Початок Української революції

Центральна Рада; Ради робітничих, солдатських і се­лянських депутатів; культурно-національна автономія.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. 
   Лютнева революція в Росії.
   
2. 
   Утворення Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.
   
3. 
   Утворення Центральної Ради.
   
4. 
   Українські політичні партії та організації.
   
5. 
   Український національний конгрес.
   

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Мозковий штурм”

1. 
   В складі яких держав перебувала Україна на початку 1917 року?
   
2. 
   Які наслідки спричинила Перша світова війна для Російської імперії?
   
3. 
   Коли в Росії розпочалась Лютнева революція?
   

Протягом надзвичайно короткого часу (з 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола II 2 березня відрікся від влади Лютнева революція в Росії лише на певний час зняла політичну напругу в країні. Після падіння царизму перед суспільством гост­ро постали невідкладні проблеми. Першочерговими завданнями були:

• 
  створення нової стабільної держави;
  
• 
  визначеність у питанні про участь у війні;
  
• 
  подолання негативних тенденцій в економіці;
  
• 
  вирішення аграрного і національного питань.
  

2. У країні, що скинула гніт корони дому Романових, ішов актив­ний процес розгортання соціального руху мас, який вилився у фор­му створюваних повсюдно Рад робітничих і солдатських депутатів.

У містах України в середині 1917 р. діяло 252 Ради, зокрема 180 — у Донбасі. Провідну роль у них відігравали загальноросійські соціалі­стичні партії есерів і соціал-демократів. Після приїзду до Петрограда у квітні 1917 р. В. Леніна більшовики взяли курс на завоювання біль­шості в Радах. їх основним гаслом стало «Вся влада Радам!».
Революція в Петрограді

Тимчасовий уряд Ради робітничих і

солдатських депутатів
Після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, які домінували у ТУ, та есеро-меншовицький блок, що визначав політичну лінію Рад, значною мірою сходилися в поглядах на роз­в'язання національного питання. Обстоюючи унітарну форму росій­ської держави, ці політичні сили визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917 р. не відповідало вимогам часу, якіс­но новому рівню національного руху і тому не тільки породжувало тертя, численні суперечності та протиріччя між різними політични­ми силами, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативно­го центру влади — Центральної Ради (ЦР) — громадсько-політично­го об'єднання, що утворилося 4 березня 1917 р. у Києві.

3. Важливу роль у визначенні основних напрямків діяльності ЦР відіграли партії Українських соціалістів-революціонерів (есерів), Українська соціал-демократична робітнича партія та Українська партія соціалістів-федералістів (колишнє Товариство українських поступовців). Головою ЦР було обрано М. Грушевського.

ЦР (4 березня) 1917 р.

Самостійники Тупівці (автономісти)

Аграрне питання ?

Робітниче законодавство
Чому ці питання переносились на майбутнє?
Резиденцією ЦР став Педагогічний музей (нині Республіканський Будинок учителя).

Поступово перетворившись на керівний орган національно-демократичної революції, ЦР проголосила себе передпарламентом і по­стійно заявляла про намір передати владу законно обраному парламенту — Всеукраїнським установчим зборам. Лідери Ради головною метою вважали закріплення демократичних завоювань у всеросійському масштабі на базі широкої автономії України, здійснення пе­ретворень, які привели б до соціалізму.

9 березня 1917 р. ЦР видала відозву «До Українського народу», в якій було висловлено сподівання на можливість творення українцями власної долі самостійно, в дружній сім'ї вільних народів. «...Уперше, Український тридцятип'ятимільйонний народе, ти бу­деш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація».

4. Учні заповнюють таблицю:

► Логічний ланцюжок

Дайте відповідь “так” або “ні”

1. 
   Лютнева революція 1917 року була другою буржуазно-демократичною революцією в Росії з початку ХХ ст..
   
2. 
   ТУ очолив князь Львов.
   
3. 
   М. Грушевський під час заснування ЦР перебував у Києві.
   
4. 
   Есери та меншовики висунули гасло “Вся влада Радам!”.
   
5. 
   ТУ передав виконавчу владу на місцях комісарам.
   
6. 
   Найбільшу кількість Рад робітничих і солдатських депутатів було створено на Правобережній Україні.
   
7. 
   ЦР виступала за створення незалежної України.
   
8. 
   Всеукраїнський Національний Конгрес відбувся 4 березня 1917 року.
   
9. 
   УСДРП, УПСР, УНП стали ініціаторами створення ЦР.
   
10. 
    І-й військовий з’їзд відбувся 5 – 8 травня 1917 року.
    

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. 
   Розгортання національно-визвольного руху.
   
2. 
   І Універсал ЦР.
   

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Мозковий штурм”

1. 
   Про що свідчив процес формування української армії?
   
2. 
   Чому більшість у Військовому комітеті складали автономісти?
   
3. 
   Чому Тимчасовий уряд не погоджувався на проголошення автономії України?
   

1. 
   У травні—червні 1917 р. тривав процес розгортання Української революції.
   

По-перше ЦР не обрана шляхом всенародного голосування, вона не може вловлювати волю усього українського народу. По-друге, проголошення автономії України могло б спричинити низку терито­ріальних та інших непорозумінь. По-третє, питання про адмініст-ративний устрій майбутньої Російської федеративної республіки вирішуватимуть тільки Всеросійські установчі збори, скликання яких планувалося на кінець року.

Чи були слушними причини відмови в автономії України?

28 травня — 2 червня 1917 р. у Києві відбувся Всеукраїнський селянський з'їзд. Найбільше уваги під час його роботи було приділено доповіді української делегації про переговори з ТУ. Делегації дорікали, що вона обрала роль покірного прохача. У деяких виступах пролунали заклики оголосити самостійність України. Коли із Петрограда надійшло повідомлення, що О. Керенський, який у новому складі ТУ став військовим міністром, наважився заборонити з'їзд делегатів від українізованих військових частин, гніву селян не було меж.

Виступаючи на з'їзді, М. Грушевський багатозначно заявив: «Свято революції скінчилося. Настає грізний час!» Це був справді час серйоз­них випробувань для молодої української демократії, адже на боці ТУ були державна і військова сила, тоді як ЦР могла розраховувати лише на свій моральний вплив та підтримку неорганізованих народ­них мас.

Селянський з'їзд обрав Раду селянських депутатів. Було ухвале­но, щоб вона увійшла до ЦР. Ця резолюція мала принциповий харак­тер, покладаючи початок перетворенню ЦР на реальний представ­ницький орган.

В умовах загострення українсько-російських відносин потрібні були нестандартні тактичні заходи у взаєминах із центром, які не дали б ТУ підстав утручатися в українські справи і водночас піднес­ли б вище хвилю національно-визвольних прагнень.

ЦР вирішила звернутися безпосередньо до народу з відповідним документом — універсалом, на зразок урочистих грамот українських гетьманів, визначивши в ньому засади майбутнього автономного устрою.

У цей період зібрався II Український військовий з'їзд (він про­ходив п'ять днів, із 5 по 10 червня), на якому 700 делегатів підтримали позицію ЦР щодо автономії України. З'їзд прийняв резолюцію про необхідність українізації армії, що стало логічним етапом у процесі переходу військових на бік ЦР. Було створено віче українських офіцерів, український військовий клуб ім. Полу­ботка на чолі з М. Міхновським, Український полк ім. Б. Хмель­ницького, підрозділи Вільного козацтва (почесним отаманом його було обрано генерала П. Скоропадського).

Негативно ставилися до створення регулярної української армії Грушевський і В. Винниченко. Вони розглядали її як неминуче зло, вважаючи національне військо лише формуваннями етнічних українців у складі армії Росії на період війни. Прихильники ж М. Міхновського бачили в українізації військових підрозділів за­сновок будівництва національної армії, більшість партій ЦР зводи­ла все до культурно-освітньої роботи.

Тим часом у збройних силах Росії на знак незгоди з повсюдним розвалом фронту залишають посади 120 вищих офіцерів, з-поміж них 75 командирів дивізій, 35 командирів корпусів, 8 командуючих арміями. У свою чергу, не маючи чіткої програми в постановці й ор­ганізації військової справи, ЦР самоусунулась від керівництва нею, до того ж усіх вищих офіцерів, за плечима яких були досвід, спеціаль­на освіта і професіоналізм, ЦР вважала наскрізь контрреволюцій­ним елементом і українофобами.

► Продовження логічного ланцюжка

2. 10 (23) червня 1917 р. виконавчий комітет ЦР схвалив текст І Уні­версалу і доручив В. Винниченкові оголосити його на військовому з'їзді перед його завершенням.

► Робота в малих групах над текстом І Універсалу.
І. Група

Визначає форму державного устрою згідно документа.

Визначає органи державної влади згідно Універсалу.

Яке враження справив Універсал на суспільство?

Дайте відповідь “так” або “ні”

1. 
   Всеукраїнський селянський з’їзд відбувся 25 травня 1917 року.
   
2. 
   Делегація ЦР відправилась в Петроград 16 травня 1917 року.
   
3. 
   І Універсал оголошено на І військовому з’їзді.
   
4. 
   І Універсал проголошено 10 червня 1917 року.
   
5. 
   І універсал висунув гасло незалежності.
   
6. 
   ТУ підтримав І Універсал.
   
7. 
   Генеральний секретаріат утворився 15 червня 1917 року.
   
8. 
   Уряд ЦР називався Генеральний секретаріат.
   
9. 
   Головою уряду був С. Петлюра.
   
10. 
    Уряд ЦР називався Мала Рада.
    

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. 
   II Універсал ЦР.
   
2. 
   Липнева політична криза. Виступ самостійників.
   
3. 
   ЦР – крайовий орган влади.
   

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Калейдоскоп дат”

• 
  І Універсал ЦР.
  
• 
  Утворення ЦР.
  
• 
  І Український військовий з’їзд.
  
• 
  ІІ Український військовий з’їзд.
  
• 
  Утворення Генерального секретаріату.
  
• 
  І Всеукраїнський селянський з’їзд.
  
• 
  Всеукраїнський національний конгрес.
  

1. 
   Активна державотворча діяльність (прийняття І Універсалу, ство­рення ГС) ЦР
   

Переговори на деякий час зняли напругу в стосунках ЦР з центром. Домовилися відкласти остаточне вирішення питання про статус України до Установчих зборів, тим часом «готувати автономний устрій».

2 липня на засіданні ТУ було розглянуто звіт делегації про переговори з ЦР та їх підсумки, а наступного дня опубліковано П Універсал ЦР.
► Робота в малих групах над текстом ІІ Універсалу.
І. Група

Визначає правовий статус Генерального секретаріату.

Порівнює зміст І і ІІ Універсалу.

Дає оцінку ІІ Універсалу.

2. 
   Знайдений компроміс став причиною урядової кризи в Росії. Три міністри від партії кадетів виступили проти надання Україні авто­номії і на знак протесту вийшли з ТУ.
   

Липнева криза сприяла зростанню популярності більшовицької партії. Оскільки есеро-меншовицька більшість Петроградської ради була солідарна з розгромом антивоєнної демонстрації, більшовики зняли з порядку денного гасло «Вся влада Радам!» і в серпні 1917 р. на своєму напівлегальному VI з'їзді оголосили про початок боротьби за владу через підготовку збройного повстання.

Якщо в Росії II Універсал засудили кадети, то в Україні проти нього виступили самостійники..
ІІ Універсал

↓

Криза ТУ

Збройне повстання Виступ самостійників

в Петрограді в Україні

3 – 5 липня 4 – 5 липня

3. 
   Розгляд питання про реалізацію положення II Універсалу стосов­но поповнення ЦР представниками неукраїнської революційної де­мократії доцільно проводити з використанням статистичних даних.
   

МАЛА РАДА
Кількість членів	Склад
40	Представники українських організацій
18	Представники національних меншин

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
Кількість членів	Склад
520	Представники Рад (селянських, військових, робітничих депутатів), загальноросійських (неукраїнських) Рад робітничих і солдатських депутатів
40	Представники загальноросійських партій
35	Представники єврейських партій
20	Представники українських партій
15	Представники польських партій
192	Представники професійних, освітніх, економічних, національних (молдовських, німецьких, грецьких, біло­руських та ін.) організацій

►Зробіть висновки за даними таблиці щодо національного, соціаль­ного складу ЦР.

16 липня ЦР приймає «Статут вищого управління України», в яко­му визначила обов'язки, права і межі компетенції ГС. Фактично це була основа конституції, що базувалася на принципах автономного устрою. Проте ТУ не затвердив цього документа, а сам 4 серпня видав «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тим­часового Правительства в Україні» за підписом О. Керенського.

► Продовження логічного ланцюжка

Дайте відповідь “так” або “ні”

1. 
   ІІ Універсал – компроміс між ЦР і ТУ.
   
2. 
   Делегацію ТУ очолив О. Керенський.
   
3. 
   ІІ Універсал проголошено 5 липня.
   
4. 
   ІІ Універсал призвів до урядової кризи.
   
5. 
   Виступ самостійників відбувся 3 липня.
   
6. 
   ТУ придушив виступ самостійників.
   
7. 
   Тимчасову інструкцію… було прийнято 4 серпня.
   
8. 
   Державна нарада відбулась в Києві.
   
9. 
   Згідно “Тимчасової інструкції…” влада ГС поширювалась на 5 губерній.
   
10. 
    З’їзд народів Росії відбувся 15 вересня в Петрограді.