План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років



Скачати 140,5 Kb.
Дата конвертації09.10.2017
Розмір140,5 Kb.
ТипПлан-конспект

План-конспект уроку української літератури в 11 класі

Тема уроку: Микола Хвильовий і літературна дискусія 1925-1928 років.

Мета: учні мають засвоїти основні віхи життя і творчості письменника, зрозуміти суть літературної дискусії 1925— 1928 pp., погляди Хвильового на розвиток української літератури, мистецьку і життєву трагедію романтика революції; ознайомитися з поняттям памфлет як публіцистичний жанр; виробляти в себе навички конспектування; зацікавитися неординарною особистістю Хвильового, його творчістю. Мета вчителя — виховувати у школярів самостійність, нешаблонність мислення, вміння відстоювати свої переконання (на прикладі публіцистики Хвильового).

Тип уроку — лекція.

Обладнання: виставка творів Миколи Хвильового і книжок про нього. Портрет письменника.

Дата проведення: 26 вересня 2011 року

Епіграф уроку:

... Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна, суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, справді ленінським комунізмом.



Іван Драч

На дошці записано:

Тема уроку. Епіграф.

Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. Ознаки: тенденційність, актуальність, афористичність, експресивність, іронічність, саркастичність.

Літературні принципи Миколи Хвильового: високий рівень художньої майстерності письменника;

"Вперед до психологічної Європи";

"Геть від Москви";

"азіатський ренесанс';

"романтика вітаїзму".

Організаційна літературна діяльність Миколи Хвильового:

1924 "Урбіно"

1925-1928 ВАПЛІТЕ
1930 Пролітфронт

Хід уроку


  1. Учитель оголошує тему і мету уроку, стисло розповідає про вдачу письменника, його темперамент, які відбилися в дібраному ним псевдонімі - Хвильовий.

"Хай живе дух неспокою" - життєве кредо., письменника, людини темпераментної, запальної. Ось як писав про нього популярний на той час критик Володимир Коряк:

Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється, і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом — ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник.

Людина рішуча, горда, запальна і, безперечно, талановита, Хвильовий став центральною фігурою літературної боротьби 20-х років, найпопулярнішим на той час автором. (19 лютого 1925 року газета "Культура і побут" опублікувала результати анкетування тридцяти харківських літераторів. На запитання "Хто ваш улюблений письменник?" 28 митців відповіли: "Микола Хвильовий".)

Хто ж він, улюбленець читачів 20-х? Як прийшов у літературу?



  1. Повідомлення учня про життя Миколи Хвильового дохарківського періоду. Під час розповіді одинадцятикласники записують у зошити дати й основні події з життя письменника.

  2. Коментар учителя. Ці факти з життя письменника можна прочитати не в одній статті про нього, бо саме так Хвильовий розповів про себе в автобіографії 1924 р. Але сьогодні побутує думка, що багато в чому митець містифікував себе, "учитывая, что она (автобіографія. - Г.Ш.) предназначается для тройки по чистке партии". ("Краткая биография", с.836.) До того ж прийом містифікації серед письменників 20-х був дуже поширеним, адже в літературу прийшла молодь, принісши з собою нове, незвичайне, неординарне. Тому, можливо, деякі романтичні подробиці з життя Хвильового (організація повстанського загону, смертний вирок петлюрівців, щасливе визволення) вигадані ним. А може, й ні. Безперечним є одне: письменник належав до тих, хто в буремні роки революцій, національно-визвольних змагань, громадянської війни повірив у комуністичну ідею, самовіддано й самозречено боровся за утвердження її гуманістичних принципів (і сьогодні вони є привабливими: свобода, рівність, братерство – щоправда, теоретично, бо на практиці красива мета обернулася кривавим шабашем). Та прозріння буде пізніше. А в 20-ті... Мрії про побудову нового суспільства, героїка й романтика боротьби за високі ідеали, відродження й українізація, творчі дискусії, широкі перспективи, нові ритми... Хвильовий не міг не повірити й не віддатися з усією пристрастю побудові "нового майбутнього". "Він щиро вірив, що "заграє голубий промінь" на комуністичному видноколі Країни Рад", і в цьому був початок його трагедії.

  3. Стисле учнівське повідомлення про початок творчості Хвильового. (Учні записують назви перших художніх творів (збірок) і роки їх видання.)

1919 р. — перший друкований твір-поезія "Я тепер покохав город".

1921 р. — поема "В електричний вік", збірки поезій "Молодість ", "Досвітні симфонії".

Названі поетичні твори позначалися новаторством, нетрадиційною образністю, символами, космічними узагальненнями. "Аз єсмь робітник..." - гордо заявляє Микола Хвильовий. Його ліричний герой зачарований - він слухає "досвітню симфонію" революції.

Та все ж за своїм творчим обдарованням Хвильовий був прозаїком і після виходу другої збірки до поезії звертався лише епізодично.

1923 р. з'явилася у світ збірка прозових творів "Сині етюди" ("Редактор Карк", "Кіт у чоботях", "Солонський Яр", "Легенда", "Свиня", "Заулок", "Елегія", "Арабески"), яка справила вибухове враження і дала підстави назвати митця "зачинателем нової прози".

1924 p. — збірка оповідань "Осінь" ("Елегія", "Я Романтика)", "Силуети", "На глухім шляху" та ін.), повість "Санаторійна зона".

Ці твори і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20-х років.



  1. Лекція вчителя про літературну дискусію 1925-1928 pp. і погляди Хвильового на розвиток української літератури. (Учні конспектують основні думки.)

Дискусії, зокрема й літературні, були породжені бурхливими двадцятими - часом максималістських оцінок і пошуку істини. Критик Микола Жулинський пише про це так:

Сьогодні нам важко уявити, якої амплітуди полемічних пристрастей, особистих образ, політичних звинувачень ... досягали тогочасні літературні дискусії. Але так уже трапилося, що в центрі шаленої боротьби літературних угруповань, у самому вирі різних думок, поглядів, концепцій опинився Микола Хвильовий...

У 1925 р. він пише "Листи до молодої молоді", де порушує проблему мистецького рівня письменника і відзначає, що в більшості сучасних авторів - членів спілок, що проголосили "масовізм" своїм головним принципом ("масовізм" - гасло, за яким у літературу мусять прийти сотні, тисячі й тисячі письменників від плуга й рала, станка й трактора), цей рівень дуже низький.

Опоненти Хвильового не забарилися. Григорій Яковенко звинуватив його в "олімпійстві", а ображений випадами Хвильового керівник "Плугу" Іван Пилипенко висунув політичні звинувачення і висловив власне розуміння мистецтва і "масовізму". Дискусія розпочалася і невдовзі набрала широкого громадського розголосу. В неї були втягнені митці різних спілок і об'єднань, поглядів і смаків, включилися й студенти...

Хвильовий висловив свої думки щодо розвитку української літератури в циклах памфлетів "Камо грядеши", "Думки проти течії", "Апологети писаризму", "Україна чи Малоросія?".


  1. Словникова робота. Тлумачення поняття "памфлет". (Визначення записується в зошити.)

Памфлет (англ. pamphlet від грецьк. pan — усе, phlego — палю) — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. Памфлет — твір тенденційний, призначений для прямого впливу на громадську думку. Ознаки його: афористичність, ораторський стиль, експресивність, іронія, сарказм. Образливий памфлет, що спотворює факти, окарикатурює дійсність та опонентів, грубо порушує правила естетики, називають пасквілем.

Найвідоміші памфлетисти: М. Лютер, Дж.Свіфт, Вольтер, В.Гюго, Е.Золя, Т.Манн, Л.Толстой.

Українська памфлетна традиція відома з часів полемічної літератури (Іван Вишенський), її представником у XX ст. став Микола Хвильовий.

Погляди Хвильового на розвиток української пожовтневої літератури. Учитель звертається до написаних на дошці мистецьких принципів письменника, пояснює їх і підкріплює деякими цитатами з памфлетів.)


  • Високий рівень художньої майстерності, фахова підготовка — основне для письменника, без цього і політична "правильність" - ніщо.

  • "Вперед до психологічної Європи", орієнтація на кращі зразки європейського мистецтва, науки, філософської думки.

  • "Геть від Москви" (російського культурного впливу, що спонукає українських письменників до копіювання).

  • "Азіатський ренесанс" — майбутнє відродження мистецтва азіатських народів.

  • "Романтика вітаїзму" — це пропонована Хвильовим назва творчого методу мистецтва його бурхливої доби 20-х.

Потім учитель чи учні схарактеризують літературні організації, створені Хвильовим (назви їх записані на дошці у плані).

У 1924 році письменник задумав об'єднати навколо ідеї великого відродження української літератури талановитих митців і створив творчу групу "Урбіно", куди ввійшли П.Тичина, О.Довженко, М.Яловий, Олесь Досвітній та ін. (в італійському місті Урбіно в 1843 р. народився один з авторів епохи Відродження Рафаель).




З початком літературної дискусії Микола Хвильовий, відчуваючи потребу консолідувати сили своїх однодумців, разом з групою провідних письменників Харкова організовує у грудні 1925 - січні 1926 рр.

ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури),основна умова членства якої - постійне відточування літературної майстерності. Хвильовий і його друзі вступили на захист "неокласиків", зазначивши, що їх вимоги до митця (високий рівень майстерності, знання літературного процесу, кількох іноземних мов і т.п.) цілком правомірні і підтримуються "ваплітянами".

"ВАПЛІТЕ — це та організація, що взяла на себе місію зробити крутий поворот гарбі пролетарського мистецтва, що загубило дорогу, поставити цю гарбу на широкий тракт і впрягти з неї, замість шкапи масовізму, добрих рисаків" ("Апологети писаризму", с.545).

Саме слово "академія" викликало обурення в багатьох тогочасних критиків (що це за дореволюційна назва? Для чого протиставляти письменників - селянам, робітників - "академікам", знову "олімпійство"?!), а проголошувані гасла Хвильового - тим паче. Його і всю організацію ВАПЛІТЕ було звинувачено в "антипартійності", "антикомуністичності", "націоналізмі", "закликах до політичного розриву України з Росією", в орієнтації на "буржуазну Європу" і т.п. Своє слово щодо дискусії, курсу наркома освіти Олександра Шумського і позиції Хвильового сказав сам Йосип Сталін. 26 квітня 1926 р. датовано його лист до генсека ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича. Ось уривок з нього:

...Цілком правильно підкреслюючи позитивний характер нового руху на Україні за українську культуру і суспільність, Шумський не бачить, проте, тіньових сторін і цього руху. Шумський не бачить, що в умовах слабкості корінних комуністичних кадрів на Україні цей рух, очолюваний переважно комуністичною інтелігенцією, може набрати місцями характеру боротьби за відчуженість української культури й української суспільності від культури і суспільності загальнорадянської, характеру боротьби проти "Москви" взагалі, проти росіян взагалі, проти російської культури та її найвищого досягнення — ленінізму.

Я не буду доводити, що така небезпека стає все більше й більше реальною на Україні. Я хотів би тільки сказати, що від таких дефектів не є вільні навіть деякі українські комуністи. Я маю на увазі такий усім відомий факт, як статтю відомого комуніста Хвильового в українській пресі. Вимога Хвильового "негайної дерусифікації пролетаріату" на Україні, його думка про те, що "від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати", його захоплення якоюсь месіаністичною ролею української "молодої" інтелігенції, його смішна й немарксистська спроба відірвати культуру від політики — все це й багато іншого в устах українського комуніста звучить тепер (не може не звучати) більше ніж дивно. У той час як західноєвропейські класи та їхні комуністичні партії повні симпатії до "Москви", до цієї цитаделі міжнародного революційного руху та ленінізму, в той час, коли західноєвропейський пролетаріат із захопленням дивиться на прапор, що повіває над Москвою, український комуніст Хвильовий не має нічого сказати на користь "Москви", як тільки закликати українських діячів тікати якомога швидше геть від Москви. І це називається інтернаціоналізмом! Що сказати про інших українських інтелігентів некомуністичного табору, якщо комуністи починають говорити, і не тільки говорити, але й писати в нашій радянській пресі мовою Хвильового?

Шумський не розуміє, що оволодіти новим рухом на Україні за українську культуру можна, лише борючись з крайнощами Хвильового в лавах комуністів. Шумський не розуміє, що тільки в боротьбі з такими крайнощами можна перетворити відроджену українську культуру і українську суспільність в культуру і суспільність радянську.

Після цього листа відбувся пленум ЦК КП(б)У, на якому були піддані критиці "неправильні виступи комуніста М.Хвильового - віце-президента ВАПЛІТЕ, її президента М.Ялового і члена організації О.Досвітнього". Ситуація ще більше загострилася. В атмосфері цькувань і звинувачень, намагаючись врятувати організацію, якій загрожувало знищення, Микола Хвильовий змушений був піти на компроміси і публічно "визнати помилки". Так, 4 грудня 1926 року О.Досвітній, М.Хвильовий і М.Яловий опублікували в газеті "Вісті" заяву, в якій визнавали свій ухил від партійної лінії; пізніше Хвильовий і Яловий вийшли з організації, аби відмежувати свої погляди від лінії ВАПЛІТЕ. Це, на їхню думку, мало б урятувати академію. У журналі "ВАПЛІТЕ" друкуються статті, де підкреслюється, що виступи деяких "членів ВАПЛІТЕ були виступами особистими, що організації довелося через розходження виключити їх". Та ці спроби виявилися марними. До того ж іще скандал навколо роману Хвильового "Вальдшнепи", у центрі якого - проблеми національного буття і національно-культурного відродження України. Думки героїв роману (Дмитра Карамазова, Аглаї) ототожнили з авторовими, знову звинуватили його в націоналізмі і навіть фашизмі. Шостий номер журналу "ВАПЛІТЕ" (1927), де друкувалася друга частина роману, було конфісковано, повного тексту досі не знайдено. Новий президент ВАПЛІТЕ Микола Куліш, який вмістив роман у журналі, теж був змушений виступити з покаянним листом... Доля ВАПЛІТЕ вирішилася: 14 січня 1928 р. ця літературна організація "самоліквідувалася".

Хвильовий був загнаний у глухий кут. Гірко й боляче читати документи того часу, в яких він змушений каятися, клястися у вірності комуністичній ідеї, виступати проти товаришів по перу (статті, спрямовані проти футуристів, С.Єфремова). Письменник пробує відродитися в організаційній діяльності: 1929 р. під його керівництвом виходить "Літературний ярмарок", 1930 р. він організовує Пролітфронт і видає однойменний журнал. Це були останні спроби відстояти незалежність думки і творчості. Та страшні хмари збиралися над Україною...



Запитання до учнів

Чим характеризувалося суспільне життя в Україні 20-х — початку 30-х років XX столітя?

Як ви оцінюєте вчинок Хвильового? Що прагнув довести він таким життєвим фіналом?

  1. Узагальнююче слово вчителя. Доля Хвильового - трагедія знівечених ідеалів. Відданий революції, пристрасний романтик світлої комуни майбутнього став свідком того, як прекрасна ідея обернулася чорною реальністю, атмосферою підозри, недовіри, наклепів і арештів| "Можливо, саме тоді він своїм самогубством хотів застерегти від катастрофічно політичних звинувачень, масового голоду і перших спалахів репресій, потрясти і своїх друзів, і своїх опонентів, згуртувати сили, щоб протистояти небезпеці"5. Ідеолог українського націоналізму Д.Донцов назвав "останній жест" українця Хвильового, який "хотів революцію органічно випровадити з романтики своєї землі, не розумів її як відірвану схему", "страшним моральним ударом для облудної політики Росії на Україні".

  2. Підсумкова бесіда

Висловіть свій погляд на літературну дискусію 1925— 1928 років? Чи потрібна, на вашу думку, подібна дискусія нині?

Які принципи розвитку української літератури, проголошені Хвильовим, ви схвалюєте, а які — ні? Чому?

Яким видається вам літературне життя 20—30-х років XX ст.? Чи потрібні різні угруповання в літературі? А може, краще, щоб спілка письменників була єдиною?

Дайте свою оцінку змісту й стилю літературних памфлетів Хвильового. У чому індивідуальність його почерку?

Чому життя письменника можна назвати трагедією знівечених ідеалів?

Домашнє завдання. Переглянути свій конспект, ознайомитися, по змозі, з текстом одного з памфлетів Хвильового ("Кіт у чоботях", "Солонський Яр").



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект уроку логіки в класі План-конспект уроку математики в класі
Матеріали оцінки роботи вчителя учнями, батьками, колегами по роботі, адміністрацією
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект уроку з української літератури в 6-а класі з теми
...
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект уроку з української літератури у 5 класі Тема уроку: Тарас Шевченко. Життєвий шлях. Мета уроку
Тараса Шевченка, особливу увагу звернути на дитячі роки, дослідити риси характеру малого Тараса за допомогою твору Степана Васильченка...
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconОдним із започатківців дискусії був Микола Хвильовий
...
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconКонспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
Зверніть увагу на тему уроку (висвітлено на проекторі). Про що йтиме мова на уроці?
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconКонспект уроку української літератури в 11 класі учителя вищої кв категорії Марецької Л. П. Тема уроку: Провідні мотиви лірики В. Симоненка Мета уроку: Ознайомити старшокласників з найкращими зразками патріотичної
В. Симоненка та стійку громадянську позицію його ліричного героя. Прищеплювати любов до України, спонукати до прагнення мати в житті...
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект уроку української літератури у 8 класі
Тема: Українські історичні пісні. Пісні про звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими нападниками, про боротьбу проти соціального...
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект бінарного уроку української літератури та іноземної мови для 9 класу
Тема. Т. Г. Шевченко – геніальний український поет, мислитель, визнаний у всьому світі
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconПлан-конспект уроку музики 6 клас, ІІ семестр тема 4: Жанри симфонічної музики Тема уроку №2: Симфонія. Увертюра Мета уроку
Д. Шостаковича, на музичних прикладах продовжити ознайомлення дітей з можливості симфонічної музики
План-конспект уроку української літератури в 11 класі Тема уроку: Микола Хвильовий І літературна дискусія 1925-1928 років iconКонспект уроку з української літератури в 7 класі
Тема Борис Харчук. „Планетник”. Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожної людини. Добро І зло в повісті, в сучасному...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка