План Біографія І творчість Літературні епіграфи



Скачати 93.96 Kb.
Дата конвертації03.06.2017
Розмір93.96 Kb.

План

  1. Біографія і творчість

  2. Літературні епіграфи

1. Біографія і творчість


Марціал належить до дуже небагатьох оригінальних поетів римської літератури. Творчість його-уже не спроба «пересаджувати» грецьку поезію на римський грунт, як це було у славетних поетів епохи Августа; з грецькою літературою вона зв'язана лише зовнішньо-формальним зв'язком - формою епіграми. Але зміст давало Марціалові римське життя другої половини І ст. Сцени, типи, буденні дрібниці Рима, величезного міста в тодішньому світі, змальовані поетом з виключною спостережливістю, З гострим натуралізмом. Творчість його, зібрана в 14 книгах епіграм (1555 п'єсок різного розміру), в цілому являє собою гострий контраст вченій поезії, ще живій і наприкінці І ст., поезії, що живиться міфологічними переказами, в сотий раз розповідаючи про подвиги грецького героя Ахілла, трагічну історію Едіпа тощо. Цю поезію Марціал принципово заперечує, як старомодну й нікчемну; він характеризує себе самого як представника реалістичного напряму. Але реалізм Марціала не виходить за межі зовнішнього сприймання: його сатира лише констатує комічну сторону життя, не аналізуючи його. Причина - як в особі самого поета, так і в обставинах його життя й творчості - особливостях римського життя другої половини І ст.

Бідний провінціал, що народився в лісистих горах кельтіберської Іспанії, у невеличкому містечку Більбілі, де йому дали деяку освіту. Марк Валерій Марціал (приблизні дати життя 40-120 рр. н. є.) на двадцятому році життя переїхав до Рим в останні роки царювання Нерона і прожив тут аж до смерті Доміціана (96 р.), після чого вернувся до рідного краю, де, завдяки підтримці багатих римських друзів, йому пощастило придбати маєток. Отже, більша частина його життя пройшла в Римі, в рядах тієї інтелігенції, яка давала Римові взагалі найбільше число діячів мистецтва. Життя минуло в повсякчасній гонитві за «спортулою»* - жалюгідною грошовою подачкою, яка безповоротно видавалася багатіями добровільним нахлібникам-кліентам. За часів панування аристократично-сенатського ладу цей звичай мац риси широкої «добродійності»; за часів імперії він став засобом до існування для багатьох невдах, що виконували за це роль улесливих напівслуг-напівкомпаньйонів при своєму добродійникові-патроні. Намагаючись улаштуватися в найвпливовішого патрона, Марціал, підіймаючись по щаблях суспільної драбини, дістався нарешті до передпокою самого цезаря й досяг вершини можливого щастя: він став двірським поетом Доміціана. Він знизився до віршів, повних найбезсоромніших лестощів цезареві, якого сучасник і приятель Марціала, Ювенал, малює кровожерною потворою.

Людина свого часу, Марціал, що жив у атмосфері морального розкладу, сприймає життьові вражіння з суто емоційною примітивністю. Безперестанку нарікаючи на сутужність свого існування, він не робить ніяких спроб радикально його змінити. Моральна невередливість позбавляє мистецтво Марціала тієї сили, яку дає йому його спостережливість і чуйність. Його реалізм зупиняється на поверхні. Сміховинна або мальовнича зовнішність його бавить, але за межі втішності його сатира рідко сягала.

Лише зрідка вирветься в поета гіркий протест проти цього життя, де можуть бути й свої щасливі хвилини. Але й тоді це життя залишається життям турботним, метушливим та сутужним (див. нижче, V, 20; X, 74). На кінець його поетові, як були вже сказано, пощастило вернутися на батьківщину і зажити життям дрібного землевласника, яке в Римі здавалося йому ідеальним. Але, повернувшись «до землі», він занудився за містом. В останніх його віршах часто-густо прориваються песимістичні ноти. Він, що мав багато друзів і добродійників (і в їх числі - Ювенала, епічного поета Сілія Італіка, видатного адміністратора і блискучого стиліста-письменника Плінія Молодшого та ін.), резюмує свій життьовий досвід у таких розчарованих віршах: «Не роби нікого занадто близьким своїм другом: менше зазнаєш у житті радощів, але менше будеш і страждати».

Довівши жанр коротенької віршованої п'єси до найвищої досконалості (його попередником і зразком міг бути в попередній римській літературі тільки Катулл), він не раз потім в історії нової європейської літератури ставав за зразок, який вивчали, не зупиняючись перед відворотним цинізмом багатьох його сторінок. Саме Марціал надав епіграмі характеру того глумливого короткого вірша, з яким вона потім зазнала розквіту в усіх нових літературах Європи - аж до наших днів.

Марціал був у вибраному їм жанрі дуже плідним письменником. Випустив 15 книг епіграм. 3 книги об'єднані в теми "Видовища", "Подарунки", "Гостинці", 12 — змішаного змісту. У нас час дійшов збірник в 14 книг епіграм, не вважаючи в цьому числі особливої книги віршів, також названих епіграмами, але стосовних винятково до ігор амфітеатру при Тіту й Доміціане. З 14 книг, що становлять головний збірник віршів Марціала, 2 книги, саме 13 і 14, являють собою кожна спеціальний рід епіграм і носять особливі заголовки.



2. Літературні епіграфи

Перша з них, "Подарунки" (Хепіа), складається з 127 постачених особливими заголовками двухстишшя, що ставляться, за винятком двох останні, до предметів їжі й винам. Друга, "Гостинці" (Apophoreta, тобто подарунки гостям, після стола, різних дрібничок), містить у собі 223 двухстишшя, також постачених особливими заголовками й мовців про предмети домашнього вживання, а також про статуетки, картинки в творах знаменитих письменників.

В інших 12 книгах епіграм виражається сутність літературної діяльності Марціала. З них перші дев'ять писані й видані при Доміціане ( 8-я присвячена йому), так само як і 10- я в першім виданні; до нас остання дійшла в другій редакції, зробленої вже по поваленню цього імператора. Книги 11 і 12 видані при Нерві й Трояні; остання з них прислана в Рим з Іспанії. Усі 12 книг розташовані в хронологічному порядку (від 86 року до перших років 2 сторіччя). Усього Марціал написав 1561 епіграму.

Зміст епіграм, що полягають у цих 12 книгах, надзвичайно різноманітно, стосуючись усіляких обставин, явищ і випадковостей повсякденному житті й представляючи собою, загалом , досить яскраву картину вдач і побуту другої половини першого століття Римської імперії. Найбільше в них впадають в око дві риси: схильність поета до зображення полової розбещеності, нагота якого доходить до безсоромності, що залишає за собою вільності всіх інших римських письменників, — і не знаючі границь лестощі й плазування перед багатими й сильними людьми, у видах придбання їх розташування й подачок.

Якщо пригадати, що виконаний, з одного боку, крайнього цинізму в картинах розпусти, а з іншого — самих ганебних лестощів перед негідними людьми, вірші ці належали першорядному поетові епохи, який з жадібністю читався сучасниками обох підлог, то в епіграмах Марціала не можна не бачити яскравий доказ морального падіння й літератури, і суспільства Доміціанової епохи. Від бруду розпусти вільна тільки одна книга епіграм, восьма, яку поет присвятив Доміціану й, за його словами, навмисно позбавив від непристойностей, звичайних в інших книгах; але зате ніде не можна знайти й таких перлин плазування, як у цій книзі. У виправдання непристойностей Марціала, у передмові до 1- й книзі, посилається як на попередніх поетів, між іншим на Катулла, якого можна назвати родоначальником римської еротичної епіграми, — так і на те, що він пише такою мовою лише для людей, що мають смак до безсоромності, аматорів розгнузданих видовищ у свято Флори (ludi Florales), а не для Катонів. Але, у той же час, він не приховує, що ця саме сторона його віршів залучає до них читачів, і навіть строгі на вид жінки люблять потихеньку його почитувати. Дарма поет запевняє, начебто його любов до картин розпусти у віршах не говорить про розбещеність його вдач.

Не може бути, щоб людей скільки-небудь строгих вдач малювала з такою сталістю й з такою любов'ю всякі природні й неприродні форми розпусти; та й біографія Марціала, наскільки вона може бути відновлена по його власних заявах, зовсім не свідчить про те, що в нього була lasciva тільки pagina, a vita — proba, як він виражається про себе.

Що стосується до лестощів не тільки Доміціану, але і його улюбленцям, придворним і взагалі багатим людям, те тут виправданням, що часто забуває всяка людська гідність поетові може служити тільки те, що не він один з письменників у Доміціанів час грав таку роль, що йому щодо цього не уступав його сучасник і суперник, що також видається поет Стацій, про який Марціал не згадує жодним словом (як і Стацій про нього), і що, нарешті, у видах особистої безпеки і сам Квинтиліан іноді вважав потрібним такому кровожерливому деспотові, який був Доміціан. Ніхто, однак, не був таким віртуозом у лестощах і плазуванні, як Марціал, і мерзенність цих якостей його літературної діяльності збільшується ще тим, що, коли політичні обставини змінювалися, він, вихваляючи спадкоємців Доміціана, уже ставиться до останнього й до його правління з різким осудженням і прославляє Нерву за те, що він "у правління жорстокого государя й у дурні часи не побоявся залишитися чесною Людиною”.

У літературнім відношенні епіграми Марціал є добутками великого поетичного дарування. Він дав римській епіграмі, як особливому виду ліричної поезії, широку розробку, який вона доти не мала. Епіграма, як особливий вид літературних творів, з'явилася в Римі ще в Цицеронівську епоху, але всі поети, які пробували писати в цьому роді, були епіграматистами тільки почасти, епіграма не була головним видом їх літературної діяльності. Кальв і Катулл, головні представники епіграми колишнього часу, повідомили її особу їдкість, користуючись нею особливо як знаряддям боротьби проти політичних і літературних ворогів.


У Марціала епіграма ухвалює всілякі відтінки, починаючи із простого віршованого напису на предметах або підписі до предметів (чому була епіграма у своєму первісному виді як у греків, так і в римлян), до віртуозної по дотепності, влучності, пікантності або просто грайливості обороту віршованого жарту на самі звичайні, як і на самі примхливі сюжети повсякденного життя. Тому Марціалу також належить першість в епіграмі, як Віргілію — в епічній поезії, а Горацію — у чисто ліричній (мелической). Саме собою зрозуміло, що це порівняння нітрохи не говорить про рівність Марціала із двома головними представниками римської поезії; але в тому роді літератури, який становив спеціальність Марціала, йому, безсумнівно, повинне бути відведене перше місце.

Міністерство освіти і науки України

Кам’янець-Подільський державний університет

Реферат з зарубіжної літератури на тему:

Марк-Валерій Марціал”




Виконала студентка 13 АН групи 1 курсу

факультет іноземна філологія

Заболотна Наталія Вікторівна

Кам’янець-Подільський 2007

Використана література

1. Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання).

2. Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С.:

3. OCR & Spellcheck: Aerius, SK (ae-lib.org.ua) 2004






Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconЛітературні ігри Тарас Шевченко: біографія та творчість складіть кубики
Складіть кубики в такому порядку, щоб прочитати слова Т. Шевченка. Про що вони свідчать?
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconЛітературні ігри Тарас Шевченко: біографія та творчість складіть кубики
Складіть кубики в такому порядку, щоб прочитати слова Т. Шевченка. Про що вони свідчать?
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconПлан Біографія Марко Поло. Подорожі Марко Поло. «Книга про різноманітність світу» Література Біографія Марко Поло
Марко Поло народився близько 1254, у Венеції або на острові Корчула
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconТема. Жив на землі поет…
Обладнання: мультимедійна установка, літературні анкети, волошки з написами «Біографічна довідка», «Поетична творчість», «Літературна...
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconБіографія Творчість

План Біографія І творчість Літературні епіграфи icon8 клас Українська літературні диктант Усна народна творчість Асоціативний диктант
Прізвище відомого російського й українського художника-мариніста, що народився у Феодосії
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconСтариган з крилами
Обладнання: портрет письменника Г. Маркеса, епіграфи, опорні схеми, таблиця, презентації, буклет, текст оповідання. Мультимедійна...
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconБіографія та творчість Сашка Дерманського

План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconС. Далі план 1 – Біографія майстра
Мій живопис це життя І їжа, плоть І кров. Не шукайте в ньому ні розуму, ні почуттів
План Біографія І творчість Літературні епіграфи iconАдам Смит план коротка біографія Методологія навчання Економічне навчання Адама Смита



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка