Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу



Скачати 184.17 Kb.
Дата конвертації20.07.2017
Розмір184.17 Kb.


УДК: 316.21.

Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу

Гурицька М.С.

доц. кафедри Соціології та соціальних технологій

Гуманітарного інституту

Національного авіаційного університету

та

ас. кафедри Реклами та зв’язків з громадськістю

Інституту журналістики

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Одним із найбільш важливих та впливових інструментів проведення політичних кампаній є політична реклама, що надає суб’єктам політичного процесу широкі можливості для маніпуляції свідомістю електорату. Виконуючи інформаційну та пропагандистську функції, політична реклама впливає на зміст та якість соціальних цінностей, традицій і норм, які регулюють політичні відносини. Рівень та характер політичних знань, оцінок та дій громадян, на яких здійснює вплив політична реклама, визначає стан політичної культури у суспільстві.

Ключові слова: політична реклама, AIDA, політичне рекламне гасло, функції політичної реклами, задачі політичної реклами, виборча кампанія, електорат.

На сьогодні політична реклама є не лише невід'ємною складовою політичного процесу, а й усього нашого життя. Щодня з екранів телевізорів, радіоприймачів та шпальт газет ми бачимо, чуємо, читаємо найрізноманітніші зразки політичної реклами, яка має яскраво виражений агітаційний чи прихований характери.

Щодня сотні іміджмейкерів працюють над тим, щоб створити привабливі образи політиків та їхніх партій, щоб впливати на думку громадськості. Особливо це стосується передвиборчих кампаній.

Щодня нам пропонують благополуччя, добробут, поліпшення в освітній та медичній галузях тощо. Нам обіцяють змінити Україну на краще, підняти економіку, переглянути питання депутатської недоторканості і т. д. Але проблема не тільки в тому, чи насправді політикам у майбутньому, прийшовши до влади, вдасться це зробити. Питання в тому, чи повірять виборці політикам, оцінивши їхню рекламу.

Для початку, необхідно визначити, що таке політична реклама, історію політичної реклами, основні характеристики політичної реклами тощо.

Політична реклама – це заходи та способи формування думки виборців шляхом подання загалом об’єктивної інформації, що переконує у перевагах даного кандидата чи політичної організації над іншими. Вона складається з об’єктивної і переконливої інформації про певну політичну особу чи організацію та емоційно впливового повідомлення. Головна відмінність політичної реклами від звичайної реклами товарів полягає у тому, що політична реклама жодним чином не повинна дратувати виборців.

Політична реклама є досить складним явищем, що зумовлено її інтенсивним характером, адже метою такої реклами є досягнення конкретних результатів у стислі терміни, така реклама також максимально вільна щодо змісту і форми. Найбільш вагомим чинником політичної реклами є психологічний фактор. Так, завдання пропаґандистської кампанії – сформувати певну соціальну установку реципієнта, тобто “спонукати” електорат віддати свої голоси за того чи іншого кандидата. А глобальніше – це значить змінити (сформувати) у людей погляди, думки, переконання, цінності, ідеї, почуття, стереотипи, установки, мотиви на такі, що відповідають задуму кандидата. Однак, наївно було б думати, що організація впливу на електорат за своїм змістом має бути вузько спрямованою. Насправді вона розгортається широким спектром завдань та проблем.

Однією зі складових політичної реклами ХІХ ст. було рекламне оголошення. Так, 1896 року американський рекламіст Емер Елвіс запропонував одну з моделей рекламних звернень AIDA (attention—interest—desire—action, тобто увага—зацікавленість—бажання—дія), суть якої полягала в тому, що ідеальне рекламне звернення має насамперед привертати мимовільну увагу [3]. Шляхи досягнення цієї мети досить різноманітні: вдале гасло, використання контрастів, яскраве оформлення, нестандартне рішення тощо. В політичній рекламі саме гасло має динамічний характер, сприяючи ідентифікації особистості з політичним суб'єктом. Гасло, як і реклама взагалі, розраховане на емоції людини. Американські дослідники політичної реклами виокремлюють п'ять головних вимог до політичного рекламного гасла: воно має відповідати мовним стандартам; легко запам'ятовуватися; нести емоційний позитивний заряд; мати тісний зв'язок з об'єктом рекламування; бути чітко комунікативно спрямованим (наявність конкретного адресата з конкретними цілями та настановами) [4].

У 60-х роках ХХ ст. політична реклама в США стає більш символічною,  у ній починають використовувати алегорії. Основою для політичних телевізійних роликів стає не викладення конкретної інформації про політичну позицію кандидата, а стурбованість різними актуальними проблемами суспільства, акцентування на суто емоційних аспектах. В американській політичній рекламі партії чи кандидата широко використовують переваги, які їм дають висока посада й статус та які вже має кандидат або партія.

Важливим є вивчення досвіду, накопиченого попередниками, в царині реклами, відстеження найдоцільніших та ефективних засобів, щоб надалі апробувати їх у реальному політичному житті в Україні, враховуючи розвиток сучасних інформаційних технологій.

Значний рекламний і антирекламний вплив справляють ілюстрації та карикатури на політичні теми, котрі зазвичай використовують друковані видання в передвиборний період. Позитивний ефект мають вдалі плакати. Вони можуть бути як з гумором, так і сентиментальними, можуть виражати як агресію щодо опонента, так і спокій та впевненість кандидата у своїх силах. Наприклад, під час виборчої кампанії першого президента Росії у Красноярську був популярним такий плакат: «Міняємо Рижкова на Гельмута Коля. За ціною не постоїмо!».

В останнє десятиліття потужним рекламоносієм стали поліетиленові пакети. В період виборів першого мера Москви Партія економічної свободи випустила пакети з портретами свого лідера К. Борового. Схоже, це був перший приклад «пакетної» політичної реклами (принаймні в Росії). Під фотографією був помітний підпис: «К. Боровий. Голова адміністрації», а на другому боці — емблема партії й гасло: «Порядок, соціальний захист, благополуччя москвичів» з автографом кандидата. Протягом останніх років у незалежній Україні провідні політичні партії також розповсюджують поліетиленові пакети із символікою своєї політичної сили.

Сучасні керівники пострадянських республік розміщують свої портрети на марках і грошових знаках. Ще в 1993 році на поштових марках Азербайджану й Казахстану з'явилися зображення Г. Алієва і Н. Назарбаєва. В тому самому році було віддруковано марки з портретом Туркменбаші — С. Ніязова. Його зображення викарбовано на всіх туркменських монетах.

Останнім часом у політичній рекламі активно використовують Інтернет. Проте така реклама доступна лише «просунутій публіці», яка не становить більшості населення країни. Важливо, що політична реклама в Інтернеті доступна для молоді та найбільш політизованих прошарків населення (журналістів, чиновників, підприємців), котрі виступають як її «мультиплікатори» та «лідери думки» серед широкої громадськості.

Взагалі, політичну рекламу можна розглядати в різних площинах. Перш за все, вона є однією з сфер рекламної діяльності, разом з економічною, соціальною, юридичною, конфесійною, особовою рекламою, рекламою послуг, міжособових відносин і т.д. У сучасних теоріях циркулює не один десяток визначень реклами. Найдосконалішим на сьогодні нам представляється визначення, пропоноване А. Дейяном (його можна розповсюдити і на політичну рекламу): «Реклама – це платний, однонаправлений і неособистий обіг, здійснюваний через засоби масової інформації і інші види зв'язку, що агітують на користь якого-небудь товару, марки, фірми, якого-небудь підприємства, кандидата, уряду»[1].

Комунікативна суть політичної реклами полягає у тому, що вона встановлює контакт між носіями влади або претендентами на місця у владних структурах і масою, здійснює певним чином направлений адресний зв'язок між ними, використовуючи гранично доступну для сприйняття і адекватну йому знакову систему. Політична реклама – це свого роду провідник ідей, ретранслятор образів, символів, міфів. Вона виконує також інформаційну функцію, оскільки одне із завдань, що стоять перед нею, – сповіщення, ознайомлення аудиторії з партією, кандидатом, їх поглядами, акціями, пропозиціями, їх перевагами над конкурентами. Політична реклама функціонує в умовах політичної конкуренції, вона виділяє власний об'єкт з числа інших, тому можна говорити про соціально-орієнтуючу, ідеологічну функції. Специфіка політичної реклами полягає, перш за все, в чіткій визначеності її завдань і предмету, в активному, «силовому» характері її комунікативної дії. Політична реклама – свого роду акумулятор стратегічних ідей і розробок рекламної кампанії, регулятор електоральної поведінки.

Як і комерційна реклама, реклама політична завдяки своїй багатотиражності, різноманіттю, можливості повторення, лаконізму і емоційності володіє значними можливостями дії на масову свідомість[5].

Політична реклама не тільки виправдана — вона украй необхідна в нашому суспільстві, що тільки адаптується до умов плюралізму. Численність партій і схожість їх платформ дезорієнтує виборця. До того ж у нас мало хто читає програми різних партій. Реклама покликана спростити ці складні політичні концепції і програми, вихопивши з них найяскравіше, перекласти нудні тексти мовою емоцій, на мову гасел, девізів, передвиборних слоганів, закликів, символів і вражаючих зорових образів.

Одна з основних задач політичної реклами, як і реклами комерційної, — визначити положення свого «товару» на ринку. Процес цей називається «позиціюванням». В даному випадку йдеться про визначення положення даної партії, руху, фонду по відношенню до інших організацій.

Кінець кінцем вона визначає шляхи політичного розвитку країни і самої політики, яка, як відомо, торкається нашого повсякденного життя.

Політичний вибір, волевиявлення виборця сковані навіть в суспільствах з найрозвиненішими демократичними інститутами. Його рішення голосувати тим або іншим чином залежить від прихованої дії різних закономірних і випадкових чинників[1]. Серед них ми виділили ідеологічні установки і політичну культуру виборця, його інтерес до політики, соціальний статус, характер трудової діяльності і матеріальний рівень, підлогу і вік, оточуючу обстановку. Таким чином, модель поведінки виборця залежить від: соціальних характеристик індивіда, його біографії, особових якостей, культурно освітнього рівня, умов життя, віку, впливу середовища; його політичних позицій – типу політичної культури, настроїв і турбот поточного дня, думки про ті або інші проблеми, відносини до «табору» кандидата; пропонованого політичного вибору, звичок голосування.

Особливе значення всі вищеназвані чинники придбавають в тих випадках, коли ідеологічні і політичні погляди виборців нестійкі, а їх соціальна самосвідомість недостатньо розвинена. Виявляючись у момент голосування, ця нестійкість і нерозвиненість зумовлюють незліченну безліч відтінків електоральної поведінки.

Політична реклама виконує істотну роль в передвиборній ситуації. Вона здатна інтегрувати дії різних чинників, що впливають на електоральну поведінку, організувати цей вплив і підпорядкувати його виборчій стратегії даної партії або кандидата. Політична реклама виступає як певний вид вектора, що збирає воєдино можливі поведінкові реакції електорату і що задає їм той єдиний вірний напрям, який може принести успіх на виборах.

Змістовне наповнення політичної реклами визначається потребами електорату. Основна її комунікативна задача полягає в «пов'язанні» запиту об'єкту і пропозиції суб'єкта. Система чинників, що формують політичний вибір, – складна, багаторівнева, але достатньо гнучка освіта. Управляючи цими чинниками окремо, комплексно або використовуючи різного роду комбінації, можна варіювати як нюанси вибору, так і загальний його напрям. Цієї мети і служать різні варіанти рекламної дії.

Для успішного вирішення комунікативних задач політичної реклами необхідно проводити детальні дослідження політичного простору (законодавчої, політичної, демографічної і економічної ситуації, системи влади, розстановки сил на політичній арені, в економічній сфері і т.д.). Стан цього простору і ситуативні зміни багато в чому визначають спрямованість дій виборців. Щоб досягти максимальної ефективності комунікації політичної реклами, особлива увага слідує приділяти вивченню громадської думки, потреб, мотивацій і переваг виборців, визначенню цільових аудиторій[4]. За своїм визначенням масова комунікація має на увазі взаємодію із спільністю людей, якимсь цілим, навіть притому, що має місце деяка диференціація цієї взаємодії залежно від типу аудиторії, Індивідуальні контакти, робота індивідуальних механізмів спілкування тут виключаються. Це завдання виконують такі традиційні форми комунікації з виборцями, як передвиборні мітинги, зустрічі з виборцями, кампанії «від дверей до дверей».

Отже, бурхливі зміни, що відбуваються в українському суспільстві за останні роки, розвиток ринкових відносин, поширення їх на політику – все це вимагає переосмислення ситуації в сферах діяльності, нерозривно пов’язаних з суспільною свідомістю, насамперед у тих умовах, де діяльність здійснюється в умовах конкурентної боротьби. До останніх, без сумніву, відноситься і політична реклама.

Сучасна політична реклама має такі відмітні особливості:

• товаром, що рекламується, є людина або певна соціальна фі­лософія, а не продукт, послуга чи підприємство;

• тривалість політичної рекламної кампанії, як правило, обме­жується точно визначеним часом;

• у політичній рекламі найгострішими проблемами є мораль­но-етичні, бо успіх чи неуспіх політичної рекламної кампанії завжди має далекосяжні наслідки для великих груп людей, а іноді для всієї країни;

• створення іміджу політику або політичній партії є не замін­ником політики, а тільки додатком до неї;

• створення іміджу політику або політичній партії треба почи­нати задовго до початку виборчої кампанії.

Зростання ролі політичної реклами потребувало розробки спе­ціальних передвиборчих технологій проведення рекламних кам­паній. Як стверджують фахівці, використання таких не забезпе­чує абсолютної гарантії перемоги, але ігнорування обов'язково призводить до поразки.

Беручи загалом, можна сказати, що основна засада політичної кампанії полягає в тім, що іміджмейкери самі виступають як тво­рці необхідних політику подій та рекламують заздалегідь пере­дбачені позитивні результати цих подій. Зрозуміло, що такі події треба попередньо відрепетирувати. Аналізуючи хід цих репети­цій, іміджмейкери, ці політичні рекламісти, створюють умови, що в них політик може бути найбільш вигідно пред'явленим електорату.

Перед спеціалістами в галузі політичної реклами стоять такі завдання:

• з'ясувати, чого саме бажає громадськість від лідера та його партії;

• забезпечити бажані позитивні особистісні характеристики лі­дера з допомогою відбору та посилення тих, які він уже має;

• навчити лідера мистецтву спілкування з аудиторією, із засо­бами інформації, тобто навчити його азів акторського мистецтва: добрий політик сьогодні той, хто вміє «подати себе» з екрана те­левізора, знає, як примусити людей усміхнутись чи зажуритись;

• наблизити лідера до мас, показавши, як багато важить для нього сім'я, як він займається спортом, як ставиться до своєї кіш­ки чи свого собаки, яке в нього хобі тощо.

Імідж політика має відповідати очікуванням електорату, духо­ві часу, оцінкам і уявленням його електорату. Оскільки імідж створюється приблизно так, як розв'язується кросворд, — у кож­ну пусту клітинку щось вписується, то є вкрай необхідним за до­помогою рекламних заходів заповнити всі інформаційні клітинки задуманого типажу того чи того політичного діяча або партії. Інакше їх заповнить масова свідомість на власний розсуд або су­противна сторона (що набагато гірше).

Процес створення іміджу політика, на думку відомих іміджмейкерів, відбувається за такими етапами. Передовсім окреслює­ться політична та економічна платформа політика чи його партії, а також чітко визначається програма партії. Потім вивчаються реальні характеристики політика — його характер, звички, мане­ра поведінки тощо. І тільки потім починають вигадувати потріб­ний типаж (з урахуванням очікувань електорату), оскільки люди легше сприймають саме типаж, а не реальну людину. Типажі мо­жуть бути найрізноманітнішими: хитрий лис, батько нації, гар­ний хлопець, сильна людина, яка може захистити, аскет, святий, котрий нічого не хоче для себе, або навпаки — ділова людина, підприємець, який сам заробив гроші і знає, як зробити так, щоб усі стали багатими (цього типу українські виборці поки що не сприймають).

Для політичної реклами важливою є та обставина, що світ, в якому ми живемо, може постати у вигляді трьох різних іпостасей: світу реального, світу інформаційного та світу символічного.

Заведено вважати, що реальні події тільки тоді стають значу­щими, коли вони знайшли відображення в засобах масової ін­формації. Події ніби-то й немає, якщо про неї не написано в газе­ті чи не повідомлено по радіо (телебаченню). Саме тому полі­тична реклама стає інформаційним містком між електоратом та партіями.

До символічного світу належить поняття іміджу політика та його партії. Політик сам є символічною постаттю. Тому в полі­тичній рекламі необхідно вигадати та показати глядачу (тобто виборцю) відповідний набір жестів, поз, інтонацій, які підтвер­джували б цю думку. Це робиться за допомогою підбірки текстів різного емоційного насичення, виголошуючи які політик удава­тиметься до необхідного імеджмейкеру типу поведінки, а також показом невербальних (неречових) ситуацій так званого домаш­нього набору (ясна річ, попередньо спланованого). Глядач обов'­язково повинен побачити дружину, дітей, домашніх улюбленців (якщо таких немає, треба знайти принаймні на час кампанії). Утім останнє залежить від особливостей країни (в Україні, на­приклад, наявність у політика великого собаки певні кола вибор­ців чомусь визнають за негативну рису).

Американські спеціалісти дають такі поради, як збільшити до­віру електорату до політика в рекламних перформансах:

• довіра збільшується за належного «пред'явлення» політика аудиторії. Необхідно підкреслити його кваліфікацію, участь у процесах прийняття рішень на державному рівні, досвід спілку­вання з аудиторією, наявність політичної практики. Вдала пре­зентація політика може компенсувати його поганий виступ;

• політик не може з'явитися невідомо звідки. Він має створю­вати свій авторитет заздалегідь, своєю майже щоденною активні­стю. На думку спеціалістів-іміджмейкерів, цей період може три­вати від чотирьох місяців до двох років;

• дуже важливо поєднати політика з якоюсь організацією або партією позитивного плану. Існує так зване правило потяга. Доти, доки імідж політика не закріпився в свідомості людей, політика має тягти за собою інший потяг. Відчепитися від нього треба тоді коли власної популярності вже досягнуто. Для визначення цього моменту й потрібні послуги професійного іміджмейкера; вдалий виступ завжди спрямований на щось конкретне. Мішенями політика, що виступає перед аудиторією, мають бу­ти або його супротивники, або негативні події, що відбувають­ся в житті;

• важливу роль відіграє вік, стать, освіта, професія, зовніш­ність політика, які можуть допомогти зблизитись з аудиторією. Ясна річ, що ветерани війни ліпше сприйматимуть промовця, який теж колись воював (на тій самій війні чи на іншій — це бай­дуже), фермери уважніше слухатимуть людину, якій не чужі проб­леми сільського господарства, тощо. Після повідомлення про це й налагодження контакту з аудиторією дальшу промову політич­ний діяч може скласти з відомих кліше та стандартних фраз до­машньої заготовки;

• політику легше спілкуватися з аудиторією та впливати на неї, якщо включити в його промову деякі елементи, щодо яких гарантовано згоду присутніх: критика офіційної влади, заклики до змін існуючого порядку, обіцянки забезпечити роботою без­робітних та продуктами харчування малозабезпечених і т. п.

Довіра до політика виникає, на думку фахівців, коли іміджмейкерам пощастило створити його образ у координатах безпеки, кваліфікації та динамізму.

Безпека належить до загальних характеристик особливості по­літика, тобто його уміння справити (ясна річ, під керівництвом іміджмейкерів) враження людини доброї, дружньої, приємної, чесної, спокійної, терплячої, гостинної, комунікабельної тощо.

За параметром «кваліфікація» виборець виносить свій вердикт про компетентність та обізнаність у питаннях, котрі обговорюю­ться і є дуже важливими для електорату. Динамізм поєднує поняття енергійності, агресивності, актив­ності, швидкості реакції тощо.

Єдиною метою іміджмейкерів є створення такого іміджу полі­тика та його партії, який спонукає виборців піти на вибори та проголосувати за них. Відтак під час проведення передвиборчої рекламної кампанії необхідно постійно контролювати і за необ­хідності негайно коригувати її хід у бажаному напрямку.

Спеціалісти у галузі політичної реклами дають такі поради щодо проведення виборчих кампаній:

• необхідно, щоб політик виходив до людей безпосередньо, бо тільки так він зможе почути про їхні реальні інтереси, відповісти на запитання людей;

• людей майже не цікавлять конкретні шляхи досягнення ці­лей, їх цікавлять самі цілі (це твердження може не відповідати дійсності за умов глибокої економічної кризи та надто великого зубожіння людей: вони можуть боятися, що не витримають так званих непопулярних заходів, про які так полюбляють говорити політики як про доказ своєї громадянської мужності і принци­повості);

• ніколи не забувати про супротивника (суперника, конкурен­та). При цьому можливі такі варіанти дій: чорний прогноз (роз­робка найбільш дійової стратегії для супротивника та системи протидій цій стратегії), пошук і використання негативної інфор­мації про суперника тощо;

• ніколи не забувати серед загальнодержавних проблем про свій округ, про своїх виборців, котрих цікавить одне — як запро­поноване вирішення проблеми впливатиме на їхній добробут;

• ніколи не варто бути занадто скромним. Без чітких доказів того, що даний політик і є тим найліпшим, якого шукають люди, він приречений на провал.

Можна було б додати ще таку пораду: популярний лідер на чолі непопулярної партії, як правило, програє, а непопулярний лідер на чолі популярної партії — перемагає (хоча в Україні і це не є правилом, бо партій занадто багато і переважна більшість з них є дуже слабенькими та нечисленними).

На закінчення можна сказати, що політична реклама постає перед нами як політичне дійство, незримим режисером якого є іміджмейкер, цей політичний рекламіст, спеціаліст високого ґатунку.

Сьогодні перемогти на виборах можна лише завдяки вмілій і доцільній рекламній, інформаційній та психологічній обробці електорату. Застосувавши вдалі методики та фахівців у галузі реклами, сучасний політичний діяч може спати спокійно – назавтра він обов’язково прокинеться народним улюбленцем чи героєм. Варто лише вдало підібрати імідж, поставити телекамеру з правильного боку, найняти “правильного” журналіста і виголосити те, що хочуть почути виборці, або переконати виборців, що вони хочуть саме цього.

Є безліч методів впливу на громадську думку, і кожен вимагає творчого підходу. Серед них можна зазначити ефекти скрембльованих повідомлень, використання культурних табу, що блокуються захисними механізмами свідомості, але впливають на підсвідомість, образні повідомлення (на відміну від інформативних). Тому завжди ефективним є використання образів «загиблих за ідею», а також образів таборів, тюрем (як неґативних, наприклад при змалюванні комуністичного режиму). Така інформація минає фільтри логіки і діє прямо на підсвідомість, при цьому вона має досить тривалу дію. Широко використовуються перехресні повідомлення (словами говорять одне, а вносять у підсвідомість инше) та візуалізація (коли пропонують уявити наслідки певних дій та рішень). Ще одним ефективним засобом подачі інформації є повідомлення під час концертів, спортивних та святкових заходів тощо. З иншого боку, для того, щоб керувати процесом прийняття рішення виборцями, необхідно запропонувати людині ті аргументи, що здадуться їй вигідними саме для неї, більш того – її власними (адресна реклама); крім того пропонувати такі аргументи (інформацію) потрібно дуже швидко, динамічно, щоб людина «не встигла» подумати про инші варіанти, щоб на аналіз «бракувало часу». Найбільш ефективними методами подачі інформації (особливо неґативної) є непрямі. Під цим ми розуміємо відсутність прямих аргументів «за» чи «проти»; використання певної політичної символіки, що має стійке, загальноприйняте значення, використання алюзій (історичних, побутових, культурологічних тощо).

Велике значення для успіху реклами мають, також, іміджеві характеристики, такі, як назва (партії, блоку, об’єднання), постать лідера (лідерів), виразність цієї реклами на загальному тлі та серед инших (вона має привертати увагу).

Загалом досвід української політичної науки у галузі рекламування має свої неґативи та позитиви – не використовуючи все багатство напрацювань світового іміджмейкерства, ми оберігаємо свідомість (і підсвідомість) масового споживача... Ключову роль в ефективності незаперечно відіграє адаптованість повідомлення до інформаційного простору України. Окрім того, врахування психологічних характеристик (що є загальнолюдськими) вимагає дослідження специфічних ментальних рис українців. Зрештою, не завжди варто трансформувати досвід “инших” – вітчизняний продукт подекуди “соковитіший” та викликає більше довір.



Література:


  1. Акаймова Анжеліка. Політична реклама як процес комунікації [Електронний ресурс] / Журнал Верховної Ради України «Віче». – Текст. дані. – Режим доступу:http://www.viche.info/journal/2468/(21.12.2012). – Назва з екрана.

  2. Варій М. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології: Навчально-методичний посібник / М.Варій. – К: вид-во «Ніка-Центр», 2003. – 400 с.
  3. Лисовский С. Ф., Евстафьев В. А. Избирательные технологии: история, теория, практика / С. Ф. Лисовский, В. А. Евстафьев. — М: РАУ Университет, 2000. — 320 с.


  4. Політична реклама та її особливості [Електронний ресурс] / Refine.org.ua. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-3811-1.html(21.12.2012). – Назва з екрана.

  5. Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посібн. / Г. Почепцов. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. - 373 с.

  6. Пухкал О., Дикий О. Політичний маркетинг / О. Пухкал, О. Дикий // Вісник Акад. прав. і соц. відносин Федер. профспілок України. — 2002. — № 1(14).

  7. Радунскі П. Проведення виборчої кампанії — форма виборчої комунікації / П. Радунскі // Політичні партії в демократичному суспільстві. Спецвипуск. — К.: Український центр політичного менеджменту,  2005. — С. 97—98.

Гурицкая М.С. Политическая реклама как неотъемлемая составляющая избирательного процесса

Одним из наиболее важных и влиятельных инструментов проведения политических кампаний есть политическая реклама, которая предоставляет субъектам политического процесса широкие возможности для манипуляции сознанием электората. Выполняя информационную и пропагандистскую функции, политическая реклама влияет на содержание и качество социальных ценностей, традиций и норм, которые регулируют политические отношения. Уровень и характер политических знаний, оценок и действий граждан, на которых осуществляет влияние политическая реклама, определяет состояние политической культуры в обществе.

Ключевые слова: политическая реклама, AIDA, политический рекламный лозунг, функции политической рекламы, задачи политической рекламы, избирательная кампания, электорат.

Gurytska M.S. The Political advertising as inalienable constituent of electoral process

One of the most essential and influential instruments of leadthrough of political campaigns is the political advertising which gives the subjects of political process wide possibilities for manipulation consciousness of electorate. Executing informative and propagandist functions, the political advertising influences on maintenance and quality of social values, traditions and norms which regulate political relations. The level and nature of political knowledge, perceptions and actions of citizens, which makes the impact of political advertising, determines the state of political culture in society.

Key words: political advertising, AIDA, political advertising slogan functions of political advertising, the task of political advertising, election campaign, the electorate.



Каталог: bitstream -> NAU -> 29310
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
NAU -> Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год
NAU -> Методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань та понятійний апарат
NAU -> Система менеджменту якості робоча навчальна програма
NAU -> А. А. Заслужена, викладач актуальність формування компетентного філолога у системі вищої освіти швейцарської конфедерації
NAU -> Система менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
NAU -> Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт студентів усіх галузей знань І напрямів підготовки заочної форми навчання
NAU -> Теоретико-методологічні засади роботи 7
NAU -> Методичні рекомендації до проходження психолого-педагогічної практики Київ 2016 (076. 5)


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconРекомендації до курсових І кваліфікаційних робіт з української літератури
Виконання курсової роботи – невід’ємна частина навчального плану кожній спеціальності
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconОлександр Мардань аншлаг (Історія одного замаху)
Важко розповісти про п'єсу на одній сторінці. Адже є ще тридцять, кожна з яких її невід'ємна частина. І тим не менш
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу icon1. Політична реклама як форма комунікації сучасного суспільства
Тому сучасне суспільство зацікавлене у створенні єдиної розгалуженої інформаційної системи. Але для того щоб інформаційна система...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconВиховне значення дум та історичних пісень
Магічну силу має народна пісня невід'ємна частка історії, соціального життя, побуту кожного народу. Її суспільне значення, природну...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconМетодичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв»
Дозвілля – невід’ємна частина життя людини І суспільства. Сучасне суспільство вимагає нових форм в організації дозвілля, задоволенні...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconМіжнародний фонд “відродження”
Міжнародного фонду “Відродження” (мфв) було підтримання громадських ініціатив І ви­конання власних операційних проектів, що спрямовані...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconСоціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності
Нформаційно-комунікаційна складова процесу управління: підходи до застосування інструментарію соцмереж
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconМетодичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури І мистецтв І-ІІ рівнів акредитації
Виробнича практика є невід’ємною складовою частиною процесу підготовки молодших спеціалістів у галузі культури спеціалізації „Народна...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconУкладач: доцент, кандидат філологічних наук Грицюта Н. М. Історія реклами та зв’язків з громадськістю робоча навчальна програма для студентів спеціальності „Реклама та зв’язки з громадськістю”
Реклама та зв’язки з громадськістю”. Рекомендується викладати на І курсі протягом 1 семестру обсягом 72 години з них лекцій 18 год.,...
Політична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу iconМіністерство юстиції України Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області Полтавське міське управління юстциії «Реклама в українському законодавстві»
Л. С., Ємець В. М. Реклама в українському законодавстві – Полтава: Полтавське міське управління юстиції, 2015. –45с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка