Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України



Скачати 80.93 Kb.
Дата конвертації31.08.2017
Розмір80.93 Kb.

Полтава у житті Є.Р. Трипольської – першої жінки скульптора України

Чимало творчих особистостей дала світові полтавська земля. Серед плеяди визначних жінок - полтавок кін.XIX – поч.XXст. є ім’я і Єлизавети Родіонівни Трипольської - «першої жінки-скульптора в Україні» [13], яка своєю творчістю «започаткувала національний характер української скульптури» [2, с. 308].

Одним з фактів визнання її майстерності стало те, що її скульптури та пам’ятники прикрашають міста Баку, Ашхабада, твори зберігаються та експонуються в музеях Дніпропетровська, Москви, Кускова та Баку[4]. А одну з робіт, так звані «Туркменські шахмати», було подаровано Радянським урядом президенту США Ф. Рузвельту [13].

Актуальність даного дослідження полягає у тому, що останнім часом зростає позитивна тенденція до відкриття імен, добре відомих закордоном, але забутих на батьківщині. Дана робота сприяє відтворенню та збереженню пам’яті про першу жінку-скульптора України, ім’я якої сьогодні відоме лише вузькому колу істориків, мистецтвознавців та колекціонерів. Дослідження покликане відновити пам'ять про неї серед земляків. Спонукає надалі вивчати маловідомі імена талановитих людей Полтави.

Як відомо, особистість формується у дитячі та юнацькі роки, а саме цей період життя Єлизавети Трипольської пов'язаний з Полтавщиною, в тому числі, містом Полтава. Хронологічно він охоплює 1881-1922 роки, від часу народження Є.Р. Трипольської до виїзду за кордон. Однак, вказаний період містить найбільше суперечливих моментів. Тому автор ставить за мету дослідити саме полтавський період у житті скульпторки, вивчити його вплив на її світогляд та творчість, більш детально розглянути дискусійні моменти біографії, які у своїй більшості припадають на «полтавський» відрізок її життя.

До сьогодні, в різних джерелах зустрічаються різні дані стосовно року та місця її народження. 19(31).11. 1881, Полтава [13] або 1883, Опішня на Полтавщині [1, с.111]. Крім цього, існує кілька версій написання її по-батькові. Зустрічаються такі варіанти, як Романівна[1, с.111], Родіонівна[13], Ларіонівна, Ілларіонівна[9]. ЇЇ прізвище також досить часто видозмінювалося – Трипільська, Трипольська, Троєпольська. А Олена Пчілка навіть вказує її ім’я як Катерина [7, с.10].

Хоча, у своїй автобіографії Є. Трипольска зазначає, що народилася 19 жовтня 1981 року у місті Полтава, в сім’ї службовця земських установ Родіона Павловича та домогосподарки Марії Феліксовни. Зі зрозумілих причин вона не вказує, що її батько був не звичайним дрібним чиновником, а дворянином, одним з претендентів на пост предводителя повітового дворянства. А дід – поміщик Зіньківського повіту Павло Олексійович Трипольський, входив до Полтавського губернського комітету визволення селян [3, с.140].

Крім Єлизавети у сім’ї було ще шестеро дітей – її рідні брати Сергій, Дмитро, Володимир, Георгій, Микола, та вихованець Борис Гернгросс.

Вперше талант дівчинки проявився в Опішні, де родина Трипольських відпочивала у своєму маєтку. Навколишня атмосфера сформувала в неї особливе світосприйняття, притаманне місцевим майстрам. Згодом, у своїх творах, вона поєднає принципи народної філософії та європейської майстерності виконання. Можливо, згадкою про ті дні, залишалася для неї невеличка керамічна скульптурка «Вітерець», обпалена в опішнянських печах[6,с.81].

У 1889–1896 роках Є. Трипольська навчалася в полтавському училищі, яке закінчила зі срібною медаллю[11]. Захопившись малюванням, отримала початкову професійно-художню освіту в Інституті шляхетних панянок [9]. За рекомендацією свого дядька ­– відомого українського художника-пейзажиста Михайла Івановича Холодовського (1855–1956 рр.)[14], потрапила в групу до В. Волкова – відомого художника, автора творів на гоголівську тематику, який в цей час викладав в Інституті. Його донька Юлія, котра дружила з Єлизаветою, в своїх неопублікованих спогадах розповідала про Інститутський період: як вони з радістю відвідували виставки передвижників, що час від часу влаштовувалися у Полтаві [13].

Згодом, у 1897 році Є. Трипольська їде до Петербургу, де продовжила вивчення мистецтва пластики у майстернях скульпторів Л. Шервуда, В. Беклемішева, Р. Баха; в Петербурзькій художній школі Товариства заохочення художників; у графіків А. Ціонглінського, Д. Кардовського.

Підтримуючи постійні зв’язки з сімє’ю свого земляка - відомого скульптора Л. Позена, молода художниця перебуває в центрі художнього життя столиці[6, с.81]. Можливо, саме це знайомство сприяло тому, що в 1903 році вона взяла участь у першій українській художній виставці, присвяченій відкриттю у Полтаві пам’ятника І.П. Котляревському. Поряд з роботами Т.Г. Шевченка, В.Л. Боровиковського, С.І. Васильківського, М.С. Самокиша експонувалися і скульптури молодої майстрині [15].

Зібравши кошти, Єлизавета здійснила омріяну подорож за кордон. Результатом перебування в Парижі та Берліні стало удосконалення нею різних технік скульптури, зокрема, обробки мармуру. Особливо сприяло цьому навчання у студіях відомих французьких скульпторів М. Аронсона та В’єжаля.

У 1907 році Є. Трипольська створює на замовлення гіпсову скульптурну групу для фонтану перед будинком Полтавського земства. В «Історії українського мистецтва» зазначено: «Стильові національні ознаки, що виступають, досить яскраві у виконаному за народними мотивами проекті фонтану «Водяник» для будинку Полтавського земства. Вдало підібраний український народний мотив скульптурної групи (дівчина і водяник) вписувався у загальний стиль архітектурно-культурного комплексу»[5, с.74].

Схожу характеристику дає їй і дослідник А.В. Німенко: «Дівчина йде по воду. Водяник, який раптово вибігає їй на зустріч, перевертає відра красуні, набирає в рот води і з гумором запускає їй в обличчя струмінь. Вдало підібраний типаж з яскраво окреслиними національними ознаками, народність задуму дуже імпонували загальному архітектурно-скульптурному ладу ансамбля» [12, с.91]. Однак, незважаючи на позитивні відгуки, високу оцінку та схвалення для будівництва, через нез’ясовані, до сьогоднішнього дня причини, скульптуру так і не встановили.

Продовжуючи плідно працювати, в 1908 році Є. Трипольська створює мармурову скульптуру «Портрет хлопчика», яка експонувалася на Весняній виставці в Петербурзі.

У 1909 році Єлизавета Родіонівна виліпила погруддя сільських чоловіків «Дядько Кривоніс», «Селяни», «Цокотуха», саме остання згодом отримала премію Куїнджі[10].

1910-го року робота скульпторки «Англійський хорт» була представлена на третій виставці картин художників у Києві. А вже наступного року вона бере участь у весняній виставці в Петербурзькій академії мистецтв з мармуровою роботою «Голівка дитини», а також на четвертій виставці українських художників зі скульптурами з глини «Засоромилася», «Паніматка», «Дядько Кривоніс». Ці роботи стали справжніми подіями мистецького життя України того часу[10].

У 1912 році Є.Трипольською були створені гіпсові скульптури «Осетин», «Панна», та з глини – «Селянин»[10]. У цьому ж році вона пише портрет актора Ю.М. Юр’єва, який був представлений на 40-ій виставці Передвижників.

Знайомство у Полтаві з відомим істориком Д. Яворницьким вплинуло на подальшу творчість Є. Трипольської. До сьогоднішнього дня збереглися три її листи до науковця, які датуються 1912-1914 роками. В 1912 році, скориставшись порадами вченого Є. Трипольська створила галерею історичних образів українців; ці роботи були представлені на виставці мистецтв в Петербурзі, Москві, Сочі, Ленінграді, Баку. 1914-го року скульпторка виконала модель п'єдесталу для пам'ятника Катерині II в Катеринославі (нині Дніпропетровськ), на жаль, в результаті подій 1917 року, він був зруйнований.

У 1914 році Єлизавета Родіонівна виготовила і гіпсовий бюст Д. Яворницького. Згодом його мали відлити у теракоті в художньо-промисловій школі ім. М.В. Гоголя в Миргороді, а після закінчення Першої Світової війни – у бронзі. Сьогодні цей гіпсовий бюст зберігається у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького. Як вважає науковий співробітник музею – В.В. Буряк: «Дмитро Іванович любив свій портрет і в ті неспокійні часи не став ризикувати, посилаючи роботу молодої талановитої скульпторки до Миргорода» [4].

Упродовж 1916-1917 років Є. Трипольська працює над проектом пам’ятника Т. Шевченку в Києві, який, хоча,і не одержав перемоги, однак надихнув її на створення бронзових скульптур за мотивами творів Кобзаря - "Билиночка", "Жартує", "Катерина". У 1918 році скульпторка створила майолікова група «На ярмарку». У цьому ж році твори Єлизавети Родіонівни були представлені на Першій виставці Товариства діячів українського пластичного мистецтва в Києві [10].

Революційні події 1917 року застали Єлизавету Родіонівну у Полтаві. З цього часу, до від’їзду в Азербайджан, вона працювала в Товаристві охорони памяток історії та мистецтва, викладала рисунок на курсах сільських вчителів, багато уваги приділяла відродженню художніх промислів. У 1918 році опішнянські гончарі за її ескізами створюють фігурки «Українське весілля», які згодом стали надбанням вітчизняної керамології.

Безперечно, її творчість в 1908-1918 роках характеризується «втіленням бентежних образів, підказаних життям» [6,с.82].

У 1922 році Є. Трипольська була направлена Вищим художньо-технічним інститутом в Баку, і з цього часу розпочинається новий період у життєвій та творчій долі нашої землячки.

Отже, можна зробити висновок, що доля першої в Україні жінки-скульптора, яка започаткувала національний характер української скульптури, тісно пов’язана з Полтавою, містом, де вона народилася, здобула основи мистецьких знань, де сформувався її особливий світогляд, любов до народних мотивів, що згодом прославили її за межами України; містом, що першим визнало її творчого генія.

Джерела та література

1.Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры (конец ХІХ – начало ХХ века). / Н.Ю. Асеева. – К.: Наукова думка, 1989. – 197 с.

2.Білоусько О.А. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.): навч. посіб. / О.А. Білоусько, О.П. Єрмак, В.Я. Ревегук. – Полтава: Оріяна, 2005. – 312 с.

3. Білоусько О.А. Історія Полтавщини: навч. посіб. / О.А. Білоусько, О.П. Єрмак, В.Я. Ревегук. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с.

4.Буряк В.В. Нотатки до атрибуції експонату ДІМ – бюсту Д.І. Яворницького / В.В. Буряк // Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. – Дніпропетровськ, 1999. – Режим доступу: http://museum.dp.ua/ru/affiliate/dimmuseum/yavo/166-yavorny/687-article051.html

5.Історія українського мистецтва: в 6 т. / Під ред. М.П. Бажана – К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1970. - Т. 4, кн.2: Мистецтво I пол. XIX - XX ст. – 435 с.

6.Наврузова Д.Г. Біля джерел мистецтва трьох братніх народів. / Д.Г.  Наврузова // Народна творчість та етнографія. – 1982. - №6 (178). – С.  81-82.

7.Пчілка О. Українська скульпторка Катерина Трипольська / О. Пчілка // Рідний край. – 1913. – Ч.І. – С.9-11.

8.Русский фарфор. 250 лет истории: Каталог. / Авт.-сост. Л.В. Андреева. – М.: Авангард, 1995. – 95 с. – Режим доступу: http://poltavahistory.org.ua/mans5_21u.htm

9.Творчество азербайджанской художницы украинского происхождения Елизаветы Трипольской. – Режим доступу: http://www.antique-salon.ru/forum/lofiversion/index.php?t34625.html

10.Трипільська Єлизавета Ілларіонівна (Ларіонівна, Романівна, Родіонівна). Режим доступу: http://poltavahistory.org.ua/mans5_21u.htm

11.Трипольская Елизавета Родионовна – скульптор (1881-1958). – Режим доступу: http://www.ourbaku.com/index.php

12. Українська скульптура II пол. XIX–оч.. XXст. / Під ред. А.В. Німенко. – К.: 1963. – 128 с.

13.Ханко В. Перша скульпторка на Україні. Режим доступу: http://www.ourbaku.com/index.php

14. Холодовський Михайло Іванович. – Режим доступу: http://histpol.narod.ru/person/pers-22/pers22-011.htm

15. Художня виставка 1903 р. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / Під ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992. – Режим доступу: http://histpol.narod.ru/culture/hudozh/enc22-004.htm

16.Перша в нашій державі стіна гончарної слави України, розміщена на фасаді будинку «Кричевського-Левіщака». – Режим доступу: http://opishne-museum.gov.ua/uk/departments/budinokkrichevskogoleb?start=5

Яременко С.В.

науковий співробітник

відділу фондів та експозиції



ДІКЗ «Поле Полтавської битви»
Каталог: files -> conf pavlovsky 2013
files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
files -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
files -> Для вчителів зарубіжної літератури
files -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
files -> Только мертвый, спокойствию рад. Только мертвый, спокойствию рад
files -> Талант людини це божий дар
conf pavlovsky 2013 -> «Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот
conf pavlovsky 2013 -> Ірина Передерій
conf pavlovsky 2013 -> Садиба Павловських –втрачена колиска історії Полтавщини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconПравоохоронці затримали підозрюваного у вбивстві жінки в дворі монастиря
Працівники міліції затримали зловмисника, котрого підозрюють у вбивстві жінки, що сталось 4 липня на території одного з львівських...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconО. Кобилянська. «Людина». Ідея емансипації жінки
Формувати основні компетенції учнів засобами мистецтва; розвивати вміння робити психологічний аналіз художнього твору; виховувати...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconТ. В. Кушнірова // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка: Філологічні науки. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2009. Вип. 20. С. 330-335
Кушнірова Т. В. Романні обрії російської літератури першої третини ХХ століття: [монографія] / Т. В. Кушнірова. – Полтава : Видавець...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconУкраїна І Київ у житті Михайла Булгакова
Мета: розкрити значення України в житті М. Булгакова; сприяти виробленню в студентів навичок виразного читання, ідейно-духовного...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconМоральне приниження чи моральна велич жінки? Урок-пошук за поемою Т. Шевченка Катерина
Тараса Шевченка, то починаєш бачити, як той образ жінки-страдниці, матері-великомучениці Оксани, зорі вечірньої виростає до велетенського...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconСтенограм а другого засідання першої сесії Прилуцької міської ради
Доброго дня, шановні присутні! Шановні депутати! Продовжуємо роботу першої сесії міської ради. Нагадую, що перше засідання першої...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconРозпорядження голови районної державної адміністрації 28. 04. 2017 №155 Про Громадську раду при Скадовській районній державній адміністрації
Громадської ради при районній державній адміністрації, керуючись статтею, пунктом частини першої статті 13, пунктами 1, частини першої...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України icon"слов'янський Мікеланджело"
Зрідка воно з'являється у вузькоспеціалізованій мистецтвознавчій літературі, хоча музей, де зібрані твори скульптора та його учнів,...
Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України iconТ. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка