________________________________________________________________________________________

(назва гомотрансплантата)

для трансплантації ______________________________________________________________________



(П.І.Б. реципієнта, рік народження, ступінь родинних відносин)

2. Я поінформований (поінформована) лікуючим лікарем про ймовірні хірургічні та анестезіо­логічні ризики, пов’язані з вилученням гомотрансплантата, а також про можливі наслідки вилучення (невилучення) гомотрансплантата для мого здоров’я та здоров’я реципієнта.

Окрім того, мене поінформовано, що наданий мною ______________________________________

(гомотрансплантат)

після трансплантації реципієнту може бути відторгнутий.

Я поінформований (поінформована) про те, що відповідно до статті 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» укладання угод, що передбачають купівлю­продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється.

Лікуючим лікарем мені надано роз’яснення моїх прав у зв’язку з виконанням донорської функції, що визначені розділом VI Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», та наголошено, що я маю право за письмовою заявою довільної форми на ім’я керівника (заступника керівника) Закладу відкликати свою заяву­згоду на вилучення гомо­трансплантата (інформовану згоду вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата) до моменту початку процедури введення мене або реципієнта в стан анестезіологічного сну.

3. Претензії щодо відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я у зв’язку з виконанням донорської функції, можуть бути подані мною до адміністрації Закладу або до суду у встановленому чинним законодавством України порядку.

4. Моя госпіталізація у відділення (відділ) трансплантації проводиться за моїм власним бажанням та за моєю добровільною згодою.

5. Дану заяву­згоду на вилучення гомотрансплантата (інформовану згоду вірогідного донора на вилучення гомотрансплантата) підписую свідомо, добровільно, без примушування, на мене не чинилося жодного тиску, я не перебуваю у фінансовій чи іншій залежності від ________________________________________________________________________________________________________.

(П.І.Б., рік народження реципієнта та/або його батьків/законних представників)

______________________ __________________________



(дата) (підпис вірогідного донора)

Які особливості слід враховувати нотаріусу при засвідченні справжності підписів батьків чи одного з них на згоді на виїзд з України неповнолітніх дітей віком до 16 років?

Як зазначено в п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі — Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, виїзд з України громадян України, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням в ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі (п. 5 Правил). Погодьтеся, що вживання в постанові фрази «нотаріально засвідченою згодою» є дещо некоректним, принаймні з тих підстав, що згаданий документ не є правочином, а тому посвідчуватися не може. Як на нашу думку, під згодою слід розуміти звичайну заяву, на якій нотаріус повинен засвідчити справжність підпису (підписів) батьків чи одного з них.

У згодах мають зазначатися країни, що є суве­ренними державами. При цьому слід вказувати їх офіційні найменування відповідно до Класифікації країн світу, затвердженої наказом Держстату України 05.09.2012 № 373, наприклад, Австрійська Республіка, а не ті, що вживаються в розмовній мові (Австрія). Загальних формулювань, як-то: «до будь-якої країни Європи» чи «до країн Шенгенської зони» тощо заява містити не повинна.

Нотаріусу слід також мати на увазі, що згідно з Шенгенською угодою «Про скасування паспортного та митного контролю між країнами Європейського союзу» від 14.07.1985, Шенгенський простір (зона) налічує 26 країн (22 держав-членів ЄС та 4 асоційовані країни). В’їзд до Шенгенської зони громадян України (за деякими винятками) потребує оформлення віз. Віза для в’їзду на територію країн-учасниць Шенгенської угоди має оформлятися дипломатичним представництвом або консульською установою тієї країни-учасниці, територія якої є основним пунктом призначення подорожі заявника. У випадку, якщо заявник подорожуватиме транзитом або коли кінцевий пункт призначення подорожі заявника не визначений, віза оформляється в дипломатичному представництві або консульській установі тієї країни, кордон якої перетинатиметься першим.

І ще. З аналізу Правил випливає, що згода батьків (чи одного з них) є разовою, тобто стосується однієї поїздки. Тому її видача на тривалий період часу (наприклад, «на три роки» або «до настання повноліття дитини») без прив’язки до конкретної поїздки не узгоджується з вимогами чинного законодавства і згодом може бути причиною виникнення конфліктних ситуацій.
Зразок заяви

ВІДПОВІДНИМ УПОВНОВАЖЕНИМ ОРГАНАМ

КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА (документом, що посвідчує особу, є паспорт серії МЕ № 063031, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві 11 червня 2002 року), проживаю в місті Києві на вулиці Симиренка, 2, кв. 142.

ЗАЯВА
про згоду на перетинання державного кордону
для виїзду за межі України

Я, КУЗНЄЦОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, — батько малолітньої КУЗНЄЦОВОЇ ІРИНИ СЕРГІЇВНИ, 28 травня 2005 року народження, проживає в місті Києві на вулиці Симиренка, 2, кв. 142, даю свою згоду на перетинання нею державного кордону України у зв’язку з тимчасовим виїздом на відпочинок до Чеської Республіки з 17 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року.

Під час прямування до Чеської Республіки та перебування на її території дочку супроводжуватиме її мати — КУЗНЄЦОВА ОЛЬГА ІВАНІВНА, яка після спливу строку перебування за межами України забезпечує своєчасне повернення дитини за місцем її постійного проживання в Україні.

ПІДПИС:

Місто Київ, Україна, тринадцятого серпня дві тисячі дванадцятого року.

Я, БОНДАРУК В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, засвідчую справжність підпису КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА, який зроблено у моїй присутності.

Особу КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА, який підписав документ, встановлено, його діє­здатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 453

Стягнуто плати — за домовленістю



ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС БОНДАРУК В.В.

Зразок заяви



ВІДПОВІДНИМ УПОВНОВАЖЕНИМ ОРГАНАМ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА (документом, що посвідчує особу, є паспорт серії МЕ № 063031, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві 11 червня 2002 року), проживаю в місті Києві на вулиці Симиренка, 2, кв. 142.

ЗАЯВА

Я, громадянин України КУЗНЄЦОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, беру на себе оплату всіх витрат, незалежно від їх розміру, безпосередньо пов’язаних з поїздкою та перебуванням у період з 17 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року на території Чеської Республіки моєї малолітньої дочки — громадянки України КУЗНЄЦОВОЇ ІРИНИ СЕРГІЇВНИ, 28 травня 2005 року народження, та дружини — КУЗНЄЦОВОЇ ОЛЬГИ ІВАНІВНИ, яка разом зі мною супроводжуватиме дочку під час прямування до Чеської Республіки та перебування на її території.



ПІДПИС:

Місто Київ, Україна, тринадцятого серпня дві тисячі дванадцятого року.

Я, БОНДАРУК В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, засвідчую справжність підпису КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА, який зроблено у моїй присутності.

Особу КУЗНЄЦОВА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА, який підписав документ, встановлено, його діє­здатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 454

Стягнуто плати — за домовленістю



ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС БОНДАРУК В.В.

1Див. Денисова Е.Э. Нотариат в Российской Федерации: учебник. – М.: ТК «Велби», Изд-во «Проспект», 2003. – С. 175; Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: навч. посібник. – 2-ге вид., стер. / За відп. ред. Л.К. Радзієвської. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 252.

2Заява засвідчується у встановленому законодавством порядку.

MEH № 4 2013 г. - -

Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Біографія: Максим Рильський
2014 -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
2014 -> Управління культури, національностей та релігій київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Світлий шлях духовного прозріння»
2014 -> Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл о. Івана Хоменка, Львів: «Місіонер» убт «Свічадо», 2007 (1-е вид.: Рим: видавництво оо. Василіян, 1963). Барщевський Т. П’ятикнижжя конспект
2014 -> Тема. Джон Кітс- англійський поет-лірик. Сонет «Про коника та цвіркуна»
2014 -> Програма навчальної дисципліни
2014 -> Конкурсу за обраним фахом Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
2014 -> При мзс україни


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconВидача документів з архіву нотаріуса та довідок про вчинені нотаріальні дії
У цій статті ми розглянемо такі питання, як видача документів з архіву нотаріуса, та, зокрема, копій документів, а також довідок...
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconПідпис особливий вид рукопису, який відображає прізвище особи або умовні письмові знаки І має посвідчувальне значення. Підпис виконується власноручно. Особливістю підпису є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки. Підпис
Підпис виконується власноручно. Особливістю підпису є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconЗасоби виготовлення документів
До цього класу належать такі пристрої, як персональний комп’ютер, ноутбук, нетбук І т п. Як правило, через них координується робота...
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconЦей розділ складений з декількох категорій запитань. До кожного питання пропонуються три можливі відповіді. Оберіть з них ту, що правильна

Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconВільям Шекспір
Ввести нові слова. Удосконалювати навички читання. Вчити ставити питання про життя та творчість людей, відповідати на них згідно...
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconЩо таке індивідуальність?
По­шук відповіді на питання, що таке індивідуальність, припускає у кожному кон­кретному випадку повер­нення до витоків. Мати І батько...
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconФормування документів у справи
Формування документів у справи Правил роботи архівних підрозділів
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconОрганізація роботи з наказами у 2013 році
...
Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconТема: Образ Марусі Чурай. Художнє осмислення ролі митця І пісні. Звеличення вірності в коханні й осуд зради. Афористичність мови Л. Костенко

Питання засвідчення вірності копій документів І виписок з них. Засвідчення справжності підпису на документах iconМіністерство освіти та науки України Запорізький електротехнічний коледж Самостійна робота
Автобіографія. Складні випадки керування в службових документах. Правопис географічний назв в ділових паперах


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка