Початок Української революції



Сторінка2/3
Дата конвертації15.03.2018
Розмір0.5 Mb.
1   2   3
Тема : Проголошення Української Народної Республіки
Мета: схарактеризувати події кінця жовтня — початку лис­топада 1917 р. у Петрограді та Києві; проаналізувати причини прийняття і зміст III Універсалу ЦР; розви­вати навички аналізу історичних документів, вміння виділяти головне; сприяти формуванню національної свідомості учнів, їх історичної пам'яті, пов'язаної з дер­жавотворчими традиціями в Україні.
Обладнання: карта України.
Основні поняття: II Всеросійський з'їзд робітничих і солдатських депутатів; Раднарком; III Універсал; Українська На­родна Республіка.
Основні дати: 24—25 жовтня 1917 р.— падіння ТУ в Росії, прихід до влади більшовиків; 27 жовтня 1917 р.— виступ ЦР, ГС проти підтримки Петроградського повстання; 29—31 жовтня 1917 р.— збройна боротьба в Києві між більшовиками та юнкерами; 1 листопада 1917 р.— перехід влади в Києві до ЦР; 7 листопада 1917 p.— ІІІ Універсал ЦР.
Тип уроку: комбінований.

Структура уроку
І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу


  1. Прихід більшовиків до влади в Петрограді.

  2. Жовтневі події у Києві.

  3. IІІ Універсал ЦР.

ІV. Узагальнення та систематизація знань та умінь учнів

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Мозковий штурм”


  1. Чому ІІ Універсал називають “Універсалом компромісу”?

  2. Які обмеження встановлювала “Тимчасова інструкція…” для ЦР?

  3. Чому виникла спроба Корніловського заколоту?


ІІІ. Вивчення нового матеріалу


  1. 24—25 жовтня 1917 р. у Петрограді відбувся більшовицький пе­реворот. Ці події до сьогоднішнього дня викликають палкі суперечки: одні переконані, що це була пролетарська (соціалістична) революція, зго­дом названа Великою Жовтневою, інші вважають, що це державний переворот (заколот). Отже, непросте проблемне питання.

Історики звичайно говорять про три сили, які могли в тих умовах вести боротьбу за владу в Києві. На вашу думку, що це за сили?
► “Павутинка”
Влада у Києві


Київський Війська ЦР Більшовицькі



військовий війська

округ
2. Після одержаного повідомлення про події в Петрограді на спіль­ному засіданні Малої Ради з представниками Українського Генераль­ного військового комітету і Рад робітничих депутатів, залізнични­ків та інших організацій увечері 25 жовтня 1917 р. було засновано «Крайовий комітет для охорони революції в Україні» (ККОР), по­кликаний «розпоряджатися всіма силами революційної демократії». Йому підлягали всі органи влади. ККОР визнавав себе відповідаль­ним перед ЦР.

27 жовтня Мала Рада, ЦР і ГС у зверненні «До всіх громадян України» засудили повстання в Петрограді, розуміючи, що біль­шовики домагатимуться всієї повноти влади не тільки в Росії, а й в Україні. На знак протесту проти такої оцінки повстання з боку ЦР керівники київських більшовиків В. Затонський, Г. П'ятаков вийшли зі складу ККОР.

29 жовтня більшовики піднімають у Києві збройне повстання проти прихильників уже неіснуючого ТУ, зосереджених в основному в штабі Київського військового округу. Військові частини ЦР, які спочатку були нейтральними, підтримали більшовицьке повстання. Прихиль­ники ТУ залишили місто.

1 листопада ЦР ухвалила рішення про поширення своєї влади на всю територію, заселену переважно українцями, а саме: Херсонську,! Катеринославську, Харківську, материкову Таврію, Холмську частину Курської та Воронезької губерній.

4 листопада більшовики провели засідання Рад робітничих і солдатських депутатів, яке визнало повноту влади в Україні за ЦР. Разом із тим вони розпочали підготовку до скликання Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів для перетворення ЦР на більшовицький манер (тобто реорганізації в дусі Центрального виконавчого комітету — ЦВК Рад України).

У цих умовах 7 листопада 1917 р. Мала Рада обговорила і прийняла III Універсал.
3. ► Робота в малих групах над текстом ІІІ Універсалу.
І. Група

Визначають основи державотворення згідно документу.


ІІ. Група

Визначають соціально-економічні питання закріплені в Універсалі.


ІІІ. Група

Визначають засади національно-культурної політики.




  • Дайте оцінку ІІІ Універсалу і його значення в українському державотворенні.

► Продовжуємо логічний ланцюжок


24 – 25 жовтня

Більшовицький переворот у Петрограді




29 – 31 жовтня

Боротьба за владу у Києві




7 листопада

ІІІ Універсал ЦР





ІV. Узагальнення і систематизація знань та умінь учнів
Тестування:

Дайте відповідь “так” або “ні”



  1. Більшовицький переворот в Петрограді відбувся 24 – 25 жовтня.

  2. Більшовицький уряд називався РНК.

  3. ЦР підтримала повстання більшовиків в Києві.

  4. Основним суперником РНК у жовтні 1917 року була ЦР.

  5. ІІІ Універсал був прийнятий 10 листопада.

  6. ІІІ Універсал проголосив незалежність України.

  7. Боротьба за владу у Києві відбулась 29 – 31 жовтня.

  8. ІІІ Універсал прийнято після приходу до влади у Петрограді більшовиків.


V. Підсумки уроку
Учитель здійснює оцінювання учнів за роботою у малих групах, засвоєння нового матеріалу.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати текст підручника.

Тема : Війна радянської Росії з УНР
Мета: розглянути особливості Української революції в умовах війни з радянською Росією; формувати в учнів уміння читати історичний атлас; розвивати національ­ну свідомість, історичну пам'ять учнів, пов'язану з державотворчими традиціями в Україні; проаналізувати зміст IV Універсалу; виховувати повагу до традицій боротьби народу та вдячність її учасникам.
Обладнання: карта України.
Основні поняття: І Всеукраїнський з'їзд Рад; ультиматум РНК; ра­дянська «УНР»; Народний секретаріат; IV Універсал ЦР.
Основні дати: 4 грудня 1917 р.— ультиматум РНК; відкриття І Всеукраїнського з'їзду Рад у Києві; 11—12 грудня 1917 р.— І Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові; 12 грудня 1917 р.— початок формування штабу ра­дянських військ у Харкові; грудень 1917 р.— вибори до Українських установчих зборів; 25 грудня 1917 р. - наступ радянських військ проти УНР; 6 січня 1918 р.— розпуск більшовиками Установчих зборів Росії; 9 січ­ня 1918 р.— прийняття IV Універсалу ЦР; 16 січня 1918 р.— бій під Крутами; 26 січня 1918 р.— взяття більшовицькими військами Києва.
Тип уроку: комбінований.

Структура уроку
І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу


  1. Ультиматум РНК.

  2. Наступ радянських військ.

  3. IV Універсал ЦР.

  4. Бій під Крутами. Вступ більшовицьких військ у Київ.

ІV. Узагальнення та систематизація знань та умінь учнів

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Мозковий штурм”


  1. У чому полягає історичне значення ІІІ Універсалу?

  2. Чому ЦР не наважилась остаточно розірвати зв’язки з Росією?



ІІІ. Вивчення нового матеріалу


  1. Наприкінці 1917 р. український національний рух ще йшов по висхідній лінії, що засвідчили результати виборів до Всеросій­ських установчих зборів у листопаді. За більшовиків в Україні проголосувало лише 10 % виборців, за українські партії — майже 75%.

За таких умов у Києві розпочинає свою роботу Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, на яко­му більшовики сподівалися здійснити внутрішній переворот і за­хопити владу цілком демократичним способом. Але серед 2,5 тис. делегатів вони становили незначний відсоток, і з'їзд не пішов за ними, ухваливши резолюцію на підтримку ЦР і засудивши «центра­лістичні заміри... московського (великоруського) правительства. що, доводячи до війни між Московщиною й Україною, загрожують до решти розірвати федеративні зв’язки, до яких прямує українська демократія».

Розуміючи, що події розвиваються не за їхнім сценарієм, більшо­вики разом із лівими есерами, деякими українськими соціал-демо­кратами (всього 127 делегатів) залишили з'їзд і перебралися до Хар­кова, форпосту більшовизму в Україні.


► Робота в малих групах над документом “Ультиматум РНК”.
І. Група

Ознайомлює з ультимативними вимогами РНК до ЦР.


ІІ. Група

Яким могло бути реагування ЦР на ультиматум.


ІІІ. Група

Яке враження справив на Вас цей документ.


Тим часом у Харкові 11—12 грудня 1917 р. відбувся альтернатив­ний з'їзд Рад. Він проголошує встановлення радянської влади в УНР, обирає Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Рад України, голо­вою якого став лівий український соціал-демократ Ю. Медведев. ЦВК затвердив перший радянський уряд України — Народний сек­ретаріат (НС), до складу якого увійшли С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергеев (Артем), М. Скрип­ник та інші. Перебіг подій у Харкові давав змогу РНК лишатися ніби осто­ронь і кваліфікувати збройне протистояння в Україні як внут­рішній конфлікт між Радами робітничих і солдатських депутатів та ЦР.


  1. 12 грудня 1917 р. у Харкові почалося формування штабу радян­ських військ за безпосередньої участі В. Антонова-Овсієнка, М. Муравйова та Г. Орджонікідзе. До міста майже щодня прибували еше­лони з військами і озброєнням. Загальна чисельність військ із Росії у грудні 1917 — січні 1918 р. складала майже 60 тис. Це були пере­важно частини регулярної російської армії, які перейшли на бік більшовиків, а також червоногвардійці Москви, Петрограда, інших міст Росії »- загони моряків. Значною мірою їх підтримували місцеві більшовики, що спиралися на свої добре озброєні підрозділи.

Для організації опору експансії з півночі у Києві 17 грудня було створено Особливий комітет з оборони України у складі М. Порша, С. Петлюри і В. Єщенка. Командувачем військ наступного дня при­значено полковника Капкана. Опорою ЦР були загони Вільного ко­зацтва під командуванням М. Ковенка, «гайдамацький кіш» Сло­бідської України на чолі з отаманом С. Петлюрою та курінь Січових стрільців Є. Коновальця й добровольчі формування.

Вирішальні події розгорнулися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про загальний наступ. Просуваючись прискорени­ми темпами, війська М. Муравйова досить швидко оволоділи Кате­ринославом, Олександрівськом, Полтавою. Наприкінці грудня 1917 р. під тиском радянських військ каледінці залишили Донбас. У другій декаді січня 1918 р. збільшовизовані солдати й червоноармійські частини встановили радянську владу в Миколаєві (14 січня), Одесі; (14—17 січня), Херсоні (17—18 січня). Відкрився шлях на Київ.

Отже, за цих обставин головними для ЦР стали три завдання: мобілізувати народ для відсічі агресорові; формально відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати все це і став IV Універсал, прийнятий 9 січня 1918 р.


  1. ЦР закликала всіх громадян рес­публіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками». IV Універсал декларував низку принци­пово важливих положень, а саме:

  • незалежність, суверенність УНР;

  • на уряд покладалося завдання «цілком самостійно» довести до кінця переговори з Німеччиною та її союзниками й укласти з ними мир;

  • гарантувалася передача землі селянам без викупу ще до почат­ку весняних польових робіт;

  • констатувалася націоналізація лісів, вод і підземних багатств краю;

  • брався курс на запровадження монополії на виробництво і тор­гівлю залізом, тютюном та іншим і встановлення державно-народ­ного контролю над усіма банками;

  • ставилося завдання найближчим часом скликати Українські установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

► “ Коло думок”




  • Чому ЦР так пізно проголосила незалежність УНР?

  • Чи могла вона зробити цей крок раніше?




  1. У середині січня 1918 р. розпочався наступ більшовицьких військ на Київ.

Для полегшення їх просування й створення в столиці відповідної обстановки київські більшовики піднімають збройне повстання. Його центром став завод «Арсенал». Після п'ятиденних боїв «Арсенал» було взято штурмом. Понад 200 робітників загинули або були роз­стріляні гайдамаками та січовиками.

Нерішучість і непослідовність ЦР призвели до того, що у критич­ний момент 16 січня 1918 р. у бою під Крутами (станція між Ніжи­ном і Бахмачем), де вирішувалась доля Києва, вона могла розрахо­вувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула в нерівному протистоянні.

Заволодівши лівобережним передмістям столиці — Дарницею, М. Муравйов під час першого штурму зазнав невдачі. Тоді він нака­зав відкрити по місту вогонь із важких гармат. М. Грушевський так описував ці дні у праці «На порозі нової України» (у цитаті збере­жено норми написання оригіналу — авт.): «25 січня, під час бомбар­дування Київа, більшовики запальними знарядами розстріляли дім, де я жив — наш фамільний дім... Кільканадцять запальних знарядів, що влетіли оден за другим до нашого помешкання й сусідніх, за кілька мінут обернули в одно огнище весь дім... Україна поховала своє старе в сім огнищі, в сій руїні, в могилах своїх дітей забитих рукою большовиків, як я в могилі матери, яку півживою винесли з пожару і вона за кілька день умерла від сих страшних заворушень і потрясень».

П'ять діб обстрілу перетворили життя киян на пекло. За цих умов ЦР прийняла рішення про евакуацію.

26 січня 1918 р. більшовицькі військові частини увійшли до Києва. Розпочався червоний терор, внаслідок якого було знищено 5 тис. чоловік.

► Продовжуємо логічний ланцюжок




4 грудня

Ультиматум раднаркому







12 грудня

Проголошення України республікою рад







9 січня 1918 р.

IV Універсал ЦР проголошення незалежності







14 – 18 січня

Встановлення радянської влади в Херсоні, Миколаєві, Одесі





16 січня

Бій під Крутами, повстання на заводі “Арсенал”






26 січня

Захоплення більшовиками Києва






ІV. Узагальнення і систематизація знань та умінь учнів
Тестування:

Дайте відповідь “так” або “ні”



  1. Всеукраїнський з’їзд Рад розпочав свою роботу в Харкові.

  2. Ультиматум раднаркому було висунуто 12 грудня.

  3. Ультиматум раднаркому підписав Ленін.

  4. Радянську владу в Одесі було встановлено 26 грудня.

  5. IV Універсал ЦР проголошував автономію України.

  6. IV Універсал ЦР було прийнято 6 січня 1918 року.

  7. Збройне повстання на заводі “Арсенал” придушила ЦР.

  8. Бій під Крутами відбувся 16 січня 1918 року.

  9. Більшовицькими військами при наступі на Київ командував Муравйов.

  10. Більшовики захопили Київ 16 січня 1918 року.


V. Підсумки уроку
► Рефлексія
Який висновок Ви зробили із сьогоднішнього уроку
VI. Домашнє завдання
Опрацювати текст підручника. Підготувати повідомлення про бій під Крутами.

Тема : Історичний портрет. Роль і місце історичних постатей в Українській революції 1917 – 20-х років.

Мета: визначити роль і місце особи в історії; проаналізувати і дослідити зміну політичних поглядів деяких осіб під час революції 1917 – 20-х років; виховувати критичне ставлення до політичних осіб, вміння спів ставляти їх діяльність з історичною епохою.
Обладнання: портрети Грушевського, Винниченка, Петлюри, Назарука.
Тип уроку: узагальнення знань (круглий стіл).

Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
► “ Коло думок”


  1. Кого із політичних лідерів революції революції 1917 – 20-х років ви б виділили?

  2. Чим вони вам запам’ятались?



ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Протягом вивчення теми “Українська революція 1917 – 20-х років ” кілька груп учнів готували проекти історичних постатей. Сьогодні вашій увазі подаються дані проекти. Перед презентацією політичних портретів вашій увазі пропонується кілька запитань, які ми б поставили перед кожною історичною постаттю.

Особисті питання, які б прозвучали для М.С. Грушевського:
► Чому перспективи політичного розвитку України він бачив в соціалістичному виборі: “Коли Українська Радянська Республіка і Російська Совітська Республіка ввійдуть як рівнорядні члени в склад світової європейської федерації”?

► Чому будучи першим українським президентом він у 1924 році повернувся в комуністичну імперію?


Наступні питання можна запропонувати для всіх історичних осіб даної теми:
► Де криються корені певної неприхильності до ідеї державної самостійності, і навпаки – ідеалізація автономії та федерації?

► Чому при можливості вибору боротьби за самостійну державу ви взяли курс на розбудову автономії України в складі Російської держави?

► Чому коли на ваших очах розвалювалися імперії, виникали нові держави, не змогли відмовитися від ідеї національно-територіальної автономії?

► Чому не прагнули пов’язати майбутнє України з її державною самостійністю, вважаючи, що найважливіші національні проблеми можна було забезпечити і в федеральній формі?


Проект І.
Михайло Грушевський: шлях від автономістично-федералістичних ілюзій до незалежності.
Завершеного вигляду автономістично-федералістична концепція М.Грушевського набула в період української національної революції 1917-1921 рр. Саме в цей час були написані й видані книги: «На порозі нової України», «Самостійна Україна», ряд статей, в яких дослідник і політик (голова Української Центральної Ради), М.Грушевський виклав своє бачення сучасного й майбутнього України. Нагадаємо, що 25-26 березня 1917 р. в Києві відбувся з'їзд Товариства Українських Поступовців, яке з 1908 р. очолював М.Грушевський. В резолюції з'їзду зазначалося, що замість старої назви приймається нова — «Союз українських автономістів-федералістів».

В квітні 1917 р. у брошурі «Якої ми хочемо автономії і федерації «М.Грушевський писав: «Українці в політичній справі хочуть утворити широку національно-територіальну автономію України в складі федеративної Російської Республіки». Далі він розглядає питання, що таке автономія взагалі і національно-територіальна зокрема, яка користь з такої автономії, що таке федеративний устрій, якою має бути федеративна Російська республіка і яке місце в ній посідатиме автономна Україна.

Ці автономістично-федералістичні концепції М.Грушевського відображені в програмних документах Центральної Ради, її практичній діяльності, а також програмних засадах керівних партій, що входили до Центральної Ради (українських соціалістів- революціонерів, українських соціал-демократів та українських автономістів-федералістів). «Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською» ; «Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти України від Росії». Це фрагменти з 1-го і 2-го Універсалів Центральної Ради. Куди свідомо спрямовували вони Україну, яке враження справляли на її громадянство, яку свідомість формували?

Відповідаючи на запитання, чи він дивиться на федералізм, як на перехідний період до самостійності, М.Грушевський сказав, що «для федералістів-українців, т.є. домінуючої течії на Україні, для всієї великої маси народу України федералізм не являється переходним кроком до державної незалежності! Навпаки, для нас, українців, державна незалежність не лежить впереді, а позаду нас — ми дивимося на федерацію не як на шлях до самостійності, а як на шлях до перспективів, вже давно відкритих передовими мислителями людства, як на шлях федерації Європи і дальше до федерації цілого світу».

Як це не прикро, але мусимо констатувати, що лідери УЦР йшли у фарватері тих подій, що відбувалися в Росії. Навіть проголошуючи III Універсалом Українську Народну Республіку, вони й надалі твердили: «не одділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». А тим часом Росія уже була більшовицькою.

І лише ультиматум і агресія більшовицької Росії проти УНР змусили М.Грушевського признати, що «федералізм дійсно став кепською забавкою». З під його пера наприкінці 1917-1918 рр. виходить ряд статей, в яких М.Грушевський намагається переосмислити свої позиції і врахувати у своїй державотворчій діяльності уроки історії.

Так, свою книжку «На порозі нової України», випущену у 1918 р., він називає політичним заповітом. У першій статті цієї збірки «На переломі» М.Грушевський зауважує: «Розстріл, зайняття і знищення Києва більшовиками були вершком, кульмінаційним пунктом, збірною точкою, в котрій зосередився сей великий, просто необчислимий, в своїх наслідках перелом в історії України, вчинений більшовицьким походом... Мені здається, що те, що переживаю я так гостро в сім моменті переживає уся Україна. Що Україна також поховала все старе в сім огнищі, в сій руїні тепер, новими очима розглядаючись в сих згарищах». І далі. «В тім лихім і тяжкім, що нам довелося пережити, єсть безперечно і ся добра сторина, що воно прискорило процес визволення від старих пережитків і упереджень, від спадщини старих призвичаєнь і поглядів».

Наступна стаття збірки називається «Кінець московської орієнтації». В самій назві чітко сформульовано проблему. «Перше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, «що згоріло в моїм кабінеті», — пише М.Грушевський, — «се наша орієнтація на Мос­ковщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць, і кінець кінцем, як то часто буває, — справді присвоєна собі значною частиною українського громадянства... Я вважаю таке визволення від «песього обов'язку» супроти Московщини незвичайно важним і цінним. Роздумуючи над сим моментом, я думаю, що не даремно пролилася кров тисяч розстріляних українських інтелігентів і молодіжи, коли вона принесла чи закріпила духовне визволення нашого народу від найтяжчого й найшкідливішого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духовного чи морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: се духовне холоп­ство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім всяку людську гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апологетом і панегіротством».

У статті «Наша західна орієнтація» М.Грушевський зазначає: «Україна XIX ст. була відірвана від Заходу, від Європи і обернена лицем на північ, ткнута носом в глухий кут великоросійської культури й життя. Все українське життя було вивернене з своїх нормальних умов, історично і географічно сформованої колії 0 викинено на великоруський грунт, на потік і розграблення. Коли українське життя розриває нав'язану їй московською політикою, московським насильством північну орієнтацію, вона може з новою енергією відновити свої зв'язки із західним світом».

У статтях «Велика Україна», «Державність», «Армія», «Нація» та ін. М.Грушевський порушує актуальні проблеми українського державотворення, розглядає можливі шляхи їх реалізації. Він був одним з головних творців IV Універсалу, що проголосив, нехай і під тиском зовнішніх обставин, незалежність України: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». У збірнику «Самостійна Україна», до якого увійшли статті з грудня-квітня 1917-1918 рр., М.Грушевський аналізує III і IV Універсали Центральної Ради, підкреслюючи історичну необхідність української самостійності. Характеризуючи істинні причини першої війни Радянської Росії проти Української Народної Республіки, М.Грушевський зазначає, що: «Се продовження, під брехливими демагогічними більшовицькими гаслами, того самого завдання на винищення українства, яке собі була поставила царська зграя жандармів і посіпак... Не знаю, як витримає й переживе федералістична ідея сей тяжкий удар, який задають їй Леніни і Троцькі, називаючи себе федералістами. Дуже трудно буде комусь, принаймі якийсь час, називати себе федералістом, коли федералістами Леніни і Троцькі вважають себе, а під сим «федералізмом» лежить в дійсності самий поганий, терористичний централізм. Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами — під маскою більшовизму».

Просто блискучу характеристику поточному моментові і завдання національно-визвольного руху М.Грушевський дає в статті «В огні і бурі: «Тепер наш національно-політичний рахунок дійшов особливо високих позицій. Боротьба йде на закріплення самостійності і незалежності Української Республіки, за зібрання українських земель, за забезпечення основних соціальних реформ. Програння загрожує такими страшенними утратами, що від самої мислі про них спиняється серце. А тим часом не можна відмаху­ватись від сих мислей, не можна присипляти себе заспокоєнням, що якось то воно буде, якось зробиться само собою.

В великих болях родяться великі діла. Всі дотеперішні силкування провідних українських політиків, щоб народини нового життя пройшли якомога безболісно, без гострих розривів, без кривавих конфліктів, були даремні. Наша українська революція, на жаль, не розвивалась самостійно, вона весь час мусила сорозміряти свій марш з конвульсивними рухами і киданнями революції російської, хаотичної і страшної. Російська революція потягла нас через кров, через руїну, через огонь.

Мусимо йти, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через сей страшний огонь і знищення. Мусимо жертвувати всім, Щоб урятувати найдорожче в сім моменті: самостійність і незалежність нашого народу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Початок Української революції iconПочаток Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Відродження української держави
Застосування прийомів технології розвитку критичного мислення на уроках історії України для 8 класу на тему «Початок Національно-визвольної...
Початок Української революції iconМатеріали, які допоможуть у підготовці заходів
Віктора Ющенка. Підставою став початок Помаранчевої революції у 2004 р. Тоді свято було назване Днем Свободи, І під таким іменем...
Початок Української революції iconПочаток Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Відродження української держави
Цикл уроків з історії України для 8 класу на тему «Початок Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Відродження...
Початок Української революції iconТворча спадщина Симона Петлюри як історичне та історіографічне джерело
С. Петлюри як людини, політика, громадського І ключового державного та військового діяча доби Української революції, одного з лідерів...
Початок Української революції iconТема україна в першій світовій війні
Назвіть подію Української революції, пов’язану з географічними об’єктами: а Крути; б Харків; в Житомир
Початок Української революції iconДержавобудівнича діяльність
Богдан Хмельницький творець Української козацької держави. Досягнення Богдана Хмельницького історики часто порівнюють зі здобутками...
Початок Української революції iconІнформація про виконання пунктів , статті та статті 3 Указу Президента України від 12 квітня 2007 року №297 "Про заходи з відзначення подій Української революції 1917 1921 років та вшанування пам'яті її учасників"
Указу Президента України від 12 квітня 2007 року №297 "Про заходи з відзначення подій Української революції 1917 – 1921 років та...
Початок Української революції iconМихайло Грушевський. Володимир Винниченко
Мета : охарактеризувати історичні портрети діячів Української революції 1917-1919років, проаналізувати їх роль в будівництві національної...
Початок Української революції iconЖуравков В. В. Від давніх часів до Революції гідності
Журавков В. В. Від давніх часів до Революції гідності. Інформаційний огляд джерел Інтернету. – Серія: державність україни: історія...
Початок Української революції iconДень Героїв Небесної Сотні Указом Президента України №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Києві музею, присвяченого подіям Революції гідності; проведення за участю Національної академії наук, музейних, архівних та наукових...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка