Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації



Сторінка10/14
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.89 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Примітка: дослідження відбувалося у вересні – жовтні 2007 р., вибірка – 300 осіб.
Третій крок. Зважаючи на одержані кваліфікаційні показники, результати тестування кожного з учасників подавалися наочно у двох формах – графіка або дискограми. Причому усереднені дані в обох випадках фіксувалися штриховою лінією. Для прикладу наводимо психологічні профілі студентки І курсу факультету педагогіки і психології Кримського гуманітарного університету Олени С. (див. рисунок 2.6), 18 років.


Рис. 2.6. Психологічні профілі відповідальності студентки
Олени С.
(за даними дослідження, проведеного 19 вересня 2007 р.)
Вибір молоді віком 18−35 років для нашого дослідження у серпні-вересні 2007 р. був зумовлений важливим етапом у житті молодого покоління, коли «людина не тільки оволодіває різними соціальними ролями, а й формує свої соціальні очікування, створює систему ціннісних орієнтацій, інтересів, ідеалів, стає активним повноправним членом суспільства» [цит. за: 29, с. 9], а також спричинений віковими особливостями. Для цього віку характерні, зокрема, юнацький романтизм і максималізм, неприйняття «дорослого» скептицизму, активні пошуки сенсу життя, абстрактні уявлення про те, як «повинно» бути. Все це робить молодь благодатним середовищем для пропагандистського впливу. У період юності та молодості виявляється здатність людини «активно й свідомо брати участь у житті суспільства, прилучатися до соціальних норм громадянського життя, усвідомлювати своє місце серед інших» [71 с. 8]. У цей час виникає бажання не лише відповідально діяти, а й самореалізовуватися як громадянин.

Усереднені дані дослідження відповідальності молоді у трьох регіонах України (табл. 2.7) виявляють певні особливості як у рівнях загальної відповідальності студентів і старшокласників, так і в розвитку її окремих компонентів. Скажімо, дещо вищі показники відповідальності властиві юнакам і дівчатам західного регіону порівняно з центральним (+5,39% усереднених оцінок), а особливо, з південним (+9,72%). Вочевидь близькість до Європи та її соціально-культурних, у тому числі освітніх, стандартів має позитивний вплив на формування загалу соціально зрілих особистостей. Порівняно з графіком усереднених результатів запорізьких ліцеїстів за першими трьома компонентами (когнітивний, емоційно-мотиваційний і поведінково-вольовий), що майже повністю збігається з ламаною статистичних норм, за цими ж параметрами студенти південного регіону відстають від них (-1,1, -1,95, -1,61 балів відповідно), а західного – випереджають (+0,98, +0,99 і +1,18). Що стосується духовного потенціалу молоді з різних куточків України, то тут картина має дещо інший вигляд: найнижчий усереднений показник духовної складової відповідальності мають юнаки і дівчата центрального регіону (14,01 балів), неістотно вищий – південного (14,37 балів) й помітно вищий – західного (16,25 балів).


Таблиця 2.7.

Зведені результати дослідження студентів і старшокласників
у різних регіонах України за тестом
«Наскільки Ви відповідальна особистість?»


(вересень – жовтень 2007 р., вибірка 300 осіб)

Регіон України, освітні заклади

Компонент відповідальності:

усереднений бал (макс. 25)

Усереднений коефіцієнт відповідальності особистості, %

(макс. 100)

Когнітивний

Емоцій-но-мотиваційний

Поведінково-вольовий

Морально-духовний

Центральний:

Академічний ліцей при Запорізькому національному
університеті
(вибірка 100 осіб)

10,90

14,70

14,56

14,01

54,17

Південний:

Кримський гуманітарний університет (вибірка 100 осіб)

9,80

12,75

12,92

14,37

49,84

Західний:

Тернопільська філія Європейського університету і Тернопільський національний економічний університет (вибірка 100 осіб)

11,88

15,69

15,74

16,25

59,56




Резюме. За результатами досліджень, можемо констатувати, що для молоді характерний нижче середнього рівень політичної активності. Вочевидь, причинами цього не є байдужість або безвідповідальність. Ця категорія народонаселення не прагне повною мірою брати участь у політичних процесах через відсутність переконливих і значущих стимулів до конструктивної політичної активності. Остання стала нормою, на жаль, тільки під час виборів, оскільки оплачується за ту чи іншу агітаційну роботу, за окремий голос. У зв’язку з такою ситуативною комерціалізацією політики молодь втрачає до неї суто альтруїстичний інтерес та бажання займатися нею щоденно, а тим більше професійно.

Література.

  1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 196 с.

  2. Агеев В. С. Психологическое исследование социальных стереотипов / В. С. Агеев // Вопросы психологии. – 1986. – №1. – С. 95–101.

  3. Адорно Т. Исследование авторитарной личности / Т. Адорно. − М., 2001.

  4. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Политические исследования. – 1992. – № 4. – С. 122−135.

  5. Андреева Г. М. Социальная психология: учебник [для высших учебных заведений] / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-Пресс, 1998. – 376 с.

  6. Анцыферова Л. И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2. – № 2. – С. 16–26.

  7. Баранова С. В. Професійна відповідальність в управлінській діяльності (соціально-психологічний аспект) : монографія / С. В. Баранова. – Луганськ : Світлиця, 2006. – 200 с.

  8. Баранова С. В. Соціально-психологічна характеристика відповідальності особистості / Третьяченко В. В., Баранова С. В., Бохонкова Ю. О. та ін. // Психологічна культура особистості в умовах глобалізації світу: монографія [за заг. ред. В. В. Третьяченко]. − Луганськ : Світлиця, 2006. – С. 49–96.

  9. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.

  10. Бех І. Д. Відповідальність особистості як мета виховання / І. Д. Бех // Початкова школа. – 1994. – № 9–10. – С. 4–8.

  11. Боришевский М. И. Теоретические основы самосознания / М. И. Боришевский // Психологические особенности самосознания подростка. – К. : НИИ психологии УССР, 1980. – С. 5–34.

  12. Боришевський М. Й. Громадянська спрямованість як міра соціальної відповідальності особистості. / М. Й. Боришевський // Педагогічна і психологічна науки в Україні. Т. 3. – К. : Педагогічна думка, 2007. – С. 93–103.

  13. Боришевський М. Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів: дис... докт. психол. наук : спеціальність 19.00.07. / М. Й. Боришевський.  – К., 1992. – 77 с.

  14. Браун С. Совершенствование души / С. Браун; [пер. с англ.]. – К. : София, 2004. – 352 с.

  15. Вилюнас В. К. Психология развития мотивации / В. К. Вилюнас. – СПб. : Речь, 2006. – 458 с.

  16. Гаевая Т. Г. Моральная ответственность как качество личности: автореф. дис. … канд. психол. наук : специальность 19.00.05. / Т. Г. Гаевая. – М., 1984. – 18 с.

  17. Голіна І. В. Місце громадянської активності у процесі формування особистості як суб’єкта політичного життя / І. В. Голіна, Л. О. Кияшко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2007. – № 771.– Вип. 38.– С. 54–58. − (Серія: «Психологія»).

  18. Головаха Е. И. Социальное безумие. История, теория и современная практика / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К. : Абрис, 1994. – 163 с.

  19. Гончаров Д. В. Теория политического участия / Д. В. Гончаров. – М. : Юрист, 1997. – 206 с.

  20. Гуменюк О. Громадянська віповідальність у контексті політичного сьогодення / О. Гуменюк // Психологія і суспільство. – 2008. – № 2. – С. 65–74.

  21. Гуменюк О. Методологічний аналіз засадничих передумов становлення громадянської відповідальності молоді / О. Гуменюк // Вітакультурний млин. – 2008. – Модуль 7. – С. 10–13.

  22. Гуменюк О. Психологічний аналіз громадянської від­повідальності особистості / О. Гуменюк // Психологія і суспільство. – 2007. – № 4. – С. 81–92.

  23. Дигуров А. К истории изучения мотивационной составляющей политического поведения и электорального участия / А. Дигуров // Електронний ресурс. − Режим доступу : www.viu-online.ru/science/publ.

  24. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология / Г. Г. Дилигенский. – М., 1994. – 304 с.

  25. Дитер Герберт. Организационная психология. Человек и организация / Герберт Дитер, Лутц фон Розеншталь; [пер. с нем.]. – Х. : Гуманитарный центр О. А. Шипилова, 2006. – 624 с.

  26. Донченко Е. А. Социетальная психика / Е. А. Донченко. – К. : Наукова думка, 1994. – 208 с.

  27. Донченко О. А. Архетипи соціального життя і політика : монографія. / О. А. Донченко. – К. : Либідь, 2001. – 334 с.

  28. Завадская Ж. Е. Воспитание ответственности у старшеклассников / Ж. Е. Завадская, Л. В. Шевченко. – Минск, 1981. – 152 с.

  29. Завгородня Т. Свобода вибору і відповідальність як ціннісні орієнтири майбутнього педагога / Т. Завгородня // Молодь і ринок. – 2007. – № 8. – С. 8–12.

  30. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2006. – 512 с. – (Серия: «Мастера психологии»).

  31. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Инглхарт // Полис. – 1997. – № 4.

  32. Ирхин Ю. В. Мотивы политические / Ю. В. Ирхин // Полит. энцикл. : в 2-х т./ [науч.-ред. совет: председ. Ю. Г. Семигин]. – М., 2000. – Т.1. – С. 743–744.

  33. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас; [пер. з нім.]. – К. : Лібра, 2001. – 400 с.

  34. Казміренко В. П. Соціальна психологія організацій / В. П. Казмиренко : монографія. – К. : МЗУУП, 1993. – 384 с.

  35. Кара-Мурза С. П. Манипуляция сознанием / С. П. Кара-Мурза. – М. : Алгоритм, 2000. – 688 с.

  36. Кияшко Л. О. Політична соціалізація та репрезентація у свідомості молоді соціально-ідеологічних понять. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави / Л. О. Кияшко // Зб. наук. праць / [за заг. ред. М. М. Слюсаревського: упоряд. В. О. Васютинський, О. А. Лещинська]. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 5/6. – С. 236–246.

  37. Кияшко Л. О. Впливи ідеологічних стереотипів на політичну участь громадян / Л. О. Кияшко // Наукові студії із соціальної та політичної психології – К. : ІСПП АПН України, 2008. – Вип. 19(22). – С. 86–196.

  38. Кияшко Л. О. Психологічні детермінанти політичної участі молоді / Л. О. Кияшко, А. О. Краснякова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології Костюка АПН України / [за ред. С. Д. Максименка, В. Д. Потапової]. – К., 2008. − Т. ХV,ч. 1. – 458 с.

  39. Климова К. А. О формировании ответственности у детей 6–7 лет / К. А Климова // Формирование коллективных взаимоотношений у детей старшего дошкольного возраста. – М. : Наука, 1968. – С. 328–353.

  40. Колесов Д. В. Целостность и целеполагание. Феномен «тупикового успеха» / Д. В. Колесов // Мир психологии. – 2004. – № 4. – С. 70–78.

  41. Комісаров В. Громадянське суспільство: виднокола істини чи форма політичної маніпуляції / В. Комісаров // Психологія і суспільство. – 2007. – №1. – С. 81–85.

  42. Коршунова Л. Е. Формирование ответственного отношения личности к труду в производственном коллективе / Л. Е. Коршунова // Роль трудовых коллективов в коммунистическом воспитании трудящихся. – Л., 1975. – Ч. 2. – С. 154–165.

  43. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк [за ред. Л. М. Проколієнко]. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.

  44. Кочаран І. О. Вплив сімейного виховання на формування особистісного симптомокомплексу відповідальності / І. О. Кочаран // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 17 (20). – С. 90–98.

  45. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.

  46. Макклелланд Д. Мотивация человека. / Д. Макклелланд.СПб. : Питер, 2007. – 672 с.:ил. – (Серия: «Мастера психологии»).

  47. Медведева С. М. Проблема политического стереотипа в зарубежной политической психологи / С. М. Медведева // Политическая психология: Хрестоматия. — М. : Аспект-Пресс, 2007. – 448 с.

  48. Мелешкина Е. Ю. Политическое поведение / Е. Ю. Мелешкина // Политический процесс: основные аспекты и способы анализа : сб. учеб. материалов. – М. : ИНФРА-М; Весь мир, 2001. – 427 с.

  49. Меренков А. В. Политические стереотипы студенчества / А. В. Меренков // Социологические исследования. – 1992. – №8. – С. 84 – 90.

  50. Муздыбаев К. Психология ответственности / К. Муздыбаев. – Л. : Наука, 1983. – 240 с.

  51. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения / Н. Ф. Наумова. – М. : Наука, 1988. – 200 с.

  52. Обуховский К. Галактика потребностей / К. Обуховский. – СПб., 2003. – 246 с.

  53. Огренич Н. М. Педагогічні умови формування соціальної відповідальності учнів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт / Н. М. Огренич. – Миколаїв: ОІППО, 2005. – 144 с.

  54. Ольшанский Д. В. Политическая психология / Д. В. Ольшанский. – СПб. : Питер, 2002. – 576 с.

  55. Пантюк Т. Громадянська освіта та виховання як не­обхідні складові загальної культури особистості / Т. Пантюк // Молодь і ринок. – 2007. – № 8. – С. 65–68.

  56. Плющ  А. Н. Особенности мотивации политической деятельности / А. Н. Плющ. // Психология власти – 2008 : материалы Второй международной конференции 14 – 15 января 2008 / [под науч. ред. А. И. Юрьева. – СПб., 2008. – С. 212–218.

  57. Політична освіта в сучасній школі: психологічна модель: наук.-метод. посібник / за ред. І. В. Жадан. – К. : – 190 с.

  58. Рагозін М. П. Демократія від А до Я: словник-довідник / М. П. Рагозін. – Донецьк : Донбас, 2002. – 203 с.

  59. Райс Стівен. Кто я? Практическая психология для всех. / Стівен Райс. – Х. : Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2004. – 336 с.

  60. Растигеев П. П. Социально-психологические основы ответственности : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук. / П. П. Растигеев. – Л., 1971. – 13 с.

  61. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М. : АНП РСФСР, 1946. – 704 с.

  62. Рубинштейн С. Л. Человек и мир / С.  Л. Рубинштейн // Проблемы общей психологии. – М. : Педагогика, 1973. – С. 255–385.

  63. Русина Н. А. Изучение оценочных эталонов и социальных стереотипов с помощью семантических измерений / Н. А. Русина // Вопросы психологии. – 1981. – №5. – С. 96 – 105.

  64. Савчин М. В. В. О. Сухомлинський про психологію відповідальності дитини / М. В. Савчин // В. О. Сухомлинський і сучасність: наук.-метод. зб. – К., 1994. – Вип. 1. – С. 96–100.

  65. Савчин М. В. Вивчення відповідальності особистості методом аналізу цілісних життєвих ситуацій / М. В. Савчин // Зб. наук. праць: філософія, психологія, соціологія. – Івано-Франківськ : Плай Прикарпатського ун-ту, 1998. – Вип. 3. – С. 67–75.

  66. Савчин М. В. Відповідальність та ініціатива у політиці / М. В. Савчин // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: матеріали Всеукр. наук. конф. – К., 1995. – С. 238–241.

  67. Савчин М. В. Відповідальність як соціально-психологічна якість людини: принципова схема функціонування / М. В. Савчин // Гуманізм. Людина. Свобода: тези доповідей людинознавчих філософських читань. – Дрогобич, 1991. – С. 196–198.

  68. Савчин М. В. Конфлікти відповідальності в управлінській діяльності / М. В. Савчин // Нові підходи до організації і проведення лікування, реабілітації та рекреації в умовах курорту: матеріали науково-практ. конф. – Трускавець, 1995. – С. 224–225.

  69. Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки / М. В. Савчин. – К. : Україна-Віта, 1996. – 130 с.

  70. Сидорова Т. Н. Особенности социальной ответственности у старшеклассников / Т. Н. Сидорова // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. –
    С. 56–62.

  71. Снігур Л. А. Психологія становлення громадянськості особистості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук: спеціальність 19.00.07. / Л. А. Снігур. – К., 2005. – 32 с.

  72. Татаурова Г. П. Психологічні особливості формування відповідального ставлення до вивчення іноземної мови у студентів вищих навчальних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спеціальність 19.00.07 / Г. П. Татаурова. – К., 2007. – 21 с.

  73. Тоба М. В. Психологічні особливості та засоби оптимізації політичного самовизначення старшокласників / М. В. Тоба. – К. : ІСПП АПН України, 2007. – 160 с.

  74. Узнадзе Д. Н. Психологические исследования / Д. Н. Узнадзе. – М. : Наука, 1966.

  75. Фанталова Е. Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта. Самара : Бахрах, 2001. – 111 с.

  76. Філософський словник [за ред. В. І. Шинкарука]. – К. : Українська радянська енциклопедія, 1986. – 798 с.

  77. Фрейд З. Введение в психоанализ: лекции / З. Фрейд. – М. : Наука, 1989. – 456 с.

  78. Фромм Э. Психоанализ и этика / Э. Фромм. – М. : Республика, 1990. – 430 с.

  79. Фурман А. В. Психокультура української ментальності / А. В. Фурман. – Тернопіль : Економічна думка, 2002. – 132 с.

  80. Фурман А. В. Психологія Я-концепції : навчальний посібник / А. В. Фурман, О. Є. Гуменюк. – Львів : Новий Світ-2000, 2006. – 360 с.

  81. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник / В. Б. Шапар. – Х. : Прапор, 2007. – 640 с.

  82. Шестопал Е. Б. Политическая психология: учеб. для студ. вузов / Е. Б. Шестопал. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М. : Аспект-Пресс, 2007. – 427 с.

  83. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. П. Шляхтун. – К. : Либідь, 2002. – 527 с.

  84. Юнг К. Архетип и символ / К. Юнг. – М. : Ренессанс,1991.

  85. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени / К. Г. Юнг. – М. : Прогресс, 1993. – 310 с.

  86. Юрьев А. И. Глобализация как новая форма политической власти, изменяющая человека и миропорядок / А. И. Юрьев [под ред. В. Ю. Большакова]. – СПб., 2002. – С. 237–240.

  87. Ядов В. А. Диспозиционная концепция личности / В. А. Ядов // Социальная психология. – Л., 1979.

РОЗДІЛ 3.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ

3.1. Прийняття рішення – невід’ємна складова політичної участі

Особливості організації політичного життя і перебіг політичних подій в Україні актуалізують інтерес до проблеми політичної участі та особливостей прийняття громадянами рішень стосовно реальної політичної участі. Політична участь базується на певному когнітивному конструкті, який опосередковує сприймання суспільних і політичних подій, впливає на особистісне та інституційне формування їхніх оцінок та забезпечує реагування на зазначені події. Політична участь виявляється у різноманітних актах поведінки індивіда, значна частина яких супроводжується прийняттям рішень. Вміння приймати рішення та набуття цього вміння впливають на здійснення політичної участі, її спрямованість та якість. Вивчення особливостей прийняття рішення уможливлює формування системи впливів на прояви політичної участі, на її реалізацію у повсякденному житті. Процес прийняття рішення та його результат розкривають принципи, на основі яких сформувалася політична участь певної особи, групи осіб або інституції на визначений момент часу. Вони ж вказують і на можливості ситуативного впливу на політичну участь та її подальші зміни. Прийняття рішення як акт і його властивості встановлюють певні межі для дій індивіда і визначають його політичну поведінку. Особа, яка, наприклад, вирішує взяти участь у військовому заколоті, своїм рішенням позначає до певної міри і репертуар своїх наступних дій. Тісний зв'язок між рішенням і відповідною спрямованістю його реалізації на рівні поведінки відображає прогностичну цінність досліджень процесу прийняття рішення.

Важливим аргументом необхідності вивчення акту прийняття рішення є саме функціонування політичної системи. Будь-яка політична система постійно потребує від своїх діячів прийняття рішень. При цьому зміст і значущість рішень, що приймаються, визначаються ступенем їхнього залучення до ієрархії політичної системи. Це можуть бути як стратегічні політичні рішення, що приймаються на вищих щаблях влади (наприклад, проведення дострокових парламентських виборів, зміна військової доктрини, вступ у ЄС, у НАТО), рішення середнього рівня значущості (кого включити до складу офіційної делегації, на чому зробити наголос у переговорах тощо), так і рішення стосовно буденних ситуацій (про підпис громадянина під зверненням до влади, участь у мітингу і т. ін.). При цьому аргументованість прийнятих рішень істотно впливає на їх виконання та висвітлення у мас-медіа, на їх сприйняття населенням.

Якщо зважити на те, що суб’єктом політичної участі за певних умов може бути ще не до кінця сформована особистість, нездатна до самостійного критичного мислення, то стає зрозумілою важливість вміння приймати рішення щодо політичної участі молоді. Навчання оптимального прийняття рішень мало б стати невід’ємною складовою формування політичної культури в системі освіти. Факти використання підлітків − учнів профтехучилищ та студентів ВНЗ у політичних акціях виявляють особливу роль викладачів середніх шкіл. Саме вони могли б підготувати своїх вихованців до свідомого прийняття рішення у життєвих ситуаціях, на уроках історії та суспільствознавства, розглянути й у формі гри змоделювати, як приймаються рішення особою щодо участі у політичних подіях. Процес прийняття рішення як такого, а особливо, щодо політичної участі, мав би бути окремою темою у програмі гуманітарного циклу ВНЗ.

Прийняття рішення – це особливий акт людської діяльності, який поєднує якісно різні рівні політичної участі – від простого громадянина-виборця до президента країни. Тому його дослідження може відкрити нові підходи до висвітлення та формування подій політичного життя, до розробки відповідної системи впливів. Останнє, однак, є окремим завданням, що виходить за межі цієї монографії. У цьому розділі зосереджено увагу на особливостях прийняття рішення молоддю щодо політичної участі. Як предмет дослідження взято якості рішень молоді в ситуаціях релевантних для маніфестації рівня політичної участі.

Будь-яке рішення починається із сприйняття проблемної ситуації і пошуку пропозицій щодо її розв’язання. Реалії як повсякденного, так і політичного життя містять значну кількість ситуацій, в яких особа має надати перевагу одній із щонайменше двох пропозицій. При цьому під прийняттям рішення розуміють набуття однією з пропозицій певної переваги щодо інших (Jungermann, Pfister, Fischer, 2005). Пропозиціями можуть бути як об’єкти (версії розроблюваного закону, політичні партії, місця для проведення політичних заходів тощо), так і певні дії (зокрема, спосіб голосування, участь у політичному пікеті, підтримка/відхилення нової партійної програми). При цьому кожна з пропозицій подається у контексті певних ситуацій, які можуть істотно різнитись і впливати на прийняття рішення. Можна виокремити ситуації, коли рішення приймаються в умовах стресу або обмеження певного ресурсу. Вирізняються ситуації з надлишком/нестатком часу, з обмеженим людським, організаційним або фінансовим ресурсом. Не менш важливим є також інформаційний ресурс, причому як надлишок, так і нестача інформації можуть істотно впливати на обрану стратегію прийняття рішення та на його перебіг.

У всіх означених випадках суттєвим є те, що особа надає перевагу певній пропозиції хj порівняно з усіма іншими можливими пропозиціями із множини Х={хі}, і=(1, n), n≥2. Надання переваги одній пропозиції з їхньої множини і є прийняттям рішення. Прийняття рішення як процес маніфестує себе в реальному житті тоді, коли ми чуємо слова: «Мені треба це обдумати», «Я зараз зважую всі «за» і «проти» щодо даної пропозиції», «Я не можу прийняти рішення». Маніфестація процесу прийняття рішення є маркером для можливості втрутитися в поведінку суб’єкта і надати їй певної спрямованості. Однак у деяких випадках рішення приймаються блискавично без тривалого роздумування, наприклад, коли проблема тривіальна і її рішення практично заздалегідь відоме або коли є загроза життю і особа має обмежений ресурс часу чи інший обмежений ресурс. У таких випадках набагато складніше втрутитися у процес прийняття рішення без попередньої підготовки обставин або заздалегідь сформованих факторів впливу.

У політичному житті також прийняття рішення відбувається як за наявності достатнього бюджету часу, так і за його відсутності – блискавично, особливо, коли є необхідність оперативного реагування на розвиток політичної ситуації або на хід політичної дискусії. Пригадаймо рішення про захоплення будови Генеральної прокуратури України силами спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України за наказом очільника цього міністерства в 2006 р., блискавичну реакцію Російської Федерації на пропозицію щодо надання кредиту Ісландії під час фінансової кризи 2008 р., терміновий візит до м. Тбілісі президентів чотирьох країн під час грузинсько-російського конфлікту 2008 р. Прийняття таких швидких рішень у відповідальні моменти демонструє як переваги, так і недоліки систем, у яких ці рішення генерувалися. Тим часом вірні швидкі рішення дають шанс політичному актору хоча б на короткий термін стати лідером у розгортанні політичної ситуації, а отже, підсилюють його вплив на формування напряму подальшого розвитку ситуації.

Надалі розглядатимемо процес прийняття рішень переважно у ситуаціях, коли особа має достатньо часу на свідоме його обґрунтування. Звичайно, це не означає, що при цьому особа усвідомлює всі процеси і компоненти, які опосередковують прийняття рішення. Останнє відкриває певні можливості для стороннього маніпулювання прийняттям рішення, наприклад, за допомогою фреймінгу або праймінгу (Kahneman D. & Tversky A., Bazeman M. H., Fagley N. S., & Miller P. M.).

На сьогодні у вивченні процесу прийняття рішення є достатня кількість відкритих питань. Ось лише деякі з них. Особа, приймаючи рішення, не завжди має змогу розрахувати вірогідність настання тих чи інших наслідків. Виникає суб’єктивна невпевненість. Тож відкритим залишається питання про те, як формуються оцінка вірогідності майбутніх подій та оцінка суб’єктом власної невпевненості, а саме тієї, що пов’язується з можливими наслідками прийняття рішення. Прогнозуючи наслідки прийнятого рішення, суб’єкт не в змозі охопити весь перелік імовірних наслідків свого рішення. Виникає питання, які наслідки прийняття рішення будуть передбачені, а які ні. Не менш цікаве питання, від чого залежить антиципація, або ігнорування конкретного наслідку.

У процесі прийняття рішення із множини пропозицій перевага надається одній. Але чи особа справді розглядає всі пропозиції, приймаючи рішення, чи вона лише шукає і обирає «першу найкращу» пропозицію або першу пропозицію без негативних наслідків? Тож відкритим залишається на сьогодні питання про глибину «занурення» суб’єкта у множину пропозицій. Інше, не менш важливе, питання про те, як і коли особа усвідомлює наявність ситуації, що дає їй можливість чи ставить її перед необхідністю прийняття рішення (H. Jungermann, H.-R. Pfister, K. Fischer). Тобто йдеться про те, за яких умов особа сприймає ситуацію як таку, що потребує прийняття рішення. Відповідь на це питання прокладає межу між політичною пасивністю і активністю. Набуття вміння вчасно розпізнавати актуальні виклики і можливості життєвих ситуацій є ключовою ознакою становлення не тільки політично активної особистості, а й особистості, яка усвідомлює власну свободу у виборі життєвого шляху і відповідальність за свій вибір. Дослідження даної проблеми мало б зробити внесок у формування політично активної молоді з високим рівнем громадянської відповідальності.

Потребують вивчення питання: коли і за яких умов прий-няття рішення блокується самим суб’єктом, як здійснюється в подальшому оцінка власного прийнятого рішення. Не менш цікавим є вивчення зміни бачення проблемної ситуації після прийняття рішення. Означені проблемні питання підкреслюють саме процесуальність прийняття рішення. Отже, прийняття рішення слід розглядати як складний когнітивний процес з багатьма змінними. Донесення до свідомості молоді факту процесуальності прийняття рішення та надання цьому процесу більшої рефлективності мало б підвищити відповідальність за прийняття рішення та вплинути на якісні аспекти політичної участі. Пригадаймо студентську політичну активність у різних куточках України наприкінці правління Л. Д. Кучми. Вона означена послідовністю яскравих рішень. Ось лише один із таких ланцюжків «рішення-акція»: рішення влади про об’єднання двох сумських ВНЗ в один університет, рішення студентів про спротив рішенню влади, спроби тиску на студентів адміністрацією ВНЗ, рішення сумських студентів «іти на Київ», прийняття рішення суду про заборону на пересування протестуючих студентів у напрямку Києва, яке набуло підтримки у владному рішенні відловлювати студентів силами МВС України на дорогах Сумщини; вже у відповідь на це рішення спонтанне, але логічне рішення студентів із західних регіонів підтримати студентів м. Сум. Послідовність прийнятих рішень та відповідних актів поведінки чітко відображає динаміку політичних подій того часу та позначає втрачені і використані можливості впливу на розвиток ситуації.

Центральним для психологічних досліджень процесу прийняття рішення є уявлення про людину як певну систему з обробки інформації. Це уявлення пов’язане з когнітивною революцією у психології в 70-ті роки XX ст. (U. Neisser, 1967). Зміни в парадигмі відкрили нові перспективи для досліджень процесу прий-няття рішення. Нового значення набула когнітивна складова і її вплив на формування поведінки. Дослідники когнітивної психології (А. Tversky, D. Kahneman, M. H. Bazeman, G. Gigerenzer, R. Thaler, H. Jungermann) виходять з того, що інформація про наявні пропозиції вибору, події у світі і наслідки власних дій сприймається, активізується завдяки зверненню до пам’яті, потім обробляється відповідно до структури і функцій когнітивної системи. Результатом такої обробки можуть бути, наприклад, як розширення спектра усвідомлених пропозицій вибору, так і оцінка наслідків власного вибору. Таким чином, відкрилась можливість більш детально досліджувати процеси на кожному з таких етапів. В межах цього підходу прийняття рішення – це когнітивний процес з багатьма змінними, що характеризується цілеспрямованістю і перебігом за певними правилами, в результаті якого надається перевага одній пропозиції із їх сукупної множини. Таким чином робиться відокремлення прийняття рішення від інших когнітивних функцій, наприклад, від сприйняття, мови або пам’яті. Сприйняття в цьому процесі слугує орієнтації у сукупності наявних стимулів, мова є функцією вираження і комунікації між наявними змістами за допомогою слів, пригадування уможливлює отеперішнення (переніс у теперішнє) раніше збереженої інформації. Уявлення забезпечує аналіз можливого розгортання подій у майбутньому. Специфічна ознака процесу прийняття рішення полягає в тому, що відбуваються більш або менш свідоме порівняння і оцінка бажаності наявних пропозицій. Тобто прийняття рішення – це процес порівняльного оцінювання і вибору.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації icon1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психологічні чинники релігії
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconМіністерство освіти, науки, молоді та спорту України Відділ освіти,молоді та спорту Хмельницької рда
Основне завдання сучасної середньої загальноосвітньої школи – дати молодому поколінні глибокі, міцні знання з точних наук, виробити...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПрограма навчальної дисципліни воєнно-політична історія україни
Метою викладання навчальної дисципліни “Військово-політична історія України” є засвоєння студентами знань з основних питань військово-політичної...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconСекція мовознавство гендерні чинники в політичному дискурсі
...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПолітична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу
Рівень та характер політичних знань, оцінок та дій громадян, на яких здійснює вплив політична реклама, визначає стан політичної культури...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconАнотація дисципліни
У ній виділяється низка напрямів: політико-психологічні аспекти макрополітичних явищ; психологічні особливості політичних систем;...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconГромадськість у функціонуванні судової влади кравчук валентина Миколаївна
Конституції України, та принципу участі громадян в управлінні державними справами, встановленого ст. 38 Конституції України, важливими...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconТема політичні наслідки Другої світової війни для України
Плани семінарських занять з курсу «Політична історія України» для студентів 4 курсу факультету журналістики


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка