Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації



Сторінка7/14
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.89 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

1. Складні форми поведінки (до якої відносимо політичну поведінку) зумовлюються не однією, а комплексом потреб, що потребують задоволення. Водночас будь-яка потреба, усвідомлена людиною, може сформувати декілька мотивів діяльності, і навпаки, різні мотиви діяльності можуть задовольняти одну потребу людини. Так, потреба самореалізації може спричинити виникнення різних мотивів політичної активності: мотиву кар’єри та досягнення успіху, підвищення матеріального і соціального статусу, саморозвитку тощо. І навпаки, один мотив, наприклад прагнення влади, може задовольняти різні типи потреб. На думку О. Б. Шестопал, влада видається бажаною з багатьох причин, причому в однієї людини у різний час ці причини можуть бути різними. Умовно їх варто поділити на три типи: 1) щоб домінувати над іншими і/чи обмежувати дії інших; 2) щоб інші люди не домінували і/чи не втручалися в справи суб’єкта; 3) щоб досягати чогось [59]. Але здійснювати досягнення людина може і завдяки зростанню досконалості, майстерності, партнерської взаємодії з іншими. Чим більше людина отримує задоволення (морального чи матеріального) від діяльності (у т. ч. політичної), тим більше вона прагне зробити щось іще. Отже, за будь-яких обставин мотиви влади і досягнення успіху сприяють активізації діяльності людини.

Проте є підстави вважати, що більш актуалізуючим фактором мотивації досягнення успіху людини у трансформаційному суспільстві можуть бути незадоволені життєві потреби та амбіції. І на цьому шляху першим актуальним для неї завданням стає підвищення матеріального та соціального статусу. Високий рівень матеріального життєзабезпечення підтримує відчуття впевненості у собі, в своєму майбутньому, створює умови для саморозвитку і самореалізації. Бажання мати престижну високооплачувану роботу, зробити якнайскоріше кар’єру (у політиці швидко політичну кар’єру особистість, як правило, вибудовує за підтримки інших членів суспільства), отримати визнання в суспільстві, повагу оточення є актуальними стимулами залучення молоді до активної політичної діяльності. При цьому рівень своєї політичної активності молода людина визначає сама та приймає рішення щодо професійної політичної кар’єри залежно від рівня сформованості моральних і громадянських цінностей.



2. В періоди соціально-політичних катаклізмів чи при переході у нове політичне поле людина має також специфічні потреби стосовно політики, як, наприклад, потреба орієнтації чи афіліації. Потреба орієнтації активізує бажання людини знати, в якому суспільстві вона перебуває, в якому напрямку слід проявляти активність, якими засобами змінювати своє становище в політичному, економічному та правовому полі. Потреба афіліації (від англ. affiliation – приєднання, зв'язок), має чітко виражений соціальний характер і визначається як потреба у спілкуванні, співпраці, емоційному контакті, любові, приєднанні, що проявляється у прагненні молодої людини бути в товаристві інших людей, налагоджувати дружні, теплі відносини, підтримувати інших і самій приймати допомогу. На думку Д. Макклелланда, люди з гострою потребою в афіліації найчастіше досягають успіху в діяльності завдяки високому рівню соціальної взаємодії, де міжособові зв’язки відіграють важливу роль [46].

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень західних і вітчизняних психологів потреба афіліації у людини стрімко зростає у ситуаціях нестабільності, загрози, стресу, застійної тривалої фрустрації, дефіциту інформації. Вчені пояснюють це тим, що суб’єкт потребує компенсації або захисту від впливу кризових явищ у суспільстві, які в періоди політичної та економічної нестабільності дезінтегрують психічну діяльність. На думку В. П. Казміренко, «посилення афіліативної активності дає суб’єктові змогу за допомогою соціальної оцінки, визнання, співпраці або залучення до спілкування проводити корекцію значущості причин, які викликали дезадаптацію, оптимізувати процеси саморегуляції психічної активності» [34, с. 294].

Під час політичної взаємодії потреба в афіліації, на нашу думку, проявляється як потреба в спілкуванні та партнерській взаємодії. Спілкування при цьому є процесом не так комунікації, як налагодження психологічного контакту з іншими. Інформацію стосовно політичних подій, процесів молодь отримує за допомогою засобів масової комунікації (газети, радіо, телебачення, інтернет). Але саме під час спілкування, обговорюючи політичні події, ситуацію, висловлюючи свою думку, молода людина прагне отримати визнання, відчути єдність, захищеність, підтримку та схвалення, насамперед з боку своїх друзів, і це надає їй впевненості в собі. Відчуття своєї значущості дає змогу уникнути самотності, зокрема при прийнятті політичного рішення.

У політичній діяльності неодмінною умовою афіліативних відносин є прийняття певних політичних та ідеологічних цінностей, спільні інтереси, світогляд, що дають можливість відчувати взаємне задоволення, довіру одне до одного і значущість кожного в цьому процесі. Мотивація афіліації сприяє залученню молоді до громадських та політичних організацій. Тут молода людина отримує відчуття єдності і захищеності, формує ставлення до суспільно-політичного життя, набуває життєвого досвіду у захисті своїх прав та свобод.

Показником ставлення до суспільно-політичного життя є пізнавальний мотив інтересу до політики. У періоди соціально-політичних катаклізмів чи при переході на нове політичне поле мотив інтересу до політики допомагає людині задовольнити свою потребу в орієнтації [52], сприяє її розвитку. Стійкий інтерес людини до політики, її поінформованість та знання забезпечують людині адаптацію у політичному просторі, відображають її зв’язки з політичним світом, сприяють визначенню політичних цінностей та утворенню на їх основі певних схем політичної діяльності [57, с. 19].

3. Потреби людини в суспільстві, що трансформується, швидко змінюються і спричиняють зміни мотивації соціально-політичної активності людини. Наприклад, відсутність роботи примушує молоду людину більше часу присвятити її пошукам, тим самим відсуваючи інші потреби на другий план. Політична ситуація, час, емоційний настрій, вплив зовнішніх мотиваторів можуть спонукати молоду людину до участі в акціях опозиційних політичних сил і навіть до участі у протестних діях проти існуючої влади. У разі отримання високооплачуваної, престижної роботи інтенсивність внутрішнього психічного напруження зменшується, внаслідок чого відбувається трансформація мотивів соціально-політичної діяльності. Трансформація потреб, цінностей зумовлює зміни окремих мотивів і заміни в структурі мотивації одних провідних мотивів політичної діяльності на інші, більш актуальні для особистості у конкретний період. Тому, на наш погляд, доцільно досліджувати не окремі мотиви політичної активності, а різні типи мотивів і виявляти провідний мотив політичної участі у конкретній ситуації.

У своєму дослідженні ми спиралися на типологію мотивів, розроблену О. М. Плющом. Дослідник пропонує розподілити численні й різноманітні мотиви політичної участі за такими типами: автономного забезпечення, взаємодії з іншими суб’єктами, орієнтаційні типи мотивів та мотиви соціального призначення [56]. Ми спробували визначити значущі, провідні мотиви політичної участі сучасної української молоді і з'ясувати їхній взаємозв’язок з рівнями політичної активності.


2.2.3. Емпіричні дослідження мотивів політичної участі молоді та їхньго взаємозв’язку з рівнями політичної активності

Дослідження мотивів політичної участі молоді розпочалося навесні 2007 р. з опитування молодих людей на Майдані Незалежності та Європейській площі у м. Києві. (Ці події увійшли в політичну історію України під назвою «Майдан-2»). Учасникам політичних акцій (всього 220 осіб віком 18 – 35 років, що представляли всі регіони України, 58 жінок та 162 чоловіки) було запропоновано відповісти на запитання: «Чому Ви берете участь у цій політичній акції? Що для Вас є політика?» та заповнити анкети. Результати опитування представлені у вигляді діаграми (див. діаграму 2.3).



Діаграма 2.3. Результати опитування молоді, 2007 р.

Респонденти першої групи – 65 % опитаних (132 особи) свою участь у політичних подіях розглядали як засіб «покращення свого матеріального добробуту, можливість кар’єрного зростання, забезпечення матеріальних потреб». За їхніми оцінками, політика – це «можливість забезпечити для себе високий рівень життя», «можливість за рахунок політичних партій подорожувати, приїжджати до Києва», «заводити нові корисні знайомства», «стати відомим, успішним та отримувати багато грошей, як відомі політики». При цьому респонденти зазначали, що не вперше беруть участь у політичних акціях і завжди «обмірковують власні інтереси, отримують винагороду (гроші) за участь у політичних акціях, мітингах, пікетах». Відповіді респондентів цієї групи молоді дають підстави визначити мотиви її політичної активності як інструментальні. Згідно з нашою моделлю політичної участі інструментальні (неполітичні) мотиви характеризують індивідуально-егоїстичний рівень мотивації.

Респонденти другої групи − 25% (55 осіб) «завжди спочатку оцінюють всі переваги «за» та «проти» щодо політичної участі і тільки потім приймають рішення стосовно своєї участі», «зацікавлені в позитивному результаті не тільки для себе, а й для позитивних змін у суспільстві», їхня участь у політичних подіях «відповідає особистісним інтересам, а також інтересам українського суспільства». Політика для них – це «по-перше, засіб задоволення своїх потреб, по-друге – бажання змінити суспільство». Респонденти цієї групи прагнуть таких змін у суспільстві, які б створили умови для їхнього саморозвитку, самоствердження і заради цього вони «готові активно діяти». Ці молоді люди виявили мотиви раціонально-прагматичного рівня.

На жаль, тільки 5 % опитаних (11 осіб), що склали третю групу, продемонстрували «бажання вдосконалити українське суспільство», «прагнення відстоювати права людей похилого віку, дітей, інвалідів, без винагороди, може, навіть із знаком мінус для себе допомагати їм», «можливість використовувати свій соціальний статус і політичну діяльність заради людей, розбудови країни, збереження миру, духовних і матеріальних цінностей країни». Вони впевнені, що «політична діяльність завжди передбачає високий рівень відповідальності перед суспільством». Висловлювання: «відчуваю необхідність участі в політичному житті України», «не можу стояти осторонь політичних проблем, хочу контролювати політичну ситуацію в Україні», «мені набридло, що політика займається нами, я хочу займатися нею сам», «хочу, щоб у суспільстві панували ідеали добра, справедливості», «вірю у перемогу ідеї соціальної рівності» свідчать про високий рівень політичної свідомості і громадянської відповідальності, а також про сформованість просоціальних мотивів. Просоціально налаштованими виявилися активні члени різних молодіжних політичних організацій та їхні лідери, які були присутні на Майдані Незалежності та Європейській площі м. Києва під час подій 2007 р.

До четвертої групи ми віднесли 10 % (22 особи), яким було запропоновано взяти участь в опитуванні, та вони повернули анкети незаповненими. Ці молоді люди не виявили бажання пояснити чи хоча б прокоментувати своє рішення щодо участі в політичних подіях.

Результати першого етапу підтвердили нашу гіпотезу стосовно існування різних рівнів мотивації політичної активності молоді: індивідуально-егоїстичного, раціонально-прагматичного та соціально-альтруїстичного. Аналіз висловлювань респондентів стосовно політики засвідчив, що існують різні мотиви політичної участі. Серед них можна виокремити такі: мотиви: прагнення підвищення матеріального та соціального статусу; влади; кар’єри та досягнення успіху; спілкування та партнерської взаємодії з іншими суб’єктами, ідеологічний, інтересу до політики; альтруїстичний, соціальний, громадянської відповідальності. Тож на першому етапі ми отримали підтвердження полімотивації політичної участі і виявили існування різних типів мотивів. Однак з’ясувати найбільш значущі з них або провідний мотив політичної участі суб’єкта шляхом анкетування виявилося неможливо.

Метою другого етапу нашого дослідження була розробка діагностичного інструментарію для визначення провідних мотивів політичної участі. Для цього нами було розроблено опитувальник мотивації політичної участі (ОМПУ), здійснено змістовну валідизацію, визначено надійність взаємозамінних форм (україно- та російськомовного варіантів). Під час конструювання опитувальника мотивації політичної участі методом контрастних груп встановлювалась критеріальна валідність опитувальника, методом ретесту оцінювалася надійність. Для різних мотивів політичної участі вона коливалася в інтервалі 0,59 – 0,64.

На етапі пілотажного дослідження для проведення процедури стандартизації ОМПУ використовувалися відомі апробовані методики: методика В. Е. Мільмана «Діагностика мотиваційної структури особистості»; методика А. А. Реана «Мотивація успіху та уникнення невдачі», методика А. Меграбяна в модифікації М. Ш. Магомет-Емінова «Прагнення до прийняття» та «Страх відторгнення»; методика В. В. Бойко «Діагностика рівня емпатії», методика «Соціального інтересу» А. Адлера. Остаточний варіант опитувальника складається з


30-ти висловлювань рівно розподілених за мотивами: прагнення влади; підвищення матеріального і соціального статусу; кар’єри та досягнення успіху; спілкування; партнерської взаємодії; соціальний; альтруїстичний; громадянської відповідальності; інтересу до політики; ідеологічний. Оцінка вираженості мотиву визначається за порядковою шкалою, відповідно до ступеня згоди респондента з твердженням.

Враховуючи неоднозначне ставлення молоді до політики і політиків (від украй негативного до позитивного), при формулюванні інструкції було застосовано метод проекції (за Д. Макклелландом). Д. Макклелланд стверджував: «Думки та фантазії – добрий матеріал для аналізу мотивації, тому що вони не такою мірою, як дії, залежать від цінностей, навичок та можливостей» [46, с. 210]. Опитувальник дає змогу побудувати мотиваційний профіль особистості, з'ясувати провідні (найбільш значущі) для неї мотиви політичної участі, а також за необхідності порівняти індивідуальні результати із середніми показниками групи, до якої належить індивід. Наведемо приклад індивідуального мотиваційного профілю студента першого курсу (18 років, росіянин, м. Ялта, АР Крим) (див. діаграму 2.4).




Діаграма 2.4. Індивідуальний профіль мотивації політичної участі студента першого курсу*

*Примітка. По горизонталі мотиви: ІМ – ідеологічний мотив; МВ – мотив влади; МПМСС – мотив підвищення матеріального та соціального статусу; МКДУ – мотив кар’єри і досягнення успіху; МС – мотив спілкування; МІП – мотив інтересу до політики; МПВ – мотив партнерської взаємодії; СМ – соціальний мотив; АМ – альтруїстичний мотив; МГВ – мотив громадянської відповідальності.

По вертикалі результат у балах по кожному з мотивів.
Мотиваційний профіль свідчить, що у респондента провідним мотивом політичної участі виступає мотив підвищення матеріального і соціального статусу та майже відсутній ідеологічний мотив політичної участі; приблизно однаковими є результати за всіма іншими мотивами, окрім мотиву громадянської відповідальності. Під час опитування було з’ясовано, що респондент ідеологічно не підтримує жодної політичної партії, ніколи не був і не є членом молодіжних політичних організацій, не брав участі в будь-яких політичних акціях, проте у майбутньому розглядає свою політичну участь як можливу для розв’язання матеріальних проблем своїх та своєї родини. Окремо зазначимо, що респондент на момент опитування закінчив перший курс приватного вищого навчального закладу.
2.2.3.1. Аналіз мотивів політичної участі молоді з різним рівнем політичної активності

Третій етап емпіричного дослідження мав на меті виявити домінуючі мотиви політичної участі молоді різних вікових груп та їх взаємозв’язок з рівнями політичної активності.

У дослідженні взяли участь студенти молодших курсів вищих навчальних закладів міст Донецька, Києва, Сімферополя (загальна кількість 350 осіб) та 150 лідерів молодіжних політичних організацій. Вік досліджуваних 18 ­− 35 років.

До складу першої групи (150 осіб віком 18 – 35 років, освіта вища та неповна вища) увійшли лідери і члени молодіжних політичних організацій, залучені до систематичної (деякі на професійній основі) політичної діяльності. Другу групу було сформовано зі студентів ВНЗ зазначених міст – всього 150 осіб, які жодного разу не брали участі в голосуванні, не є членами політичних молодіжних організацій. Результати діагностики мотивів у цих групах відображені у діаграмі 2.5.


Діаграма 2.5. Мотиваційний профіль першої та другої
груп досліджуваних*

*Примітка: ІМ ідеологічний мотив; МГВ мотив громадянської відповідальності; АМ – альтруїстичний мотив; СМ – соціальний мотив; МПВ – мотив партнерської взаємодії; МІП – мотив інтересу до політики; МС мотив спілкування; МКДУ – мотив кар’єри і досягнення успіху; МПМСС – мотив підвищення матеріального та соціального статусу; МВ – мотив влади.
Порівняльний аналіз результатів мотивів політичної участі (за ОМПУ) респондентів двох груп виявив таке:

Досліджувані першої групи (лідери та члени молодіжних організацій) виявили високі показники за мотивом інтересу до політики – 8,2. Вони демонструють високий рівень обізнаності щодо політичних подій, процесів, особливостей функціонування політичної системи країни. Цей мотив є показником їхнього ставлення до суспільно-політичного життя і виступає підґрунтям політичної активності. Він впливає на рівень політичної культури, спонукає до розвитку вміння аналізувати, прогнозувати політичні процеси, забезпечує людині високий рівень адаптації у політичному просторі. Завдяки стійкому інтересу до політики молоді політичні лідери та члени молодіжних організацій чітко усвідомлюють цілі своєї політичної діяльності. Досліджувані другої групи мають низький рівень мотиву інтересу до політики. Середній показник по групі – 2,5. Інтерес до політики студентів, особливо перших курсів, нестійкий, ситуативний, сформований під впливом окремої політичної ситуації.

Політично активна молодь продемонструвала високий рівень ідеологічного мотиву – 9. Це дає нам змогу констатувати, що саме ідеологічний мотив є провідним мотивом активності, ідеологічна визначеність сприяє участі молоді у діяльності політичних партій і молодіжних організацій. Основною метою своєї політичної діяльності молодь вважає обстоювання ідеологічних принципів, норм, ідеалів та політичну боротьбу проти прихильників іншої ідеології. Бажання підтримати ідеологічно близьку політичну силу, боротися за втілення в життя її принципів спонукає молодь до усвідомленої політичної активності. Слід зазначити, що респонденти – активісти молодіжних організацій продемонстрували прагнення діяти тільки з позиції ідеологічно близької політичної сили чи групи, що у майбутньому може призвести до втрати здатності реально оцінювати політичну ситуацію. Впевненість у всесильності однієї політичної сили, політичного лідера, з яким особистість ідентифікує себе, породжує віру в безпомилковість, непогрішимість політичної ідеології та може ускладнювати процес адаптації людини у суспільстві. У досліджуваних другої групи ідеологічний мотив майже відсутній – 1,5.

Аналіз показників мотивів соціального типу (соціального – 7 та альтруїстичного – 8) засвідчив, що молоді політичні активісти та члени молодіжних організацій мають високий рівень просоціальної мотивації (за соціальним мотивом – 7,8). Вони добре усвідомлюють моральні норми та вимоги суспільства, при цьому у більшості досліджуваних ці норми збігаються з особистісними цінностями, ідеалами, настановами, а в деяких інтереси суспільства переважають над особистісними. Друга група респондентів виявила дещо нижчі показники – 6, при цьому студенти демонструють готовність у майбутньому діяти в інтересах суспільства, але ступінь цієї участі визначатимуть особисто.

Високі показники за альтруїстичним мотивом виявлено також у респондентів першої групи. Результат (8,3) свідчить, що досліджувані беруть активну участь у політичному житті. Вони зазначають, що отримують задоволення від цього. Важливою для них є допомога іншим, інколи «з мінусом для себе». Прояв альтруїзму у молодих політичних діячів пов'язаний з моральним обов’язком та співчуттям. Альтруїстичні вчинки заради «іншої людини, якій я глибоко співчуваю» приносять моральне задоволення, підвищують моральну самооцінку, самоповагу, гордість за себе (уникнення дисбалансу морального аспекту «Я-концепції»). Студенти порівняно з політично активною молоддю продемонстрували середні показники альтруїстичного мотиву (4,5), але стверджують, що готові діяти заради іншої людини, якщо «вона попросить допомогу саме у мене».

В усіх категорій молоді, які взяли участь у дослідженні, показники соціального та альтруїстичного мотивів вищі, ніж показники мотиву громадянської відповідальності (актив – 5, студенти ВНЗ – 3). Респонденти обох груп пояснюють це тим, що «готові виконувати свої громадянські обов’язки і активно діяти в інтересах розвитку нашого суспільства в майбутньому, але не заради державних чиновників, окремих політиків, а тільки заради конкретних громадян.

Близькими за результатами є показники рівня значущості для респондентів мотиву взаємодії з іншими суб’єктами (мотив спілкування у політичних активістів – 7,3 та у студентської молоді – 6,3; мотив партнерської взаємодії – відповідно 7,5 і 6), що засвідчує прагнення молодих людей до встановлення контакту з іншими суб’єктами. Під час спілкування молоді люди очікують схвалення з боку інших людей, прагнуть взаєморозуміння та відчуття єдності, захищеності, визнання, отримати підтримку однодумців, з’ясувати спільність або протилежність думок. Молодь бажає співпраці в команді однодумців, де важливим для них є емоційний комфорт. Це посилює відчуття впевненості в собі, своєї значущості у суспільстві, дає змогу уникнути одинокості.

Актуальними для першої і другої груп досліджуваних виявилися мотиви автономного забезпечення. Мотив підвищення матеріального та соціального статусу у респондентів першої групи – 6,2; другої групи – 5,6; мотив кар’єри і досягнення успіху – 6,0 та 5,2 відповідно. Бажання мати престижну високооплачувану роботу, швидко підійматися кар’єрними сходинками, отримати визнання у суспільстві, повагу оточуючих, забезпечити собі, своїй родині високий рівень матеріального життя демонструють і політичні активісти, і студенти. Підвищення соціального статусу у суспільстві, задоволення базових потреб потрібно молоді, щоб почуватися впевнено. Усвідомлення своєї безпеки у суспільстві створює умови респондентам для майбутнього розвитку і самореалізації.

Молодь обох груп демонструє невисоке прагнення до влади (студенти – 2,6; актив – 4,2). Отримання політичної влади не є цінністю для наших респондентів. Ми пояснюємо це тим, що: по-перше, молоді люди мають сумніви, що в українському суспільстві можна «отримати владу чесним шляхом»; по-друге, жодна з причин, за якими влада може бути бажана, не є актуальною для сучасної української молоді. Молодь відчуває себе достатньо самостійною і незалежною від політичної влади, дозволяє собі відкрито критикувати дії влади щодо розв’язання проблем молоді.

Порівняльний аналіз мотивів учасників нашого дослідження дає підстави стверджувати, що значущими мотивами політичної участі лідерів і членів молодіжних політичних організацій є просоціальні та орієнтаційні типи мотивів, в групі студентів – мотиви взаємодії з іншими суб’єктами. Мотиви автономного забезпечення актуальні для всіх опитаних.

В ході дослідження за методикою ОРПА ми отримали експериментальне підтвердження нашої гіпотези стосовно існування взаємозв’язку окремих складових та форм політичної активності з мотивами політичної участі. Високий загальний рівень політичної активності й однаково високі показники за трьома її складовими спостерігаються у лідерів та членів молодіжних політичних організацій. Порівняно зі студентами вони також мають високі загальні показники мотивації. При цьому виявлено, що в активістів поведінкова складова переважає вербально-комунікативну та когнітивну. У студентської молоді – навпаки, поведінкова складова політичної активності (ПА) менша, ніж вербально-комунікативна (ВКА) та когнітивна (КА).

У всіх досліджуваних мотив інтересу до політики прямо корелює з когнітивною складовою політичної участі та загальним рівнем політичної активності (r = 0,63; r = 0, 54), а мотив громадянської відповідальності має зворотну кореляцію з рівнем протестної та електоральної активності (r = - 0,68).

Виявлено кореляційні зв’язки вербально-комунікативної складової та мотиву потреби в спілкуванні (r = 0,66), суспільно-політичної складової та соціального й альтруїстичного мотиву політичної участі (r = 0,68), рівня протестної активності та мотиву підвищення матеріального і соціального статусу (r = 0,74). Поведінкова складова та протестна активність вища у тих, у кого ідеологічний мотив, а також мотиви досягнення успіху, влади, підвищення соціального статусу домінують над мотивами інтересу до політики, партнерської взаємодії, а також соціально-альтруїстичними мотивами.

Результати проведеного нами дослідження мотивів політичної участі дають підстави стверджувати:



  • політична активність молоді полівмотивована й зумовлюється комплексом потреб. Найбільш актуальними для переважної частини української молоді є мотиви автономного забезпечення та взаємодії з іншим суб’єктом. Мотиви соціального типу та орієнтаційні типи мотивів виявляються тільки в групі політично активної молоді;

  • мотивація політичної участі виявляється на індивідуально-егоїстичному, раціонально-прагматичному і соціально-альтруїстичному рівнях та спричиняє форми і моделі політичної поведінки молодої людини;

  • сучасна українська молодь має невисокий рівень громадянської відповідальності. У всіх категорій молоді, незалежно від рівня політичної активності, показник мотиву громадянської відповідальності нижчий від показника альтруїстичного мотиву. Молоді люди впевнені, що держава недостатньо приділяє уваги розв’язанню конкретних проблем молоді, а лише декларує певні програми та заходи. Тому вони готові діяти заради інших, добровільно допомагати конкретній людині, та не бажають на добровільних засадах і безкоштовно діяти заради держави й політиків;

  • необхідність прискореної адаптації молодої людини у політичному просторі трансформаційного суспільства передбачає задоволення потреби в орієнтації. Цю роль виконує мотив інтересу до політики, який відображає зв’язки особистості з політичним світом, демонструє ставлення людини до суспільно-політичного життя і є підґрунтям формування ідеологічного мотиву. Ідеологічний мотив пов'язаний з ціннісною сферою особистості. Серед інших мотивів він виступає провідним і найвпливовішим у політичній діяльності суб’єкта.

Своєчасне виявлення актуальних проблем молоді, пов’язаних із задоволенням потреб різних типів, допомога державних і політичних інститутів у їх розв’язанні, на наш погляд, сприятимуть формуванню мотивів соціального призначення, передусім мотиву громадянської відповідальності.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Схожі:

Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації icon1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психологічні чинники релігії
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconМіністерство освіти, науки, молоді та спорту України Відділ освіти,молоді та спорту Хмельницької рда
Основне завдання сучасної середньої загальноосвітньої школи – дати молодому поколінні глибокі, міцні знання з точних наук, виробити...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПрограма навчальної дисципліни воєнно-політична історія україни
Метою викладання навчальної дисципліни “Військово-політична історія України” є засвоєння студентами знань з основних питань військово-політичної...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconСекція мовознавство гендерні чинники в політичному дискурсі
...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconПолітична реклама як невід’ємна складова виборчого процесу
Рівень та характер політичних знань, оцінок та дій громадян, на яких здійснює вплив політична реклама, визначає стан політичної культури...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconАнотація дисципліни
У ній виділяється низка напрямів: політико-психологічні аспекти макрополітичних явищ; психологічні особливості політичних систем;...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconГромадськість у функціонуванні судової влади кравчук валентина Миколаївна
Конституції України, та принципу участі громадян в управлінні державними справами, встановленого ст. 38 Конституції України, важливими...
Політична участь молоді сучасної України: психологічні чинники активізації iconТема політичні наслідки Другої світової війни для України
Плани семінарських занять з курсу «Політична історія України» для студентів 4 курсу факультету журналістики


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка