Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації



Сторінка14/14
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.89 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

4.2. Психологічні особливості впливу громадських організацій на особистість молодої людини

В житті існує безліч ситуацій, коли одна людина впливає на поведінку, діяльність, вчинки, стани, думки, почуття, волю, мислення іншої. Зміст і форми такого діяння надзвичайно різноманітні, оскільки можуть охоплювати не лише особу, а й групу, організацію чи соціум.

Саме фундаментальне обґрунтування проблеми впливу може визначити "логіку розгортання, розвиток та основне "надзавдання" соціальної психології як науково-практичної дисципліни, вказати на найпроблемніші вузли дотику психологічної науки, суспільної практики і соціального замовлення" [29, с. 279]. Зазначимо, що "внесок психології в суспільну практику при розв'язанні проблеми активізації людського чинника був би відчутніший, якби вдалося узагальнити та класифікувати традиційно використані в різних сферах практики способи і прийоми впливу на поведінку людей. Тим самим був би закладений фундамент для конкретизації рекомендацій щодо їх застосування" [15, с. 12].

У природі людського співжиття існують різноманітні впливи, котрі мають відмінні структуру, закони, принципи. Відомо, що одні спричиняють певні зміни у формах людської активності (поведінка, діяльність, спілкування, вчинок), інші – у мотивації, пізнавальних процесах, ще інші – в емоційно-вольовій сфері особистості. Відтак ефект психологічного впливу стосовно людини позначається і на перебігу суб'єктивних характеристик – її потребах, настановах, ставленнях, здібностях. Ось чому окреслена проблематика має неперехідне значення для організації будь-якої суспільної роботи, у тому числі навчально-виховної практики.

Проблемам психологічного впливу, як відомо, присвячено чимало досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців-психологів. Зокрема, Г. О. Ковальов обґрунтував взаємозв'язок стратегій, парадигм та класів, що є основою формування таких реальностей людини, як індивід, суб'єкт діяльності, особистість та індивідуальність [20, 21]; Г. М. Андреєва визначила психологічні способи впливу у процесі спілкування, чинники соціалізації та об'єднання осіб у групу [3]; Т. С. Кабаченко розробила методи психологічного впливу, що забезпечують процес актуалізації активності кожного [20]; В. П. Шейнов виявив передумови та запропонував технологію прихованого управління і маніпуляції у сфері традиційних та нетрадиційних способів впливу на людину [35]; С. Н. Сидоренко запропонував класифікацію видів діяння і протистояння [28]; Г. О. Балл, М. С. Бургін здійснили детальний аналіз психологічного впливу в контексті його педагогічного значення [4]; А. В. Фурман встановив ритмо-потоки впливів організованого соціуму на психокультурний розвиток людини [32]; Е. М. Ященко виокремила види впливів: комунікативний, перцептивний, інтерактивний у процесі становлення особистості [37]; В. В. Знаков здійснив аналіз маніпуляцій і макіавеллізму як дещо схожих і водночас відмінних психологічних феноменів та з'ясував їхній вплив на взаєморозуміння осіб у процесі спілкування [13]; В. Паккард дослідив можливості підпорогового (сублімального) впливу на психіку людини; Г. Джеральд і М. Дейч класифікували типи (види) соціального впливу, що зумовлюють зміни у поведінці індивіда під час дослідження феномена конформності; Р. Чалдіні сформував принципи психологічного діяння, що пояснюють вияв емоцій, механізм мотивації прийняття рішень [34]; Ф. Зімбардо та М. Ляйппе зосе­редили увагу на соціальному впливові, спрямованому на систему настанов та її компоненти [12]. Водночас, висвітлюючи тематику психологічного впливу, відзначимо науковців, чиї праці присвячені дослідженню проблем групового тиску (Г. Тард, Г. Лебон, Г. Олпорт, В. М. Бехтерев), конформізму (М. Шериф) та ін.), групової поляризації (С. Московічі), дифузії відповідальності у групі (М. Уоллач, Н. Коуган, Д. Бем), іміджу (В. М. Шепель), соціального впливу (В. В. Москаленко, В. О. Татенко). На розробку принципів психологічного діяння також вплинули відомі концепції, розроблені у науково-інтерпретаційному форматі когнітивного напрямку західної соціальної психології, а саме: когнітивної відповідності (М. Гайдеггер, Л. Фестінгер), атрибуції і самоатрибуції (С. Шехтер, Дж. Сінгер), атракції (Т. Ньюкомб), самовиховання (Д. Бем), управління враженнями (Дж. Тедеші), інтенсивного впливу (М. Розенберг) та ін.

Однією з важливих проблем, що має вирішальне значення для поліпшення теоретичної і практичної складових суспільного буття, є визначення закономірностей психологічного впливу на осіб, професійні громади, малі і великі групи. Обґрунтування законів і практичних методів організації такого впливу сприятиме підвищенню ефективності взаємин (передусім ділового і неформального спілкування) у найскладнішій сфері "людина – людина". Водночас це дасть змогу зробити реальний поступ на шляху гуманізації стосунків між ними не тільки у системі національної освіти, а й у суспільному житті країни.

Соціальний вплив став об'єктом ретельної дослідницької уваги соціальних психологів, які мають на меті розкрити механізми, особливості та умови ефективності його застосування. Одним з важливих питань, які намагаються з'ясувати соціальні психологи, є, зокрема, таке: які саме зміни відбуваються у людини під впливом інших і які фактори детермінують ці зміни. Відомо, що навіть в умовах простого об'єднання однорідної праці багатьох людей їхня сумісна сила перебільшує суму індивідуальних сил цих осіб, бо внаслідок контакту і змагальності, спричиненої цим контактом, відбувається збільшення енергії. Вже сам суспільний контакт зумовлює змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб.

Значний інтерес у цьому плані викликають соціально-психологічні дослідження, зокрема О. В. Петровського, які підтверджують існування в організації механізмів, що посилюють індивідуальні здібності. Під впливом взаємодопомоги, єдності цілей, передачі колективного досвіду, стимулювання навчання у членів колективу формуються такі типові риси, як інтерес, «смак» до сумісної праці, до саморозвитку, творче ставлення до праці, свідоме і принципове ставлення до громадської роботи. Все це створює умови, які формують та розвивають закладені в людині здібності до соціальної взаємодії.


4.2.1 Механізм соціальної взаємодії як чинник
активізації потенційних можливостей людини

Соціальна взаємодія, на відміну від імпульсивних, рефлексивних дій, ніколи не відбувається миттєво. До її здійснення у свідомості діючої особи має виникнути стійка спонука до активності. Спонука здійснення дій називається мотивацією. Мотивація як елемент організації соціальної взаємодії – це сила, що штовхає індивіда до реалізації певних дій. Отже, механізм соціальної взаємодії складається з потреби, мотивації і самої дії. Цей механізм можна представити у вигляді такої таблиці [8] (див. таблицю 4.1.).


Таблиця 4.1.

Механізм соціальної взаємодії

Вплив ситуації

Ціль

Потреба індивіда

Актуалізація мотиву

Інтерес

Соціальна настанова

Результат соціальної взаємодії

У системі відносин «особистість – суспільство» колектив або громадська організація, членом якої є суб’єкт, стає референтною групою, що виконує три головні функції:

1) статусну (інформативну), яка сприяє формуванню в індивіда уявлень про його місце в соціальній структурі суспільства, його соціальний статус та еталон виконання соціальних ролей, що відповідають цьому статусу;

2) регулятивну (або нормативну), яка встановлює й інтерпретує для особистості соціальні норми суспільства чи соціальних груп та певний тип поведінки, зумовлений цими нормами:

3) світоглядну (ціннісно-оціночну), яка визначає настанови, цінності, ідеали і цілі особистості.

Отже, людина формує свою самосвідомість, підпорядковуючись референтній соціальній групі через інтерналізацію її норм [23, с. 302]. Сумісна діяльність, її характер і зміст визначають ті відносини, які виникають і розвиваються між членами групи на всіх рівнях. Основними характеристиками сумісної діяльності є: присутність її учасників в одному просторі і часі, що дає можливість спілкуватись, обмінюватись діями, інформацією, відносинами; наявність єдиної цілі – передбачуваного результату, що відповідає загальним інтересам і сприяє реалізації потреб кожного з учасників групового процесу; розподіл функцій і ролей між учасниками сумісної діяльності, зумовлені характером самої діяльності і необхідністю цілеспрямованого управління її активністю.

Як уже зазначалося, безпосередній контакт під час міжособистісного спілкування членів групи спричиняє виникнення певного емоційного поля, що стає могутнім фактором впливу на індивідів. Це емоційне поле включає сукупність моральних норм і цінностей, якими керуються члени групи у ставленні до справи, що їх об'єднує, а також до інших членів групи. Емоційний стан малої групи визначається як соціально-психологічний клімат групи і характеризує емоційний настрій, що переважає в групі [23, с. 285]. Емоційні стосунки в організації є важливим фактором впливу на членів групи, що зумовлює їхню поведінку, формування свідомості, впливаючи на весь процес соціалізації особистості.

Ідеальна в науковому розумінні спільність «Ми» як системне ціле, що не дорівнює сумі його складових, виникає тоді, коли індивіди, що її утворюють, мають внутрішню, духовну спорідненість, узгоджені ціннісно-смислові та цільові структури, є психологічно сумісними і визнають важливість належності до такої спільноти. Чудово, коли таке «Ми» постає спонтанно, як, наприклад, у закоханих пар. Проте це трапляється не завжди. Значно частіше для того, щоб створити спільність «Ми», потрібно докласти певних зусиль, діяти свідомо, цілеспрямовано і компетентно у соціально-психологічному розумінні цих слів. Щоб утворилася спільність «Ми», претенденти на членство в ній мають набути певного досвіду взаємодії, виконання спільних проектів. Колективний досвід, як і індивідуальний, набувається або стихійно, через спроби й помилки, або організовано і цілеспрямовано – шляхом вправляння, тренування, багаторазового виконання різних завдань у різних ситуаціях взаємодії.

Соціально-психологічний клімат організації характеризує властивості оргсередовища, де відбувається «реалізація соціальної активності людей, котрі поєднані єдиними цілями діяльності» [9, с. 108]. Крім того, у ньому співвідноситься взаємодоповнення причинно-наслідкових, регулятивних та результативних зв’язків.

Б. Д. Паригін поряд із поняттям «клімат» вживає поняття «духовна атмосфера» або «дух колективу». При цьому вчений стверджує, що вони не тотожні. Адже «атмосфера – це нестійкий, постійно змінювальний аспект колективної свідомості, а клімат позначає не ті чи інші ситуативні зміни в настрої людей, а лише його стійкі ознаки». Крім того, клімат – це «частина соціально-психологічного простору організації, психологічне поле», на якому розгортається праця людини, «плацдарм життєдіяльності особистості». Структура проявів соціально-психологічного клімату за допомогою відносин охоплює ставлення: а) один до одного, б) до загальної справи, в) до світу (система ціннісних орієнтацій особистості) і г) до самого себе (самосвідомість, самоставлення і самопочуття)» [29, с. 13].

Дослідниками під керівництвом А. В. Фурмана запропоновано модель інноваційно-психологічного клімату, параметрами якого є: а) соціально-психологічний вплив у контексті вітакультурного простору-часу, що включає такі класи: пізнавально-суб’єктний вплив, нормативно-особистісний взаємовплив, ціннісно-індивідуальнісний самовплив, духовно-універсуумне самотворення; б) спілкування та його аспекти як інформаційний, діловий, смисловчинковий і самосенсовий різновиди обміну; в) полімотивація як форма активізації соціальної діяльності та сфери умов її розгортання (пізнавальна, практична, ментальна й самовдосконалення), що у сукупності сприяють розвитку позитивно-гармонійної «Я-концепції» та її компонентів (когнітивного, емоційно-оцінкового, вчинково-креативного, спонтанно-духовного) [35]. На думку О. Е. Гуменюк, якщо реалізувати у взаємодоповненні зазначені вище параметри інноваційно-психологічного клімату (наприклад, у діяльності громадських організацій), то це дасть змогу залучити різновікових осіб до політичної активності. Можна констатувати, що лише за цих умов громадянське суспільство виявить себе повновагомо (впливатиме на прийняття владою політичних та адміністративних рішень, мінімізуватиме корупцію тощо) [9].

Відомо, що узагальненими категоріями психологічного впливу є простір і час. У зазначеному часо-просторі можлива реалізація соціально-психологічного впливу, взаємовпливу, самовпливу, котрі спричиняють певні зміни у різних формах міжіндивідної активності (поведінка, діяльність, спілкування, вчинок), у мотивації, пізнавальних процесах, в емоційно-вольовій сфері тощо. Наприклад, пізнавально-суб’єктний клас впливу дає змогу оволодівати різними знаннями, інформацією і т. ін., нормативно-особистісний взаємовплив сприятиме побудові планів, програм, проектів, а ціннісно-індивідуальнісний самовплив спричинюватиме обстоювання ідей, ідеалів, цінностей. Другий параметр клімату – спілкування як різновид обміну – є також механізмом впливу. Воно задає змістове, практичне, психосмислове поле взаємодії між учасниками організацій. Це означає, що комунікативний бік спілкування, який співвідноситься з інформаційним обміном, надає значень і смислів поведінковій активності кожного, а тому виникає оперування знаннями як соціальними еталонами спілкування; інтерактивний – продукуючи діловий обмін, регулює організацію спільної діяльності учасників, а відтак взаємозбагачує їх як співдіячів і водночас як співрозмовників; перцептивний – інтегруючись із смисловчинковим обміном, дає змогу пізнати один одного, смислово самоствердитися через учинкові дії й у такий спосіб виконує функцію порозуміння між ними. Третій параметр інноваційно-психологічного клімату – полімотивація – активізує оргдіяльність через такі сфери: а) пізнавальну – стимулює пошукову активність та розумовий потенціал, б) практичну – формує досвід соціальної взаємодії, в) ментальну – зумовлює світоглядну активність та мотивацію самовдосконалення, що дає змогу вибирати оптимальну лінію у системі самопізнання індивідуального світу «Я» людини. Внаслідок позитивного функціонування усіх трьох параметрів інноваційно-психологічного клімату розвивається й утверджується у внутрішньому світі кожного учасника взаємодії позитивно-гармонійна «Я-концепція», що охоплює когнітивну складову суб’єкта («Я-образ»), емоційно-оцінковий компонент особистості («Я-ставлення»), вчинково-креативну складову індивідуальності («Я-вчинок»).

Роль «молодіжного чинника» в соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесах як об’єктивної закономірності перспективного розвитку суспільства в напрямі демократизації та створення громадянського суспільства зумовлюють необхідність розробки та реалізації науково обґрунтованої програми його підтримки.

Громадянське суспільство характеризується діяльністю непартійних організацій і груп громадян, метою яких є не прихід до влади, а захист своїх інтересів. У розвинутих демократичних державах до таких організацій залучені майже 80 % населення, в тому числі молодь.

З жовтня 2008 р. в Донецькому регіоні нами було проведено фокус-групове психологічне дослідження з метою оцінки залученості молоді до будь-яких громадських або політичних організацій та впливу цих організацій на особистісний розвиток молоді. Результати свідчать про те, що навіть серед соціально активної молоді, яка брала участь у конференції «Молодь і держава», членами будь-яких молодіжних організацій (зокрема студентського самоврядування, федерації практичного собаководства) є менше 2% молоді.

Саме члени організацій заповнювали анкету, що містила чотири блоки запитань. За десятибальною шкалою потрібно було оцінити ефективність:



  • соціально-психологічного впливу організацій (взаємопідтримка, згуртованість сумісних дій, взаємодія, зростання відповідальності за розвиток держави, регіону);

  • формування навичок неформального спілкування (командний дух, задоволення від взаємин, обмін інформацією, емоційна підтримка тощо);

  • особистісного зростання (можливість розширення меж пошукової активності та творчості, збагачення досвіду, світогляду, побудови особистих планів та проектів);

  • розвитку «Я-концепції» та особистісного потенціалу (формування навичок самореалізації позитивних вчинків, особистої культури, позитивної самооцінки та самоставлення).

Респонденти за 10-бальною шкалою оцінювали, якою мірою участь у діяльності організації уможливлює їм відчувати таке (див. таблицю 4.2).
Таблиця 4.2.

Результати оцінки впливу на респондентів
діяльності в організації




Показник

Результат

1.

Підтримка членів організації

9,1

2.

Згуртованість спільних дій

8.9

3.

Можливість оволодіння новими знаннями

7,2

4.

Можливість засвоювати правила та норми взаємодії в команді

6,9

5.

Зростання відповідальності за розвиток держави або регіону

4,5

6.

Єдиний командний дух

8,1

7.

Задоволення від взаємовідносин із членами організації

9,3

8.

Задоволення від отримання нової інформації

6,7

9.

Піднесення емоційного та морального настрою

8,1

10.

Радість від знайомства з новими людьми

7,2

11.

Зростання пошукової активності

5,7

12.

Збагачення досвіду та розширення світогляду

6,6

13.

Можливість прояву власних здібностей

9,4

14.

Перспективи особистого зростання

3,7

15.

Можливість побудови індивідуальних планів і проектів

3,4

16.

Формування навичок самореалізації

7,7

17.

Можливість статусного росту в організації

3,9

18.

Здатність до розкриття себе в позитивних вчинках

8,4

19.

Зростання власної культури

6,4

20.

Розвиток позитивної самооцінки та самоставлення

8,5

Аналіз результатів дослідження засвідчує, що найвищу оцінку мають показники соціального впливу: згуртованість, взаємопідтримка, засвоєння норм взаємодії. Також значний вплив участі у громадській організації позначається на зростанні навичок неформального спілкування (8,5 із 10). Серед показників розвитку «Я-концепції» достатньо високий показник впливу участі в організації має «розвиток позитивної самооцінки та самоставлення» (8,5 із 10). Тим часом вплив організації на розвиток відповідальності за життя держави та регіону має невеликі показники (4,5 бала з 10). Найнижчі оцінки виявились за такими показниками, як «перспективи особистого зростання», «можливість побудови індивідуальних планів та проектів», «можливість зростання особистісного потенціалу» та «статусного росту в організації» (3 – 4 бали).
Резюме

Результати дослідження дають підстави для висновку: для активізації політичної участі молоді, її залучення до політичного життя країни необхідні розробка та лобіювання нормативно-правових актів, що стосуються молодіжної політики, гарантують участь молоді у процесах прийняття рішень, насамперед на місцевому рівні.

Для забезпечення реальної участі молоді в суспільному житті необхідно висвітлювати роль і значущість діяльності молодіжних громадських та політичних організацій, сприяти збільшенню чисельності молодих людей та їх реальній залученості до діяльності організацій, що можливо передусім на місцевому та регіональному рівнях. У реалізації цього завдання найбільш дієвими є такі механізми:


  • розвиток молодіжних засобів масової інформації (регіональних молодіжних програм, які надають необхідні знання з питань участі молоді у житті регіону);

  • залучення молоді до участі в асоціаціях, форумах тощо;

  • підтримка волонтерського руху;

  • проведення громадських слухань з проблем, які стосуються молоді;

  • взаємодія молодіжних організацій та органів місцевого самоврядування на договірній, плановій та довгостроковій основі;

  • визначення єдиних і відкритих умов участі молодіжних організацій в реалізації проектів, що здійснюються органами місцевого самоврядування;

  • спрощення умов реєстрації молодіжних організацій, діяльність яких спрямована на досягнення соціально значущих цілей.

Реалізація потенціалу молоді у політичному житті країни може бути здійснена на основі розробки та впровадження ефективних механізмів взаємовигідного партнерства органів державної влади, органів місцевого самоврядування та молодіжних громадських і політичних організацій.

Опитування соціально активної молоді засвідчило також, що для підвищення ефективності політичної участі молоді та можливості реалізації її особистісного потенціалу необхідно розробити й упровадити науково обґрунтовану концепцію психологічного супроводу розвитку громадських організацій та підвищення ефективності їхньої діяльності в контексті взаємодії з владою та впливу на політичне життя суспільства.


Література

  1. Адлер А. Наука жить : [пер. c англ. и нем.] / А. Адлер. – К. : Port-Royal, 1997. – 288 с.

  2. Алексєєнко Т. Ф. Інтегровані умови сучасного сімейного виховання і коефіцієнт їхньої корисної дії / Т. Ф. Алексєєнко // Педагогіка і психологія. –2002. – № 1/2 (34/35). – C. 53–61.

  3. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Аспскт-Пресс, 1998. – 376 с.

  4. Балл Г. А. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение / Г. А. Балл, М. С. Бургин // Вопросы психологии. – 1994. – № 4. – С. 56–66.

  5. Власова О. Чинники розвитку соціального потенціалу особистості / О. Власова // Соціальна психологія. – 2005. – № 2 (10). – C. 55–63.

  6. Галактіонова І. В. Фактори впливу на формування політичної культури молоді України, 90-ті роки XX ст.. / І. В. Галактіонова // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. – К., 2001. – Т. 19: Політичні науки. – C. 73–79.

  7. Грюнвальд Б. Б. Консультирование семьи : Практическое руководство / Бернис Б. Грюнвальд, Гарольд В. Макаби ; [пер. с англ. И. Ю. Хамитовой]. – М. : Когито-центр, 2004. – С. 31–32. – (Серия «Мастер-класс»).

  8. Гуменюк О. Є. Психологія впливу : монографія. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 304 с.

  9. Гуменюк О. Є. Соціально-психологічні закономірності функціонування клімату громадських організацій та його вплив на формування політичної активності населення / О. Є. Гуменюк // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – К.: ІСПП АПН України. – 2007. – Вип. 18(21). – С. 117–126.

  10. Жадан І. Психолого-педагогічні проблеми політичної освіти молоді / І. В. Жадан // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. – К., 2000. – Т. 18: Політичні науки. – C. 91–95.

  11. Жадан І. В. Політична соціалізація / І. В. Жадан // Політична енциклопедія ; [редкол. : Ю. Левенець (гол.), Ю. Шаповал (заст. гол.) та ін.]. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 590–591.

  12. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф. 3имбардо, М. Ляйппе. – СПб. : Питер, 2000. – 448 с.

  13. Знаков В. В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимоотношение в межличностном общении / В. В. 3наков // Вопросы психологии. – 2002. – №6. – С. 45–54.

  14. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2003. – 512 c.

  15. Кабаченко Т. С. Активизация чсловеческого фактора: методы психологичсского воздействия / Т. С. Кабаченко // Психологический журнал. – 1986. – №4. – С. 11–22.

  16. Кайл Р. Детская психология: тайны психики ребенка / Роберт Кайл. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2002. – С. 25. – (Серия «Психологическая энциклопедия»).

  17. Келепко О. В. Вплив сімейної взаємодії на структурування політичної картини світу студентської молоді / О. В. Келепко // Вища освіта України. – 2011. – Дод. 2 до №3. – Т. VI (31): Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – К. : Гнозис, 2011. – С. 154–160.

  18. Келепко О. В. Політична соціалізація молодших школярів засобами соціального научання / О. В. Келепко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. пр. / Асоц. політ. психологів України, Ін-т соц. та політ. психології АПН України ; за заг. ред. М. М. Слюсаревського ; упоряд. Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко. – К. : Міленіум, 2009. – Вип. 9 – С. 144–150.

  19. Клюенко Э. Политическое участие: теория, методология и измерение с применением метода шкалограммирования по Гутману / Эдуард Клюенко // Социология: теория, митоды, маркетинг. – 2005. –
    №  4. – С. 46–72.

  20. Ковалев Г. А. О системе психологического воздействия / Г. А. Ковалев // Психология воздействия (проблемы теории и практики). – М. : АПН СССР, 1989. – С. 4–43.

  21. Ковалев Г. Л. Три парадигмы к психологии – три стратегии психологического воздействия / Г. Л. Ковалев // Вопросы психологии. – 1987. – №3. – С. 41–49.

  22. Михальченко Н. В. Психологічні умови формування патріотичної рефлексії молодшого школяра в сім’ї / Н. В. Михальченко // Психологія і суспільство. – №1(19). – Тернопіль, 2005. – С. 69–76.

  23. Москаленко В. В. Психологія соціального впливу : навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 448 с.

  24. Ольшанский Д. В. Основы политической психологии : учеб. пособ. [для вузов] /Д. В. Ольшанский. – Екатеринбург : Деловая книга, 2001. – 496 с.

  25. Пробийголова Н. Політична соціалізація як фактор впливу еліти на електоральну активність молоді / Н. Пробийголова // Політичний менеджмент : Український науковий журнал: Спеціальний випуск. – 2006. – С. 206–214.

  26. Савинова Е. Н. К вопросу о политической социализации личности / Е. Н. Савинова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.education.rekom.ru/5_2001/savinova.html.

  27. Самаркина И. В. Дети и родители: отношение к власти и траектории изменения политической картины мира / И. В. Самаркина // Политическая экспертиза: Политэкс. Научный журнал. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008. – Т. 4. – № 4. – С. 170–185.

  28. Сидоренко Е. В. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию / Е. В. Сидоренко // Психология влияния. – СПб. : Питер, 2000. – С. 11–31.

  29. Социальная психология / Сухов Л. Н., Бодалев А. А., Казанцев В. Н. и др. – [2-е изд.] – М. : Академия, 2002. – 600 с.

  30. Стельмах В. Неполітичні агенти політичної соціалізації / В. Стельмах // Віче : Теоретичний і громадсько-політичний журнал. – 2012. – № 12. – С. 19–21.

  31. Татенко Віталій. Соціальна психологія впливу : монографія / Віталій Татенко. – К. : Міленіум, 2008. – 216 с.

  32. Фурман А. В. Психокультура української ментальності / А. В. Фурман. – Тернопіль : Економічна думка, 2002. – 132 с.

  33. Хьелл. Л. Теория личности : Основные положения, исследования и применение : учеб. пособие [для студентов и аспирантов психолог. фак. вузов] / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – С. 224–225. – (Серия :«Мастера психологи»).

  34. Чалдини Г. Психология влияния / Г. Чалдини. – СПб. : Питер, 2000. – 272 с.

  35. Шейнов В. П. Психология влияния: скрытое управление, манипулирование и защита от них / В. П. Шейнов. – М. : Ось-89, 2002. – 720 с.

  36. Юрасов В. С. Валідизація «шкали соціального інтересу» Дж. Крендала / В. С. Юрасов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства.– 2010. – Вип. 16. – С. 245–249.

  37. Ященко Е. Види і методи психологічного впливу на особистість / Ященко Е. // Зб. матеріалів до другої регіональної наук.-метод. конф. "Технологія інформаційного пошуку в системі вищої освіти". – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – С. 47–50.

  38. Political Participation of Young People in Europe – Development of
    Indicators for Comparative Research in the European Union
    [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.sora.at/fileadmin/images/content/Pages/euyoupart_comparative-report.pdf.

  39. Print M. Youth Electoral Study (YES) - Report 3: Youth, The Family, and Learning About Politics and Voting [Електронний ресурс] / Print Murray, Edwards Kathy, Saha J. Lawrence . – Режим доступу : http://www.aec.gov.au/about_aec/publications/youth_study/youth_study_3/youth_electoral_study_03.pdf.

  40. Print M. Youth Electoral Study. Report 1 : Enrolment and Voting [Електронний ресурс] / Print Murray, Saha Larry, Edwards Kathy. – 2004. Режим доступу : http://www.aec.gov.au/about_aec/publications/youth_study
    /youth_study_1/youth_electoral_study_01.pdf.

  41. Verba S. Family Ties : Understanding the Intergenerational Transmission of Participation [Електронний ресурс] / Verba S.,
    Lehman Schlozman K., Burns N. – 2003. Режим доступу : http://www.russellsage.org/sites/all/files/u4/Verba,%20Schlozman,%20%26%20Burns.pdf.



ПІСЛЯМОВА
Процеси демократизації та побудови громадянського суспільства зумовили необхідність переходу від пасивної, виконавської, життєвої настанови, яка ще недавно домінувала в масовій свідомості, до активної самостійної позиції. Молодь, на відміну від старшого покоління, найбільш схильна до інновацій і найменш скута стереотипами минулого, отже, їй значно легше здійснити такий перехід. В умовах сьогодення перед молоддю відкриваються можливості самостійної інтерпретації соціальної дійсності, вибору способів дій, стилю життя, що, на її думку, найбільш адекватні суспільним змінам. У політичній сфері молодь здатна значно підтримати політичний курс на демократизацію та побудову громадянського суспільства. Саме вона спроможна сприйняти демократичні цінності з урахуванням власних національних традицій, виступити не тільки об’єктом, а й активним суб’єктом державної політики.

Розвиток суспільства на принципах свободи та рівності прав неможливий без сприйняття молоді як самостійного суб’єкта політики, без розуміння, що розширення участі молоді у політиці дасть потужний поштовх для руйнування бюрократичних наслідків минулого, втілення інновацій у сфері соціальних ідей та технологій.

Формування політичної свідомості молоді є важливою функцією соціальних інститутів. Виховання молоді на принципах толерантності, громадянської відповідальності, патріотизму, політичної культури сприятиме успішній її інтеграції в політичний і соціальний простір, ідентифікації із загальними цінностями й нормами. Політична культура молоді повинна формуватися на основі поєднання таких цінностей, як: обов'язок, консенсус, узгодження інтересів особистості з інтересами групи, повага до держави і права, самоорганізація та толерантне ставлення до цінностей і поглядів інших. Необхідною є послідовна робота, спрямована на усвідомлення молоддю головної вимоги правової держави – верховенства права, що є запорукою творення громадянського суспільства в Україні та його стабільності.

Інструментами формування готовності молоді до участі у демократичних перетвореннях суспільства, розвитку її соціальної активності та відповідальності повинні слугувати система громадянської освіти, підготовки молодих кадрів для політичної діяльності, що має забезпечити засвоєння необхідних знань і навичок; розвиток молодіжних громадських організацій як інституту самоорганізації соціальних груп для реалізації їхньої громадянської позиції та політичних інтересів. Головна мета – усвідомлення демократичних цінностей та їх значущості в соціально-економічному та культурному розвитку держави − має лягти в основу державної концепції виховання молоді.

Політична участь молоді потребує допомоги держави у створенні сприятливих умов для її самоорганізації. Крім того, формування інтересу до політики передбачає наявність зрозумілої ідеології, консолідуючої ідеї, символів, атрибутів, які б активно впливали на свідомість і підсвідомість молодої людини. Формування навичок політичної участі, набуття необхідного для політичної участі досвіду могли б починатися з громадської або волонтерської діяльності.

Першочерговим завданням у сфері формування громадянськості та готовності до політичної участі є подолання бар’єрів (як інституціональних, так і тих, що існують у свідомості молодих людей), максимальне органічне поєднання життєвої енергії з потенціалом громадянської та політичної активності. Йдеться про «потенціал залучення», що передбачає:

1) наявність відповідної інфраструктури соціальної та політичної участі (системи соціального партнерства, місцевого самоврядування, локальних спільнот тощо);

2) переконаність молодих громадян в необхідності та ефективності цих механізмів;

3) вміння задіяти ці механізми для розв’язання існуючих проблем (від локальних до загальнонаціональних) різних соціальних груп.



Для підвищення ефективності політичної участі молоді необхідно розробити та впровадити науково обґрунтовану концепцію психологічного супроводу формування навичок соціальної взаємодії та підвищення ефективності діяльності громадських організацій у контексті взаємодії з владою і впливу на політичне життя суспільства.

Політична участь молоді повинна стати пріоритетним напрямом внутрішньої політики держави. Теоретична і практична підготовка молоді до виконання державних і суспільних функцій є запорукою соціально-економічного та демократичного розвитку країни, побудови громадянського суспільства.



Наукове видання


Політична участь молоді
сучасної України: психологічні чинники активізації

(монографія)




Літературний редактор: Коваленко В.О.

Макет і технічна редакція: Бородчак М.В.


Підписано до друку: 2013р. Формат 84х108/32. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Ум. друк. арк. 11.


Обл.-вид. арк. 6.

Тираж 300 прим.




1 Пригадаймо смерть В. Чорновола, раптове захворювання В. А. Ющенка під час президентських перегонів 2004 р., неочікувану смерть Є. Кушнарьова, одного з яскравих лідерів ПР, стани алкогольного сп’яніння Б. М. Єльцина у політично відповідальні моменти. Ці події вплинули як на реалізацію вже прийнятих рішень, так і на прийняття нових. Не слід, однак, думати, що такі події є переважно українськими або російськими феноменами. В Австрії у жовтні 2008 р. відразу після парламентських виборів гине в автокатастрофі лідер партії «Краще майбутнє Австрії» (BZÖ) Йорг Хейдер (J. Heider). Це одразу впливає на перебіг формування правлячої коаліції і вселяє у населення невпевненість щодо стабільності і майбутнього BZÖ. Стихійні лиха та технічні катастрофи (вибухи на шахтах, вихід з ладу тепломереж, затоплення регіонів під час паводків) за певних умов можуть ставати подіями, що впливають на вияв політичної участі та на кінцевий результат рішень, які приймаються як простими громадянами, так і представниками влади.

21 Прикладом може бути «резервування» Партією регіонів Майдану Незалежності в м. Києві наприкінці дострокових парламентських перегонів 2007 р., яке по суті мало на меті упередити організацію масових заходів інших політичних сил, зокрема НУ-НС та БЮТ за результатами виборів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації icon1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психологічні чинники релігії
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconМіністерство освіти, науки, молоді та спорту України Відділ освіти,молоді та спорту Хмельницької рда
Основне завдання сучасної середньої загальноосвітньої школи – дати молодому поколінні глибокі, міцні знання з точних наук, виробити...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПрограма навчальної дисципліни воєнно-політична історія україни
Метою викладання навчальної дисципліни “Військово-політична історія України” є засвоєння студентами знань з основних питань військово-політичної...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconСекція мовознавство гендерні чинники в політичному дискурсі
...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПолітична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу
Рівень та характер політичних знань, оцінок та дій громадян, на яких здійснює вплив політична реклама, визначає стан політичної культури...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconАнотація дисципліни
У ній виділяється низка напрямів: політико-психологічні аспекти макрополітичних явищ; психологічні особливості політичних систем;...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconГромадськість у функціонуванні судової влади кравчук валентина Миколаївна
Конституції України, та принципу участі громадян в управлінні державними справами, встановленого ст. 38 Конституції України, важливими...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconТема політичні наслідки Другої світової війни для України
Плани семінарських занять з курсу «Політична історія України» для студентів 4 курсу факультету журналістики


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка