Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера



Сторінка3/12
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1.3. Міфологія фронтиру в американському суспільстві і літературі
Територія, де відбувається становлення та реалізація національної ідеї, земля розуміється як багатовимірний простір: географічний, міфологічний, ідеологічний. Більшість національних міфів просторово прив’язані до певних земель, які відтак стають частиною національної міфології. На думку Д. Бурстина, серед усіх міфів США, важко знайти більш потужний ніж той, що переповідає історію руху на Захід. Фронтир у його міфологічному значенні виступає як продовження пуританської епопеї на американському континенті – відкриття, оволодіння, освоєння нових земель. В епоху фронтиру релігійний субстрат – побудова «Граду Божого», «Міста на пагорбі», «Нового Єрусалиму» – втрачає своє релігійне значення й поступається місцем цивілізаційній місії і «американській мрії».

1.3.1. Історія питання. Певні елементи концепції фронтиру як націєтворчого чинника були у XVIII столітті сформульовані Джоном Гектором Кревкером. Пізніше ідею впливу прикордоння на формування характеру нації та на державотворчий процес висували Г.-Ф. Гегель,
А. де Токвіль, [283, с. 343]. У суспільній думці першої половини ХІХ століття фронтир виступав як чинник соціокультурного розвитку Америки. Ідея визначального впливу фронтиру на процес націєтворення була сформульована у промові Ф. Тернера «Роль фронтиру в американській історії» (1893р.). Висловлені ним ідеї пізніше були розвинені у роботах Е. Сміта [253, 254].

Відомі американські дослідники Р. Слоткін, Д. Бурстин, Р. Барлет, Д. Горовиц [435, 436, 376, 324, 310] здійснили аналіз міфів та стереотипів, що зароджуються під час освоєння прикордонних земель та укорінюються у національній свідомості американців.

Під впливом праці Ф. Тернера Р. Слоткін акцентує увагу на міфологізації фронтиру. Досліджуючи явище фронтиру та його міфологізацію, він дійшов висновку, що створення таких міфів було об’єктивною необхідністю в умовах становлення національної свідомості, самобутності американської нації, її винятковості та відмінності. Автор зазначає, що хронологічні межі фронтиру надзвичайно широкі. Він виділяє до семи етапів освоєння нових земель, що охоплює час від XVII ст. до 1880-их років [436, р. 37] Кожен з них мав специфічні риси як у царині економіки, так і в політиці. Однак константою залишалося побутування пуританських міфів про нові землі як про казково багаті та щасливі, що порівнювались із садами Едему, земним раєм. Таким чином, у національній міфології США простір фронтиру аксіологізується і набуває сакрального значення.

Фронтир давав американцям надію і можливість втілити у життя сокровенну мрію – на цих «нічиїх» землях побудувати справедливе, гармонійне, щасливе суспільство, демократичну державу, забезпечити багате і заможне життя. Так був створений уявний кордон між Сходом та Заходом. Перший асоціювався з необхідністю важкої праці, моральними обов’язками, а другий усвідомлювався як повна свобода [436, р. 44-46]. Міф про фронтир стає одним із джерел іншого національного міфу – про американську мрію. Як наголошує Д. Бурстин, Захід був невичерпним джерелом багатств для шукачів кращої долі, там відбувалося становлення американського способу життя, народжувалися нові фольклорні герої [325, р. 5]. Водночас, фронтир був одним із чинників, що безпосередньо впливав на національне самовизначення американців. О. Ващенко, вказуючи на специфіку літературного процесу прикордоння, пов’язаного з освоєнням Заходу Північної Америки, висловив слушну думку про те, що образи підкорювачів Заходу стали основою національної символіки країни [58, с. 353].

Слід наголосити також на наданні міфологічному Заходу магічної сили. Так само, як і в часи зародження міфу про фронтир, він і сьогодні постає як територія, де можливо все, в тому числі й досягнення мрії. Така гіперболізація стала виправданою у контексті національного міфотворення. Поряд із історичним явищем фронтиру, якому присвячені численні наукові дослідження, в американському суспільстві сформувався міф про фронтир, провідну роль у формуванні якого зіграла художня література.

В американській літературі міфологема фронтиру, точки зіткнення дикості і цивілізації, не тільки визначає орієнтир подорожі героїв на Захід США, а надає їй емоційно насиченого, символічного значення «відкритої дороги», героїчного підкорення дикої природи. Міфологізація прикордоння бере свої витоки у пуританській літературі, яка подавала історію освоєння нових земель у релігійно-місіонерському аспекті. Завдяки месіанським ідеям перших переселенців обґрунтовувалась необхідність просування на Захід та поширення християнської культури на диких землях. Пуританська літературна традиція створила образ і соціально-психологічний тип героя-першопрохідця, який у процесі опанування нових земель перетворює їх на частку цивілізації. Безпосередньо рух на захід супроводжувався міфами про велику місію нації. Так, політичні лідери держави наголошували на тому, що американці відповідальні за поширення англосаксонської культури та християнської релігії на усіх частинах північноамериканського континенту [300, р. 2].


1.3.2. Образи та концепти фронтиру. В процесі «оволодіння» американським континентом формувався і продукувався міф про індивідуальну силу і міць духу кожного американця, що самотужки може підкорити дику природу, вижити у ворожому середовищі і досягти успіху. Іншими словами, фронтир постійно утверджує і підтримує важливі складові американської ментальності, не дає їм згаснути. Така риса американської ментальності, як індивідуалізм, бере початок ще за часів створення перших пуританських колоній, проте укорінюється й поширюється на ґрунті освоєння прикордоння. Вона втілена в образі сильного духом одинака, що підкорює дику природу, – піонера.

Одним із перших феномен першопрохідця розглядає Т. Двайт у контексті дослідження процесу освоєння нових територій. Він зосереджує увагу на особистості переселенця й доходить висновків, що такі люди не можуть жити у звичайному суспільстві: «Вони занадто ліниві, занадто балакучі, пристрасні, марнотратні та безініціативні аби мати власність, або ж характер» [300, р. 41]. Однак, поряд з цими рисами, автор підкреслює надзвичайну силу і мудрість піонерів. Зазвичай вони були обізнані у медичних науках, політиці, релігії [300, р. 41]. У такий спосіб продовжується героїзація образу першопрохідця, що бере початок у фольклорних творах пуританських першопоселенців.

Проте оскільки життя на прикордонні сповнене небезпек, дослідники підкреслюють об’єктивну необхідність створення спільноти, у рамках якої було б можливе існування. Образ одинака виступає радше винятком, аніж правилом життя на прикордонні. Міфологізація прикордонного життя знайшла свій прояв у створенні міфу про ковбоя як уособлення важливих чеснот американської нації. Міф про ковбоїв формувався головним чином завдяки кінематографу, численним вестернам, головним героєм яких виступала сильна, мужня, вільна людина, вершник, оригінальність якого засвідчує поведінка, образ життя, специфічний одяг. В реальності більшість з них були звичайними пастухами, далекими від літературних і кінематографічних персонажів. Натомість суворе життя в умовах степів, дикої природи, тяжка праця і небезпеки, готовність до нападів з боку ворожого оточення давали підстави для міфологізації образу цих людей [58, с. 372].

Яскравим міфологічним образом фронтиру стає фермер, поява якого щільно пов'язана з міфами пуритан про райський сад. Родючість нових земель пояснювалась як благословення, відтак і праця на цих землях ідеалізувалась, героїзувалась [82, с. 23]. Робота на фермі, заняття тяжкою фізичною працею, разом із матеріальним достатком дає духовне очищення, набуття моральних чеснот. Своєю чергою, фронтир відкритий для входження людини у світ дикої природи, локусу, чистого від надбань цивілізації. Образ фермера фронтиру стає віддзеркаленням надій та мрій американців, вихованих на ідеалах перших переселенців. Він виходить скоріш з міфу, аніж з реальності. Одночасно, він стає уособленням сподівань не одного покоління американців, апелює до колективного досвіду членів національної спільноти. Це спричиняє до того, що у національній свідомості американців укорінюється опозиція між фермером як уособленням усіх чеснот та праведного життя, і мешканцем міста як втіленням гріховності та втрати надії. Таке протиставлення двох парадигм знаходить відображення і в літературі, де часто фермер зображується як людина сильна, незалежна, здорова. Фермер стає символом американського працелюбства, наполегливості у праці і мирного освоєння нових земель. Цілеспрямованість фермера, який долає численні перешкоди на своєму шляху, стає рисою, притаманною американській нації. Такий образ створюють Т. Двайт, Т. Флінт, які наголошують на тяжкій праці фермера, єдина мета якого – володіти родючою землею у достатній кількості, щоб передати її нащадкам [300, р. 45].

Поряд з героєм-одинаком та фермером міфологізується і сама спільнота, яка живе на прикордонні і чия специфіка полягає в етнічній, соціальній, расовій різноманітності, де соціальні кордони були не такими чіткими, як на Сході. Саме у такій спільноті прикордоння відбувається формування нації американців, а мультикультурна община стає прототипом майбутньої американської держави.

Роль індіанців у формуванні американської нації за різних часів розцінювалась по-різному [94, 95, 273, 444]. Однак певна парадигма стосунків вихідців зі східної частини Америки з корінним населенням складається вже під час першого етапу освоєння прикордоння. Постійні військові сутички, боротьба за землі формують образи, які стають частиною світобачення американців. Як приклад, поразка американських солдат під командуванням Дж. А. Кастера спричинила появу цілого ряду міфологічних образів. Перш за все, тогочасними політиками, письменниками, журналістами, проповідниками міфологізувалися самі учасники битви. Поразка Кастера тлумачилась по-різному, навіть як жертва, подібна до Христової. Водночас, жорстокість індіанців під час битви з вояками Кастера дала привід вважати їх неосвіченими та темними [435, р. 10]. Це спричинило нову хвилю месіанських ідей, згідно з якими американці мали нести цивілізацію на Дикий Захід, боротися з дикунством. Таким чином, цей міфологічний комплекс фронтиру ідейно пов'язаний з пуританськими міфами про виняткову роль перших переселенців у всесвітній історії, що доводить наступність та взаємопов’язаність різних комплексів фольклору та національних міфів США. Слід також відзначити життєвість та актуальність цих міфів, які за різних історичних часів реанімувалися та по-новому інтерпретувалися, зважаючи на обставини. Р. Слоткін справедливо стверджує, що термінологія міфу про фронтир загальновживана і сьогодні, тому немає необхідності її пояснювати. Усім стає зрозумілим, що мається на увазі, якщо фрейм гри «Ковбої та індіанці» буде перенесений та накладений на новий історичний топос – В’єтнам, [435, р. 18] або ж на процес освоєння космосу, польотів на Місяць тощо.

Ще задовго до цього просвітницька традиція в Європі формує й інший образ індіанця – шляхетного дикуна, який живе у гармонії зі Всесвітом. Оскільки джерелом його мудрості виступає природа, він зображується як людина, наділена таємними, навіть магічними знаннями. Напроти, колонізатор постає як жорстокий дикун, знання якого обмежені науково-технічним прогресом, через що на диких землях Заходу він виявляється безпорадним, оскільки сили природи виявляються могутнішими за можливості техніки.

Поряд з цим, у ХІХ столітті зростає інтерес до індіанської культури як такої, що є протилежною цивілізованому суспільству. Відбувається, до певної міри, романтизація культури корінного населення Америки, опозицією якої виступає цивілізація, що нерідко піддавалась критиці. Фронтир постає топосом змішання культур, гібридизації, формування нових етнокультурних парадигм. Цим пояснюється поява такого культурного феномену, як «білі індіанці» [407]. На думку деяких дослідників, змішування культур відбувається з двох причин. Перша причина – полонення індіанцями білих. Проте друга – добровільна відмова від західної цивілізації та усвідомлене переймання індіанської культури [299, с. 119]. Індіанська культура міфологізується як самобутнє джерело мудрості, сили. Своєю чергою, американська національна міфологія поповнюється міфологічними сюжетами, образами індіанської культури.

Паралельно міфологізується також фігура афроамериканця на прикордонні. Створюється образ вільного темношкірого фермера, що було пов’язано, перш за все, з тим, що сам фронтир усвідомлювався вільним краєм з рівними можливостями для кожного. Проте, в реальності велика кількість афроамериканців потрапляла до прикордоння як раби, що не відповідало загальній концепції цієї території.

Ключовим елементом міфологічного комплексу, створеного цією літературною традицією, є американська мрія. На думку Н. Фрая, центральний міф американської літератури вказує на завершення життєвих труднощів, вільне суспільство, в якому виконуються усі бажання. В такому разі центральним стає міф про американську мрію [158, с. 62]. Таким чином, нові землі несуть не тільки небезпеку, труднощі, а дають надію на швидке збагачення, благополучне життя.

Слід зауважити, що міфологізація торкнулась і матеріальної складової культури прикордоння. Це стосується, насамперед, предметів побуту, одягу тощо. Один із таких міфологічних образів – критий фургон, який символізував мобільність, постійні подорожі, а сам Захід позиціонується як відкритий шлях.

Кожний період національної літератури США мав свою специфіку висвітлення явища фронтиру. Трансценденталісти створили інше уявлення про фронтир як про зону повернення до природи. Внутрішня цивілізованість має органічно поєднуватись із незайманим природним середовищем. Фронтир у письменників-трансценденталістів означав пошук відповідей на кардинальні питання буття, сенсу життя, пошуку правильного шляху Америки і людини, зокрема. Таким чином, саме на фронтирі визначається і осягається мета цивілізаторської місії Америки, сенс життя кожної людини як члена нового соціуму, що просувається далі як носій високих цінностей.

Типовими складниками міфологеми фронтиру є боротьба із силами природи, освоєння земель, перетворення їх на джерело достатку і заможності. Письменники-трансценденталісти Р. В. Емерсон, Г. Д. Торо ідеалізують американського фермера, який живе в гармонії з природою. Так, Генрі Торо дає приклад людини, яка повертається у світ природи як найбільш придатного місця існування людини [272].

Поряд з цим слід згадати, що фронтир майже одразу сприймався радше як міф, ілюзія, мрія, аніж реальність. У літературі така тенденція відбивається у поезії В. Вітмена, Е. Дікінсон, В. Брайента. Історична дійсність відступає на другий план, натомість пропонується образ Заходу як символу і носія духу фронтиру з його можливостями і небезпеками.

У такий спосіб ціла низка міфологізованих образів, що є складовими міфу про фронтир, укорінилися у літературі США. Наступний етап художнього осмислення міфу про фронтир пов’язаний із творчістю Дж. Ф. Купера. Образ фронтиру набуває антропологічного виміру. Прикордоння – це не тільки зона між цивілізацією і незайманою природою, а спосіб життя людей, формування особливого характеру. Фронтиру властиві суворий побут, важкі та небезпечні умови існування внаслідок
постійних зіткнень з індіанцями, відсутність законів, культ сили, авантюризм [88, с. 65]. Саме так формується міф про людину американського Заходу. Традицію такого «ковбойського» освоєння прикордоння, нових земель продовжили Генрі Лонгфелло, Джек Лондон, які створили низку образів героїв, які прагнули збагатитися на «золотій лихоманці», на торгівлі, на розбої.

Тема західних земель залишається актуальною і для літератури кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Зокрема, літературна діяльність Г. Гарленда, А. Бірса була тематично пов’язана з Заходом кінця ХІХ століття. Образи фронтиру з’являються на сторінках романів В. Фолкнера, Дж. Стейнбека.

Інтерес до прикордоння зростає з появою кінематографу, вестерну, завдяки якому реанімуються образи піонерів, ковбоїв, індіанців. У такий спосіб у масовій свідомості ще раз наголошується на важливості цього періоду історії країни для розвитку нації.

Таким чином, рух на Захід та освоєння прикордоння у специфічних умовах північноамериканського континенту дає привід підкреслити відмінність американського досвіду державо- та націєтворення від європейського [82, с. 22]. Дикий Захід стає одним із витоків так званого «американського характеру» та «американського способу життя». Отже фронтир реалізується в історії США не лише як кордон між цивілізованим світом і «диким», але і стає чинником, що впливає на формування національного американського характеру. Топос фронтиру виступає як місце формування особливого соціо-культурного середовища. На думку О. Ващенка, фронтир проявляє себе як особливий варіант типово американського поняття регіоналізму [146, с. 349]. Саме у цьому міфологічному просторі відбувається становлення «американського героя» – сильного духом одинака, який полишає цивілізоване суспільство та вирушає на пошуки себе. Міф про Старий Американський Захід став визначальним для національної самоідентифікації американців, що відбилось у літературі США, спричинило появу цілого ряду символів культури країни. Реальна історія освоєння Заходу міфологізується, заступивши фактичний матеріал яскравими образами, які стають частиною національної свідомості американців.

Завершення реального фронтиру, утвердження чітко визначених національних кордонів США відкриває різноманітні варіанти підтримки або, навпаки, спростування міфу про фронтир. Пошуки нових смислів фронтиру, як кордону між людьми, соціальними групами в межах національної спільноти, спрямовані на його підтримку і продовження його еволюції. Не менш актуальним є питання про дієвість і значення цього міфу у сучасному суспільстві. В такому разі міф про фронтир виступає в якості такого, що продовжує бути національним маркером американського суспільства, і таким, що сприймається як симулякр. В обох випадках він живить літературні рефлексії навколо національної історії США.
1.4. Американська мрія як міф
Американська мрія є одним із тих національних міфів, що протягом всього існування спільноти впливала на формування її ідеологічного підґрунтя і багато в чому визначала образ Америки у свідомості самих американців та жителів інших країн світу. Деякі дослідники вважають, що сама ідея переселення пуритан на північноамериканський континент вже є відправним пунктом для зародження міфу про американську мрію. Отже сама історія появи «американської мрії» на рівні образу сягає часів заснування Нової Англії.

Протягом усього існування США сутність поняття «американська мрія» зазнавало змін у залежності від історичних обставин. Час і місце розгортання подій також позначалися на визначенні специфіки міфу. Проте, незважаючи на розбіжності, «американська мрія» стає потужним національним міфом, який апелює до колективної пам’яті усієї спільноти. Він є одним із тих міфів, що сприяє уніфікації різних етнічних груп, які населяють Америку, у єдину спільноту високого ступеня інтеграції. Зважаючи на те, що США є багатокультурною нацією, що існує у межах єдиної надкультури, процес творення єдиної національної міфології ускладнюється етнічним плюралізмом [44]. У цьому складному процесі «американська мрія» проявляє себе як сукупність ідеальних зразків, які охоплюють різні сфери життя, і стає підґрунтям для розвитку емоційного зв’язку індивіда з нацією. Одним із перших дати визначення американській мрії спробував Дж. Адамс. Він пояснює її як мрію про землю, де життя має бути кращим, заможнішим, і повним для кожної людини, з можливостями для кожного, які б відповідали його здібностям. Проте це не мрія про автомобілі та достаток, а про соціальний порядок, у якому кожний чоловік та кожна жінка могли б досягти найвищого статусу, на який вони здатні, і були б визнані іншими за свої заслуги, а не через випадковість обставин народження [301].

Крім того, поняття «свобода», «рівність», «незалежність» стають ключовими для національної свідомості американців. Ці концепти міфологізуються культурою, політикою; вони перетворюються на потужні національні маркери. Як зауважує Д. Бурстин, незалежність, рівність, свобода, у які так люблять вірити американці, вдихаються ними через повітря [324, р. 86-88]. Отже, американська мрія постає соціокультурним фреймом, який визначає поведінку членів національної спільноти й загалом характер нації.

Поява міфу про «американську мрію» сягає початків історії американської державності. До цього національного міфу звертались політики та письменники з метою зміцнити національну єдність країни, визначити ключову мету суспільства. Т. Джефферсон розглядав американську націю як обрану, з унікальною долею та автентичним характером, яка має свою мрію. Пізніше відомий історик і філософ А. де Токвіль одним із перших звернув увагу на національну особливість американців, яку він вбачав у наявності мети, прагненні до багатства, самореалізації. Тим самим він наблизився до появи самого виразу «американська мрія» [344, р. ХІ].

Пізніше, особливо в кризові, часи публіцисти досить активно апелювали до унікальності американської нації і національного характеру з метою підняття патріотичного духу. Показовою є патріотична робота Ф. Лейна «Американський дух. Звернення у часи війни» [387]. Опублікована у 1918 році, вона була покликана наголосити на унікальності американської нації, її особливій ролі у світовій історії. Автор при цьому апелював до ряду національних концептів, у тому числі і до тих, що є основою «американської мрії» – рівність, свобода, демократія, право на щастя тощо.

Перші наукові дослідження «американської мрії» починаються доволі пізно й припадають на 30-ті роки XX століття. Завдяки роботі Дж. Адамса «Американська епопея» [301] (The Epic Of America) поняття «американська мрія» стає широковживаним як у науковій, публіцистичній, художній літературі, так і у побуті. Американська мрія за часів Великої Депресії стає важливим чинником підтримання національного оптимізму й за таких умов набуває міфологічного значення [446]. У 1940 – 1950 роках з’являються праці Ф. Карпентера [339], С. Холбрука [373], в яких показано щільний зв'язок американської мрії з національною художньою літературою, її міфологічне коріння. У проміжку між 1960 – 1980 роками виходять у світ розвідки Д. Бурстина, присвячені національному демократичному досвіду Америки. Одним із лейтмотивів його творів стає американська мрія – її історія та сучасний стан. У середині 1970-их років побачили світ дослідження Л. Ченовета [343], де проблеми «американської мрії» розглядались у контексті національної ідентичності американців. До сьогодні продовжують з’являтись дослідження, присвячені проблемі «американської мрії» [395]. Життєздатність цієї теми яскраво виражена у американському політичному дискурсі. Так, вихід друком книги Барака Обами [411] є ілюстрацією актуальності міфу про мрію. Міфологізації сприяла поява численних збірок з науково-популярними розвідками про значення цього феномену в житті американського суспільства й окремих американців [369, 243, 415, 425, 78]. При цьому наголос робився на доступності й реальності мрії для всіх громадян країни, незалежно від етнічного і расового походження. Вона культивується на рівні повсякденного життя з відображенням її в літературі [446, 430].

Російські дослідники також приділяли значну увагу проблемі «американської мрії» у контексті соціологічних та літературознавчих розвідок (роботи Г. Злобіна, Е. Баталова) [138, 37]. Т. Голенпольський, В. Шестаков проаналізували соціальний вимір «американської мрії» і його відображення в художній літературі [89]. У збірці «Американский характер. Импульс реформаторства: Очерки культуры США» містяться статті, в яких «мрія» досліджується у різних контекстах [26]. У літературознавстві можна простежити два протилежні підходи до «американської мрії» в художній літературі. О. Зверєв обстоював тезу про ключове місце даного міфу в модерній і постмодерній літературі США [134]. Навпаки, на думку М. Мендельсона, «американська мрія» характерна для давніх часів і втрачає сенс у ХХ ст., новітня література оперує головним чином поняттям «американська трагедія.» [189] Т. Денисова розглядає появу американської мрії як один із ключових елементів пуританської парадигми. В сучасних умовах вона визначає вектор соціальних взаємин індивідуума і суспільства. [101].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconДипломних робіт з курсу "Українська література І пол. ХІХ ст."
Поетика національно-історичної істини в художній творчості Т. Шевченка
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconПубліцистика романа іваничука: проблематика І поетика
Робота виконана на кафедрі історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconЗарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і
Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми І театру. «Прометей...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconПоетика новели в рецепції сучасного літературознавства

Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconУкладач: Дудкіна Олена Олександрівна – керівник гуртка «Світова література» обласного Будинку художньої творчості, викладач кафедри української літератури та методики навчання Миколаївського національного університету імені В
Дудкіна Олена Олександрівна – керівник гуртка «Світова література» обласного Будинку художньої творчості, викладач кафедри української...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconСтівен Джобс Біографія
Стівен Джобс народився в містечку Маунтін-В'ю, штат Каліфорнія. Його дитинство І юність пройшли там же, у прийомній сім'ї Пола І...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconГорлач Мар’яна аспірант кафедри світової літератури Літературна археологія в романній дилогій Доріс Лессінг «П’ята дитина»
Великобританії зайняла Маргарет Тетчер, яка розпочала нову еру в історії країни. В житті держави почали відбуватися фундаментальні...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconХудожні засоби у творчості тараса шевченка та у віршах тамари голобородько
...
Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера iconСтівен джобс видатна людина у цілому світі
Стівен Джобс народився в містечку Маунтін-В'ю, штат Каліфорнія. Його дитинство І юність пройшли там же, у прийомній сім'ї Пола І...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка